Рішення

від 22.06.2022 по справі 357/6672/20

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/6672/20

Провадження 2/357/1432/22

Категорія 15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2022 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючий суддя Цукуров В. П. ,

секретар судового засідання Чайка О.В., ,

за участю представника позивача - адвоката Печененка С.М.,

представника відповідача адвоката Ганенка Р.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 1 в м. Біла Церква Київської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення земельного сервітуту, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі «Позивач») звернулась до суду з даним позовом до ОСОБА_2 (далі «Відповідач») про встановлення земельного сервітуту.

В обґрунтування заявлених вимог Позивач посилається на наступні обставини.

Позивач являється власником земельної ділянки з кадастровим номером 3220489500:01:028:0380 загальною площею 0,1 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, на підставі договору дарування земельної ділянки від 22.08.2014 року.

Рішенням виконавчого комітету Шкарівської сільської ради Білоцерківського району Київської області від 13.09.2016 року №62 земельній ділянці із кадастровим номером 3220489500:01:028:0380 присвоїно адресу: АДРЕСА_1 .

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 23.01.2020 року № 197448576 на земельній ділянці із кадастровим номером 3220489500:01:028:0380 знаходиться садовий будинок, який належить Позивачу на праві приватної власності.

Позивач зазначає, що Відповідач як власник земельної ділянки із кадастровим номером 3220489500:01:028:0125, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , встановила паркан через частину власної ділянки та частину земельної ділянки, що належить до категорії земель загального користування, а саме дорога по АДРЕСА_1 , яка веде до належної Позивачу земельної ділянки та будинку.

Іншого проходу чи проїзду до належній Позивачу земельної ділянки із кадастровим номером 3220489500:01:028:0380 немає на неодноразові звернення до Відповідача з проханням надати їй та членам її сім`ї доступ до своєї земельної ділянки 3220489500:01:028:0380 та її будинку, постійно отримувала відмову від Відповідача. Через перешкоди, які чиняться Відповідачем, порушується принцип добросусідства і Позивач позбавлена права користуватися належним чином власним майном.

Позивач зазначає, що на її неодноразові звернення до Шкарівської сільської ради про розблокування проїзду по вулиці Єдності нею була отримана відповідь від 23.06.2020 року № 02-31-146 про порядок землекористування землями загального користування (згідно ч.3 статті 83 Земельного кодексу України) по вулиці Єдності які перебувають в комунальній власності Шкарівської сільської ради, викопіювання з генерального плану села Шкарівка, викопіювання з детального плану території під розміщення садового будинку та господарської будівлі по АДРЕСА_1 .

Позивач стверджує, що встановлення ОСОБА_2 паркану перешкоджає та ускладнює рух спеціальної техніки до її будинку.

ОСОБА_1 в обґрунтування своїх вимог вказує, що Відповідачу належить на праві приватної власності частина земельної ділянки з кадастровим номером 3220489500:01:028:0125, яка по викопіюванню із генерального плану села Шкарівка відноситься до земель загального користування, також Відповідач не реагує на неодноразові звернення до неї Шкарівської сільської ради щодо розблокування вулиці.

До позову Позивачем додано план меж земельної ділянки АДРЕСА_2 , виготовлений ФОП ОСОБА_3 із зазначенням меж згідно Державного земельного кадастру та існуючих меж паркану, додано план меж земельної ділянки АДРЕСА_3 , виготовлений ФОП ОСОБА_3 із зазначенням проектних меж встановлення земельного сервітуту площею 0,0051 га за рахунок належної Відповідачу земельної ділянки із кадастровим номером 3220489500:01:028:0125.

Позивач зазначає, що на даний час триває порушення її прав та інтересів, як власника земельної ділянки у зв`язку із недосягненням між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 домовленості про встановлення сервітуту та про його умови. Тому Позивач вимушена була звернутися до суду із вказаним позовом і просила суд:

встановити безоплатний, постійний земельний сервітут площею 0,0051 га через земельну ділянку кадастровий номер 3220489500:01:028:0125 у частині дороги, згідно точок 1, 2, 3, 4 плану меж земельної ділянки № НОМЕР_1 , що знаходиться у власності ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 для права проходу, проїзду на транспортному засобі по наявному шляху; зобов`язати ОСОБА_2 провести терміновий демонтаж незаконно встановлених парканів, перекриваючих вулицю Єдності у межах точок 1, 2, 3, 4, 5 плану земельної ділянки № НОМЕР_2 за власний рахунок; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у сумі 37706,60 грн.

Ухвалою суду від 06.8.2020 року відкрито провадження у даній справі, постановлено провести її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження (т.1 а.с.39-40).

28.08.2020 року на адресу суду від Відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позов, разом із підтвердженням його направлення Позивачу. У відзиві зазначила, що Відповідач не визнає позовні вимоги в повному обсязі, оскільки Позивачем не надано достатніх, належних та допустимих доказів, які в сукупності свідчили б про наявність правових підстав для задоволення позову у задоволенні даного позову просила відмовити. Також зазначила, що відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 21.08.2017 року №95180649 на вказаній земельній ділянці із кадастровим номером 3220489500:01:028:0125 по АДРЕСА_1 знаходиться житловий будинок, належний їй на праві приватної власності, на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 21.08.2017 року за р/н 1843. Стверджує, що встановлення на земельній ділянці із кадастровим номером 3220489500:01:028:0125 паркану на законних підставах вказує на знаходження поруч земельної ділянки загального користування, якою може користуватися Позивач, маючи прохід та проїзд до належної їй земельної ділянки. Відповідач посилається на генеральний план села Шкарівка Білоцерківського району Київської області, із якого видно, що існують діючі і запроектовані під`їзди та шляхи до домоволодіння та земельної ділянки Позивача, вказує на ту обставину, що Позивач здійснила лише часткове викопіювання із генерального плану села Шкарівка та намагається видати як неможливість повноцінного користування своєю земельною ділянкою.

Посилаючись на приписи ст.ст.395, 401-404 Цивільного кодексу України, ст.ст.98, 99 Земельного кодексу України, Відповідач просила суд у задоволенні позову відмовити (т.1 а.с. 43-45).

26.10.2020 року на адресу суду від представника Позивача надійшла відповідь на відзив, разом із підтвердженням її направлення Відповідачу. У відповіді на відзив зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просив їх задовольнити. Додатково пояснив, що інших варіантів під`їзду (проїзду), окрім як по дорозі земельної ділянки Відповідача не убачається, так як відсутні наявні шляхи по території суміжних земельних ділянок, які перебувають у приватній власності, заявив клопотання про призначення судової земельно-технічної експертизи (т.1 а.с.73-74, 82-84).

В судовому засіданні 16.06.2021 року представник Позивача адвокат Печененко С.М. підтримав клопотання про призначення судової земельно-технічної експертизи просив його задовольнити клопотання.

В судовому засіданні 16.06.2021 року представник Відповідача адвокат Закаблук Л.О. заперечувала, щодо задоволення клопотання Позивача про призначення судової земельно-технічної експертизи, в той же час запропонувала свій перелік питань до експерта.

Ухвалою суду від 16.06.2021 року було призначено по справі судову земельно-технічну експертизу, проведення якої доручено ТОВ «Офіс незалежних експертиз». Оплату за проведення експертизи покладено на Позивача, як особу, яка заявила дане клопотання (т.1 а.с.119-120).

29.06.2021 року не погоджуючись з ухвалою суду, Відповідачем було подано апеляційну скаргу на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16.06.2021 року (т.1 а.с.125-133).

11.08.2021 року постановою Київський апеляційний суд апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду від 16.06.2021 року без змін (т.1 а.с. 176-181).

На адресу суду було направлено висновок судового експерта ТОВ «Офіс незалежних експертиз» Федорчук С.С. за результатами проведення земельно-технічної експертизи від 17.01.2022 року № 17/01/22, з якого убачається наступне.

По питанням № 1 та № 2: Фактичне землекористування земельної ділянки з кадастровим номером 3220489500:01:028:0125, що знаходиться у власності ОСОБА_2 не відповідає межам, встановленим правовстановлюючим документам. Фактична площа земельної ділянки ОСОБА_2 дорівнює 0,1119 га, тобто збільшена на 0,0031 га відносно площі 0,1088 га земельної ділянки з кадастровим номером 3220489500:01:028:0125. Невідповідність описана в дослідницькій частині Висновку від 17.01.2022р. № 17/01/22.

Фактичні межі земельної ділянки ОСОБА_2 не відповідають межам земельної ділянки із к/н 3220489500:01:028:0125.

Земельна ділянка, якою фактично користується ОСОБА_2 по периметру огороджена парканом.

Координати точок 1, 2, 3, 4, 5 (на додатку № 1 т.1 а.с. 109) відповідають фактичній межі земельної ділянки ОСОБА_2 , у вигляді паркану в точках н12, н13, н1, н2, н3, які відображені на Рисунку 1 Висновку від 17.01.2022р. № 17/01/22.

Порушення межі земельної ділянки із к/н 3220489500:01:028:0125, що належить ОСОБА_2 , полягає у розташуванні паркану поза межами цієї ділянки.

По питанням № 3 та № 4:

Мінімальна ширина проїзду (під`їзду) до земельної ділянки, відповідно до чинного законодавства (ДБН Б.2.2-12:2019) , має становити 3,5 м, проходу 0,75 м.

Існує технічна можливість організації проїзду шириною орієнтовно 5 м до земельної ділянки з кадастровим номером 3220489500:01:028:0380, власником якої є ОСОБА_1 з вулиці Єдності, окрім як через земельну ділянку з кадастровим номером 3220489500:01:028:0125, власником якої є ОСОБА_2 (в межах точок 1, 2, 3, 4 - т.1 а.с. 110).

Згідно варіанту проїзду № 1: межі технічно можливого проїзду згідно варіанту № 1 шириною орієнтовно 5 м до земельної ділянки з кадастровим номером 3220489500:01:028:0380 на додатку № 2 до Висновку затушовані блакитним кольором та позначені літерами: А, Б, В, Г, Д, Е, Ж, З.

Частина цього проїзду, орієнтовною площею 0,0100 га (100 кв.м) позначена літерами Г, Д, Е, Ж, З на Додатку № 2 до Висновку розташована в межах земельної ділянки з кадастровим номером

3220489500:01:028:0319, що належить на праві власності ОСОБА_4 (цільове призначення земельної ділянки - 01.03. для ведення особистого селянського господарства).

При цьому Варіант проїзду № 1, що відображений в Додатку № 2 до Висновку можливий лише за умови приведення фактичної межі земельної ділянки ОСОБА_2 до меж, що визначені правовстановлюючими документами на цю ділянку та встановленням сервітуту на земельну ділянку з кадастровим номером 3220489500:01:028:0319.

Під час візуального та інструментального обстеження були зафіксовані фактичні межі земельних ділянок у вигляді парканів та встановлено, що на час проведення обстеження під`їзд до земельної ділянки із кадастровим номером 3220489500:01:028:0380, власником якої є ОСОБА_1 , можливий лише з

АДРЕСА_3 приведено в якості додатку № 5 до Висновку, як фактично існуючий та позначений пунктирною лінією жовтого кольору. Ширина фактично існуючого проїзду до земельної ділянки з кадастровим номером 3220489500:01:028:0380, з вулиці Єдності, орієнтовно становить 4,01 м (у найвужчому місці).

При цьому частина фактично існуючого проїзду, - згідно Варіанту № 2, орієнтовною площею 0.0056 га, що заштрихована помаранчевим кольором на додатку № 3 до Висновку, розташована в межах земельної ділянки з кадастровим номером 3220489500:01:028:0319, що належить на праві власності ОСОБА_4 (цільове призначення - 01.03. для ведення особистого селянського господарства) та частина фактично існуючого проїзду орієнтовною площею 0.0042 га, заштрихована зеленим кольором на додатку № 3 до Висновку, розташована в межах земельної ділянки із кадастровим номером 3220489500:02:021:07062, що належить на праві приватної власності ОСОБА_5 (цільове призначення земельної ділянки - 02.01 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд).

При цьому Варіант № 2 проїзду, що відображений на додатку № 3 до Висновку можливий за умови встановлення сервітуту на земельної ділянки з кадастровим номером 3220489500:01:028:0319 (власник - ОСОБА_4 ) та 3220489500:02:021:07062 (власник ОСОБА_5 ).

Варіант проїзду, проходу № 3 передбачає, що до земельної ділянки Позивача із кадастровим номером 3220489500:01:028:0380 з вулиці Єдності орієнтовні межі проїзду шириною 6 м на Додатку № 4 до Висновку заштриховані жовтим кольором; червоним кольором позначені межі земельних ділянок із кадастровими номерами: 3220489500:01:028:0319, 3220489500:01:028:0125, 3220489500:01:028:0380, 3220489500:01:028:0367, 3220489500:01:021:0762, 3220489500:01:028:0169; синім кольором фактичні межі земельної ділянки ОСОБА_2 .

При цьому частина проїзду згідно із варіантом № 3 орієнтовною площею 0,01110 га (заштрихована помаранчевим кольором на Додатку № 4 до Висновку) розташована в межах земельної ділянки із к/н 3220489500:01:028:0319 (власник - ОСОБА_4 ); частина проїзду згідно із варіантом № 3 орієнтовною площею 0,00026 га (заштрихована рожевим кольором на Додатку № 4 до Висновку) розташована в межах земельної ділянки із к/н 3220489500:01:028:0125 (власник ОСОБА_2 ).

При цьому Варіант № 3 проїзду, що відображений на Додатку № 4 до Висновку, можливий лише за умови приведення фактичної межі земельної ділянки ОСОБА_2 до меж, що визначені правовстановлюючими документами на цю ділянку та встановленням сервітуту на земельні ділянки з кадастровим номером 3220489500:01:028:0319 та кадастровим номером 3220489500:01:028:0125.

Теоретично можливий варіант проїзду № 4 передбачає заїзд до земельної ділянки із к/н 3220489500:01:028:0380 із АДРЕСА_4 , яка згідно Генерального плану с. Шкарівка є протипожежним проїздом, а вулиця Єдності має своє продовження далі за межі земельної ділянки з к/н 3220489500:01:028:0380. В той же час на території, яка планувалася для проїзду від АДРЕСА_4 до земельної ділянки із к/н 3220489500:01:028:0380 розташовані паркани та господарські споруди інших землекористувачів.

Тобто варіант № 4 можливий лише за умови приведення у відповідність меж земельних ділянок, що визначені ДЗК фактичним межам земельних ділянок. В ряді випадків цей варіант потребує знесення існуючих будівель та споруд.

По питанню № 5:

На момент обстеження території технічної можливості влаштування проїзду та проходу до земельної ділянки з кадастровим номером 3220489500:01:028:0380, власником якої є ОСОБА_1 без встановлення сервітуту не існує.

Аналізуючи фактичний стан прилеглої території до земельної ділянки з кадастровим номером 3220489500:01:028:0380 (фото 9-11) та супутникові знімки, що отримані за допомогою безкоштовного сервісу «Google Планета Земля» (Рисунок 5) встановлено, що на території, яка планувалася для проїзду по АДРЕСА_4 до земельної ділянки з кадастровим номером 3220489500:01:028:0380, розташовані паркани та господарські споруди інших землекористувачів.

Для влаштування проїзду потрібно призвести фактичні межі сусідніх земельних ділянок у відповідність межам, що визначені ДЗК, що у ряді випадків потребує знесення існуючих будівель та споруд.

Строк реалізації розвитку території, відповідно до Генплану населеного пункту, є безстроковим.

Цей факт унеможливлює спрогнозувати будь-який час для нормального облаштування АДРЕСА_4 (т.1 а.с.189-215).

26.01.2022 року ухвалою суду поновлено провадження у даній справі у зв`язку із поверненням матеріалів справи до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області після проведення експертизи (т.1 а.с.223).

23.06.2022 року у судовому засіданні представник Позивача вимоги позову підтримав, надав суду пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві та відповіді на відзив, просив позов задовольнити.

23.06.2022 року у судовому засіданні представник Відповідача підтримав заперечення проти позову, надав пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на позов, у його задоволенні просив відмовити повністю.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, у тому числі висновок експертизи від 17.01.2022 року № 17/01/22 приходить до висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені наступні обставини та зміст спірних правовідносин.

Згідно з приписами ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який, зокрема, вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Стаття 13 Конвенції гарантує кожному, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, право на ефективний спосіб юридичного захисту в національному органі. А статтею 1 Першого протоколу до Конвенції передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

У той же час, у пункті 36 рішення від 09 грудня 2010 року у справі «Буланов і Купчик проти України», Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов`язків. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке, відповідно до практики Суду, включає не тільки право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом.

Така сама правова позиція викладена Європейським судом з прав людини й у пункті 50 рішення від 13 січня 2011 року у справі «Чуйкіна проти України» та інших рішення Суду.

Згідно з приписами статей 41, 55 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Права людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч.2 статті 158 Земельного Кодексу України земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян вирішуються судом.

Згідно пунктів «г», «е» ч.1 статті 91 Земельного Кодексу України, встановлено вимоги за якими власники земельних ділянок зобов`язані, зокрема, не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.

Частиною 3 статті 106 Земельного Кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки, землекористувач має право вимагати від власника суміжної земельної ділянки сприяння у встановленні спільних меж, а також встановлення або відновлення межових знаків, у разі якщо вони відсутні, зникли, перемістилися або стали невиразними. У разі відсутності згоди власника суміжної земельної ділянки встановлення спільних меж здійснюється за рішенням суду.

Згідно з ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з п. «г» ч. 1 ст. 96 ЗК України, землекористувачі зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.

Частинами 1-4 статті 98 ЗК України визначено, що право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Види земельних сервітутів визначено у статті 99 ЗК України, зокрема, власники або землекористувачі земельних ділянок чи інші заінтересовані особи можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів: а) право проходу та проїзду на велосипеді; б) право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху; в) право на розміщення тимчасових споруд (малих архітектурних форм); в1) право на будівництво та розміщення об`єктів нафтогазовидобування; в2) право на розміщення об`єктів трубопровідного транспорту; в3) право на користування земельною ділянкою для потреб дослідно-промислової розробки родовищ бурштину, інших корисних копалин загальнодержавного значення та/або видобування бурштину, інших корисних копалин загальнодержавного значення, за умови що при цьому не порушуються права землевласника, передбачені статтею 98 цього Кодексу; г) право прокладати на свою земельну ділянку водопровід із чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку; г1) право розміщення (переміщення, пересування) об`єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем; ґ) право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку; д) право забору води з природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право проходу до природної водойми; е) право поїти свою худобу із природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право прогону худоби до природної водойми; є) право прогону худоби по наявному шляху; ж) право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд; з) інші земельні сервітути.

У пункті 22-2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004р. № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» роз`яснено судам, що види земельних сервітутів, які можуть бути встановлені рішенням суду, визначені статтею 99 ЗК України і цей перелік не є вичерпним.

Встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою встановлення є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб, і в рішенні суд має чітко визначити обсяг прав особи, що звертається відносно обмеженого користування чужим майном.

Отже, закон вимагає від позивача надання суду доказів того, що нормальне використання своєї власності неможливе без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки. При цьому слід довести, що задоволення потреб позивача неможливо здійснити будь-яким іншим способом.

Земельний сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно (стаття 100 ЗК України).

Відповідно до ст. 401 ЦК України, право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій особі, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Згідно з частинами 1, 3 ст. 402 ЦК України, сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

Статтею 404 ЦК України визначено, що право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.

Тлумачення цих норм свідчить про те, що умовою встановлення сервітуту є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб.

Отже, передумовою звернення до суду за встановленням сервітуту повинен бути доказ вчинення дій зацікавленою особою щодо встановлення сервітуту та недосягнення про це згоди із власником ділянки, щодо якої планується встановити сервітут.

Якщо особа до звернення до суду не вчиняла дій щодо встановлення сервітуту за домовленістю сторін (зокрема, не звернулася до іншої сторони з пропозицією про укладення договору про встановлення сервітуту), то у суду немає підстав для задоволення відповідних вимог у зв`язку з відсутністю у позивача права вимагати встановлення сервітуту за рішенням суду.

Аналогічний за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 12.06.2019 року у справі № 487/4106/14-ц, від 19.06.2019 року у справі № 925/603/18, від 17.10.2019 року у справі № 484/690/16-ц та від 27.11.2019 року у справі № 751/8865/15-ц.

У Постанові від 14.11.2019 року у справі № 131/1423/15-ц Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду звернув увагу на те, що, встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що правове регулювання дій щодо встановлення сервітуту має здійснюватися виключно між власником (володільцем) земельної ділянки та особою, яка має намір нею користуватися (правовий висновок, викладений у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01.11.2018 року у справі № 642/3165/17); метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою встановлення є неможливість задоволення такої потреби в інший спосіб, тобто якщо власник земельної ділянки відмовляється укласти угоду про встановлення земельного сервітуту або сторони не можуть дійти згоди про його умови. Зазначене узгоджується з роз`ясненнями, наданими судам у пункті 22-2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ».

Аналогічний висновок викладено також у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 20.05.2020 року у справі № 308/8156/14-ц.

Важливим є те, що зверненню до суду з позовом щодо встановлення сервітуту має передувати письмове звернення до власника сусідньої земельної ділянки з пропозицією щодо укладення договору сервітуту.

Судом встановлено, що сторони по справі є власниками суміжних земельних ділянок. З урахуванням місця розташування обох земельних ділянок доступ до земельної ділянки Позивача з дороги загального користування можливий виключно через земельну ділянку Відповідача.

Вирішуючи даний спір, суд бере до уваги наданий експертом варіант за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи, оскільки експертиза проведена відповідно до вимог нормативно-правових актів з питань землеустрою, а також встановлене законом правило про те, що у випадку коли відповідач взагалі відмовляється від встановлення сервітуту, то суд встановлює його своїм рішенням.

Відповідно до вимог ч.3 ст.403 ЦК України, особа, що користується сервітутом, зобов`язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду. Визначення плати належить до компетенції сторін. Безкоштовне використання сервітуту має бути встановлено в договорі, законі або рішенням суду.

Відповідно до правової позиції Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеної у постанові від 20.05.2020р. (справа № 308/8156/14-ц), встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою встановлення є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб, і в рішенні суд має чітко визначити обсяг прав особи, що звертається відносно обмеженого користування чужим майном.

Статтями 92, 93, 98, 102 ЗК України передбачено користування земельною ділянкою на праві постійного користування, оренди, сервітуту, емфітевзису та суперфіцію.

Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею.

Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Стаття 41 Конституції України та глава 23 розділу 1 Книги третьої Цивільного кодексу України закріплюють основоположні принципи права власності, основним з яких є її непорушність. Законодавець імперативно зазначає, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Право на захист власності викладено у статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів».

За положеннями частин першої та другої статті 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст.404 ЦК України, право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.

Аналіз норм чинного законодавства свідчить, що метою сервітуту є задоволення потреб власника, землекористувача земельної ділянки або іншої заінтересованої особи для ефективного використання земельної ділянки; умовою встановлення сервітуту є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб.

Речове право у вигляді сервітуту дає змогу власникові повною мірою реалізувати надані йому правомочності щодо належного цій особі майна і забезпечити його ефективне використання, а також передбачає право на задоволення немайнових інтересів інших осіб, речове право яких на чужу річ не пов`язана зі здійсненням майнових прав.

Відповідно до правової позиції Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеної у постанові від 26.03.2020р. (справа № 383/153/17), системний аналіз положень законодавства дає підстави для висновку про можливість встановлення земельного сервітуту шляхом надання права проїзду та проходу через належну іншій особі земельну ділянку у разі, якщо задовольнити таку потребу у будь-який інший спосіб неможливо.

Суд приходить до висновку про те, що оскільки Відповідач своїми діями перешкоджає Позивачу використовувати свою власність у повному обсязі, то порушене право Позивача підлягає захисту.

При цьому суд ураховує висновки, зроблені судовим експертом Федорчук Світланою Сергіївною за результатами проведення земельно-технічної експертизи від 17.01.2022р. № 17/01/22 по поставленим питанням № 1 та № 2 про те, що:

1. фактичні межі земельної ділянки ОСОБА_2 не відповідають межам земельної ділянки із к/н 3220489500:01:028:0125;

2. земельна ділянка, якою фактично користується ОСОБА_2 по периметру огороджена парканом;

3. координати точок 1, 2, 3, 4, 5 (на додатку № 1 т.1 а.с.109) відповідають фактичній межі земельної ділянки ОСОБА_2 , у вигляді паркану в точках н12, н13, н1, н2, н3, які відображені на Рисунку 1 Висновку від 17.01.2022 року № 17/01/22;

4. порушення межі земельної ділянки із к/н 3220489500:01:028:0125, що належить ОСОБА_2 , полягає у розташуванні паркану поза межами цієї ділянки.

Суд приходить до висновку, що варіант встановлення земельного сервітуту площею 0,0051 га у частині дороги, згідно точок 1, 2, 3, 4 плану меж земельної ділянки № 2, про який просить Позивач, буде законним, обґрунтованим, а також розумним і справедливим.

Тобто, Позивачем доведено належними та допустимими доказами обставини щодо необхідності встановлення безоплатного земельного сервітуту через земельну ділянку Відповідача ОСОБА_2 .

Зокрема ОСОБА_1 доведено неможливість нормального використання належного їй майна без встановлення земельного сервітуту у судовому порядку, а також необхідність захисту у такий спосіб її порушеного права.

Разом із зазначеним суд приймає до уваги, що сторона Відповідача жодного разу не зазначала про необхідність встановлення плати за сервітут.

Крім того, суду не надано доказів, які б могли свідчити, що встановлення безоплатного земельного сервітуту буде надмірно обтяжливим для Відповідача.

Статтею 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат ,пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків ,спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву ч.8 статті 141 ЦПК України.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що судом задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі та те, що на підтвердження понесених позивачем судових витрат в матеріалах даної цивільної справи наявні 2 (дві) квитанції по 840,80 гривень, - про сплату судового збору, то судові витрати, понесені Позивачем на сплату судового збору в сумі 1681,60 грн. (одна тисяча шістсот вісімдесят одна гривня 60 копійок), підлягають стягненню з Відповідача.

Представником Позивача ОСОБА_1 до суду подано клопотання про приєднання до матеріалів цивільної справи № 357/6672/20 доказів понесення стороною Позивача судових витрат, в тому числі і на проведення судової земельно-технічної експертизи.

До вказаного клопотання, в якості доказів понесених судових витрат, додано договір від 17 червня 2020 року № 1 про надання правничої (правової допомоги), укладений між адвокатом Печененко С.М. та ОСОБА_1 ; квитанція від 10.07.2020 року № 001 про отримання адвокатом Печененко С.М. від Позивача ОСОБА_1 гонорару в сумі 5000,00 гривень; додаток № 1 до Договору від 17.06.2020 року «Розрахунок витраченого часу, який брався до уваги при розрахунку витрат на надання правової допомоги; визначення початкової грошової винагороди (гонорару) адвоката Печененка С.М. при складанні тексту позовної заяви та додатків до неї, подання його до суду в інтересах ОСОБА_1 ; договір від 08 листопада 2021 року №211104-01 про надання послуг виконавцем ТОВ «Офіс незалежних експертиз»; квитанція Ощадбанку від 12.11.2021 року № 1 на суму 12 500,00 гривень; квитанція Райффайзен Банку від 20.01.2022року № 124927210 на суму 12 500,00 гривень; рахунок-фактура від 09.07.2021 року № 09-07/1 від ФО-П ОСОБА_3 на суму 2 500,00 грн.

У клопотанні від 14.06.2022 року приведено розрахунок витрат сторони Позивача на явку його представника адвоката Печененка С.М. та участь в 9-ти (дев`яти) судових засіданнях: 12.10.2020 року, 08.12.2020 року, 28.01.2021 року, 18.03.2021 року, 29.04.2021 року, 16.06.2021 року, 01.03.2022 року, 06.04.2022 року, 25.05.2022 року, в яких брав безпосередню участь представник сторони Позивача ОСОБА_1 адвокат Печененко С.М., яке в середньому тривало 45 хвилин/кожне, із яких 25 хвилин середній час, проведений адвокатом Печененко С.М. в кожному із судових засідань та 20 хвилин в середньому час на прибуття в судове очікування та на очікування початку засідання, а всього 6,75 годин за 9-ть (дев`ять) засідань. В розрахунку вказано, що витрати сторони Позивача на явку його представника адвоката Печененка С.М. та участь в 9-ти (дев`яти) судових засіданнях в Білоцерківському міськрайонному суді складає: 300 гривень * 6,75 годин = 2 025,00 (дві тисячі двадцять п`ять) гривень, де 300,00 гривень тариф адвоката Печененка С.М. за годину участі судовому засіданні.

Понесення інших витрат, в тому числі і витрат, пов`язаних з підготовкою експертного висновку у даній справі, Позивачем доведено наданими квитанціями Ощадбанку від 12.11.2021 року № 1 на суму 12 500,00 грн. та квитанції Райффайзен Банку від 20.01.2022 року № 124927210 на суму 12 500,00 грн. сторона Позивача понесла витрати в сумі 25 000,00 (двадцять п`ять тисяч) грн. на проведення судової земельно-технічної експертизи виконавцем ТОВ «Офіс незалежних експертиз».

Відповідно до наданого суду додатку № 1 до Договору від 17 червня 2020 року № 1 про надання правничої (правової) допомоги Розрахунок витраченого часу, який брався до уваги при розрахунку витрат на надання правової допомоги, визначення початкової грошової винагороди (гонорару) адвоката Печененка С.М. - при складанні тексту позовної заяви та додатків до неї, подання його до суду в інтересах клієнта ОСОБА_1 , а також квитанції від 10.07.2020 року № 001 про отримання адвокатом Печененко С.М. від Позивача ОСОБА_1 гонорару в сумі 5 000,00 грн., Позивач ОСОБА_1 понесла витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 (п`ять тисяч) гривень.

Стороною Позивача перед поданням позову було здійснено підготовку відповідних графічних планів земельних ділянок (план № НОМЕР_2 та план № 2), в т.ч. щодо із кадастровими номерами 3220489500:01:028:0125 та 3220489500:01:028:0380, оплату за виготовлення яких в сумі 2 500,00 (дві тисячі п`ятсот) грн. було здійснено стороною Позивача відповідно до рахунку-фактури від 09.07.2021 року № 09-07/1 від ФОП ОСОБА_3 .

Таким чином, при визначенні розміру витрат на правничу допомогу, що підлягають стягненню з Відповідача на користь Позивача, суд враховує розумність розміру гонорару адвоката та обставини, визначені ст.137 ЦПК України, зокрема й те, що зменшення розміру витрат на правничу допомогу відбувається за клопотанням сторони. Втім, відповідне клопотання Відповідачем суду не заявлено.

Отже судові витрати сторони Позивача склали 37706,60 грн., в т.ч. на: на професійну правничу допомогу 5 000,00 (п`ять тисяч) грн.; пов`язані з представництвом в суді 3 525,00 (три тисячі п`ятсот двадцять п`ять) грн.; пов`язані з проведенням земельно-технічної експертизи 25 000,00 (двадцять п`ять тисяч) грн.; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду 2 500,00 (дві тисячі п`ятсот) грн.

З огляду на викладене, даючи оцінку зібраним доказам у справі, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги Позивача є законними та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому суд ураховує, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10.02.2010, заява № 4909/04).

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Таким чином, справу розглянуто в межах заявлених Позивачем позовних вимог, з урахуванням обраного ним способу захисту права, на підставі поданих сторонами та витребуваних судом доказів.

При цьому суд ураховує, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 3, 55, 124 Конституції України та ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.3, 12, 13, 81, 141, 254, 263, 264-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення земельного сервітуту задовольнити.

Встановити на користь ОСОБА_1 безоплатний, постійний земельний сервітут площею 0,0051 га через земельну ділянку кадастровий номер 3220489500:01:028:0125 у частині дороги, згідно точок 1, 2, 3, 4 плану меж земельної ділянки № НОМЕР_1 , що знаходиться у власності ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 для права проходу, проїзду на транспортному засобі по наявному шляху.

Зобов`язати ОСОБА_2 провести терміновий демонтаж незаконно встановлених парканів, перекриваючих вулицю Єдності у межах точок 1, 2, 3, 4, 5 плану земельної ділянки № НОМЕР_2 за власний рахунок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у сумі 37706,60 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_5 .

Відповідач - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_6 ; місце проживання АДРЕСА_7 .

Повне судове рішення складено 28.06.2022 року.

СуддяВ. П. Цукуров