Ухвала

від 15.05.2022 по справі 2-3363/12

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-3363/12

Провадження №6/369/22/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.05.2022 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Волчко А.Я.,

при секретарі Миголь А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання по цивільній праві за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «НАДРА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т АН О В И В:

У червні 2021 року заявник Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» звернулося до суду із заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Свою заяву, мотивує тим, що 30.10.2012 року Києво-Святошинським районним судом Київської області ухвалено заочне рішення по цивільній справі № 2-3363/12 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» заборгованість за кредитним договором №323/П/50/2007-980 від 19.12.2007 року у розмірі 13317 (тринадцять тисяч триста сімнадцять) грн. 57 коп. та судового збору у розмірі 214 (двісті чотирнадцять) грн. 60 коп.

05 серпня 2020 року між ПАТ КБ «Надра» та ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» укладено договір про відступлення прав вимоги №GL48N718070_blank_01, відповідно до умов якого право вимоги за кредитним договором №323/П/50/2007-980 від 19 грудня 2007 року перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп».

30 вересня 2020 року між ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» та ТОВ «Брайт Інвестмент» укладено договір про відступлення прав вимоги №GL48N718070_blank_01, відповідно до умов якого право вимоги за вищевказаним кредитним договором перейшло до ТОВ «Брайт Інвестмент».

Оскільки заявнику були передані усі документи щодо відступлення права вимоги лише 30 вересня 2020 року, в тому числі і оригінал виконавчого листа, то заявник з об`єктивних підстав не мав можливості пред`явити його у строк.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09.04.2021 року заяву задоволено частково, замінено стягувача Публічне акціонерне товариство «Комерційний Банк «Надра» (код ЄДРПОУ: 20025456, 04053, м. Київ, вул. Артема, б. 15) на його правонаступника товариство з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент»» (ідентифікаційний код юридичної особи 43115064, адреса місцезнаходження: 49019, м. Дніпро, вул. Академіка Белелюбського, буд. 54, оф. 402) у справі № 2-3363/12 за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором .

У зв`язку з викладеним, заявник просить поновити строк для його пред`явлення у виконавчому листі у цивільній справі №2-3363/2012.

У судове засідання представник заявник не з`явився, просив суд розглянути заяву за відсутності представника ТОВ «АНСУ».

Сторони в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду заяви були повідомлені належним чином. Їх неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, суд дійшов до висновку, що подана заява не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Заява про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа, виданого судом, подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч. 2 ст. 433 ЦПК України).

Як вбачається із матеріалів справи, що рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 жовтня 2012 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» заборгованість за кредитним договором у розмірі 13 317 грн. 57 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» судовий збір у розмірі 214 грн. 60 коп.

Рішення суду набрало законної сили 12 листопада 2012 року.

15 січня 2013 року Києво-Святошинським районним судом Київської області на виконання вищевказаного рішення було видано виконавчий лист №2-3363/2012.

05 серпня 2020 між ПAT «Комерційний Банк «Надра» та ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» було укладено Договір № GL48N718070_blank про відступлення прав вимоги.

Згідно вказаного договору про відступлення прав вимоги, Банк відступає Новому кредитору належні Банку, а Новий кредитор набуває належні Банку права вимоги Банку до позичальників та/або заставодавців та/або поручителів, зазначених у Додатку № 1 до цього Договору, включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки Боржників, за кредитними договорами,(договорами про надання кредиту (овердрафту) та/або договорами поруки та/або договорами застави, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатку № 1 до цього Договору. Новий кредитор сплачує Банку за Права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим Договором.

Згідно виписки з Додатку 1 до Договору про відступлення прав вимоги № GL48N718070_blank від 05.08.2020 року відступлено право вимоги до фізичної особи ОСОБА_1 за Кредитним договором № 323/П/50/2007-980 від 19 грудня 2007 року укладеного між Відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра» (найменування змінено на Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» на виконання вимог Закону України «Про акціонерні товариства») та ОСОБА_1 .

30 вересня 2020 року між ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» та ТОВ «Брайт Інвестмент» було укладено Договір № GL48N718070_blank_01 про відступлення прав вимоги.

Згідно вказаного договору про відступлення прав вимоги, Первинний Кредитор відступає Новому кредитору належні Первинному кредитору, а Новий кредитор набуває у права вимоги Первинного кредитора Банку до позичальників за кредитними договорами, та всіма іншими похідними договорами, права з якими виникають у Нового кредитора у зв`язку з набуттям прав на умовах цього Договору, зазначених у Додатку № 1 до цього Договору, надалі за текстом - Боржники, включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки Боржників, за кредитними договорами,(договорами про надання кредиту (овердрафту) та/або договорами поруки та/або договорами застави, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатку № 1 до цього Договору. Новий кредитор сплачує Первинному кредитору за Права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим Договором.

Згідно випискиз Додатку1до Договорупро відступленняправ вимоги№ GL48N718070_blank_01від 30.09.2020року відступленоправо вимогидо фізичноїособи ОСОБА_2 за Кредитнимдоговором №323/П/50/2007-980від 19грудня 2007року укладеногоміж Відкритимакціонерним товариствомкомерційний банк«Надра» (найменуваннязмінено наПублічне акціонернетовариство «Комерційнийбанк «Надра»на виконаннявимог ЗаконуУкраїни «Проакціонерні товариства»)та ОСОБА_1 .

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09.04.2021 року заяву задоволено частково, замінено стягувача Публічне акціонерне товариство «Комерційний Банк «Надра» (код ЄДРПОУ: 20025456, 04053, м. Київ, вул. Артема, б. 15) на його правонаступника товариство з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент»» (ідентифікаційний код юридичної особи 43115064, адреса місцезнаходження: 49019, м. Дніпро, вул. Академіка Белелюбського, буд. 54, оф. 402) у справі № 2-3363/12 за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором .

Згідно ст.433 ЦПК України, у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

З матеріалів заяви вбачається, що виконавчий лист по справі було видано 15 січня 2013 року Києво-Святошинським районним судом Київської області.

Згідно ч.1 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції від 21 квітня 1999 року N606-XIV із змінами, що діяв на час набрання судовим рішенням у цивільній справі № 2-1869/11 законної сили) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом. Строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.

05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII«Про виконавче провадження».

Згідно з п. 5 Розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII«Про виконавче провадження» виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (ч. 1 ст. 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом (рішення Конституційного Суду України від 05 квітня 2001 року №3-рп/2001).

Аналізуючи наведені положення Основного Закону та рішення Конституційного Суду України, суд дійшов висновку, що дія Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року №1404-VIII не поширюється на правовідносини, які закінчились до набрання ним чинності. Цей законодавчий акт не відновлює дію виконавчих документів, строк пред`явлення яких до виконання сплив до набрання ним чинності.

Отже, положення п. 5 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року №1404-VIII не розповсюджують свою дію на виконавчі документи, строк виконання за якими сплив на час набрання чинності зазначеним законодавчим актом.

З урахуванням викладеного, виконавчий лист по справі № 2-3363/12 повинен був бути пред`явлений стягувачем до виконання у строк до 12 листопада 2013 року.

Згідно ч. 6 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» (від 02 червня 2016 року № 1404-VIII) стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Отже, підставою для поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання є факт пропуску стягувачем такого строку з поважних причин.

Поважність причин пропуску строку є оціночним поняттям.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в Узагальненні «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» від 25.09.2015 року №8 дав роз`яснення, що перелік причин пропуску строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, які слід вважати поважними, законодавцем не зазначено. А тому, відповідно до ст.89 ЦПК України, суд дає оцінку поважності причин за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у заяві доказів.

Причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно таким умовам: це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк, це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк, виникла протягом строку, який пропущено та підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

З судової практики поважними причинами для поновлення строку здебільшого визнаються отримання не з вини стягувачів виконавчих листів після закінчення пред`явлення їх до виконання.

Поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для стягувача отримати та подати у встановлений законом строк виконавчий лист до примусового виконання.

Крім того, поважність причин пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання пов`язана не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини ( факти порушення її прав ), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини. Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів, за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знайти про посягання на права. Обов`язок доведення часу, з якого особі стало відомо про порушення її права, покладається на заявника.

Отже, недбале ставлення до процесуальних обов`язків з боку стягувача не може виправдовувати пропуск відповідних процесуальних строків, оскільки фактично покладає надмірний тягар на боржника.

Згідно рішення ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальним правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Згідно зі статтею 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статей 76, 77, 78, 79 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справ, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За частиною першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В обґрунтування вимог про поновлення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання, заявник зазначив, що вони є поважними, оскільки, ТОВ «Брайт Інвестмент» не могло раніше знати про дану обставину, оскільки ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» відступив права вимоги на користь ТОВ «Брайт Інвестмент» разом з усіма додатками до нього (у т.ч. графіками здійснення платежів) та додатковими договорами (угодами), договорами про внесення змін, змінами і доповненнями, що є невід`ємними частинами, лише 30.09.2020 року. Вищезазначені обставини унеможливлювали вчинення процесуальних дій у визначений законом та судом строк, та виникли об`єктивно не залежно від волі ТОВ «Брайт Інвестмент» .

Але, зазначене не може розцінюватися судом, як поважні обставини пропуску строку пред`явлення виконавчих листів до виконання.

В даному випадку, первісним кредитором ПАТ «Комерційний Банк «Надра» виконавчий лист по справі був виданий вчасно у січні 2013 року, але з невідомих причин останнім він не були пред`явлений до виконання.

ТОВ «Брайт Інвестмент» не надало жодного доказу на підтвердження того, що первинний стягувач через об`єктивні, непереборні, істотні труднощі не зміг подати у встановлений законом строк виконавчий лист для примусового виконання.

Щодо поновлення процесуальних строків національними судами Європейський суд з прав людини зазначив, що право на суд одним із аспектів якого є право доступу до суду (рішення у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1975 року п.36) не є абсолютним, воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями (рішення у справі Герін проти Франції» від 29 липня 1998 року п.37).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення суду у справі Жоффер де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992 р.).

Встановлення в законі строків на пред`явлення виконавчих листів до виконання також спрямовано на забезпечення вказаного принципу. Безпідставне поновлення строку може порушити принцип правової визначеності.

Безпідставне та необґрунтоване поновлення строків порушує законні права та інтереси сторін і суперечить принципу (правової визначеності) права на справедливий суд, що закріплене в ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, яка набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року та згідно зі статтею 9 Конституції України є частиною національного законодавства України (п. 53 рішення Європейського суду з прав людини від 29 жовтня 2015 року у справі «Устименко проти України» заява № 32053/13 ).

Сам по собі факт того, що рішення суду залишається невиконаним, не може бути підставою для поновлення пропущеного строку, оскільки визначаючи строк, протягом якого виконавчий документ може бути пред`явлений до виконання, законодавець був обізнаний, що рішення суду повинно виконуватися. Однак, законодавець визнав за необхідне обмежити строк, протягом якого виконавчий документ може бути пред`явлений до виконання, тим чином забезпечуючи рівність сторін виконавчого провадження.

Наявність норм Конституції України та положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про обов`язковість виконання судового рішення не можуть бути єдиною достатньою підставою для поновлення пропущеного без поважних причин строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, так як вимагають добросовісної та законної поведінки кожного учасника судового процесу, у тому числі і стягувача на стадії виконання судового рішення.

Таким чином, з врахуванням вимог ч.1 ст. 517 ЦК України, якою встановлено обов`язок первісного кредитора передати новому кредиторові інформацію яка є важливою для здійснення прав, що передаються, та того, що протягом тривалого періоду з моменту винесення рішення, стягувач не сприяв виконанню судового документу, дійсно не контролював його виконання, не виявляв належної зацікавленості в реалізації своїх прав щодо примусового виконання рішення суду, суд вважає, що підстав вважати причини пропуску строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання поважними відсутні.

ТОВ «Брайт Інвестмент» укладаючи договір про відступлення права вимоги із первинним кредитором, повинно було дізнатись в останнього про стан виконання рішення суду щодо ОСОБА_1 . Проігнорувавши вказану процедуру ТОВ «Брайт Інвестмент» добровільно поклало на себе ризики відмови судом в поновленні процесуальних строків.

На думку суду, заявником не надано будь-яких належних та допустимих доказів причин пропуску строків для пред`явлення виконавчого документа до виконання, чим не виконано вимоги ст. 12 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Слід зазначити, що ЄСПЛ в своїх рішеннях неодноразово порушував питання про те, що суд не може безпідставно поновлювати процесуальні строки.

Так, у рішенні ЄСПЛ «Устименко проти України» Судом було наголошено на тому, що безпідставне поновлення процесуальних строків судом є протиправним, порушує принцип юридичної визначеності та право на справедливий суд (ст. 6 Конвенції ООН «Про захист прав людини та основоположних свобод»).

У правових висновках щодо застосування норм права, викладених у пунктах 44 - 47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року в справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19) зазначено, що стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина шоста статті 12 Закону № 1404-VIII). У разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (частина перша статті 433 ЦПК України).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення суду у справі Жоффер де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992 р.).

Встановлення в законі строків на пред`явлення виконавчих листів до виконання також спрямовано на забезпечення вказаного принципу. Безпідставне поновлення строку може порушити принцип правової визначеності.

Разом з тим, сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення у справі Олександр Шевченко проти України ).

Сторона, яка приймає участь у судовому процесі, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Безпідставне та необґрунтоване поновлення строків порушує законні права та інтереси сторін і суперечить принципу (правової визначеності) права на справедливий суд, що закріплене в ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, яка набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року та згідно зі статтею 9 Конституції України є частиною національного законодавства України (п. 53 рішення Європейського суду з прав людини від 29 жовтня 2015 року в справі Устименко проти України , заява № 32053/13 ).

Єдиною та необхідною правовою підставою для поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання є наявність в особи поважних причин пропуску пред`явлення виконавчого документа. При цьому, поважність причин є оціночною категорією та повинна визначатися, виходячи з наявності реальних обставин, які фактично унеможливили вчинення особою відповідної процесуальної дії вчасно, тобто в межах строків, установлених законодавством.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що заява про поновлення строків для пред`явлення виконавчого документу до примусового виконання не підлягає до задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 433, 442 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання по цивільній праві за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «НАДРА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: А.Я Волчко