Ухвала

від 29.07.2015 по справі 2-3363/12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №2-3363/12 Головуючий у 1-й інст. Маслак В. П.

Категорія 43 Доповідач Трояновська Г. С.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого - судді Трояновської Г.С.

суддів Миніч Т.І., Павицької Т.М.

при секретарі Ковальській Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Полісьбуд» до ОСОБА_1 В»ячеславівни про стягнення заборгованості по оплаті за житлово-комунальні послуги

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 19 березня 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У липні 2012 року ТОВ «Полісьбуд» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті за житлово-комунальні послуги. В обґрунтування вимог позивач зазначив, що відповідач є власником квартири АДРЕСА_1 Б у м. Житомирі, отримувала належним чином послуги з обслуговування вищевказаного будинку, проте не проводила оплату за них та допустила заборгованість за житлово-комунальні послуги в сумі 2609,49 грн. В процесі розгляду справи позивач збільшив позовні вимоги і просив стягнути борг з урахуванням індексу інфляції та 3% річних, визначивши остаточну суму боргу у 3 975,55 грн., яка виникла з грудня 2008р. по жовтень 2011р.

Заочним рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 19 березня 2015 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Полісьбуд» заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 3 975,55грн., вирішено питання судових витрат.

У апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким в позові відмовити. Посилається на відсутність правових підстав для стягнення з неї на користь позивача суми заборгованості, оскільки між нею та ТОВ «Полісьбуд» не укладався договір на надання житлово-комунальних послуг. Зазначає, що судом не досліджено статут ТОВ «Полісьбуд» та не з'ясовано право товариства щодо діяльності по наданню житлових послуг. Вказує, що безпідставними є вимоги щодо нарахування заборгованості за період з липня 2008 року по грудень 2008 року, оскільки в цей період товариство мало статус забудовника. Вважає, що судом порушено норми процесуального закону щодо ухвалення заочного розгляду справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду у межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 19 липня 2007 року між ТОВ «Полісьбуд» (забудовник) та ОСОБА_2В.(інвестор) було укладено договір №33 про інвестування в будівництво житла, за умовами якого інвестор взяла участь у фінансуванні будівництва житла - однокімнатної квартири №21 на п»ятому поверсі в 54-квартирному 10-ти поверховому житловому будинку, розташованому за адресою: м. Житомир, вул. Корольова, 48-б з метою отримання зазначеної квартири у власність /а.с.9-12/.

Відповідно до п. 5.1.7. зазначеного договору інвестор зобов»язаний оплачувати всі комунальні послуги та експлуатаційні витрати, пов»язані з технічним обслуговуванням, ремонтом і експлуатацією об»єкта пропорційно до площі своєї квартири в будинку з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі квартири /а.с.10/.

ОСОБА_3 набула право власності на квартиру №21 в будинку по вул. Корольова, 48-б в листопаді 2008 року, про що свідчить її заява від 28.11.2008 року про те, що претензій до виконання робіт в цій квартирі немає /а.с.214/.

Згідно рішення міськвиконкому №828 від 13.11.2008 року «Про затвердження акту державної комісії по прийняттю в експлуатацію 10-ти поверхового багатоквартирного житлового будинку по вул. Корольова,48 б» у зв»язку із здачею будинку в експлуатацію ТОВ «Полісьбуд» взяло на себе зобов»язання надавати послуги з утримання будинку по вул. Корольова, 48б /а.с.5/. Тарифи за надання послуг встановлені наказом ТОВ «Полісьбуд» від 1 грудня 2008 року №32 та від 01.12.2009 року №110 /а.с.5-7/.

Рішенням Житомирської міської ради від 13.05.2010 року №349 погоджено тариф на послуги ТОВ «Полісьбуд» з утримання будинку і споруд та прибудинкової території по вул. Корольова, 48-Б /а.с.8/.

Статутом товариства з обмеженою відповідальністю «Полісьбуд» від 13.10.2008 року передбачено, зокрема, здійснення всіх видів діяльності, не заборонених чинним законодавством. В доповненнях до Статуту передбачений такий вид діяльності як технічна експлуатація житлового та нежитлового фонду юридичних та фізичних осіб на основі договору, санітарно-гігієнічна експлуатація території власника на основі договору, проведення поточного ремонту житлового фонду /п 2.2. Статуту /а.с.26,31/.

Послуги, що надаються усім власникам квартир у зазначеному будинку включають в себе, зокрема, прибирання сходових клітин та прибудинкової території, вивезення та утилізацію твердих побутових і негабаритних відходів, обслуговування димовентилізаційних каналів, освітлення місць загального користування та інші послуги, що зазначені у затверджених у встановленому порядку тарифах з утримання будинку /а.с.6/.

Задовольняючи позов про стягнення заборгованості з ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 як власник квартири зобов'язана сплачувати вартість отриманих послуг, які надає позивач.

Такі висновки суду відповідають вимогам закону та ґрунтуються на фактичних обставинах справи.

Згідно з п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. ст. 19 , 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач житлово-комунальних послуг зобов'язаний укласти письмовий договір з виконавцем послуг на основі типового договору. Споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п.5 ч. 3 ст. 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Укладення договору на надання житлово-комунальних послуг є обов'язком споживача за умови, якщо запропонований виконавцем послуг договір відповідає типовому договору.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг.

А тому доводи ОСОБА_1, наведені в апеляційній скарзі, про те, що вона не укладала договору з позивачем на отримання житлово-комунальних послуг та таких послуг не замовляла, є безпідставними та не впливають на наявність права позивача на оплату послуг, отриманих відповідачкою.

В апеляційному суді при розгляді зазначеної справи ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_4, посилались, зокрема, на те, що позивач включає в оплату ОСОБА_1 та іншим власникам квартир будинку 48-б по вул. Корольова послуги за прибирання сходових клітин та прибудинкової території, а також вивезення твердих побутових відходів, хоча таку оплату повинні проводити також юридичні особи, приміщення яких знаходяться на цій же території, тобто відповідачка посилалась на те, що тільки власники квартир фактично проводять оплату в повному обсязі зазначених послуг, а юридичні особи за вказані послуги не платять, хоча ними й користуються.

Відповідно до ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

На порушення наведених норм закону ОСОБА_3 в контексті положень ст.ст. 58,59 ЦПК України не довела, що їй нараховувалась оплата послуг в більшому розмірі, ніж вона фактично отримувала або нараховувалась оплата за послуги яких вона не отримувала.

Доводи щодо того, що на сходових клітинах частково відсутнє освітлення, незадовільне обслуговування димовентиляційних каналів та роботи ліфтів також не підтверджені належними та допустимими доказами.

Так, позивач просить стягнути заборгованість по оплаті за надані житлово-комунальні послуги за період з грудня 2008 року по жовтень 2011 року включно (правильність розрахунку сумнівів не викликає), а відповідачка на спростування вимог позивача до апеляційного суду надала акти-претензії, листи та заяви адресовані позивачу не нею, а іншою особою - ОСОБА_5 До того ж ця та інша переписка стосується періоду 2012-2013років.

Доводи, наведені в апеляційній скарзі, що нарахування заборгованості проведено за період з липня 2008 року по грудень 2008 року, коли товариство мало статус забудовника не відповідають дійсності, оскільки така заборгованість нарахована за грудень 2008 року - жовтень 2011 року включно та була стягнута судовим наказом Корольовського районного суду м. Житомира від 08.12.2011року. Оскільки зазначений судовий наказ Корольовським районним судом було скасовано 24 січня 2012 року, то справа розглядалась в позовному провадженні /а.с.18/. 14.05.2013 року по справі було ухвалено заочне рішення, яке 01.10.2014 року за заявою ОСОБА_3 було скасовано самим судом першої інстанції відповідно до ст.ст.231-232 ЦПК України/а.с.99/. 19 березня 2015 року по справі знову було ухвалено заочне рішення.

Посилання в апеляційній скарзі на процесуальні порушення при ухваленні заочного рішення є безпідставними, оскільки відповідачка не просила розглянути справу за її відсутності, на що посилається в апеляційній скарзі, а просила відкласти розгляд справи через відрядження, проте не підтвердила цю обставину належними доказами, а тому суд відмовив у задоволенні клопотання та розглянув справу із винесенням заочного рішення, оскільки мала місце повторна неявка в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином /а.с. 134,142/, що узгоджується з ч.4 ст.169 ЦПК України. Окрім того винесенням заочного рішення не порушено прав відповідачки.

Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення на підставі наданих сторонами та досліджених у судовому засіданні доказів, повно і всебічно зВ»ясувавши обставини, на які посилаються сторони як на підставу своїх вимог і заперечень.

Рішення суду є законним і обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 209, 218, 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Заочне рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 19 березня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Судді