Рішення

від 20.06.2022 по справі 742/65/22

ПРИЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/742/427/22

Єдиний унікальний № 742/65/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2022 року м.Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

головуючої - суддіКороткої А.О.,

при секретарі судових засідань Богуш Л.В.,

за участю:

позивачки ОСОБА_1 ,

представниці відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, проведеному у режимі відеоконференції, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Прилуцьке відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області про відшкодування шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду позовом до управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області про стягнення не донарахованої та не виплаченої щомісячної страхової виплати в разі втрати професійної працездатності на день смерті ОСОБА_3 в розмірі 49178,70 грн, а також судових витрат по справі у розмірі 908,00 грн.

Позовні вимоги мотивує тим, що вона є онукою ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на території ЛНР, та на підставі її заяви від 01.04.2021 року Прилуцькою міською державною нотаріальною конторою була заведена спадкова справа №67472390 після його смерті.

З 01.11.2014 року ОСОБА_3 перебував на обліку у Прилуцькому відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області та отримував щомісячні страхові виплати в разі втрати працездатності, проте з 14 травня 2019 року ОСОБА_3 були припинені нарахування та виплати у Прилуцькому відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області у зв`язку зі скасуванням довідки про взяття його на облік внутрішньо переміщеної особи.

Після звернення Прилуцької міської державної нотаріальної контори до Прилуцького відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у Чернігівській області було встановлено, що з 14.05.2019 року ОСОБА_3 було припинено виплату щомісячних страхових виплат в разі втрати професійної працездатності у зв`язку зі скасуванням довідки про взяття його на облік внутрішньо переміщеної особи.

Відповідно до довідки, наданої Прилуцьким відділенням управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у Чернігівській області від 07.12.2021 року №02-05/1420 встановлено, що потерпілому ОСОБА_3 встановлено розмір виплати щомісячних страхових виплат в разі втрати професійної працездатності в сумі 3001,06 грн. Остання виплата здійснена була у травні 2019 року у розмірі 1258,51 грн, а тому не нарахована та не виплачена щомісячна страхова виплата в разі втрати професійної працездатності на день смерті складає 49178,70 грн, що складається з: доплати за травень 2019 року, яка становить 3001,06 грн - 1258,51 грн (виплачена сума) = 1742,55 грн (сума, що підлягає виплаті); доплата за період з червня 2019 року по вересень 2020 року - 15 місяців х 3001,06 грн = 45015,90 грн; доплата за 25 днів жовтня 2020 року х 96,81 грн (3001,06 грн : на 31 день місяця) = 2420,25 грн.

Позивачка зазначила, що пенсійні виплати (сума недоотриманої пенсії) перераховані ОСОБА_3 на день смерті вже були успадковані нею відповідно до свідоцтва про право на спадщину, виданого Прилуцькою міською державною нотаріальною конторою, проте припинення виплати щомісячних страхових виплат в разі втрати професійної працездатності вона вважає протиправними та такими, що порушили в свій час права ОСОБА_3 , а нині порушують її спадкові права, оскільки норми діючого законодавства не передбачають припинення щомісячних страхових виплат в разі втрати професійної працездатності у зв`язку зі скасуванням довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, а держава не може надавати одночасно право на отримання одних соціальних виплат та позбавляти інших прав на законно встановлені виплати особам, що перебувають на тимчасово окупованій території, тому вона і змушена була звернутися до суду для захисту своїх прав.

Від представника відповідача надійшов відзив на позов ОСОБА_1 , в якому він просив відмовити повністю у задоволенні позовних вимог, обґрунтовуючи це тим, що ОСОБА_3 перебував на обліку та отримував щомісячні страхові виплати у Прилуцькому відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області, як внутрішньо переміщена особа з Луганської області, з листопада 2014 року по 13.05.2019 року.

Відділенням було проведено перерахунок щомісячної страхової виплати з 01.03.2014 року і виплачено доплату в повному обсязі, а також виплачено раніше нараховану, але не отриману страхову виплату за період з липня 2014 року по вересень 2014 року, згідно з довідкою, наданою управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у Луганській області.

У зв`язку з виїздом на постійне місце проживання до Луганської області на підставі поданої ОСОБА_3 заяви від 01.04.2015 року йому було припинено виплати з 01.04.2015 року. В травні 2015 року ОСОБА_3 повернувся до свого тимчасового місця проживання та 21.05.2015 повторно звернувся до Прилуцького відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області з заявою про продовження виплат. В червні 2015 року Прилуцьким відділенням було донараховано йому виплати за квітень та травень 2015 року і продовжено здійснення щомісячних страхових виплат надалі.

Однак, відповідно до листа управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради Чернігівської області №02-19/3673 від 13.05.2019 року про зняття з обліку ОСОБА_3 на підставі його заяви №1181 від 13.05.2019 та скасування довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №7125-442 від 15.05.2015 року відповідно до ст.12 п.3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» Прилуцьким відділенням було припинено йому страхові виплати з 14.05.2019 року, про що винесено постанову № 2516/960/960/23 від 27.05.2019 року та повідомлено ОСОБА_3 .

З травня 2019 року ОСОБА_3 , як внутрішньо переміщена особа, із заявою та відповідним рішенням Комісії про продовження страхових виплат не звертався.

В заяві начальнику УПСЗН Прилуцької міської ради про припинення дії довідки ВПО та зняття з обліку від 13.05.2015 року зазначено, що ОСОБА_3 має намір повернутися на постійне проживання за місцем своєї реєстрації в Луганській області.

Позивачем зазначено, що ОСОБА_3 помер на території ЛНР 25.10.2020 року.

З наведеного вбачається, що ОСОБА_3 за період з травня 2019 року по 25.10.2020 року не повертався на тимчасове місце проживання на підконтрольну територію України та не являвся тимчасово переміщеною особою в цей період.

Отже, ОСОБА_3 за життя не скористався можливістю реалізації своїх прав щодо продовження йому раніше призначених та припинених страхових виплат, оскільки з заявою та відповідними документами до Прилуцького відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області та до інших робочих органів виконавчої дирекції Фонду за фактичним місцем проживання (перебування), як переміщена особа, він після 14.05.2019 року не звертався.

При цьому, самим ОСОБА_3 дії органів Фонду соціального страхування України щодо невиплати та припинення виплати щомісячних страхових коштів в судовому порядку не оскаржувалися та дії органів Фонду соціального страхування України щодо невиплати потерпілому ОСОБА_3 щомісячної страхової виплати в разі часткової чи повної втрати працездатності в судовому порядку протиправними не визнавались.

Сума страхових виплат в розмірі 49178,70 грн, яку просить стягнути позивачка не була нарахована на момент смерті потерпілого та в розумінні ст.1227 ЦК України не може належати спадкодавцю, тому не може передаватись і членам його сім`ї чи входити до складу спадщини, а свідоцтво про право на спадщину у спадковій справі №77/2021 було видане на суму не отриманої пенсії, яка належала ОСОБА_3 за життя, згідно з повідомленням управління з питань виплати пенсій відділом опрацювання пенсійної документації, але не страхових виплат у зв`язку із відшкодуванням шкоди, завданої здоров`ю.

Щодо тверджень позивачки про те, що в переліку підстав для припинення страхових виплат ст.46 Закону №1105 в редакції, яка діяла на той час, не передбачено таку підставу припинення, як відсутність в особи статусу внутрішньо переміщеної, то необхідно зазначити, що цей перелік не є вичерпним, що випливає з п.6 ч.2 даної статті, де зазначено, що виплати можуть бути припинені «в інших випадках, передбачених законодавством».

Отже, на переконання представника відповідача, позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню, оскільки нею не надано доказів того, що ОСОБА_3 звертався до органів Фонду на підконтрольній українській владі території після 14.05.2019 року щодо продовження страхових виплат, будь-якої інформації не запитував, доказів переміщення з окупованої території не надавав, тому були відсутні підстави для нарахування йому щомісячних страхових виплат за період з 15.05.2019 по день його смерті.

Враховуючи, що за життя у ОСОБА_3 не було правових підстав для призначення відповідних страхових виплат, то нині відсутні правові підстави і для отримання цих виплат після його смерті його онукою ОСОБА_1 , так як ці кошти не входять до складу спадщини (а.п.56-58), що також підтвердив у своїх поясненнях представник Прилуцького відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області, який також просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (а.п.71-74).

Позивачка подала до суду відповідь на відзив, в якому відхилила заперечення, наведені у відзиві на позов з наступних міркувань.

ОСОБА_1 вважає, що викладені положення законодавства управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області у відзиві на позов свідчать про те, що спадкодавець ОСОБА_3 дійсно мав право на нарахування та виплату йому страхових виплат, оскільки як громадянин України він не втрачав права на отримання страхових платежів в разі втрати професійної працездатності, так як таке право прямо закріплене положеннями Закону №1105-ХІV (з 01.01.2015 року в редакції Закону України від 28.12.2014 року №77-VІІ), і може бути обмежене лише введенням воєнного чи надзвичайного стану на окремій території чи на всій території України.

Також ст.24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Відповідно до ст.64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. На час виникнення спірних правовідносин ні воєнний, ні надзвичайний стан в Україні в цілому, як і на окремих територіях Донецької та Луганської областей, запроваджено не було.

Аналіз норм права дає підстави зробити висновок, що ненадання особі, яка не є внутрішньо переміщеною особою, довідки про взяття її на облік як особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення АТО, скасування довідки про взяття її на облік як особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення АТО, не є підставою для припинення або невиплати страхових платежів, оскільки таке право закріплене за особою положеннями Закону №1105-ХІV (з 01.01.2015 року в редакції Закону України від 28.12.2014 року №77-VІІ) і може бути обмежене лише введенням воєнного чи надзвичайного стану на окремій території чи на всій території України.

Вказану правову позицію викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 року в справі №243/3505/16-ц (провадження №14-271цс18) та від 12.02.2020 року в справі 642/6946/18 (провадження 61-12734св19).

Також позивачкою зазначено, що управлінням додано до відзиву заяви ОСОБА_3 щодо припинення виплати та поновлення виплат, які оформлено на бланках, розроблених саме Фондом, форма яких не визначена нормами діючого законодавства, тому дає підстави зробити висновок, що подача зазначених заяв не є волевиявленням ОСОБА_3 , а навпаки їх написання є вимогою Фонду.

ОСОБА_3 мешкав за адресою: АДРЕСА_1 , але дійсно періодично їздив у Луганську область (м.Сорокине, до перейменування м.Краснодон), де проживали його цивільна дружина, родичі, друзі, знайомі, де знаходилось його майно, де була його домівка.

У квітні 2014 року Краснодон став тимчасово окупованою територією України. 12.05.2016 року Постановою Верховної Ради України місто було перейменовано йому було повернуто історичну назву «Сорокине».

Так, відповідно до Указу Президента №32/2019 від 07.02.2019 року «Про межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях» - Сорокине (Краснодон) є тимчасово окупованою територією.

Поряд з цим, при виїзді до Луганської області ОСОБА_3 не порушувались норми діючого законодавства щодо вільного переміщення і даний факт не є підставою для обмеження його прав, як громадянина України, у тому числі і для позбавлення права на отримання страхових платежів в разі втрати професійної працездатності, оскільки дане право набуте ним було законним шляхом, що в принципі і не заперечується управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області.

Додатково позивачкою зазначено, що відповідно до Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені цим Законом. Такі обмеження відносно ОСОБА_3 не встановлювалися.

Про необхідність соціального захисту осіб, які перебувають на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях ідеться в Законі України від 18.01.2018 року №2268-VIII «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях». У ст.2 цього Закону передбачено, що за фізичними особами незалежно від перебування їх на обліку як внутрішньо переміщених осіб чи від набуття ними спеціального правового статусу та за юридичними особами зберігається право власності, інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, якщо таке майно набуте відповідно до законів України.

Підтверджуючи майнові права фізичних осіб незалежно від перебування їх на обліку як внутрішньо переміщених осіб чи від набуття ними спеціального статусу, закон не передбачає жодних обмежень інших прав таких осіб, які вони можуть реалізувати на території України.

Відповідно до ст.6 Закону №2268-VIII основними напрямами захисту прав і свобод цивільного населення на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях є: захист основоположних політичних і громадянських прав і свобод людини; сприяння забезпеченню відновлення порушених матеріальних прав, тому, на переконання позивачки, ОСОБА_3 мав право на нарахування та виплату страхових виплат і незаконно був позбавлений таких виплат, у зв`язку з чим вона просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі (а.п.77-80).

У судовомузасіданніпозивачка позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представниця відповідача у судовому засіданні категорично заперечувала проти задоволення позову, вказуючи на підстави, викладені у відзиві.

Представник Прилуцького відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області в судове засідання не з`явився, хоча про дату, час і місце судового засідання був повідомлений завчасно та належним чином, проте в своєму поясненні на позовну заяву чітко висловив свою позицію, де просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вислухавши думку сторін та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позов таким, що не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.п.19).

Як вбачається з копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 та її батьками зазначені: ОСОБА_3 та ОСОБА_5 (а.п.15).

Як вбачається з копії свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 , ОСОБА_4 24.01.1981 року уклала шлюб з ОСОБА_6 та після укладення шлюбу вона змінила прізвище на « ОСОБА_7 » (а.п.15).

Згідно з копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 ОСОБА_8 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 та її батьками зазначені: ОСОБА_6 та ОСОБА_9 (а.п.16).

Відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 ОСОБА_8 08.09.2007 року уклала шлюб зі ОСОБА_10 та після реєстрації шлюбу вона змінила прізвище на « ОСОБА_11 » (а.п.18).

Як вбачається з копії заяви ОСОБА_1 від 01.04.2021 року, вона дійсно зверталася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті діда ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.п.45).

Згідно з копією листа №262/02-14 від 08.04.2021 року Прилуцька міська державна нотаріальна контора повідомила ОСОБА_1 про те, що її заява про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , була отримана та була заведена спадкова справа №77/2021 (а.п.46).

Відповідно до копії свідоцтва про право на спадщину за законом серії НРН 459515 від 22.11.2021 року ОСОБА_1 отримала спадщину після смерті свого діда ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що складається з недоотриманої пенсії у сумі 157585,23 грн (а.п.48), що також підтверджується копією витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №64266917 від 08.04.2021 року (а.п.47).

Як вбачається з копії інформації №02-05/1115 від 13.09.2021 року Прилуцького відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області (а.п.42), потерпілий ОСОБА_3 дійсно перебував на обліку у відділенні з 01.11.2014 року по 13.05.2019 року як тимчасово переміщена особа та отримував щомісячні страхові виплати в разі втрати професійної працездатності. Згідно з листом управління праці та соціального захисту населення №02-19/3673 від 13.05.2019 року відділення ВД Фонду з 14.05.2019 року припинило йому виплати у зв`язку зі скасуванням довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. По Прилуцькому відділенню заборгованість по щомісячних страхових виплатах померлого ОСОБА_3 відсутня (а.п.42).

Відповідно до інформації №02-05/1420 від 07.12.2021 року Прилуцького відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області ОСОБА_3 дійсно перебував на обліку у Прилуцькому відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області з 01.11.2014 року по 13.05.2019 року, як тимчасово переміщена особа та отримував щомісячні страхові виплати в разі втрати професійної працездатності. Згідно з листом управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради №02-19/3673 від 13.05.2019 року, в якому зазначено, що на підставі його заяви №1181 від 13.05.2019 року довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи було скасовано та внесено відомості про це в базу ІСОІ ВПО.

Відділення з 14.05.2019 року припинило йому виплати у зв`язку зі скасуванням довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. За поновленням і призначенням страхових виплат ОСОБА_3 до відділення з заявою і необхідними документами, а саме: копією довідки про взяття на облік, рішенням комісії, копією паспорта, копією реєстраційного номера облікової картки платника податків, більше не звертався. За період з 14.05.2019 року по 25.10.2020 року щомісячна страхова виплата не призначалася (а.п.43), що також підтверджується довідкою щодо розміру призначеної та перерахованої щомісячної страхової виплати за кожен місяць окремо за період з 01.01.2019 року по 13.05.2019 року, що склала 12976,96 грн (а.п.44).

Як вбачається з копії заяви ОСОБА_3 від 03.11.2014 року, він дійсно звертався до відділення ВД ФССНВ в м.Прилуки Чернігівської області щодо тимчасового продовження йому раніше призначеної страхової виплати у зв`язку з нещасним випадком на виробництві - професійним захворюванням (а.п.59).

Згідно з копією довідки №7425000098 від 29.10.2014 року Прилуцької міської ради Чернігівської області (а.п.60) ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , був взятий на облік як особа, що перемішена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції.

Як вбачається з копії постанови №2516/960/960/2 від 13.11.2014 року відділенням ВД ФСС НВ в м.Прилуки було постановлено продовжити виплату ОСОБА_3 раніше призначеної щомісячної грошової суми в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку в розмірі 1545,62 грн та проводити виплати з 01.11.2014 року по 30.11.2014 року включно (а.п.61).

Відповідно до копії заяви ОСОБА_3 від 01.04.2015 року він просив відділення ВД ФССНВ в м.Прилуки Чернігівської області з 01.04.2015 року припинити йому виплати у зв`язку з нещасним випадком на виробництві (професійним захворюванням) у зв`язку з виїздом до постійного місця проживання (а.п.62), а постановою №2516/960/960/9 від 09.04.2015 року йому було припинено виплату такої допомоги з 01.04.2015 року (а.п.63).

Як вбачається з копії заяви ОСОБА_3 від 21.05.2015 року він повторно звертався до відділення ВД ФССНВ в м.Прилуки Чернігівської області щодо продовження йому раніше призначеної страхової виплати у зв`язку з нещасним випадком на виробництві (професійним захворюванням) (а.п.64) та постановою №2516/960/960/10 від 02.06.2015 року йому було продовжено таку виплату з 01.04.2015 року по 28.04.2015 року включно (а.п.65), а постановою №2516/960/960/13 від 24.07.2015 року йому було продовжено дану виплату в розмірі: за липень 2014 року 1545,62 грн, за серпень 2014 року - 1545,62 грн, за вересень 2014 року - 1545,62 грн (а.п.66).

Відповідно до довідки №02-19/3673 від 13.05.2019 року управління праці та соціального захисту населення повідомило відділення ВД ФССНВ в м.Прилуки Чернігівської області, що 13.05.2019 року ОСОБА_3 було знято з обліку на підставі заяви №1181 від 13.05.2019 року. Довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №7125-422 від 15.05.2015 року було скасовано та внесено відомості про це в базу ІСОІ ВПО згідно з п.3 ст.12 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (а.п.67).

Як вбачається з копії постанови №2516/960/960/23 від 27.05.2019 року відділенням ВД ФСС НВ в м.Прилуки було постановлено з 14.05.2019 року припинити виплату ОСОБА_3 щомісячної страхової виплати в розмірі 3001,06 грн у зв`язку зі скасуванням довідки ВПО (а.п.68).

Згідно з копією довідки про нараховані та виплачені суми страхових виплат ОСОБА_3 за період з 01.11.2014 року по 13.05.2019 року було виплачено 119134,11 грн (а.п.69).

Управління Фонду соціального страхування України у своїй діяльності діє у порядку і в межах повноважень та у спосіб, передбачений Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» №1105 від 23.09.1999 року, постановами Правління Фонду та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Згідно зі ст.77, 78 ЦПК України доведення обставин здійснюється належними та допустимими доказами.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.2 ст.77 ЦПК України).

Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

З огляду на зміст ст.78 ЦПК України обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стаття 77 ЦПК України визначає, що належними доказами є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 79 ЦПК України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч.1, 2 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Так, страхові виплати потерпілим на виробництві, які є внутрішньо переміщеними особами, здійснюються відповідно до Закону №1105 та Закону України «Про забезпечення прав внутрішньо переміщених осіб» №1706 від 20.10.2014 року .

Пунктом 3 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1105 встановлено, що особливості надання соціальних послуг та виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселились із тимчасово окупованої території, території проведення АТО або зони надзвичайної ситуації) визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до норм чинного законодавства, зокрема Постанови Кабінету Міністрів України №637 від 05.11.2014 року «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, було передбачено, що призначення та продовження виплати усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюється за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №509 від 01.10.2014 року.

Окрім того, на виконання постанови Кабінету Міністрів України «Про особливості реалізації прав деяких категорій осіб на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» №531 від 01.10.2014 року, з метою забезпечення безперервності та першочерговості одержання щомісячних страхових виплат та медико-соціальних послуг потерпілими на виробництві (членами їх сімей), які переміщуються з тимчасово окупованої території та районів проведення антитерористичної операції, правлінням Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України було прийнято постанову, якою затверджено «Порядок надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для внутрішньо переміщених осіб» № 27 від 12.12.2018 року.

Пунктом 3.1. Розділу ІІІ «Продовження раніше призначених страхових виплат» Постанови №27 визначено, що внутрішньо переміщені особи мають право на продовження раніше призначених страхових виплат у робочому органі виконавчої дирекції Фонду або його відділенні за фактичним місцем проживання (перебування).

Для продовження раніше призначених страхових виплат внутрішньо переміщена особа повинна подати такі документи: заяву; копію довідки про взяття на облік; рішення Комісії (у разі наявності на момент подачі документів); копію паспорта або документа, що посвідчує особу; копію реєстраційного номера облікової картки платника податків або паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті).

Згідно з п.1.4. Постанови №27 призначення, продовження (відновлення) та припинення страхових виплат внутрішньо переміщеним особам здійснюється на підставі рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, утворених районними державними адміністраціями, виконавчими органами міських, районних у містах рад.

Отже, особи з населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, мають право на їх одержання за умови переміщення в населенні пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі, і звернення до структурного підрозділу місцевої державної адміністрації з питань соціального захисту та взяття на облік, що має бути підтверджено довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

З матеріалів справи вбачається, що Прилуцьке відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області з 14.05.2019 року припинило ОСОБА_12 страхові виплати, про що було винесено відповідну постанову №2516/960/960/23 від 27.05.2019 року (а.п.68) та повідомлено про неї потерпілому, а з травня 2019 року ОСОБА_3 , як внутрішньо переміщена особа, із заявою та відповідним рішенням Комісії про продовження страхових виплат до управління більше не звертався.

У заяві начальнику УПСЗН Прилуцької міської ради про припинення дії довідки ВПО та зняття з обліку від 13.05.2015 року зазначено, що ОСОБА_3 має намір повернутися на постійне проживання за місцем своєї реєстрації в Луганській області.

З копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , вбачається, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Сорокине Луганської області (а.п.19).

Отже, з наведеного вище вбачається, що ОСОБА_3 за період з травня 2019 року по 25.10.2020 року не повертався на тимчасове місце проживання на підконтрольну територію України та не являвся тимчасово переміщеною особою в цей період.

Таким чином, ОСОБА_3 за життя не скористався можливістю реалізації своїх прав щодо продовження отримання раніше призначених йому та припинених страхових виплат, оскільки з заявою та відповідними документами до Прилуцького відділення та до інших робочих органів виконавчої дирекції Фонду соціального страхуванняУкраїни вЧернігівській області за фактичним місцем проживання (перебування), як переміщена особа, він після 14.05.2019 року не звертався.

При цьому ОСОБА_3 дії органів Фонду соціального страхування України щодо невиплати та припинення виплати щомісячних страхових коштів в судовому порядку не оскаржувались. Дії органів Фонду соціального страхування України щодо невиплати потерпілому ОСОБА_3 щомісячної страхової виплати в разі часткової чи повної втрати працездатності в судовому порядку протиправними не визнавались.

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на відповідні кошти, то спадкоємець не може успадкувати зазначені кошти. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини.

Статтею 1219 ЦК України передбачено, що не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом.

Відповідно до ч.10 ст.47 Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» №1105 від 23.09.1999 року належні суми страхових виплат, що з вини Фонду не були своєчасно виплачені особам, які мають на них право, у разі смерті цих осіб виплачуються членам їхніх сімей, а в разі їх відсутності - включаються до складу спадщини.

Статтею 1227 ЦК України також передбачено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві (нараховані за життя), але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Однак в судовому засіданні було встановлено, що сума страхових виплат у розмірі 49178,70 грн, яку просить стягнути позивачка, не була нарахована її дідусеві на момент смерті, а тому у розумінні ст.1227 ЦК України не може належати спадкодавцю та відповідно не може передаватись членам його сім`ї чи входити до складу спадщини.

Щодо тверджень позивачки про те, що в переліку підстав для припинення страхових виплат, передбачених ст.46 Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» №1105 від 23.09.1999 року в редакції, яка діяла на той час, не передбачено такої підстави припинення як відсутність в особи статусу внутрішньо переміщеної, то необхідно зазначити, що цей перелік не є вичерпним, а з п.6 ч.2 даної статті випливає, що виплати можуть бути припинені в інших випадках, передбачених законодавством.

Тож, оскільки ОСОБА_1 не надано суду доказів того, що ОСОБА_3 звертався до органів Фонду на підконтрольній українській владі території після 14.05.2019 року щодо продовження страхових виплат, будь-якої інформації не запитував, доказів переміщення з окупованої території не надавав, то органів Фонду дійсно були відсутні будь-які підстави для нарахування йому щомісячних страхових виплат за період з 15.05.2019 по день його смерті.

Враховуючи той факт, що за життя у ОСОБА_3 не було правових підстав для призначення відповідних страхових виплат, то такі правові підстави нині відсутні і для отримання цих виплат після його смерті онукою ОСОБА_1 , так як ці кошти не входять до складу спадщини, у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.

На підставі викладеного вище та ЗУ «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», ЗУ «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», ЗУ «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях», ст.328, 1219, 1227 ЦК України, керуючись ст.12, 13, 76-79, 80-81, 89, 258, 259,263-265, 268, 273, 352,354-355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенніпозовних вимог ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ,адреса реєстраціїта проживання: АДРЕСА_2 )до управліннявиконавчої дирекціїФонду соціальногострахування Українив Чернігівськійобласті (кодЄДРПОУ 41316447,юридична адреса:вул.Музична,буд.1-а,м.Чернігів,14014),третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмета спору,на сторонівідповідача Прилуцькевідділення управліннявиконавчої дирекціїФонду соціальногострахування Українив Чернігівськійобласті (кодЄДРПОУ 41421349,юридична адреса:вул.Вокзальна,буд.46,кв.1,м.Прилуки,Чернігівська область,17500)про відшкодуванняшкоди відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернігівського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 01.07.2022 року.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Анна КОРОТКА