Постанова

від 29.06.2022 по справі 140/6662/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2022 рокуЛьвівСправа № 140/6662/21 пров. № А/857/4235/22

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Хобор Р.Б.,

суддів Улицького В.З., Шавеля Р.М.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішенняВолинського окружного адміністративного судувід 02 вересня 2021 року, ухвалене суддею Дмитруком В.В. у м.Луцьку за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у справі № 140/6662/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0285674-2403-0307 та № 0285675-2403-0307 від 16.06.2021 року.

Рішенням Волинського окружного адміністративного судувід 02 вересня 2021 року позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0285674-2403-0307 та № 0285675-2403-0307 від 16.06.2021 року.

Приймаючи це рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка є сільськогосподарським товаровиробником та власником теплиць, у яких вирощує товари сільськогосподарського вжитку для власного споживання та реалізації, а тому, відповідно до норм Податкового кодексу України, має пільги щодо сплати податку на нерухоме майно (теплиці).

Не погодившись із цим рішенням суду, його оскаржив відповідач, який просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає те, що позивачка є власником будівель сільськогосподарського призначення, проте господарську діяльність що виробництва товарів сільськогосподарського вжитку не здійснює, підприємницьку діяльність припинила 16.10.2019 року. Тому відповідач вважає, що позивачка є платником податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки.

Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.

Суд першої інстанції встановив те, що позивачка є власницею об`єктів нежитлового майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: теплиці, загальною площею 1727,70 кв.м та паливної, загальною площею 80,00 кв.м,

16.06.2021 року відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення № 0285674-2403-0307 та № 0285675-2403-0307, на підставі яких позивачці визначив суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за податковий період 3 місяця 2019 року у розмірі 9 012,12 грн. та 417,30 грн., відповідно.

Не погодившись із цим рішення, позивачка оскаржила його до суду.

Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно правового спору, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, внормовано приписами статті 266 Податкового кодексу України (далі ПК України, в редакції, чинній па момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно із підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Відповідно до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Підпунктами 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України передбачено, що базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Відповідно до підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування території громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміре мінімальної заробітної плати, встановленої законом па 1 січня звітного (податкового) року, за і квадратний метр бази оподаткування.

Рішенням Війницької об`єднаної територіальної громади Володимир-Волинського району Волинської області від 12.06.2018 року № 21/3 встановлена ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що перебуває у власності фізичних осіб 0,5% мінімальної заробітної плати за 1 кв.м.

Водночас, відповідно до підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого і введеного в дію Наказом Держстандарту України від 17.08.2000 №507, клас «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (1271) включає: будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та ін. Цей клас не включає: споруди зоологічних та ботанічних садів.

Апеляційний суд встановив те, що позивачці на права власності належать: теплиця, загальною площею 1727,70 кв.м та паливна, загальною площею 80,00 кв.м,

Отже, об`єкти нежитлової нерухомості, якими володіє позивачка належать до будівель сільськогосподарського призначення.

Водночас, підпункт «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, для звільнення від сплати податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки містить і іншу умову, крім приналежності об`єктів нежитлової нерухомості до будівель сільськогосподарського призначення, а саме, власник цих будівель має бути сільськогосподарським товаровиробником.

За визначенням підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа-підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Апеляційний суд встановив, що позивачка 16.10.2019 року припинила підприємницьку діяльність за основними видами: оптова торгівля квітами та рослинами; вирощування овочів та баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів.

Отже, позивачка, як фізична особа не може бути сільськогосподарським товаровиробником, оскільки цей статус можуть мати фізичні особи, зареєстровані як підприємці.

Таким чином, позивачка не має підстав, передбачених підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, для звільнення від сплати податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки.

Це свідчить про те, що відповідач правомірно прийняв оскаржені податкові повідомлення-рішення, а тому у задоволенні позову про їх скасування необхідно відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з порушенням норм матеріального права.

Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги підставними, та такими, що спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу необхідно задовольнити, оскаржене рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти постанову про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області задовольнити.

Рішення Волинського окружного адміністративного судувід 02 вересня 2021 року в справі № 140/6662/21 скасувати та прийняти постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про скасування податкових повідомлень рішень відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, за наявності яких, постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуюча суддя Р. Б. Хобор судді В. З. Улицький Р. М. Шавель Постанова складена 30.06.2022 року