Постанова

від 14.06.2022 по справі 372/1141/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

15 червня 2022 року

м. Київ

справа № 372/1141/19

провадження № 61-4335св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Усика Г. І.

Яремка В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства «Київське лісове господарство»,

відповідачі: Обухівська районна державна адміністрація Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури на постанову Київського апеляційного суду від 10 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Яворського М. А., Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог та рішень судів

У березні 2019 року перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства «Київське лісове господарство» (далі - ДП «Київське лісове господарство») звернувся до суду з позовом до Обухівської районної державної адміністрації Київської області (далі - Обухівська РДА), ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання недійсними розпоряджень та витребування земельних ділянок із незаконного володіння. Просив визнати причини пропуску прокурором позовної давності для звернення до суду з цим позовом поважними, поновити його; визнати недійсними розпорядження Обухівської РДА від 23 березня 2010 року № 458 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 4-ом громадянам для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Великодмитровицької сільської ради» та від 25 січня 2019 року № 29 «Про зміну цільового призначення земельної ділянки ОСОБА_2 з ведення особистого селянського господарства на ведення індивідуального садівництва в адміністративних межах Великодмитровицької сільської ради Обухівського району»; витребувати на користь держави в особі ДП «Київське лісове господарство» з незаконного володіння ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 земельні ділянки, які знаходяться на території Великодмитровицької сільської ради Обухівського району Київської області.

На обґрунтування позову посилався на таке. Розпорядженням Обухівської РДА від 23 березня 2010 року № 458 затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність чотирьом громадянам для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Великодмитровицької сільської ради Обухівського району загальною площею 8,0000 га, згідно з яким передано у приватну власність земельні ділянки, а саме: ОСОБА_5 площею 2,0000 га з кадастровим номером 3223180500:09:006:0057, ОСОБА_3 площею 2,0000 га з кадастровим номером 3223180500:09:006:0056, ОСОБА_6 площею 2,0000 га з кадастровим номером 3223180500:08:003:0038 та ОСОБА_4 площею 2,0000 га з кадастровим номером 3223180500:08:003:0039.

На підставі зазначеного розпорядження управління Держкомзему в Обухівському районі Київської області 02 вересня 2011 року видало ОСОБА_5 державний акт серії ЯЛ № 218829 на право власності на земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 3223180500:09:006:0057.

Згідно з договором купівлі-продажу від 20 вересня 2011 року № 2686 ОСОБА_5 (продавець) відчужив належну йому на праві власності земельну ділянку з кадастровим номером 3223180500:09:006:0057 на користь ОСОБА_1 (покупець). Набуття права власності на зазначену земельну ділянку ОСОБА_1 відбулося шляхом проставлення приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Іванців В. П. на державному акті серії ЯЛ № 218829 відмітки про перехід права власності за укладеним договором купівлі-продажу.

Також на підставі вказаного розпорядження управління Держкомзему в Обухівському районі Київської області 02 вересня 2011 року видало ОСОБА_6 державний акт серії ЯЛ № 218826 на право власності на земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 3223180500:08:003:0038.

Згодом, на підставі договору купівлі-продажу від 30 вересня 2011 року № 2860, ОСОБА_6 (продавець) відчужив належну йому на праві власності земельну ділянку з кадастровим номером 3223180500:08:003:0038 на користь ОСОБА_2 (покупець). Набуття права власності на вказану земельну ділянку ОСОБА_2 відбулося шляхом проставлення приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Іванців В. П. на державному акті серії ЯЛ № 218826 відмітки про перехід права власності за договором купівлі-продажу.

За інформацією Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 29 листопада 2018 року № 1010-0222-18249/2-18, у зв`язку з дублюванням кадастрових номерів, кадастровий номер земельної ділянки 3223180500:08:003:0038 змінено на номер 3223180500:08:003:0040.

Відповідно до інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 28 січня 2019 року № 154100384, № 154100513, № 154099722 ОСОБА_2 30 листопада 2018 року здійснила поділ земельної ділянки площею 2,0000 га з кадастровим номером 3223180500:08:003:0040 на дві окремі земельні ділянки: з кадастровим номером 3223180500:08:003:0041 площею 1,7857 га та з кадастровим номером 3223180500:09:006:0066 площею 0,2143 га, для ведення особистого селянського господарства (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04 грудня 2018 року № 44393127 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223180500:08:003:0041 площею 1,7857 га та від 05 грудня 2018 року № 4416524 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223180500:09:006:0066 площею 0,2143 га).

Розпорядженням Обухівської РДА від 25 січня 2019 року № 29 затверджено проєкт землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 3223180500:08:003:0041 площею 1,7857 га в адміністративних межах Великодмитровицької сільської ради з ведення особистого селянського господарства на ведення індивідуального садівництва.

Також на підставі розпорядження Обухівської РДА від 23 березня 2010 року № 458 управління Держкомзему в Обухівському районі 02 вересня 2011 року видало ОСОБА_4 державний акт серії ЯЛ № 218827 на право власності на земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 3223180500:08:003:0039. На підставі зазначеного розпорядження управління Держкомзему в Обухівському районі Київської області 02 вересня 2011 року видало ОСОБА_3 державний акт серії ЯЛ № 218828 на право власності на земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 3223180500:09:006:0056.

Зазначені розпорядження Обухівської РДА прийняті поза межами компетенції, у зв`язку з чим набуття права власності на спірні земельні ділянки зазначеними громадянами для ведення особистого селянського господарства, а надалі і зміна за зверненням ОСОБА_2 цільового призначення частини цих земель на ведення індивідуального садівництва відбулись із порушенням вимог земельного та лісового законодавства.

Розпорядженнями Обухівської РДА від 23 березня 2010 року № 458 та від 25 січня 2019 року № 29 передано у власність громадянам земельні ділянки лісогосподарського призначення без згоди землекористувача та всупереч вимогам частини п`ятої статті 116, частин першої, другої статті 149 Земельного кодексу України (далі - ЗК України).

Обґрунтовуючи поважність причин пропуску позовної давності на звернення до суду із цим позовом, прокурор зазначив, що про необхідність захисту прав та інтересів держави в судовому порядку прокурору стало відомо лише у 2018-2019 роках за результатами системного аналізу інформації різних органів державної влади, установ та організацій, а саме: Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства, ДП «Київське лісове господарство», ВО «Укрдержліспроект», Головного управління Держгеокадастру у Київській області. Великий обсяг вказаних документів, які підлягали дослідженню, складнощі, пов`язані із штучними перешкодами вивчення законності розпорядження землями лісогосподарського призначення, на думку прокурора, свідчать про наявність об`єктивних перешкод для пред`явлення позову у визначені законом строки.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 01 липня 2020 року позов задоволено.

Визнано недійсним розпорядження Обухівської РДА від 23 березня 2010 року № 458 «Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність 4-ом громадянам для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Великодмитровицької сільської ради» та від 25 січня 2019 року № 29 «Про зміни цільового призначення земельної ділянки ОСОБА_2 з ведення особистого селянського господарства на ведення індивідуального садівництва в адміністративних межах Великодмитровицької сільської ради Обухівського району». Витребувано на користь держави в особі ДП «Київське лісове господарство» з незаконного володіння ОСОБА_3 земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 3223180500:09:006:0056; ОСОБА_4 - земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 3223180500:08:003:0039; ОСОБА_1 - земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 3223180500:09:006:0057; ОСОБА_2 - земельну ділянку площею 1,7857 га з кадастровим номером 3223180500:08:003:0041, які розташовані в адміністративних межах Великодмитровицької сільської ради Обухівського району Київської області. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що земельні ділянки з кадастровими номерами 3223180500:09:006:0057, 3223180500:08:003:0039, 3223180500:09:006:0056, 3223180500:08:003:0040 загальною площею 8,0000 га розташовані на землях лісогосподарського призначення кварталу 108 Козинського лісництва згідно з планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування 2003 та 2014 років та становлять єдиний масив лісових насаджень. ДП «Київське лісове господарство» погодження на вилучення зазначених лісових ділянок не надавало. Факт віднесення спірних земельних ділянок до земель лісогосподарського призначення підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування 2003 та 2014 років, у тому числі проєктами організації та розвитку лісового господарства виробничої частини державного лісогосподарського об`єднання «Київліс» та ДП «Київське лісове господарство», таксаційними описами, планами лісонасаджень, протоколами лісовпорядних нарад.

За інформацією Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання «Укрдержліспроект» від 23 листопада 2018 року № 565 та від 27 лютого 2019 року № 103 земельні ділянки, надані у власність чотирьом громадянам розпорядженням Обухівської РДА від 23 березня 2010 року № 458, відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2003, 2014 років, відносяться до лісів Козинського лісництва ДП «Київське лісове господарство» і накладаються на виділи 20, 25 кварталу 108 зазначеного лісництва. Тому суд першої інстанції дійшов висновку, що розпорядження Обухівської РДА від 23 березня 2010 року № 458 та від 25 січня 2019 року № 29 про передачу у власність громадян земель лісогосподарського призначення для особистого селянського господарства та зміна цільового призначення на ведення індивідуального садівництва прийняті всупереч вимогам частини другої статті 56, пункту ґ частини четвертої статті 84 ЗК України.

Також порушено порядок вилучення зазначених земельних ділянок, оскільки вилучення має проводитися за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень. Однак, за інформацією від ДП «Київське лісове господарство» від 20 листопада 2018 року № 02-02/886 та Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства від 25 січня 2019 року № 04-48/165 встановлено, що останні згоди на вилучення чи припинення права постійного користування вказаними землями не надавали.

Вилучення земельних лісових ділянок площею 8,0000 га відноситься до виключної компетенції Кабінету Міністрів України, а не Обухівської РДА. Тому розпорядженнями Обухівської РДА від 23 березня 2010 року № 458 та від 25 січня 2019 року № 29 передано у власність земельні ділянки лісогосподарського призначення без згоди землекористувача, всупереч вимогам частини п`ятої статті 116, частин першої, другої статті 149 ЗК України. Оскаржуваними розпорядженнями Обухівської РДА порушено порядок зміни цільового призначення земель, оскільки така зміна проведена не уповноваженим відповідно до вимог ЗК України органом та за відсутності згоди органу лісового господарства.

Постановою Київського апеляційного суду від 10 лютого 2021 року рішення Обухівського районного суду Київської області від 01 липня 2020 року в частині вимог першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, ДП «Київське лісове господарство» до Обухівської РДА, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання недійсними розпоряджень та витребування земельних ділянок із незаконного володіння, а також в частині розподілу судових витрат скасовано.

Ухвалено в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині. В іншій частині рішення Обухівського районного суду Київської області від 01 липня 2020 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що відведення земельних ділянок у власність чотирьом громадянам для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земель лісогосподарського призначення суперечить вимогам статей 84, 122, 149 ЗК України та статті 16 Лісового кодексу України.

Спірні земельні ділянки вибули з постійного користування ДП «Київське лісове господарство» поза його волею, пред`явлення прокурором позову до кінцевого набувача права на земельні ділянки про їх витребування на підставі статей 387, 388, 396 ЦК України відповідає вимогам закону.

Водночас представник відповідача у справі ОСОБА_1 - адвокат Кривонос С. Ю. подав до суду першої інстанції відзив на позовну заяву, в якому просив застосувати до вимог прокурора наслідки спливу позовної давності та відмовити у їх задоволенні.

У вересні 2019 року від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Стельниковича С. А. до суду першої інстанції надійшло клопотання про застосування судом до вимог прокурора наслідків спливу позовної давності, як підставу для відмови у позові, а також надав до зазначеного клопотання копію листа прокурора Обухівського району від 20 січня 2011 року, в якому зазначено, що розпорядження від 01 вересня 2008 року № 1391 було предметом перевірки прокуратури на відповідність законодавству та підстав для прокурорського реагування не виявлено (т. 2, а. с. 72-74).

Водночас суд першої інстанції під час розгляду справи по суті спору не надав правової оцінки поважності причин пропуску прокурором строку на звернення із цим позовом до суду першої інстанції та не вирішив заявлене клопотання прокурора про поновлення пропуску позовної давності.

Перевіряючи доводи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в частині заявленого до них прокурором позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позову у зв`язку зі спливом позовної давності.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників

У березні 2021 року заступник керівника Київської обласної прокуратури звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позову скасувати та залишити в силі в цій частині рішення суду першої інстанції. Просив розгляд справи здійснювати за участі прокурора офісу Генерального прокурора.

Рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції переглядаються в частині вирішення позовних вимог до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про сплив позовної давності, не врахував, що інформація щодо відведення спірних земельних ділянок була відсутня у відомостях первинного обліку лісів, а відповідні зміни до цього часу не внесені до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування за відсутності відповідної правової підстави, тому посилання суду апеляційної інстанції про початок перебігу позовної давності у 2014 році суперечить фактичним обставинам.

Зі змісту оскаржуваного розпорядження неможливо встановити приналежність спірних земельних ділянок до категорії земель лісового фонду, оскільки у рішенні зазначається, що фізичним особам надаються у власність земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель Великодмитровицької сільської ради Обухівського району Київської області, питання щодо зміни цільового призначення спірних земельних ділянок не вирішувалось, погодження ДП «Київське лісове господарство» на вилучення спірних земель не надавало.

На спірних земельних ділянках відповідачі не здійснювали будь-які роботи із будівництва об`єктів нерухомості, не проводили вирубку дерев, тому ДП «Київське лісове господарство» продовжувало доглядати зазначені земельні ділянки як землі лісогосподарського призначення.

Суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним розпорядження Обухівської РДА від 23 березня 2010 року № 458 в частині відведення земельних ділянок ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з підстав спливу позовної давності за заявами представників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Проте вимоги про визнання недійсним розпорядження Обухівської РДА від 23 березня 2010 року № 458 в частині відведення земельних ділянок ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не заявлені до відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а первісні набувачі заяв про застосування наслідків спливу позовної давності не заявляли.

Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 15 травня 2018 року у справі № 372/2180/15, Верховним Судом у постанові від 06 лютого 2020 року у справі № 916/2828/18.

У травні 2021 року надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому ОСОБА_1 просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін.

На обґрунтування відзиву посилається на те, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про сплив позовної давності.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 квітня 2021 рокувідкрито касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Київської обласної прокуратури на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Ухвалою Верховного Суду від 09 грудня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам постанова суду апеляційної інстанції не відповідає.

Суди встановили, що розпорядженням Обухівської РДА від 23 березня 2010 року № 458 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність чотирьом громадянам для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Великодмитровицької сільської ради Обухівського району загальною площею 8,0000 га, згідно з яким передано у приватну власність земельні ділянки, а саме: ОСОБА_5 площею 2,0000 га з кадастровим номером 3223180500:09:006:0057, ОСОБА_3 площею 2,0000 га з кадастровим номером 3223180500:09:006:0056, ОСОБА_6 площею 2,0000 га з кадастровим номером 3223180500:08:003:0038 та ОСОБА_4 площею 2,0000 га з кадастровим номером 3223180500:08:003:0039.

На підставі зазначеного розпорядження управління Держкомзему в Обухівському районі 02 вересня 2011 року видало ОСОБА_5 державний акт серії ЯЛ № 218829 на право власності на земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 3223180500:09:006:0057.

Надалі згідно з договором купівлі-продажу від 20 вересня 2011 року № 2686 ОСОБА_5 (продавець) відчужив належну йому на праві власності земельну ділянку з кадастровим номером 3223180500:09:006:0057 на користь ОСОБА_1 (покупець). Набуття права власності на вказану земельну ділянку ОСОБА_1 відбулося шляхом проставлення приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Іванців В. П. на державному акті серії ЯЛ № 218829 відмітки про перехід права власності за зазначеним договором купівлі-продажу.

Також на підставі зазначеного розпорядження управління Держкомзему в Обухівському районі 02 вересня 2011 року видало ОСОБА_6 державний акт серії ЯЛ № 218826 на право власності на земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 3223180500:08:003:0038.

На підставі договору купівлі-продажу від 30 вересня 2011 року № 2860 ОСОБА_6 (продавець) відчужив належну йому на праві власності земельну ділянку з кадастровим номером 3223180500:08:003:0038 на користь ОСОБА_2 (покупець). Набуття права власності на вказану земельну ділянку ОСОБА_2 відбулося шляхом проставлення приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Іванців В. П. на державному акті серії ЯЛ № 218826 відмітки про перехід права власності за вищеукладеним договором купівлі-продажу.

За інформацією Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 29 листопада 2018 року № 10-100,222-18249/2-18 у зв`язку з дублюванням кадастрових номерів, кадастровий номер земельної ділянки 3223180500:08:003:0038 змінено на номер 3223180500:08:003:0040. Відповідно до інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 28 січня 2019 року № 154100384, № 154100513, № 154099722 ОСОБА_2 30 листопада 2018 року здійснила поділ земельної ділянки площею 2,0000 га з кадастровим номером 3223180500:08:003:0040 на дві окремі земельні ділянки з кадастровими номерами: 3223180500:08:003:0041 площею 1,7857 га та 3223180500:09:006:0066 площею 0,2143 га, для ведення особистого селянського господарства (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04 грудня 2018 року № 44393127 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223180500:08:003:0041 площею 1,7857 га; та від 05 грудня 2018 року № 44416524 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223180500:09:006:0066 площею 0,2143 га).

Розпорядженням Обухівської РДА від 25 січня 2019 року № 29 затверджено проєкт землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 3223180500:08:003:0041 площею 1,7857 га в адміністративних межах Великодмитровицької сільської ради з ведення особистого селянського господарства на ведення індивідуального садівництва.

Також на підставі розпорядження Обухівської РДА від 23 березня 2010 року № 458 управління Держкомзему в Обухівському районі 02 вересня 2011 року видало ОСОБА_4 державний акт серії ЯЛ № 218827 на право власності на земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 3223180500:08:003:0039, що підтверджується копією з книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі.

На підставі зазначеного розпорядження управління Держкомзему в Обухівському районі 02 вересня 2011 року видало ОСОБА_3 державний акт серії ЯЛ № 218828 на право власності на земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 3223180500:09:006:0056, що підтверджується копією з книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та направо постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі.

За інформацією ДП «Київське лісове господарство» від 20 листопада 2018 року № 02-02/886 земельні ділянки з кадастровими номерами: 3223180500:09:006:0057, 3223180500:08:003:0039, 3223180500:09:006:0056, 3223180500:08:003:0040, загальною площею 8,0000 га розташовані на землях лісогосподарського призначення кварталу 108 Козинського лісництва згідно з планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування 2003 та 2014 років та становлять єдиний масив лісових насаджень. Зазначене підтверджується протоколами лісовпорядних нарад від 14 квітня 2005 року, від 03 червня 2014 року, Планом лісонасаджень Козинського лісництва виробничої частини ДЛГО «Київліс» Київської області 2003 року, Планом лісонасаджень ДП «Київський лісгосп» Козинське лісництво Київської області 2014 року, Проектом організації та розвитку лісового господарства виробничої частини ДЛГО «Київліс» державного лісогосподарського об`єднання «Київліс» 2004 року, Проектом організації та розвитку лісового господарства ДП «Київське лісове господарство» Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства 2015 року, планово-картографічними матеріалами, а саме планами лісонасаджень, картами-схемами розподілу території лісгоспу (т. 1, а. с. 37-53).

За інформаціями Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання «Укрдержліспроект» від 23 листопада 2018 року № 565 та від 27 лютого 2019 року № 103 земельні ділянки, надані у власність чотирьом громадянам розпорядженням Обухівської РДА від 23 березня 2010 року № 458, відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2003, 2014 років, відносяться до лісів Козинського лісництва ДП «Київське лісове господарство» і накладаються на виділи 20, 25 кварталу 108 вказаного лісництва.

Відповідно до змісту листа Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства від 25 січня 2019 року № 04-48/165, адресованого прокуратурі Київської області, Київське обласне та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства не надавало погодження на вилучення чи зміну цільового призначення земельних ділянок з кадастровими номерами: 3223180500:08:003:0039, 3223180500:09:006:0057, 3223180500:09:006:0056, 3223180500:08:003:0040 (т. 1, а. с. 36).

Відповідно до листа ДП «Київське лісове господарство» від 20 листопада 2018 року № 02-02/886 зазначене державне підприємство погодження на вилучення земельних ділянок з кадастровими номерами: 3223180500:08:003:0039, 3223180500:09:006:0057, 3223180500:09:006:0056, 3223180500:08:003:0040 не надавало (т. 1, а. с. 37).

Щодо вирішення позовних вимог першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі ДП «Київське лісове господарство»

Згідно зі статтею 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) сторонами цивільного розгляду є позивач і відповідач, які мають рівні права, включаючи право на юридичну допомогу. Підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана за певних умов, наприклад, з метою захисту вразливих осіб, які вважаються нездатними захистити свої інтереси самостійно, або в разі, якщо правопорушення зачіпає велику кількість людей, або якщо вимагають захисту реальні державні інтереси або майно «Korolev v. Russia» (Корольов проти Росії) (no. 2), № 5447/03, § 33, ЄСПЛ, від 01 квітня 2010 року; «Menchinskaya v. Russia» (Менчинська проти Росії) № 42454/02, § 35, ЄСПЛ, від 15 січня 2009 року).

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VII) прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

У постанові від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (провадження

№ 12-20гс21) Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку щодо застосування частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 363/4656/16-ц, який зводиться до необхідності визначення організаційно-правової форми суб`єкта, в особі якого звертається прокурор, з метою підтвердження підстав для представництва інтересів держави в суді в особі державного підприємства.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі державного підприємства, оскільки воно не є органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень.

У зазначеній справі сформульовано висновок, відповідно до якого «Заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом третім частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII, має застосовуватись з урахуванням положень абзацу першого частини третьої цієї статті, який передбачає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень, незалежно від наявності статусу юридичної особи.

У контексті засадничого положення частини другої статті 19 Конституції України відсутність у Законі № 1697-VII інших окремо визначених заборон на здійснення представництва прокурором, окрім спеціальної заборони на представництво державних компаній, не слід розуміти як таку, що розширює встановлені в абзаці першому частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII межі для здійснення представництва прокурором законних інтересів держави».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) підтвердила свій висновок про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі державного підприємства. Зазначила, що позовні вимоги прокурора, спрямовані на захист прав або інтересів не держави, а державного підприємства, не підлягають розгляду по суті, оскільки позовну заяву за такими вимогами фактично подано не від імені та в інтересах держави, а від імені та в інтересах державного підприємства, а прокурор не має повноважень на ведення справ в частині таких вимог.

У справі, що переглядається, заступник керівника Київської обласної прокуратури, звертаючись до суду з позовом в інтересах держави в особі ДП «Київське лісове господарство», фактично не здійснював захист інтересів держави, що суперечить чинному законодавству.

Тому відповідно до правил частини третьої статті 400 ЦПК України Верховний Суд вважає за необхідне вийти за межі доводів та вимог касаційної скарги у зв`язку з необхідністю врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (провадження № 12-20гс21), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21).

Отже, рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції у частині позовних вимог першого заступника прокурора Київської області, який діє в інтересах держави в особі ДП «Київське лісове господарство», до Обухівської РДА, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання недійсними розпоряджень та витребування земельних ділянок із незаконного володіння на користь держави в особі ДП «Київське лісове господарство» необхідно скасувати, позов першого заступника прокурора Київської області, який діє в інтересах держави в особі ДП «Київське лісове господарство», у цій частині залишити без розгляду на підставі пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України як такий, що поданий від імені заінтересованої особи, особою, яка не має повноважень на ведення справи.

Щодо вирішення позовних вимог першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства

Звертаючись до суду з позовом, заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства просив визнати недійсними розпорядження Обухівської РДА від 23 березня 2010 року № 458 «Про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 4-ом громадянам для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Великодмитровицької сільської ради» та від 25 січня 2019 року № 29 «Про зміну цільового призначення земельної ділянки ОСОБА_2 з ведення особистого селянського господарства на ведення індивідуального садівництва в адміністративних межах Великодмитровицької сільської ради Обухівського району». Вимог про витребування спірної земельної ділянки з чужого незаконного володіння на користь держави в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства прокурор не заявляв.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 41 Конституції України та статтею 319 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним і право розпоряджатися майном належить лише власникові майна.

Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16 (провадження № 14-2цс21), вирішуючи питання про належні способи захисту прав власника земельної ділянки лісогосподарського призначення, зазначила, щовимога про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння (віндикаційний позов) у порядку статті 387 ЦК України є ефективним способом захисту права власності.

Відповідно до статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

Положення статті 388 ЦК України застосовується як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

Згідно з частиною першою статті 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконно володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з його волі. Власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в частині першій статті 388 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16 (провадження № 14-2цс21) зазначила, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20).

Для витребування нерухомого майна оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування не є ефективним способом захисту права власника (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження

№ 14-208цс18). Вимога про визнання рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування недійсними (незаконними) та їх скасування не є ефективним способом захисту, адже задоволення такої вимоги не призвело б до відновлення володіння відповідною земельною ділянкою (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19), від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (провадження № 12-157гс19)).

У справі, що переглядається Верховним Судом, заступник керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства просив визнати недійсними розпорядження Обухівської РДА від 23 березня 2010 року № 458 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 4-ом громадянам для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Великодмитровицької сільської ради» та від 25 січня 2019 року № 29 «Про зміну цільового призначення земельної ділянки ОСОБА_2 з ведення особистого селянського господарства на ведення індивідуального садівництва в адміністративних межах Великодмитровицької сільської ради Обухівського району». Проте такі вимоги не є необхідним та ефективним способом захисту порушених прав, що не приводить до їх поновлення.

Ефективним способом захисту у цій справі є вимоги про витребування спірної земельної ділянки. Проте позивач, звертаючись до суду з позовом, не заявив вимог про витребування земельних ділянок на користь держави саме в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства.

Тому відповідно до правил частини третьої статті 400 ЦПК України Верховний Суд вважає за необхідне вийти за межі доводів та вимог касаційної скарги у зв`язку з необхідністю врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16 (провадження № 14-2цс21).

Таким чином, суд апеляційної інстанції указаного до уваги не взяв, неправильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права, унаслідок чого дійшов помилкового висновку про те, що до таких правовідносин необхідно застосувати наслідки спливу позовної давності, не звернув уваги на те, що обраний спосіб захисту порушеного права є неефективним, що унеможливлює застосування наслідків спливу позовної давності як підстави для відмови у позові.

Застосування положень про позовну давність та відмова в позові з цієї підстави здійснюється у разі, коли суд попередньо встановив наявність порушеного права, на захист якого подано позов, та обґрунтованість і доведеність позовних вимог (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16 (провадження № 12-143гс18)).

Тому рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції у частині вирішення позовних вимог першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства про визнання недійсними розпоряджень Обухівської РДА від 23 березня 2010 року № 458 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 4-ом громадянам для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Великодмитровицької сільської ради» та від 25 січня 2019 року № 29 «Про зміну цільового призначення земельної ділянки ОСОБА_2 з ведення особистого селянського господарства на ведення індивідуального садівництва в адміністративних межах Великодмитровицької сільської ради Обухівського району» підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відому у задоволенні позову в цій частині.

Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 15 грудня 2021 року у справі № 366/3242/17 (провадження № 61-17062св20), від 26 січня 2022 року у справі № 366/3616/17 (провадження № 61-391св21).

Щодо клопотання заступника керівника Київської обласної прокуратури про виклик в судове засідання

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. У разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Таким чином, питання виклику учасників справи у судове засідання суд вирішує з урахуванням конкретних обставин справи та встановленої необхідності надання пояснень учасниками справи.

Оскільки Верховний Суд не ухвалював рішення про виклик осіб, які беруть участь у справі, для надання пояснень, і така необхідність відсутня, то підстав для виклику представників сторін немає. Тому у задоволенні клопотання необхідно відмовити.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За змістом частин першої, другої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

З урахуванням наведених мотивів Верховний Суд вважає за необхідне рішення Обухівського районного суду Київської області від 01 липня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 лютого 2021 року в частині вирішення позовних вимог першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства про визнання недійсним розпорядження Обухівської РДА від 23 березня 2010 року № 458 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 4-ом громадянам для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Великодмитровицької сільської ради» та від 25 січня 2019 року № 29 «Про зміну цільового призначення земельної ділянки ОСОБА_2 з ведення особистого селянського господарства на ведення індивідуального садівництва в адміністративних межах Великодмитровицької сільської ради Обухівського району» скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити із наведених у мотивувальній частині цієї постанови підстав.

Відповідно до частини першої статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 257 ЦПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.

З наведених у мотивувальній частині цієї постанови підстав рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції в частині вирішення позовних вимог першого заступника прокурора Київської області, який діє в інтересах держави в особі ДП «Київське лісове господарство», про визнання недійсним розпоряджень Обухівської РДА від 23 березня 2010 року № 458 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 4-ом громадянам для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Великодмитровицької сільської ради» та від 25 січня 2019 року № 29 «Про зміну цільового призначення земельної ділянки ОСОБА_2 з ведення особистого селянського господарства на ведення індивідуального садівництва в адміністративних межах Великодмитровицької сільської ради Обухівського району» та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння підлягає скасуванню, а зазначені позовні вимоги в інтересах держави в особі ДП «Київське лісове господарство» - залишенню без розгляду.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки в цьому випадку за результатами касаційного перегляду вимоги заявника по суті не задовольняються та залишено позовну заяву в частині певних вимог без розгляду, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 414, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання заступника керівника Київської обласної прокуратури про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін відмовити.

Касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури, задовольнити частково.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 01 липня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 лютого 2021 року в частині вирішення вимог першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства до Обухівської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання недійсними розпоряджень скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення.

У позові першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства до Обухівської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання недійсними розпоряджень відмовити.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 01 липня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 лютого 2021 року в частині вирішення вимог заступника прокурора Київської області, який діє в інтересах держави в особі Державного підприємства «Київське лісове господарство», до Обухівської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання недійсними розпоряджень та витребування земельних ділянок скасувати.

Позовні вимоги заступника прокурора Київської області, який діє в інтересах держави в особі Державного підприємства «Київське лісове господарство», до Обухівської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання недійсними розпоряджень та витребування земельних ділянок залишити без розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

Г. І. Усик

В. В. Яремко