Окрема думка

від 14.06.2022 по справі 372/1141/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Окрема думка

суддів Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду Олійник А. С, Усика Г. І.

15 червня 2022 року

м. Київ

справа № 372/1141/19

провадження № 61-4335св21

за позовом першого заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства «Київське лісове господарство» до Обухівської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про визнання недійсними розпоряджень та витребування земельних ділянок із незаконного володіння,

Короткий зміст позовних вимог та рішень судів

У березні 2019 року перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства «Київське лісове господарство» (далі - ДП «Київське лісове господарство») звернувся до суду з позовом до Обухівської районної державної адміністрації Київської області (далі - Обухівська РДА), ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання недійсними розпоряджень та витребування земельних ділянок із незаконного володіння. Просив визнати причини пропуску прокурором позовної давності для звернення до суду з цим позовом поважними, поновити її; визнати недійсними розпорядження Обухівської РДА від 23 березня 2010 року № 458 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 4-ом громадянам для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Великодмитровицької сільської ради» та від 25 січня 2019 року № 29 «Про зміну цільового призначення земельної ділянки ОСОБА_2 з ведення особистого селянського господарства на ведення індивідуального садівництва в адміністративних межах Великодмитровицької сільської ради Обухівського району»; витребувати на користь держави в особі ДП «Київське лісове господарство» з незаконного володіння ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 земельні ділянки, які знаходяться на території Великодмитровицької сільської ради Обухівського району Київської області.

На обґрунтування позову посилався на таке. Розпорядженням Обухівської РДА від 23 березня 2010 року № 458 затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність чотирьом громадянам для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Великодмитровицької сільської ради Обухівського району загальною площею 8,0000 га, згідно з яким передано у приватну власність земельні ділянки, а саме: ОСОБА_5 площею 2,0000 га, кадастровий номер 3223180500:09:006:0057, ОСОБА_3 площею 2,0000 га, кадастровий номер 3223180500:09:006:0056, ОСОБА_6 площею 2,0000 га, кадастровий номер 3223180500:08:003:0038 та ОСОБА_4 площею 2,0000 га з кадастровим номером 3223180500:08:003:0039.

На підставі зазначеного розпорядження управління Держкомзему в Обухівському районі Київської області 02 вересня 2011 року видало ОСОБА_5 державний акт серії ЯЛ № 218829 на право власності на земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер 3223180500:09:006:0057.

Згідно з договором купівлі-продажу від 20 вересня 2011 року № 2686 ОСОБА_5 (продавець) відчужив належну йому на праві власності земельну ділянку, кадастровий номер 3223180500:09:006:0057 на користь ОСОБА_1 (покупець). Набуття права власності на зазначену земельну ділянку ОСОБА_1 відбулося шляхом проставлення приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Іванців В. П. на державному акті, серія ЯЛ № 218829, відмітки про перехід права власності за укладеним договором купівлі-продажу.

Також на підставі вказаного розпорядження управління Держкомзему в Обухівському районі Київської області 02 вересня 2011 року видало ОСОБА_6 державний акт серії ЯЛ № 218826 на право власності на земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер 3223180500:08:003:0038.

Згодом, на підставі договору купівлі-продажу від 30 вересня 2011 року № 2860, ОСОБА_6 (продавець) відчужив належну йому на праві власності земельну ділянку, кадастровий номер 3223180500:08:003:0038 на користь ОСОБА_2 (покупець). Набуття права власності на вказану земельну ділянку ОСОБА_2 відбулося шляхом проставлення приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Іванців В. П. на державному акті, серія ЯЛ № 218826, відмітки про перехід права власності за договором купівлі-продажу.

За інформацією Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 29 листопада 2018 року № 1010-0222-18249/2-18 у зв`язку з дублюванням кадастрових номерів, кадастровий номер земельної ділянки 3223180500:08:003:0038 змінено на номер 3223180500:08:003:0040.

Відповідно до інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 28 січня 2019 року № 154100384, № 154100513, № 154099722 ОСОБА_2 30 листопада 2018 року здійснила поділ земельної ділянки площею 2,0000 га, кадастровий номер 3223180500:08:003:0040, на дві окремі земельні ділянки: кадастровий номер 3223180500:08:003:0041 площею 1,7857 га та кадастровий номер 3223180500:09:006:0066 площею 0,2143 га, для ведення особистого селянського господарства (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04 грудня 2018 року № 44393127 на земельну ділянку з кадастровий номер 3223180500:08:003:0041 площею 1,7857 га та від 05 грудня 2018 року № 4416524 на земельну ділянку, кадастровий номер 3223180500:09:006:0066, площею 0,2143 га).

Розпорядженням Обухівської РДА від 25 січня 2019 року № 29 затверджено проєкт землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки, кадастровий номер 3223180500:08:003:0041 площею 1,7857 га в адміністративних межах Великодмитровицької сільської ради з ведення особистого селянського господарства на ведення індивідуального садівництва.

Також на підставі розпорядження Обухівської РДА від 23 березня 2010 року № 458 управління Держкомзему в Обухівському районі 02 вересня 2011 року видало ОСОБА_4 державний акт серії ЯЛ № 218827 на право власності на земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер 3223180500:08:003:0039. На підставі зазначеного розпорядження управління Держкомзему в Обухівському районі Київської області 02 вересня 2011 року видало ОСОБА_3 державний акт серії ЯЛ № 218828 на право власності на земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер 3223180500:09:006:0056.

Зазначені розпорядження Обухівської РДА прийняті поза межами компетенції, а тому набуття права власності на спірні земельні ділянки зазначеними громадянами для ведення особистого селянського господарства, а надалі і зміна за зверненням ОСОБА_2 цільового призначення частини цих земель на ведення індивідуального садівництва відбулись із порушенням вимог земельного та лісового законодавства.

Розпорядженнями Обухівської РДА від 23 березня 2010 року № 458 та від 25 січня 2019 року № 29 передано у власність громадянам земельні ділянки лісогосподарського призначення без згоди землекористувача та всупереч вимогам частини п`ятої статті 116, частин першої, другої статті 149 Земельного кодексу України (далі - ЗК України).

Обґрунтовуючи поважність причин пропуску позовної давності на звернення до суду із цим позовом, прокурор зазначив, що про необхідність захисту прав та інтересів держави в судовому порядку прокурору стало відомо лише у 2018-2019 роках за результатами системного аналізу інформації різних органів державної влади, установ та організацій, а саме: Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства, ДП «Київське лісове господарство», ВО «Укрдержліспроект», Головного управління Держгеокадастру у Київській області. Великий обсяг вказаних документів, які підлягали дослідженню, складнощі, пов`язані із штучними перешкодами вивчення законності розпорядження землями лісогосподарського призначення, на думку прокурора, свідчать про наявність об`єктивних перешкод для пред`явлення позову у визначені законом строки.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 01 липня 2020 року позов задоволено.

Визнано недійсним розпорядження Обухівської РДА від 23 березня 2010 року № 458 «Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність 4-ом громадянам для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Великодмитровицької сільської ради» та від 25 січня 2019 року № 29 «Про зміни цільового призначення земельної ділянки ОСОБА_2 з ведення особистого селянського господарства на ведення індивідуального садівництва в адміністративних межах Великодмитровицької сільської ради Обухівського району». Витребувано на користь держави в особі ДП «Київське лісове господарство» з незаконного володіння ОСОБА_3 земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер 3223180500:09:006:0056; ОСОБА_4 - земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер 3223180500:08:003:0039; ОСОБА_1 - земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер 3223180500:09:006:0057; ОСОБА_2 - земельну ділянку площею 1,7857 га, кадастровий номер 3223180500:08:003:0041, які розташовані в адміністративних межах Великодмитровицької сільської ради Обухівського району Київської області. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що земельні ділянки, кадастрові номери: 3223180500:09:006:0057, 3223180500:08:003:0039, 3223180500:09:006:0056, 3223180500:08:003:0040, загальною площею 8,0000 га, розташовані на землях лісогосподарського призначення кварталу 108 Козинського лісництва згідно з планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування 2003 та 2014 років та становлять єдиний масив лісових насаджень. ДП «Київське лісове господарство» погодження на вилучення зазначених лісових ділянок не надавало. Факт віднесення спірних земельних ділянок до земель лісогосподарського призначення підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування 2003 та 2014 років, у тому числі проєктами організації та розвитку лісового господарства виробничої частини державного лісогосподарського об`єднання «Київліс» та ДП «Київське лісове господарство», таксаційними описами, планами лісонасаджень, протоколами лісовпорядних нарад.

Згідно з інформацією Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання «Укрдержліспроект» від 23 листопада 2018 року № 565 та від 27 лютого 2019 року № 103 земельні ділянки, надані у власність чотирьом громадянам розпорядженням Обухівської РДА від 23 березня 2010 року № 458, відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2003, 2014 років, відносяться до лісів Козинського лісництва ДП «Київське лісове господарство» і накладаються на виділи 20, 25 кварталу 108 зазначеного лісництва. Узагальнюючи наведене, суд першої інстанції дійшов висновку, що розпорядження Обухівської РДА від 23 березня 2010 року № 458 та від 25 січня 2019 року № 29 про передачу у власність громадян земель лісогосподарського призначення для особистого селянського господарства та зміна цільового призначення на ведення індивідуального садівництва прийняті всупереч вимогам частини другої статті 56, пункту «ґ» частини четвертої статті 84 ЗК України. Крім того, відповідач порушив порядок вилучення зазначених земельних ділянок, оскільки вилучення має проводитися за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень, проте ДП «Київське лісове господарство» та Київське обласне та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства згоди на вилучення чи припинення права постійного користування вказаними землями не надавали.

Вилучення земельних лісових ділянок площею 8,0000 га відноситься до виключної компетенції Кабінету Міністрів України, а не Обухівської РДА. Тому розпорядженнями Обухівської РДА від 23 березня 2010 року № 458 та від 25 січня 2019 року № 29 передано у власність земельні ділянки лісогосподарського призначення без згоди землекористувача, всупереч вимогам частини п`ятої статті 116, частин першої, другої статті 149 ЗК України. Оскаржуваними розпорядженнями Обухівської РДА порушено порядок зміни цільового призначення земель, оскільки така зміна проведена неуповноваженим відповідно до вимог ЗК України органом та за відсутності згоди органу лісового господарства.

Постановою Київського апеляційного суду від 10 лютого 2021 року рішення Обухівського районного суду Київської області від 01 липня 2020 року в частині вимог першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, ДП «Київське лісове господарство» до Обухівської РДА, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання недійсними розпоряджень та витребування земельних ділянок із незаконного володіння, а також в частині розподілу судових витрат скасовано.

Ухвалено в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині. В іншій частині рішення Обухівського районного суду Київської області від 01 липня 2020 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відведення земельних ділянок у власність чотирьом громадянам для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земель лісогосподарського призначення, суперечить вимогам статей 84, 122, 149 ЗК України та статті 16 Лісового кодексу України.

Спірні земельні ділянки вибули з постійного користування ДП «Київське лісове господарство» поза його волею, пред`явлення прокурором позову до останнього набувача права на земельні ділянки про їх витребування на підставі статей 387, 388, 396 ЦК України відповідає вимогам закону.

Водночас суд першої інстанції при вирішенні спору по суті спору, не надав правової оцінки поважності причин пропуску прокурором строку на звернення зі зазначеним позовом до суду, та не вирішив заявлене клопотання прокурора про поновлення строку звернення до суду за захистом порушеного права.

Перевіряючи доводи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в частині заявленого до них прокурором позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову в його задоволенні у зв`язку зі спливом позовної давності.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиція інших учасників справи

У березні 2021 року заступник керівника Київської обласної прокуратури звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позову скасувати та залишити в силі в цій частині рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про сплив позовної давності, не врахував, що інформація щодо відведення спірних земельних ділянок була відсутня у відомостях первинного обліку лісів, а відповідні зміни до цього часу не внесені до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування за відсутності відповідної правової підстави, тому посилання суду апеляційної інстанції про початок перебігу позовної давності у 2014 році суперечить фактичним обставинам.

Зі змісту оскаржуваного розпорядження неможливо встановити приналежність спірних земельних ділянок до категорії земель лісового фонду, оскільки у рішенні зазначається, що фізичним особам надаються у власність земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель Великодмитровицької сільської ради Обухівського району Київської області, питання щодо зміни цільового призначення спірних земельних ділянок не вирішувалось, погодження ДП «Київське лісове господарство» на вилучення спірних земель не надавало.

На спірних земельних ділянках відповідачі не здійснювали будь-які роботи із будівництва об`єктів нерухомості, не проводили вирубку дерев, тому ДП «Київське лісове господарство» продовжувало доглядати зазначені земельні ділянки як землі лісогосподарського призначення.

Суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні вимоги про визнання недійсним розпорядження Обухівської РДА від 23 березня 2010 року № 458 в частині відведення земельних ділянок ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з підстав спливу позовної давності за заявами представників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Проте вимоги про визнання недійсним розпорядження Обухівської РДА від 23 березня 2010 року № 458 в частині відведення земельних ділянок ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не заявлені до відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а первісні набувачі заяв про застосування наслідків спливу позовної давності не заявляли.

Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 15 травня 2018 року у справі № 372/2180/15, Верховним Судом у постанові від 06 лютого 2020 року у справі № 916/2828/18.

У травні 2021 року надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому ОСОБА_1 просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін. На обґрунтування зазначала, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для застосування позовної давності.

Стислий зміст ухвали Верховного Суду

Постановою Верховного Суду від 15 червня 2022року касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури задоволено частково.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 01 липня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 лютого 2021 року в частині вирішення вимог першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства до Обухівської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання недійсними розпоряджень скасовано, ухвалено в цій частині нове судове рішення.

У задоволенні позову першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства до Обухівської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання недійсними розпоряджень, відмовлено.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 01 липня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 лютого 2021 року в частині вирішення вимог заступника прокурора Київської області, який діє в інтересах держави в особі Державного підприємства «Київське лісове господарство», до Обухівської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання недійсними розпоряджень та витребування земельних ділянок скасовано.

Позовні вимоги заступника прокурора Київської області, який діє в інтересах держави в особі Державного підприємства «Київське лісове господарство», до Обухівської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання недійсними розпоряджень та витребування земельних ділянок залишено без розгляду.

Погоджуємося з мотивами Верховного Суду в частині вирішення позовних вимог прокурора в інтересах держави в особі ДП «Київське лісове господарство», оскільки відсутні підстави для представництва прокурором інтересів держави в особі державного підприємства, та з мотивами відмови у задоволенні позовних вимог прокурора про визнання недійсним розпорядженням Обухівської РДА від 23 березня 2010 року № 458 щодо передачі у власність ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 земельних ділянок у приватну власність для будівництва, обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд, з огляду на те, що такі вимоги не є ефективним способом захисту порушеного права, яким за встановлених судами обставин справи, є вимога про витребування спірної земельної ділянки.

Мотиви незгоди з висновками Верховного Суду в частині вирішення позовних вимог прокурора, який здійснює представництво держави в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства про витребування земельних ділянок

Повноваження прокурора у спірних правовідносинах визначено, зокрема, Конституцією України та Законом України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII«Про прокуратуру», в редакції на час звернення до суду (далі - Закон № 1697-VII).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 121 Конституції України (в редакції на час звернення прокурора до суду) на прокуратуру покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

Згідно з частиною першою статті 23 Закону № 1697-VII представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Відповідно до абзацу першого статті 23 Закону № 1697-VII прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Генеральної прокуратури України або регіональної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора України або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції (абзац третій частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII).

Таким чином, прокурор наділений повноваженнями здійснювати представництво в суді лише двох суб`єктів права - громадянина (громадянина України, іноземця або особи без громадянства) та держави, і не наділений повноваженнями здійснювати представництво в суді інших суб`єктів права.

Колегія суддів правильно зазначила, що в судовому процесі, зокрема цивільному, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Тобто, під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.

Отже, незалежно від того, хто саме звернувся до суду - орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах, чи прокурор, у судовому процесі держава бере участь у справі як позивач, а відповідний орган або прокурор здійснюють процесуальні дії на захист інтересів держави як суб`єкта процесуальних правовідносин.

Таким чином, позивачем у справі є держава, а не прокурор, який здійснює представництво її інтересів в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах чи сам орган, зокрема Київське обласне та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства.

Переглядаючи законність та обґрунтованість судових рішень в цій частині, Верховний Суд вказав, що ефективним способом захисту у цій справі є вимоги про витребування спірної земельної ділянки. Проте позивач, звертаючись до суду з позовом, не заявляв вимог про витребування земельної ділянки на користь держави саме в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства. Тому рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції у частині вирішення позовних вимог про визнання недійсним рішення сільської ради підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові в цій частині.

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах зауважувала, що у цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах, зокрема представляти державу в суді (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11 (пункт 6.22); від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18 (пункт 4.20); від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18 (пункт 33), від 26 червня 2019 року у справі 587/430/16-ц (пункт 26), від 18 грудня 2019 року у справі 688/2479/16-ц (пункт 22), від 18 березня 2020 року у справі № 553/2759/18 (пункт 35)).

Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (див. пункт 35 постанови від 27 лютого 2019 у справі № 761/3884/18). Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (див. пункт 27 постанови від 26 червня 2019 у справі №587/430/16-ц, (пункт 8.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2021 року, справа № 911/2169/20, провадження № 12-20гс21).

У цій справі Верховний Суд виходив з того, що до спірних правовідносин в цій частині підлягає застосуванню стаття 388 ЦК України.

Згідно з частиною першою статті 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконно володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з його волі. Власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в частині першій статті 388 ЦК України.

Власником земельних ділянок є держава, перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, ДП «Київське лісове господарство» просив витребувати на користь держави в особі ДП «Київське лісове господарство» з незаконного володіння ОСОБА_3 земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер 3223180500:09:006:0056; ОСОБА_4 - земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер 3223180500:08:003:0039; ОСОБА_1 - земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер 3223180500:09:006:0057; ОСОБА_2 - земельну ділянку площею 1,7857 га, кадастровий номер 3223180500:08:003:0041, які розташовані в адміністративних межах Великодмитровицької сільської ради Обухівського району Київської області.

У цій справі перший заступник прокурора Київської області звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства та ДП «Київське лісове господарство».

Відповідно до пунктів 4.3 - 4.5 Положення про Київське обласне та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, затвердженого наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 12 листопада 2012 року № 401, до повноважень зазначеного органу виконавчої влади, зокрема належить здійснення державного контролю за додержанням норм, правил та інших нормативно-правових актів з ведення лісового господарства в межах повноважень, визначених законодавством, реалізація державної політики в галузі лісового та мисливського господарства.

Київське обласне та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства підпорядковується Держлісагентству та є його територіальним органом. Завданням Управління є реалізація повноважень Держлісагентства на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці у сфері лісового та мисливського господарства. (пункти 1, 3 вказаного Положення).

Відповідно до Положення про Державне агентство лісових ресурсів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 2014 року №521 Державне агентство лісових ресурсів України (Держлісагентство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства (пункт 1).

Держлісагентство відповідно до покладених на нього завдань, зокрема: узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавчих актів, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правових актів міністерств і в установленому порядку подає їх Міністрові захисту довкілля та природних ресурсів; вносить Міністрові захисту довкілля та природних ресурсів пропозиції щодо загальнодержавних і регіональних (місцевих) програм з охорони, захисту, використання та відтворення лісів, розвитку мисливського господарства; здійснює державне управління територіями та об`єктами природно-заповідного фонду в лісах підприємств, установ і організацій, що належать до сфери його управління; організовує ведення лісовпорядкування та впорядкування мисливських угідь; веде державний лісовий кадастр та облік лісів; здійснює моніторинг лісів; приймає рішення про віднесення лісів до відповідної категорії; об`єднаннями, іншими представницькими організаціями працівників лісового і мисливського господарства, які мають відповідні повноваження; здійснює управління об`єктами державної власності, які належать до сфери управління Держлісагентства (пункти 1, 2, 5, 6, 7, 8, 9, 30 Положення про Державне агентство лісових ресурсів України).

Отже, Київське обласне та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства є територіальним органом Держлісагенства, тобто місцевим органом виконавчої влади з відповідними повноваженнями щодо реалізації державної політики в галузі лісового та мисливського господарства на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці. Зазначений орган виконавчої влади є суб`єктом владних повноважень, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Позовні вимоги про витребування у відповідачів спірних земельних ділянок на користь держави в особі ДП «Київське лісове господарство» перший заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області обґрунтовував тим, що зазначені земельні ділянки належать до земель лісогосподарського призначення, є державною власністю, використовуються для ведення лісового господарства та перебувають у постійному користуванні ДП «Київське лісове господарство», яке не надавало згоди на їх вилучення, а тому оскаржувані ним розпорядженням Обухівської РДА від 23 березня 2010 року № 458 про передачу їх у приватну власність фізичним особам - відповідачам без згоди її власника - держави, яка діє через уповноважені органи виконавчої влади, що мають відповідні повноваження у спірних правовідносинах, є незаконними. Посилаючись на наведене стверджував, що вилучення спірних земельних ділянок із державної власності, зміна їх цільового призначення та передача у власність фізичних осіб, порушує права та інтереси держави, у тому числі в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, яке як уповноважений суб`єкт владних повноважень тривалий час не вживало заходів направлених на захист інтересів держави, що відповідно до статті 23 Закону України «Про прокуратуру» надає прокурору право на представництво інтересів держави в суді.

Відповідно до змісту позовної заяви перший заступник прокурора Київської області заявив вимогу про витребування спірних земельних ділянок на користь держави як її власника, а не користь конкретного органу, зокрема Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства чи ДП «Київське лісове господарство», оскільки саме держава є власником зазначених земельних ділянок лісогосподарського призначення та позивачем у справі.

Зазначення у прохальній частині позовної заяви про витребування спірних земельних ділянок на користь держави в особі ДП «Київське лісове господарство», не змінює суті такої вимоги - витребування земельних ділянок на користь держави як власника, із зазначенням особи постійного землекористувача - ДП «Київське лісове господарство».

Згідно з частинами першою, другою статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Зазначаємо, що позивач визначає підстави позову, а норму матеріального права до спірних правовідносин застосовує суд.

Оскільки у цій справі прокурор заявив позов в інтересах держави в особі відповідного органу державної влади, то Верховний Суд мав застосувати норму права, скасувати оскаржувану в цій частині постанову апеляційного суду і змінити рішення суду першої інстанції, зазначивши про витребування з незаконного володіння ОСОБА_3 земельної ділянки площею 2,0000 га, кадастровий номер 3223180500:09:006:0056; ОСОБА_4 - земельної ділянки площею 2,0000 га, кадастровий номер 3223180500:08:003:0039; ОСОБА_1 - земельної ділянки площею 2,0000 га, кадастровий номер 3223180500:09:006:0057; ОСОБА_2 - земельної ділянки площею 1,7857 га, кадастровий номер 3223180500:08:003:0041, які розташовані в адміністративних межах Великодмитровицької сільської ради Обухівського району Київської області.

З огляду на наведене, висновок колегії суддів Верховного Суду про те, що перший заступник прокурора Київської області, звернувшись до суду з позовом, не заявляв вимогу про витребування земельних ділянок на користь держави в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, на нашу думку, є проявом надмірного формалізму, що призвело до того, що заявлений у березні 2019 року спір залишився невирішеним.

Судді: А. С. Олійник

Г. І. Усик