Ухвала

від 03.07.2022 по справі 200/3481/22

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про відмову у вступі до справи прокурора

04 липня 2022 року Справа №200/3481/22

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Голошивець І.О., розглянувши в порядку письмового провадження заяву першого заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил про вступ у справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Відділу урядового фельд`єгерського зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в містах Донецьку та Луганську про визнання протиправним та скасування наказу від 01.04.2022 року №17-ОС, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу урядового фельд`єгерського зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в містах Донецьку та Луганську, в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати наказ начальника Відділу урядового фельд`єгерського зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в містах Донецьку та Луганську від 1 квітня 2022 року №17-ОС про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 202 884,67 грн.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 1 червня 2022 року відкрито провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу урядового фельд`єгерського зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в містах Донецьку та Луганську про визнання протиправним та скасування наказу від 01.04.2022 року №17-ОС в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

30 червня 2022 року від першого заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил надійшла заява від 30 червня 2022 року про вступ у справу № 200/3481/22 в порядку вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ст. 53 КАС України. Указана заява мотивована тим, що відповідно до статті 53 КАС України та пункту 2 частини 6 статті 23 Закону України «Про прокуратуру», під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право вступати у справу порушену за позовом (заявою, поданням) іншої особи, до початку розгляду справи по суті. Оскільки, Відділ урядового фельд`єгерського зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в містах Донецьку та Луганську є державним органом, а майно відділу є державним майном, то будь-які дії спрямовані на порушення майнових прав державних органів, може завдати економічної шкоди не тільки Відділу урядового фельд`єгерського зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в містах Донецьку та Луганську, а також й державі Україна.

Наведені обставини, є підставою для представництва Спеціалізованою прокуратурою у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил у Донецькому окружному адміністративному суду інтересів держави - Відділу урядового фельд`єгерського зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в містах Донецьку та Луганську.

Вирішуючи заяву першого заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил від 30 червня 2022 року про вступ у справу № 200/3481/22 в порядку вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ст. 53 КАС України суд виходить з наступного.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частиною другою цієї ж статті Конституції України встановлено, що організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

Згідно з частинами 1, 3 статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VII) представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Абзацами першим третім частини 4 статті 23 Закону № 1697-VII встановлено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень.

Отже, прокурор у визначених законом випадках наділений повноваженнями здійснювати представництво інтересів держави або конкретної особи шляхом звернення до суду з позовом або вступу у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, якщо таке представництво належним чином обґрунтоване.

Прокурор, який звертається до адміністративного суду в інтересах держави, в позовній заяві чи заяві про вступ у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи самостійно визначає у чому полягає порушення інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту і зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Підставою для представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Відтак, виключними випадками, за умови настання яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави».

У Рішенні Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави» висловив міркування, згідно з яким інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Аналіз положень частини 3 статті 23 Закону № 1697-VII дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

2) у разі відсутності такого органу.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

«Не здійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

«Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, зокрема, замінює відповідного суб`єкта владних повноважень в судовому провадженні у разі, якщо той всупереч закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

У кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд перевірити, причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду або вступу у справу, провадження у якій відкрито за заявою іншої особи.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.02.2019 (справа № 826/13768/16) зазначила, що наведені вище положення законодавства регламентують порядок та підстави здійснення прокурором процесуального представництва держави в суді в межах правил участі в судовому процесі органів та осіб, якимзакономнадано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Також, Велика Палата Верховного Суду послалася на Рекомендації Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 №1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону", у яких щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені й ефективні органи.

Консультативна рада європейських прокурорів (далі - КРЄП), створена Комітетом міністрів Ради Європи 13.07.2005, у Висновку №3 (2008) "Про роль прокуратури за межами сфери кримінального права" наголосила, що держави, у яких прокурорські служби виконують функції за межами сфери кримінального права, мають забезпечувати реалізацію цих функцій згідно з такими, зокрема, принципами: діючи за межами сфери кримінального права, прокурори мають користуватися тими ж правами й обов`язками, що й будь-яка інша сторона, і не повинні мати привілейоване становище у ході судових проваджень (рівність сторін); обов`язок прокурорів обґрунтовувати свої дії та розкривати ці причини особам або інститутам, задіяним або зацікавленим у справі, має бути встановлений законом.

Згідно з пунктом 2 Рекомендації CM/Rec (2012)11 щодо ролі державних прокурорів за межами системи кримінального судочинства, прийнятої Комітетом міністрів Ради Європи 19.09.2012, обов`язками та повноваженнями прокурора за межами системи кримінального провадження є представництво загальних та громадських інтересів, захист прав людини та основоположних свобод, а також підтримка верховенства права. При цьому, обов`язки та повноваження прокурорів за межами кримінального судочинства мають завжди встановлюватися та чітко визначатися у законодавстві (пункт 3 цієї Рекомендації).

З огляду на вищенаведене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, підстави та порядок звернення прокурора до адміністративного суду в порядку його представництва інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено та відмінно від реалізації права на звернення до суду самого суб`єкта владних повноважень.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, зокрема, у постанові від 19 жовтня 2021 року (справа №520/11515/2020), щодо питання здійснення прокурором процесуального представництва держави зазначив, що представництво:

по-перше, може бути реалізовано у виключних випадках, зокрема у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

по-друге, прокурор у позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, зазначає орган, уповноважений державною здійснити відповідні функції у спірних правовідносинах;

по-третє, прокурор повинен пересвідчитися, що відповідний державний орган не здійснює захисту інтересів держави (тобто, він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається), приміром, повідомити такий державний орган про виявлені порушення, а у разі невчинення цим органом дій спрямованих на захист інтересів держави, представляти інтереси держави в суді відповідно достатті 23 Закону № 1697-VІІ, навівши відповідне обґрунтування цього.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У заяві першого заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил від 30 червня 2022 року про вступ у справу № 200/3481/22 взагалі не зазначено про неналежне виконання своїх обов`язків Відділом урядового фельд`єгерського зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в містах Донецьку та Луганську, як і не надано доказів того, що останнім здійснюється неналежний захист інтересів держави у спірних правовідносинах.

При цьому, всупереч вимогам частини четвертої статті 54 КАС України, у своїй заяві про вступ у справу № 200/3481/22 прокурор не обґрунтував в чому саме полягає порушення інтересів держави та необхідність їх захисту. Так, предметом оскарження у цій справі є наказ начальника Відділу урядового фельд`єгерського зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в містах Донецьку та Луганську від 1 квітня 2022 року №17-ОС про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 202 884,67 грн. Тобто, саме позивач звернувся з цим позовом до суду, вважаючи порушеними свої права та законні інтереси, винесенням незаконного, на його думку, наказу суб`єкта владних повноважень.

Також, у заяві про вступ у справу № 200/3481/22 не вказано в чому саме полягає неможливість або відсутність можливості відповідача самостійно представляти інтереси держави, оскільки відповідач, в інтересах якого до суду із заявою про вступ у справу звернулась Спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил, має підстави і можливість самостійно захищати свої права, про що зазначено вище, а заявник не довів неможливості реалізації такого захисту самим відповідачем або відсутності у нього процесуальної дієздатності.

У свою чергу, відповідач у справі є юридичною особою, яка має самостійну процесуальну дієздатність, тобто здатний особисто здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (ч. 2 ст. 43 Кодексу адміністративного судочинства України). Більше того, Відділом урядового фельд`єгерського зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в містах Донецьку та Луганську надано до суду відзив, в якому висловив свою правову позицію по суті спору, копію матеріалів службового розслідування, що свідчить про належне виконання відповідачем своїх обов`язків.

При цьому, суд звертає увагу, що у разі не здійснення або неналежним чином здійснення відповідних повноважень уповноваженим органом, для прийняття заяви про вступ у справу, прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовців, які займають посади державної служби в органі державної влади та здійснюють встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків тощо). Проте такі докази заявником разом із заявою про вступ у справу № 200/3481/22 не надано.

Також суд враховує, що відповідно до частини першої статті 44 КАС України, учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.

В той же час, участь прокурора у судовому процесі має бути обґрунтована, не допускається здійснення прокурором представництва інтересів у суді особи або органу без наявності чіткого та законного обґрунтування необхідності такої участі, оскільки інакше буде порушено принцип рівності сторін при розгляді спору. Така практика не є намаганням обмежити функції прокуратури сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, а є лише наслідком системного тлумачення положень законодавства, якими встановлена необхідність підтвердження судом підстав для представництва прокуратурою інтересів держави, оскільки право прокуратури на звернення до суду в інтересах уповноваженого суб`єкта не може презюмуватися як безспірне.

Згідно Конституції України (стаття 131-1) в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і у порядку, що визначені законом. Представництво прокурором інтересів держави в суді зачіпає питання права на справедливий суд та дотримання принципів змагальності та рівності сторін судового процесу. У Рішенні від 05.06.2019 № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України зазначив, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

При вирішенні даного питання суд враховує, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини сторонами судового розгляду є позивач і відповідач, які мають рівні права, включаючи право на юридичну допомогу. Підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана за певних умов, наприклад, з метою захисту вразливих осіб, які вважаються не здатними захистити свої інтереси самостійно, або в разі, якщо правопорушення зачіпає велику кількість людей, або якщо вимагають захисту реальні державні інтереси або майно (KOROLEV v. RUSSIA (no. 2), № 5447/03, § 33, ЄСПЛ, від 01.04.2010; MENCHINSKAYA v. RUSSIA, №42454/02, § 35, ЄСПЛ, від 15.01.2009). Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі «Ф.В. проти Франції» (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, пункт 27).

За такого правового регулювання, враховуючи відсутність належної аргументації та доказів не вчинення уповноваженим суб`єктом - Відділом урядового фельд`єгерського зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в містах Донецьку та Луганську відповідних дій, беручи до уваги предмет спору, характер спірних правовідносин, суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні заяви першого заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил про вступ у справу у зв`язку з її необґрунтованістю.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 20.01.2021 у справі №320/1419/19.

Керуючись вимогами ст.ст. 12, 53, 243, 248, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні заяви першого заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил про вступ у справу №200/3481/22 за позовною заявою ОСОБА_1 до Відділу урядового фельд`єгерського зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в містах Донецьку та Луганську про визнання протиправним та скасування наказу від 01.04.2022 року №17-ОС.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено та підписано 4 липня 2022 року.

Суддя І.О. Голошивець