Постанова

від 03.11.2022 по справі 200/3481/22

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2022 року справа №200/3481/22

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Гаврищук Т.Г., суддів: Блохіна А.А., Сіваченка І.В.,

за участю секретаря судового засідання Усенко Т.І.,

представника відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відділу урядового фельд`єгерського зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в містах Донецьку та Луганську на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09 серпня 2022 року по справі №200/3481/22 (суддя І інстанції Голошивець І.О., повний текст рішення складено 09 серпня 2022 року в м. Слов`янськ Донецької області) за позовом ОСОБА_2 до Відділу урядового фельд`єгерського зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в містах Донецьку та Луганську про визнання протиправним та скасування наказу від 01.04.2022 року №17-ОС,-

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування наказу начальника Відділу урядового фельд`єгерського зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в містах Донецьку та Луганську від 1 квітня 2022 року №17-ОС про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 202 884,67 грн..

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 09 серпня 2022 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ начальника Відділу урядового фельд`єгерського зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в містах Донецьку та Луганську від 1 квітня 2022 року №17-ОС про стягнення з ОСОБА_2 матеріальної шкоди у розмірі 202 884,67 грн..

Не погодившись з таким рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Відповідач вважає, що позивачем пропущений встановлений ч.5 ст.122 КАС України місячний строк звернення до суду. Доказів поважності пропуску строку звернення до суду позивачем не надано. Відповідач також наголошує на тому, що в провадженні Донецького окружного адміністративного суду одночасно перебувало два позови про спір між тими ж самими сторонами про той самий предмет і з тих самих підстав. І саме за заявою позивача позов в межах справи №160/6284/22 було залишено без розгляду. Відповідач вважає, що у межах спірних правовідносин має місце зловживання позивачем процесуальними правами, а тому наявні підстави застосування судом правових заходів до позивача.

Відповідач вважає, що спірний наказ був прийнятий у відповідності до вимог чинного законодавства. Згідно п.1 Контракту про проходження громадянами України військової служби в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України на посадах осіб офіцерського складу від 20 січня 2020 року позивач взяв на себе зобов`язання не допускати вчинення злочинів та адміністративних правопорушень, ефективно, за призначенням і дбайливо використовувати військове та інше державне майно, не допускати його втрати. Позивач також проходив відповідні інструктажі з безпеки руху. Відповідач вважає, що вина (умисел) позивача встановлена постановою Волноваського районного суду Донецької області від 24 листопада 2021 року у справі № 221/3712/21, якою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Судом встановлено, що дії позивача не відповідали п.10.1 та 12.1 Правил дорожнього руху та знаходились в причинному зв`язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди та позивач мав технічну можливість запобігти даній дорожньо-транспортній події. Отже, судовим рішенням встановлена протиправна поведінка позивача; причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; вина позивача в завданні шкоди. Судом не враховані положення ст.1187 ЦК України, якою встановлені особливості правил відшкодування шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки. Судом не враховано, що позивачем не вжито заходів щодо досудового врегулювання спірних правовідносин.

Відповідач також вважає, що справа повинна була розглядатися судом в загальному позовному провадженні.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважає, що рішення суду є законним та обґрунтованим, ухвалено судом відповідно до норм матеріального та процесуального права на підставі повного і всебічного з`ясування обставин в адміністративній справі.

Просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з таких підстав.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що позивач має статус ветерана війни-учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданого Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України.

20 січня 2020 року між позивачем та Відділом урядового фельд`єгерського зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в містах Донецьку та Луганську укладено Контракт про проходження громадянами України військової служби в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України на посадах осіб офіцерського складу, строком на 5 років.

Протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ №141991 від 04.06.2021 року встановлено порушення позивачем п.п.12.1, 2.3.б Правил дорожнього руху України та скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Постановою Волноваського районного суду Донецької області від 24 листопада 2021 року у справі № 221/3712/21, залишеною без змін постановою Донецького апеляційного суду від 10 січня 2022 року, позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП закрито на підставі п.7 ч.1 ст. 247 КУпАП - у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст.38 КУпАП.

На підставі підпункту 9 пункту 1 розділу ІІ Інструкції про порядок проведення службового розслідування в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, затвердженої наказом Адміністрації Держспецзв`язку від 06.11.2015 №668 (зі змінами), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.12.2015 за №1503/27948, рішення начальника Відділу урядового фельд`єгерського зв`язку Державної служби спеціального

зв`язку та захисту інформації України в містах Донецьку та Луганську до рапорту старшого офіцера фельдзв`язку з особливих доручень Відділу старшого лейтенанта Анни Буняк, наказом Відділу від 24.01.2022 №19 призначено службове розслідування з метою притягнення до матеріальної відповідальності офіцера Відділу лейтенанта ОСОБА_3 , який 04.06.2021 керував транспортним засобом VOLKSWAGEN TRANSPORTER T5, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під час виконання міжміського фельд`єгерського маршруту по доставці кореспонденції і вчинив дорожньо-транспортну пригоду (далі-ДТП), та який за рішенням Волноваського районного суду Донецької області був визнаний винним у скоєнні ДТП, що сталося.

За результатом службового розслідування, беручи до уваги Постанови Волноваського районного суду Донецької області від 24 листопада 2021 року у справі № 221/3712/21 та Донецького апеляційного суду від 10 січня 2022 року, комісія дійшла висновку, що зазначена ДТП за участю службового автомобіля VOLKSWAGEN TRANSPORTER T5, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія лейтенанта ОСОБА_3 сталася через порушення останнім статті 124 КУпАП. Також, на підставі експертного дослідження від 17.02.2022 №ЕД-19/105-22/1027-АВ, Комісія дійшла висновку, що відновлення службового автомобіля VOLKSWAGEN TRANSPORTER T5, реєстраційний номер НОМЕР_2 являється економічно недоцільним, в зв`язку з чим необхідно стягнути матеріальну шкоду завдану Відділу у розмірі 202884 грн. 67 коп. з лейтенанта ОСОБА_2 .

Відповідно до вказаного висновку вирішено закінчити службове розслідування та притягнути до матеріальної відповідальності лейтенанта ОСОБА_4 та стягнути завдану Відділу шкоду у розмірі 202884,67 грн..

З актом про результати службового розслідування від 22.03.2022 року №63/17/01-6 позивач ознайомлений 01 квітня 2022 року.

01 квітня 2022 року, відповідно до Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03.10.2019 року № 160-IX та акту про результати проведення службового розслідування від 22.03.2022 року № 63/17/01-6 начальником Відділу урядового фельд`єгерського зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в містах Донецьку та Луганську видано наказ №17-ОС про притягнення лейтенанта ОСОБА_2 , офіцера, до матеріальної відповідальності та стягнення з лейтенанта ОСОБА_2 , офіцера, завданої шкоди у розмірі 202884,67 грн..

Наведені обставини сторонами не оспорюються. Спірним у цій справі є наказ №17-ОС від 01 квітня 2022 року про притягнення позивача до матеріальної відповідальності та стягнення завданої шкоди у розмірі 202884,67 грн..

Щодо строку звернення до суду колегія суду зазначає наступне.

Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною 5 статті 122 КАС України встановлено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, з наказом начальника Відділу урядового фельд`єгерського зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в містах Донецьку та Луганську від 1 квітня 2022 року №17-ОС позивач був ознайомлений 1 квітня 2022 року. З позовом до суду позивач звернувся 17 травня 2022р., тобто з пропуском встановленого строку.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частин першої та другої якої у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Частиною шостою статті 161 КАС України встановлено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивачем одночасно з позовом було заявлено клопотання про визнання поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлення строку звернення до суду.

В обґрунтування наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду позивач зазначив, що на території України введений військовий стан, а він є військовослужбовцем, несу службу в такий важкий для Держави час, перебуває у частих відрядженнях, а тому був позбавлений можливості вчасно звернутися до суду.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 1 червня 2022 року заяву позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду задоволено. Визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду з даним позовом та поновлено строк звернення до суду.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 21 червня 2022 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача від 20 червня 2022 року про залишення позову без розгляду у зв`язку із пропуском позивачем строку звернення до адміністративного суду.

При прийнятті цієї ухвали судом встановлено, що ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 травня 2022 року матеріали адміністративної справи №160/6284/22 за позовною заявою позивача до Відділу урядового фельд`єгерського зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в містах Донецьку та Луганську про визнання протиправним та скасування наказу начальника Відділу урядового фельд`єгерського зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в містах Донецьку та Луганську від 1 квітня 2022 року №17-ОС про стягнення з ОСОБА_2 матеріальної шкоди у розмірі 202 884,67 грн. передано на розгляд Донецькому окружному адміністративному суду згідно з пунктом другим частини 1 статті 29 КАС України, оскільки справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Донецький окружний адміністративний суд здійснює свою роботу у дистанційному режимі та матеріали справи №160/6284/22 надійшли до Донецького окружного адміністративного суду лише 09 червня 2022 року.

Тобто, від позивача повторно надійшов до Донецького окружного адміністративного суду той же самий позов про спір між тими ж самими сторонами про той самий предмет і з тих самих підстав.

9 червня 2022 року від позивача надійшло клопотання про залишення його позовної заяви до Відділу урядового фельд`єгерського зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в містах Донецьку та Луганську про визнання протиправним та скасування наказу від 01.04.2022 року №17-ОС, без розгляду.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 13 червня 2022 року позовну заяву позивача до Відділу урядового фельд`єгерського зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в містах Донецьку та Луганську про визнання протиправним та скасування наказу від 01.04.2022 року №17-ОС у справі № 160/6284/22 залишено без розгляду відповідно до пункту 5 частини 1 статі 240 КАС України.

Між тим, за результатом огляду доданих до матеріалів справи №160/6284/22 додатків, судом встановлено, що згідно трекінгу поштового відправлення 4904412329822 на офіційному веб-сайті АТ "УКРПОШТА", позовна заява була направлена до Дніпропетровського окружного адміністративного суду 28.04.2022 року, тобто позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування наказу начальника Відділу урядового фельд`єгерського зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в містах Донецьку та Луганську від 1 квітня 2022 року №17-ОС про стягнення матеріальної шкоди у межах передбаченого частиною 5 статті 122 КАС України місячного строку звернення до суду.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для залишення позову у цій справі без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду.

Суд апеляційної інстанції вважає, що у межах спірних правовідносин судом першої інстанції правомірно поновлено строк звернення до суду.

Колегія суддів також враховує, що при первинному зверненні до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом про оскарження спірного наказу позивачем були дотримані встановлені строки звернення до суду.

Таким чином, позивач не допустив необ`єктивного зволікання з поданням адміністративного позову, а пропуск строку є незначним, тому розгляд судом адміністративної справи не порушить принципу res judicata.

З огляду на наведені позивачем аргументи та встановлені судом обставини, колегія суддів вважає, що в даному конкретному випадку в діях позивача не вбачається ознак зловживання процесуальними правами та обов`язками.

Колегія суддів вважає, що у цій справі зазначений вище пропуск строку не є співмірним з таким наслідком, як обмеження доступу до суду.

У справі «Іліан проти Туреччини» Європейський суд з прав людини зазначив, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.

Колегія суддів зазначає, що при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у справі Delcourt v. Belgium Суд зазначив, що «у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення». У справі Bellet v. Fгапсе Суд зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

З урахуванням викладеного, доводи апеляційної скарги щодо пропуску позивачем строку звернення до суду колегією суддів не прийняті до уваги.

Щодо правомірності наказу №17-ОС від 01 квітня 2022 року про притягнення позивача до матеріальної відповідальності та стягнення завданої шкоди у розмірі 202884,67 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов`язків встановлено Законом України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" від 03.10.2019 №160-IX (далі - Закон №160-IX).

За змістом пунктів 4, 5 частини 1 статті 1 Закону №160-IX матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов`язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності; 5) пряма дійсна шкода (далі - шкода) - збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків. До шкоди не включаються доходи, які могли бути одержані за звичайних обставин, якщо таких збитків не було б завдано.

Підстави та умови притягнення до матеріальної відповідальності визначені статтею 3 Закону №160-IX, згідно частини 1 якої підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.

За приписами частини 2 цієї статті умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків; 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.

Розділом II Закону №160-IX визначено види матеріальної відповідальності: обмежена матеріальна відповідальність, повна та підвищена матеріальна відповідальність.

Спірним наказом позивача було притягнуто саме до повної матеріальної відповідальності.

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону №160-IX особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі:

1) виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій;

2) виявлення факту приписки в нарядах чи інших документах фактично не виконаних робіт, викривлення звітних даних або обману держави в інший спосіб;

3) завдання шкоди у стані сп`яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин;

4) вчинення діяння (дій чи бездіяльності), що мають ознаки кримінального правопорушення;

5) якщо особою надано письмове зобов`язання про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за забезпечення цілісності майна та інших цінностей, переданих їй для зберігання або для інших цілей.

Між позивачем та відповідачем 01.02.2020р. був укладений договір про матеріальну відповідальність, яким також передбачені види матеріальної відповідальності: обмежена, повна та підвищена матеріальна відповідальність.

Згідно п.4.2 договору позивач несе повну матеріальну відповідальність: - умисного знищення, пошкодження, псування, розкрадання, незаконного витрачання, майна або вчинення інших умисних протиправних дій; - у разі приписки в нарядах чи інших документах фактично не виконаних робіт, викривлення звітних даних або обману держави в інший спосіб;- у разі заподіяння шкоди у нетревезому стані ( алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння); у разі вчинення дій (бездіяльності), що мають ознаки злочину;- у разі нестачі, а також знищення або псування майна, переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання чи для іншої мети.

Докази про підписання позивачем письмового зобов`язання про повну матеріальну відповідальність в матеріалах справи відсутня.

Спірний наказ був прийнятий відповідачем відповідно до Закону №160-IX та акту про результати проведення службового розслідування від 22.03.2022 року № 63/17/01-6, затв. начальником Відділу урядового фельд`єгерського зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в містах Донецьку та Луганську.

При цьому, наказ не містить в собі конкретного пункту статті 6 Закону №160-IX, якою встановлені випадки покладення на особу матеріальної відповідальності у повному розмірі.

Згідно акту про результати проведення службового розслідування від 22.03.2022 року № 63/17/01-6, за результатом службового розслідування, беручи до уваги Постанови Волноваського районного суду Донецької області від 24 листопада 2021 року у справі № 221/3712/21 та Донецького апеляційного суду від 10 січня 2022 року, комісія дійшла висновку, що зазначена ДТП за участю службового автомобіля VOLKSWAGEN TRANSPORTER T5, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія лейтенанта ОСОБА_3 сталася через порушення останнім статті 124 КУпАП. Також, на підставі експертного дослідження від 17.02.2022 №ЕД-19/105-22/1027-АВ, Комісія дійшла висновку, що відновлення службового автомобіля VOLKSWAGEN TRANSPORTER T5, реєстраційний номер НОМЕР_2 являється економічно недоцільним, в зв`язку з чим необхідно стягнути матеріальну шкоду завдану Відділу у розмірі 202884 грн.67 коп. з лейтенанта ОСОБА_2 .

Постановою Волноваського районного суду Донецької області від 24 листопада 2021 року у справі № 221/3712/21 встановлено, що ОСОБА_2 порушив вимоги ПДР України та скоїв ДТП, під час якого було пошкоджено транспортний засіб, за що встановлена адміністративна відповідальність за ст.124 КУпАП. У зв`язку з цим визнано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП закрито на підставі п.7 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст.38 КУпАП.

Постановою Донецького апеляційного суду від 10 січня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Постанову судді Волноваського районного суду Донецької області від 24.11.2021 року якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та провадження по справі закрито на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із закінченням строків накладання адміністративного стягнення, передбаченого ст. 38 КУпАП, залишено без змін.

Водночас, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення не було встановлено, що порушення позивачем норм статті 124 КУпАП сталося внаслідок його умисних дій.

Наявність вчинення позивачем саме умисних протиправних дій не було встановлено і під час проведення службового розслідування.

Відтак, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про те, що оскільки відповідачем не надано доказів того, що шкода завдана внаслідок саме умисних протиправних дій позивача, то відсутні підстави для притягнення позивача до повної матеріальної відповідальності.

Докази наявності інших обставин, передбачених п.1-5 ч.1 ст.6 Закону №160-IX, в матеріалах справи відсутні.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про те, що відповідач не довів належними засобами доказування правомірність оскаржуваного наказу, а тому вимоги позивача підлягають задоволенню.

Посилання позивача на ст. 1187 ЦК України, якою встановлені особливості правил відшкодування шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки, колегією суддів не прийнято до уваги, оскільки положення цієї норми не регулюють спірні правовідносини.

Досудове врегулювання спірних правовідносин не є обов`язковим. В даному випадку, позивач скористався своїм правом, наданим йому статтею 55 Конституції України, відповідно до якої кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Доводи апеляційної скарги про те, що справа повинна була розглядатися судом в загальному позовному провадженні, колегією суддів не прийнято до уваги, оскільки ця справа не належить до переліку справ, визначених пунктом 4 статті 257 КАС України, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Щодо наявності підстав для застосування до позивача правових заходів у відповідності до вимог статті 45 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Неприпустимість зловживання процесуальними правами є однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства (пункт 9 частини 3 статті 2 КАС України).

Відповідно до статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

З урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями.

Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Колегія суддів звертає увагу, що перелік дій, які підпадають під ознаки зловживання процесуальними правами, закріплений нормою частини 2 статті 45 КАС України, проте, за будь-яких умов, визнання певних дій зловживанням процесуальними правами здійснює виключно суд, керуючись власним розсудом та виходячи з конкретних обставин справи.

У цій справі судом встановлено, що позивачем 28.04.2022 року позовна заява була направлена до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Позивач наголошує на тому, що на дату звернення з позовом до Дніпропетровського окружного адміністративного суду були відсутні відомості щодо роботи Донецького окружного адміністративного суду, який знаходився у м. Слов`янськ. Враховуючи, що позивач перемістився до міста Дніпро, то позов ним було подано до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 травня 2022 року матеріали адміністративної справи №160/6284/22 передано на розгляд Донецькому окружному адміністративному суду згідно з пунктом другим частини 1 статті 29 КАС України, оскільки справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Донецький окружний адміністративний суд здійснює свою роботу у дистанційному режимі та матеріали справи №160/6284/22 надійшли до Донецького окружного адміністративного суду лише 09 червня 2022 року.

9 червня 2022 року від позивача надійшло клопотання про залишення його позовної заяви без розгляду. Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 13 червня 2022 року позовну заяву у справі №160/6284/22 залишено без розгляду відповідно до пункту 5 частини 1 статі 240 КАС України.

З аналогічним позовом у цій справі позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду 17 травня 2022р..

Позивачем зазначено, що йому не було відомо про прийняття Дніпропетровським окружним адміністративним судом ухвали про передачу справи №160/6284/22 на розгляд Донецькому окружному адміністративному суду, а тому одразу після надходження справи до Донецького окружного адміністративного суду, ним 09 червня 2022 року було подано заяву про залишення позову без розгляду.

Позивач наголошує на тому, що у разі не надходження до Донецького окружного адміністративного суду справи №160/6284/22 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, та невжиття ним заходів щодо повторного звернення до суду з позовною заявою, був би більш пропущений строк звернення до суду, який можливо було б кваліфікувати як байдужість до своїх прав.

З урахуванням викладеного, колегією суддів не встановлено зловживання позивачем у спірних правовідносинах процесуальними правами, що суперечать завданню адміністративного судочинства. Судом також враховано, що через введення воєнного стану був відсутній доступ до Єдиного державного реєстру судових рішень.

На думку колегії суддів, подання позивачем два аналогічних позови до Дніпропетровського окружного адміністративного суду та Донецького окружного адміністративного суду взагалі не може свідчити про маніпуляцію автоматизованим розподілом справ між суддями.

За приписами пункту 1 частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги правильно встановлені обставини справи, судове рішення є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Апеляційний суд дійшов висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

Керуючись статями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Відділу урядового фельд`єгерського зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в містах Донецьку та Луганську на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09 серпня 2022 року по справі №200/3481/22 - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09 серпня 2022 року по справі №200/3481/22 - залишити без змін.

Постанова у повному обсязі складена 03 листопада 2022 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з 03 листопада 2022 року та підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючийсуддя: Т.Г. Гаврищук

Судді: А.А. Блохін

І.В. Сіваченко