Рішення

від 08.08.2022 по справі 200/3481/22

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 серпня 2022 року Справа№200/3481/22

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Голошивець І.О. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу урядового фельд`єгерського зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в містах Донецьку та Луганську про визнання протиправним та скасування наказу від 01.04.2022 року №17-ОС.

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу урядового фельд`єгерського зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в містах Донецьку та Луганську, в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати наказ начальника Відділу урядового фельд`єгерського зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в містах Донецьку та Луганську від 1 квітня 2022 року №17-ОС про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 202 884,67 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 20 січня 2020 року між ним та Відділом урядового фельд`єгерського зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в містах Донецьку та Луганську укладено Контракт про проходження громадянами України військової служби в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України на посадах осіб офіцерського складу строком на 5 років. Під час проходження служби сталося ДТП за участю позивача та було пошкоджено транспортний засіб відповідача. За результатом службового розслідування, начальником Відділу урядового фельд`єгерського зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в містах Донецьку та Луганську 1 квітня 2022 року було видано наказ №17-ОС про притягнення позивача до матеріальної відповідальності та стягнення завданої шкоди у розмірі 202 884,67 грн.

Позивач не погоджується зі спірним наказом та вважає, що відповідачем неправомірно застосовано до нього повну матеріальну відповідальність, передбачену Законом України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі».

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 1 червня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 200/3481/22 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 1 червня 2022 року заяву про забезпечення позову у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу урядового фельд`єгерського зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в містах Донецьку та Луганську про визнання протиправним та скасування наказу від 01.04.2022 року №17-ОС задоволено. Зупинено стягнення на підставі наказу начальника Відділу урядового фельд`єгерського зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в містах Донецьку та Луганську від 1 квітня 2022 року №17-ОС до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі № 200/3481/22.

У строк, встановлений судом, відповідачем засобами електронного зв`язку надано до суду відзив, в якому відповідач не погоджується з позовними вимогами ОСОБА_1 . В обґрунтування заперечень зазначає, що контрактом, укладеним між позивачем та відділом, та посадовою інструкцією офіцера встановлені відповідальність за збереження та правильне застосування військового майна та матеріальних цінностей. Зазначає, що вину позивача встановлено постановою Волноваського районного суду Донецької області від 24.11.2021 по справі 221/3712/21, яка залишена без змін постановою Донецького апеляційного суду від 10.01.2022 по справі 221/3712/21 та підтверджено висновком експерта № СЕ-19/105-21/6651-ІТ від 26.10.2021. За таких обставин, у Відділу було достатньо підстав притягнути за завдану шкоду державі Україна в особі Відділу УФЗ Держспецзв`язку в містах Донецьку та Луганську до матеріальної відповідальності позивача на підставі пункту 1 частини 1 статті 6 Закону № 160-ХІ. Зазначає, що станом на день завданої шкоди майну Відділу, балансова вартість пошкодженого автотранспортного засобу, який перебуває на бухгалтерському обліку Відділу, становила - 388 245,00 грн. Після визнання вини позивача в судовому порядку, експертом було проведено експертне дослідження, за результатами якого вартість відновлювального ремонту автотранспортного засобу склала 350 509,04 грн., у той час як вартість матеріальної шкоди завданої Відділу склала 202 884,67 грн. При прийнятті рішення по службовому розслідуванню, комісією було враховано постанови у справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 та висновок експертного дослідження, відповідно до якого відновлення службового автомобіля визнано комісією економічно недоцільним, в зв`язку з чим було вирішено стягнути матеріальну шкоду завдану Відділу у розмірі 202 884,67 грн. з ОСОБА_1 , шляхом відрахування 20% з його грошового забезпечення до повного погашення завданої шкоди.

Таким чином, відповідач вважає, що дії Відділу повною мірою відповідають вимогам чинного законодавства, нормативно-правовим та організаційно-розпорядчим актам Держспецзв`язку та оскаржуваний позивачем наказ начальника Відділу від 01.04.2022 № 17-ОС прийнятий правомірно без жодних порушень прав позивача.

На підставі зазначеного, просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

20 червня 2022 року засобами електронного зв`язку відповідачем надана заява про пропущення строку звернення до суду та залишення позовної заяви без розгляду.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 21 червня 2021 року у задоволенні клопотання відповідача від 20 червня 2022 року про залишення позову без розгляду відмовлено.

22 червня 2022 року засобами електронного зв`язку відповідачем надана заява про передачу адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Відділу урядового фельд`єгерського зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в містах Донецьку та Луганську про визнання противоправним та скасування наказу від 01.04.2022 № 17-ОС на розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 28 червня 2022 року у задоволенні клопотання Відділу урядового фельд`єгерського зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в містах Донецьку та Луганську про передачу справи № 200/3481/22 до іншого суду за позовною заявою ОСОБА_1 до Відділу урядового фельд`єгерського зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в містах Донецьку та Луганську про визнання протиправним та скасування наказу від 01.04.2022 року №17-ОС відмовлено.

22 червня 2022 року засобами електронного зв`язку відповідачем надана заява про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 28 червня 2022 року у задоволенні клопотання Відділу урядового фельд`єгерського зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в містах Донецьку та Луганську про розгляд справи № 200/3481/22 за правилами загального позовного провадження відмовлено.

22 червня 2022 року засобами електронного зв`язку відповідачем надано клопотання, в якому просив суд скасувати заходи забезпечення позову, встановленні ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 01 червня 2022 року по справі №200/3481/22 про забезпечення позову.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 28 червня 2022 року у задоволенні клопотання Відділу урядового фельд`єгерського зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в містах Донецьку та Луганську про скасування заходів забезпечення позову у справі № 200/3481/22 за позовною заявою ОСОБА_1 до Відділу урядового фельд`єгерського зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в містах Донецьку та Луганську про визнання протиправним та скасування наказу від 01.04.2022 року №17-ОС відмовлено.

24 червня 2022 року засобами електронного зв`язку відповідачем подано до суду клопотання про зловживання позивачем процесуальними правами.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 29 червня 2022 року у задоволені заяви Відділу урядового фельд`єгерського зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в містах Донецьку та Луганську про залишення позову без розгляду з підстави зловживання позивачем процесуальними правами відмовлено.

28 червня 2022 року засобами електронного зв`язку позивачем надана відповідь на відзив, в якій позивач не погоджується з запереченнями, викладеними у відзиві. Заперечення позивача мотивовані тим, що ні актом про результати проведення службового розслідування, ні постановою Волноваського районного суду Донецької області, ані висновком експерта не встановлено, що позивачем вчинені умисні дії, направлені на завдання шкоди. Більш того, зазначеними документами встановлено лише наявність порушення позивачем правил дорожнього руху, а не вчинення умисних дій (протиправної поведінки), які направлені на завдання шкоди. При цьому, застосування пункту 1 частини 1 статті 6 Закону № 160-ХІ можливо лише за встановленням саме умисної вини у вчиненні порушення. Також, звертає увагу суду на те що, в Акті службового розслідування також не встановлено причини наслідкового зв`язку вчинення дії (бездіяльності), які свідчать саме про прямий умисел, який направлений на завдання прямої дійсної шкоди відділу, що в силу вимог Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» та договору про матеріальну відповідальністю від 04.01.2021 року свідчить про відсутність повної матеріальної відповідальності. Щодо зазначення відповідачем у відзиві про те, що позивач не оскаржив Акт службового розслідування, зазначає, що висновок службового розслідування, в якому відображено узагальнений опис виявлених порушень норм законодавства, не є рішенням суб`єкта владних повноважень, яке безпосередньо породжує правові наслідки для суб`єктів відповідних правовідносин і має обов`язковий характер.

30 червня 2022 року засобами електронного зв`язку першим заступником керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил подана заява про вступ у справу № 200/3481/22 в порядку вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ст. 53 КАС України.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 4 липня 2022 року відмовлено у задоволенні заяви першого заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил про вступ у справу №200/3481/22 за позовною заявою ОСОБА_1 до Відділу урядового фельд`єгерського зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в містах Донецьку та Луганську про визнання протиправним та скасування наказу від 01.04.2022 року №17-ОС.

Згідно з пунктом 10 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Частиною 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України (серія НОМЕР_1 , виданий 19 червня 2014 року), РНОКПП НОМЕР_2 , має статус ветерана війни-учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 , виданого Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України.

20 січня 2020 року між Відділом урядового фельд`єгерського зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в містах Донецьку та Луганську та ОСОБА_1 укладено Контракт про проходження громадянами України військової служби в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України на посадах осіб офіцерського складу, строком на 5 років.

Протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ №141991 від 04.06.2021 року встановлено порушення ОСОБА_1 п.п.12.1, 2.3.б Правил дорожнього руху України та скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Постановою Волноваського районного суду Донецької області від 24 листопада 2021 року у справі № 221/3712/21, залишеною без змін постановою Донецького апеляційного суду від 10 січня 2022 року, визнано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП закрито на підставі п.7 ч.1 ст. 247 КУпАП - у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст.38 КУпАП.

На підставі підпункту 9 пункту 1 розділу ІІ Інструкції про порядок проведення службового розслідування в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, затвердженої наказом Адміністрації Держспецзв`язку від 06.11.2015 №668 (зі змінами), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.12.2015 за №1503/27948, рішення начальника Відділу урядового фельд`єгерського зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в містах Донецьку та Луганську до рапорту старшого офіцера фельдзв`язку з особливих доручень Відділу старшого лейтенанта ОСОБА_4, наказом Відділу від 24.01.2022 №19 призначено службове розслідування з метою притягнення до матеріальної відповідальності офіцера Відділу лейтенанта ОСОБА_1, який 04.06.2021 керував транспортним засобом VOLKSWAGEN TRANSPORTER T5, реєстраційний номер НОМЕР_4 , під час виконання міжміського фельд`єгерського маршруту по доставці кореспонденції і вчинив дорожньо-транспортну пригоду (далі-ДТП), та який за рішенням Волноваського районного суду Донецької області був визнаний винним у скоєнні ДТП, що сталося.

За результатом службового розслідування, беручи до уваги Постанови Волноваського районного суду Донецької області від 24 листопада 2021 року у справі № 221/3712/21 та Донецького апеляційного суду від 10 січня 2022 року, комісія дійшла висновку, що зазначена ДТП за участю службового автомобіля VOLKSWAGEN TRANSPORTER T5, реєстраційний номер НОМЕР_4 , під керуванням водія лейтенанта ОСОБА_1 сталася через порушення останнім статті 124 КУпАП. Також, на підставі експертного дослідження від 17.02.2022 №ЕД-19/105-22/1027-АВ, Комісія дійшла висновку, що відновлення службового автомобіля VOLKSWAGEN TRANSPORTER T5, реєстраційний номер НОМЕР_4 являється економічно недоцільним, в зв`язку з чим необхідно стягнути матеріальну шкоду завдану Відділу у розмірі 202884 грн.67 коп. з лейтенанта ОСОБА_1 .

Так, відповідно до вказаного висновку вирішено закінчити службове розслідування та притягнути до матеріальної відповідальності лейтенанта ОСОБА_1 та стягнути завдану Відділу шкоду у розмірі 202884,67 грн.

З Актом про результати службового розслідування від 22.03.2022 року №63/17/01-6 позивач ознайомлений 01 квітня 2022 року.

1 квітня 2022 року, відповідно до Закону України «Про матеріальну відповідальність

військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03.10.2019 року № 160-IX та акту про результати проведення службового розслідування від 22.03.2022 року № 63/17/01-6 начальником Відділу урядового фельд`єгерського зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в містах Донецьку та Луганську видано наказ №17-ОС про притягнення лейтенанта ОСОБА_1 , офіцера, до матеріальної відповідальності та стягнення з лейтенанта ОСОБА_1 , офіцера, завданої шкоди у розмірі 202884,67 грн.

Не погодившись з Наказом Відділу урядового фельд`єгерського зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в містах Донецьку та Луганську №17-ОС від 01.04.2022 року, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем докази, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до частини 2 статті 65 Конституції України громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Закон України від 23 лютого 2006 року № 3475-IV «Про Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації України» (далі по тексту -Закон № 3475-IV) відповідно до Конституції України визначає правові основи організації та діяльності Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Відповідно до статті 2 Закону № 3475-IV, Державна служба спеціального зв`язку та захисту інформації України є державним органом, який призначений для забезпечення функціонування і розвитку державної системи урядового зв`язку, Національної системи конфіденційного зв`язку, формування та реалізації державної політики у сферах криптографічного та технічного захисту інформації, кіберзахисту, поштового зв`язку спеціального призначення, урядового фельд`єгерського зв`язку, а також інших завдань відповідно до закону.

Частиною 1 статті 5 Закону № 3475-IV визначено загальну структуру і чисельність Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Державна служба спеціального зв`язку та захисту інформації України має таку загальну структуру: центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сферах організації спеціального зв`язку, захисту інформації; територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сферах організації спеціального зв`язку, захисту інформації; територіальні підрозділи; Головне управління та підрозділи урядового фельд`єгерського зв`язку; навчальні, охорони здоров`я, санаторно-курортні та інші заклади, науково-дослідні, науково-виробничі та інші установи і організації.

Пунктом 3 статті 22 Закону № 3475-IV визначено, що майно, що належить Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, є державною власністю та закріплюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сферах організації спеціального зв`язку, захисту інформації, за територіальними органами, територіальними підрозділами, Головним управлінням урядового фельд`єгерського зв`язку, закладами, установами та організаціями Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України на праві оперативного управління.

Згідно статті 11 Закону № 3475-IV, до особового складу Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України належать військовослужбовці, державні службовці та інші працівники.

Інструкція про порядок проведення службових розслідувань в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України від 06.11.2015 № 668, визначає підстави для призначення службових розслідувань, права й обов`язки посадових осіб Адміністрації Держспецзв`язку, її територіальних органів, Головного управління урядового фельд`єгерського зв`язку Держспецзв`язку, підрозділів урядового фельд`єгерського зв`язку, територіальних підрозділів, закладів, установ і організацій Держспецзв`язку (далі - підрозділи Держспецзв`язку), установлює процедуру проведення службових розслідувань стосовно військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом в Держспецзв`язку, оформлення їх результатів та прийняття за ними рішень.

Відповідно до пункту 5 розділу I (в редакції Наказів Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України № 382 від 12.07.2019, № 652 від 29.11.2019), службове розслідування у разі виявлення факту завдання шкоди державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам проводиться відповідно до вимог цієї Інструкції та з урахуванням положень Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі"(далі-Інструкція).

Пунктами 1-6 Інструкції Розділу ІІІ, визначено, що рішення про призначення службового розслідування приймається: Головою Держспецзв`язку (особою, яка виконує його обов`язки) стосовно всіх військовослужбовців; керівниками підрозділів Держспецзв`язку стосовно підлеглих військовослужбовців. Інші посадові особи мають право звертатися з клопотанням про призначення службового розслідування за підпорядкованістю.

Проведення службового розслідування в межах визначених повноважень призначається письмовими наказами Адміністрації Держспецзв`язку чи підрозділів Держспецзв`язку (далі - накази). Проект наказу про призначення службового розслідування й пропозиції щодо кандидатур для призначення членів комісії готує структурний підрозділ Адміністрації Держспецзв`язку чи структурний підрозділ підрозділу Держспецзв`язку, в якому проходить службу військовослужбовець, щодо якого призначається службове розслідування, або трапились події, що потребують з`ясування обставин, за яких вони сталися. За рішенням Голови Держспецзв`язку або керівників підрозділів Держспецзв`язку підготовку проекту наказу про призначення службового розслідування може бути доручено іншому структурному підрозділу Адміністрації Держспецзв`язку чи структурному підрозділу підрозділу Держспецзв`язку.

Службове розслідування може бути проведено особисто особою, яка його призначила, або доручено посадовій особі чи комісії, один з членів якої призначається її головою. Проведення службового розслідування доручається посадовій особі, яка має рівне або вище військове звання або займає вищу посаду ніж військовослужбовець, щодо якого призначається службове розслідування. У разі проведення службового розслідування комісією її головою призначається особа, яка має рівне або вище військове звання або займає вищу посаду порівняно з військовослужбовцем, щодо якого призначається службове розслідування.

Проведення службового розслідування не може бути доручено особі, яка перебуває у розпорядженні відповідного начальника або строк відпустки (відрядження) якої припадає на час проведення службового розслідування.

Забороняється включати до складу комісії осіб, які є підлеглими військовослужбовця, дії (бездіяльність) якого підлягають(є) розслідуванню, а також осіб-співучасників правопорушення або заінтересованих у наслідках розслідування.

До складу комісії не включаються особи, які відповідно до вимог цієї Інструкції безпосередньо погоджують результати службового розслідування.

Службове розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника військовослужбовця, щодо якого проводиться службове розслідування, без його включення до складу комісії.

Відповідно до пункту 7 Інструкції, у наказі про призначення службового розслідування зазначаються:

1) підстави для призначення службового розслідування;

2) військове звання, прізвище, ім`я, по батькові особи (якщо вона встановлена), стосовно якої воно має бути проведено, та її посада;

3) мета проведення службового розслідування;

4) дати початку та закінчення проведення службового розслідування;

5) посадова особа чи склад комісії, якій (яким) доручено його проведення.

У наказі також мають бути вирішені питання (за необхідності та/або наявності підстав) щодо:

- матеріально-технічного забезпечення роботи посадової особи чи комісії на час проведення службового розслідування;

- звільнення від виконання службових обов`язків за посадою посадової особи (членів комісії) на час проведення нею (ними) службового розслідування;

- усунення від виконання службових обов`язків (відсторонення від посади) військовослужбовця, стосовно якого проводиться службове розслідування.

Пункт 8 Інструкції визначає, що залучення до складу комісії із проведення службового розслідування, визначеного відповідним наказом, інших посадових осіб Держспецзв`язку здійснюється за письмовим рішенням особи, яка призначила таке службове розслідування.

Таке рішення відображається у відповідному рапорті (службовій записці), що долучається до матеріалів службового розслідування і є невід`ємною частиною письмової доповіді про результати його проведення.

Відповідно до пунктів 1-4 Розділу IV Інструкції, початком службового розслідування є дата видання відповідного наказу про його призначення, якщо інше не визначено наказом. Завершенням службового розслідування є дата затвердження посадовою особою, яка його призначила, письмової доповіді про результати його проведення.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення. Строк проведення службового розслідування може бути продовжено посадовою особою, яка призначила службове розслідування, або старшим щодо неї начальником, але не більше ніж на один місяць.

Підставою для продовження строку проведення службового розслідування є резолюція посадової особи, яка призначила службове розслідування, або старшого щодо неї начальника у вмотивованому рапорті (службовій записці) голови комісії (особи, яка проводить службове розслідування), що в подальшому реєструється та долучається до матеріалів службового розслідування і є невід`ємною частиною письмової доповіді про результати його проведення.

До строку проведення службового розслідування не входить час перебування військовослужбовця, стосовно якого воно проводиться, у відпустці, службовому відрядженні або на лікуванні, а також час його відсутності з інших документально підтверджених поважних причин.

Як вбачається зі вступної частини Акту про результати службового розслідування, на підставі підпункту 9 пункту 1 розділу ІІ Інструкції про порядок проведення службового розслідування в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, затвердженої наказом Адміністрації Держспецзв`язку від 06.11.2015 №668 (зі змінами), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.12.2015 за №1503/27948, рішення начальника Відділу урядового фельд`єгерського зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в містах Донецьку та Луганську до рапорту старшого офіцера фельдзв`язку з особливих доручень Відділу старшого лейтенанта ОСОБА_4 наказом Відділу від 24.01.2022 №19 призначено службове розслідування, з метою притягнення до матеріальної відповідальності офіцера Відділу лейтенанта ОСОБА_1, який 04.06.2021 керував транспортним засобом VOLKSWAGEN TRANSPORTER T5, реєстраційний номер НОМЕР_4 , під час виконання міжміського фельд`єгерського маршруту по доставці кореспонденції і вчинив дорожньо-транспортну пригоду (далі-ДТП), та який за рішенням Волноваського районного суду Донецької області був визнаний винним у скоєнні ДТП, що сталося.

За результатом службового розслідування, беручи до уваги Постанови Волноваського районного суду Донецької області від 24 листопада 2021 року у справі № 221/3712/21 та Донецького апеляційного суду від 10 січня 2022 року, комісія дійшла висновку, що зазначена ДТП за участю службового автомобіля VOLKSWAGEN TRANSPORTER T5, реєстраційний номер НОМЕР_4 , під керуванням водія лейтенанта ОСОБА_1 сталася через порушення останнім статті 124 КУпАП. Також, на підставі експертного дослідження від 17.02.2022 №ЕД-19/105-22/1027-АВ, Комісія дійшла висновку, що відновлення службового автомобіля VOLKSWAGEN TRANSPORTER T5, реєстраційний номер НОМЕР_4 являється економічно недоцільним, в зв`язку з чим необхідно стягнути матеріальну шкоду завдану Відділу у розмірі 202884 грн.67 коп. з лейтенанта ОСОБА_1 .

Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов`язків встановлено Законом України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" від 03.10.2019 №160-IX (далі - Закон №160-IX).

За змістом пунктів 4, 5 частини 1 статті 1 Закону №160-IX матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов`язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності;

Пряма дійсна шкода (далі - шкода) - збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків. До шкоди не включаються доходи, які могли бути одержані за звичайних обставин, якщо таких збитків не було б завдано.

Відповідно до положень статті 3 Закону №160-ІХ умовами притягнення до матеріальної відповідальності є:

1) наявність шкоди;

2) протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків;

3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою;

4) вина особи в завданні шкоди.

Переведення особи до іншого місця служби чи її звільнення з посади або служби не може бути підставою для звільнення її від матеріальної відповідальності, встановленої законом.

Розділом II Закону №160-IX визначено види матеріальної відповідальності військовослужбовців.

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону №160-IX особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі:

1) виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій;

2) виявлення факту приписки в нарядах чи інших документах фактично не виконаних робіт, викривлення звітних даних або обману держави в інший спосіб;

3) завдання шкоди у стані сп`яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин;

4) вчинення діяння (дій чи бездіяльності), що мають ознаки кримінального правопорушення;

5) якщо особою надано письмове зобов`язання про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за забезпечення цілісності майна та інших цінностей, переданих їй для зберігання або для інших цілей.

Згідно з частиною 1 статті 5 Закону №160-IX особа за завдану з необережності шкоду несе матеріальну відповідальність у розмірі завданої шкоди, але не більше п`ятнадцяти прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб, крім випадків, коли цим Законом передбачено повну чи підвищену матеріальну відповідальність.

Враховуючи вищезазначене суд наголошує, що залежно від форми вини та наявності або відсутності підстав, передбачених частиною 1 статті 6 Закону №160-IX, військовослужбовець несе повну або обмежену матеріальну відповідальність.

При цьому, суд звертає увагу, що докази наявності обставин, передбачених пунктами 1-5 частини 1 статті 6 Закону №160-IX в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону №160-IX розмір завданої шкоди встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням цін, що діють на період розгляду питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності. У разі відсутності таких даних розмір шкоди визначається суб`єктами оціночної діяльності відповідно до законодавства або за рішенням суду.

Згідно статті 8 Закону №160-IX у разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб.

За результатами проведення розслідування складається акт (висновок), який подається командиру (начальнику), що призначив розслідування, на розгляд. До акта (висновку), складеного за результатами розслідування, додаються довідка про вартісну оцінку завданої шкоди за підписом начальника відповідної служби забезпечення і фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини, установи, організації, закладу та/або акт оцінки збитків, що складається суб`єктами оціночної діяльності.

Якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п`ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню.

Відповідно до ст. 12 Закону №160-IX у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.

Наведене правове регулювання дає підстави для висновку, що до матеріальної відповідальності може бути притягнуто військовослужбовця у разі заподіяння прямої дійсної шкоди, наявної з його боку протиправної поведінки у зв`язку з неналежним виконанням ним обов`язків військової служби або службових обов`язків, та наявності взаємозв`язку між діями військовослужбовця та заподіяної шкоди.

Отже, з урахуванням встановлених у справі обставин та положень частини 1 статті 6 Закону №160-IX позивача може бути притягнуто до повної матеріальної відповідальності у разі підтвердження його умисних протиправних дій.

Статтями 23-25 Кримінального кодексу України передбачено поняття вини та її форми, як обов`язкової ознаки суб`єктивної сторони злочину, яка визначає його психологічний зміст і є необхідною умовою кримінальної відповідальності. Так, зазначено, що виною є психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності, передбаченої вказаним Кодексом, та її наслідків, виражене у формі умислу або необережності.

Умисел поділяється на прямий і непрямий. Прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання. Непрямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і хоча не бажала, але свідомо припускала їх настання.

Необережність поділяється на злочинну самовпевненість та злочинну недбалість. Необережність є злочинною самовпевненістю, якщо особа передбачала можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), але легковажно розраховувала на їх відвернення. Необережність є злочинною недбалістю, якщо особа не передбачала можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), хоча повинна була і могла їх передбачити.

Постановою Волноваського районного суду Донецької області від 24 листопада 2021 року у справі № 221/3712/21, встановлено, що ОСОБА_1 порушив вимоги ПДР України та скоїв ДТП, під час якого було пошкоджено транспортний засіб, за що встановлена адміністративна відповідальність за ст.124 КУпАП. У зв`язку з цим визнано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП закрито на підставі п.7 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст.38 КУпАП.

Постановою Донецького апеляційного суду від 10 січня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Постанову судді Волноваського районного суду Донецької області від 24.11.2021 року якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та провадження по справі закрито на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 у зв`язку із закінченням строків накладання адміністративного стягнення, передбаченого ст. 38 КУпАП, залишено без змін.

Водночас, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, не встановлено форму вини відповідача, а саме: порушення правил дорожнього руху та пошкодження автомобіля внаслідок умисних дій чи з необережності.

Відповідно до частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як вбачається з Акту службового розслідування від 22.03.2022 року №63/17/01-6, затвердженого начальником Відділу УФЗ Держспецзв`язку в містах Донецьку та Луганську полковником ОСОБА_5, комісія беручи до уваги Постанови Волноваського районного суду Донецької області від 24 листопада 2021 року у справі № 221/3712/21 та Донецького апеляційного суду від 10 січня 2022 року, дійшла висновку, що зазначена ДТП за участю службового автомобіля VOLKSWAGEN TRANSPORTER T5, реєстраційний номер НОМЕР_4 , під керуванням водія лейтенанта ОСОБА_1 сталася через порушення останнім норм статті 124 КУпАП.

При цьому, суд зазначає, що Акт службового розслідування від 22.03.2022 року №63/17/01-6, також не містить форми вини відповідача, а саме: порушення правил дорожнього руху та пошкодження автомобіля внаслідок умисних дій позивача. Між тим, містить лише посилання на Постанови Волноваського районного суду Донецької області від 24 листопада 2021 року у справі № 221/3712/21 та Донецького апеляційного суду від 10 січня 2022 року, якими як вже було означено судом вище не встановлено порушення правил дорожнього руху та пошкодження автомобіля внаслідок саме умисних дій позивача.

Разом з тим, суд зазначає, що оскільки відповідачем не надано доказів того, що шкода Відділу урядового фельд`єгерського зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в містах Донецьку та Луганську завдана внаслідок саме умисних протиправних дій позивача, суд дійшов висновку про те, що підстави для притягнення позивача до повної матеріальної відповідальності відсутні.

Більш того, згідно з матеріалами справи ані у відзиві відповідача, ані в інших процесуальних документах, наданих відповідачем, ані в акті службового розслідування не зазначено про те, що ОСОБА_1 підписав письмове зобов`язання про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за службовий автомобіль VOLKSWAGEN TRANSPORTER T5, реєстраційний номер НОМЕР_4 . Відповідні доводи не заявлялися відповідачем в обґрунтування своїх заперечень. Копія письмового зобов`язання ОСОБА_1 про повну матеріальну відповідальність відсутня в матеріалах справи.

Водночас, враховуючи, що наявними у справі матеріалами лише підтверджується те, що шкода, завдана відповідачу була спричинена внаслідок порушення позивачем правил ПДР України та скоєння ДТП, під час якого було пошкоджено транспортний засіб, за що встановлена адміністративна відповідальність за ст.124 КУпАП та причинний зв`язок між протиправною поведінкою і завданою шкодою, суд дійшов висновку про наявність у відповідача правових підстав для притягнення позивача до обмеженої матеріальної відповідальності відповідно до статті 5 Закону №160-IX.

Аналогічні правові висновки щодо застосування до військовослужбовців обмеженої матеріальної відповідальності, передбаченої Законом № 160-IX, якщо під час службового розслідування не встановлено умисних протиправних дій з боку військовослужбовця та не надано доказів вчинення таких умисних протиправнимх дій, викладені в постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2021 року у справі № 120/1464/20-а, Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2021 року у справі № 620/3190/21, Третього апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2022 року у справі № 160/10658/21.

Також, суд не вважає належним доказом умисної вини позивача посилання відповідача у відзиві на посадову інструкцію Офіцера Відділу урядового фельд`єгерського зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в містах Донецьку та Луганську з огляду на те, що остання містить лише посилання на те, що залежно від характеру вчиненого правопорушення або провини офіцер несе дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність відповідно до законодавства. При цьому, посадова інструкція Офіцера не містить посилання на повну матеріальну відповідальність військовослужбовця за вчинені правопорушення.

Водночас, наявний в матеріалах справи Договір про матеріальну відповідальність, укладений між Відділом урядового фельд`єгерського зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в містах Донецьку та Луганську, як адміністрацією та ОСОБА_1 , як співробітником від 04.01.2021 року також не містить зобов`язання позивача про взяття на себе повної матеріальної відповідальності, саме щодо автомобіля VOLKSWAGEN TRANSPORTER T5.

Відносно посилання відповідача у відзиві на те, що позивач не скористався правом на оскарження Акту службового розслідування, на підставі якого було видано наказ начальника Відділу від 01.04.2022 року №17-ОС, звернувшись зі скаргою до начальника Відділу, або вищого керавництва, як того вимагає і надає йому таке право Дисциплінарний статут Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 року №551-ХІV, суд зазначає наступне.

Як обумовлено розділом V Інструкції № 668, метою проведення службового розслідування є встановлення: 1) обставин (часу, місця) і наслідків правопорушення (події), за фактом якого (якої) призначено службове розслідування; 2) осіб, винних у правопорушенні, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли негативним наслідкам або створювали загрозу для їх спричинення; 3) наявності причинного зв`язку між протиправними діями (бездіяльністю) особи (осіб), з приводу якої (яких) було призначено службове розслідування, та їх наслідками; 4) причин правопорушення (події) та умов, що йому (їй) сприяли; 5) порушення вимог законодавства, нормативно-правових актів та актів організаційно-розпорядчого характеру Адміністрації Держспецзв`язку, які було порушено; 6) ступеня провини кожної з осіб, причетних до правопорушення (події), та мотиви протиправної поведінки військовослужбовця, його ставлення до скоєного.

Відповідно до пункту 1 Розділу VII Інструкції № 668, підсумковим документом службового розслідування (письмовою доповіддю про результати його проведення) є акт про результати проведення службового розслідування (далі - Акт), який складається з вступної, описової та резолютивної частин. Акт підписує посадова особа (члени комісії), яка (які) його проводила(и).

Згідно з пунктами 9-10 Розділу VII Інструкції № 668, акт подається на розгляд та затвердження посадовій особі, яка призначила службове розслідування, разом з усіма матеріалами розслідування, запереченнями і клопотаннями за 5 робочих днів до завершення строку його проведення, визначеного у відповідному наказі. Контроль за реалізацією пропозицій, виконання запропонованих заходів, спрямованих на усунення виявлених під час службового розслідування недоліків, покладається на керівника підрозділу Держспецзв`язку, в якому проводилося службове розслідування.

Згідно з пунктами 1-2 Розділу VII Інструкції № 668, посадова особа, яка призначила службове розслідування, протягом 3 робочих днів після отримання Акта та матеріалів службового розслідування розглядає його і у випадку незгоди може надати в межах строку службового розслідування службовій особі, яка провела службове розслідування одноособово, або голові комісії вказівки щодо додаткової перевірки фактів і обставин, які раніше не були відомі чи не були враховані в процесі службового розслідування, а також щодо доопрацювання зазначеного висновку. За результатами розгляду Акта і матеріалів службового розслідування посадова особа, яка призначила службове розслідування, у строк, що залишився до його завершення, затверджує Акт та визначає окремий вид дисциплінарного стягнення щодо кожного правопорушника.

Системний аналіз наведених законодавчих норм свідчить, що метою проведення службового розслідування є установлення фактичних даних вчинення військовим правопорушення, зокрема з`ясування обставин, причин та умов, що його зумовили, а також ступінь вини військового, за наслідками чого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні військового складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі.

Нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.

Індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Тобто, обов`язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов`язків, їх зміни чи припинення.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30 березня 2021 року №420/3307/20, зауважено, що службове розслідування - це комплекс заходів, які здійснюються з метою уточнення причин, установлення обставин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення, відповідальність за яке передбачена законодавством України, та ступеня вини особи (осіб), яка вчинила це правопорушення.

Службовим документом, який фіксує факт проведення службового розслідування і є носієм доказової інформації про обставини, що стали підставами для його призначення, є висновок службового розслідування

За своєю правовою природою висновок службового розслідування, в якому відображено узагальнений опис виявлених порушень норм законодавства, не є рішенням суб`єкта владних повноважень, яке безпосередньо породжує правові наслідки для суб`єктів відповідних правовідносин і має обов`язковий характер.

Висновки службового розслідування не породжують обов`язкових юридичних наслідків. Зафіксовані в результатах службового розслідування обставини можуть бути підтверджені або спростовані судом у разі спору про законність рішень суб`єкта владних повноважень, в основу яких покладені зазначені в ньому висновки. Отже, висновок за результатами службового розслідування є лише носієм певної інформації.

При цьому, суд зазначає, що дійсно стаття 110 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 року №551-ХІV визначає, що усі військовослужбовці мають право надсилати заяви чи скарги або особисто звертатися до посадових осіб, органів військового управління, органів управління Служби правопорядку, органів, які проводять досудове слідство, та інших державних органів у разі: прийняття незаконних рішень, дій (бездіяльності) стосовно них командирами (начальниками) або іншими військовослужбовцями, порушення їх прав, законних інтересів та свобод; незаконного покладення на них обов`язків або незаконного притягнення до відповідальності.

В той же час означена вище стаття містить права військовослужбовця, а не його обов`язок у поданні заяв або скарг.

Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, з Актом службового розслідування від 22 березня 2022 року №63/17/01-6, позивач був ознайомлений 1 квітня 2022 року, про що свідчить його особистий підпис на акті, в той же час, спірний наказ також було прийнято начальником Відділу урядового фельд`єгерського зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в містах Донецьку та Луганську 1 квітня 2022 року.

В даному випадку, суд вважає, що позивач скористався своїм правом, наданим йому статтею 55 Конституції України, відповідно до якої кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб та оскаржив до суду наказ начальника Відділу урядового фельд`єгерського зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в містах Донецьку та Луганську від 1 квітня 2022 року №17-ОС, оскільки саме цей наказ створює юридичні наслідки для позивача.

Підсумовуючи, суд вважає за необхідне зазначити, що залежно від форми вини та наявності або відсутності підстав, передбачених ч.1 ст.6 Закону №160-IX, військовослужбовець несе повну або обмежену матеріальну відповідальність.

Докази наявності обставин, передбачених п.1-5 ч.1 ст.6 Закону №160-IX в матеріалах справи відсутні.

Згідно з матеріалами справи, ані в відзиві на позовну заяву, а ні в інших поданих суду доказах не визначено, що відповідач підписав письмове зобов`язання про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за службовий автомобіль VOLKSWAGEN TRANSPORTER T5, реєстраційний номер НОМЕР_4 .

Враховуючи встановлені судом обставини справи, Відділ урядового фельд`єгерського зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в містах Донецьку та Луганську, як суб`єкт владних повноважень, не довів належними засобами доказування правомірність оскаржуваного наказу, прийнятого відносно позивача, тому оскаржуваний наказ про стягнення з лейтенанта ОСОБА_1 , офіцера завданої шкоди у розмірі 202 884,67 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами 1 та 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Виходячи зі змісту статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.

Рішенням ЄСПЛ від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути почуті, тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 (справа № 802/2236/17-а).

Як зазначено частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на все викладене вище та виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд доходить висновку, що позивачем доведена правомірність та обґрунтованість вимоги про визнання протиправним та скасування наказу начальника Відділу урядового фельд`єгерського зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в містах Донецьку та Луганську від 1 квітня 2022 року №17-ОС про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 202884,67 грн., натомість відповідачем не було надано суду жодного доказу щодо спростування позиції позивача, викладеної в заявленому адміністративному позові.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Суд вважає за необхідне звернути увагу відповідача на те, що відповідно до вимог частини другої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно норм статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин;

4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;

5) як розподілити між сторонами судові витрати;

6) чи є підстави допустити негайне виконання рішення;

7) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Норми статті 245 КАС України визначають повноваження суду при вирішенні справи. Так, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Суд зазначає, що висновки суду, викладені в мотивувальній частині його рішення є в однаковій мірі обов`язковими для врахування суб`єктом владних повноважень при здійсненні своїх повноважень на виконання рішення суду, як і висновки, визначені в резолютивній частині рішення.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Відділу урядового фельд`єгерського зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в містах Донецьку та Луганську (адреса: 84313, Донецька обл., місто Краматорськ, б.Машинобудівників, будинок 53, ЄДРПОУ 05433198) про визнання протиправним та скасування наказу від 01.04.2022 року №17-ОС - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ начальника Відділу урядового фельд`єгерського зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в містах Донецьку та Луганську від 1 квітня 2022 року №17-ОС про стягнення з ОСОБА_1 матеріальної шкоди у розмірі 202 884,67 грн.

Повний текст рішення виготовлено, підписано 09 серпня 2022 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.О. Голошивець