Постанова

від 29.06.2022 по справі 927/43/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" червня 2022 р. Справа№ 927/43/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Михальської Ю.Б.

Іоннікової І.А.

при секретарі судового засідання Токар Т.Г.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 30.06.2022

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника керівника Деснянської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 25.05.2021 (повний текст підписано 03.06.2021)

у справі №927/43/21 (суддя Фесюра М.В.)

за позовом Заступника військового прокурора Деснянської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону в інтересах держави в особі: Міністерства оборони України (позивач - 1)

Остерської квартирно-експлуатаційної частини району (позивач - 2)

до Державного підриємства «Остерський військовий лісгосп»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Державного агентства лісових ресурсів України

про припинення права постійного користування та визнання права постійного користування

В судовому засіданні 30.06.2022 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2021 Заступник військового прокурора Деснянського гарнізону звернувся до суду в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (МОУ, позивач-1) та Остерської квартирно-експлуатаційної частини району (Остерська КЕЧ, позивач-2) з позовом до Державного підприємства «Остерський військовий лісгосп» (відповідач), у якому просив суд:

- припинити право постійного користування ДП «Остерський військовий лісгосп» земельними ділянками загальною площею 16613,01 га згідно Державних актів на право постійного користування земельними ділянками:

серії ЯЯ №370012 з кадастровими номерами 7422055400:02:001:0002, 7422055400:02:001:0004, 7422055400:02:001:0005, 7422055400:02:00:0006, 7422055400:02:001:0007, 7422055400:02:001:0008;

серії ЯЯ №370013 з кадастровими номерами 7422055400:02:001:0020, 7422055400:02:001:0024, 7422055400:02:001:0030;

серії ЯЯ №370014 з кадастровими номерами 7422055400:02:001:0025, 7422055400:02:001:0032, 7422055400:02:001:0045;

серії ЯЯ № 370015 з кадастровими номерами 7422055400:02:001:0009, 7422055400:02:001:0010,7422055400:02:001:0011,7422055400:02:001:0012,7422055400:02:001:0021,7422055400:02:001:0022, 7422055400:02:001:0023, 7422055400:02:001:0026, 7422055400:02:001:0029, 7422055400:02:001:0040, 7422055400:02:001:0041, 7422055400:02:001:0042, 7422055400:02:001:0043,7422055400:02:001:0044;

серії ЯЯ №370016 з кадастровими номерами 7422055400:02:001:0013, 7422055400:02:001:0014, 7422055400:02:001:0015, 7422055400:02:001:0016, 7422055400:02:001:0017, 7422055400:02:001:0018, 7422055400:02:001:0019, 7422055400:02:001:0028, 7422055400:02:001:0046, 7422055400:02:001:0047, 7422055400:02:001:0048, 7422055400:02:001:0049, 7422055400:02:001:0050, 7422055400:02:001:0052;

серії ЯЯ №370018 з кадастровими номерами 7422055400:02:001:0001, 7422055400:02:001:0003, 7422055400:02:001:0027, 7422055400:02:001:0031, 7422055400:02:001:0033, 7422055400:02:001:0034, 7422055400:02:001:0035, 7422055400:02:001:0036, 7422055400:02:001:0037, 7422055400:02:001:0038, 7422055400:02:001:0039, 7422055400:02:001:0051.

- визнати за Міністерством оборони України право постійного користування земельними ділянками загальною площею 16 613,01 га згідно Державних актів на право постійного користування земельними ділянками

серії ЯЯ №370012 з кадастровими номерами 7422055400:02:001:0002, 7422055400:02:001:0004, 7422055400:02:001:0005, 7422055400:02:00:0006, 7422055400:02:001:0007, 7422055400:02:001:0008;

серії ЯЯ №370013 з кадастровими номерами 7422055400:02:001:0020, 7422055400:02:001:0024, 7422055400:02:001:0030;

серії ЯЯ №370014 з кадастровими номерами 7422055400:02:001:0025, 7422055400:02:001:0032, 7422055400:02:001:0045;

серії ЯЯ № 370015 з кадастровими номерами 7422055400:02:001:0009, 7422055400:02:001:0010, 7422055400:02:001:0011, 7422055400:02:001:0012,7422055400:02:001:0021, 7422055400:02:001:0022, 7422055400:02:001:0023, 7422055400:02:001:0026, 7422055400:02:001:0029, 7422055400:02:001:0040, 7422055400:02:001:0041,7422055400:02:001:0042, 7422055400:02:001:0043,7422055400:02:001:0044;

серії ЯЯ №370016 з кадастровими номерами 7422055400:02:001:0013, 7422055400:02:001:0014, 7422055400:02:001:0015, 7422055400:02:001:0016, 7422055400:02:001:0017, 7422055400:02:001:0018, 7422055400:02:001:0019, 7422055400:02:001:0028, 7422055400:02:001:0046, 7422055400:02:001:0047, 7422055400:02:001:0048, 7422055400:02:001:0049, 7422055400:02:001:0050, 7422055400:02:001:0052;

серії ЯЯ №370018 з кадастровими номерами 7422055400:02:001:0001, 7422055400:02:001:0003, 7422055400:02:001:0027, 7422055400:02:001:0031, 7422055400:02:001:0033, 7422055400:02:001:0034, 7422055400:02:001:0035, 7422055400:02:001:0036, 7422055400:02:001:0037, 7422055400:02:001:0038, 7422055400:02:001:0039, 7422055400:02:001:0051.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення законодавчих вимог, під час передачі цілісного майнового комплексу ДП «Остерський військовий лісгосп» із сфери управління Міністерства оборони України до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів, до акту безпідставно включені земельні ділянки відповідно до Державних актів серії ЯЯ №№ 370012, 370013, 370014, 370015, 370017, 370018, що охоплюють земельну ділянку загальною площею 16 613, 01 га, оскільки рішення щодо вилучення її із користування Міністерства оборони України та подальшої зміни їх категорії уповноваженим органом не приймалося, вказані землі досі використовуються військовими частинами та установами за цільовим призначенням, у тому числі і військовий полігон, де проводяться стрільби із застосуванням озброєння різних калібрів, що унеможливлює ведення на них лісового господарства, та перебувають на обліку Остерської КЕЧ (району).

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.05.2021 у справі №927/43/21 у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив з наступного:

- ведення лісового господарства відповідач здійснює згідно Проекту організації та розвитку лісового господарства ДП «Остерський військовий лісгосп»; у даних матеріалах вказано, що перше лісовпорядкування було проведено в 1950 році, наступні лісовпорядні роботи проводились у 1975, 1985, 1995 роках, матеріали яких містяться в архіві; матеріали лісовпорядкування розроблені для ДП «Остерський військовий лісгосп», є обов`язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів та надають право відповідачу на ведення лісового господарства;

- відповідач є спеціалізованим лісогосподарським підприємством, на яке у відповідності до Лісового кодексу покладені певні права та обов`язки щодо ведення лісового господарства;

- прокурором та позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що спірні земельні ділянки з моменту їх виділення відносились до категорії земель: «землі оборони», натомість з матеріалів вбачається, що з моменту заснування такі землі передавались та використовувались ДП «Остерський військовий лісгосп» для ведення лісового господарства;

- суду не надано доказів визнання недійсним або скасування як розпоряджень Козелецької районної державної адміністрації № 196 від 30.04.2004 та № 364 від 20.08.2004 про надання земель у постійне користування для ведення лісового господарства, так і розпорядження Кабінету Міністрів України №773-р від 04.09.2013 «Про передачу цілісних майнових комплексів державних підприємств із сфери управління Міністерства оборони до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України», яким Кабінет Міністрів у межах наданих йому повноважень передав до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів Державне підприємство «Остерський військовий лісгосп» як цілісний майновий комплекс, у тому числі із оформленими останнім правом постійного використання земельних ділянок з цільовим призначенням для ведення лісового господарства;

- вся процедура оформлення права користування земельними ділянками відбувалась з відома та під контролем Міністерства оборони України, а тому у суду відсутні підстави вважати, що здійснення оформлення спірних державних актів з цільовим призначенням для ведення лісового господарства, а не з цільовим призначенням - землі оборони відбулось внаслідок помилки;

- оскільки судом відмовлено в позові з підстав його необґрунтованості, відсутня необхідність застосування інституту позовної давності.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, прокурор у справі звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 25.05.2021 у справі № 927/43/21 та ухвалити нове рішення, яким позов прокурора задовольнити.

Апелянт вважає що спірне рішення прийнято з неповного встановлення обставин, які мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, обґрунтовуючи наступним:

- земельні ділянки з кадастровими номерами №№ 7422055400:02:001:0024, 7422055400:02:001:0010, 7422055400:02:001:011, 7422055400:02:001:0002, 7422055400:02:001:0006, 7422055400:02:001:0007, 7422055400:02:001:0031 на підставі державних актів, наданих у серпні 2004 року в постійне користування Остерському військовому лісгоспу, який на той час входив до складу Міністерства оборони України, був структурним підрозділом Міністерства оборони України та розміщувався на землях оборони;

- після виходу з підпорядкування МОУ, ДП «Остерський військовий лісгосп» втратив право на ведення лісового господарства у лісах на землях оборони та використання лісових ресурсів, на які мають права тільки постійні лісокористувачі Міністерства оборони України;

- Законом України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України» не передбачено можливість набуття юридичними особами, які не є військовими частинами в розумінні статті 1 цього Закону, права вести лісове господарство на землях оборони;

- ДП «Остерський військовий лісгосп» не входить до сфери відання Міністерства оборони України, а тому не має права здійснювати ведення лісового господарства та використання лісового фонду на землях оборони;

- розміщення на спірній земельній ділянці будівель та споруд, що відносяться до військового майна, які перебувають на балансі Остерської КЕЧ (району), є підтвердженням неможливості використання ДП «Остерський військовий лісгосп» спірних земель за їх цільовим призначенням.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.07.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Деснянської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону на рішення Господарського суду міста Чернігівської області від 25.05.2021 у справі №927/43/21, справу призначено до розгляду на 25.08.2021.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції її розгляд відкладався, останній раз на 10.03.2022.

Проте, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» №133/2022 від 14 березня 2022 року частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

Отже, судове засідання 10.03.2022 у справі № 910/7975/21 не відбулося.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 27.04.2022, у зв`язку з перебуванням судді Тищенко О.В. у відпустці з 14.03.2022, для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі головуючий суддя Скрипка І.М., судді Михальська Ю.Б., Іоннікова І.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.05.2022 колегією суддів у визначеному складі відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Деснянської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону на рішення Господарського суду Чернігівської області від 25.05.2021 у справі №927/43/21, справу призначено до розгляду на 09.06.2022.

25.05.2022 від представника ДП "Чернігівське лісове господарство" надійшло клопотання про заміну відповідача у справі на його правонаступника ДП "Чернігівське лісове господарство".

В судовому засіданні апеляційної інстанції 09.06.2022 присутні учасники провадження не заперечували щодо задоволення клопотання адвоката Леонова О.Є про заміну відповідача у справі на його правонаступника.

09.06.2022 у судове засідання не з`явились представники відповідача та третьої особи.

Згідно наказу Державного агентства лісових ресурсів № 539 від 27.09.2021 року Державне підприємство «Остерський військовий лісгосп» було реорганізовано шляхом приєднання до Державного підприємства «Чернігівське лісове господарство» та визначено його правонаступником (п.п. 4, 7 Наказу). Термін припинення 31.12.2021 року (п. 6 наказу).

26.01.2022 Державним агентством лісових ресурсів України було затверджено статут Державного підприємства «Чернігівське лісове господарство», який став правонаступником прав і обов`язків Державного підприємства «Остерський військовий лісгосп» (п. 1 Статуту).

21.02.2022 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було внесено відомості про припинення Державного підприємства «Остерський військовий лісгосп» як юридичної особи.

Таким чином, з 21.02.2022 належним Відповідачем у справі є Державне підприємство «Чернігівське лісове господарство» (код ЄДРПОУ 00993490, юридична адреса: 14013, м. Чернігів, вул. Олександра Молодчого, 18).

У зв`язку з тим, що 21.02.2022 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було внесено відомості про припинення Державного підприємства «Остерський військовий лісгосп» як юридичної особи, наявні всі підстави для заміни відповідача на його правонаступника Державне підприємство «Чернігівське лісове господарство».

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2022 задоволено клопотання адвоката Лєонова О.Є., замінено відповідача у справі №927/43/21 з Державного підприємства «Остерський військовий лісгосп» (код ЄДРПОУ 14304732, юридична адреса: 17024, Чернігівська обл. Козелецький район, смт. Десна, вул. Гнідаша, буд. 2) на Державне підприємство «Чернігівське лісове господарство» (код ЄДРПОУ 00993490, юридична адреса: 14013, м. Чернігів, вул. О. Молодчого,18).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2022, враховуючи задоволення клопотання представника ДП «Чернігівське лісове господарство» про заміну відповідача на його правонаступника та неявку в судове засідання представника ДП «Чернігівське лісове господарство», відкладено розгляд справи на 30.06.2022.

До справи під час апеляційного провадження 05.08.2021 від Державного агентства лісових ресурсів України (приймає участь у справі третьою особою, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору) зареєстровано надходження відзиву на апеляційну скаргу, 09.08.2021 (направлено поштою 07.08.2021) судом отримані письмові пояснення Міністерства оборони України, в яких представник просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 25.05.2021 у справі №927/43/21 та ухвалити нове рішення, яким позов прокурора задовольнити в повному обсязі; 11.08.2021 (направлено поштою 09.08.2021) відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу; 16.08.2021 надійшла відповідь прокурора на відзив Державного агентства лісових ресурсів України; також, 17.08.2021 Міністерством оборони України направлено до суду відповідь на відзив Державного агентства лісових ресурсів України; 20.08.2021 судом зареєстровано надходження відповіді прокурора на відзив ДП «Остерський військовий лісгосп»; а 25.08.2021 відповідь на відзив ДП «Остерський військовий лісгосп» отримано від Міністерства оборони України.

Явка представників сторін

Прокурор в судових засіданнях апеляційної інстанції підтримував доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Представники позивачів під час апеляційного перегляду підтримували доводи апеляційної скарги прокурора, просили оскаржуване рішення скасувати, прийняти нове рішення у справі про задоволення вимог прокурора.

Представники відповідача та третьої особи в судове засідання апеляційної інстанції 30.06.2022 не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки представника відповідача суду не відомі.

29.06.2022 на електронну адресу суду від представника третьої особи надійшла заява про розгляд справи у його відсутність, в якій також зазначено про підтримання відзиву на апеляційну скаргу, заперечення доводів та вимог апеляційної скарги.

Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвал в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень (ч. 3 ст. 120 ГПК України).

Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка представників відповідача та третьої особи обов`язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у їх відсутність за наявними у справі матеріалами.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

Наказом Міністра оборони України №235 від 10.10.1993 засновано на загальнодержавній власності державні підприємства Міністерства оборони, у тому числі Остерський військовий лісгосп (смт. Десна, Козелецького району Чернігівської області).

Листом Міністра оборони України № 163/475 від 27.10.1997 заступникам міністра, начальникам головних і центральних управлінь Міністерства оборони України, командуючим військовими округами та командуючому північним ОТК запропоновано терміново провести роботу щодо виготовлення державних актів нового зразку на право користування землею за підпорядковані госпрозрахункові організації, підприємства.

Розпорядженням Козелецької районної державної адміністрації № 196 від 30.04.2004 за результатами розгляду клопотання Остерського військового лісгоспу про проведення інвентаризації земель та погодження Остерської КЕЧ району дозволено замовити в землевпорядній організації, яка має відповідний дозвіл (ліцензію) на виконання землевпорядних робіт, складання технічної документації по інвентаризації земель Остерському військовому лісгоспу загальною площею 16112 га (у тому числі лісовкриті площі 14337 га) з земель Остерської КЕЧ району.

24.06.2004 за №1-16/1050 Козелецьким районним відділом земельних ресурсів складено висновок, яким погоджено надання Остерському військовому лісгоспу на території Деснянської селищної ради з земель Остерської КЕЧ району в постійне користування для ведення лісового господарства загальною площею 16613,01 га.

Розпорядженням Козелецької районної державної адміністрації №364 від 20.08.2004 за результатами розгляду матеріалів інвентаризації земель Остерського військового лісгоспу про надання земель у постійне користування для ведення лісового господарства на території Деснянської селищної ради було передано Остерському військовому лісгоспу у постійне користування земельні ділянки та дозволено виготовити в установленому порядку державні акти на право постійного користування на земельну ділянку для ведення лісового господарства загальною площею 16613,01 га.

26.08.2004 Остерському військовому лісгоспу видано Державні акти на право постійного користування земельними ділянками: ЯЯ № 370012, ЯЯ № 370013, ЯЯ № 370014, ЯЯ № 370015, ЯЯ № 370016, ЯЯ № 370018. Всі перелічені Державні акти на право постійного користування земельною ділянкою були видані відповідачу на підставі Розпорядження Козелецької районної державної адміністрації №364 від 20.08.2004 із зазначенням цільового призначення (використання) земельної ділянки для ведення лісового господарства.

Надалі зміни до статуту відповідача було внесено відповідно до Наказу Міністра оборони України від 09.09.2008 № 445 та наказом Міністра оборони України №799 від 23.11.2012.

Так, у новій редакції статуту відповідача (п.1.1.) Державне підприємство «Остерський військовий лісгосп» засноване на державній власності, діє як державне унітарне комерційне підприємство та належить до сфери управління Міністерства оборони України (уповноважений орган управління).

Відповідно до п.2.2. Статуту Підприємство створене уповноваженим органом управління з метою ведення лісового господарства на землях оборони, одержання прибутку, виконання державного замовлення Міністерства оборони України, замовлень сторонніх організацій, юридичних і фізичних осіб України та інших держав, лісопереробки та виготовлення іншої продукції (робіт, послуг)для потреб національної економіки; іншої діяльності, що не суперечить законодавству України.

04.09.2013 розпорядженням Кабінету Міністрів України №773-р «Про передачу цілісних майнових комплексів державних підприємств із сфери управління Міністерства оборони до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів передано цілісні майнові комплекси державних підприємств за переліком згідно із додатком. Відповідно до додатку до вказаного розпорядження, до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів передано, з-поміж іншого і Державне підприємство «Остерський військовий лісгосп».

За Актом приймання-передачі цілісного майнового комплексу ДП «Остерський військовий лісгосп» у грудні 2013 року за участю, в тому числі начальника відділу управління підприємствами Департаменту економічної діяльності Міністерства оборони України було здійснено приймання-передачу цілісного майнового комплексу ДП «Остерський військовий лісгосп».

Так, за вказаним актом було визначено загальну площу лісгоспу для ведення лісового господарства, що передається 16613,01 га, передано вищезазначені державні акти на постійне користування земельними ділянками, матеріали лісовпорядкування.

14.01.2014 наказом Державного агентства лісових ресурсів України №10 затверджено нову редакцію статуту ДП «Остерський військовий лісгосп».

Згідно із п. 1.1 статуту Державне підприємство «Остерський військовий лісгосп» засноване на державній власності підприємство і належить до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України (орган управління майном) і підзвітний йому.

При зверненні до суду прокурор обґрунтував порушення інтересів держави тим, що уповноважені органи - Міністерство оборони України та Остерська КЕЧ району неналежно здійснюють свої функції щодо захисту інтересів держави, у зв`язку з чим звернувся з позовом про припинення права постійного користування земельними ділянками відповідачем та визнання такого права за Міністерством оборони України.

За оцінкою суду першої інстанції обґрунтувань прокурора у позовній заяві та доданих до справи листів-звернень, з чим погоджується суд апеляційної інстанції, підстави для процесуального представництва прокуратури є підтвердженими, прокурором попередньо, до подачі позову до суду, скеровано відповідні листи визначеним у справі позивачам.

Посилаючись на приписи Лісового кодексу України (ст. 2, ч. 2 ст. 3, ст. 8, ст. 16, ст. 17, п. 5 розділу VIII «Прикінцеві положення», п. 13 ст. 46, ч. 1 ст. 47, ст. 48, ст. 63, ст. 64), пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Держлісгоспом СРСР 11 грудня 1986 року та відповідну правову позицію викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 488/402/16-ц, суд першої інстанції прийшов до наступних висновків:

- матеріали лісовпорядкування розроблені для ДП «Остерський військовий лісгосп», є обов`язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів та надають право відповідачу на ведення лісового господарства;

- відповідач є спеціалізованим лісогосподарським підприємством, на яке у відповідності до Лісового кодексу покладені певні права та обов`язки щодо ведення лісового господарства.

При цьому, судом встановлено, що ведення лісового господарства відповідач здійснює згідно Проекту організації та розвитку лісового господарства ДП «Остерський військовий лісгосп». Водночас у даних матеріалах вказано, що перше лісовпорядкування було проведено в 1950 році, наступні лісовпорядні роботи проводились у 1975, 1985, 1995 роках, матеріали яких містяться в архіві.

Враховуючи заявлені у справі вимоги прокурора та обгрунтування позовної заяви, суд першої інстанції зазначив, що прокурором та позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що спірні земельні ділянки з моменту їх виділення відносились до категорії земель: «землі оборони», натомість погодився з доводами відповідача, що з моменту заснування такі землі передавались та використовувались ДП «Остерський військовий лісгосп» для ведення лісового господарства.

Відмову у задоволенні позову прокурора, суд першої інстанції мотивував тим, що суду не надано доказів визнання недійсним або скасування як розпоряджень Козелецької районної державної адміністрації № 196 від 30.04.2004 та № 364 від 20.08.2004 про надання земель у постійне користування для ведення лісового господарства, так і розпорядження Кабінету Міністрів України №773-р від 04.09.2013 «Про передачу цілісних майнових комплексів державних підприємств із сфери управління Міністерства оборони до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України», яким Кабінет Міністрів у межах наданих йому повноважень передав до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів Державне підприємство «Остерський військовий лісгосп» як цілісний майновий комплекс, у тому числі із оформленими останнім правом постійного використання земельних ділянок з цільовим призначенням для ведення лісового господарства.

За висновками суду першої інстанції, вся процедура оформлення права користування земельними ділянками відбувалась з відома та під контролем Міністерства оборони України, а тому відсутні підстави вважати, що здійснення оформлення спірних державних актів з цільовим призначенням «для ведення лісового господарства», а не з цільовим призначенням «землі оборони» відбулось внаслідок помилки.

Оскільки судом відмовлено в позові з підстав його необґрунтованості, заява відповідача про застосування строку позовної давності не розглядалась через відсутність необхідності застосування інституту позовної давності.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно зі ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Предметом заявленого позову є вимоги прокурора припинити право постійного користування ДП «Остерський військовий лісгосп» земельними ділянками загальною площею 16613,01 га згідно Державних актів на право постійного користування земельними ділянками серії ЯЯ №370012, серії ЯЯ №370013, серії ЯЯ №370014, серії ЯЯ № 370015, серії ЯЯ №370016, серії ЯЯ №370018, та визнати за Міністерством оборони України право постійного користування земельними ділянками загальною площею 16 613,01 га згідно зазначених Державних актів на право постійного користування земельними ділянками.

Узагальненою підставою позову прокурор визначив те, що відповідач втратив право постійного користування земельними ділянками внаслідок передачі ДП «Остерський військовий лісгосп» до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів згідно розпорядження Кабінету Міністрів України №773-р від 04.09.2013 «Про передачу цілісних майнових комплексів державних підприємств із сфери управління Міністерства оборони до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України», оскільки ДП «Остерський військовий лісгосп» (його правонаступник ДП «Чернігівське лісове господарство») не відноситься до військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, або інших військових формувань, створених відповідно до законів України, відповідно він позбавлений можливості використовувати земельну ділянку за її цільовим призначенням, що відповідно з п. ґ) ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України є підставою для припинення права користування земельною ділянкою.

? Наданими до справи документами щодо відведення та надання в користування спірної земельної ділянки, які залишились поза увагою суду першої інстанції та не оцінювались при прийнятті рішення у справі, Державним актом на право користування землею серії Б № 044067 1978 року підтверджено надання в постійне користування Червонопрапорному Київському військовому округу 21 084 га землі (згідно з актом на право користування землею серії Б № 044067 1978 року земля надана для спецпризначення).

При цьому, отримані за запит прокурора архівні документи, а саме постанова Ради Міністрів Української СРСР від 27.12.1952 № 4237-095, розпорядження Ради Міністрів Української РСР від 30.06.1956 № 562-017-рс, постанова Ради Міністрів Української РСР 28.02.1957 № 191-013, постанова Ради Міністрів Української РСР від 24.03.1958 № 331-039, розпорядження Ради Міністрів Української РСР від 20.08.1968 № 823-рс свідчать про відведення земель, в тому числі Остерського району Чернігівської області для спеціальних потреб військового округу, в тому числі із земель держлісфонду з наданням військовому Міністерству СССР права використання під охоронну зону танкового-артилерійського полігону землі держлісфонду.

Статтею 70 Земельного кодексу України (1991 року) було встановлено, що землями для потреб оборони визнаються землі, надані для розміщення та постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств і організацій Збройних Сил України, інших військових формувань та внутрішніх військ; порядок надання земель для потреб оборони визначається законодавством України.

Аналогічне правове визначення містилось у ст. 77 Земельного кодексу України (2001 року), за яким землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України (ч. 1 ст. 77); порядок використання земель оборони встановлюється законом (ч. 4 ст. 77 ЗК України).

Указом Президента України № 497/92 від 16.10.1992 «Про розформування Київського військового округу» розформовано Київський військовий округ, а його правонаступником визначено управління центрального апарату Міністерства оборони України.

У відповідності до директиви Головного штабу Збройних Сил України № 115/1/0111 від 02.04.1992 року, 169 гвардійський окружний навчальний центр підготовки молодших спеціалістів (танкових військ) переведено зі складу Київського військового округу до складу Збройних Сил України та підпорядковано Управлінню підготовки та інспекції Збройних Сил України (вказане підтверджено записом історичного формуляру військової частини А0665).

За змістом пунктів 1.1 -1.4 Керівництва з обліку земель (земельних ділянок) в органах квартирно-експлуатаційної служби Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 22 грудня 1997 року № 483, землі, які використовують Збройні Сили України, підлягають обов`язковому обліку, цільовому використанню і правильному утриманню. Облік земель повинен бути своєчасним, повним, достовірним і точним. Облік земель в органах квартирно-експлуатаційної служби ведеться з метою своєчасного забезпечення відповідних посадових осіб, органів квартирно-експлуатаційної служби, а також відповідних рад, в адміністративних межах яких знаходиться землекористувач, даними про наявність, рух і якісний стан земель, контролю за збереженістю, законністю, доцільністю й ефективністю використання земель, підготовки вихідних даних для складання облікових документів, установлених табелем термінових донесень будівельно-квартирних органів МОУ.

В свою чергу, облік земельної ділянки згідно Державного акту на право користування землею серії Б № 044067 1978 року здійснювався Остерською КЕЧ району, до справи залучені індивідуальні картки обліку земельної ділянки; відповідно до Технічного звіту по інвентаризації земель, перебуваючих на обліку Остерської КЕЧ у Козелецькому районі Чергнігівської області за 1991 рік, станом на 01.04.1991 землекористування Остерської КЕЧ складається з трьох земельних ділянок загальною площею 21 265, га (ділянки № 1, площею 21084 га та № 2 площею 174, 6 га).

За актом прийому-передачі земельної ділянки, що складений на підставі рішення Міністра оборони України від 20.10.1994 військова частина 22054 передала земельну ділянку площею 3 100 га в користування Остерському військовому лісгоспу (частина ділянки, що знаходилась в користуванні згідно акту серії Б № 044067 1978).

В подальшому, у 2002 за згодою Остерської КЕЧ району, за проектом відведення земель Остерському військовому лісгоспу, вилучено із землекористування Остерської КЕЧ 3, 38 га забудованих земель і надано в постійне користування Остерському військовому лісгоспу для розміщення виробничих будівель і споруд, про що видано акт на право постійного користування землею І-ЧН № 000022.

Особливості використання земель оборони (в тому числі самої процедури зміни цільового призначення земель оборони) визначаються Законом України «Про використання земель оборони» та відомчими нормативними актами (зокрема Положенням про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основними правилами користування наданими землями, Керівництвом з обліку земель (земельних ділянок) в органах квартирно-експлуатаційної служби Збройних Сил України, затвердженими наказом Міністра оборони України від 22 грудня 1997 року № 483).

МОУ забезпечує використання земельних ділянок державної власності, виділених для потреб Збройних Сил України. Закон України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» (стаття 2) передбачає, що МОУ, будучи центральним органом управління Збройних Сил України, здійснює управління військовим майном.

Листом Міністра оборони України № 163/475 від 27.10.1997 заступникам міністра, начальникам головних і центральних управлінь Міністерства оборони України, командуючим військовими округами та командуючому північним ОТК запропоновано терміново провести роботу щодо виготовлення державних актів нового зразку на право користування землею за підпорядковані госпрозрахункові організації, підприємства.

Розпорядженням Козелецької районної державної адміністрації № 196 від 30.04.2004 за результатами розгляду клопотання Остерського військового лісгоспу про проведення інвентаризації земель та погодження Остерської КЕЧ району дозволено замовити в землевпорядній організації, яка має відповідний дозвіл (ліцензію) на виконання землевпорядних робіт, складання технічної документації по інвентаризації земель Остерському військовому лісгоспу загальною площею 16112 га (у тому числі лісовкриті площі 14337 га) з земель Остерської КЕЧ району та встановлено, що належно оформлені матеріали необхідно подати районній державній адміністрації на розгляд для прийняття розпорядження передачі земель у постійне користування.

24.06.2004 за №1-16/1050 Козелецьким районним відділом земельних ресурсів складено висновок, яким погоджено надання Остерському військовому лісгоспу на території Деснянської селищної ради з земель Остерської КЕЧ району в постійне користування для ведення лісового господарства загальною площею 16613,01 га.

Розпорядженням Козелецької районної державної адміністрації №364 від 20.08.2004 за результатами розгляду матеріалів інвентаризації земель Остерського військового лісгоспу про надання земель у постійне користування для ведення лісового господарства на території Деснянської селищної ради було передано Остерському військовому лісгоспу у постійне користування земельні ділянки та дозволено виготовити в установленому порядку державні акти на право постійного користування на земельну ділянку для ведення лісового господарства загальною площею 16613,01 га.

26.08.2004 Остерському військовому лісгоспу видано Державні акти на право постійного користування земельними ділянками: ЯЯ № 370012, ЯЯ № 370013, ЯЯ № 370014, ЯЯ № 370015, ЯЯ № 370016, ЯЯ № 370018. Всі перелічені Державні акти на право постійного користування земельною ділянкою були видані відповідачу на підставі Розпорядження Козелецької районної державної адміністрації №364 від 20.08.2004 із зазначенням цільового призначення (використання) земельної ділянки «для ведення лісового господарства».

Надалі зміни до статуту відповідача було внесено відповідно до Наказу Міністра оборони України від 09.09.2008 № 445 та наказом Міністра оборони України №799 від 23.11.2012.

Відповідно до п.2.2. Статуту Підприємство створене уповноваженим органом управління з метою ведення лісового господарства на землях оборони, одержання прибутку, виконання державного замовлення Міністерства оборони України, замовлень сторонніх організацій, юридичних і фізичних осіб України та інших держав, лісопереробки та виготовлення іншої продукції (робіт, послуг)для потреб національної економіки; іншої діяльності, що не суперечить законодавству України.

Правові засади і порядок використання земель оборони врегульовано Законом України від 27.11.2003 за №1345-IV «Про використання земель оборони».

Так, статтею 1 цього Закону передбачено, що землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України.

Частиною першою статті 2 зазначеного Закону визначено, що військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України.

Відповідно до статті 101 Земельного кодексу України, ліси, розташовані на землях оборони, призначені для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до закону. Охорона, захист, використання та відтворення лісів на землях оборони проводяться спеціалізованими лісогосподарськими підрозділами з урахуванням режиму цих територій в порядку, встановленому Законом України «Про використання земель оборони», цим Кодексом та іншими актами законодавства.

Положенням про порядок ведення лісового господарства у лісах, що знаходяться на землях, наданих для потреб оборони, затвердженого наказом Міністра оборони України №22 від 21.01.1997, унормовано, що право вести лісове господарство у лісах на землях оборони та використовувати лісові ресурси мають постійні лісокористувачі МО України.

Спеціальні положення ЗК України та законодавства, яке регулює правовий режим військового майна у Збройних Силах України, передбачали належність земельних ділянок до земель оборони фактично за їх суб`єктною ознакою - надання їх для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України, що не узгоджується з наведеним у статті 19 ЗК України поділом земель України на категорії за основним цільовим призначенням. (правові висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16).

В свою чергу, при оформленні права постійного користування відповідно до актів на право постійного користування земельними ділянками від 26.08.2004 серії ЯЯ №370012, серії ЯЯ №370013, серії ЯЯ №370014, серії ЯЯ № 370015, серії ЯЯ №370016, серії ЯЯ №370018 цільовим призначенням земельних ділянок визначено «для ведення лісового господарства», акти видані ДП «Остерський військовий лісгосп», яке перебувало у підпорядкуванні МОУ.

Правові основи управління об`єктами державної власності визначені Законом України «Про управління об`єктами державної власності». Згідно зі ст. 1 вказаного Закону, управління об`єктами державної власності - це здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб`єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об`єктів, пов`язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб. Здійснюючи управління об`єктами державної власності, Кабінет Міністрів України відповідно до ст. 5 названого Закону, визначає органи виконавчої влади та державні колегіальні органи, які здійснюють функції з управління об`єктами державної власності; приймає рішення про створення, реорганізацію та ліквідацію господарських структур і визначає уповноважені органи управління, які здійснюють контроль за їх діяльністю тощо.

Як встановлено під час розгляду справи, 04.09.2013 Кабінет Міністрів України Розпорядженням № 773-р передав військове лісництво до сфери управління Держлісагентства України. Згідно з наказом Держлісагентства № 300 від 23.10.2013 та Актом приймання-передачі цілісного майнового комплексу ДП «Остерський військовий лісгосп» від 27.12.2013 здійснено приймання-передачу цілісного майнового комплексу ДП «Остерський військовий лісгосп» у п. 1 зазначено, що згідно матеріалів лісовпорядкування 2005 року, виготовлених на підставі «Державних актів на право постійного користування землею» та довідки № 01-16/2/13 від 14.11.2013 площа для ведення лісового господарства становить 16 613, 01 га та площа під виробничими будівлями та спорудами (виробнича база) - 3, 68 га; загальна площа лісгоспу становить 16 616, 69 га.

Зі змісту розпорядження КМУ № 773-р від 04.09.2013 вбачається, що із сфери управління Міністерства оборони до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів вирішено передати цілісні майнові комплекси державних підприємств.

Право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку (ч. 1 ст. ст. 92 Земельного кодексу України); права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають, зокрема, підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності (ч. 2 ст. 92 ЗКУ). Статтями 125, 126 ЗК України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Реєстрацію права постійного користування спірними земельними ділянками проведено у 2016-2019 за ДП «Остерський військовий лісгосп» інформація Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку містить відомості по цільовому призначенню земельних ділянок - 09.01 Для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг.

Припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації (частини 3-4 статті 142 Земельного кодексу України).

Однак, в матеріалах справи відсутні докази про надання згоди (рішення) Міноборони України на припинення права користування земельною ділянкою для потреб оборони та передачу спірних земельних ділянок у користування юридичній особі - ДП «Остерський військовий лісгосп» із зміною цільового призначення на землі лісового фонду, як і відсутнє рішення Міноборони України стосовно добровільної відмови від права користування земельними ділянками, які обліковувались Остерською КЕЧ району як землі оборони.

Встановлення та зміна цільового призначення земель є предметом регулювання ст. 20 ЗК України, в редакції станом на 2004 передбачала:

- віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень;

- зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення;

- зміна цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

В свою чергу, судом відхиляються доводи прокурора про незмінність статусу земель оборони при оформленні державних актів на право постійного користування земельними ділянками: ЯЯ № 370012, ЯЯ № 370013, ЯЯ № 370014, ЯЯ № 370015, ЯЯ № 370016, ЯЯ № 370018, та використання таких як «земель оборони» за функціональним призначенням «для ведення лісового господарства», оскільки відповідно до Українського класифікатора цільового використання землі, затвердженого листом Державного комітету по земельних ресурсах від 24.04.1998 № 14-1-7/1205 (чинний на час оформленні актів), а також вимогами Наказу Державного комітету України із земельних ресурсів № 548 від 23.07.2010 «Про затвердження Класифікації видів цільового призначення земель» не передбачено для земель оборони (п. 33 УКЦВЗ, а також секція J розділ 15 (підрозділи 15.01 - 15.10 КВЦПЗ) такого виду функціонального використання.

Наказ Міністерства аграрної політки та продовольства України № 489 від 25.11.2016 «Про затвердження Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів», на який посилається прокурор, також, в таблиці коефіцієнтів, які характеризують функціональне використання земельної ділянки (додаток № 1 до Порядку) окремо за кодами КВЦПЗ визначає землі лісогосподарського призначення (секція Н, розділ 09, підрозділи 09.01-09.03) та землі оборони (секція J розділ 15, підрозділи 15.01 - 15.10).

Державні акти видані 26.08.2004 ДП «Остерський військовий лісгосп» на право постійного користування земельними ділянками із цільовим призначенням «для ведення лісового господарства», тобто підтверджують належність спірних земельних ділянок до категорії земель: п. е) ч. 1 ст. 19 Земельного кодексу України «землі лісового фонду», при цьому, доказів оскарження розпорядження Козелецької районної державної адміністрації №364 від 20.08.2004, визнання недійсною проведеної реєстрації або ж притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель (наслідки передбачені ст. 21 ЗК України) суду не надано, про наявність таких під час розгляду справи в суді першої інстанції, а також і в апеляційній інстанції не повідомлено.

Акти на право постійного користування земельними ділянками: ЯЯ № 370012, ЯЯ № 370013, ЯЯ № 370014, ЯЯ № 370015, ЯЯ № 370016, ЯЯ № 370018 посвідчують право постійного користування ДП «Остерський військовий лісгосп» земельними ділянками за цільовим призначенням «для ведення лісового господарства», тоді як обліковування Остерською КЕЧ району визначених у актах земельних ділянок, як земель оборони (в порядку передбаченому Положенням про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основними правилами користування наданими землями, Керівництвом з обліку земель (земельних ділянок) в органах квартирно-експлуатаційної служби Збройних Сил України, затвердженими наказом Міністра оборони України від 22 грудня 1997 року № 483, Інструкцією з обліку земельних ділянок в органах квартирно-експлуатаційної служби Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 22.12.2011 №795) не спростовують правовстановлюючої сили оформленого землекористування.

За таких обставин підлягають відхиленню доводи прокурора про те, що після виходу з підпорядкування МОУ, ДП «Остерський військовий лісгосп» втратив право на ведення лісового господарства у лісах на землях оборони та використання лісових ресурсів, на які мають права тільки постійні лісокористувачі Міністерства оборони України; оскільки право постійного землекористування спірними земельними ділянками виникло та є підтвердженим для відповідача чинними актами на право постійного користування земельними ділянками: ЯЯ № 370012, ЯЯ № 370013, ЯЯ № 370014, ЯЯ № 370015, ЯЯ № 370016, ЯЯ № 370018 у відношенні категорії земель лісового фонду в розумінні п. е) ч. 1 ст. 19 Земельного кодексу України.

Твердження прокурора про те, що ДП «Остерський військовий лісгосп» не входить до сфери відання Міністерства оборони України, а тому не має права здійснювати ведення лісового господарства та використання лісового фонду на землях оборони не стосується спірних відносин, оскільки відповідно до встановлених обставин справи, ДП «Остерський військовий лісгосп» (правонаступником якого є ДП «Чернігівське лісове господарство») здійснює ведення господарства на землях лісового фонду відповідно до оформленого права землекористування у 2004 році.

При цьому, судом враховується, що ведення лісового господарства та використання лісового фонду є відмінним від права постійного користування земельною ділянкою.

Згідно ч. 1 ст. 55 ЗК України визначено, що до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Частиною 1 ст. 92 зазначеного кодексу встановлено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

В силу положень ст. ст. 19, 55, 84 ЗК України та ст. 5 Лісового кодексу України частина спірної земельної ділянки відносилась до земель державної власності лісогосподарського призначення та використовувалась для ведення лісового господарства у порядку, визначеному Лісовим кодексом України.

Статтею 7 Лісового кодексу України передбачено, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб`єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.

За ст.ст. 45, 47, 48, 54 Лісового кодексу України облік лісів включає збір та узагальнення відомостей, які характеризують кожну лісову ділянку за площею, кількісними та якісними показниками. Основою ведення обліку лісів є матеріали лісовпорядкування.

Лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України.

Лісовпорядкування є обов`язковим на всій території України та ведеться державними лісовпорядними організаціями за єдиною системою в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань лісового господарства.

Із наведених вище положень Лісового кодексу України вбачається, що діяльність із ведення лісового господарства є безперервною.

Ведення лісового господарства відповідач здійснює згідно Проекту організації та розвитку лісового господарства ДП «Остерський військовий лісгосп» Чернігівського обласного управління лісового та мисливського господарства (інв. № 156 2018 рік). У даних матеріалах вказано, що попереднє лісовпорядкування було проведено в 2005 році Київською експедицією; роботи виконувались відповідно до вимог лісовпорядної інструкції 1986 року за І розрядом. Протоколом першої лісовпорядної наради з лісовпорядкування лісів ДП «Остерський військовий лісгосп» Чернігівського обласного управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України від 24.06.2015 вирішено провести в 2015 році базове лісовпорядкування лісів ДП «Остерський військовий лісгосп» на площі 16, 6 тис. га за 1 розрядом лісовпорядкування.

За вказаних обставин матеріали лісовпорядкування, розроблені для ДП «Остерський військовий лісгосп», правонаступником якого є ДП «Чернігівське лісове господарство», є обов`язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів та надають право відповідачу на ведення лісового господарства. (позиція відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному у постановах від 05.03.2020 у справі № 911/984/19, від 01.07.2020 у справі № 906/43/19).

Підставою припинення права користування земельною ділянкою у пред`явленому позові прокурор визначив п. ґ) ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України: використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, посилаючись на обставини передачі цілісного майнового комплексу ДП «Остерський військовий лісгосп» із сфери управління Міністерства оборони України до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів згідно розпорядження КМУ № 773-р від 04.09.2013.

Згідно з абзацом 15 статті 1 Закону України «Про землеустрій», цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Поняття «використання земельної ділянки не за цільовим призначенням» стосується тих випадків, коли на земельній ділянці з певним цільовим призначенням проводиться діяльність, яка виходить за межі цільового призначення та передбачає фактичне використання такої ділянки.

В свою чергу, при виготовленні технічної документації по інвентаризації земель, запропонованих для передачі у постійне користування відповідача у 2004 році, Матеріали інвентаризації земель Остерського військового лісгоспу та надання земель в постійне користування для ведення лісового господарства з земель Остерської КЕЧ району на території Деснянської селищної ради Козелецького району Чернігівської області пройшли державну землевпорядну експертизу, висновок державної землевпорядної експертизи від 11.08.2004 № 748 наявний у справі.

Заявлені позовні вимоги прокурора про припинення права постійного користування відповідачем земельними ділянками не підлягають задоволенню, виходячи із встановлених обставин справи використання земельних ділянок, право тимчасового користування якими посвідчено актами ЯЯ № 370012, ЯЯ № 370013, ЯЯ № 370014, ЯЯ № 370015, ЯЯ № 370016, ЯЯ № 370018, за вказаним у актах цільовим призначенням: «для ведення лісового господарства».

Щодо встановлених обставин правового режиму спірних земельних ділянок та речових прав позивачів на такі земельні ділянки, суд виходить з наступного.

Актом обстеження земельних ділянок від 27.01.2020 (а.с. 175-177 том 1), позивачем-2 підтверджено розміщення на спірній земельній ділянці будівель та споруд, що відносяться до військового майна, які перебувають на балансі Остерської КЕЧ (району), до справи залучено виготовлені технічні паспорти та свідоцтва про право власності на такі об`єкти; в акті міститься інформація, що будівлі закріплені та використовуються 169 Навчальним Центром для проведення навчання бойової підготовки військовослужбовців.

За змістом статті 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі оздоровчого призначення; землі рекреаційного призначення; землі історико-культурного призначення; землі лісогосподарського призначення; землі водного фонду; землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Статтею 77 ЗК України (у редакції, чинній на момент оформлення права землекористування за ДП «Остерський військовий лісгосп») передбачено, що землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних

Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Землі оборони можуть перебувати у державній та комунальній власності. Навколо військових та інших оборонних об`єктів у разі необхідності створюються захисні, охоронні та інші зони з особливими умовами користування. Порядок використання земель оборони встановлюється законом.

Аналогічне поняття земель оборони наведено також у статті 1 Закону України «Про використання земель оборони», який визначає правові засади і порядок використання земель оборони.

Згідно із частиною другою статті 14 Закону України «Про Збройні Сили України» (у відповідній редакції) земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків.

Рішення про відчуження військового майна, що є придатним для подальшого використання, але не знаходить застосування у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна, а також цілісних майнових комплексів та іншого нерухомого майна приймає Кабінет Міністрів України за поданням Міноборони. Порядок відчуження військового майна визначається Кабінетом Міністрів України (стаття 6 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України»).

Зважаючи на викладене, а також беручи до уваги наведені норми права, суд констатує, що істотною передумовою для припинення права постійного користування землями оборони, які закріплені за структурними одиницями Збройних Сил України, та подальшої передачі таких ділянок у власність або у користування іншим особам є прийняття Кабінетом Міністрів відповідного рішення за поданням Міноборони.

Подібні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 916/3727/15 та у постановах Верховного Суду від 24.04.2018 у справі № 902/538/14 та від 29.11.2018 у справі № 924/1025/14.

Водночас, позивач-1 наділений правом як титульний володілець земель оборони вимагати усунення перешкод у їх користуванні.

Статтею 1 Закону «Про використання земель оборони» передбачено, що військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини); до військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв`язку тощо.

Відповідно до статті 3 Закону «Про використання земель оборони» військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління (з урахуванням особливостей, передбачених частиною другою цієї статті). З моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна. Військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням. Облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та передача військового майна здійснюються у спеціальному порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі статтею 4 Закону «Про використання земель оборони» військові частини ведуть облік закріпленого за ними майна у кількісних, якісних, обліково-номерних та вартісних показниках і враховують по відповідних службах - продовольчій, речовій, квартирно-експлуатаційній, пально-мастильних матеріалів тощо. У порядку, передбаченому частиною першою цієї статті, ведеться облік майна, закріпленого за підпорядкованими військовими частинами, у службах забезпечення органів військового управління, органах квартирно-експлуатаційної служби Збройних Сил України, на які покладаються завдання щодо забезпечення військових частин майном відповідно до затверджених норм та організації його ефективного використання.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.4 Положення про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 03.07.2013 №448 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.09.2013 за №1590/24122, квартирно-експлуатаційне забезпечення військових частин здійснюється квартирно-експлуатаційними органами ЗС України, до яких відносяться: Головне квартирно-експлуатаційне управління Збройних Сил України (далі - Головне КЕУ ЗС України); територіальні квартирно-експлуатаційні управління та Київське квартирно-експлуатаційне управління (далі - КЕУ); квартирно-експлуатаційні відділи (квартирно-експлуатаційні частини) (далі - КЕВ (КЕЧ)); квартирно-експлуатаційні служби військових частин. Квартирно-експлуатаційне забезпечення військових частин проводиться за схемами: Головне КЕУ ЗС України - КЕУ - КЕВ (КЕЧ)) - військові частини; Головне КЕУ ЗС України - види Збройних Сил України - військові частини (згідно з рішенням Міністра оборони України). КЕВ (КЕЧ) здійснює безпосереднє квартирно-експлуатаційне забезпечення військових частин, дислокованих у межах відповідальності.

Відтак, Остерська КЕЧ району є органом, на балансі якого перебуває військове майно та на який покладено відомчий контроль за його використанням (постанова Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 914/1623/17).

Тому позивач-2 також вправі звертатися до суду з вимогами у порядку статті 391 Цивільного кодексу України щодо ввірених йому земельних ділянок.

Звернення прокурора з позовом в порядку статті 391 ЦК України, обгрунтовано у тій мірі, яка визначена зазначеними вище нормами законодавства для Міноборони як користувача земель оборони, та Остерської КЕЧ району як балансоутримувача та землекористувача земель оборони.

Разом з тим, в межах даної справи суд не надає правову оцінку зміні цільового призначення спірної земельної ділянки при оформленні землекористування у 2004 році, оскільки це виходить за межі позовних вимог, а виходить з того, що прокурором та позивачами не доведено, а у матеріалах справи відсутні докази визнання недійсним або скасування як розпоряджень Козелецької районної державної адміністрації № 196 від 30.04.2004 та № 364 від 20.08.2004 про надання земель у постійне користування для ведення лісового господарства так і розпорядження Кабінету Міністрів України №773-р від 04.09.2013 «Про передачу цілісних майнових комплексів державних підприємств із сфери управління Міністерства оборони до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України», яким Кабінет Міністрів у межах наданих йому повноважень передав до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів Державне підприємство «Остерський військовий лісгосп» як цілісний майновий комплекс, у тому числі із оформленими останнім правом постійного використання земельних ділянок з цільовим призначенням для ведення лісового господарства.

Зазначене обгрунтовано прийнято до уваги судом першої інстанції.

Оскільки під час розгляду справи не доведено факту припинення права постійного користування ДП «Остерський військовий лісгосп» земельними ділянками загальною площею 16613,01 га згідно Державних актів на право постійного користування земельними ділянками серії ЯЯ № 370012, ЯЯ № 370013, ЯЯ № 370014, ЯЯ № 370015, ЯЯ № 370016, ЯЯ № 370018, не підлягають задоволенню і вимоги прокурора про визнання за Міністерством оборони України права постійного користування земельними ділянками загальною площею 16 613,01 га згідно зазначених Державних актів на право постійного користування земельними ділянками.

Спосіб захисту порушеного права колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (частини перша, друга статті 152 ЗК України).

Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право звернутися до суду з вимогою про захист права власності вимагаючи усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

При цьому, колегія суддів враховує встановлені фактичні обставини про те, що земельна ділянка до моменту передачі відповідачу перебувала в оперативному управлінні позивача, тоді як відповідно до частини 3 статті 137 Господарського кодексу України право оперативного управління захищається законом відповідно до положень, встановлених для захисту права власності.

Негаторний позов подається у випадках, коли власник має своє майно у володінні, але дії інших осіб перешкоджають йому вільно його використовувати або розпоряджатися ним. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення третьої особою перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження та користування належним йому майном.

Предмет негаторного позову становить вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом.

Підставою негаторного позову є належне позивачу право користування і розпорядження майном, а також обставини, що підтверджують протиправні дії відповідача у створенні позивачу перешкод щодо здійснення цих правомочностей. При цьому, для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об`єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей. Таким чином, право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення.

Як установлено вище, на даний час Міноборони та/або Остерська КЕЧ району є неволодіючими власниками (титульними володільцями), оскільки згідно даних Державного земельного кадастру спірна земельна ділянка площею 16 613, 01 га, поділена на земельні ділянки за кадастровими номерами та оформлена у землекористування ДП «Остерський військовий лісгосп».

Землекористування ДП «Остерський військовий лісгосп» посвідчено актами ЯЯ № 370012, ЯЯ № 370013, ЯЯ № 370014, ЯЯ № 370015, ЯЯ № 370016, ЯЯ № 370018 підтверджує, що вказані земельні ділянки перебувають у користуванні ДП «Остерський військовий лісгосп», що в розумінні статті 391 ЦК України виключає підстави для задоволення негаторного позову.

Прокурором та позивачами не надано доказів оскарження або скасування підстав внесення до Державного земельного кадастру даних щодо цільового призначення по земельних ділянках за кадастровими номерами, включеними до актів ЯЯ № 370012, ЯЯ № 370013, ЯЯ № 370014, ЯЯ № 370015, ЯЯ № 370016, ЯЯ № 370018.

У свою чергу, віндикацією є передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна або особи, яка має речове право на майно (титульний володілець), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу правомочностей.

Відтак належним способом захисту права неволодіючого власника є віндикаційний позов - витребування майна із чужого незаконного володіння.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 914/1623/17.

Стосовно заяви ДП «Остерський військовий лісгосп» про застосування наслідків спливу строку позовної давності колегія суддів зазначає наступне.

За змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Частинами 3, 4, 5 ст. 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини порушення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Тобто суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушено, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем (подібний висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 904/3405/19, від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц, від 31.10.2018 у справі № 367/6105/16-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, від 05.12.2018 у справах № 522/2202/15-ц, № 522/2201/15-ц та № 522/2110/15-ц, від 07.08.2019 у справі № 2004/1979/12, від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18, від 16.06.2020 у справі № 372/266/15-ц, від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17-ц).

Враховуючи необґрунтованість заявлених позовних вимог по суті, позовна давність не може бути застосована до спірних правовідносин.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильності застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права під час апеляційного перегляду судового рішення не підтверджено, що за обставин необґрунтованості заявлених позовних вимог прокурора є підставою для залишення без змін прийнятого у справі судового рішення про відмову у задоволенні позову.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Викладені у апеляційній скарзі аргументи скаржника не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки не отримали підтвердження під час апеляційного провадження; такі твердження спростовуються встановленими у справі фактичними обставинами, внаслідок чого підлягають відхиленню.

У відповідності до ст. 129 ГПК України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на платника (Остерську квартирно-експлуатаційну частину району).

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Деснянської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону на рішення Господарського суду Чернігівської області від 25.03.2021 у справі №927/43/21 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 25.03.2021 у справі №927/43/21 залишити без змін.

3. Матеріали справи №927/43/21 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови підписано 04.07.2022.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді Ю.Б. Михальська

І.А. Іоннікова