Рішення
від 05.06.2022 по справі 910/2987/18
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.06.2022Справа № 910/2987/18

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Літвінової М.Є.

за участю секретаря судового засідання: Заїки О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом Акціонерного товариства "Київський радіозавод"

до Акціонерного товариства "ЯВІР-КРЗ"

про усунення перешкод у користуванні майном

та за зустрічним позовом Акціонерного товариства "ЯВІР-КРЗ"

до 1. Акціонерного товариства "Київський радіозавод"

2. Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

3. Державного космічного агентства України

про визнання недійсним наказу та свідоцтва про право власності

Представники учасників справи:

Від позивача (за первісним позовом): Юрченко О.А;

Від відповідача (за первісним позовом): Простибоженко О.С.;

Від позивача (за зустрічним позовом): Простибоженко О.С.;

Від відповідача 1 (за зустрічним позовом): Юрченко О.А.;

Від відповідача 2 (за зустрічним позовом): не з`явився;

Від відповідача 3 (за зустрічним позовом): Кучма Л.В.

Присутній у судовому засіданні: ОСОБА_3 - вільний слухач;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Київський радіозавод" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Явір-КРЗ" (далі - відповідач) про:

- зобов`язати Публічне акціонерне товариство «Явір - КРЗ» негайно звільнити приміщення будівлі - складу інв. № 20247, розташованого за адресою: м. Київ, вул.. Бориспільська № 9 (літ 106 (цифра) від свого майна;

- зобов`язати Публічне акціонерне товариство «Явір - КРЗ» усунути перешкоди у здійсненні Публічного акціонерного товариства „Київський радіозавод" права власності (користування та розпорядження) своїм майном, звільнивши під`їзд до будівлі - складу інв. № 20247 розташованого за адресою: м. Київ, вул.. Бориспільська № 9 (літ 106 (цифра); заборонити вчиняти будь - які дії по обмеженню чи закриттю проїзду автомобільного транспорту до будівлі - складу інв. № 20247 (літера 106 (цифра) (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Публічне акціонерне товариство "Київський радіозавод" є власником будівлі-складу площею 183.2 м кв. за інв.№20247, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська № 9 (літера 106 (цифра)). Право власності підтверджується Свідоцтвом про право власності від 11 травня 2006 року виданим на підставі наказу Головного управління комунальної власності від 11 травня 2006р. за №767-В.

Разом з тим, як зазначає позивач Публічне акціонерне товариство "ЯВІР-КРЗ" самовільно без належної правової підстави використовує для власних цілей вказаний об`єкт нерухомості, чим порушує права та інтереси позивача як власника нерухомості.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.03.2018 у справі № 910/2987/18 позовну заяву залишено без руху на підставі частини 1 та 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України та надано позивачу строк для усунення недоліків.

29.03.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником позивача подано заяву про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.04.2018 року відкрито провадження у справі № 910/2987/18, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 14 .05.2018.

08.05.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником Публічного акціонерного товариства "ЯВІР-КРЗ" подана зустрічна позовна заява до 1. Публічного акціонерного товариства "Київський радіозавод", 2. Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), 3. Державного космічного агентства України про:

- визнання недійним наказу Національного космічного агентства Україні № 137 від 30.05.2005 року у частині передачі від Національного космічного агентства України до статутного фонду відкритого акціонерного товариства "КИЇВСЬКИЙ РАДІОЗАВОД" згідно з актом приймання-передавання об`єкта нерухомості від 08.08.2003 року, а саме: будівлі-складу, інвентаризаційний номер 020247, що знаходиться у м. Києві по вул. Бориспільській

- визнання недійсним свідоцтва про право власності на будівлю-склад площею 183,20 кв. м, яка розташована в м. Києві по вул. Бориспільська (літера 106 (цифра)), видане 11 травня 2006 року Головним управлінням комунальної власності м. Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), правонаступником якого є Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київська міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Зустрічний позов обґрунтований тим, що за своєю природою спірне приміщення є рухомим майном (по суті це 5 боксів, подібних до гаражних), оскільки не має фундаменту та може вільно переміщуватися без шкоди для цього майна (без втрати його цільового призначення), обміри, закріплені у технічній документації, не відповідають обмірам приміщення, яке перебуває у володінні відповідача, правовий режим нерухомої речі цьому майну було надано лише з видачею вказаного свідоцтва, а тому Національне космічне агентство України не могло передати це майно як нерухоме за рік до видачі свідоцтва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.05.2018 у справі № 910/2987/18 зустрічну позовну заяву залишено без руху на підставі частини 1 та 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України та надано позивачу строк для усунення недоліків.

14.05.2018 судове засідання не відбулось у зв`язку з відрядженням судді Літвінової М.Є. на навчання до Національної школи суддів України на період з 14 по 18 травня 2018 року включно, відповідно до наказу В.о. голови Господарського суду міста Києва Босого В.П. № 45-А від 04.05.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.05.2018 року по справі №910/2987/18 підготовче засідання призначено на 06.06.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2018 року по справі №910/2987/18 зустрічну позовну заяву повернуто заявнику на підставі статті 180 Господарського процесуального кодексу України.

08.05.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником відповідача подано клопотання про витребування доказів на підставі статті 81 Господарського процесуального кодексу України, клопотання про призначення у справі судової будівельно - технічної експертизи та відзив на позовну заяву.

22.05.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником позивача подано заперечення на відзив.

Судом відкладено розгляд поданого відповідачем клопотання про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи до встановлення фактичних обставин справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2018 підготовче засідання відкладено на 04.07.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.2018 оголошено перерву в судовому засіданні до 25.07.2018.

25.07.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява про направлення матеріалів справи № 910/2987/18 до Київського апеляційного господарського суду.

Публічним акціонерним товариством "Явір-КРЗ" було подано апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду міста Києва від 01.06.2018 про повернення зустрічної позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.07.2018 року провадження у справі № 910/2987/18 зупинено до розгляду Київським апеляційним господарським судом апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "ЯВІР-КРЗ" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.06.2018 року про повернення зустрічної позовної заяви. Вирішено направити матеріали справи № 910/2987/18 до Київського апеляційного господарського суду.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 26 грудня 2018 року, залишеною без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року, апеляційну скаргу ПАТ "Явір-КРЗ" задоволено, ухвалу Господарського суду міста Києва від 01 червня 2018 року про повернення зустрічної позовної заяви скасовано; матеріали справи та матеріали оскарження у справі № 910/2987/18 повернуто до Господарського суду міста Києва для вирішення питання про прийняття зустрічної позовної заяви ПАТ "Явір-КРЗ" до розгляду.

У квітні 2019 матеріали справи 910/2987/18 повернулись до Господарського суду міста Києва.

18.04.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником відповідача подано клопотання про не призначення судового засідання на окремі дати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.05.2019 року поновлено провадження у справі № 910/2987/18, прийнято зустрічну позовну заяву Публічного акціонерного товариства "ЯВІР-КРЗ" до 1. Публічного акціонерного товариства "Київський радіозавод", 2. Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), 3. Державного космічного агентства України про визнання недійсним наказу та свідоцтва про право власності до спільного розгляду з первісним позовом, підготовче засідання призначено на 26.06.2019 року.

06.06.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача 1 (за зустрічним позовом) надійшов відзив на позовну заяву.

26.06.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача 2 (за зустрічним позовом) надійшов відзив на позовну заяву.

Судом відкладено розгляд клопотання про призначення експертизи до встановлення фактичних обставин справи.

Судом у підготовчому засіданні 26.06.2019 постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання у зазначеній справі до 15.07.2019, яку занесено до протоколу судового засідання.

08.07.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача (за первісним позовом) надійшло клопотання про долучення додаткових документів до матеріалів справи.

Представник позивача (за первісним позовом) заперечує проти задоволення клопотання про призначення у справі судової будівельно - технічної експертизи.

Представник відповідача (за первісним позовом) підтримав клопотання клопотання про призначення у справі судової будівельно - технічної експертизи.

Представник відповідача 3 у підготовче засідання 15.07.2019 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Судом у судовому засіданні 15.07.2019 розглянуто клопотання про призначення у справі судової будівельно - технічної експертизи та вирішено задовольнити його.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2019 у справі № 910/2987/18 призначено судову будівельно - технічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

16.09.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від судового експерта О.С. Бойченко надійшло клопотання № 22161/19-43 про надання необхідних матеріалів для проведення судової будівельно - технічної експертизи а саме: технічний паспорт на будівлю літера " 106" по вул. Бориспільська, 9 в місті Києві в повному об`ємі (характеристика основних конструктивних елементів).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2019 клопотання експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 22161/19- 43 О.С. Бойченко задоволено, надано згоду на проведення судової експертизи у строк понад 90 календарних днів; зобов`язано Публічне акціонерне товариство "ЯВІР-КРЗ" оплатити вартість судової експертизи згідно рахунку № 3454 від 11.09.2019 року, виставленого Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз, докази здійснення попередньої оплати судової експертизи надати суду у строк до 11.10.2019 року. Зобов`язано представників учасників справи надати суду у строк до 11.10.2019 року наступні документи: технічний паспорт на будівлю літера " 106" по вул. Бориспільська, 9 в місті Києві в повному об`ємі (характеристика основних конструктивних елементів).

11.10.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника АТ "Київський радіозавод" надійшли пояснення по справі.

23.10.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника ПАТ "ЯВІР-КРЗ" надійшла заява.

Супровідним листом від 28.10.2019 року вищевказані документи надіслані Київському науково - дослідному інституту судових експертиз.

19.05.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Публічного акціонерного товариства "Київський радіозавод" надійшло клопотання про надання інформації про стан проведення експертизи.

20.05.2020 суд звернувся із листом до Київського науково - дослідного інституту судових експертиз з проханням повідомити про стан проведення експертизи призначеної ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2019 у справі № 910/2987/18.

18.06.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Київського науково - дослідного інституту судових експертиз надійшли наступні клопотання:

1. Клопотання про стан виконання експертизи № 6438-20 від 12.06.2020 та клопотання про стан виконання експертизи № 6789-20 від 12.06.2020, в яких зазначено, що закінчення експертизи по справі № 910/2987/18 з урахуванням черговості надходження та значної завантаженості експертів планується на жовтень - листопад 2020.

3. Клопотання № 22161/19-43 від 12.06.2020 про забезпечення умов роботи судового експерта по місцезнаходженню об`єкта дослідження .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2020 у справі № 910/2987/18 клопотання експерта Київського науково - дослідного інституту судових експертиз Бойченка О.С. задоволено, повідомлено сторін про необхідність бути присутніми під час проведення обстеження (фото фіксації та замірів) будівлі літера "106" по вул. Бориспільська, 9 в місті Києві 10.07.2020 з 10:00 години та узгодити з експертом організацію його прибуття з експертної установи та забезпечити безперешкодний доступ до об`єкта, а також належні умови для його роботи, провадження у справі № 910/2987/18 зупинено на час проведення експертизи.

Представники сторін отримали ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.06.2020, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень № 0105474255006, № 0105474255022, № 0105474255014, № 0105474255030.

27.07.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Київського науково - дослідного інституту судових експертиз надійшло клопотання № 22161/19 - 43 від 22.07.2020 про забезпечення умов роботи судового експерта по місцезнаходженню об`єкта дослідження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.08.2020 задоволено клопотання експерта та повідомлено сторін про необхідність бути присутнім під час проведення обстеження (фото фіксації та замірів) будівлі літера "106" по вул. Бориспільська, 9 в місті Києві 16.09.2020 з 10:00 години.

07.10.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Київського науково - дослідного інституту судових експертиз надійшло клопотання № 22161/19-43/24384/20-44 від 02.10.2020 про забезпечення умов роботи судових експертів по місцезнаходженню об`єкта дослідження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.10.2020 поновлено провадження у справі № 910/2987/18, клопотання експертів Київського науково - дослідного інституту судових експертиз Бойченко О. та Загорної В. задоволено, повідомлено сторін про необхідність бути присутніми під час проведення обстеження (фото фіксації та замірів) будівлі літера "106" по вул. Бориспільська, 9 в місті Києві 23.10.2020 з 10:00 години; зобов`язано сторін узгодити з експертами організацію їх прибуття з експертної установи та забезпечити безперешкодний доступ до об`єкта, а також належні умови для їх роботи.

29.06.2021 засобами поштового зв`язку до Господарського суду міста Києва від представника Акціонерного товариства "Київський радіозавод" надійшло клопотання про стан проведення судової експертизи.

Листом від 06.07.2021 суд звернувся до Київського науково - дослідного інституту судових експертиз з проханням повідомити про стан проведення експертизи призначеної ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2019 у справі № 910/2987/18.

08.07.2021 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Київського науково - дослідного інституту судових експертиз надійшов висновок експерта за результатами проведення судової будівельно - технічної експертизи № 22161/19-43/24384-20-43 від 24.06.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.07.2021 поновлено провадження у справі, підготовче засідання призначено на 28.07.2021.

23.07.2021 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача (за первісним позовом) надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.

26.07.2021 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача (за первісним позовом) надійшло клопотання про виклик судового експерта у судове засідання, в якому відповідач просить суд викликати у судове засідання судового експерта Бойченко О.С. для роз`яснення висновку № 22161/19-43/24384-20-43 від 24.06.2021 та надання відповідей на питання суду та сторін.

28.07.2021 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача (за первісним позовом) надійшло клопотання про долучення доказів, а саме: заяв свідків ОСОБА_4., ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Представник відповідача (за первісним позовом) у підготовче засідання 28.07.2021 не з`явився, про дату та час підготовчого засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0105478349323.

Представник позивача (за первісним позовом) у підготовчому засіданні 28.07.2021 надав пояснення щодо поданого ним 28.07.2021 клопотання про долучення доказів.

Представник відповідача - 3 у підготовчому засіданні 28.07.2021 заявив усне клопотання про відкладення підготовчого засідання.

Представник позивача (за первісним позовом) у підготовчому засіданні 28.07.2021 підтримав клопотання про відкладення підготовчого засідання та заперечив щодо задоволення клопотання про виклик експерта у судове засідання.

Представник відповідача - 2 (за зустрічним позовом) підтримав клопотання про відкладення підготовчого засідання та заперечив щодо задоволення клопотання про виклик експерта у судове засідання.

У підготовчому засіданні 28.07.2021 представник відповідача - 1 (за зустрічним позовом) підтримав клопотання про відкладення підготовчого засідання та заперечив щодо задоволення клопотання про виклик експерта у судове засідання.

У підготовчому засіданні 28.07.2021 судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено протокольну ухвалу про відмову у задоволенні клопотання про виклик експерта у судове засідання, у зв`язку з необґрунтованістю та безпідставністю, задоволення клопотання про відкладення підготовчого засідання на 20.09.2021.

16.09.2021 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача - 3 (за зустрічним позовом) надійшли додаткові пояснення.

16.09.2021 через електронну пошту суду від представника відповідача (за первісним позовом) надійшло клопотання про призначення повторної будівельно - технічної експертизи.

20.09.2021 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача (за первісним позовом) клопотання про призначення повторної будівельно - технічної експертизи.

Представник відповідача (за первісним позовом) у підготовчому засіданні 20.09.2021 підтримав клопотання про призначення повторної експертизи.

Представник позивача (за первісним позовом), відповідача - 1 (за зустрічним позовом) у підготовче засідання 20.09.2021 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час підготовчого засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується розпискою про оголошення відкладення у підготовчому засіданні від 28.07.2021, яка наявна в матеріалах справи.

Судом відкладено розгляд клопотань про призначення повторної експертизи до встановлення фактичних обставин справи.

У підготовчому засіданні 20.09.2021 судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено протокольну про відкладення підготовчого засідання на 11.10.2021.

29.09.2021 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача (за первісним позовом) надійшли заперечення на клопотання про призначення повторної будівельно - технічної експертизи.

30.09.2021 засобами поштового зв`язку до Господарського суду міста Києва від представника відповідача - 3 (за зустрічним позовом) надійшли заперечення на клопотання про призначення повторної експертизи.

30.09.2021 засобами поштового зв`язку до Господарського суду міста Києва від представника відповідача-3 (за зустрічним позовом) надійшов відзив на зустрічну позовну заяву.

11.10.2021 через електронну пошту до Господарського суду міста Києва від представника відповідача (за зустрічним позовом) надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

11.10.2021 через електронну пошту до Господарського суду міста Києва від представника відповідача (за зустрічним позовом) надійшло клопотання про витребування доказів, в якому відповідач просить суд витребувати у Державного космічного агентства України копії документів, які засвідчують, що станом на початок серпня 2003 року об`єкт під інвентарним номером № 020247 був (мав правовий режим) об`єктом нерухомості та документи про зміну правового режиму вказаного об`єкту з рухомого майна на нерухоме та копії двох актів приймання - передавання нерухомого майна від держави в особі Національного космічного агентства України у власність ВАТ "Київський радіозавод" від 08.08.2003 (один підписаний заступником Генерального директора Зеленюком С.С., другий - Першим заступником Генерального директора Комаровим В.Г.), які були скасовані наказом Нацкосагенства № 137 від 30.05.2005.

Представник відповідача (за первісним позовом) надав пояснення щодо поданих ним 11.10.2021 клопотань.

Представник відповідача (за первісним позовом) підтримав клопотання про призначення повторної експертизи.

Представник позивача (за первісним позовом) у підготовчому засіданні 11.10.2021 заперечив щодо клопотання про призначення повторної експертизи.

Представник відповідача - 2 (за зустрічним позовом) заперечив щодо клопотання про призначення повторної експертизи.

Судом відкладено розгляд клопотань про витребування доказів та долучення доказів, поданих представником відповідача (за первісним позовом) 11.10.2021 до встановлення фактичних обставин справи.

У підготовчому засіданні 11.10.2021 судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено протокольну ухвалу про відмову у задоволенні клопотання про призначення повторної експертизи, у зв`язку з необґрунтованістю та безпідставністю та відкладено підготовче засідання по справі на 10.11.2021.

10.11.2021 через відділ діловодства Господарського суду від представника відповідача (за первісним позовом) надійшло клопотання по справі.

Представник відповідача - 2 (за зустрічним позовом) у підготовче засідання 10.11.2021 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача (за первісним позовом) у підготовчому засіданні 10.11.2021 підтримав клопотання про витребування доказів від 11.10.2021, надав пояснення по справі.

Представник позивача (за первісним позовом) у підготовчому засіданні 10.11.2021 заперечив проти задоволення клопотання відповідача про витребування доказів.

Представник відповідача 3 (за зустрічним позовом) у підготовчому засіданні 10.11.2021 заперечив проти клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.11.2021 судом задоволено клопотання відповідача (за первісним позовом) про витребування доказів та відкладено підготовче засідання 29.11.2021.

25.11.2021 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача-3 надійшли пояснення щодо зустрічного позову.

Представник відповідача 2 (за зустрічним позовом) у підготовче засідання 29.11.2021 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

У підготовчому засіданні 29.11.2021 з`ясована думка представників сторін щодо закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.2021 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи № 910/2987/18 по суті на 22.12.2021.

22.12.2021 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача (за первісним позовом) надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник відповідача (за первісним позовом) у судове засідання 22.12.2021 не з`явився, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.

У судовому засіданні 22.12.2021 судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено протокольну ухвалу про оголошення перерви по розгляду справи до 26.01.2022.

Представник позивача (за первісним позовом) у судовому засіданні підтримав заявлені первісні позовні вимоги, заперечив проти заявлених зустрічних вимог.

Представник відповідача (за первісним позовом) у судовому засіданні заперечив проти заявлених первісних позовних вимог, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, зустрічні позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача - 1 (за зустрічним позовом) у судовому засіданні заперечив проти заявлених зустрічних позовних вимог.

Представник відповідача - 3 (за зустрічним позовом) у судовому засіданні заперечив проти заявлених зустрічних позовних вимог.

Представник відповідача - 2 (за зустрічним позовом) у судове засідання 26.01.2022 не з`явився, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.

У судовому засіданні 26.01.2022 судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено протокольну ухвалу про оголошення перерви по розгляду справи до 09.02.2022.

03.02.2022 через електронну пошту суду від представника відповідача - 3 надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника.

Представник відповідача - 3 (за зустрічним позовом) у судове засідання 09.02.2022 не з`явився, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.

У судовому засіданні 09.02.2022 судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено протокольну ухвалу про оголошення перерви по розгляду справи до 02.03.2022.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", на території України із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 введено воєнний стан строком на 30 діб.

Відповідно до положень статті 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів.

Рішенням Ради суддів України від 24.02.2022 № 9 запроваджено невідкладні заходи для забезпечення сталого функціонування судової влади в Україні в умовах воєнного стану. Зокрема, пунктом 2 вказаного рішення зборам суддів, головам судів, суддям судів України у випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів рекомендовано оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

За наведених обставин призначене на 02.03.2022 судове засідання з розгляду справи № 910/2987/18 не відбулося з об`єктивних причин, що не залежали від суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.2022 призначено судове засідання по розгляду справи № 910/2987/18 на 06.06.2022.

Представник відповідача (за первісним позовом) у судовому засіданні 06.06.2022 подав клопотання про долучення додаткових документів до матеріалів справи.

Представник відповідача - 2 (за зустрічним позовом) у судове засідання 06.06.2022 не з`явився, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.

Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

В судовому засіданні 06.06.2022 судом завершено розгляд справи по суті та оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва прийшов до висновку про можливість ухвалення рішення у даній справі у відповідності до приписів ч.ч. 4, 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України

ВСТАНОВИВ:

Наказом № 9 від 24.01.2000 Національного космічного агентства України на базі майнових комплексів ряду цехів, відділів та інших структурних підрозділів, у тому числі майнового комплексу цеху № 470 було створено Державне підприємство «Київський радіозавод».

Відповідно до наказів Національного космічного агентства України від 07.08.2003 №170 та від 31.05.2005р. №137 Державне підприємство «Київський радіозавод» було перетворено у відкрите акціонерне товариство «Київський радіозавод» та передано до його статутного фонду майно за Актом від 08.08.2003 приймання - передавання нерухомого майна у власність Відкритому акціонерному товариству будівля - складу інв. № 020247 - віднесена до Акту від 08.08.2003 під порядковим №511.

Публічне акціонерне товариство «Київський радіозавод» є власником будівлі - складу площею 183, 2 кв.м розташованої за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська № 9 (літера 106 (цифра)), що підтверджується Свідоцтвом про право власності від 11 травня 2006 року виданим на підставі наказу Головного управління комунальної власності від 11 травня 2006 за №767-В.

Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу 114319103 від 16.02.2018 вбачається, що Будівля - склад (літера 106 (цифра), загальною площею 183.2 кв.м за адресою : м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 9 належить власнику Публічному акціонерному товариству «Київський радіозавод» на праві приватної власності, номер запису про право власності: 24878339.

Листами вих. № 10 від 28.02.2017, № 28-17/80 від 01.03.2017, № 135 від 28.08.2017, № 137 від 05.09.2017 Відокремлений госпрозрахунковий структурний підрозділ Публічного акціонерного товариства «Київський радіозавод» «Готель - Комплекс» звертався до Публічного акціонерного товариства «Явір - КРЗ» з проханням звільнити металевий склад за інв. № 20247, з огляду на відсутність документів для використання даного приміщення.

Листом № 07/12-17 від 07.12.2017 Публічне акціонерне товариство «Явір - КРЗ» повідомило Голові правління АТ «Київський радіозавод» ОСОБА_4., що надані документи на будівлю - склад, а саме Свідоцтво про право власності серії ЯЯЯ№734567 від 11 травня 2006 року, оціночний акт, план за поверхами, журнал внутрішніх обмірів та розрахунків площ приміщень, що об`єкт з даними характеристиками на території підприємства відсутній та запропоновано направити уповноважених осіб для проведення заміру та огляду фундаменту для перевірки параметрів споруд, що знаходяться на території товариства.

Претензією №765/1687 від 14.12.2017 Публічне акціонерне товариство «Київський радіозавод» попередило, якщо ПАТ «Явір КРЗ» не звільнить до 21.12.2017 від незаконного володіння приміщення складу, то ПАТ «Київський радіозавод» буде змушене самостійно звільнити приміщення від майна яке там знаходиться.

Листом № 12/03-18 від 12.03.2018 Публічне акціонерне товариство «Явір - КРЗ» просило у АТ «Київський радіозавод» надати документи, що підтверджують, що настройка на земельній ділянці № 8000000000:63:275:0033 висотою 5,3 м, без стрічкового фундаменту та покрівлі із чорного листового металу належить АТ «Київський радіозавод» та вказало, що за документами, які надало АТ «Київський радіозавод» на земельній ділянці така будівля - склад відсутні. В даному листі Публічне акціонерне товариство «Явір - КРЗ» також просило АТ «Київський радіозавод» створити комісію та провести огляд та заміри малої настройки, яка знаходиться на земельній ділянці Публічного акціонерного товариства «Явір - КРЗ».

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач (за первісним позовом) зазначає, що Публічне акціонерне товариство «Явір -КРЗ» тривалий час безпідставно, не оформлюючи належних договорів, використовує для власних цілей вказаний об`єкт нерухомості склад, в приміщеннях складу знаходиться майно, яке належить ПАТ «Явір-КРЗ» та майно, що належить ПАТ «Київський радіозавод», з огляду на те, що Публічне акціонерне товариство "Київський радіозавод" є власником будівлі-складу площею 183.2 кв.м за інв.№20247, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська №9 (літера 106 (цифра)).

Як зазначає позивач відповідач самовільно та протизаконно використовує чуже майно для своїх цілей, чим порушує права та законні інтереси власника складу, позбавляючи підприємство ПАТ «Київський радіозавод» користуватись своїм майном, що знаходиться в приміщені складу так і самим складом.

За твердженнями позивача, порушуючи права ПАТ «Київський радіозавод», щодо користування своїм майном, ПАТ «Явір-КРЗ» заблокував доступ до спірного об`єкту нерухомості своїм транспортними засобами (напівпричепами), про що було складено Акт № 765/1 від 15.02.2018 про порушення та менеджером підприємства направлено 15.02.2018 заяву до поліції про перекриття проходу/проїзду до складу.

Позивач (за первісним позовом) з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 04.07.2018 просить суд:

- зобов`язати Публічне акціонерне товариство «Явір - КРЗ» негайно звільнити приміщення будівлі - складу інв. № 20247, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська № 9 (літ 106 (цифра) від свого майна;

- зобов`язати Публічне акціонерне товариство «Явір - КРЗ» усунути перешкоди у здійсненні Публічного акціонерного товариства „Київський радіозавод" права власності (користування та розпорядження) своїм майном, звільнивши під`їзд до будівлі - складу інв. № 20247 розташованого за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська № 9 (літ 106 (цифра); заборонити вчиняти будь - які дії по обмеженню чи закриттю проїзду автомобільного транспорту до будівлі - складу інв.. № 20247 (літера 106 (цифра).

Відповідач (за первісним позовом) у відзиві на позовну заяву заперечив проти заявлених первісних позовних вимог, з підстав того, що 01.10.1997 було укладено Угоду про розподіл та закріплення земельних ділянок ВО «Київський радіозавод» між 16-ма підприємствами, які створені при реорганізації ВО «Київський радіозавод», згідно з якою відбувся «розподіл та закріплення земельних ділянок, зайнятих виробничими корпусами разом з прилеглою територією», на виділених кожному з підприємств земельних ділянках знаходилися саме його виробничі потужності (рухоме або нерухоме майно). Спірне приміщення розташоване саме на земельній ділянці, яка перебуває у фактичному користуванні ПАТ «ЯВІР-КРЗ».

Крім того, відповідач зазначив, що у 2003 році при виготовленні технічного звіту на земельну ділянку, якою користується позивач (кадастровий номер 8000000000:63:275:0033) представники Публічного акціонерного товариства «Київський радіозавод» погодили межі цієї ділянки.

За доводами відповідача, спірне приміщення як об`єкт рухомого майна у складі цілісного майнового комплексу було передано від Державного підприємства ВО «Київський радіозавод» до Державного підприємства Явір», а в подальшому у процесі приватизації перейшло до ВАТ «Явір», правонаступником якого є ПАТ «ЯВІР-КРЗ».

Відповідач також вказав, що станом на 2005 рік вказане приміщення вже перебувало у власності, а також у фактичному, володінні і користуванні ВАТ «Явір», то Національне космічне агентство України не мало права передавати таке майно (оскільки взагалі не мало на нього ніяких прав).

З урахуванням вказаних заперечень відповідачем подано зустрічну позовну заяву до 1. Публічного акціонерного товариства "Київський радіозавод", 2. Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), 3. Державного космічного агентства України про:

- визнання недійсним наказу Національного космічного агентства Україні № 137 від 30.05.2005 року у частині передачі від Національного космічного агентства України до статутного фонду відкритого акціонерного товариства "КИЇВСЬКИЙ РАДІОЗАВОД" згідно з актом приймання-передавання об`єкта нерухомості від 08.08.2003 року, а саме: будівлі-складу, інвентаризаційний номер 020247, що знаходиться у м. Києві по вул. Бориспільській

- визнання недійсним свідоцтва про право власності на будівлю-склад площею 183,20 кв.м, яка розташована в м. Києві по вул. Бориспільська (літера 106 (цифра)), видане 11 травня 2006 року Головним управлінням комунальної власності м. Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), правонаступником якого є Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київська міської ради (Київської міської державної адміністрації).

У відзиві на зустрічну позовну заяву Публічне акціонерне товариство «Київський радіозавод» вказало, що вказаний спірний об`єкт важко назвати рухомою річчю, яку можна вільно переміщувати у просторі, а тому доводи представника є хибними та суперечать нормам Цивільного кодексу України.

Відповідач-2 (за зустрічним позовом) заперечив проти заявлених зустрічних позовних вимог та вказав на те, що свідоцтво про право власності від 11.09.2006 серія ЯЯЯ № 734567 було видано в межах компетенції Головного управління комунальної власності м. Києва та у спосіб, що передбачений чинним на момент прийняття законодавством.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про відмову у задоволені первісного позову та зустрічного позовів, з огляду на наступне.

Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 129 Конституції України унормовано, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 152 ЗК України визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (частина друга). Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав (пункт «б» частина третя).

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном. На негаторний позов не поширюються вимоги щодо позовної давності, оскільки з таким позовом можна звернутися в будь-який час, поки існує правовідносини та правопорушення.

Відповідно до ч.1 ст.401 Цивільного кодексу України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Частиною 1 ст.402 Цивільного кодексу України визначено, що сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.

Сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном. Сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку. Особа, яка користується сервітутом, зобов`язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут не підлягає відчуженню, сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном (за змістом ст.403 Цивільного кодексу України).

Частинами 1, 3 ст. 404 Цивільного кодексу України передбачено, що право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Право користування чужим майном може бути встановлено щодо іншого нерухомого майна (будівлі, споруди тощо).

Предметом первісних позовних вимог є усунення перешкод у користуванні майном шляхом надання вільного доступу Публічному акціонерному товариству "Київський радіозавод" володіти, користуватись та розпоряджатись належним йому на праві власності майном.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

За змістом статті 15 Цивільного кодексу України право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 цього Кодексу.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист ? це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

При цьому, під порушенням права слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду відповідно до частини першої статті 16 Цивільного кодексу України.

Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.06.2018 у справі №338/180/17 вже звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним, тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу (див. mutatis mutandis висновки у пунктах 72-76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц).

Вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі №912/1856/16, від 14.06.2019 у справі №910/6642/18, від 24.12.2019 у справі №902/377/19, від 28.01.2020 у справі №905/1513/16.

Суд зазначає, що надаючи правову оцінку належності обраного заінтересованою особою способу захисту, належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини та основних свобод (далі ? Конвенція). Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни.

Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі засоби правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

Крім того, Європейський суд з прав людини вказав про те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (статті 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту й у спосіб, не передбачений законом, зокрема, статтею 16 Цивільного кодексу України, але який є ефективним засобом захисту, тобто, таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

За твердженнями позивача за первісним позовом, останній є власником будівлі-складу площею 183.2 кв.м за інв.№20247, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська №9 (літера 106 (цифра)), що підтверджується Свідоцтвом про право власності від 11 травня 2006 року виданим на підставі наказу Головного управління комунальної власності від 11 травня 2006р. за №767-В.

- Чи є об`єкт, розташований по вул. Бориспільська. 9 в м. Києві, який перебуває у володінні та користуванні ПАТ "ЯВІР", позначений на абрисі земельної ділянки, що додається, літерами "МН" та зафарбований рожевим кольором, об`єктом нерухомості?

- Чи відповідають фактичні об`ємно-планувальні та конструктивні характеристики об`єкту, розташованого по вул. Бориспільська. 9 в м. Києві, який перебуває у володінні та користуванні ПАТ "ЯВІР", позначений на абрисі земельної ділянки, що додається, літерами "МН" та зафарбований рожевим кольором, даним оціночного акту, журналу внутрішніх обмірів та розрахунків площ громадського чи виробничого будинку, плану за поверхами, складеними на будівлю літера "106" по вул. Бориспільська, 9 в м. Києві?

Висновком експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення судової будівельно - технічної експертизи № 22161/19-43/24384/20-43 від 24.06.2021 надано наступні висновки:

- Визначити чи є об`єкт, що розташований по вул. Бориспільська, 9 в м. Києві, позначений на абрисі земельної ділянки, літерами «МН» та зафарбований рожевим кольором, об`єктом нерухомості, не вбачається за можливе, оскільки:

- фактичні об`ємно-планувальні та конструктивні характеристики об`єкту, в більшій мірі не відповідають даним оціночного акту, журналу внутрішніх обмірів та розрахунків площ громадського чи виробничого будинку, плану за поверхами, складеними на будівлю літера « 106» (цифра), тобто інформація в наданій на дослідження документації не відповідає фактичному об`єкту;

- фактичні об`ємно - планувальні та конструктивні рішення є суперечливими щодо нормативних вимог, які висуваються до нерухомих речей.

Крім того, в висновку експерта вказано наступне:

- Згідно технічного звіту по встановленню зовнішніх меж землекористування Відкритого акціонерного товариства «Явір», відкритого акціонерного товариства «Каскад» (корпус 64) по вул. Бориспільська, 9 у Дарницькому районі м .Києва код:8000000000:63:275:0033 розроблений у 2003 році ТОВ «Магістральбудпроект» (том 1 а.с. 87-95), підставою для проведення робіт є: Постанова Верховної Ради України від 18.12.1990 №563-ХІІ «Про земельну реформу», рішення Київської міської Ради народних депутатів від 16.02.1992 року №163. Акт встановлення та узгодження зовнішніх меж земельної ділянки (ідентифікаційний код: 24583124), підписаний та скріплений печатками суміжних землекористувачів: ВАТ «Каскад» ВАТ «Енергетичний завод «Енергетик», ВАТ телевізійний завод «Славутич», ДП «Київський радіозавод», ВАТ «НВК «Синтез».

- Згідно витягу з бази даних Державного земельного кадастру станом на 04.03.2009 року по реєстру земельних ділянок по коду ділянки 63:275:033 землекористувачем є ВАТ «Каскад» та ВАТ «Явір» (том 1 а.с. 23);

- Згідно внесених змін до технічного звіту по встановленню зовнішніх меж землекористування земельної ділянки 63:275:033 по вул. Бориспільська, 9 Публічного акціонерного товариства «Явір-КРЗ», відкритого акціонерного товариства «Каскад» (зміна назви землекористувача) розроблений у 2015 році КП «Київський інститут земельних відносин» (том 1 а.с. 98-100);

- Відповідно до свідоцтва про право власності від 11.05.2006 (том 1 а.с. 13) будівля склад площею 183, 20 кв.м., яка розташована в м. Києві по вул. Бориспільська, 9 (літера « 106» (цифра)) належить Відкритому акціонерному товариству «Київський радіозавод» на праві приватної власності;

- Як вбачається з оціночного акту на будівлю (том 1 а.с. 14) літера « 106» (цифра) по вул. Бориспільській, 9 (інвентар.номер 020247) загальна площа становить 184,4 кв.м., висота - 4,10 м., об`єм - 756 куб.м. Конструктивні елементи:

Фундамент - бетонний стрічковий;

Стіни - металеві труби обшиті металевими листами;

Міжповерхові перекриття - металеві балки;

Підлога - асфальт;

Дах - проф.метал;

Вікна, двері - ворота металеві.

- Згідно журналу внутрішніх обмірів та розрахунків площ приміщень громадського чи виробничого будинку (том 1 а.с.15) літера « 106» (цифра) по вул. Бориспільській, 9 (інвентар, номер 020247) загальна площа складських приміщень становить 183,2 кв.м.

Експертом у висновку вказано, що зазначена у свідоцтві на право власності від 11.05.2006 будівля складу літера « 106» (цифра) по вул. Бориспільській, 9, не містить документального підтвердження місцерозташування (в межах території заводу). Оскільки оціночний акт на будівлю та журнал внутрішніх обмірів та розрахунків площ приміщень громадського чи виробничого будинку літера « 106» (цифра) по вул. Бориспільській, 9 (інвентар, номер 020247) не містять плану земельної ділянки. Також на планах території не міститься друкованої інформації про розташування складу з інвентар, номером 020247.

Отже, за результатом проведеного дослідження встановлено, що об`ємно планувальні рішення та характеристика конструктивних елементів мають відмінності від даних, що містяться в матеріалах справи (даним оціночного акту, журналу внутрішніх обмірів та розрахунків площ громадського чи виробничого будинку, плану за поверхами, складеними на будівлю літера « 106» (цифра) по вул. Бориспільська, 9 в м. Києві), а саме:

- суттєво відрізняється фактична висота (5,02-5,28м), від зазначених у матеріалах (4,10м);

- внутрішній розмір 24,55 м, який визначено камерально не перевіряється, оскільки заміри мають проводитись в середині приміщення;

- загальна площа відрізняється не суттєво (похибка можлива через деформації листів огородження, що відбуваються з плином часу);

- суттєво відрізняється об`єм складу;

- відсутній бетонний стрічковий фундамент;

- по стінам зазначені несуттєві неточності, оскільки фактично влаштовані швелера та швелера зварені у труби, обшиті металевими листами;

- дах не містить профільованих листів, листи металеві прямі.

Окремо слід зазначити, що в примітці до Плану І поверху зазначено «Площа приміщення № 2 виведена камерально, немає доступу до приміщення», що може свідчити про неповне обстеження будівлі при виконанні обмірів при складанні оціночного акту на будівлю (том 1 а.с. 14) літера « 106» (цифра) по вул. Бориспільській. 9 (інвен. номер 020247).

При співставленні об`єкта дослідження з вимогами нормативних документів, встановлено наступне.

1. Об`єкт, що розташований по вул. Бориспільська, 9 в м. Києві, позначений на абрисі земельної ділянки, літерами «МН» та зафарбований рожевим кольором, має невідповідності даним оціночного акту, журналу внутрішніх обмірів та розрахунків площ громадського чи виробничого будинку, плану за поверхами, складеними на будівлю літера « 106» цифра, щодо зазначених розмірів та конструктивних елементів. Але схематично відповідає даним плану за поверхами літ. « 106» (цифра), оскільки має форму прямокутника та поділений на п`ять секцій.

2. Об`єкт встановлено на каналізаційній мережі та безпосередньо на колодязі, що не відповідає вимогам ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», СНиП П-89-80 «Генеральные планы промышленных предприятий» та унеможливлює обслуговування та постійний доступ до мережі.

3. На момент проведення обстеження внутрішній простір об`єкту поділений на секції, але не організований, відсутнє будь-яке обладнання чи пристосування для складування. Крім того, відсутні комунікації (підведено електрику, однак в середині приміщень комунікацій не має) та конструктивно не забезпечено захист від потрапляння опадів, що не відповідає визначенню складського приміщення, наведеного в ДСТУ Б В.1.1-36:2016 «Визначення категорій приміщень, будинків, установок за вибухопожежною та пожежною небезпекою» та вимогам СНиП 2.11.01-85* «Складские здания».

4. При порівнянні вище перелічених ознак, які характеризують фундамент і капітальність будови, з фактичними та документальними даними встановлено, що у об`єкта дослідження, такий конструктивний елемент як фундамент (у функціональному значенні цього слова), що з`єднує будівлю із землею і передає всі навантаження на основу складену ґрунтами (природну) чи штучну, відсутній. Наявна бетонна площадка, виконує функцію для надання горизонтальності поверхні та забезпечення стійкості при влаштуванні огороджуючих конструкцій та інших елементів конструкцій. Площадка не зв`язана конструктивно із просторовим каркасом, тобто відсутній зв`язок будівлі з землею, тому не відповідає поняттю (визначенню) «нерухоме майно, нерухомість» згідно Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав».

5. Згідно п. 1.6 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, зареєстрованого в Мінюсті 28.01.2003 за № 66/7387 «не підлягають реєстрації тимчасові споруди, а також споруди, не пов`язані фундаментом із землею» (в редакції станом на 30.05.2005), що протирічить свідоцтву про право власності від 11.05.2006 на будівлю - склад площею 183, 20 кв. м, яка розташована в м. Києві по вул. Бориспільська, 9 (літ « 106» (цифра), оскільки у будівлі, яку було обстежено експертом, відсутній зв`язок з землею.

6. Будівля поділена на п`ять секцій, площею забудови 187 м2 тобто, більше 30,0 м2 по зовнішньому контуру; тому перенесення об`єкту в цілісному вигляді не вбачається за можливе. Розміри об`єкту не дозволяють його просто перенести, необхідно проведення демонтажних (різання) та монтажних робіт (зварювання), тому за цією ознакою може бути віднесена до нерухомого майна. Крім того, фактичний технічний стан об`єкту (суттєва корозія металу) унеможливлює проведення таких робіт.

Так, статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, висновками експертів.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 Господарського процесуального кодексу України (далі також ГПК України), висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Разом із тим, в силу ст. 104 ГПК України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

За таких підстав, суд приймає до уваги Висновок експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення судової будівельно - технічної експертизи № 22161/19-43/24384/20-43 від 24.06.2021, оскільки експерт був попереджений про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку або за відмову від дачі висновку (п. 1 ст. 384, п. 1 ст. 385 Кримінального кодексу України) та висновок судової експертизи узгоджений між собою, обґрунтований та не суперечить іншим матеріалам справи і не викликає сумнівів у його неправильності.

Господарський процесуальний кодекс України також установлює, що господарські суди розглядають справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи ? підприємці (пункт 6 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. При цьому для отримання судового захисту необхідно довести законність цих прав у суді.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі №905/386/18.

Положеннями статті 391 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

По суті позовні вимоги позивача про усунення перешкод у користуванні майном є як додатковий спосіб захисту прав власника майна на здійснення ним користування та розпорядження майном.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Отже, набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації. (стаття 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Оскільки у свідоцтві на право власності від 11.05.2006 будівля складу літера « 106» (цифра) по вул. Бориспільській, 9, не містить документального підтвердження місцерозташування (в межах території заводу), оціночний акт на будівлю та журнал внутрішніх обмірів та розрахунків площ приміщень громадського чи виробничого будинку літера « 106» (цифра) по вул. Бориспільській, 9 (інвентар, номер 020247) не містять плану земельної ділянки та не вказано інформації про розташування складу з інвентар, номером 020247, що унеможливлює суд встановити, чи має право власності позивач на будівлю - склад з інвентар, номером 020247, суд зазначає про передчасність позовних вимог про зобов`язання відповідача усунуто перешкоди у користування даним майном.

Разом з тим, з урахуванням предмету та підстав первісного позову, а також з огляду на докази, надані позивачем у цій справі, питання приналежності майна щодо якого позивач звернувся за захистом прав судом не встановлювалось та не було заявлено позивачем.

Суд зазначає, що у Публічного акціонерного товариства "Київський радіозавод" відсутнє право власності на об`єкти нерухомого майна, які йому були передані Національним космічним агентством України на підставі Акту приймання-передавання нерухомого майна від 8 серпня 2003 року, в тому числі, і на об`єкт нерухомого майна, на який позивач просить встановити сервітут.

Тож, з урахуванням положень норм чинного законодавства України та приймаючи до уваги те, що у позивача відсутнє право власності на об`єкт нерухомого майна, на який позивач просить встановити сервітут, суд приходить до висновку, що права та законні інтереси позивача, Публічним акціонерним товариством "Явір - КРЗ " не порушено, а тому у задоволенні первісних позовних вимог слід відмовити.

Щодо зустрічних позовних вимог, суд зазначає наступне,

Кабінет Міністрів України 29.05.96. прийняв постанову № 569 «Про реорганізацію державного підприємства «Виробниче об`єднання «Київський радіозавод», відповідно до п. 2 якої Міністерству машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії разом із робочою групою доручено провести в установленому порядку реорганізацію Київського радіозаводу шляхом поділу його цілісного майнового комплексу для створення на його базі нових підприємств згідно з додатком; у тримісячний термін підготувати роздільні баланси новостворених підприємств, розробити їх статути, затвердити керівників цих підприємств та розглянути питання про доцільність створення об`єднань нових підприємств.

Згідно з додатком передбачено створення 22 нових підприємств шляхом поділу, в тому числі Державного підприємства «Київський радіозавод».

07.08.2003 року Національним космічним агентством України прийнятий наказ № 170 «Про перетворення Державного підприємства «Київський радіозавод» у Відкрите акціонерне товариство «Київський радіозавод» шляхом корпоратизації.

На виконання зазначеного наказу між Національним космічним агентством України та Відкритим акціонерним товариством «Київський радіозавод» 08.08.03 складено Акт приймання-передавання нерухомого майна у власність Відкритому акціонерному товариству «Київський радіозавод», який згідно з п. 2 Наказу Національного космічного агентства України № 137 від 31.05.05. є невід`ємною частиною наказу № 170 від 07.08.03.

Наказ Національного космічного агентства України від 30.05.2005 № 137 «Про внесення змін до наказу від 07.08.2003 № 170» прийнято з метою виправлення технічних помилок, допущених у наказі Національного космічного агентства України від 07.08.2003 № 170 «Про перетворення ДП «Київський радіозавод» (м. Київ) у відкрите акціонерне товариство «Київський радіозавод», а саме: у преамбулі Акту від 08.08.2003р. вказано прізвище та посада однієї особи - Заступник Генерального директора Зеленюк С.С.) у той час як цей акт насправді було підписано іншою посадовою особою - Першим заступником Генерального директора Комаровим В.Г. У подальшому було виправлено помилку, а саме в преамбулі Акту від 08.08.2003 та вказано посадову особу Перший заступник Генерального директора Комаров В.Г.

Таким чином, наказом Національного космічного агентства України від 07.08.2003 № 170 «Про перетворення ДП «Київський радіозавод» (м. Київ) у відкрите акціонерне товариство «Київський радіозавод» було затверджено фінансовий/бухгалтерський Акт передачі майна у власність ВАТ «Київський радіозавод» від 07.08.2003 на підставі якого і було складено детальний акт/перелік нерухомого майна від 08.08.2003.

З огляду на вище викладене, суд вважає, що Державне космічне агентство України нерухоме майно - будівля-склад інвентарний № 020247, розташований за адресою м. Київ, вул. Бориспільська, 9 було передано Національним космічним агентством України (наразі - Державне космічне агентство України) у власність Відкритого акціонерного товариства «Київський радіозавод» (наразі - Акціонерне товариство «Київський радіозавод») що є об`єктом нерухомості.

Суд приходить до висновку, що наказ Національного космічного агентства України від 07.08.2003 № 170 «Про перетворення ДП «Київський радіозавод» (м. Київ) у відкрите акціонерне товариство «Київський радіозавод» та наказ Національного космічного агентства України від 30.05.2005 № 137 «Про внесення змін до наказу від 07.08.2003 № 170», Акт приймання - передавання нерухомого майна у власність відкритому акціонерному товариству від 08.08.2003, - Національним космічним агентством України прийнято у межах повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства.

У зустрічному позові позивач також просить суд визнати недійсним свідоцтва про право власності на будівлю-склад площею 183,20 кв. м, яка розташована в м. Києві по вул. Бориспільська (літера 106 (цифра)), видане 11 травня 2006 року Головним управлінням комунальної власності м. Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), правонаступником якого є Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київська міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Порядок оформлення права власності та видачі свідоцтва про право власності на об`єкт нерухомого майна, що перебуває у власності юридичних та фізичних осіб, визначався Положенням про порядок оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 31.08.2001 № 1820, (далі - Положення), яке діяло на момент оформлення права власності.

Положення про порядок оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна було розроблене з метою реалізації повноважень місцевих органів виконавчої влади і визначає порядок оформлення права власності та видачі свідоцтв про право власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб.

Відповідно до підпункту 4.1 пункту чотири вказаного Положення, Головне управління комунальної власності м. Києва здійснює оформлення права власності та видає свідоцтва про право власності фізичним та юридичним особам на об`єкти нежитлового фонду (крім нежитлових приміщень в будинках, реконструкція або будівництво яких фінансується Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації та інших об`єктів нежитлового фонду право власності на які оформлюється Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації).

Для оформлення права власності та видачі свідоцтва про право власності на об`єкти нерухомого майна (групу об`єктів) до відповідного органу подається заява по кожній адресі за зразком згідно з додатком 4 до цього Положення, а також матеріали поточної технічної інвентаризації об`єкта нерухомого майна, оформлені Комунальним підприємством Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна (п. 9 Положення).

До заяви та матеріалів технічної інвентаризації були також додані документи передбачені у підпункті 10.2 та 11.3 для оформлення права власності на об`єкти передані до статутного фонду юридичної особи.

Вказані документи були вилучені слідчим відділу спеціальної міліції при Головному управлінні міністерства внутрішніх справ України в м. Києві про що складено протокол виїмки від 19.07.2006.

З огляду на вищевикладене, вбачається, що свідоцтво про право власності від 11.09.2006 серія ЯЯЯ № 734567 було видано в межах компетенції Головного управління комунальної власності м. Києва та у спосіб, що передбачений чинним на момент прийняття законодавством.

При цьому позивачем за зустрічним позовом не надано будь-яких інших доказів, які б підтверджували обставини для визнання недійсним свідоцтва, а тому суд не вбачає підстав для визнання недійсним свідоцтва про право власності від 11.09.2006 серія ЯЯЯ № 734567, у зв`язку з чим у задоволенні зустрічного позову слід відмовити.

Суд зазначає, що обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Так, за змістом положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 04/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи № 902/761/18, від 20.08.2020 зі справи № 914/1680/18).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Крім того, відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. ) від 9 грудня 1994 року, серія A, 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen . ), 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. ), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019 Верховного Суду по справах №910/13407/17 та №915/370/16.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за подання первісного позову залишаються за позивачем (у зв`язку з відмовою у задоволенні первісного позову), судові витрати за подання зустрічного позову покладаються на позивача за зустрічним позовом (у зв`язку з відмовою у задоволенні зустрічного позову).

Керуючись статтями 74, 129, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні первісних позовних вимог Акціонерного товариства "Київський радіозавод" відмовити повністю.

2. В задоволенні зустрічних позовних вимог Акціонерного товариства "ЯВІР-КРЗ" відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Повне рішення складено 04.07.2022.

Суддя М.Є.Літвінова


Суд	Господарський суд міста Києва
Дата ухвалення рішення	05.06.2022
Оприлюднено	07.07.2022
Номер документу	105068925
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі) про приватну власність щодо усунення перешкод у користуванні майном

Літвінова М.Є.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 05.06.2022 по справі 910/2987/18ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Судовий реєстр по справі —910/2987/18

Рішення від 05.06.2022

Рішення
від 05.06.2022 по справі 910/2987/18
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА