Рішення

від 21.06.2022 по справі 925/1028/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2022 рокум. Черкаси справа № 925/1028/21

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Г.М.Скиби, за участю секретаря судового засідання А.М.Буднік, у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду розглянув справу

за позовом Приватного підприємства "Статус Умань", Черкаська область, м.Умань, вул.Потоцького,22А (адреси для листування: а/с 112, м.Умань, Черкаська область; м.Черкаси, бульвар Шевченка,150, офіс 9)

до Національного дендрологічного парку "Софіївка" Національної академії наук України, м.Умань, вул.Київська,12А

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:

1) Черкаської обласної державної адміністрації, м.Черкаси, бульв.Шевченка,185;

2) Національної академії наук України, м.Київ, вул.Володимирська,54

про встановлення земельного сервітуту,

за участю повноважних представників:

від позивача: Недосєка І.В. адвокат за ордером;

від відповідача: Прудивус М.А. адвокат в режимі ВКЗ;

від третьої особи-1: Сільвестер І.О. самопредставництво за посадою;

від третьої особи-2: Подлящук О.П. адвокат в режимі ВКЗ.

Приватне підприємство "Статус Умань" звернулось в Господарський суд Черкаської області із позовом до Національного дендрологічного парку "Софіївка" Національної академії наук України з вимогами:

встановити на користь Приватного підприємства "Статус Умань" (код ЄДРПОУ 43217097) безоплатний, безстроковий земельний сервітут відносно земельної ділянки з кадастровим номером 7110800000:05:001:0271, місце розташування: Черкаська область, місто Умань, вул. Садова, 38, яка належить на праві постійного землекористування Національному дендрологічному парку "Софіївка" Національної академії наук України (код ЄДРПОУ 03534653) для проходу та проїзду на велосипеді, проїзду всіма видами транспортних засобів (в тому числі спецтехнікою) по наявному на цій земельній ділянці шляху загальною площею 0,0866 га згідно опису меж, зазначених на кадастровому плані земельної ділянки, а саме: від А до Б, від Б до В, від Г до Д, від Д до Е, від Е до А;

та відшкодувати судові витрати.

Короткий опис руху справи:

Ухвалами суду: від 06.08.2021 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження; від 07.09.2021 - залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Національну академію наук України (м.Київ, вул.Володимирська,54, ідентифікаційний код 00019270), підготовче засідання відкладено на 01.11.2021; від 15.11.2021 - призначено у справі судову експертизу, проведення якої доручено Товариству з обмеженою відповідальністю "Український центр судових експертиз" м.Київ, вул.Є.Чавдар, буд.5, оф.26 (03150, м.Київ, вул.Предславинська, 37, оф.411); провадження у справі №925/1028/21 було зупинено до завершення призначеної у даній справі експертизи.

26.01.2022 за вх.№1233/22 до суду надійшов висновок судового експерта ТОВ "Український центр судових експертиз" Дощечкіна О.І. від 17.01.2022 №1-17/01 за результатами проведення земельно-технічної експертизи.

Ухвалою суду від 01.02.2022 поновлено провадження у справі; розгляд справи призначено на 15.02.2022.

У справу надійшли:

від відповідача клопотання від 15.02.2022 (вх.суду №2496/22 від 15.02.2022, т.2 а.с.77) про призначення повторної експертизи, мотивоване наявністю сумнівів щодо правильності висновку експерта від 17.01.2022;

від Черкаської обласної прокуратури заява від 15.02.2022 №12-110вих22 (вх.суду №2512/22 від 15.02.2022, т.2 а.с.68) про вступ до розгляду справи.

У судовому засіданні:

1) у задоволенні заяви Черкаської обласної прокуратури від 15.02.2022 №12-110-вих.22 про вступ у справу судом відмовлено;

2) у задоволенні клопотання відповідача від 15.02.2022 (вх.суду №2496/22 від 15.02.2022) про призначення повторної судової землевпорядної експертизи судом відмовлено.

Представник позивача вимоги підтримав та просив їх задовольнити. Вказав на відсутність іншої можливості організувати проїзд та прохід до власної ділянки без встановлення безоплатного безстрокового сервітуту на земельній ділянці НДП "Софіївка". Позивач не звертався до Черкаської ОДА та Національної академії наук України з заявами про необхідність встановлення сервітуту за рахунок земельної ділянки НДП "Софіївка".

Представник відповідача вимоги заперечив та вказав, що НДП "Софіївка" не є власником земельної ділянки, яка перебуває в постійному користуванні у парку. Позивач має інший вихід на міську вулицю зі своєї ділянки і сервітут порушить право відповідача на використання паркової структури за призначенням. Просив в задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи (ОДА) проти вимог не заперечував, однак вирішення питання встановлення сервітуту на обмеженій земельній ділянці залишив на розсуд суду.

Представник третьої особи (НАН) вимоги заперечив та просив у позові відмовити, оскільки позивач не звертався до НАН України з заявою про встановлення сервітуту. Окрім цього чинне земельне законодавство не передбачає встановлення сервітуту на землях природно-заповідного фонду. НДП "Софіївка" не є розпорядником спірної земельної ділянки.

За результатами судового розгляду судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення відповідно до приписів ст.ст. 233, 240 ГПК України.

Судом встановлено та перевірено доказами такі взаємовідносин сторін та обставини:

Державна реєстрація юридичної особи позивача ПП "Статус Умань" проведена 09.09.2019.

Відповідно до реєстрації права власності на нерухоме майно позивачеві належить комплекс будівель та споруд насосної станції "Софіївка" загальною площею 244,5 кв.м, розташованої по вул.Потоцького,22а в м.Умань індексний номер 186570252 від 29.10.2019 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (т.1 а.с.10).

Позивач ПП "Статус Умань" є власником земельної ділянки під спорудою, кадастровий номер 7110800000:05:001:0815 площею 0,3903 га, отриманої на підставі рішення Уманської міської ради №3.63-83/7 від 02.10.2020 (т.1 а.с.12).

Суміжним користувачем з ділянкою позивача є Національний дендрологічний парк "Софіївка" НАН України. Земельна ділянка парку "Софіївка" знаходиться у його постійному користуванні на підставі Державного акту серія ЧР№23-110, виданого Уманською міською радою в (т.1 а.с.27-30). Кадастровий номер земельної ділянки парку "Софіївка" - 7110800000:05:001:0271.

Оскільки земельна ділянка позивача з однієї сторони обмежена крутим схилом, незручним рельєфом місцевості, що обмежує доступ та під`їзд до ділянки, а з іншої сторони земельною ділянкою відповідача, позивач вважає за доцільне вирішувати питання встановлення сервітуту для проїзду та проходу на свою ділянку через ділянку відповідача - як вимушене обмежене право користування чужою земельною ділянкою. Утворення та побудову нової дороги для проїзду на земельну ділянку позивача останній вважає неможливим та небезпечним для учасників руху та експлуатації транспорту.

Маючи намір використовувати своє нерухоме майно та земельну ділянку в господарській діяльності, позивач 09.03.2021 звернувся до відповідача з пропозицією укладення договору на встановлення безстрокового безоплатного земельного сервітуту (лист від 09.03.2021 №2, т.1 а.с.33) та отримав 25.03.2021 від останнього відповідь про неможливість укладення договору сервітуту (лист від 16.03.2021 №91, т.1 а.с.37).

Ухилення відповідача від укладення договору сервітуту стало причиною звернення позивача в суд за захистом порушеного права та встановлення сервітуту за рішенням суду.

На обґрунтування вимог позивачем подано листування з керівником НДП "Софіївка" та висновки земельно-технічної експертизи від 17.01.2022 №1-17/01 (том 2 а.с.16-62).

Відповідач вимоги заперечив, просив у позові відмовити. Подано відзив на позов. Заперечує можливість встановлення сервітуту на особливо цінних землях дендрологічного парку. Вказує на можливість виходу позивача на дорогу загального користування в м.Умань (комунальна автомобільна мережа).

Третя особа (ОДА) у вирішенні питання встановлення сервітуту за рахунок земельної ділянки НДП "Софіївка" покладається на розсуд суду.

Третя особа (НАНУ) категорично заперечує вимоги та просить відмовити в задоволенні позову, оскільки позивач звернувся до неналежного відповідача, без дотримання процедури встановлення сервітуту, без врахування статусу особливо цінних земель заповідного фонду у постійного користувача НДП "Софіївка".

Інших документів та доказів не подано.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності та за внутрішнім переконанням, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають до задоволення.

Згідно з постановою Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 №14 "Про судове рішення у цивільній справі", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з положеннями Пленуму ВГСУ від 23.03.2012 №6 "Про судове рішення" при прийнятті рішення суд має врахувати майнові інтереси сторін, не надаючи переваги одному учаснику над іншим. Рішення має ґрунтуватися на повній та всебічній оцінці доказів у конкретній справі.

Судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим - приписи частини 1 ст. 236 ГПК України.

Щодо статусу учасників процесу:

Позивач та відповідач у справі є суб`єктами господарювання на ринку послуг України та самостійними юридичними особами, що підтверджено витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Третя особа (ОДА) у справі згідно з реєстраційними даними ЄДРПОУ є самостійною юридичною особою, віднесеною до органів державної виконавчої влади на місцях за Законом, діяльність якої визначена як підтримання громадського порядку. Дії Черкаської ОДА регламентовані приписами Конституції України, Закону України "Про місцеві державні адміністрації".

Третя особа (НАНУ) у справі згідно реєстраційних даних ЄДРПОУ є самостійною юридичною особою, вищою державною науковою організацією України. Дії НАН України регламентовані приписами Закону України "Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу".

Згідно ч.3 ст.5 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання повинні здійснювати свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Частина 2 ст.13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає зобов`язання особи при здійсненні своїх прав утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

За приписами ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Статтею 14 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором.

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Взаємовідносини сторін регулюються приписами ЦК та ГК України, ЗК України, Законом України "Про природно-заповідний фонд України", Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" та іншими підзаконними нормативними документами.

Суд враховує особливий статус земель НДП "Софіївка" як складову частину природно-заповідного фонду України та особливий статус майна юридичної особи. Природно-заповідний фонд охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання. Україна розглядає цей фонд як складову частину світової системи природних територій та об`єктів, що перебувають під особливою охороною.

Відповідно до чинного Державного акту на право постійного користування серії ЧР №23-110 (т.1 а.с.27) земельна ділянка площею 0,3689 га передана відповідно до рішення Уманської міської ради від 13.06.1996 №301 в постійне користування Дендрологічного парку "Софіївка" для виробничих потреб.

Управненим органом від імені держави на розпорядження особливо цінними землями державної власності та землями заповідного фонду на території Черкаської області виступає Черкаська обласна державна адміністрація в силу своїх повноважень за Законом (ст.21 ЗУ "Про місцеві державні адміністрації").

Титульним користувачем та власником майна (активів) НДП "Софіївка" виступає НАН України в силу вимог Закону та своїх Статутних повноважень.

Поняття сервітуту визначено у ст.98 ЗК України як спеціальна норма Земельного кодексу України - право земельного сервітуту це право власника або землекористувача земельної ділянки чи іншої заінтересованої особи на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

Відповідно до Земельного кодексу України:

ст.98. Право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки чи іншої заінтересованої особи на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Строк дії земельного сервітуту, що встановлюється договором між особою, яка вимагає його встановлення, та землекористувачем, не може бути більшим за строк, на який така земельна ділянка передана у користування землекористувачу. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений;

ст.99. Власники або землекористувачі земельних ділянок чи інші заінтересовані особи можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів: а) право проходу та проїзду на велосипеді; б) право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху; в) право на розміщення тимчасових споруд (малих архітектурних форм); в-1) право на будівництво та розміщення об`єктів нафтогазовидобування; в-2) право на розміщення об`єктів трубопровідного транспорту; г) право прокладати на свою земельну ділянку водопровід із чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку; г-1) право розміщення (переміщення, пересування) об`єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем; ґ) право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку; д) право забору води з природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право проходу до природної водойми; е) право поїти свою худобу із природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право прогону худоби до природної водойми; є) право прогону худоби по наявному шляху; ж) право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд; з) інші земельні сервітути;

ст.100. Сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (землекористувачем) земельної ділянки. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Поняття та зміст сервітуту визначені в главі 32 ЦК Цивільного кодексу України як загальна норма "Право користування чужим майном".

Згідно з нормами ЦК України:

ст.401. Право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут);

ст.402. Сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту;

ст.403. Сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном. Сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку. Особа, яка користується сервітутом, зобов`язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут не підлягає відчуженню. Сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном. Сервітут зберігає чинність у разі переходу до інших осіб права власності на майно, щодо якого він встановлений. Збитки, завдані власникові (володільцеві) земельної ділянки або іншого нерухомого майна, особою, яка користується сервітутом, підлягають відшкодуванню на загальних підставах;

ст.404. Право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту. Право користування чужим майном може бути встановлено щодо іншого нерухомого майна (будівлі, споруди тощо).

Позивачем доказів звернення до уповноваженого органу влади (ОДА) чи титульного володільця (НАНУ) про вирішення питання встановлення сервітуту на землях НДП "Софіївка" не надано.

Суд враховує та поділяє позицію ВС України при встановленні сервітуту. Якщо особа, яка вимагає встановлення сервітуту, не зверталась до власника земельної ділянки з пропозицією на укладення сервітуту, в неї відсутня підстава для звернення до суду (Ухвала ВСУ від 04.02.2009 у справі №6-5967сво8).

Керівник відповідача (директор Національного дендрологічного парку "Софіївка" Національної академії наук України) не уповноважений вирішувати питання встановлення сервітуту на земельній ділянці особливо цінних земель, оскільки це не входить в коло його статутних повноважень та прямо протирічить низці нормативних документів. Лист відповідача від 16.03.2021 №91 (т.1 а.с.367) не є доказом погодження органу (власника, користувача) на встановлення сервітуту на землях НДП "Софіївка" на користь позивача.

Суд критично оцінює висновок земельно-технічної експертизи від 17.01.2022 №1-17/01 (том 2 а.с.16-62), оскільки в поданих документах (з урахуванням повного доступу експерта до кадастрової документації та до земельних ділянок в натурі) не показано розташування ділянки НДП "Софіївка" та розмежування з сусідніми ділянками комунальної власності в м.Умань, в тому числі і доріг загального користування, на чому наполягав представник відповідача.

Висновок експертизи не має для суду заздалегідь визначеної сили та може оцінюватись в сукупності з іншими доказами. Вказаний висновок не враховується судом при прийнятті рішення.

Суд при прийнятті рішення враховує правові позиції та практику Європейського суду з прав людини як джерело права, згоду на застосування якого надано Верховною Радою України (п. 4 ст. 11 ГПК України):

- принцип правової певності та юридичної визначеності в тому числі і недопустимість ревізування рішень судів, в тому числі які набрали законної сили з підстав бажання зацікавленої особи в переоцінці доказів (рішення "Агрокомплекс проти України" №23465/03 від 08.03.2012);

- принцип загальної оцінки судом відносин сторін та відсутності обов`язку суду давати оцінку кожній вимозі сторін (рішення "Серявін проти України" №4909/04 від 10.02.2010, рішення "Трофімчук проти України" №4241/03 від 28.10.2010);

- принцип повноти та межі обґрунтованості рішення судом в залежності від характеру рішення (рішення "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, серія А, №303-А, п. 29);

- принцип поваги до права на володіння своїм майном (рішення "Желтяков проти України" №4994/04 від 09.09.2011).

Суд вважає, що позивачем застосовано неналежний механізм та спосіб захисту порушеного права, що протирічить приписам ст.ст. 15-16 ЦК України.

Відповідно до 74, 76-79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права.

У суду відсутні правові підстави для задоволення позову з мотивів його безпідставності, надуманості, необґрунтованості та недоведеності. В задоволенні позову належить відмовити повністю.

За таких умов понесені судові витрати в розмірі судового збору відповідно до приписів ст.129 ГПК України належить покласти на позивача та не стягувати з відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 130, 232, 233, 236-241 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Приватного підприємства "Статус Умань" (Черкаська область, м.Умань, вул.Потоцького,22А, код ЄДРПОУ 43217097)

до Національного дендрологічного парку "Софіївка" Національної академії наук України (м.Умань, вул.Київська,12А, код ЄДРПОУ 03534653)

про встановлення земельного сервітуту - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня прийняття рішення. Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу безпосередньо до апеляційного суду на вказане рішення.

Повне рішення складено 28.06.2022.

Суддя Г.М.Скиба