Постанова

від 06.12.2022 по справі 925/1028/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" грудня 2022 р. Справа№ 925/1028/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коробенка Г.П.

суддів: Кравчука Г.А.

Козир Т.П.

секретар судового засідання - Огірко А.О.

за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 06.12.2022

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Статус Умань"

на рішення Господарського суду Черкаської області

від 22.06.2022 (повний текст рішення складено та підписано 28.06.2022)

у справі №925/1028/21 (суддя Скиба Г.М.)

за позовом Приватного підприємства "Статус Умань"

до Національного дендрологічного парку "Софіївка" Національної академії наук України

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:

1) Черкаської обласної державної адміністрації

2) Національної академії наук України

про встановлення земельного сервітуту

УСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Статус Умань" звернулось в Господарський суд Черкаської області із позовом до Національного дендрологічного парку "Софіївка" Національної академії наук України з вимогою встановити на користь Приватного підприємства "Статус Умань" безоплатний, безстроковий земельний сервітут відносно земельної ділянки з кадастровим номером 7110800000:05:001:0271, місце розташування: Черкаська область, місто Умань, вул. Садова, 38, яка належить на праві постійного землекористування Національному дендрологічному парку "Софіївка" Національної академії наук України для проходу та проїзду на велосипеді, проїзду всіма видами транспортних засобів (в тому числі спецтехнікою) по наявному на цій земельній ділянці шляху загальною площею 0,0866 га згідно опису меж, зазначених на кадастровому плані земельної ділянки, а саме: від А до Б, від Б до В, від Г до Д, від Д до Е, від Е до А.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачу належить на праві власності комплекс будівель і споруд насосної станції «Софіївка», загальною площею 244, 5 м, який розташований за адресою: Черкаська обл., м. Умань, вул. Потоцького 22а та земельна ділянка з кадастровим номером 7110800000:05:001:0815, площею 0,3903 га на якій знаходиться вищевказаний комплекс будівель і споруд. Суміжним землекористувачем до земельної ділянки позивача є Національний дендрологічний парк «Софіївка» НАН України, якому надано в постійне користування земельну ділянку з кадастровим номером 7110800000:05:001:0271. Позивач звернувся до відповідача з пропозицією укладення договору про встановлення земельного сервітуту, проте від останнього надійшла відповідь про неможливість укладення такого договору. Це і стало підставою для звернення до суду з позовом.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 22.06.2022 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції обґрунтоване тим, що судом при винесенні рішення з`ясовано, що керівник Національнього дендрологічного парку «Софіївка» НАН України не уповноважений вирішувати питання встановлення сервітуту на земельній ділянці особливо цінних земель, оскільки це не входить в коло його статутних повноважень, доказів звернення позивачем до уповноваженого органу влади (ОДА) чи титульного володільця про вирішення питання встановлення сервітуту на землях НДП «Софіївка» не надано. Що дає підстави для відмови у позові.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, Приватне підприємство "Статус Умань" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

В апеляційній скарзі позивач зазначає, що запропонований в позовній заяві спосіб встановлення сервітуту для проїзду є єдиним наявним на час розгляду судової справи варіантом встановлення земельного сервітуту для обслуговування та використання вказаної нежитлової будівлі за призначенням, що серед іншого підтверджується висновком земельно-технічної експертизи від 17.01.2022 № 1-17/01. Апелянт не погоджується з висновком суду про необхідність звернення до Черкаської ОДА чи НАН України з пропозицією про вирішення питання щодо встановлення земельного сервітуту на земля НДП «Софіївка», оскільки на його думку відповідно до державного акту на право постійного користування серії ЧН № 23-110 і рішення Уманської міської ради від 13.06.1996 № 301 єдиним володільцем земельної ділянки є НДП «Софіївка».

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.07.2022 апеляційну скаргу у справі №925/1028/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Коробенко Г.П., судді: Кравчук Г.А., Козир Т.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2022 відкладено розгляд питань про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду або залишення без руху апеляційної скарги у справі №925/1028/21 до надходження матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2022 відкрито апеляційне провадження у справі №925/1028/21 за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Статус Умань" на рішення Господарського суду Черкаської області від 22.06.2022 та призначено до розгляду в судовому засіданні.

На адресу суду від представника відповідача - Національного дендрологічного парку "Софіївка" Національної академії наук України надійшов відзив на апеляційну скаргу прокурора, в якому він не погоджується з доводами апеляційної скарги та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Також відповідач просить суд апеляційної інстанції вважати недопустимими та не враховувати при постановлення рішення матеріали технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту, що виконана ФОП Каплунська О.М. та висновок земельно-технічної експертизи від 17.01.2022 № 1-17/01.

На думку відповідача, на позивача фактично покладається обов`язок довести відсутність у нього можливості нормального використання своєї власної земельної ділянки без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки. При цьому доведенню позивачем також підлягає та обставина, що запропонований ним спосіб використання чужої земельної ділянки шляхом встановлення відповідного сервітуту є найменш обтяжливим для її власника/користувача. Відповідач вважає, що позивачем цього зроблено не було.

Також на адресу суду надійшов відзив від третьої особи - Національної академії наук України, в якому представник просить суд залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. При цьому представник третьої особи зазначає, що питання погодження земельного сервітуту у даному випадку має вирішуватися виключно за погодженням з НАН України і Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України, оскільки земельна ділянка відповідача з кадастровим номером 7110800000:05:001:0271 належить до майнового комплексу НАН України. Також представник звертає увагу суду на те, що позивач не звертався до НАН України з приводу встановлення земельного сервітуту на земельній ділянці 7110800000:05:001:0271.

У судове засідання, яке відбулось 06.12.2022 з`явилися представники позивача, відповідача та третьої особи-2, які надали суду пояснення по суті апеляційної скарги. Представник третьої особи 1 - Черкаської обласної державної адміністрації в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином за допомогою підсистеми Електронний суд, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа від 02.12.2022. Крім того усі процесуальні документи по справі своєчасно внесені та опубліковані в Єдиному державному реєстрі судових рішень для можливості ознайомлення учасників справи з їх текстом.

Заслухавши пояснення представників присутніх учасників справи, після проведення колегією суддів наради головуючий суддя оголосив вступну та резолютивну частину постанови, якою апеляційну скаргу Приватного підприємства "Статус Умань" залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Черкаської області від 22.06.2022 у справі №925/1028/21 без змін, при цьому колегія суддів виходила з наступного. Державна реєстрація юридичної особи позивача ПП "Статус Умань" проведена 09.09.2019.

Відповідно до реєстрації права власності на нерухоме майно позивачеві належить комплекс будівель та споруд насосної станції "Софіївка" загальною площею 244,5 кв.м, розташованої по вул.Потоцького,22а в м.Умань індексний номер 186570252 від 29.10.2019 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (т.1 а.с.10).

Позивач ПП "Статус Умань" є власником земельної ділянки під спорудою, кадастровий номер 7110800000:05:001:0815 площею 0,3903 га, отриманої на підставі рішення Уманської міської ради №3.63-83/7 від 02.10.2020 (т.1 а.с.12).

Суміжним користувачем з ділянкою позивача є Національний дендрологічний парк "Софіївка" НАН України. Земельна ділянка парку "Софіївка" знаходиться у його постійному користуванні на підставі Державного акту серія ЧР№23-110, виданого Уманською міською радою в (т.1 а.с.27-30). Кадастровий номер земельної ділянки парку "Софіївка" - 7110800000:05:001:0271.

Оскільки земельна ділянка позивача з однієї сторони обмежена крутим схилом, незручним рельєфом місцевості, що обмежує доступ та під`їзд до ділянки, а з іншої сторони земельною ділянкою відповідача, позивач вважає за доцільне вирішувати питання встановлення сервітуту для проїзду та проходу на свою ділянку через ділянку відповідача - як вимушене обмежене право користування чужою земельною ділянкою. Утворення та побудову нової дороги для проїзду на земельну ділянку позивача останній вважає неможливим та небезпечним для учасників руху та експлуатації транспорту.

Маючи намір використовувати своє нерухоме майно та земельну ділянку в господарській діяльності, позивач 09.03.2021 звернувся до відповідача з пропозицією укладення договору на встановлення безстрокового безоплатного земельного сервітуту (лист від 09.03.2021 №2, т.1 а.с.33) та отримав 25.03.2021 від останнього відповідь про неможливість укладення договору сервітуту (лист від 16.03.2021 №91, т.1 а.с.37).

Ухилення відповідача від укладення договору сервітуту стало причиною звернення позивача в суд за захистом порушеного права та встановлення сервітуту за рішенням суду. На обґрунтування вимог позивачем подано листування з керівником НДП "Софіївка" та висновки земельно-технічної експертизи від 17.01.2022 №1-17/01 (том 2 а.с.16-62).

Позивач та відповідач у справі є суб`єктами господарювання на ринку послуг України та самостійними юридичними особами, що підтверджено витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Третя особа (ОДА) у справі згідно з реєстраційними даними ЄДРПОУ є самостійною юридичною особою, віднесеною до органів державної виконавчої влади на місцях за Законом, діяльність якої визначена як підтримання громадського порядку. Дії Черкаської ОДА регламентовані приписами Конституції України, Закону України "Про місцеві державні адміністрації".

Третя особа (НАНУ) у справі згідно реєстраційних даних ЄДРПОУ є самостійною юридичною особою, вищою державною науковою організацією України. Дії НАН України регламентовані приписами Закону України "Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу".

Згідно ч.3 ст.5 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання повинні здійснювати свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Частина 2 ст.13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає зобов`язання особи при здійсненні своїх прав утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

За приписами ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Статтею 14 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором.

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Взаємовідносини сторін регулюються приписами ЦК та ГК України, ЗК України, Законом України "Про природно-заповідний фонд України", Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" та іншими підзаконними нормативними документами.

Суд враховує особливий статус земель НДП "Софіївка" як складову частину природно-заповідного фонду України та особливий статус майна юридичної особи. Природно-заповідний фонд охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання. Україна розглядає цей фонд як складову частину світової системи природних територій та об`єктів, що перебувають під особливою охороною. Відповідно до чинного Державного акту на право постійного користування серії ЧР №23-110 (т.1 а.с.27) земельна ділянка площею 0,3689 га передана відповідно до рішення Уманської міської ради від 13.06.1996 №301 в постійне користування Дендрологічного парку "Софіївка" для виробничих потреб.

Управненим органом від імені держави на розпорядження особливо цінними землями державної власності та землями заповідного фонду на території Черкаської області виступає Черкаська обласна державна адміністрація в силу своїх повноважень за Законом (ст.21 ЗУ "Про місцеві державні адміністрації").

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про особливості правового режиму діяльності НАН України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу» об`єкти майнового комплексу НАН України та національних галузевих академій наук використовуються відповідно до законодавства України, а також статуту НАН України та статутів національних галузевих академій наук, а також статутів організацій, що віднесені до їх відання.

Відповідно до п. 8.10 Статуту НАН України та організації НАН України мають право використовувати належне їм майно для участі у цивільних відносинах, у тому числі для ведення фінансово-господарської діяльності, будівництва об`єктів наукового та соціального призначення відповідно до цілей їх утворення та в межах цивільної правоздатності.

Отже, вищезазначені приписи чинного законодавства та положення Статуту НАН України передбачають наявність у НАН України повноважень на здійснення управління та розпорядження об`єктами майнового комплексу НАН України, до яких зокрема належить зокрема, земельні ділянки, що перебувають у користуванні НДП «Софіївка» НАН України. Враховуючи викладене, суд не знаходить підтвердження доводам апелянта про те, єдиним володільцем земельної ділянки з кадастровим номером 7110800000:05:001:0271 є НДП «Софіївка», до якої звертався апелянт з проханням про встановлення сервітуту.

Поняття сервітуту визначено у ст.98 ЗК України як спеціальна норма Земельного кодексу України - право земельного сервітуту це право власника або землекористувача земельної ділянки чи іншої заінтересованої особи на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

Відповідно до Земельного кодексу України:

ст.98. Право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки чи іншої заінтересованої особи на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Строк дії земельного сервітуту, що встановлюється договором між особою, яка вимагає його встановлення, та землекористувачем, не може бути більшим за строк, на який така земельна ділянка передана у користування землекористувачу. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений; ст.99. Власники або землекористувачі земельних ділянок чи інші заінтересовані особи можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів: а) право проходу та проїзду на велосипеді; б) право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху; в) право на розміщення тимчасових споруд (малих архітектурних форм); в-1) право на будівництво та розміщення об`єктів нафтогазовидобування; в-2) право на розміщення об`єктів трубопровідного транспорту; г) право прокладати на свою земельну ділянку водопровід із чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку; г-1) право розміщення (переміщення, пересування) об`єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем; ґ) право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку; д) право забору води з природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право проходу до природної водойми; е) право поїти свою худобу із природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право прогону худоби до природної водойми; є) право прогону худоби по наявному шляху; ж) право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд; з) інші земельні сервітути;

ст.100. Сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (землекористувачем) земельної ділянки. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно. Поняття та зміст сервітуту визначені в главі 32 ЦК Цивільного кодексу України як загальна норма "Право користування чужим майном".

Згідно з нормами ЦК України:

ст.401. Право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут);

ст.402. Сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту; ст.403. Сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном. Сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку. Особа, яка користується сервітутом, зобов`язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут не підлягає відчуженню. Сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном. Сервітут зберігає чинність у разі переходу до інших осіб права власності на майно, щодо якого він встановлений. Збитки, завдані власникові (володільцеві) земельної ділянки або іншого нерухомого майна, особою, яка користується сервітутом, підлягають відшкодуванню на загальних підставах; ст.404. Право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту. Право користування чужим майном може бути встановлено щодо іншого нерухомого майна (будівлі, споруди тощо).

Позивачем доказів звернення до уповноваженого органу влади (ОДА) чи титульного володільця (НАНУ) про вирішення питання встановлення сервітуту на землях НДП "Софіївка" не надано.

Суд враховує та поділяє позицію ВС України при встановленні сервітуту відповідно до якої, якщо особа, яка вимагає встановлення сервітуту, не зверталась до власника земельної ділянки з пропозицією на укладення сервітуту, в неї відсутня підстава для звернення до суду (Ухвала ВСУ від 04.02.2009 у справі №6-5967сво8).

Керівник відповідача (директор Національного дендрологічного парку "Софіївка" Національної академії наук України) не уповноважений вирішувати питання встановлення сервітуту на земельній ділянці особливо цінних земель, оскільки це не входить в коло його статутних повноважень та прямо протирічить низці нормативних документів. Лист відповідача від 16.03.2021 №91 (т.1 а.с.367) не є доказом погодження органу (власника, користувача) на встановлення сервітуту на землях НДП "Софіївка" на користь позивача.

Суд критично оцінює висновок земельно-технічної експертизи від 17.01.2022 №1-17/01 (том 2 а.с.16-62), оскільки в поданих документах (з урахуванням повного доступу експерта до кадастрової документації та до земельних ділянок в натурі) не показано розташування ділянки НДП "Софіївка" та розмежування з сусідніми ділянками комунальної власності в м.Умань, в тому числі і доріг загального користування, на чому наполягав представник відповідача.

Висновок експертизи не має для суду заздалегідь визначеної сили та може оцінюватись в сукупності з іншими доказами. Вказаний висновок не враховується судом при прийнятті рішення.

Суд при прийнятті рішення враховує правові позиції та практику Європейського суду з прав людини як джерело права, згоду на застосування якого надано Верховною Радою України (п. 4 ст. 11 ГПК України):

- принцип правової певності та юридичної визначеності в тому числі і недопустимість ревізування рішень судів, в тому числі які набрали законної сили з підстав бажання зацікавленої особи в переоцінці доказів (рішення "Агрокомплекс проти України" №23465/03 від 08.03.2012);

- принцип загальної оцінки судом відносин сторін та відсутності обов`язку суду давати оцінку кожній вимозі сторін (рішення "Серявін проти України" №4909/04 від 10.02.2010, рішення "Трофімчук проти України" №4241/03 від 28.10.2010);

- принцип повноти та межі обґрунтованості рішення судом в залежності від характеру рішення (рішення "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, серія А, №303-А, п. 29);

- принцип поваги до права на володіння своїм майном (рішення "Желтяков проти України" №4994/04 від 09.09.2011). Суд вважає, що позивачем застосовано неналежний механізм та спосіб захисту порушеного права, що протирічить приписам ст.ст. 15-16 ЦК України.

Відповідно до 74, 76-79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права. Отже суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Щодо інших доводів Приватного підприємства "Статус Умань", наведених у апеляційній скарзі, про невмотивованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, слід зазначити наступне.

Європейський суд з прав людини у справах "Руїс Торіха проти Іспанії", "Суомінен проти Фінляндії", "Гірвісаарі проти Фінляндії" неодноразово наголошував на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Ураховуючи наведене, рішення Господарського суду Черкаської області від 22.06.2022 у справі №925/1028/21 відповідає матеріалам справи, є законним та обґрунтованим, прийнятим відповідно до норм процесуального законодавства, підстави, передбачені ст.ст. 277-278 ГПК України для його скасування, відсутні.

Судові витрати (судовий збір за подання апеляційної скарги), згідно до ст. 129 ГПК України покладаються на Приватне підприємство "Статус Умань".

Керуючись ст. 129, 267-270, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Статус Умань" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 22.06.2022 у справі №925/1028/21 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Приватне підприємство "Статус Умань". 4. Матеріали справи №925/1028/21 повернути Господарському суду Черкаської області.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 12.12.2022.

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді Г.А. Кравчук

Т.П. Козир