Постанова

від 03.07.2022 по справі 479/859/20

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

04.07.22

22-ц/812/652/22

Єдиний унікальний номер судової справи:479/859/20

Провадження № 22ц/812/652/22 Суддя-доповідач апеляційного суду Самчишина Н.В.

Постанова

Іменем України

04 липня 2022 року м. Миколаїв справа № 479/859/20

Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого Самчишиної Н.В.,

суддів Колосовського С.Ю., Серебрякової Т.В.,

із секретарем судового засідання Калашник А.О.,

за участю: позивачки ОСОБА_1 та її представника - ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 06 квітня 2022 року, ухваленого в складі головуючого судді Репушевської О.В., в приміщенні того ж суду, по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання недійсними заповітів та скасування свідоцтва про право на спадщину,

встановив:

05 жовтня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання недійсними заповітів та скасування свідоцтва про право на спадщину.

В обґрунтування позову, позивач зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_5 , після смерті якого залишилось спадкове майно у вигляді земельних ділянок, що розташовані в межах території Берізківської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області.

Після звернення із заявою про прийняття спадщини до Першої первомайської державної нотаріальної контори, 06 жовтня 2017 року їй було повідомлено, що існує два заповіту ОСОБА_5 , які складені 21 березня 2011 року та 22 липня 2015 року на ім`я ОСОБА_3 , що посвідчені ОСОБА_6 , приватним нотаріусом Врадіївського районного нотаріального округу Миколаївської області.

На її думку заповіти були укладені ОСОБА_5 з порушенням порядку їх посвідчення та складання, оскільки за життя ОСОБА_5 зазначав, що хотів залишити своє майно своїм дітям, вони не були підписані ОСОБА_5 та не відповідали волі спадкодавця, а також з невідомих причин посвідчені поза межами територіального округу місця розташування земельних ділянок і місця проживання спадкодавця, що викликає сумніви щодо їх законності.

ОСОБА_5 на час написання заповітів був здоровою людиною без будь-яких вад.

Посилаючись на викладене та на те, що оспорювані заповіти впливають на законні права та інтереси її як спадкоємця майна після смерті чоловіка ОСОБА_5 , позивачка просила суд визнати недійсними заповіти складені ОСОБА_5 21 березня 2011 року, зареєстрований у спадковому реєстрі №210, та 22 липня 2015 року, зареєстрований у спадковому реєстрі №554, на ім`я ОСОБА_3 , скасувати свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 01 березня 2018 року, посвідчених ОСОБА_7 , приватним нотаріусом Врадіївського районного нотаріального округу Миколаївської області, зареєстрованих в реєстрі за №2-292,2-293,2-294,2-295,2-296,2-297,2-298,2-299,2-300,2-301.

Заперечуючи проти позову у відзиві, представник відповідача ОСОБА_3 адвокат Бездітний В.А. посилався як на необґрунтованість позову, так і на пропуск позивачем позовної давності.

Рішенням Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 06 квітня2022 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що заповіти по формі та змісту відповідають вимогам чинного законодавства, а їхній зміст не викликає сумнівів щодо дійсного волевиявлення заповідача.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій посилаючись на те, що рішення суду в частині визнання недійсним заповіту складеного 22липня 2015 року та скасування свідоцтв про право на спадщину за заповітом від 01березня 2018 року, посвідчених ОСОБА_7 , приватним нотаріусом Врадієвського районного нотаріального округу Миколаївської області, зареєстрованих в реєстрі за №2-292, 2-293, 2-294, 2-295, 2-296, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповно досліджені та з`ясовані обставини справи, судом не взята до уваги медична документація щодо здоров`я спадкодавця та не надана належна оцінка усім обставинам справи, просила рішення суду в зазначеній вище частині скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити.

Відзивів на апеляційну скаргу учасниками справи не подано.

Аналіз змісту доводів та вимог апеляційної скарги ОСОБА_5 свідчить, що рішення суду в частині вирішення позовних вимог про визнання недійсним заповіту від 21березня2011 року та виданих на його підставі свідоцтв про право на спадщину не оскаржується, а тому згідно положень статті 367 ЦПК України не є предметом апеляційного перегляду.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та або відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам закону оскаржуване рішення відповідає.

З матеріалів справи вбачається і таке встановлено судом, що 22 липня 2015 року ОСОБА_5 на випадок своєї смерті склав заповіт, згідно якого земельні ділянки, призначені для введення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані за адресою: Миколаївська область, Кривоозерський район, Берізківська сільська рада, 4823980200:02:000:1335, 4823980200:02:000:1334, 4823980200:01:000:1182, 4823980200:01:000:1183, 4823980200:01:000:1181 заповів ОСОБА_3 , 1978 року народження.

Вказаний заповіт посвідчено приватним нотаріусом Врадіївського районного нотаріального округу Миколаївської області Лавріненко М.І. в присутності двох свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 та підписано іншою особою ОСОБА_10 у зв`язку з хворобою заповідача ОСОБА_5 (а.с.17-18).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть від 16 березня 2017 року Серія НОМЕР_1 , актовий запис №226 (а.с.9).

Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина, зокрема на вищезазначені земельні ділянки.

З копії свідоцтв про право на спадщину за заповітом від 01 березня 2018 року вбачається, що із заявою про прийняття спадщини звернувся ОСОБА_3 на підставі заповіту та йому видані свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельні ділянки (а.с.50).

Позивачка у встановлений законом строк також звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті чоловіка ОСОБА_5 .

Постановою Першої первомайської державної нотаріальної контори від 06жовтня2017року ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельні ділянки, які залишилися після смерті її чоловіка, було відмовлено, у зв`язку з тим, що є спадкоємець за заповітом на земельні ділянки (а.с.10).

Як на підставу задоволення своїх вимог позивачка посилалася на те, що заповіт не відповідає вимогам щодо його форми та посвідчення, а також порушено порядок складання.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до положень статей 1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Посвідчення правочинів є однією з нотаріальних дій, які вчиняють нотаріуси (пункт 1 частини першої статті 34 Закону України «Про нотаріат»).

Згідно із положеннями статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Згідно із вимогами частини другої статті 1248 ЦК України нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (стаття 1253 цього Кодексу).

Частиною першою та другою статті 1257 ЦК України передбачено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Згідно з частиною другою статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до частин першої-третьої статті 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.

У частині четвертій статті 207 ЦК України зазначено, що якщо фізична особа у зв`язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа. Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє.

Статтею 1253 ЦК України передбачена можливість посвідчення заповіту при свідках, яке відбувається за бажанням заповідача. У випадках, встановлених абзацом третім частини другої статті 1248 і статтею 1252 цього Кодексу, присутність не менш як двох свідків при посвідченні заповіту є обов`язковою. Свідками можуть бути лише особи з повною цивільною дієздатністю і не можуть бути: нотаріус або інша посадова, службова особа, яка посвідчує заповіт; спадкоємці за заповітом; члени сім`ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом; особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому. У текст заповіту заносяться відомості про особу свідків.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшов правильного висновку про те, що заповіт від 22 липня 2015 року за формою та порядком посвідчення відповідає вимогам статей 1247, 1248 ЦК України та розділу ІІ глави 3 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5. При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що хоча суд і послався на «Інструкцію про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженої Наказом Міністерства юстиції України №20/5 від 03 квітня 2004 року, який втратив чинність на підставі Наказу Міністерства юстиції №296/5 від 22 лютого 2012 року, проте це не вплинуло на правильність висновків суду.

Доводи апеляційної скарги про те, що текст заповіту, за відсутності для того підстав, був підписаний іншою особою, а не заповідачем особисто, є необґрунтованими. У тексті заповіту вказано, що його підписав ОСОБА_10 у зв`язку з хворобою заповідача на його особисте прохання та за його дорученням після прочитання тексту заповіту нотаріусом. Посвідчення заповіту, у зв`язку з не встановленням судом інших обставин, відбулося при двох свідках, які не є ані спадкоємцями за заповітом, ані членами сім`ї чи близькими родичами ОСОБА_3 . Дієздатність свідків було перевірено нотаріусом.

Підписання заповіту іншою особою на прохання заповідача відбулося з дотриманням вимог закону та відображало дійсне волевиявлення заповідача на розпорядження своїм майном. Текст спірного заповіту був прочитаний вголос свідками ОСОБА_11 та ОСОБА_9 . Позивач не надала доказів на спростування цих обставин.

Медичну документацію про хвороби спадкодавця, що надана позивачкою суду першої інстанції, датована з 2016 року, тобто після складання оспорюваного заповіту, та висновок експерта від 17 червня 2021 року про підписання спадкодавцем заповіту від 21березня2011року, суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги, оскільки ця документація та висновок експерта не спростовують встановлених судом обставин на час складання спадкодавцем заповіту у липні 2015 року та відсутність його волевиявлення.

Отже суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність позивачем обставин, які б могли свідчити про недійсність заповіту.

За такого доводи апеляційної скарги не даю ть підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а тому відповідно до положень ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

За результатами висновку суду апеляційної інстанції про залишення апеляційної скарги без задоволення, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на заявника.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 06 квітня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного її тексту до Верховного Суду у порядку та випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України

Головуючий Н.В. Самчишина

Судді С.Ю. Колосовський

Т.В. Серебрякова

Повний текст постанови складено 05 липня 2022 року.