Ухвала

від 04.07.2022 по справі 607/3758/22

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

Іменем України

05.07.2022 Справа №607/3758/22 Провадження № 2-з/607/93/2022

м. Тернопіль

Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Марциновська І.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про додаткове забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором позики,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором позики.

Одночасно з пред`явленням даного позову позивач заявив про забезпечення позову, а саме:

1. накласти арешт у межах суми заявлених вимог 43000 доларів США на:

- грошові кошти та все рухоме і нерухоме майно, зареєстроване на праві власності за ОСОБА_2 , зокрема, але не виключно: будівлі та споруди загальною площею 1102,7 кв. м, в які входять цегляний будинок контори літери «А», цегляна прибудова літери «а1», цегляний ливарний цех літери «Б», цегляна прибудова «б1», цегляний ливарний цех літери «В», цегляна прибудова літери «в1», кам`яний підвал літери «в2», цегляний ливарний цех літери «Д», цегляна прибудова літери «д1», що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ; будівлю площею 816,1 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; 1/3 частки права власності на квартиру загальною площею 66,3 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ;

- грошові кошти та все рухоме і нерухоме майно, що належить ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності та перебуває у володінні або зареєстроване за дружиною ОСОБА_3 , зокрема, але не виключно: будинок загальною площею 92,4 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 ; квартиру загальною площею 44 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 ; домоволодіння загальною площею 309,8 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 ;

- частку статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінал» (код ЄДРПОУ 31973337), Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВП» (код ЄДРПОУ 33198846), належну ОСОБА_2 ;

- все інше рухоме і нерухоме майно ОСОБА_2 , зокрема, але не виключно автотранспорт, яке буде виявлене органами державної виконавчої служби або приватними виконавцями під час виконання ухвали суду про забезпечення позову;

2. заборонити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження чи обтяження вказаного вище арештованого майна;

3. заборонити суб`єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам здійснювати реєстраційні дії щодо відчуження чи обтяження зазначеного вище арештованого майна.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17.03.2022 така заява про забезпечення позову задоволена частково, заборонено власнику ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження чи обтяження нерухомого майна, а саме: будівель та споруд загальною площею 1102,7 кв. м, в які входять цегляний будинок контори літери «А», цегляна прибудова літери «а1», цегляний леварний цех літери «Б», цегляна прибудова «б1», цегляний ливарний цех літери «В», цегляна прибудова літери «в1», кам`яний підвал літери «в2», цегляний ливарний цех літери «Д», цегляна прибудова літери «д1», що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , а також заборонено суб`єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам здійснювати реєстраційні дії щодо відчуження чи обтяження нерухомого майна, а саме: будівель та споруд загальною площею 1102,7 кв. м, в які входять цегляний будинок контори літери «А», цегляна прибудова літери «а1», цегляний леварний цех літери «Б», цегляна прибудова «б1», цегляний ливарний цех літери «В», цегляна прибудова літери «в1», кам`яний підвал літери «в2», цегляний ливарний цех літери «Д», цегляна прибудова літери «д1», що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . У іншій частині заяви відмовлено.

01.07.2022 позивач, від імені якого діє адвокат Трут Д.В., подав до канцелярії Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області заяву про додаткове забезпечення позову. Дана заява з урахуванням вихідних днів передана на розгляд судді 04.07.2022.

У цій заяві позивач просить накласти арешт на нерухоме майно, зареєстроване на праві власності за ОСОБА_2 , а саме на:

- нежитлові будівлі загальною площею 758 кв. м (жерстяний цех під літ. «Б» площею 681,8 кв. м, склад під літ. «З» площею 54,7 кв. м, прохідну під літ. «М» площею 21,5 кв. м), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 ;

- будівлю загальною площею 816,1 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;

- нежитлове приміщення загальною площею 462,2 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_7 ;

- нежитлове приміщення загальною площею 123,4 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_8 ;

- нежитлове приміщення загальною площею 116,1 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_9 ;

- нежитлове приміщення загальною площею 166,1 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_10 ;

- 1/3 частки права власності на квартиру загальною площею 66,3 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ;

- земельні ділянки площею 0,3771 га, кадастровий номер 6122483000:01:003:0505 та площею 1,7878 га, кадастровий номер 6125286900:01:001:2050,

у межах суми заявлених вимог 45979 доларів США.

Така заява мотивована тим, що після прийняття ухвали від 17.03.2022 позивач отримав нові докази, а саме, що вартість вже обтяжених будівель є значно меншою від ціни позову, що унеможливить в майбутньому повне виконання судового рішення. При цьому позивач вважає, що існує реальна загроза перереєстрації нерухомого майна відповідачем з метою ухилення від виконання судового рішення. За таких підстав позивач просить задовольнити заяву про додаткове забезпечення позову від 01.07.2022.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи.

Вивчивши доводи позивача, викладені у поданій заяві, а також дослідивши матеріали цивільної справи, що стосуються заяви про додаткове забезпечення позову, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви з таких підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Види забезпечення позову визначені положеннями ч. 1 ст. 150 ЦПК України.

При цьому відповідно до вимог ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позовними вимогами.

Також відповідно до роз`яснень, викладених у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Суд встановив, що з урахуванням заяви про зміну предмету позову на даний час предметом позову ОСОБА_1 є стягнення коштів за договором позики від 01.10.2019 у сумі 42000 доларів США, процентів за користування позикою у сумі 1097 доларів США та 3 % річних за період прострочення повернення боргу за договором позики у сумі 2882 долари США.

При цьому ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17.03.2022 вже вирішено питання про забезпечення позову у даній цивільній справі та заборонено власнику ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження чи обтяження нерухомого майна, а саме: будівель та споруд загальною площею 1102,7 кв. м, в які входять цегляний будинок контори літери «А», цегляна прибудова літери «а1», цегляний леварний цех літери «Б», цегляна прибудова «б1», цегляний ливарний цех літери «В», цегляна прибудова літери «в1», кам`яний підвал літери «в2», цегляний ливарний цех літери «Д», цегляна прибудова літери «д1», що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , а також заборонено суб`єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам здійснювати реєстраційні дії щодо відчуження чи обтяження нерухомого майна, а саме: будівель та споруд загальною площею 1102,7 кв. м, в які входять цегляний будинок контори літери «А», цегляна прибудова літери «а1», цегляний леварний цех літери «Б», цегляна прибудова «б1», цегляний ливарний цех літери «В», цегляна прибудова літери «в1», кам`яний підвал літери «в2», цегляний ливарний цех літери «Д», цегляна прибудова літери «д1», що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

При прийняттітакого рішеннясуд враховував,що начас розглядузаяви прозабезпечення позовуціна позовустановила 42000доларів США,і судвважав,що вартість такого належного відповідачу нерухомого майна у разі його примусового відчуження може повністю забезпечити виконання рішення суду та задоволення майнових вимог позивача у випадку прийняття судом рішення на користь останнього.

Указана ухвала суду від 17.03.2022 позивачем не оскаржувалась та набрала законної сили.

Щодо нових обставин та доводів, про які вказав у своїй заяві позивач, суд зазначає таке.

До заяви про додаткове забезпечення позову позивач додав копію висновку про вартість майна від 30.06.2022. У даному висновку ТОВ «Захід-Експерт»,яке дієна підставідоговору таСертифікату суб`єктаоціночної діяльності№ 16/21від 18.01.2021, здійснивши незалежну оцінку вартості нерухомого майна, на яке ухвалою від 17.03.2022 з метою забезпечення позову вже накладено обтяження, дійшло висновку, що вартість об`єкта оцінки на дату оцінки становить 551350 грн без ПДВ.

Так, правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначені у Законі України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» (далі за текстом Закон).

Згідно з ч. 4 ст. 3 Закону процедура оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлено у ст. 12 Закону.

Підставою для проведення оцінки майна є, зокрема, договір між суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання та замовником оцінки, який укладається в письмовій формі та може бути двостороннім або багатостороннім (ч. 1 ст. 10, ч. 1 ст. 11 Закону).

У ч. 1 ст. 12 Закону встановлено, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності.

За змістом ст. 3 Закону оцінка майна - це процес визначення його вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами з оцінки майна, і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.

Згідно з ч. 6 ст. 9 Закону положення (національні стандарти) оцінки майна є обов`язковими до виконання суб`єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.

Національний стандарт № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затверджений постановою КМУ № 1440 від 10.09.2003, є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна. Поняття, що вживаються у цьому стандарті, використовуються в інших національних стандартах.

Національний стандарт № 2 «Оцінка нерухомого майна», затверджений постановою КМУ № 1442 від 28.10.2004, також є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки нерухомого майна (нерухомості) суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна та проводять державну експертизу звітів з експертної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності у разі їх продажу.

Отже, оцінка нерухомого майна має здійснюватися відповідно до Національного стандарту № 2 з урахуванням вимог Національного стандарту № 1, яким визначено загальні засади процедури оцінювання.

Згідно з п. 15, 16 Національного стандарту № 1 методи проведення оцінки, що застосовуються під час визначення ринкової вартості об`єкта оцінки у разі використання порівняльного підходу, повинні ґрунтуватися на результатах аналізу цін продажу (пропонування) на подібне майно. Визначення ринкової вартості об`єкта оцінки за допомогою порівняльного підходу ґрунтується на інформації про ціни продажу (пропонування) подібного майна, достовірність якої не викликає сумнівів в оцінювача. У разі відсутності або недостатності зазначеної інформації у звіті про оцінку майна зазначається, якою мірою це вплинуло на достовірність висновку про ринкову вартість об`єкта оцінки.

Згідно з п. 38 Національного стандарту № 1 для проведення оцінки майна застосовуються такі основні методичні підходи: витратний (майновий - для оцінки об`єктів у формі цілісного майнового комплексу та у формі фінансових інтересів); дохідний; порівняльний.

Відповідно до п. 48-49 Національного стандарту № 1 для визначення ринкової вартості об`єкта оцінки у матеріальній формі із застосуванням порівняльного підходу інформація про подібне майно повинна відповідати таким критеріям: умови угод купівлі-продажу або умови пропонування щодо укладення таких угод не відрізняються від умов, які відповідають вимогам, що висуваються для визначення ринкової вартості; продаж подібного майна відбувся з дотриманням типових умов оплати; умови на ринку подібного майна, що визначали формування цін продажу або пропонування, на дату оцінки істотно не змінилися або зміни, які відбулися, можуть бути враховані. Основними елементами порівняння є характеристики подібного майна за місцем його розташування, фізичними та функціональними ознаками, умовами продажу тощо. Коригування вартості подібного майна здійснюється шляхом додавання або вирахування грошової суми із застосуванням коефіцієнта (відсотка) до ціни продажу (пропонування) зазначеного майна або шляхом їх комбінування.

Так, згідно з положеннями п. 50 Національного стандарту № 1 проведенню незалежної оцінки майна передує підготовчий етап, на якому здійснюється, зокрема, ознайомлення з об`єктом оцінки.

Відповідно до п. 51 Національного стандарту № 1 незалежна оцінка майна проводиться у такій послідовності: укладення договору на проведення оцінки, ознайомлення з об`єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки; ідентифікація об`єкта оцінки та пов`язаних з ним прав, аналіз можливих обмежень та застережень, які можуть супроводжувати процедуру проведення оцінки та використання її результатів; вибір необхідних методичних підходів, методів та оціночних процедур, що найбільш повно відповідають меті оцінки та обраній базі, визначеним у договорі на проведення оцінки, та їх застосування; узгодження результатів оцінки, отриманих із застосуванням різних методичних підходів; складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об`єкта оцінки на дату оцінки; доопрацювання (актуалізація) звіту та висновку про вартість об`єкта оцінки на нову дату (у разі потреби).

Згідно з п. 52 Національного стандарту № 1 оцінювач самостійно здійснює пошук інформаційних джерел (за винятком документів, надання яких повинен забезпечити замовник оцінки згідно з договором), їх аналіз та виклад обґрунтованих висновків. При цьому оцінювач повинен проаналізувати всі інформаційні джерела, пов`язані з об`єктом оцінки, тенденції на ринку подібного майна, інформацію про угоди щодо подібного майна, які використовуються у разі застосування порівняльного підходу, та іншу істотну інформацію. У разі неповноти зазначеної інформації або відсутності її взагалі у звіті про оцінку майна зазначається негативний вплив цього факту на результати оцінки. Зібрані оцінювачем вихідні дані та інша інформація повинні відображатися у звіті про оцінку майна з посиланням на джерело їх отримання та у додатках до нього із забезпеченням режиму конфіденційності згідно з умовами договору на проведення оцінки майна та з дотриманням вимог законодавства (п. 54 Національного стандарту № 1).

За змістом п. 56 Національного стандарту № 1 звіт про оцінку майна може складатися у повній чи у стислій формі. Звіт про оцінку майна, що складається у повній формі, повинен містити: опис об`єкта оцінки, який дає змогу його ідентифікувати; письмову заяву оцінювача про якість використаних вихідних даних та іншої інформації, особистий огляд об`єкта оцінки (у разі неможливості особистого огляду - відповідні пояснення та обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки), дотримання національних стандартів оцінки майна та інших нормативно-правових актів з оцінки майна під час її проведення, інші заяви, що є важливими для підтвердження достовірності та об`єктивності оцінки майна і висновку про його вартість.

Отже, виходячи з аналізу наведених норм, підготовці та проведенню незалежної оцінки майна передує ознайомлення з об`єктом оцінки шляхом доступу до нього.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб`єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення його оцінки.

Крім того, відповідно до п. 15 Національного стандарту № 1 методи проведення оцінки, що застосовуються під час визначення ринкової вартості об`єкта оцінки у разі використання порівняльного підходу, повинні ґрунтуватися на результатах аналізу цін продажу (пропонування) на подібне майно.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 01.12.2021 у справі № 921/38/16-г/3.

Так, зі змісту наданого позивачем висновку про вартість майна вбачається, що для встановлення вартості нерухомого майна експерт використовував порівняльний методичний підхід.

Також ззазначених вищеположеньНаціональногостандарту №1 вбачається, що підготовці та проведенню незалежної експертизи майна передує ознайомлення з об`єктом оцінки шляхом доступу до нього. При цьому замовник оцінки повинен забезпечити доступ суб`єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах.

Так, замовником експертної оцінки нерухомого майна був адвокат Трут Д.В., який представляє інтереси позивача. При цьому власником нерухомого майна, яке підлягало оцінці, є відповідач ОСОБА_2 .

Вказані обставини на думку суду свідчать про неможливість надання суб`єкту оціночної діяльності доступу до нерухомого майна, що підлягає оцінці на законних підставах, оскільки таке майно належить на праві власності іншій особі. Докази зворотного, зокрема, що суб`єкт оціночної діяльності здійснив ознайомлення з об`єктом оцінки шляхом доступу до нього, позивач не надав.

Відтак суд доходить висновку про те, що долучений позивачем висновок ТОВ «Захід-Експерт» не є належним доказом, який може свідчити про об`єктивну вартість вже обтяженого майна.

Щодо доводів позивача про те, що існує реальна загроза перереєстрації нерухомого майна відповідачем з метою ухилення від виконання в майбутньому судового рішення, суд зазначає таке.

Так, в силу вимог ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Докази мають відповідати вимогам належності, допустимості, достовірності та достатності.

Відповідно до вимог ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Положеннями ч. 2 ст. 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України)

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Так, в обґрунтування своїх доводів щодо можливої перереєстрації відповідачем нерухомого майна з метою ухилення від виконання в майбутньому судового рішення позивач зазначає, що відповідач перебуває за межами України, та вказує, що в умовах введеного на території України воєнного стану здійснення перереєстрації (відчуження) нерухомого майна є утрудненим, здійснюється лише певним колом суб`єктів реєстрації та за обов`язкової участі власника майна.

Вказані обставини, які були зазначені позивачем, на думку суду свідчать про неможливість відчуження відповідачем нерухомого майна у зв`язку з його перебуванням за кордоном.

Доводи позивача про те, що відповідач у найближчому часі планує повернутись в Україну виключно з метою перереєстрації наявного нерухомого майна для ухилення від виконання майбутнього рішення, є лише припущеннями позивача та не підтверджуються жодними наданими доказами.

Крім цього, у додатковій заяві про забезпечення позову позивач зазначає про те, що рішенням Господарського суду Тернопільської області від 08.06.2022 вже задоволено позову ТОВ «Тервуд» та стягнено з ФОП ОСОБА_2 кошти у сумі 189589 грн.

Так, при поданні попередніх заяв про забезпечення позову позивачем надано копії ухвал про відкриття провадження від 18.05.2022 у справі № 921/207/22 та від 20.05.2022 у справі № 921/206/22. Зі місту вказаних ухвал та відомостей, які містяться у відкритому доступі у Єдиному державному реєстрі судових рішень, вбачається, що у даних господарських справах судом не застосовувались заходи забезпечення позову. З урахуванням викладеного суд вважає, що доводи позивача про неможливість виконання майбутнього рішення суду є лише припущеннями позивача у цій цивільній справі.

Відтак суд вважає співмірним та справедливим, а також таким, що відповідатиме реальному захисту прав та інтересів позивача, наявність вже вжитих раніше заходів забезпечення позову та не вбачає підстав для вжиття додаткових заходів, а тому доходить висновку, що заява позивача не є обґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 77-80, 89, 149-153, 258-261, 353, 354 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про додаткове забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором позики відмовити повністю.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

СуддяІ. В. Марциновська