Рішення

від 03.07.2022 по справі 138/2362/21

МОГИЛІВ-ПОДІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 138/2362/21

Провадження №:2/138/72/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 червня 2022 року м. Могилів-Подільський

Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області, в складі:

головуючого судді Київської Т.Б.,

за участю: секретаря Політанської Т.М.,

представника відповідача Варцаби С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес» про визнання договору припиненим та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вказаним вище позовом, який мотивовано тим, що він є власником земельної ділянки площею 2,64 га з кадастровим номером 0522686800:01:000:0265, що розташована на території Суботівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області. 12.01.2010 між СТОВ «Прогрес» та ОСОБА_2 було укладено договір оренди вказаної вище земельної ділянки, за яким ОСОБА_1 надала, а СТОВ «Прогрес» прийняло в строкове платне користування таку земельну ділянку. Вказаним договором, зокрема, визначено строк його дії до 27.05.2021. В подальшому, позивач 07.10.2020, 04.02.2021 та 21.04.2021 звернувся до СТОВ «Прогрес» із листами в яких зазначив, що після закінчення дії договору оренди від 12.01.2010 він не має наміру переукладати договір із СТОВ «Прогрес».

Разом з тим, в усній розмові з відповідачем позивач дізнався, що нібито між ОСОБА_2 та СТОВ «Прогрес» було укладено 01.10.2012 угоду про внесення змін в договір оренди землі № б/н від 12.01.2010, однак позивач вважає, що ОСОБА_2 такої угоди не підписувала.

З Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивач дізнався про те, що на підставі угоди про внесення змін в договір оренди землі від 01.10.2012 та самого договору оренди від 12.01.2010 було зареєстровано право оренди СТОВ «Прогрес» на його земельну ділянку.

У зазначеній угоді про внесення змін в договір оренди землі від 01.10.2012 передбачено, зокрема, що договір оренди землі № б/н від 12.01.2010 викладено в новій редакції, яка викладена в додатку № 1 до даної угоди і є його невід`ємною частиною. Пунктом 8 даної угоди визначено, що договір укладено на 10 років, а п. 48 передбачено, що цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. При цьому, вказана угода не була зареєстрована у відділі Держкомзему Могилів-Подільського району Вінницької області.

Враховуючи викладене, оскільки договір оренди від 12.01.2010 було зареєстровано ще 27.05.2011 то він діє до 27.05.2011, оскільки угода про внесення змін в договір оренди землі від 01.10.2012 не була зареєстрована належним чином.

Таким чином, відповідач продовжує володіти та користуватись належною позивачу земельною ділянкою без законних підстав, а тому позивач звернуся до суду з даним позовом в якому просить визнати договір оренди землі від 12.01.2010 припиненим 27.05.2021 та усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні землею шляхом зобов`язання відповідача повернути її позивачу.

Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 16.08.2021 відкрито спрощене позовне провадження у справі без проведення судового засідання та повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами.

15.09.2021 до суду надійшов відзив на позов, мотивований тим, що позивачем не надано доказів того, що між ОСОБА_2 та СТОВ «Прогрес» не укладалась 01.10.2012 угода про внесення змін в договір оренди землі від 12.01.2010. Крім того, всупереч доводам позивача, таку угоду було зареєстровано, оскільки в самому ж позові зазначено, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було внесено запис про інше речове право право оренди № 18518151, а підставою такого запису є договір оренди землі від 12.01.2010 та угода про внесення змін в договорі оренди землі від 12.01.2010, що укладена 01.10.2012 між СТОВ «Прогрес» та ОСОБА_2 . Пунктом 4 Угоди передбачено, що угода вступає в силу після підписання сторонами та державної реєстрації. Натомість, 01.01.2013 набрали чинності зміни, внесені Законом України № 1878-VI від 11.02.2010, якими з тексту статей 182, 640, 657, 732, 745 ЦК України виключено посилання щодо державної реєстрації правочинів, а із Закону України «Про оренду землі» були виключені статті 18 та 20 про обов`язковість державної реєстрації договорів оренди землі. Згідно нового законодавства, речові права, що виникли до 01.01.2013 визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації. Таким чином, законодавством передбачено виключно державну реєстрацію права, а не державну реєстрацію правочинів, що діяла у цій сфері до 01.01.2013. Враховуючи викладене, в даній справі строк дії договору оренди від 12.01.2010 слід рахувати з особливостями, передбаченими в п. 8 Угоди про внесенні змін в договорі оренди землі від 01.10.2012, тобто 10 років. Таким чином, строк дії договору оренди землі закінчується лише 01.10.2022.

22.09.2021 до суду надійшла відповідь на відзив, мотивована тим, що відповідач обраховує строк дії договору оренди землі від 12.01.2010 з моменту підписання угоди про внесення змін в договір оренди землі від 12.01.2010, а саме з 01.10.2012. При цьому, пунктом 48 угоди передбачено, що цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. При цьому, відповідач не надав суду доказів того, що така угода була зареєстрована в порядку, чинному на час її підписання. Посилаючись на постанову Верховного суду по справі № 314/2712/17 від 17.06.2021, постанову Великої Палати Верховного суду від 15.01.2020 у справі № 322/1178/17 представник позивача зазначив, що фактично для визначення початку перебігу та закінчення строку дії договору має значення не момент його підписання, а момент вчинення реєстраційних дій. Тобто, оскільки договір оренди землі від 12.01.2010 зареєстрований 27.05.2011, строк його дії закінчується 27.05.2021.

Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 28.09.2021 залишено позов без руху, оскільки позивачем не було надано актуальної інформації щодо вартості земельної ділянки, кадастровий номер 0522686800:01:000:0265 станом на час звернення до суду з позовом.

Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 01.11.2021 відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та продовжено розгляд справи.

Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 10.11.2021 вирішено проводити судовий розгляд за участю представника позивача в режимі відеоконференції за поза межами приміщення суду.

Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 01.12.2021 відмовлено в задоволенні клопотання представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 29.12.2021 відмовлено в задоволенні клопотання представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 21.06.2022 відмовлено в задоволенні клопотання представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Позивач в судове засідання не з`явилась. Представник позивача подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову з підстав викладених у відзиві на позов.

Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, відзив на позов, відповідь на відзив, оцінивши докази в їх сукупності суд прийшов до переконання, що позов не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 15.12.2013, належить земельна ділянка площею 2,6371 га, кадастровий номер 0522686800:01:000:0265, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Суботівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області, яку він успадкував після померлої ОСОБА_2 (а.с.25,27).

12.01.2010 ОСОБА_2 уклала з СТОВ «Прогрес» договір оренди землі № б/н про оренду вказаної вище земельної ділянки площею 2,6371 га. Пунктом 8 договору визначено термін дії договору 10 років. Пунктом 43 договору передбачено, що договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. Вказаний договір зареєстровано у відділі держкомзему Могилів-Подільського району 27.05.2011 за реєстровим записом № 052260004000104 (а.с.14-17).

Як слідує з угоди про внесення змін в договір оренди землі від 12.01.2010, що укладена 01.10.2012 між ОСОБА_2 та СТОВ «Прогрес», сторони погодили, зокрема, викласти договір оренди землі від 12.01.2010 в новій редакції, яка викладена в додатку № 1 до даної угоди і є його невід`ємною частиною, а також те, що дана угода вступає в силу після підписання сторонами та державної реєстрації (а.с.34-36). Інформація про дану угоду була внесена до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що підтверджується витягом № 77882959 від 10.01.2017.

В позові зазначено, що ОСОБА_1 звертався з листами від 07.10.2020, 04.02.2021 та 21.04.2021 до відповідача про припинення обробки належної йому земельної ділянки та звільнення її для подальшого самостійного обробітку після закінчення строку дії договору оренди від 27.05.2021. Суду надано копії таких заяв та докази відправки одного листа на адресу відповідача (а.с.29-32).

Позивач зазначив, що лише з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 77882959 від 10.01.2017 йому стало відомо, що 10.01.2017 державним реєстратором було прийнято рішення про реєстрацію права оренди земельної ділянки строком на 10 років. Підставою прийняття такого рішення зазначено договір оренди землі від 12.01.2010 та угоду про внесення змін в договір оренди землі від 01.10.2012, що укладені між СТОВ «Прогрес» та ОСОБА_2 (а.с.28).

Разом з тим, стверджуючи в позові, що ОСОБА_2 не укладала жодних додаткових угод з відповідачем він не надав суду жодного належного доказу на підтвердження такої обставини.

Таким чином, позивач звернувся до суду з даним позовом, оскільки вважає, що строк дії договору оренди землі від 12.01.2010 закінчився 27.05.2021, тоді як відповідач вважає датою закінчення дії такого договору 01.10.2022, оскільки строк дії договору слід рахувати з моменту підписання додаткової угоди.

Заперечуючи проти позову, стороною відповідача зазначено у відзиві та в судовому засіданні, що оскільки чинним законодавством передбачено реєстрацію саме речового права, а не договору, а тому СТОВ «Прогрес» здійснює право оренди на підставі як договору від 12.01.2010 так і додаткової угоди від 01.10.2012.

Частиною першоюстатті 626 ЦК Українивизначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом статей6,627 ЦК Українисторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (частина першастатті 651 ЦК України).

Відповідно до частин першої, третьоїстатті 653 ЦК Україниу разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (стаття 654 ЦК України).

За змістом цих норм у разі зміни договору за домовленістю сторін зобов`язання змінюються (виникають нові) у такому ж порядку як і при укладенні договору, тобто з моменту, коли про таку зміну було досягнуто домовленості, а у випадку, якщо договір чи закон обумовлюють виникнення зобов`язань за договором, настанням відповідної події, вчиненням сторонами відповідних дій, державною реєстрацією договору чи державною реєстрацією речового права за договором тощо, то й зміна (виникнення нових) зобов`язань за зміненим договором відбувається з моменту настання такої події, вчинення дій, реєстрації договору чи права тощо.

Згідно з положеннями статті125,126 Земельного кодексу України(даліЗК України) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно доЗакону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону, що передбачено і частиною п`ятоюстатті 6 Закону України «Про оренду землі».

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (стаття 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

При цьому,стаття 17 Закону України «Про оренду землі»визначає, що об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Отже, саме з реєстрацією права оренди закон пов`язує виникнення прав і обов`язків сторін за договором оренди землі, а тому логічним видається висновок, що початок строку договору має рахуватись з часу реєстрації права оренди земельної ділянки у встановленомуЗаконом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»порядку.

До такого ж правового висновку прийшов і Верховний Суд України у постанові від 13 червня 2016 року, справа № 6-643цс16, у якій, зокрема зазначив, що «учасники правочину, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують відповідний письмовий документ, надаючи згоді встановлену форму. Разом з тим цивільні права та обов`язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін під час укладення договорів оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації. Виходячи з положеньстатті 638 ЦК України, статей125,126 ЗК Українидоговір оренди землі набуває чинності з дня проведення його державної реєстрації».

До правовідносин, що виникли до 1 січня 2013 року, Верховний Суд України висловив таку ж правову позицію 18 січня 2017 року у справі № 6-2777цс16, згідно з якою «за змістом статей18,20 Закону України «Про оренду землі»(у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації, договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Отже, строк дії спірного договору оренди землі починається після набрання ним чинності, а не з моменту його укладення. Набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обов`язки по договору, тобто коли договір (як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані умови договору) стає правовідносинами, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін».

Таким чином, Верховний Суд України, виклавши зазначену позицію, фактично розвів у часі момент укладення договору та момент набрання ним чинності. Про таке ж розмежування йдеться і в постановах від 18 грудня 2013 року, справа № 6-127цс13, 19 лютого 2014 року, справа № 6-162цс 13 та деяких інших, в яких Верховний Суд України підтвердив вище зазначену позицію та конкретизував, зробивши такі правові висновки:

1) договір оренди землі підлягає державній реєстрації, якщо такий договір укладений;

2) після державної реєстрації укладеного договору оренди землі він набирає чинності;

3) цивільні права та обов`язки, на досягнення яких спрямоване волевиявлення сторін договору оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації.

В момент державної реєстрації набирає чинності (набуває юридичної сили) договір, укладення якого вже відбулося, і така реєстрація не може змінювати моменту укладання договору.

Відповідно до частини третьоїстатті 640 ЦК Українив редакції чинній до 1 січня 2013 року, набрання чинностіЗакону № 1878-VI від 11 лютого 2010 року, договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Ці положення є імперативними і не можуть бути змінені ніяким законом.

Це було підтверджено і правовою позицією Верховного Суду України, зокрема, викладеною у пункті 13Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсним», де зазначено, що відповідно до статей210,640 ЦК Українимомент вчинення правочину, який підлягає державній реєстрації пов`язується з його державною реєстрацією, тому до такої реєстрації правочин не є укладеним і не створює прав та обов`язків для сторін.

На таке визначення моменту виникнення права оренди вказує істаття 125 ЗК України, як у її теперішній (згідно ізЗаконом № 1066-VI(1066-17) від 5 березня 2009 року), так і попередній редакції, за якими право оренди земельної ділянки виникає з моменту його державної реєстрації (право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється).

НіЗакон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ні Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженийПостановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25 грудня 2015 року, не встановлюють строку, у який особа, яка набула речове право на об`єкт нерухомості, зокрема право користування земельною ділянкою за договором оренди, або коли це право було змінено за згодою сторін, зобов`язана подати заяву про реєстрацію речового права, а також не встановлюють відповідальності за порушення цього обов`язку.

Не встановлював строку, протягом якого повинен був бути зареєстрований договір оренди землі, і чинний на час укладення додаткової угоди від 01 жовтня 2012 року Тимчасовий порядок ведення державного реєстру земель, затвердженийнаказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 2 липня 2003 року № 174, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 липня 2003 року за N 641/7962.

З 01 січня 2013 року, виходячи зі змісту положеньЗакону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»,Закону України «Про оренду землі», стаття 18 якого виключена на підставіЗакону № 1878-VI від 11 лютого 2010 року, а також Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, реєстрації підлягало лише право оренди земельної ділянки, договір оренди / додаткова угода, якою такий договорі змінювався, з цього часу зареєстрованими бути не могли.

Державна реєстрація права власності та інших речових прав, в тому числі права оренди земельної ділянки, проводиться на підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката (пункт 1 частини першоїстатті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Ні цей закон, ні Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень не встановлюють обмежень щодо моменту укладення договору / додаткової угоди про зміну умов договору, на підставі якого здійснюється державна реєстрація відповідного речового права. Тобто, законом не вимагалось укладення нового договору після 01 січня 2013 року для реєстрації речового права, яке установлювалось на підставі договору, укладеного до цієї дати.

За таких обставин, суд встановив, що 2017 року було внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про право оренди земельної ділянки ОСОБА_2 за СТОВ «Прогрес», зареєстроване згідно договору оренди землі від 12.01.2010 та відомості про угоду про внесення змін в договір оренди землі від 01.10.2012.

Крім того, у додатку до додаткової угоди від 01 жовтня 2012 року, яким викладено договір оренди землі від 12 січня 2010 року у новій редакції, строк дії договору встановлено 10 років.

Як зазначалось вище, права і обов`язки сторін за договором змінюються з моменту досягнення домовленості про таку зміну сторонами, укладеної у формі, передбаченій для укладення відповідного договору, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Відповідно до пункту 1 угоди від 01 жовтня 2012 року про внесення змін в договір оренди землі від 12 січня 2010 року цей договір викладено у новій редакції, яка викладена у додатку № 1 до даної угоди і є його невід`ємною частиною.

Жодних застережень про те, що окремі положення договору оренди землі від 12 січня 2010 року продовжують діяти у такій самій редакції, як до внесення змін, ні додаткова угода, ні додаток № 1 до неї не містять, а тому укладений між ОСОБА_2 та СТОВ «Прогрес» договір оренди землі повинен трактуватись (читатись), а також виконуватись виключно у редакції, яка є додатком № 1 до додаткової угоди від 01 жовтня 2012 року, починаючи від місця та дати його укладення - 12 січня 2012 року, закінчуючи Прикінцевими положеннями, зокрема пунктом 48, за яким цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Отже, ураховуючи викладенні вище доводи про набрання чинності (виникнення / зміну прав і обов`язків сторін) додатковою угодою від 01 жовтня 2012 року до договору оренди землі від 12 січня 2010 року, невід`ємною частиною якої є договір оренди землі у новій редакції, а також початок обчислення строку дії такого договору - з часу державної реєстрації права оренди за цим договором (у новій редакції) 07 жовтня 2017 року, суд вважає, що відсутні підстави вважати, що СТОВ «Прогрес» користується спірною земельною ділянкою без законних підстав.

При цьому суд звертає увагу, що згідно з частиною першою статті15, частиною першої статті16 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечити поновлення порушеного права.

Так, у постанові від 15 січня 2020 року, справа № 322/1178/17, Велика палата Верховного Суду прийшла до таких висновків.

Стаття 31 Закону «Про оренду землі»регулює питання припинення договору оренди землі, а саме договір оренди землі припиняється в разі:

- закінчення строку, на який його було укладено;

- викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом;

- поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря;

- смерті фізичної особи - орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених устатті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки;

- ліквідації юридичної особи - орендаря;

- відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем;

- набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці;

- припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства).

Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї зі сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Особа, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває в оренді, протягом одного місяця з дня державної реєстрації права власності на неї зобов`язана повідомити про це орендаря в порядку, визначеномустаттею 148-1 ЗК України.

Однак, з такого висновку не слідує, що орендодавець є більш вразливою стороною у договорі, ніж орендар, та не має правового захисту своїх прав власності у разі неналежного виконання орендарем свого обов`язку з державної реєстрації договору оренди та, як наслідок, протиправного збільшення строку оренди.

Обов`язок забезпечити державну реєстрацію договору оренди покладено на орендаря.

Згідно із частиною другоюстатті 90 ЗК Українипорушені права власників земельних ділянок підлягають поновленню в порядку, встановленому законом.

У пункті "ї" частини першоїстатті 211 ЗК Українипередбачено, що порушенням земельного законодавства є, зокрема, ухилення від державної реєстрації земельних ділянок.

Згідно із частиною другоюстатті 651 ЦК Українидоговір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Суди мають керуватися вимогами пункту 6 частини першоїстатті 3 ЦК Українита враховувати загальні засади цивільного законодавства, зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно із частиною другоюстатті 5 ЦПК Україниу випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Отже, позивач не позбавлений можливості звернутися до суду з позовом про розірвання договору оренди землі у разі, якщо є об`єктивні обставини, що вказують на наявність значної міри позбавлення того, на що орендодавниця розраховувала при укладенні / зміні договору оренди земельної ділянки, для чого необхідно з`ясувати, зокрема: чи мала орендодавниця можливість контролювати дії орендаря з державної реєстрації права оренди після укладення додаткової угоди від 01 жовтня 2012 року, коли відбулась передача земельної ділянки (чи здійснювало ТОВ «Прогрес» користування земельною ділянкою з жовтня 2012 року по жовтень 2017 року) та як саме розуміла орендодавниця умови договору оренди земельної ділянки у редакції додатку № 1 додаткової угоди від 01 жовтня 2012 року до договору оренди землі від 12 січня 2010 року щодо строку дії договору.

Європейський суд з прав людини також вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судові витрати у виді судового збору слід залишити за позивачем.

На підставі викладеного та керуючись ст. 13, 18, 20 Закону України «Про оренду землі», ст. 2, 3, 4, 26, 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»,ст.125,126ЗК України,ст. 16, 202, 203, 208, 215, 256, 257, 261, 627, 628, 638 ЦК України, ст. 12, 13, 81, 89, 137, 141, 223, ст. 259, ст. 263-268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес» про визнання договору припиненим та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Судові витрати у виді судового збору залишити за позивачем.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення. Учасник справи якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 04.07.2022.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: вс. Суботівка Могилів-Подільського району Вінницької області;

Відповідач: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес", код ЄДРПОУ 03731721, місце знаходження: вул. Пирогова, 39, оф. 520, м. Вінниця.

Суддя: Т.Б.Київська