Рішення

від 26.06.2022 по справі 1.380.2019.005616

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 1.380.2019.005616

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2022 року місто Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої - судді Мричко Н.І.,

за участі секретаря судового засідання Максимович А.Я.,

представника відповідача Войтків З.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Український центр Енергоремонт» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Український центр енергоремонт» (далі ТОВ «Український центр енергоремонт») звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення від 09.07.2019 №0010101403.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11.03.2020, яке залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.10.2020, адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 09.07.2019 № 0010101403, винесене Головним управлінням ДФС у Львівській області.

Верховний суд постановою від 28.05.2021 рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11.03.2020 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.10.2020 скасував, справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.

22.06.2021 вказана справа надійшла до Львівського окружного адміністративного суду.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено суддю Мричко Н. І.

Ухвалою від 29.06.2021 суддя прийняла до провадження адміністративну справу.

Ухвалою від 25.10.2021 суд допустив заміну первісного відповідача у справі Головне управління ДПС у Львівській області (код ЄДРПОУ 43143039) його правонаступником Головним управлінням ДПС у Львівській області (код ЄДРПОУ 43968090).

Ухвалою від 25.01.2022 суд забезпечив участь представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Український центр Енергоремонт» у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою сервісу відеозв`язку «Easycon».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 30.05.2019 № 778/14.3/33583465 про порушення позивачем статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», Згідно з умовами контракту, укладеного між ТОВ «Український Центр Енергоремонт» та Компанією ASTOR TRANSFORMATOR ENJ.TURZ.INS PET.SAN.TIC.A.S., термін відстрочення поставки не перевищував 180 календарних днів з моменту авансового платежу. На виконання укладеного контракту 31.07.2018 позивачем здійснено оплату авансового платежу у розмірі 30000,00 доларів США. Таким чином, термін виконання поставки, встановлений статтею 2 Закону «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» повинен був завершитися 27.01.2019. Однак 24.01.2019 ТОВ «Український Центр Енергоремонт» та Компанією «ASTOR TRANSFORMATOR ENJ.TURZ.INS PET.SAN.TIC.A.S.» укладено додаткову угоду до контракту, згідно з якою сторони домовилися вважати контракт розірваним з дати укладення цієї додаткової угоди. Сплачений авансовий платіж повинен бути повернутим продавцем 15.04.2019 згідно з положеннями додаткової угоди. Оскільки контракт був розірваний 24.01.2019, сторони не могли порушити строки, передбачені частиною другою Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Заперечення відповідача ґрунтуються на тому, що на момент проведення перевірки товар на адресу позивача не надійшов, авансовий платіж не повернуто. Станом на 17.05.2019 за даними бухгалтерського обліку по рах. 632 обліковувалась прострочена дебіторська заборгованість в сумі 30000 дол. США з фірмою-нерезидентом. Крім цього, АТ «УкрСиббанк» листом за №26-4/11527 від 05.02.2019 повідомлено відповідача про порушення ТОВ «Український центр енергоремонт» законодавчо встановлених строків розрахунків за імпортною операцією у січні 2019 року згідно з договором від 03.07.2018.

Відповідач стверджує, що Інструкцією про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 №7, визначені умови, за яких банк завершує здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків (пункт 9), однак, такі умови у спірних правовідносинах відсутні. Вказаною Інструкцією не передбачено такої підстави для зняття імпортної операції з поставки продукції з контролю та звільнення резидента від відповідальності, як укладення угоди про припинення зобов`язань до закінчення граничного строку поставки товару.

В ході перевірки ТОВ «Український центр енергоремонт» не надано висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики щодо продовження термінів розрахунків по даному контракту, позовної заяви або судового рішення про задоволення позову платника до нерезидента, а також відповідної довідки Торгово-промислової палати України або іншої уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов договору, яка підтверджує дію форс-мажорних обставин.

Таким чином, на думку відповідача, ТОВ «Український центр енергоремонт» при здійсненні господарської діяльності мав або врегулювати договірні відносини з урахуванням загальнодоступних правил валютного контролю, або врахувати ризики їх недодержання.

У судове засідання позивач явку представника не забезпечив, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. 28.04.2022 на адресу суду надійшла заява за підписом представника позивача про розгляд справи у відсутності сторони позивача.

У судовому засіданні представник відповідача проти позовних вимог заперечила. Просила суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

05.02.2019 Акціонерне товариство «Укрсиббанк» листом за №26-4/11527 повідомило Головне управління ДФС у Львівській області про порушення ТОВ «Український центр енергоремонт» законодавчо встановлених строків розрахунків за імпортною операцією у січні 2019 року по договору від 03.07.2018 № 03072018 (дата здійснення платежу 31.07.2018).

Головне управління ДФС у Львівській області скерувало ТОВ «Український центр енергоремонт» запит від 26.02.2019 №9704/10/14.3-19 про надання інформації (пояснення) та її документального підтвердження.

27.03.2019 ТОВ «Український центр енергоремонт» скерувало контролюючому органу відповідь на запит від 26.02.2019 № 9704/10/14.3-19.

Наказом від 14.04.2019 № 2889 Головним управлінням ДФС у Львівській області призначено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Український центр енергоремонт» з питань дотримання вимог Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» та Закону України «Про валюту та валютні операції» при виконанні контракту від 03.07.2018 № 03072018, укладеному з ASTOR TRANSFORMATOR ENJ.TURZ.INS PET.SAN.TIC.A.S. (країна Туреччина).

За результатами проведеної перевірки складено акт від 30.05.2019 №778/14.3/33583465, згідно з висновками якого позивач допустив порушення вимог статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (надалі також Закон України №185) та частини третьої статті 13 Закону України «Про валюту та валютні операції» (надалі також Закон України №2473).

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.07.2019 №0010101403, згідно з яким на підставі підпункту 54.3.3. пункту 54. 3 статті 54 Податкового кодексу України, статті 4 Закону України №185, частини п`ятої статті 13 Закону України №2345 до позивача застосовано пеню за порушення термінів (110 днів) розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 275391,12 грн.

Фактичною підставою прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення стали висновки відповідача про те, що у визначені законодавством строки (180 днів) товар за фактом сплати 31.07.2018 авансу на користь нерезидента не надійшов станом на 15.05.2019 на митну територію України.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення від 09.07.2019 № 0010101403 протиправним, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

При вирішенні спору по суті суд виходив з такого.

Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

З приводу дотримання відповідачем вимог ПК України щодо проведення перевірки ТОВ «Український центр енергоремонт», суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених вказаним Кодексом.

За приписами підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності, зокрема, таких підстав: отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого вказаним Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення таким платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого вказаним Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту; виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Відповідно до наведених вище правових норм, обов`язковою передумовою здійснення документальної позапланової перевірки є направлення платнику податків запиту про надання пояснень та їх документального підтвердження. Платник податків зобов`язаний подавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження. У контролюючого органу є право на оцінку пояснень платника податків і їх документальних підтверджень. Виявлені факти, які свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, можуть бути підставою для проведення перевірки лише у випадку, коли сумніви податкового органу не усунуті наданими поясненнями та документальним підтвердженням.

Такий підхід щодо застосування норм права неодноразово висловлював Верховний Суд, зокрема, у постанові від 12.05.2021 у справі № 580/611/19.

Як встановив суд, 05.02.2019 Акціонерне товариство «Укрсиббанк» листом за №26-4/11527 повідомило Головне управління ДФС у Львівській області про порушення ТОВ «Український центр енергоремонт» законодавчо встановлених строків розрахунків за імпортною операцією у січні 2019 року по договору від 03.07.2018 № 03072018 (дата здійснення платежу 31.07.2018).

Головне управління ДФС у Львівській області скерувало ТОВ «Український центр енергоремонт» запит від 26.02.2019 №9704/10/14.3-19 про надання інформації (пояснення) та її документального підтвердження.

Отримавши 05.03.2019 такий запит, 27.03.2019 ТОВ «Український центр енергоремонт» скерувало контролюючому органу відповідь на запит від 26.02.2019 № 9704/10/14.3-19, тобто у межах 15-ти робочих днів.

Суд вказує на те, що відповідач не надав доказів порушення позивачем визначеного приписами підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України строку надання пояснень та їх документальних підтверджень на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу.

На виконання вказівок Верховного Суду щодо перевірки факту усунення наданими позивачем поясненнями та документальним підтвердженням сумнівів податкового органу щодо порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, суд вказує таке.

Як видно із запиту від 26.02.2019 №9704/10/14.3-19, податковий орган повідомив позивача про необхідність надати документи, які підтверджують дані бухгалтерського обліку щодо стану розрахунків по контракту від 03.07.2018 № 03072018 (щодо можливого порушення законодавчо встановлених строків розрахунків в іноземній валюті), а саме:

- контракти на предмет здійснення зовнішньоекономічної діяльності;

- доповнення до контрактів;

- митні декларації;

- накладні CMR;

- рахунки-фактури;

- специфікації;

- інвойси;

- виписки банку по валютному рахунку;

- оборотно-сальдові відомості по рахунку 362;

- картка рахунку по рахунку 362;

- картка рахунку по рахунку 312;

- пояснення щодо ненадання або неповного надання вищезазначених документів.

У відповіді від 27.03.2019 вих.№45 на запит від 26.02.2019 № 9704/10/14.3-19 позивач пояснив, що оскільки контракт розірваний 24.01.2019, то сторони не порушили строки, передбачені Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», так як вже станом на 24.01.2019 сторони не несли жодних зобов`язань за контрактом, а момент спливу строків наступив лише 28.01.2019, тобто після розірвання контракту. Також позивач повідомив про неможливість подання: митних декларацій та накладних CMR, оскільки контракт розірваний, а тому поставка за ним не здійснювалася; картки рахунку 362, оскільки контрагент є іноземним постачальником, і відповідно до правил бухгалтерського обліку дані про нього обліковуються на рахунку 632.

До вказаної відповіді позивач долучив копії наступних документів:

- контракту від 03.07.2018 №03072018 зі специфікацією та додатками;

- рахунку-фактури (інвойс) від 16.07.2018;

- платіжного доручення в іноземній валюті від 31.07.2018 №4;

- виписки з банку по валютному рахунку;

- оборотно-сальдової відомості по рахунку 362;

- оборотно-сальдової відомості по рахунку 312;

- оборотно-сальдової відомості по рахунку 632;

- картки рахунку 632;

- картки рахунку 312;

- додаткової угоди від 24.01.2019 до контракту від 03.07.2018 №03072018.

Суд вважає за необхідне зазначити, що сам по собі факт надання позивачем пояснень та їх документальних підтверджень на письмовий запит контролюючого органу не виключає можливість прийняття наказу про проведення перевірки платника у разі, коли надані відомості не спростовують порушень, вказаних у запиті.

Суд при розгляді справи враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 12.05.2021 у справі №580/611/19.

Дослідивши відповідь ТОВ «Український центр енергоремонт» та додані до неї документи, суд погоджується із оцінкою податкового органу щодо не спростування позивачем порушень, вказаних у запиті, що, в свою чергу, є достатньою підставою для проведення перевірки відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про дотримання відповідачем норм податкового законодавства при призначенні та проведенні документальної позапланової перевірки ТОВ «Український центр енергоремонт».

Щодо суті виявлених податковим органом порушень та підстав для притягнення позивача до відповідальності, то суд вказує таке.

Насамперед необхідно зазначити, що правове регулювання строків здійснення розрахунків у зовнішньоекономічній діяльності та відповідальності за їх порушення до 07.02.2019 та після цього відрізняється. Так, до цієї дати був чинним Закон України №185.

Згідно зі статтею 2 вказаного Закону імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Відповідальність за порушення наведеної вище вимоги Закону України №185 передбачена статтею 4 вказаного Закону, яка встановлює, що порушення резидентами, крім суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 зазначеного Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 вказаного Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Аналіз наведених норм свідчить про передбачений 180-денний строк поставки на митну території України товару саме з моменту здійснення авансового платежу. При цьому положення наведеної норми єдиною підставою, яка надає можливість відстрочити поставку товару поза межами визначеного 180 денного строку є наявність висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між позивачем та ASTOR TRANSFORMATOR ENJ.TURZ.INS PET.SAN.TIC.A.S. (Туреччина) укладено контракт від 03.07.2018 №03072018 щодо купівлі-продажу трансформатора PTR, 40 MBA, 170 кВ, загальна сума контракту становила 500000,00 доларів США.

Відповідно до платіжного доручення від 31.07.2018 ТОВ «Український центр енергоремонт» перераховано компанії ASTOR TRANSFORMATOR ENJ.TURZ.INS PET.SAN.TIC.A.S. 30000,00 дол. США.

Відповідно до додаткової угоди від 24.01.2019 до контракту від 03.07.2018 №03072018, укладеної між ТОВ «Український центр енергоремонт» та компанією ASTOR TRANSFORMATOR ENJ.TURZ.INS PET.SAN.TIC.A.S., сторони домовились вважати контракт від 03.07.2018 №03072018 розірваним від дати підписання цієї додаткової угоди. Також за цим договором продавець повертає авансовий платіж у розмірі 30000,00 доларів США покупцю у термін до 15.04.2019, інші зобов`язання сторін за контрактом від 03.07.2018 № 03072018 припиняються.

Втім, положення чинного на час розірвання договору та підписання додаткової угоди Закону України №185 не визначали розірвання договору, на підставі якого виник обов`язок щодо поставки товару, як самостійну підставу, що надає можливість не виконувати передбачені статтею 2 Закону України №185 вимоги щодо поставки товару.

Таким чином, суд вважає необґрунтованими доводи позивача про те, що розірвання 24.01.2019 контракту до закінчення строку поставки (180 днів) свідчить про те, що сторони не могли порушити строки, передбачені частиною 2 Закону України №185, адже згідно з положеннями останньої умовою, яка зобов`язує поставити товар, є саме сплата авансового платежу, а не укладення договору.

Критичній оцінці та відхиленню підлягають і доводи позивача про те, що невчасне повернення нерезидентом авансового платежу не ставить у залежність застосування пені до резидента за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до підпункту ґ пункту 1.9 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 24.03.1999 № 136 (чинна до 06.02.2019; надалі також Інструкції №136), сума валютної виручки або вартість товарів може бути зменшена, якщо протягом виконання зобов`язань за договором якщо відбувається повернення сплачених імпортером коштів повністю або частково - на суму таких коштів.

За змістом пункту 1.10 вказаної Інструкції сума попередньої оплати, що повернута нерезидентом у зв`язку з невиконанням сторонами своїх зобов`язань, може бути зменшена на суму комісійних винагород, яку утримали банки-нерезиденти, якщо оплата комісійних винагород резидентом - отримувачем коштів передбачена умовами імпортного договору і підтверджена відповідним банківським документом або підтверджена відповідним банківським документом (підтвердження не вимагається, якщо оплата комісійної винагороди передбачена імпортним договором і за кожним окремим платежем за цим договором не перевищує 50 євро, або еквівалент цієї суми в іншій іноземній валюті).

Відповідно до пункту 3.5 Інструкції №136 у разі повернення резиденту коштів, що були перераховані на адресу нерезидента за імпортним договором у зв`язку з тим, що взаємні зобов`язання за цим договором частково або повністю не виконані, резидент самостійно передає банку, який за дорученням резидента здійснив платіж на користь нерезидента, копії документів, які однозначно підтверджують повернення коштів (за умови, що кошти повернуто на рахунок резидента в іншому банку). Відповідальність за порушення цієї умови покладається на резидента.

Отже, на час розірвання угоди між позивачем та його контрагентом щодо поставки товару надано можливість зменшувати вартість товару якщо відбувається повернення сплачених імпортером коштів повністю або частково - на суму таких коштів.

Так, відповідно до виписки по рахунку ТОВ «Український центр енергоремонт» компанія ASTOR TRANSFORMATOR ENJ.TURZ.INS PET.SAN.TIC.A.S. 19.02.2020 повернула ТОВ «Український центр енергоремонт» 29948,00 доларів США.

З 07.02.2019 набрав чинності Закон України №2473, який замість Закону України №185 визначив можливість встановлення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів. Частиною п`ятою статті 13 вказаного Закону також передбачене нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

Таким чином, у період, за який відповідачем нарахована пеня, були чинними почергово два закони: з 27.01.2019 по 06.02.2019 включно Закон України №185, з 07.02.2019 по 15.05.2019 Закон України №2473. Відповідно, у цьому періоді змінили один одного правові режими валютного контролю та валютного нагляду.

Перелічені закони функціонують одночасно та пов`язані спільною метою - забезпеченням можливості Національного банку України впливати на курс національної валюти України. З урахуванням необхідності забезпечення Національного банку України дієвими механізмами підтримання стабільності курсу національної валюти, пунктом 14 статті 7 Закону України «Про Національний банк України» були передбачені його повноваження із здійснення відповідно до визначених спеціальним законом повноважень валютного регулювання, визначення порядку здійснення операцій в іноземній валюті, організації і здійснення валютного нагляду.

У межах цих повноважень Правлінням Національного банку України була затверджена Інструкція про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, яка затверджена Постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 №7 (надалі - Інструкція №7).

Підпунктом 5 пункту 12 Інструкції №7 Інструкції передбачено, що зменшення суми грошових коштів, які мають надійти або на користь резидента від нерезидента як оплата за експорт товару або вартості товарів, що імпортуються, допускається за умови, якщо протягом виконання зобов`язань за договором відбувається повернення сплачених імпортером коштів повністю або частково - на суму цих коштів.

Разом з тим, як встановив суд, сума коштів повернута ASTOR TRANSFORMATOR ENJ.TURZ.INS PET.SAN.TIC.A.S. на ТОВ «Український центр енергоремонт» 19.02.2020, тобто поза межами строку проведеної відповідачем перевірки та після прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення, а тому ці обставини не можуть впливати на правомірність/протиправність такого податкового повідомлення-рішення.

При вирішенні цієї справи в силу положень частини п`ятої статті 242, частини третьої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд вважає необхідним звернутися до сформованих у постанові Верховного Суду від 10.05.2020 у справі №160/9757/19 висновків, що наведені нижче.

Принципи регулювання приватноправових відносин відрізняються від принципів, які застосовуються у публічних відносинах. Якщо у цивільних відносинах діє принцип «дозволено все, що не заборонено», то у відносинах з органами державної влади відсутня можливість альтернативної поведінки без прямого дозволу у законі.

Відповідно до частини другої статті 1 Цивільного кодексу України до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Частинами першої-третьої статті 3 Закону України №2473 визначено, що відносини, які виникають у сфері валютного нагляду, регулюються Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до вказаного Закону. Питання здійснення валютних операцій, основи валютного регулювання та нагляду регулюються виключно цим Законом. У разі якщо положення інших законів суперечать положенням цього Закону, застосовуються положення цього Закону.

З урахуванням наведеного необхідно розмежовувати обмеження, які можуть існувати у цивільному законодавстві для резидента як сторони у договорі, від обмежень, які запроваджуються у адміністративних відносинах за його участю. До останніх належать правовідносини між резидентом та контролюючими органами, що виникають під час здійснення валютного нагляду.

Стаття 2 Закону України №185, а потім стаття 13 Закону України №2473 спонукали резидентів забезпечити поставку товару на митну територію України у певний строк та у певному обсязі. Для відступлення від цього з метою уникнення відповідальності резиденти мають вчинити чітко визначені заходи, виключний перелік яких наведений у тих самих Законах.

Можливість іншої поведінки резидентів, за якої санкції у вигляді пені за порушення строків зарахування валютної виручки до них не застосовуються, законом прямо не передбачена.

Тому при укладенні зовнішньоекономічного контракту резидент навіть за відсутності обмежень у цивільному законодавстві, мав виявити певну обачливість та з урахуванням вимог публічного права врегулювати відносини із своїм контрагентом або бути готовим до вчинення передбачених законом дій задля уникнення застосування до нього відповідальності.

Відтак, встановлення обмежень у строках та обсягах зарахування валютної виручки безпосередньо не впливає на дієздатність резидента у приватноправових зовнішньоекономічних відносинах, стимулює його дотримуватися цих строків, але не забороняє встановити їх на свій розсуд.

Необхідно також зазначити й те, що згідно з положеннями частини 8 статті 16 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №2473 установи, суб`єкти валютних операцій, які до дня введення в дію цього Закону порушили вимоги Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Указу Президента України від 27.06.1999 № 734/99 «Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства» та (або) нормативно-правових актів Національного банку України з питань валютного регулювання та контролю, несуть відповідальність, передбачену законодавством України, що діяло на день вчинення таких порушень.

Отже, частина восьма статті 16 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №2473 передбачає можливість притягнення до відповідальності на підставі законодавства, яке діяло раніше, тільки за порушення певного переліку нормативно-правових актів.

До цих нормативних актів належить Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Указ Президента України від 27.06.1999 № 734/99 «Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства» та (або) нормативно-правові акти Національного банку України з питань валютного регулювання та контролю.

Закон №185 відсутній у цьому переліку.

Зважаючи на це, після 07.02.2019 пеня за порушення строків зарахування валютної виручки на підставі статті 4 Закону України №185 нараховуватися не може.

Що стосується нарахування пені на підставі частини п`ятої статті 13 Закону України №2743, то таке можливо у разі порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно саме із цією статтею.

В силу приписів статті 58 Конституції України ці строки не можуть почати обраховуватися до введення в дію Закону України №2473, а тому за окремими виключеннями не можуть бути порушені раніше 07.02.2019. Відтак, нарахування пені на підставі частини п`ятої статті 13 Закону України №2743 до цієї дати неможливе.

Таке застосування законів у часі відповідає правовим позиціям, викладеним у рішеннях Конституційного Суду України.

Зокрема, у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 03.10.1997 №4-зп/1997 Конституційний Суд України зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовує однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

Також у пункті 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1-рп/1999 зазначається, що перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Відповідальність можлива лише за наявності в законі чи іншому нормативно-правовому акті визначення правопорушення, за яке така юридична відповідальність особи передбачена, і яка може реалізовуватись у формі примусу зі сторони уповноваженого державою органу.

Під час існування спірних правовідносин Закон України №185 втратив чинність без встановлення перехідного періоду, впродовж якого передбачена ним відповідальність може бути застосована. Тому за період після 07.02.2019 нарахування пені на підставі Закону України №185 є неправомірним.

Припинення нарахування пені за порушення строків зарахування валютної виручки після 07.02.2019 відповідає меті зміни правового регулювання у цій сфері, якою є лібералізація валютних розрахунків. За відсутності потреби у терміновому надходженні іноземної валюти на рахунки резидентів, така пеня втрачає своє компенсаторне значення.

На виконання вказівок Верховного Суду щодо встановлення розміру пені за період з 28.01.2019 по 06.02.2019 та за період з 07.02.2019 по 17.05.2019 суд витребував у відповідача відповідну інформацію. Згідно з наданим відповідачем розрахунком пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності по ТОВ «Український центр Енергоремонт» за період дії Закону України №185 (у спірних правовідносинах з 28.01.2019 по 06.02.2019) сума нарахованої пені становить 25035,56 грн, а за період дії Закону України №2345 (у спірних правовідносинах з 07.02.2019 по 17.05.2019) 250355,56 грн.

Отже, з урахуванням висновків Верховного Суду у постанові від 28.05.2021 у цій справі, відповідач безпідставно нарахував позивачу пеню за період з 07.02.2019 по 17.05.2019 у розмірі 250355,56 грн, а тому оскаржене податкове повідомлення-рішення в цій частині є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини другої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.

Відповідно до статті 139 КАС України з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача необхідно стягнути судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 3755,37 грн.

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-76, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 09.07.2019 №0010101403 в частині нарахування пені у розмірі 250355 (двісті п`ятдесят тисяч триста п`ятдесят п`ять) грн 56 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління ДПС у Львівській області (код ЄДРПОУ 43968090, місцезнаходження: 79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Український центр Енергоремонт» (код ЄДРПОУ 33583465, місцезнаходження: 82100, Львівська обл., м.Дрогобич, вул. Раневицька, 14) судовий збір у розмірі 3755 (три тисячі сімсот п`ятдесят п`ять) грн 37 коп.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Повне рішення суду складене 05 липня 2022 року.

Суддя Мричко Н.І.