Рішення

від 21.06.2022 по справі 380/9422/21

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/9422/21

провадження № П/380/9559/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2022 року

Зал судових засідань №7

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Братичак У.В.,

секретар судового засідання Наум`як Х.О.,

за участю сторін:

представників позивача Мельничука Ю.І., Палко Д.І.,

представників відповідача Савки Р.І., Ковальчука М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові, в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Керівника Червоноградської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації до Релігійної організації «Релігійна громада Львівсько-Сокальської Єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) Парафії Перенесення Мощей Святителя Миколая у місті Белзі Сокальського району Львівської області» (РО «Парафії Перенесення Мощей Святителя Миколая») про зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

Керівник Червоноградської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації (місцезнаходження: вул.Винниченка, 18, м.Львів, 79008; код ЄДРПОУ 38557581) звернувся з позовною заявою до Релігійної організації «Релігійна громада Львівсько-Сокальської Єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) Парафії Перенесення Мощей Святителя Миколая у місті Белзі Сокальського району Львівської області» (РО «Парафії Перенесення Мощей Святителя Миколая») (місцезнаходження: вул.Грушевського, 6Б, м.Белз, Сокальський район, Львівська область, 80062, код ЄДРПОУ 34987253), в якій просить:

- зобов`язати Релігійну організацію «Релігійна громада Львівсько-Сокальської Єпархії Української Православної церкви (Православної Церкви України) Парафії Перенесення Мощей Святителя Миколая у місті Белзі Сокальського району Львівської області» (РО «Парафії Перенесення Мощей Святителя Миколая») код ЄДРПОУ 34987253, протягом одного місяця з дати набрання рішенням суду законної сили укласти з Департаментом архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації охоронний договір на об`єкт культурної спадщини місцевого значення - пам`ятку архітектури ОСОБА_1 (Костел Пресвятої Діви Марії) 1911 - 1926 років, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , охоронний номер 2954/1-ЛВ, на умовах і в порядку, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 №1768.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що згідно з інформацією, наданою Львівською обласною державною адміністрацією, ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) 1911-1926 років на АДРЕСА_1 - внесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, як пам`ятку архітектури місцевого значення (охоронний номер №2954/1-ЛВ (наказ Мінкультури від 21.10.2011 №912/0/16-11). Вказує, що будівля храму ОСОБА_3 ( ОСОБА_2 ) передана у безоплатну власність Релігійній організації «Релігійна громада Львівсько-Сокальської єпархії Української православної церкви парафії Перенесення Мощей Святителя Миколая у м. Белз Сокальського району Львівської області». При цьому, у порушення вимог законодавства у сфері охорони культурної спадщини, охоронний договір щодо збереження храму ОСОБА_3 ( ОСОБА_2 ) у м.Белзі між облдержадміністрацією та релігійною громадою УПЦ Св.Миколая не укладався.

Вказує, що у 2015 році настоятелю храму ОСОБА_3 ( ОСОБА_2 ) було скеровано два приписи про порушення щодо ухилення від підписання охоронного договору та про порушення щодо проведення самовільних робіт на пам`ятці. Водночас, уповноваженими особами РО «Парафії Перенесення Мощей Святителя Миколая», у власності якої знаходиться ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) такі попередження та приписи проігноровані, та станом на момент звернення до суду з цим позовом, охоронний договір не підписаний.

Окрім цього, звертає увагу, що у вказаних правовідносинах органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у сфері охорони та збереження об`єктів культурної спадщини на території області є саме Департамент архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації, який не вживає дієвих заходів на захист інтересів держави. Зазначає, що Червоноградською окружною прокуратурою у порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» на адресу Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації (далі - Департамент) скеровувались запити від 17.03.2021 №14.58/03-23-19 вих-21, від 06.04.2021 №15.58/03-23-303 вих-21, від 16.04.2021 №14.58/03-23-486 вих-21 в тому числі із зазначенням відсутності охоронного договору на пам`ятку архітектури місцевого значення ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) 1911 - 1926 років на АДРЕСА_1 та надання інформації про вжиті заходи щодо укладення вказаного охоронного договору, в тому числі в судовому порядку. Враховуючи вищезазначені обставини щодо обізнаності Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації про порушення відповідачем пам`яткоохоронного законодавства України, вважає, що наявний визначений Конституцією України виключний випадок, який обґрунтовує представництво прокурором інтересів держави у цій справі, оскільки відповідний компетентний орган бездіє протягом тривалого часу, а тому просить позов задовольнити.

Ухвалою судді від 15.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.

17.09.2022 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що не тільки Церква Перенесення Мощей Святого Миколая (Костел Пречистої Діви Марії) 1911-1926 років розташований за адресою АДРЕСА_1 , але й інші сакральні споруди, що є приналежностями колишнього Костелу, а тепер Церкви, а саме Дзвіниця (Марійська вежа), Відкритий вівтар Св.Валентина, Брама, Мури з Хресною дорогою і каплицями, які згідно з наказом Міністерства культури України від 21.10.2011 № 912/0/16-11 включені до державного реєстру нерухомих пам`яток України місцевого значення під загальною назвою «Комплекс сакральних споруд урочища Замочок» по вул. Грушевського у м. Белз та є власністю відповідача.

При цьому, зазначає, що у своєму позові як на винятковість умов та виключіність випадку звернення до суду, прокурор зазначає, що у правовідносинах що виникли, органом уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у сфері охорони та збереження об`єктів культурної спадщини на території області є саме Департамент архітектури та містобудування Львівської обласної державної адміністрації, однак такий не вживає дієвих заходів на захист інтересів держави, що і є підставою звернення до суду з цим позовом. Водночас, у позові відсутні будь-які обґрунтування стосовно того, що відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону, в даному випадку Департамент архітектури та містобудування Львівської обласної державної адміністрації є підзвітний і підконтрольний Львівській обласній державній адміністрації. Відсутнє будь-яке обґрунтування і відносно того, що окрім департаменту ОДА, є ще й ОДА та центральні органи виконавчої влади, Кабінет Міністрів України на який покладено державне управління у сфері охорони культурної спадщини.

Відтак, відповідач вважає, що керівником червоноградської окружної прокуратури не обґрунтовано необхідності захисту інтересів держави, від імені органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції, при тому, що позивачем у цій справі визначено Департамент архітектури та містобудування Львівської обласної державної адміністрації.

27.09.2021 на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій повторно викладено обґрунтування позовної заяви.

03.11.2021 від відповідача до суду надійшло заперечення на відповідь на відзив, в якому повторно вказано обставини, зазначені у відзиві на позовну заяву.

Протокольною ухвалою суду від 26.11.2021 закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду по суті.

13.01.2022 на адресу суду від відповідача надійшли письмові пояснення, в яких зазначено, що відповідачу не направлявся на підписання охоронний договір та додатки до нього, не тільки Департаментом, але й самою ОДА, при тому, що Порядок укладення договір чітко визначений Законом (главою 53 ЦК та главою 20 ГК).

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні просили відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази, викладені у заявах по суті справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Згідно з листом Львівської обласної державної адміністрації №5/14-3208/0/2-21/7-16 від 29.03.2021 ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) 1911-1926 років на АДРЕСА_1 - внесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, як пам`ятку архітектури місцевого значення (охоронний номер №2954/1-ЛВ (наказ Мінкультури від 21.10.2011 №912/0/16-11).

Розпорядженням голови Львівської обласної ради народних депутатів від 28.03.1995 та актом від 13.04.1995 №202 будівлю храму Св.Миколая ( ОСОБА_2 ) передано у безоплатну власність Релігійній громаді УПЦ Св.Миколая м.Белза.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, 30.07.2010 внесені відомості про право колективної власності Релігійної громади Української Православної Церкви - Київського Патріархату (код ЄДРПОУ 34987253) на будинок а саме церкву за адресою: АДРЕСА_1 .

21.07.2019 відбулася зміна назви Релігійної організації «Релігійна громада Української православної церкви Київського патріархату парафії Перенесення Мощей святителя Миколая у м. Белз Сокальського району Львівської області на Релігійну організацію «Релігійна громада Львівсько-Сокальської єпархії Української православної церкви парафії Перенесення Мощей Святителя Миколая у м. Белз Сокальського району Львівської області».

Розпорядженням голови Львівської обласної державної адміністрації №745/0/5-20 від 04.09.2020 затверджено положення про Департамент архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації, згідно з яким, до повноважень Департаменту належить, серед іншого, призначення відповідних охоронних заходів щодо пам`яток місцевого значення та їхніх територій у разі виникнення загрози їх руйнування або пошкодження внаслідок дії природних факторів або проведення будь-яких робіт; надає дозволи на проведення робіт на пам`ятках місцевого значення (крім пам`яток археології), їхніх територіях та в зонах охорони, на щойно виявлених об`єктах культурної спадщини; видає розпорядження та приписи щодо охорони пам`яток місцевого значення, припинення робіт на пам`ятках, їхніх територіях і в зонах охорони, якщо ці роботи проводяться за відсутності затверджених або погоджених з відповідним органом охорони культурної спадщини програм і проектів, передбачених чинним законодавством у сфері охорони культурної спадщини дозволів, або з відхиленням від них; укладає охоронні договори на пам`ятки культурної спадщини.

Згідно з п.1.4 вищевказаного Положення Департамент є правонаступником управління архітектури, містобудування та інфраструктурних проєктів обласної державної адміністрації та відділу охорони культурної спадщини та культурних цінностей обласної державної адміністрації.

З метою збереження зазначеної пам`ятки облдержадміністрацією та дирекцією Державного історико-культурного заповідника у м.Белзі, на території якого знаходиться храм Св.Миколая, впродовж 2010-2020 років проведено ряд обстежень та надано письмові рекомендації релігійній громаді УПЦ Св.Миколая з метою запобігти руйнуванню та знищенню пам`ятки, що підтверджується листом Львівської обласної державної адміністрації від 29.03.2021 №5/14-3208/0/2-21/7-16.

У 2014 році релігійна громада УПЦ КП Св.Миколая розпочала роботи по заміні даху на пам`ятці без погодження відповідного органу охорони культурної спадщини, що не заперечується сторонами.

06.09.2014 за участі представників облдержадміністрації, Сокальської райдержадміністрації, Сокальського районного відділу ГУМВС України у Львівській області, Белзької міської ради, Державного історико-архітектурного заповідника у м.Белзі відбулося виїздне засідання з метою зупинити самовільні роботи на пам`ятці. Комісією виявлено виконані роботи із заміни шатрового завершення вежі (встановлення куполу) на храмі ОСОБА_3 , про що було складено протокол. Незважаючи на офіційні попередження релігійна громада УПЦ КП Св.Миколая не зупинила розпочаті самовільні роботи.

Згідно з листом щодо надання інформації Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації №16-1654/0/2-21 від 12.04.2021, листами Відділу охорони культурної спадщини та культурних цінностей ЛОДА від 02.07.2014 №4/493 та від 28.11.2014 №4/937 Львівсько-Сокальська Єпархія УПЦ КП та настоятель храму Св.Миколая (Костел Пресвятої Діви Марії) попереджені про відповідальність за ухилення від підписання охоронного договору.

Червоноградською окружною прокуратурою у порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» на адресу Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації (далі -Департамент) скеровувались запити від 17.03.2021 №14.58/03-23-19 вих-21, від 06.04.2021 №15.58/03-23-303 вих-21, від 16.04.2021 №14.58/03-23-486 вих-21 в тому числі із зазначенням відсутності охоронного договору на пам`ятку архітектури місцевого значення ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) 1911 - 1926 років на АДРЕСА_1 та надання інформації про вжиті заходи щодо укладення вказаного охоронного договору, в тому числі в судовому порядку.

З відповідей Департамента архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації від 29.03.2021, 12.04.2021, 11.05.2021 видно, що дієві та належні заходи, які б у повній мірі забезпечили виконання вимог чинного законодавства, збереження та відновлення пам`ятки місцевого значення - ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), зокрема шляхом пред`явлення позову зобов`язального характеру, не вживалися.

Так, відділом охорони культурної спадщини та культурних цінностей Львівської обласної державної адміністрації складено приписи №4/150 від 23.01.2015, №4/151 від 23.01.2015 настоятелю ОСОБА_1 в м.Белз, Грушевського 6 Б щодо усунення порушень Закону України «Про охорону культурної спадщини».

Листами Львівської обласної державної адміністрації №4/210 від 27.03.2014, №4/493 від 02.07.2014, №16-1958/0/2-19 від 13.09.2019 РО «Парафії Перенесення Мощей Святителя Миколая» повідомлено про зобов`язання укаладення охоронного договору.

Водночас, згідно з листом Белзької міської ради №251/02-09 від 25.02.2021 охоронний договір на пам`ятку архітектури місцевого значення ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) охоронний номер №2954/1-ЛВ у АДРЕСА_1 не підписаний, зазначена обставина не заперечується й сторонами.

Таким чином, станом на час розгляду цієї справи відповідач не звертався до органу охорони культурної спадщини щодо укладення охоронних договорів.

Крім того, Департамент архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації не вживав інших заходів, ніж надсилання зазначених листів, з метою виконання вимог Закону України «Про охорону культурної спадщини» та укладення охоронного договору.

Невжиття Департаментом архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації заходів щодо усунення порушень Закону України «Про охорону культурної спадщини» та відсутність його заперечень щодо представництва прокурором інтересів держави слугували підставою для звернення до суду із цим позовом.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» листом від 18.05.2021 за № 14.58/03-23-985вих-21 Департамент архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації повідомлено про пред`явлення окружною прокуратурою позову в інтересах держави до РО «Парафії Перенесення Мощей Святителя Миколая» про зобов`язання укласти охоронний договір на об`єкт культурної спадщини місцевого значення - пам`ятку архітектури місцевого значення ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) 1911 - 1926 років на АДРЕСА_1 .

Вирішуючи спір, суд керується таким.

Щодо підстав для звернення прокурора до суду.

За змістом частин 3 5 статті 53 КАС України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

У відповідності з частинами 3, 4, 6 статті 23 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор, зокрема, має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження: звертатися до суду з позовом (заявою, поданням); вступати у справу, порушену за позовом (заявою, поданням) іншої особи, на будь-якому етапі судового провадження; ініціювати перегляд судових рішень, у тому числі у справі, порушеній за позовом (заявою, поданням) іншої особи; брати участь у розгляді справи; брати участь у виконавчому провадженні при виконанні рішень у справі, в якій прокурором здійснювалося представництво інтересів громадянина або держави в суді; з дозволу суду ознайомлюватися з матеріалами справи в суді та матеріалами виконавчого провадження, робити виписки з них, отримувати безоплатно копії документів, що знаходяться у матеріалах справи чи виконавчого провадження.

Згідно з ч. 2 ст. 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини», Положення про департамент архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації, затвердженим Розпорядженням голови Львівської обласної державної адміністрації №745/0/5-20 від 04.09.2020 (далі -Положення), до повноважень Департаменту належить, серед іншого, призначення відповідних охоронних заходів щодо пам`яток місцевого значення та їхніх територій у разі виникнення загрози їх руйнування або пошкодження внаслідок дії природних факторів або проведення будь-яких робіт; надає дозволи на проведення робіт на пам`ятках місцевого значення (крім пам`яток археології), їхніх територіях та в зонах охорони, на щойно виявлених об`єктах культурної спадщини; видає розпорядження та приписи щодо охорони пам`яток місцевого значення, припинення робіт на пам`ятках, їхніх територіях і в зонах охорони, якщо ці роботи проводяться за відсутності затверджених або погоджених з відповідним органом охорони культурної спадщини програм і проектів, передбачених чинним законодавством у сфері охорони культурної спадщини дозволів, або з відхиленням від них; укладає охоронні договори на пам`ятки культурної спадщини.

Таким чином, у даному випадку в спірних правовідносинах у сфері охорони культурної спадщини наявний суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено захист інтересів держави у вказаній сфері правовідносин Львівська ОДА в особі свого структурного підрозділу Департамента архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації як спеціально уповноваженого органу охорони культурної спадщини, який неналежним чином виконує свої повноваження. Прокурор завчасно повідомив Департамент архітектури та розвитку містобудування Львівської ОДА про намір звернутись до суду і останній не заперечує щодо цього, більше того, в судовому засіданні його представник позов підтримала та просила такий задовольнити.

Враховуючи наведене, суд вважає, що прокурор виконав вимоги статті 53 КАС України, статті 23 Закону України «Про прокуратуру», а тому Департамент архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації у цій справі набув статусу позивача.

Щодо суті спору.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулює Закон України «Про охорону культурної спадщини» від 08.06.2000 №1805-ІІІ (далі - Закон № 1805-ІІІ).

За Преамбулою цього Закону об`єкти культурної спадщини, які знаходяться на території України, у межах її територіального моря та прилеглої зони, охороняються державою.

Охорона об`єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 1 Закону №1805-ІІІ об`єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (об`єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність.

Пам`ятка культурної спадщини (далі - пам`ятка) - це об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Охорона культурної спадщини - це система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об`єктів культурної спадщини.

Згідно з частиною 1 статті 3 Закону № 1805-ІІІ державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини.

До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини належать: центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим; обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.

За змістом пункту 17 частини 1 статті 6 Закону № 1805-ІІІ до повноважень органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції належить укладення охоронних договорів на пам`ятки.

За змістом частин 1, 3 та 4 статті 23 Закону № 1805-ІІІ усі власники пам`яток, щойно виявлених об`єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об`єкти зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір.

Порядок укладання охоронних договорів та їхні типові форми затверджуються Кабінетом Міністрів України. Відсутність охоронного договору не звільняє особу від обов`язків, що випливають із цього Закону. Власник або уповноважений ним орган, користувач зобов`язані утримувати пам`ятку в належному стані, своєчасно провадити ремонт, захищати від пошкодження, руйнування або знищення відповідно до цього Закону та охоронного договору (ч. 1 ст. 24 Закону № 1805-ІІІ).

Статтею 25 Закону № 1805-ІІІ визначено, що надання об`єктів культурної спадщини, що є пам`ятками, в користування юридичним та фізичним особам з науковою, культурно-освітньою, туристичною та іншою метою здійснюється з дотриманням встановлених цим Законом вимог. Юридичні та фізичні особи, у користуванні яких перебувають пам`ятки, відповідають за їхню збереженість і зобов`язані дотримувати вимог органів охорони культурної спадщини. Юридичні та фізичні особи зобов`язані забезпечити збереженість пам`яток на землях, якими вони користуються, та укладати з органами охорони культурної спадщини охоронні договори.

З аналізу вищенаведених норм права слідує, що об`єкти культурної спадщини охороняються законом навіть при відсутності належним чином укладеного охоронного договору. В той же час, охоронний договір встановлює чіткі вимоги для збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність.

Пунктом 2 Порядку укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768 (далі - Порядок № 1768) передбачено, що, власник пам`ятки чи її частини або уповноважений ним орган (особа) зобов`язаний не пізніше ніж через один місяць з моменту отримання пам`ятки чи її частини у власність або у користування укласти охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини.

При цьому охоронний договір встановлює режим використання пам`ятки культурної спадщини чи її частини, у тому числі території, на якій вона розташована (п. 1 Порядку №1768).

Водночас, у пункті 5 Порядку № 1768 зазначено, що в охоронному договорі, складеному за зразком згідно з додатком, зазначаються особливості режиму використання пам`ятки, види і терміни виконання реставраційних, консерваційних, ремонтних робіт, робіт з упорядження її території, інших пам`яткоохоронних заходів, необхідність яких визначається відповідним органом охорони культурної спадщини.

Відповідно до пункту 6 Порядку № 1768 до охоронного договору додаються: 1) акт технічного стану пам`ятки (форма якого затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини) на момент укладення охоронного договору. Для ансамблів (комплексів) складається окремий акт на кожний їх об`єкт. Акт технічного стану поновлюється не рідше ніж раз на 5 років. Якщо стан пам`ятки значно змінився (після проведення ремонтних, реставраційних та інших робіт чи внаслідок дії чинників, що призвели до руйнування або пошкодження), - у п`ятиденний термін після його зміни; 2) опис культурних цінностей і предметів, які належать до пам`ятки, знаходяться на її території чи пов`язані з нею і становлять історичну, наукову, художню цінність, з визначенням місця і умов зберігання та використання; 3) план поверхів пам`яток-будівель і споруд (у масштабі 1:100); 4) план інженерних комунікацій та зовнішніх мереж (за наявності); 5) генеральний план земельної ділянки, на якій розташована пам`ятка (у масштабі 1:50, 1:100, 1:500, 1:1000 або 1:2000); 6) паспорт пам`ятки.

Таким чином, з аналізу положень Закону №1805-ІІІ та Порядку №1768 слідує, що юридичні або фізичні особи, у власності або користуванні яких перебувають об`єкти культурної спадщини чи їх частини, зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір встановленого зразка, до якого мають бути додані додаткові документи. Тобто, обов`язок укладення охоронного договору покладається саме на власника пам`ятки, а не на орган охорони культурної спадщини, і саме власник повинен бути його ініціатором.

Такий самий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 13 грудня 2018 року у справі №826/4605/16, у постанові від 23 грудня 2019 року у справі №806/1536/18 та у постанові від 19 лютого 2021 року у справі № 826/25854/15.

Як встановлено судом, згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, з 30.07.2010 відповідач є власником церкви за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 ) 1911-1926 років на АДРЕСА_1 - внесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, як пам`ятку архітектури місцевого значення (охоронний номер №2954/1-ЛВ (наказ Мінкультури від 21.10.2011 №912/0/16-11).

Як вже зазначалося вище, органом охорони культурної спадщини неодноразово повідомлялось відповідачу про обов`язок укласти охоронний договір.

Більше того, відділом охорони культурної спадщини та культурних цінностей Львівської обласної державної адміністрації складено приписи №4/150 від 23.01.2015, №4/151 від 23.01.2015 настоятелю ОСОБА_1 в м.Белз, Грушевського 6 Б щодо усунення порушень Закону України «Про охорону культурної спадщини».

Однак, усупереч прямим приписам Закону України «Про охорону культурної спадщини» відповідач не виконав свого обов`язку з укладення охоронних договорів з органом охорони культурної спадщини на вказану вище пам`ятку архітектури, починаючи з моменту набуття права власності і до часу розгляду судом цієї справи.

Зважаючи на викладені обставини, а також на те, що допущене відповідачем правопорушення у вигляді не укладення охоронного договору, є триваючим, на теперішній час відповідач зобов`язаний укласти охоронний договір з Департаментом архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації охоронний договір на об`єкт культурної спадщини місцевого значення - пам`ятку архітектури ОСОБА_1 (Костел Пресвятої Діви Марії) 1911-1926 років, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , охоронний номер 2954/1-ЛВ, на умовах і в порядку, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 №1768.

Щодо інших об`єктів культурної спадщини, зазначених відповідачем у відзиві на позовну заяву, суд зазначає, що такі не є предметом спору та не стосуються спірних праовідносин.

У рішенні Конституційного Суду України від 14.12.2011 № 19-рп/2011 зазначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 2 ст. З Конституції України); для здійснення такої діяльності органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії.

У постанові від 15.07.2019 у справі № 420/5625/18 Верховний Суд дійшов висновку, що під судовим захистом прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права; обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Право суспільства на збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність, гарантоване статтею 54 Конституції України.

У даному спорі приватне право (інтерес) відповідача протиставляється публічному інтересу, який виражається у збереженні та охороні історико-культурної спадщини.

Відтак, забезпечення справедливого балансу приватного та публічного інтересів у даній справі полягає у необхідності дотримання відповідачем вимог законодавства про охорону культурної спадщини, визначених, зокрема, Законом України «Про охорону культурної спадщини».

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 826/12524/18.

Отже, державний інтерес у цій справі полягає у зупиненні порушень відповідачем законодавства щодо охорони культурної спадщини шляхом укладення ним охоронного договору на пам`ятку культурної спадщини з метою встановлення режиму використання пам`ятки та відповідальності відповідача за порушення такого режиму.

Згідно ч.ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що пред`явлення прокурором позову зобов`язального характеру є ефективним способом захисту інтересів держави, що спрямований на реалізацію державою примусу щодо виконання вимог Основного Закону, а тому позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст.139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Враховуючи, що позивачем понесені судові витрати лише зі сплати судового збору, відтак підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 132, 159, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

позов задовольнити.

Зобов`язати Релігійну організацію «Релігійна громада Львівсько-Сокальської Єпархії Української Православної церкви (Православної Церкви України) Парафії Перенесення Мощей Святителя Миколая у місті Белзі Сокальського району Львівської області» (РО «Парафії Перенесення Мощей Святителя Миколая») (місцезнаходження: вул.Грушевського, 6Б, м.Белз, Сокальський район, Львівська область, 80062, код ЄДРПОУ 34987253), протягом одного місяця з дати набрання рішенням суду законної сили укласти з Департаментом архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації (місцезнаходження: вул. Винниченка, 18, м. Львів, 79008; код ЄДРПОУ 38557581) охоронний договір на об`єкт культурної спадщини місцевого значення - пам`ятку архітектури ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) 1911-1926 років, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , охоронний номер 2954/1-ЛВ, на умовах і в порядку, визначених постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини» від 28.12.2001 №1768.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складено та підписано 04.07.2022.

Суддя Братичак Уляна Володимирівна