Постанова

від 29.06.2022 по справі 280/5695/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

30 червня 2022 року м. Дніпросправа № 280/5695/21(суддя Татаринов Д.В., м. Запоріжжя)

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач),

суддів: Іванова С.М., Панченко О.М.,

за участю секретаря судового засідання Ліненко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2021 року у справі № 280/5695/21 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОСТАНДАРТПРОМ» до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОСТАНДАРТПРОМ» 05 липня 2021 року звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області, згідно з яким, просить визнати протиправними та скасувати прийняті відповідачем 18.06.2021 року податкові повідомлення-рішення:

- № 0086920705 щодо зменшення від`ємною значення суми податку на додану вартість на суму 234663 грн;

- № 0086910705 щодо збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок па додану вартість на загальну суму 475557,5 грн. (за податковими зобов`язаннями на суму 380446 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 95111,5 грн).

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що вказані податкові повідомлення-рішення повинні бути скасовані, оскільки висновки відповідача, щодо нереальності господарської операції позивача з його контрагентом ТОВ «АВК.ТОП.МЕТАЛ.» викладені у акті №3971/08-01-07-95/42716162 від 26.05.2021 року на підставі якого було прийнято оскаржені рішення є безпідставними та необґрунтованими.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2021 року адміністративний позов задоволено повністю.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідачем не доведено правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, судом встановлено наявність обставин реальності спірної господарської операції позивача.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач оскаржив його в апеляційному порядку з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити повністю.

В апеляційній скарзі зазначає, що після відповідального зберігання товару придбаного позивачем у ТОВ «АВК.ТОП.МЕТАЛ.» відбулось неправильне зазначення в ТТН на перевезення цього товару, власником товару та вантажовідправником зазначено ТОВ «АВК.ТОП.МЕТАЛ.» замість ТОВ «ТЕХНОСТАНДАРТПРОМ», який є його власником за договором. До перевірки та судового розгляду справи не надано договори на відповідальне зберігання ТМЦ.

Також відсутні докази оплати послуг перевезення товару; відсутні докази використання придбаних ТМЦ у власній господарській діяльності; товар оплачено лише частково в розмірі 500000 грн.

Крім того, відповідач звертає увагу на те, що суд першої інстанції залишив поза увагою наступні обставини. Так, усі роботи для ПАТ «Запоріжсталь» позивач повинен був виконати до 20.09.2019 року, тобто підстави для ввезення ТМЦ придбаних у ТОВ «АВК.ТОП.МЕТАЛ.» після цієї дати на територію ПАТ «Запоріжсталь» відсутні.

Сертифікати відповідності на товар не завірені печаткою та видано іншій особі, частина сертифікатів видано пізніше дати придбання товару. 05.02.2020 року винесено рішення №22701 про відповідність ТОВ «АВК.ТОП.МЕТАЛ.» критеріям ризиковості платника податку на додану вартість.

Контрагент не у повному обсязі подає податкову звітність та у нього відсутнє матеріально-технічні можливості на проведення спірної господарської операції з позивачем. У контрагента відсутні сплати за придбані товари та послуги на протязі двох років. Власник ТОВ «АВК.ТОП.МЕТАЛ.» доходів від його діяльності не отримував.

Судом першої інстанції порушено принцип змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, який підтримав доводи апеляційної скарги, пояснення представників позивача, які заперечували щодо її задоволення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідачем у період з 13.05.2021 року по 19.05.2021 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства України при визначенні показників декларації з податку на додану вартість за вересень 2019 року по взаємовідносинам з ТОВ «АВК.ТОП.МЕТАЛ.» (код ЄДРПОУ 39381792).

За результатами перевірки складено акт № 3971/08-01-07-05/42716162 від 26 травня 2021 року (далі - акт перевірки) (т.1 а.с.19 29).

Зазначеною перевіркою виявлено, що позивачем під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентом - постачальником ТОВ АВК.ТОП.МЕТАЛ. (код ЄДРПОУ 39381792) за вересень 2019 року вчинено таки порушення:

- підпункту 14.1.36, підпункту 14.1.181, підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1, пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до:

- заниження податку на додану вартість, який підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету за вересень 2019 року на суму 380 446 грн;

- завищення від`ємного значення з податку на додану вартість (по рядку 21 податкових декларацій з податку на додану вартість) за вересень 2019 року на суму 234 663 грн.

Не погоджуючись з цими висновками позивачем 02 червня 2021 року подано заперечення до акта перевірки, на які контролюючий орган надав відповідь (вих. № 1945/12/08-01-07-05-07 від 16.06.2021), залишивши висновки акта перевірки без змін.

18 червня 2021 року позивачем отримано податкові повідомлення - рішення:

- № 0086920705 від 18 червня 2021 року щодо зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 234663 грн;

- № 0086910705 від 18 червня 2021 року щодо збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 475557,50 грн (за податковими зобов`язаннями на суму 380446 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 95111,50 грн) (т.1 а.с. 91-94).

Правомірність та обґрунтованість вказаних рішень відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні відносини між сторонами та задовольняючи позов повністю, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірні рішення відповідача прийнято не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухвалені оскарженого рішення, виходить з наступного.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 Податкового Кодексу України (далі ПК). Так, згідно з положенням пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон № 996-ХIV.

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до наведеного вище визначенні господарські операції пов`язані не з фактом підписання договорів, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України (далі - ПК).

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

Разом з тим відповідно до принципу змагальності суб`єкт господарювання зобов`язаний заперечувати проти доводів суб`єкта владних повноважень.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що позивач 16 липня 2019 року у письмовій формі уклав з ПАТ Запоріжсталь договір підряду на будівельно-монтажні, пусконалагоджувальні роботи №20/2019/3462 (т.1 а.с.55-64).

Відповідно до пункту 1.1. цього договору, замовник ПАТ Запоріжсталь доручає, а підрядник ТОВ ТЕХНОСТАНДАРТПРОМ зобов`язується на свій ризик виконати в порядку і на умовах цього Договору роботи на території ПАТ Запоріжсталь з капітального будівництва об`єкта.

Згідно з актом здачі-приймання виконаних робіт №1101 від 28.12.2019 року зазначені в цьому договорі поставку ТМЦ та обладнання на суму 1025 грн (без НДС), монтажні та пуско-наладочні роботи було виконано 28.12.2019 року (т.1 а.с.119)

Для забезпечення виконання цих робіт між ТОВ ТЕХНОСТАНДАРТПРОМ, як покупець та ТОВ АВК.ТОП.МЕТАЛ., як постачальником 02 вересня 2019 року було укладено Договір поставки № 02/09/19 відповідно до пункту 1.1. та 1.2. якого постачальник зобов`язується виготовити, поставити і передати у власність покупцю, а покупець - прийняти й оплатити виготовлений постачальником товар у повному розмірі на умовах та в порядку, визначених цим Договором. Постачальник зобов`язується поставляти товар в кількості і асортименті, визначених Специфікаціями (далі - Специфікація), що є невід`ємними частинами цього Договору (т.1 а.с.36-37).

02 вересня 2019 року сторонами договору № 02/09/19 від 02 вересня 2019 року підписано специфікацію №1 на загальну суму 3690653,58 грн., з яких 615108,93 грн ПДВ (т.1 а.с.38-39).

На підтвердження виконання умов цього договору складені наступні документи: рахунок від 02 вересня 2019 року, видаткову накладну від 30 вересня 2019 року, акт приймання-передачі на зберігання № 1, акт приймання-передачі зі зберігання № 1, товарно-транспорту накладну № Р101 від 16 жовтня 2019 року, акт прийому-передачі зі зберігання № 2, товарно-транспорту накладну № 117 від 17 жовтня 2019 року, акт прийому-передачі зі зберігання № 3, товарно-транспорту накладну № Р118 від 18 жовтня 2019 року, акт прийому-передачі зі зберігання № 4, товарно-транспорту накладну № Р116 від 21 жовтня 2019 року, договір про надання послуг № 06-09/2019, рахунок № 2511 від 31 жовтня 2019 року, акт приймання-здачі робіт № 110 від 31 жовтня 2019 року, договір №20/2019/3462 підряду на будівельно-монтажні, пусконалагоджувальні роботи, заявки на надання перепусток для в`їзду транспортних засобів.

Придбаний у ТОВ АВК.ТОП.МЕТАЛ. товар позивачем було використано в межах господарської діяльності ТОВ ТЕХНОСТАНДАРТПРОМ, а саме реалізовано за договором №20/2019/3462 підряду під час виконання будівельно-монтажних, пусконалагоджувальних робіт.

Враховуючи зазначене суд першої інстанції дійшов до висновку про реальність господарської операції між позивачем та ТОВ АВК.ТОП.МЕТАЛ., за наслідками якої сформовано спірний податковий кредит.

Проте, на думку колегії суддів, вирішуючи спірні правовідносини між сторонами суд першої інстанції безпідставно залишив поза увагою та не надав їм оцінки наступні обставини.

Так, згідно з п.1.1 зазначеного договору поставки №02/09/19 від 02.09.2019 та специфікації №1 до нього постачальник зобов`язується виготовити, поставити і передати у власність Покупцю, а Покупець прийняти й оплатити виготовлений Постачальником товар … (т.1 а.с.36-37,38).

Між тим, вказаний у договорі товар ТОВ АВК.ТОП.МЕТАЛ. не виготовляв та не мав можливості його виготовити, оскільки згідно з даними акта перевірки у нього відсутні виробничі потужності, матеріальні та людські ресурси, що підтверджується відсутністю в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно інформації щодо наявності ТОВ АВК.ТОП.МЕТАЛ. нерухомого майна.

Згідно з звітом з нарахування єдиного внеску за вересень 2019 року облікова кількість штатних працівників цього підприємства дорівнює « 0» осіб.

Отже, вказані обставини свідчать про те, що укладаючи договір поставки №02/09/19 від 02.09.2019 року на поставку товару зазначеного у специфікації № 1, позивач об`єктивно не міг розраховувати на виготовлення ТОВ АВК.ТОП.МЕТАЛ. товару зазначеного в цій специфікації та з відповідною сертифікацією, яка передбачена п. 3.1 зазначеного договору.

При цьому, подальше документальне оформлення ТОВ АВК.ТОП.МЕТАЛ. придбання зазначеного у специфікації № 1 товару на загальну суму 3690653,58 грн. у ТОВ «ЕКСІМА-ОПТ ЛТД» у якого, згідно з базою даних Єдиного реєстру податкових накладних, відсутне придбання зазначеного товару у попередніх звітних періодах, лише підтверджує неможливості виконання умов договору поставки №02/09/19 від 02.09.2019 між його сторонами щодо виготовлення предмету договору ТОВ АВК.ТОП.МЕТАЛ..

Водночас, колегія суддів, погоджується з доводами відповідача про те, що оскільки придбання товару ТОВ АВК.ТОП.МЕТАЛ. у ТОВ «ЕКСІМА-ОПТ ЛТД» та його подальший продаж позивачу відбувся за однаковою ціною, це свідчить про відсутність розумних економічних або інших причин (ділової мети) від вказаної операції. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, а не виключно чи переважно за рахунок формування податкового кредиту за рахунок інших суб`єктів підприємницької діяльності.

Одночасно, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що специфікація №1 від 02.09.2019 року не містить чітких критеріїв щодо більшості товару, а саме розміру, технічних характеристик та інших критеріїв, що притаманні товару (обладнанню) яке було замовлено позивачем до виготовлення та за якими можливо відрізнити його від іншого товару та виготовити його. При цьому на час укладання договору поставки це обладнання у ТОВ АВК.ТОП.МЕТАЛ. в порушення умов п. 6.1 договору поставки №02/09/19 від 02.09.2019 року щодо постачання лише товару наявного в його асортименті, було відсуне, що додатково свідчить про формальне визначення сторонами цього договору предмета поставки, та неможливість виконання ТОВ АВК.ТОП.МЕТАЛ. умов цього договору щодо поставки обладнання, яке не є індивідуально визначеним та не перебуває в його наявності.

Також колегія суддів враховує те, що як вбачається з акта здачі-приймання виконаних робіт №09-021 від 16.09.2019 року зазначені в цьому договорі демонтажні та монтажні роботи, поставку ТМЦ та обладнання на суму 4199311,2 грн, (сума з ПДВ) було виконано та прийнято ПАТ «Запоріжсталь» 16.09.2019 року (т.1 а.с.240), що відповідає графіку виконання робіт щодо виконання демонтажних та монтажних робіт, поставки ТМЦ та обладнання (т.1 а.с.65 об.сторона). У подальшому поставки товару від позивача до ПАТ «Запоріжсталь» на таку значну суму не відбувалось.

Це свідчить про те, що позивачем, ще до отримання від ТОВ АВК.ТОП.МЕТАЛ. 17.10.2019 р, 18.10.2019 р, 21.10.2019 р зазначеного у специфікації № 1 (т.1 а.с.38,39) до договору поставки №02/09/19 від 02.09.2019 р. товару, цей товар на суму 3690653,58 грн (сума з ПДВ) до 16.09.2019 року було поставлено ПАТ «Запоріжсталь» на виконання договору підряду від 16.07.2019 року.

З огляду на це колегія суддів дійшла висновку про те, що на час оформлення актів прийому-передачі товару (зі зберігання) № 1 від 16.10.2019 року (а.с.43), №2 від 17.10.2019 року (а.с.45), №3 від 18.10.2019 року (а.с.47) та №4 від 21.10.2019 року (а.с.49), видаткової накладної №РН-00125 30.09.2019 р щодо придбання позивачем товару у ТОВ АВК.ТОП.МЕТАЛ. для виконання договору підряду укладеного з ПАТ «Запоріжсталь», цей товар вже був у власності позивача та був ним поставлений ПАТ «Запоріжсталь», що свідчить про безтоварність господарської операції між позивачем та ТОВ АВК.ТОП.МЕТАЛ.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до рахунку на оплату № 89 від 30.09.2019 року за вищезазначений товар на загальну суму 3690653,58 грн., оплату за товар позивачем було здійснено лише частково в сумі 500000 грн, згідно з платіжним дорученням № 65 від 08.10.2019 року, тобто з порушенням п.1.3 специфікації № 1.

Також звертає на себе увагу те, що до перевірки було надано сертифікати відповідності на товар. Однак вони не завірені печаткою виробника продукції або замовника даного сертифікату, а сертифікат на продукцію стелажі поличні збірно-розбірні виданий після 10.06.2020 року тобто значно пізніше ніж було придбано товар.

Отже ці сертифікати не можно вважати сертифікатами виданими саме за товар який, як зазначає позивач, було придбано у ТОВ АВК.ТОП.МЕТАЛ..

Щодо обставин перевезення товару суд апеляційної інстанції зазначає наступне: так згідно з ТТН, наявними в матеріалах справи, приймання вищезазначеного товару здійснювалось директором ТОВ ТЕХНОСТАНДАРТПРОМ ОСОБА_1 за адресою (пункт розвантаження): м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, 72 (промзона), а згідно з наданим до перевірки договором про надання послуг №06-09/2019 від 06.09.2019 р та акта здачі-приймання робіт (надання послуг) №110 від 31.10.2019 року, які підписані директором ТОВ ТЕХНОСТАНДАРТПРОМ Ковальовим І.І. та ФОП ОСОБА_2 надано послуги з перевезення зазначеного товару на іншу адресу, а саме м. Запоріжжя, вул. Заводська, буд.3.

Враховуючи викладене, доводи позивача про реальне придбання товару за договором №02/09/2019 від 02.09.2019 року придбаного у ТОВ АВК.ТОП.МЕТАЛ. є безпідставними, тому що це протирічить обставинам встановленим судом апеляційної інстанції у цій справі, тому первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та виписані контрагентом, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними звітними документами, які посвідчують придбання товарів, оскільки відсутній факт формування їх як ресурсу контрольованого у результаті їх реального придбання у ТОВ АВК.ТОП.МЕТАЛ., а тому віднесення відображених сум ПДВ за зазначеною господарською операцією до податкового кредиту є безпідставним.

Використання позивачем аналогічного товару у власній господарській діяльності не свідчить про те, що цей товар було виготовлено та придбано саме у ТОВ АВК.ТОП.МЕТАЛ.

Отже на думку колегії суддів зазначені обставини у сукупності свідчать про оформлення позивачем документообігу по нереальній господарській операції з ТОВ АВК.ТОП.МЕТАЛ. для мінімізації сплати податкових зобов`язань.

Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зазначений обов`язок відповідач виконав.

З огляду на викладені обставини, колегія суддів дійшла висновку про ухвалення судом першої інстанції рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права; неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нової постанови, якою у задоволені позову слід відмовити повністю.

Керуючись: статтями 241-245, 250, пунктом 2 частини 1 статті 315, статтями 317, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області задовольнити.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2021 року у справі №280/5695/21 скасувати та прийняти нову постанову якою у задоволені позову відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 30 червня 2022 року.

Повне судове рішення складено 04 липня 2022 року.

Головуючий - суддяВ.Є. Чередниченко

суддяС.М. Іванов

суддяО.М. Панченко