Постанова від 27.06.2022 по справі 120/17692/21-а

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/17692/21-а Головуючий у 1-й інстанції: Богоніс Михайло Богданович

Суддя-доповідач: Сапальова Т.В.

28 червня 2022 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сапальової Т.В.

суддів: Ватаманюка Р.В. Капустинського М.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 07 квітня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Козятинський міський центр первинної медико - санітарної допомоги Козятинської міської ради» про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

07.12.2021 ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Комунального підприємства «Козятинський міський центр первинної медико - санітарної допомоги Козятинської міської ради» (далі - відповідач), в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненадання точної, достовірної та повної письмової запитуваної інформації в запиті від 19.11.2021;

- зобов`язати відповідача надати запитувану інформацію.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 07 квітня 2022 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про задоволення адміністративного позову. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування всіх обставин справи, що призвело до неправильного її вирішення.

Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В судовому засіданні позивач підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд задовольнити її.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість судового рішення, повноту встановлення обставин справи, застосування норм матеріального і процесуального права, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Судом першої інстанції встановлено, що 19.11.2021 позивач звернувся до відповідача із запитом, у якому просив надати таку інформацію:

1. Чи вправі він відмовитись як пацієнт від вакцинування вакцинами проти коронавіру без будь-яких причин, мотивів та пояснень отримання сертифікату вакцинації?

2. Чи протипоказане йому вказане вакцинування?

3. Чи вправі він відмовитись від проведення медичного огляду на предмет виявлення або спростування у нього протипоказань для такого вакцинування?

4. Надати копію аудіо- та відеофайлів (з системи зовнішнього спостереження) від 10.11.2021, 11.11.2021, 12.11.2021, на яких зображено його перебування в коридорі лікарні (в адміністративній будівлі) в період з 10 год. 50 хв. до 12 год. (10.11.2021 та 11.11.2021) та в період з 08 год. 50 хв. до 09 год. 30 хв. (12.11.2021) біля кабінету лікаря ОСОБА_2 на третьому поверсі та біля кабінету № 4 на першому поверсі.

5. До якої електронної системи бази даних вносилась медична інформація про його здоров`я чи на підставі чого? Хто та на підставі якого нормативно-правового акту та наданих прав користувача чи адміністратора має доступ до такої інформації з медпрацівників окрім сімейного лікаря ОСОБА_2 без її відома та дозволу?

6. Надати для ознайомлення електронні документи, що містять медичну інформацію про його здоров`я та про нього як пацієнта шляхом доступу до їх оригінальних змістів з моменту входу на його файл як пацієнта.

7. Надати завірену належним чином копію усіх документів з вказаної бази даних, що стосуються його особи та завірену копію договору з сімейним лікарем, укладеним з ним (а.с. 5).

Комунальним підприємством «Козятинський міський центр первинної медико - санітарної допомоги Козятинської міської ради» розглянуто запит та надано відповідь від 26.11.2021 (а.с. 6). У тексті відповіді допущено описку в частині дати документа та помилково зазначено 26.10.2021, що сторонами не оспорюється.

Позивач вважає, що відповідач надав недостовірну, неточну та неповну інформацію у відповідь на його запит від 19.11.2021, а тому звернувся до суду з цим позовом.

Приймаючи рішення по суті позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що запит позивача від 19.11.2021 розглянуто відповідно до встановлених Законом вимог, а тому у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Оцінюючи спірні правовідносини, що виникли між сторонами, та доводи апеляційної скарги, суд враховує наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Право на доступ до публічної інформації є конституційним правом людини, передбаченим і гарантованим ст. 34 Конституції України, яка, у свою чергу, ґрунтується на положеннях ст. 10 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, ст. 19 Загальної декларації прав людини, статей 18 та 19 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права.

Статтею 40 Конституції України передбачено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Закон України від 02.10.1992 № 2657-ХІІ "Про інформацію"(далі - Закон № 2657-ХІІ) визначає, що кожен має право на вільне одержання, використання, поширення, зберігання та захист інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Згідно зі ст. 1 Закону № 2657-ХІІ інформація - це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону № 2657-ХІІ кожному забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, передбачених законом.

Відносини, пов`язані з розглядом запитів до публічної інформації, регулюються Конституцією України, Законом України "Про доступ до публічної інформації", іншими законами України та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про інформацію" основними принципами інформаційних відносин є: гарантованість права на інформацію; відкритість, доступність інформації, свобода обміну інформацією; достовірність і повнота інформації; свобода вираження поглядів і переконань; правомірність одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації; захищеність особи від втручання в її особисте та сімейне життя.

Отже, Закон України "Про інформацію" містить загальні положення про регулювання відносин щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації.

У свою чергу порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації та інформації, що становить суспільний інтерес, визначено Законом України від 13.01.2011 № 2939-VI "Про доступ до публічної інформації" (далі - Закон № 2939-VI).

Відповідно до ст. 1 Закону № 2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 3 Закону № 2939-VI визначені гарантії забезпечення права на публічну інформацію, зокрема: обов`язок розпорядників інформації надавати інформацію, крім випадків, передбачених законом; визначення розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; максимальне спрощення процедури подання запиту та отримання інформації.

Згідно зі ст. 5 Закон № 2939-VI, доступ до інформації забезпечується шляхом: систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на інформаційних стендах, будь-яким іншим способом; надання інформації за запитами на інформацію.

Аналіз наведеної норми дає підстави вважати, що запит на інформацію є одним із видів забезпечення доступу до публічної інформації.

Згідно зі ст. 12 Закону №2939-VI суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 13 Закону від 13.01.2011 № 2939-VI, розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків.

Пунктом 4 ч. 2 ст. 13 Закону від 13.01.2011 № 2939-VI передбачено, що до розпорядників інформації, зобов`язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнюються суб`єкти господарювання, які володіють інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією).

Отже, відповідач відноситься до розпорядників публічної інформації в розумінні положень ст. 13 Закону від 13.01.2011 № 2939-VI.

Водночас, в силу вимог пункту 6 частини 1статті 14 Закону № 2939-VI розпорядники інформації зобов`язані надати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації.

Положеннями статті 19 Закону № 2939-VI передбачено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. З метою спрощення процедури оформлення письмових запитів на інформацію особа може подавати запит шляхом заповнення відповідних форм запитів на інформацію, які можна отримати в розпорядника інформації та на офіційному веб-сайті відповідного розпорядника. Зазначені форми мають містити стислу інструкцію щодо процедури подання запиту на інформацію, її отримання тощо.

Відповідно до ч.1-3 ст. 22 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:

1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;

2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;

3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком;

4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

Відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

Розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником

Пунктом 3 ч. 4ст. 22 Закону №2939 визначено, що відмова у задоволенні запиту на інформацію повинна бути мотивованою.

Відтак, праву позивача звертатись із інформаційними запитами та отримати інформацію кореспондує обов`язок відповідача, який володіє статусом розпорядника публічної інформації, надати достовірну, точну та повну інформацію у встановлені Законом строки.

Статтею 23 Закону № 2939-VI закріплено право на оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядника інформації та передбачено, що такі рішення, дії або бездіяльність можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду. Запитувач має право оскаржити: відмову в задоволенні запиту на інформацію; відстрочку задоволення запиту на інформацію; ненадання відповіді на запит на інформацію; надання недостовірної або неповної інформації; несвоєчасне надання інформації; невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.

Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.

З тексту листа КП «Козятинський міський центр первинної медико - санітарної допомоги Козятинської міської ради» від 26.10.2021 №626 встановлено, що відповідь відповідача на запит ОСОБА_1 від 19.11.2021 не містить точної та повної інформації щодо питань, порушених позивачем в п.1,2,3 інформаційного запиту.

Колегія суддів вважає, що посилання відповідача на ст. 43 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" не є достовірною та повною відповіддю на пункти інформаційного запиту №1,2,3. Крім того, вказаний у відповіді зміст ст. 43 Закону також не відповідає офіційному тексту цієї статті Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я". При цьому, з урахуванням законодавства, яке регулює доступ до публічної інформації, на запитувану в п. №1,2,3 інформацію відповідач, як розпорядник інформації медичного профілю може надати відповідь "Так" або "Ні" з посиланням на відповідне нормативно-правове регулювання.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що надана інформація не є відповіддю по суті запиту та вважається неправомірною відмовою в наданні інформації відповідно до положень ч.2 ст. 22 Закону № 2939-VI, а також не відповідає критеріям повноти, точності та достовірності.

З приводу п.4 інформаційного запиту відповідачем зазначено, що надати копії аудіофалів системи відеоспостереження не має технічної можливості.

Аналізуючи наведені вище положення Закону № 2939-VI суд враховує, що розпорядник публічної інформації може (і має своїм обов`язком) надати тільки ту публічну інформацію, яку він, з огляду на свій правовий статус, створив та яка певним чином задокументована/відображена на матеріальних носіях інформації і якою він (розпорядник) володіє.

Тобто, розпорядник може надати ту інформацію, яка вже існує і заздалегідь зафіксована на будь-яких носіях. Вжиття заходів для того, щоб створити інформацію, якої у володінні розпорядника немає, але щодо якої подано інформаційний запит, не охоплюється поняттям доступу до публічної інформації, а тому не покладає на розпорядника (додаткових) зобов`язань та/або відповідальності за надання/ненадання запитувачу такої інформації.

Так, в матеріалах справи міститься копія Положення про відеоспостереження в КП «Козятинський міський центр первинної медико - санітарної допомоги Козятинської міської ради», затвердженого директором КП "Козятинський міський центр ПМСД" 27.08.2019, відповідно до розділу 5 якого відеоспостереження в закладі ведеться постійно, цілодобово та щоденно. Максимальний термін часу, протягом якого зберігається запис на носіях, становить 30 днів. Запис із системи відеоспостережння може бути наданий правоохоронним органам, відповідним службам, державним органам та іншим особам відповідно до чинного законодавства України на підставі мотивованого звернення до директора закладу.

Отже, інформація, яка збережена на аудіофайлах із камер відеоспостереження, розташованих у місцях загального користування/перебування відвідувачів КП "Козятинський міський центр ПМСД" є тією інформацією, яка створена відповідачем та збережена на матеріальних носіях інформації, є публічною інформацією, а тому відповідач може надати її на обґрунтований запит особи.

З урахуванням зазначеного колегія суддів не бере до уваги доводи відповідача про те, що у КП "Козятинський міський центр ПМСД" відсутня система спостереження з можливістю запису аудіофайлів та збереження відеофайлів, крім того, відповідач жодним чином не зазначив про це у листі від 26.10.2021.

Суд наголошує, що пунктом 3 ч. 4 ст. 22 Закону №2939-VI передбачено, що відмова у задоволенні запиту на інформацію повинна бути мотивованою.

Таким чином, колегія суддів вважає, що в листі від 26.10.2021 відповідачем не надано обґрунтованої та повної інформації, запитуваної ОСОБА_1 у п.4 інформаційного запиту, та не обґрунтовано мотивів відмови в наданні такої інформації.

Дослідивши лист відповідача від 26.10.2021 №626 в частині надання відповіді на п. 5 інформаційного запиту ОСОБА_1 судом встановлено, що надана відповідь на запит є поверхневою та не відображає повністю суть та зміст інформації, яку просив надати запитувач.

Так, механізм функціонування електронної системи охорони здоров`я та її компонентів, реєстрації користувачів, внесення та обміну інформацією і документами в електронній системі охорони здоров`я відповідно до Закону України Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення визначено Порядком функціонування електронної системи охорони здоров`я, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 р. № 411.

Однак відповідачем, як особою, яка виконує повноваження з надання оздоровчих послуг, не надано позивачу повної відповіді на п.5 інформаційного запиту стосовно інформації, пов`язаної з виконанням її обов`язків, в частині зазначення кола осіб, які мають право доступу до медичної інформації про здоров`я позивача.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19 березня 2018 року № 503 затверджено Порядок вибору лікаря, який надає первинну медичну допомогу.

Відповідно до п.8 ч.1 розділу 4 цього Порядку підставою для припинення Декларації про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу є подання заяви лікарем, який надає ПМД, про відмову від подальшого ведення пацієнта у зв`язку з тим, що пацієнт не виконує медичних приписів або правил внутрішнього трудового розпорядку надавача ПМД, за умови, що це не загрожуватиме життю пацієнта і здоров`ю населення.

Частиною 2 розділу 4 цього Порядку встановлено, що у випадку, передбаченому підпунктом 8 пункту 1 цього розділу, Декларація припиняється через десять календарних днів з дати повідомлення надавачем ПМД пацієнта (його законного представника) про припинення такої Декларації.

Позивач зазначає, що він не отримував повідомлення від лікаря КП "Козятинський міський центр ПМСД", який надавав йому первинну медичну допомогу, про припинення дії Декларації. Відповідачем не надано доказів в спростування зазначених обставин. В матеріалах справи наявна заява про інформування сімейним лікарем директора КП "Козятинський міський центр ПМСД", однак докази інформування позивача відповідачем в матеріалах справи відсутні.

Крім того, суд звертає увагу відповідача на положення ст. 39 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я", відповідно до яких пацієнт, який досяг повноліття, має право на отримання достовірної і повної інформації про стан свого здоров`я, у тому числі на ознайомлення з відповідними медичними документами, що стосуються його здоров`я.

Отже, інформація, надана на п. 6,7 інформаційного запиту ОСОБА_1 , не є достовірною і точною, що свідчить про недотримання відповідачем обов`язку, встановленого п.6 ч.1 ст. 14 Закону №2939-VI, та порушення законних прав позивача.

Підсумовуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору не надав належну правову оцінку фактичним обставинам справи з урахуванням законодавства, яке регулює спірні правовідносини, а доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції.

У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції ввважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 07 квітня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Козятинський міський центр первинної медико - санітарної допомоги Козятинської міської ради» про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Комунального підприємства «Козятинський міський центр первинної медико - санітарної допомоги Козятинської міської ради» щодо ненадання точної, достовірної та повної письмової запитуваної інформації на запит ОСОБА_1 від 19.11.2021.

Зобов`язати Комунальне підприємство «Козятинський міський центр первинної медико - санітарної допомоги Козятинської міської ради» надати ОСОБА_1 запитувану інформацію.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття відповідно до ч.1 ст.325 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку з підстав, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Згідно з ч.1 ст. 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Постанова суду складена в повному обсязі 04 липня 2022 року.

Головуючий Сапальова Т.В. Судді Ватаманюк Р.В. Капустинський М.М.