Постанова

від 03.07.2022 по справі 640/4220/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2022 року

м. Київ

справа № 640/4220/19

адміністративне провадження № К/9901/7839/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Гімона М.М., Яковенка М.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Глобал Плюс» до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві (процесуальний правонаступник Головного управління ДФС у м. Києві) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.10.2020 (суддя Кузьменко В.А.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.01.2021 (головуючий суддя Бєлова Л.В., судді: Безименна Н.В., Кучма А.Ю.),

УСТАНОВИВ:

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.10.2020, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.01.2021, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Глобал Плюс» (далі - ТОВ «ФК «Глобал Плюс», Товариство, позивач) задоволено: визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 18.12.2018 №0065381406 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, на 540 000,00 грн (за податковими зобов`язаннями) та на 135 000,00 грн (за штрафними (фінансовими санкціями)), застосованими на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України (далі - ПК).

Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що ТОВ «ФК «Глобал Плюс» правомірно відобразив у бухгалтерському обліку операцію з продажу векселя серії АА №1878050, емітованого ТОВ «Виробниче об`єднання «Промтехресурс» 03.08.2010 номінальною вартістю 5 000 000,00 грн, ТОВ «Арчі Капітал» за договором купівлі-продажу цінних паперів №ДД28-03/16 від 03.03.2016 за 3 000 000,00 грн та операцію з відступлення права вимоги за цим договором ТОВ «Фінансова компанія «Акцепт» за договором №21-03/17 від 21.03.2017 за 10 000,00 грн (позивач включив до складу собівартості фінансових інвестицій та інших фінансових витрат реалізацію зазначеного векселя на загальну суму 5 900 000,00 грн, у тому числі: у 2016 році - 3 000 000,00 грн, у 2017 році - 2 900 000,00 грн, зменшивши на відповідні суми фінансовий результат до оподаткування (рядок 2 декларації з податку на прибуток за вказані звітні податкові періоди).

Такий висновок суди попередніх інстанцій зробили на підставі встановлених обставин, що вексель серії АА №1878050 відповідає всім вимогам, які встановлені чинним законодавством до простого векселя. ТОВ «Виробниче об`єднання «Промтехресурс» як на дату видачі векселя, так і на дату прийняття оскаржуваного позивачем податкового повідомлення-рішення зареєстроване як юридична особа, в процедурах банкрутства чи ліквідації не знаходиться. Суд дійшов висновку, що позивач правильно визначив справедливу вартість векселя, врахувавши аудиторський висновок незалежного аудитора про фінансову звітність позивача за наслідками роботи за 2015 рік. Оскільки датою сплати за векселем є 03.08.2020, дебіторська заборгованість за векселем станом на час проведення перевірки не виникла, відтак позивач не порушив підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК, як це стверджував відповідач.

У касаційній скарзі Головне управління ДПС у м. Києві (процесуальний правонаступник Головного управління ДФС у м. Києві, далі - ГУ ДПС, відповідач) просить скасувати зазначені судові рішення, посилаючись на неправильне застосування (неправильне тлумачення) судами першої та апеляційної інстанцій норм пунктів 44.1, 44.6 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 139.2.1 пункту 139.1 статті 139 ПК, внаслідок чого суди дійшли хибного висновку про правомірне віднесення Товариством до витрат (інших фінансових витрат) у фінансовому обліку за 2017 рік списану дебіторську заборгованість у розмірі 2 900 000,00 грн, яка не відповідає ознакам безнадійної заборгованості, без створення резерву сумнівних боргів.

Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, вказану в касаційній скарзі як пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), ГУ ДПС вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах. Відповідач доводить помилковість висновку судів попередніх інстанцій про задоволення позову також з огляду на те, що Товариство продало вексель серії АА №1878050 за 3 000 000,00 грн, не застосувавши оцінку справедливої вартості фінансової інвестиції, як того вимагають норми Міжнародного стандарту фінансової звітності 13 «Оцінка справедливої вартості», завищивши у такий спосіб собівартість фінансових інвестицій за 2016 рік на 3 000 000,00 грн. Суди попередніх інстанцій не взяли до уваги, що емітент векселя ТОВ «Виробниче об`єднання «Промтехресурс» з 2013 року діяльність не веде, звітність не подає, а індосаментний ряд на векселі не містить печаток юридичних осіб-індосантів (ТОВ «Профіт Брок», фірма «First Elite Investments Limited», ТОВ «ФК «Атлас») та підписаний довіреними особами без зазначення підстав виникнення у них права підпису. Ці обставини свідчать про фактичну вартість векселя на рівні 0,00 грн. До того ж, Товариство не подало до податкової декларації за 2016 рік додаток ЦП додатка РІ, документів, які підтверджують придбання векселя, не надало.

Ухвалою Верховного Суду від 27.07.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.10.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.01.2021 на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ «ФК «Глобал Плюс» просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, доводячи, що доводи відповідача в касаційній скарзі необґрунтовані, не відповідають обставинам у справі та правовим нормам.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Верховний Суд перевірив наведені у касаційній скарзі доводи, обґрунтування заперечень на касаційну скаргу, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ГУ ДФС у м. Києві провело документальну планову виїзну перевірку ТОВ «ФК «Глобал Плюс» з питань дотримання, зокрема вимог податкового законодавства за період з 01.07.2015 по 30.06.2018, за результатами якої складено акт від 15.11.2018 №1363/26-15-14-06-02/38404124 (далі - акт перевірки).

В акті перевірки зроблено висновок про порушення Товариством норм пунктів 44.1, 44.6 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 139.2.1 пункту 139.1 статті 139 ПК, у результаті чого занижений податок на прибуток за 2016 рік на 540 000,00 грн та завищене від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2017 рік на 2 900 000,00 грн.

Зміст правопорушення, як зазначено в акті перевірки, склали такі дії Товариства щодо ведення фінансового та податкового обліку:

- в період з 01.01.2016 по 31.12.2016 Товариство включило до складу собівартості фінансових інвестицій реалізацію простого векселя серії АА №1878050, емітованого ТОВ «Виробниче об`єднання «Промтехресурс» 03.08.2010 номінальною вартістю 5 000 000,00 грн, за 3 000 000,00 грн ТОВ «Арчі Капітал» за договором купівлі-продажу цінних паперів від 03.03.2016 №ДД28-03/16. Товариство продало вексель без визначення його справедливої вартості як фінансової інвестиції, як того вимагають норми пунктів 2, 3 Міжнародного стандарту фінансової звітності (далі - МСФЗ) 13 «Оцінка справедливої вартості», пунктів 38, 43, 45, 46 МСФЗ 39 «Фінансові інструменти: визнання та оцінка». Враховуючи, що ТОВ ««Виробниче об`єднання «Промтехресурс» з 2013 року не веде діяльності, не подає звітність, його статутний фонд склав 600 000,00 грн, а індосаментний ряд на векселі вчинений з порушенням вимог статті 5 Закону України «Про вексельний обіг в Україні» (не скріплений печатками юридичних осіб-індосантів (ТОВ «Профіт Брок», фірма «First Elite Investments Limited», ТОВ ФК «Атлас») та не містить вказівки щодо підстав виникнення права вчинення індосаменту довіреною особою) справедлива вартість зазначеного векселя становить 0,00 грн;

- в період з 01.01.2017 по 31.12.2017 Товариство у фінансовому обліку віднесло до складу інших фінансових витрат списану дебіторську заборгованість у розмірі 2 900 000,00 грн, яка не має ознак безнадійної кредиторської заборгованості, встановлених нормами підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПК, і у зв`язку з якою не сформовано резерв сумнівних боргів. Підставою для списання Товариство вказало операцію відступлення права вимоги до ТОВ «Арчі Капітал» про сплату 3 000 000,00 грн за договором купівлі-продажу цінних паперів від 03.03.2016 №ДД28-03/16 на користь ТОВ «ФК «Акцепт» за 10 000,00 грн згідно з договором від 21.03.2017 №21-03/17.

- вище зазначені дії Товариства щодо ведення фінансового обліку призвели до неправомірного декларування в рядку 02 декларації «Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності» за 2017 від`ємного значення об`єкта оподаткування (збитку) (-) 3 530 444,00 грн.

На підставі акта перевірки ГУ ДФС у м. Києві були прийняті податкові повідомлення-рішення від 18.12.2018 №0065381406 про збільшення Товариству суми грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів на 675 000,00 грн (у тому числі: податкове зобов`язання - 540 000,00 грн, штрафні (фінансові) санкції - 135 000,00 грн) та №0065391406 про зменшення Товариству від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2017 рік на 2 900 000,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження рішенням ДФС України від 22.02.2019 №8847/6/99-99-11-04-01-25 скасовано податкове повідомлення-рішення від 18.12.2018 №0065391406, податкове повідомлення-рішення №0065381406 залишено без змін.

Враховуючи, що висновок в акті перевірки про безпідставне збільшення Товариством суми інших фінансових витрат на суму списаної дебіторської заборгованості у розмірі 2 900 000,00 грн слугував підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення №0065391406, доводи ГУ ДПС у касаційній скарзі, які стосуються відтворення позивачем зазначеної суми у фінансовому та податковому обліку, не перевіряються, оскільки знаходяться поза межами предмета доказування у цій справі, безвідносно до висновків судів попередніх інстанцій.

Відповідно до підстави касаційного оскарження, зазначеної у касаційній скарзі, під час касаційного перегляду справи слід дати відповідь на питання щодо правильного відтворення Товариством у фінансовому обліку суми 3 000 000, 00 грн, за яку воно продало вексель серії АА №1878050, тобто, чи відповідала сума реалізації справедливій вартості векселя як фінансового активу.

Відповідно до абзаців першого, сьомого частини п`ятої статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV (в редакції, чинній на час дії спірних правовідносин; далі - так само) підприємство самостійно визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства; визначає доцільність застосування міжнародних стандартів (крім випадків, коли обов`язковість застосування міжнародних стандартів визначена законодавством).

Наказом директора ТОВ «ФК «Глобал Плюс» №1-ОП від 27.12.2014 затверджено Положення про облікову політику та організацію бухгалтерського обліку ТОВ «ФК «Глобал Плюс», згідно з яким облікова політика ґрунтується на принципах і методах, передбачених міжнародними стандартами бухгалтерського обліку (МСБО) та міжнародними стандартами фінансової звітності (МСФЗ).

Відповідно до статті 14 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23.02.2006 №3480-IV вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов`язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю). Векселі можуть бути прості або переказні та існують виключно у документарній формі. Особливості видачі та обігу векселів, здійснення операцій з векселями, погашення вексельних зобов`язань та стягнення за векселями визначаються законом.

Обов`язкові реквізити простого векселя визначені в статті 75 Уніфікованого закону про переказні та прості векселі, затвердженого Женевською конвенцією 1930 року (Конвенція підписана 07.06.1930 і набрала чинності для України 06.01.2000) (далі - Уніфікований закон). Так, простий вексель містить: (1) назву «простий вексель», яка включена в текст документа і висловлена тією мовою, якою цей документ складений; (2) безумовне зобов`язання сплатити визначену суму грошей; (3) зазначення строку платежу; (4) зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж; (5) найменування особи, якій або наказу якої повинен бути здійснений платіж; (6) зазначення дати і місця складання простого векселя; (7) підпис особи, яка видає документ (векселедавець).

Згідно зі статтею 76 Уніфікованого закону документ, у якому відсутній будь-який з реквізитів, зазначених у попередній статті, не має сили простого векселя, за винятком випадків, зазначених нижче у цій статті. Простий вексель, строк платежу в якому не зазначено, вважається таким, що підлягає оплаті за пред`явленням.

Статтею 33 Уніфікованого закону встановлено строки платежу за переказним та простим векселем, а саме: за пред`явленням; у визначений строк від пред`явлення; у визначений строк від дати складання; на визначену дату.

Простий вексель строком за пред`явленням підлягає оплаті при його пред`явленні. При цьому, він повинен бути пред`явлений для платежу протягом одного року від дати його складання (стаття 34 Уніфікованого закону).

Відповідно до статті 77 Уніфікованого закону до простих векселів застосовуються такі самі положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо: індосаменту; строку платежу; платежу; права регресу у разі неплатежу; платежу у порядку посередництва; копій; змін; позовної давності; неробочих днів, обчислення строків і заборони пільгових строків. До простого векселя також застосовуються такі положення: положення, які стосуються переказного векселя, який підлягає оплаті за адресою третьої особи або у місцевості, іншій, ніж місце проживання трасата; застереження про відсотки; розбіжності щодо суми, яка підлягає оплаті; наслідки підпису відповідно до умов, зазначених у статті 7; наслідки підпису особи, яка діє без повноважень або з перевищенням своїх повноважень.

Будь-який переказний вексель, навіть виданий без прямого застереження про наказ, може бути переданий шляхом індосаменту. Якщо трасант помістив у переказному векселі слова "не за наказом" або будь-який інший рівнозначний вислів, то документ може бути переданий тільки з дотриманням форми і з наслідками звичайної цесії. Індосамент може бути вчинений навіть на користь трасата, незалежно від того, акцептував він вексель чи ні, або на користь трасанта, або на користь будь-якої іншої особи зобов`язаної за векселем. Ці особи можуть реіндосувати вексель (стаття 11 Уніфікованого Закону).

Згідно зі статтею 13 Уніфікованого закону індосамент повинен бути написаний на переказному векселі або на приєднаному до нього аркуші (алонжі). Він повинен бути підписаний індосантом.

Індосамент може не містити найменування особи, на користь якої він вчинений, або може складатися лише з одного підпису індосанта (бланковий індосамент). В останньому випадку для того, щоб мати чинність, індосамент повинен бути написаний на звороті переказного векселя або на приєднаному до нього аркуші (алонжі) (абзац 2 цієї статті).

Відповідно до статті 14 Уніфікованого закону індосамент переносить всі права, що випливають з переказного векселя.

Якщо індосамент є бланковим, то держатель векселя може:

1. Заповнити бланк або на своє ім`я, або на ім`я будь-якої іншої особи;

2. Реіндосувати вексель через бланковий індосамент або будь-якій іншій особі;

3. Передати вексель третій особі, не заповнюючи бланк і не вчиняючи індосаменту.

Відповідно до статті 15 Уніфікованого закону оскільки не обумовлено протилежне, індосант відповідає за акцепт і за платіж. Він може заборонити новий індосамент; у такому разі він не несе відповідальності перед тими особами, на користь яких вексель був після нього індосований.

Індосамент, вчинений після настання строку платежу, має ті самі наслідки, що й індосамент, вчинений до настання строку платежу. Однак індосамент, вчинений після протесту в неплатежі або після закінчення строку, встановленого для вчинення протесту, має лише наслідки звичайної цесії. Якщо протилежне не буде доведено, недатований індосамент вважається вчиненим на векселі до закінчення строку, встановленого для здійснення протесту (стаття 20 Уніфікованого закону).

Частиною першою статті 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні» визначено, що видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги, за виключенням фінансових банківських векселів, векселів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та фінансових казначейських векселів.

На момент видачі переказного векселя особа, зазначена у векселі як трасат, або векселедавець простого векселя повинні мати перед трасантом та/або особою, якій чи за наказом якої повинен бути здійснений платіж, зобов`язання, сума якого має бути не меншою, ніж сума платежу за векселем.

Умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов`язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. При цьому, у разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов`язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов`язання щодо платежу за векселем (частини друга, третя статті 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні»).

У свою чергу, вексель за своєю сутністю є письмовим борговим зобов`язанням у вигляді цінного паперу, складеного за встановленою формою, що посвідчує відносини позики і передбачає зобов`язання особи, яка його видала (векселедавця), сплатити у визначений строк зазначену в ньому суму коштів особі, якій він виданий (векселедержателю).

Обов`язковою умовою проведення розрахунків із застосуванням векселів є наявність договору, який укладений у письмовій формі і який передбачає такий порядок розрахунку. У випадку видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов`язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов`язання щодо платежу за векселем.

Простий вексель виписується позичальником (векселедавцем) і містить нічим не зумовлене зобов`язання сплатити борг векселедержателю. В цьому зобов`язанні векселедавець та платник співпадають.

Підпунктом 14.1.81 пункту 14.1 статті 14 ПК визначено, що інвестиції - господарські операції, які передбачають придбання основних засобів, нематеріальних активів, корпоративних прав та/або цінних паперів в обмін на кошти або майно.

Відповідно до пункту "б" вищезазначеного підпункту фінансові інвестиції - господарські операції, що передбачають придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та/або інших фінансових інструментів.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Відповідно до пунктів 5, 10 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 13 "Фінансові інструменти" (далі - П(С)БО 13), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.11.2001 N 559 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.12.2001 за N 1050/6241) (наказом від 29.09.2020 №588, який набрав чинності з 03.11.2020, наказ №559 викладено в новій редакції), фінансові інструменти в бухгалтерському обліку поділяються на фінансові активи, фінансові зобов`язання, інструменти власного капіталу і похідні фінансові інструменти.

Фінансовий актив або фінансове зобов`язання відображається у балансі, якщо підприємство є стороною-укладачем угоди щодо фінансового інструмента.

Пунктом 11 цього ж П(С)БО передбачено, що безумовні права вимоги і зобов`язання визнаються фінансовими активами і фінансовими зобов`язаннями, якщо за умовами контракту підприємство має право на отримання грошових коштів або бере на себе зобов`язання сплатити грошові кошти.

Міжнародний стандарт фінансової звітності 13 «Оцінка справедливої вартості» (текст Міжнародних стандартів фінансової звітності (далі - МСФЗ), включаючи Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку та Тлумачення, виданий Радою з Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку зі змінами станом на 01.01.2013) визначає оцінку справедливої вартості, містить концептуальну основу оцінювання справедливої вартості та вимагає розкривати інформацію про оцінки справедливої вартості.

Цей МСФЗ застосовується, коли інший МСФЗ вимагає або дозволяє складати оцінки справедливої вартості або розкривати інформацію про оцінки справедливої вартості (та такі оцінки, як справедлива вартість за вирахуванням витрат на продаж, на основі справедливої вартості або розкриття інформації про такі оцінки), за винятком, зазначеного в параграфах 6 та 7 (пункт 5 МСФЗ 13).

Цей МСФЗ визначає справедливу вартість як ціну, яка була б отримана за продаж актива, або сплачена за передачу зобов`язання у звичайній операції між учасниками ринку на дату оцінки (пункт 9 МСФЗ 13).

Згідно пункту 2 МСФЗ 13 справедлива вартість - це ринкова оцінка, а не оцінка з урахуванням специфіки суб`єкта господарювання. Для деяких активів та зобов`язань може бути ринкова інформація або ринкові операції, інформація про які є відкритою. Для інших активів та зобов`язань може не бути ринкової інформації або ринкових операцій, інформація про які є відкритою. Проте мета оцінки справедливої вартості в обох випадках однакова - визначити ціну, за якою відбувалася б звичайна операція продажу актива чи передачі зобов`язання між учасниками ринку на дату оцінки за нинішніх ринкових умов (тобто, вихідну ціну на дату оцінки з точки зору учасника ринку, який утримує актив або має зобов`язання).

Якщо ціна на ідентичний актив або зобов`язання не є відкритою, суб`єкт господарювання оцінює справедливу вартість, користуючись іншим методом оцінювання, який максимізує використання відповідних відкритих вхідних даних та мінімізує використання закритих вхідних даних. Оскільки справедлива вартість - це оцінка на основі даних ринку, то її оцінюють, використовуючи припущення, які використовували б учасники ринку, складаючи ціну актива або зобов`язання, в тому числі припущення про ризик. Внаслідок цього намір суб`єкта господарювання утримувати актив або погасити чи іншим чином виконати зобов`язання не є доречними при оцінюванні справедливої вартості (пункт 3 МСФЗ 13).

Пунктом 11 МСФЗ 13 передбачено, що оцінка справедливої вартості - це оцінка конкретного актива або зобов`язання. Тому, оцінюючи справедливу вартість, суб`єкт господарювання має брати до уваги ті характеристики актива або зобов`язання, які учасники ринку взяли б до уваги, визначаючи ціну актива або зобов`язання на дату оцінки.

Справедлива вартість - це ціна, яка була б отримана за продаж актива або сплачена за передачу зобов`язання у звичайній операції на основному (або найсприятливішому) ринку на дату оцінки за поточних ринкових умов (тобто вихідна ціна), незалежно від того, чи спостерігається така ціна безпосередньо, чи оцінена за допомогою іншого методу оцінювання (пункт 24 МСФЗ 13).

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що оскільки вексель - це цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов`язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю), то основним критерієм для визначення справедливої вартості є встановлення платоспроможності особи, яка зобов`язана за векселем, тому що, якщо особа, яка зобов`язана за векселем, не може за нього cплатити або у неї немає майна, на яке можна звернути стягнення для погашення грошового зобов`язання за векселем, то в такому разі справедлива вартість векселя не може дорівнювати тій сумі, яка в ньому вказана. Це ж саме стосується і ціни продажу векселя, якщо, враховуючи майновий стан зобов`язаної за векселем особи, покупець не може отримати за векселем суму, яка б була не менше ціни, яку він заплатив за вексель.

Якщо є обставини, які не ставлять під сумнів, що зобов`язана за векселем особа не може за ним сплатити, зокрема, якщо у такої особи відсутні активи, які забезпечують виконання зобов`язання за векселем, то справедлива вартість векселя не може бути такою, яка б не відповідала платоспроможності та майновому стану зазначеної особи.

Достовірними обставинами, які свідчать, що суб`єкт підприємницької діяльності, як особа, яка є зобов`язаною за векселем, не може виконати зобов`язання за векселем, є дані щодо фіктивності підприємства. Так, відповідно до положень статті 551 Господарського кодексу України ознаками фіктивності, що дають підстави для звернення до суду про припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичною особою - підприємцем, в тому числі визнання реєстраційних документів недійсними, є реєстрація (перереєстрація) суб`єкта господарювання на недійсні (втрачені, загублені) та підроблені документи; суб`єкта господарювання не зареєстровано у державних органах, якщо обов`язок реєстрації передбачено законодавством; зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження; зареєстровано (перереєстровано) та проваджено фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників.

Про фіктивність підприємництва можуть свідчити й інші об`єктивні дані, встановлені у визначеному законом порядку, які підтверджують, що особа отримала статус суб`єкта підприємницької діяльності тільки з метою здійснення протиправної діяльності (до прикладу, з метою незаконної податкової мінімізації, в тому числі, з використанням інших суб`єктів господарювання).

Вексель серії АА №1878050 емітований ТОВ «Виробниче об`єднання «Промтехресурс» 03.08.2010 на номінальну вартість 5 000 000,00 грн. На векселі вчинено ряд індосаментів. Враховуючи, що кожен із індосатів в індосаментному ряду, передаючи вексель, зазначив «без звороту на мене», внаслідок чого індосант може бути звільненим від відповідальності за платіж за векселем відповідно до статті 15 Уніфікованого закону, особою, зобов`язаною за векселем, залишається ТОВ «Виробниче об`єднання «Промтехресурс». У зв`язку з тим, що кожен з індосантів в індосаментному ряду зробив застереження «без звороту на мене», довід ГУ ДПС, що індосаментний ряд на векселі переривався, не має правового значення для визначення зобов`язаної особи за векселем.

В обґрунтування доводу, що справедлива вартість векселя дорівнює « 0,00 грн», оскільки ТОВ «Виробниче об`єднання «Промтехресурс» не може сплатити за векселем, у тому числі й 3 000 000,00 грн, за які позивач продав вексель ТОВ «Арчі Капітал», ГУ ДПС посилається на те, що ТОВ «Виробниче об`єднання «Промтехресурс» з 2013 року не звітує, не веде господарську діяльність, найманих працівників не має, його статутний капітал складає 600 000 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що ТОВ «Виробниче об`єднання «Промтехресурс» було зареєстровано в установленому законом порядку, не перебуває в процесі ліквідації або банкрутства; акт перевірки не містить будь-якої інформації щодо відсутності у цього товариства активів та/або майна, тому обставини, на які посилається ГУ ДПС, не є достатніми, щоб зробити висновок, що зобов`язання за векселем не може бути виконано.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Наведені в касаційній скарзі доводи відповідача не спростовують встановлених судами попередніх інстанцій обставин у справі та зробленого на підставі їх юридичної оцінки висновку про задоволення позову.

Ухвалені у справі судові рішення відповідають вимогам частин першої - четвертої статті 242 КАС щодо законності і обґрунтованості судового рішення, його відповідності принципу верховенства права та завданню адміністративного судочинства.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У зв`язку з реформуванням податкової системи і реорганізацію податкових органів, на час розгляду цієї справи органом, який виконує функції, зокрема у сфері реалізації державної податкової політики, є Державна податкова служба України та її територіальні органи. Отже, у цій справі наявні підстави для задоволення клопотання ГУ ДПС та здійснення заміни відповідача у справі відповідно до статті 52 КАС шляхом заміни Головного управління ДПС у м. Києві на його правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві, яке утворене як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ ВП 44116011).

Керуючись статтями 52, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.10.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.01.2021 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЄ.А. Усенко М.М. Гімон М.М. Яковенко