Рішення

від 30.10.2020 по справі 640/4220/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

30 жовтня 2020 року справа №640/4220/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Глобал Плюс" (далі по тексту - позивач, ТОВ "ФК "Глобал Плюс") доГоловного управління ДПС у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДПС у м. Києві) провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18 грудня 2018 року №0065381406 В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, зазначаючи про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств створених за участі іноземних інвесторів у розмірі 675000,00 грн. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив про те, що висновки податкового органу про знецінення векселя до 0 грн. у зв`язку з відсутністю найманих працівників та звітності у ТОВ "ВО "Промтехресурс" та порушення МСФЗ 13 "Оцінка справедливої вартості" є передчасними та спростовуються доданими до позовної заяви доказами.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 березня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі №640/4220/19 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, у зв`язку з тим, що за результатами перевірки позивача, встановлено порушення останнім вимог підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 139.2 статті 139 Податкового кодексу України, у результаті чого неправомірно віднесено до складу інших фінансових витрат списану дебіторську заборгованість за 2017 рік без створення резерву сумнівних боргів та яка не відповідає ознакам безнадійної. Вказав на правомірність та обґрунтованість прийнятого за результатами перевірки позивача податкового повідомлення-рішення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 травня 2019 року задоволено клопотання позивача та призначено справу до розгляду в судовому засіданні.

У письмовій відповіді на відзив позивач зазначив про те, що висновки відповідача про протиправність реалізації векселя простого АА №1878050 за 3000000,00 грн., замість 0 грн. у 2016 році є безпідставними, оскільки податковий орган, скасовуючи за результатами розгляду скарги позивача, податкове повідомлення-рішення №0065391406 від 18 грудня 2018 року, яким встановлено завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємства у декларації з податку на прибуток за звітний період 2017 року. Тобто, відповідно до прийнятої декларації з податку на прибуток підприємств за 2017 рік справедлива вартість векселя простого серії АА №1878050 у сумі 3 000 000,00 грн. визнається.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, просив у їх задоволенні відмовити.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 березня 2020 року здійснено заміну відповідача на підставі приписів 52 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши наявні у справі докази, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив такі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи.

У період з 19 жовтня 2018 року по 08 листопада 2018 року, що продовжений на підставі наказу №16186 від 31 жовтня 2018 року на 5 робочих днів, посадовими особами відповідача проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2015 року по 30 червня 2018 року, валютного законодавства за період з 01 липня 2015 року по 30 червня 2018 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 19 жовтня 2012 року по 30 червня 2018 року, про що складено акт від 15 листопада 2018 року №1363/26-15-14-06-02/38404124.

Проведеною перевіркою позивача встановлено порушення вимог пунктів 44.1, 44.6 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 139.2.1 пункту 139.2 статті 139 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 540 000,00 грн., у томі числі за 2016 рік на суму 540 000,00 грн. та завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування на загальну суму 2 990 000,00 грн., у тому числі за 2017 рік на суму 2 990 000,00 грн.

За результатом проведеної перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 18 грудня 2018 року №0065391406, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 2 990 000,00 грн. та №0065381406, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 675 000,00 грн., з яких 540 000,00 грн. за основним платежем та 135 000,00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуючись з зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в порядку адміністративного узгодження до ДФС України.

За результатом розгляду скарги позивача, контролюючим органом прийнято рішення №8847/6/99-99-11-04-01-25 від 22 лютого 2019 року, яким скаргу задоволено частково, скасовано податкове повідомлення-рішення №0065391406 від 18 грудня 2018 року, а податкове повідомленням-рішення №0065381406 від 18 грудня 2018 року - залишено без змін.

Не погоджуючись з правомірністю прийнятого контролюючим органом податкового повідомлення-рішення №0065381406 від 18 грудня 2018 року, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

З акту перевірки позивача вбачається, що позивач в порушення вимог підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року включив до складу собівартості фінансових інвестицій реалізацію векселю простого серії АА №1878050, емітент - ТОВ "ВО "Промтехресурс", номінальна вартість 5 000 000,00 грн., за 3 000 000,00 грн., вартість якого, згідно висновків відповідача, дорівнює 0 грн., а саме: вексель не відповідає вимогам Закону України "Про вексельний обіг в Україні".

Також акт перевірки містить посилання на те, що операція з продажу векселя серії АА №1878050 проведена з порушенням МСФЗ 13 "Оцінка справедливої вартості", а саме: не застосовано оцінку справедливої вартості фінансової інвестиції та підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, у результаті чого завищено собівартість фінансових інвестицій на загальну суму 3 000 000,00 грн., у тому числі за 2016 рік на суму 3 000 000,00 грн.

Згідно висновків контролюючого органу оцінка даної фінансової інвестиції повинна базуватися, виходячи з інформації щодо емітента векселя, а саме: згідно фінансової звітності емітента ТОВ "ВО "Промтехресурс" (код ЄДРПОУ 35591860) встановлено, що підприємство з 2013 року не звітує. Статутний капітал складає 600 000,00 грн. Найманих працівників немає. Враховуючи те, що ТОВ "ВО "Промтехресурс" діяльність не веде з 2013 року вартість векселя станом на 01 січня 2015 року становить 0 грн.

Судом встановлено, що позивачем (Продавець) укладено договір купівлі-продажу цінних паперів №ДД28-03/16 від 03 березня 2016 року з ТОВ "Арчі Капітал" (код ЄДРПОУ 38993145) (Покупець), а саме векселя простого АА1878050, номінальна вартість 5000000,00 грн., договірна вартість 3 000 000,00 грн.

На підставі акта приймання-передачі цінних паперів до Договору купівлі-продажу цінних паперів №ДД28-03/16 від 05 жовтня 2016 року Продавець передав, а Покупець прийняв вексель ТОВ "ВО "Промтехресурс".

21 березня 2017 року між позивачем та (Первісний кредитор) та ТОВ "Фінансова компанія "АКЦЕПТ" (Новий Кредитор) укладено договір відступлення права вимоги №21-03/17.

Відповідно до Договору №21-03/17 ТОВ "ФК "Глобал Плюс" відступлено заборгованість у розмірі 3 000 000,00 грн. за 10 000,00 грн. ТОВ "Фінансова компанія "АКЦЕПТ" по договору купівлі-продажу цінних паперів №ДД28-03/16 від 03 березня 2016 року, укладеного між Первісним Кредитором та ТОВ "Арчі Капітал".

Згідно акта приймання-передачі документів від 22 березня 2017 року позивач передав, а ТОВ "Фінансова компанія "АКЦЕПТ" отримав договір купівлі-продажу цінних паперів №ДД28/036 від 03 березня 2016 року.

Відповідач стверджує, що згідно копії векселя серії АА №1878050, дослідженої під час перевірки, встановлено, що індосаментний ряд, підписаний довіреними особами, без посилання на право підпису даних осіб та який не містить печаток ТОВ "Профіт Брок", First Elite Investments Limited та ТОВ "ФК "Атлас". Згідно з фінансовою звітністю емітента ТОВ "ВО "Промтехресурс" встановлено, що підприємство з 2013 року не звітує, статутний капітал складає 600000,00 грн., найманих працівників не має. За висновками відповідача, оскільки емітент не здійснює діяльність з 2013 року вартість векселя станом на 01 січня 2015 року становить 0 грн.

Відносини, що виникають під час розміщення, обігу цінних паперів і провадження професійної діяльності на фондовому ринку, з метою забезпечення відкритості та ефективності функціонування фондового ринку регулює Закон України "Про цінні папери та фондовий ринок" №3480-VІ від 23 лютого 2006 року.

Так, частини перша - друга статті 14 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" встановлюють, що вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов`язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю). Векселі можуть бути прості або переказні та існують виключно у документарній формі.

Обов`язкові реквізити простого векселя визначені в статті 75 Уніфікованого закону. Так, простий вексель містить: (1) назву "простий вексель", яка включена в текст документа і висловлена тією мовою, якою цей документ складений; (2) безумовне зобов`язання сплатити визначену суму грошей; (3) зазначення строку платежу; (4) зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж; (5) найменування особи, якій або наказу якої повинен бути здійснений платіж; (6) зазначення дати і місця складання простого векселя; (7) підпис особи, яка видає документ (векселедавець).

Згідно зі статті 76 Уніфікованого закону документ, у якому відсутній будь-який з реквізитів, зазначених у попередній статті, не має сили простого векселя, за винятком випадків, зазначених нижче у цій статті. Простий вексель, строк платежу в якому не зазначено, вважається таким, що підлягає оплаті за пред`явленням.

Відповідно до статей 33, 34 Уніфікованого закону (з урахуванням вимог статті 77 цього закону стосовно простих векселів), встановлено наступні строки платежу за переказним та простим векселем, а саме: за пред`явленням; у визначений строк від пред`явлення; у визначений строк від дати складання; на визначену дату.

Простий вексель строком за пред`явленням підлягає оплаті при його пред`явленні. При цьому, він повинен бути пред`явлений для платежу протягом одного року від дати його складання.

Загальні вимоги до оформлення векселів передбачені Законом України "Про обіг векселів в Україні" №2374-ІІІ від 05 квітня 2001 року.

У відповідності до статті 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні" видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги, за виключенням фінансових банківських векселів, векселів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та фінансових казначейських векселів.

На момент видачі переказного векселя особа, зазначена у векселі як трасат, або векселедавець простого векселя повинні мати перед трасантом та/або особою, якій чи за наказом якої повинен бути здійснений платіж, зобов`язання, сума якого має бути не меншою, ніж сума платежу за векселем.

Умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов`язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. При цьому, у разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов`язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов`язання щодо платежу за векселем.

Зі змісту наведених норм можна дійти висновку про те, що операції щодо видачі та погашення векселя є способом проведення не грошового розрахунку за отримані товари (роботи, послуги).

У свою чергу вексель по суті виступає письмовим борговим зобов`язанням у вигляді цінного паперу, складеного за встановленою формою, що посвідчує відносини позики і передбачає зобов`язання особи, яка його видала (векселедавця), сплатити у визначений строк зазначену в ньому суму коштів особі, якій він виданий (векселедержателю).

Обов`язковою умовою проведення із застосуванням векселів є наявність договору, який в письмовій формі, передбачає такий порядок розрахунку та те, що у випадку видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов`язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов`язання щодо платежу за векселями.

При цьому, простий вексель - це вексель, який виписується позичальником (векселедавцем) і містить нічим не зумовлене зобов`язання сплатити борг векселедержателю. Простий вексель характеризується тим, що у нього векселедавець та платник співпадають, тобто це є одна і та юридична або фізична особа.

Судом досліджено копію векселю, наявну в матеріалах справи, що містить всі наведені обов`язкові реквізити та ідентифікується як простий вексель.

При цьому встановлено, що оригінал векселя серії АА №1878050 знаходиться у ТОВ "Арчі Капітал".

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.81 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що інвестиції - господарські операції, які передбачають придбання основних засобів, нематеріальних активів, корпоративних прав та/або цінних паперів в обмін на кошти або майно.

Відповідно до пункту "б" вищезазначеного підпункту фінансові інвестиції - господарські операції, що передбачають придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та/або інших фінансових інструментів .

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Міжнародний стандарт фінансової звітності 13 (далі по тексту - МСФЗ 13) визначає оцінку справедливої вартості.

Відповідно до пункту 5 МСФЗ 13 цей МСФЗ застосовується, коли інший МСФЗ вимагає або дозволяє складати оцінки справедливої вартості або розкривати інформацію про оцінки справедливої вартості (та такі оцінки, як справедлива вартість за вирахуванням витрат на продаж, на основі справедливої вартості або розкриття інформації про такі оцінки), за винятком зазначеного в параграфах 6 та 7.

Пункт 9 МСФЗ 13 цей МСФЗ визначає справедливу вартість як ціну, яка була б отримана за продаж актива, або сплачена за передачу зобов`язання у звичайній операції між учасниками ринку на дату оцінки.

Згідно пункту 2 МСФЗ 13 справедлива вартість - це ринкова оцінка, а не оцінка з урахуванням специфіки суб`єкта господарювання. Для деяких активів та зобов`язань може бути ринкова інформація або ринкові операції, інформація про які є відкритою. Для інших активів та зобов`язань може не бути ринкової інформації або ринкових операцій, інформація про які є відкритою. Проте мета оцінки справедливої вартості в обох випадках однакова - визначити ціну, за якою відбувалася б звичайна операція продажу актива чи передачі зобов`язання між учасниками ринку на дату оцінки за нинішніх ринкових умов (тобто, вихідну ціну на дату оцінки з точки зору учасника ринку, який утримує актив або має зобов`язання).

Пунктом 11 передбачено, що оцінка справедливої вартості - це оцінка конкретного актива або зобов`язання. Тому, оцінюючи справедливу вартість, суб`єкт господарювання має брати до уваги ті характеристики актива або зобов`язання, які учасники ринку взяли б до уваги, визначаючи ціну актива або зобов`язання на дату оцінки. До таких характеристик належать, наприклад, такі:

а) стан та місце розташування актива; та

б) обмеження, якщо вони є, на продаж або використання актива.

Відповідно до пункту 15 МСФЗ 13 Оцінка справедливої вартості припускає, що актив або зобов`язання обмінюється між учасниками ринку у звичайній операції продажу актива або передачі зобов`язання на дату оцінки за поточних ринкових умов.

Відповідно до пункту 17 МСФЗ 13, суб`єктові господарювання не потрібно здійснювати всебічне дослідження усіх можливих ринків, щоб визначити основний ринок або, за відсутності основного ринку, найсприятливіший ринок, але він має взяти до уваги всю інформацію, яку можна отримати.

Справедлива вартість - це ціна, яка була б отримана за продаж актива або сплачена за передачу зобов`язання у звичайній операції на основному (або найсприятливішому) ринку на дату оцінки за поточних ринкових умов (тобто вихідна ціна), незалежно від того, чи спостерігається така ціна безпосередньо, чи оцінена за допомогою іншого методу оцінювання (пункт 24).

Мета оцінки справедливої вартості справедливої вартості - визначити ціну, за якою відбувалася б звичайна операція продажу актива чи передачі зобов`язання між учасниками ринку на дату оцінки за нинішніх ринкових умов.

Оцінка справедливої вартості вимагає, щоб суб`єкт господарювання визначив усе перелічене далі:

а) конкретний актив або зобов`язання, яке є предметом оцінки (що відповідає його одиниці обліку);

б) для нефінансового актива - підставу оцінювання, яка відповідає оцінці (що відповідає його найвигіднішому та найкращому використанню);

в) основний (або найсприятливіший) ринок для актива чи зобов`язання;

г) метод (методи) оцінки вартості, який годиться для цієї оцінки, з огляду на наявність даних, на основі яких будуть сформовані вхідні дані, які представляють припущення, які б використали учасники ринку, визначаючи ціну актива чи зобов`язання, та рівень ієрархії справедливої вартості, до якого належать ці вхідні дані.

Відповідно до МСФЗ 13 (пункт 72), з метою підвищення узгодженості та зіставності оцінок справедливої вартості та пов`язаного з ними розкриття інформації, цей МСФЗ встановлює ієрархію справедливої вартості, у якій передбачено три рівня вхідних даних для методів оцінки вартості, що використовуються для оцінки справедливої вартості. Ієрархія справедливої вартості встановлює найвищий пріоритет для цін котирування (нескоригованих) на активних ринках на ідентичні активи або зобов`язання (вхідні дані 1-го рівня) та найнижчий пріоритет для закритих вхідних даних (вхідні дані 3-го рівня).

Таким чином, для визначення справедливої вартості цінних паперів повинні використовуватись дані з основного (найсприятливішого) ринку, з максимальним використанням доречних відкритих вхідних даних.

При цьому, перевага повинна бути надана ринку з найбільшим обсягом та рівнем активності для даного актива чи зобов`язання незалежно від виду ринку.

З оборотно-сальдової відомості по рахунку 352 за період з січня 2012 року по 2016 року вбачається, що спірний вексель ТОВ "ВО "Промтехресурс" обліковувався у поточних фінансових інвестиціях.

Відповідно до пункту 3.7.4 пункту 3.7 Положення про облікову політику та організацію бухгалтерського обліку позивача фінансові активи, доступні для продажу - це непохідні фінансові активи, призначені як доступні для продажу і некласифіковані як: позики та дебіторська заборгованість, або утримувані до строку погашення інвестиції, або фінансові активи за справедливою вартістю з відображенням переоцінки як прибутку або збитку. Інвестиції, наявні для продажу, обліковуються за справедливою вартістю.

Основним видом господарської діяльності позивача є надання інших фінансових послуг.

Визначення первинного документа та загальні вимоги до оформлення первинних документів містяться в Законі України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-ХІV.

Згідно частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до абзацу першого частини першої, частин другої та четвертої статті 14 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підприємства зобов`язані подавати фінансову звітність органам, до сфери управління яких вони належать, трудовим колективам на їх вимогу, власникам (засновникам) відповідно до установчих документів, якщо інше не передбачено цим Законом. Органам державної влади та іншим користувачам фінансова звітність подається відповідно до законодавства.

Фінансова звітність підприємств не становить комерційної таємниці, не є конфіденційною інформацією та не належить до інформації з обмеженим доступом, крім випадків, передбачених законом. На фінансову звітність не розповсюджується заборона щодо поширення статистичної інформації. Підприємства зобов`язані надавати копії фінансової звітності та консолідованої фінансової звітності за запитом юридичних та фізичних осіб у порядку, передбаченому Законом України "Про доступ до публічної інформації".

Головні розпорядники бюджетних коштів оприлюднюють річну фінансову звітність, річну консолідовану фінансову звітність не пізніше ніж до 30 квітня року, що настає за звітним періодом, шляхом розміщення на своїй веб-сторінці.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до пункту 5.2 Приміток до річної фінансової звітності за 2015 рік станом на 31 грудня 2015 року поточні фінансові інвестиції обліковуються підприємством на справедливій вартості. Станом на 31 грудня 2015 року вартість поточних фінансових інвестиції становить 9523 тис. грн. (одиниця виміру: тис. грн. без десятого знака) та включає: іменні інвестиційні сертифікати (вартість інвестицій - 6450), векселі прості іменні (вартість інвестицій - 3000), акції прості іменні (вартість інвестицій - 73).

У балансі (звіт про фінансовий стан) на 31 грудня 2016 року, код рядка 1160 відображено поточні фінансові інвестиції, на початок звітного періоду (вартість інвестицій - 9523) та на кінець звітного періоду (вартість інвестицій - 6023).

Відповідно до пункту 5.2 Приміток до річної фінансової звітності за 2016 рік станом на 31 грудня 2016 року поточні фінансові інвестиції обліковуються підприємством на справедливій вартості. Станом на 31 грудня 2016 року вартість поточних фінансових інвестицій становить 6023 тис. грн., з яких: іменні інвестиційні сертифікати (вартість інвестицій - 5950), акції прості іменні (вартість інвестицій - 73).

У балансі відображено зміни поточних фінансових інвестицій: на кінець звітного періоду вартість поточних фінансових інвестицій становить 6023 тис. грн. та не включає вартість векселя простого іменного, оцінено на початок звітного періоду у 3000 тис. грн.

Судом встановлено, що визначаючи справедливу вартість векселя простого серії АА №1878050, емітент ТОВ "ВО "Промтехресурс", позивачем враховано аудиторський висновок незалежного аудитора ТОВ " АФ "БІнА" про фінансову звітність позивача за наслідками роботи за 2015 рік про відповідність фінансової звітності та бухгалтерського обліку вимогам МСФЗ та МСБО. Підстави для переоцінки фінансової звітності у позивача були відсутні.

Різниці операцій з продажу або іншого відчуження цінних паперів, визначаються відповідно до пункту 141.2 статті 141 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до підпункту 141.2.1 пункту 141.2 статті 141 Податкового кодексу України фінансовий результат до оподаткування збільшується:

- на суму від`ємного фінансового результату від продажу або іншого відчуження цінних паперів, відображеного у складі фінансового результату до оподаткування податкового (звітного) періоду відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

- на суму від`ємного загального результату переоцінки цінних паперів (загальна сума уцінок цінних паперів перевищує загальну суму їх дооцінок за податковий (звітний) період) (крім державних цінних паперів або облігацій місцевих позик), відображеного у складі фінансового результату до оподаткування податкового (звітного) періоду відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Згідно з підпунктом 141.2.2 пункту 141.2 статті 141 Податкового кодексу України фінансовий результат до оподаткування зменшується:

- на суму позитивного фінансового результату від продажу або іншого відчуження цінних паперів, відображеного у складі фінансового результату до оподаткування податкового (звітного) періоду відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Відповідно до пункту 141.2.3 платники податку окремо визначають загальний фінансовий результат за операціями з продажу або іншого відчуження цінних паперів звітного періоду відповідно до національних або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Отже, на думку суду, позивачем доведено правомірність відображення у бухгалтерському обліку операцій з продажу векселя серії АА №1878050.

Крім того, судом встановлено, що датою погашення векселя №1878050 є 03 серпня 2020 року, тобто строк пред`явлення до виконання не настав.

З огляду на викладене, гранична допустима дата пред`явлення простого векселя із строком сплати платежу - 03 серпня 2020 року, з якого починається сплив строку позовної давності, що складає 3 роки, із закінчення якого дебіторська заборгованість за векселем набуде статусу безнадійної дебіторської заборгованості у чинного власника векселя є 03 серпня 2023 року, що спростовує висновки відповідача про порушення позивачем вимог підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України.

При цьому, суд відхиляє доводи відповідача про відсутність справедливої вартості, оскільки емітент не здійснює діяльність з 2013 року, як підставу неправомірності формування бухгалтерського обліку позивача за результатом операцій купівлі-продажу цінного паперу, оскільки у разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

Інших доводів та доказів податковим органом не було покладено в основу оскаржуваного у даній справі податкового повідомлення-рішення, що також виключає можливість посилатися на підстави та докази, які не були покладені в їх основу.

Зважаючи на викладене, спірне податкове повідомлення-рішення від 18 грудня 2018 року №0065381406 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність оскаржуваного висновку з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається із наявного у справі платіжного доручення від 06 березня 2019 року №1412155123, позивач під час звернення до суду сплатив судовий збір у розмірі 10125,00 грн, який належить присудити на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Глобал Плюс" задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 18 грудня 2018 року №0065381406.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Глобал Плюс" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві сплачений судовий збір у розмірі 10125,00 грн. (десять тисяч сто двадцять п`ять гривень нуль копійок).

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Глобал Плюс" (01001, Київ, вул. Софіївська, 10, №4, ідентифікаційний код 38404124)

Головне управління ДПС у м. Києві (04116, Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ідентифікаційний код 43141267).

Суддя В.А. Кузьменко