Ухвала

від 03.07.2022 по справі 560/12697/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

04 липня 2022 року

м. Київ

справа № 560/12697/21

касаційне провадження № К/990/14554/22

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Бившевої Л.І., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 25.11.2021 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20.04.2022, на додаткове рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 09.12.2021 та на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20.04.2022 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Престиж Авто» (далі - Товариство) до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

Управління 08.06.2022 звернулося до Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду із касаційною скаргою на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 25.11.2021 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20.04.2022, на додаткове рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 09.12.2021 та на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20.04.2022.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за цією касаційною скаргою суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 2 і 3 статті 353 цього Кодексу.

Таким чином, обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1, 2, 3 частини 4 статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:

- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; обґрунтування в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга) (для пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України);

- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; постанови Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; вмотивованого обґрунтування необхідності такого відступу; висновку, який, на думку скаржника, відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини 4 статті 328 КАС України);

- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; висновку апеляційного суду, який, на переконання скаржника, є неправильним; обґрунтування у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України).

Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини 4 статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).

Аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Верховний Суд зазначає, що у касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Підставою касаційного оскарження скаржником вказано пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Зокрема, скаржник посилається на те, що суди неправомірно та необґрунтовано застосували положення підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, пункту 5 П(С)БО 15 «Дохід», статті 9 Закону України « Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.4 статті 200, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №400/987/19, від 29.07.2021 у справі №826/14264/13-а, від 20.11.2018 у справі №815/2995/17, від 06.03.2018 у справі №804/5444/16, від 31.07.2020 у справі №826/17673/15, від 16.06.2020 у справі №815/2988/15, від 21.05.2020 у справі 823/1598/17.

Скаржник, посилаючись на зазначені вище постанови Верховного Суду та Верховного Суду України, з відтворенням у касаційній скарзі частини цих постанов, так і не обґрунтовує у чому він вбачає подібність правовідносин у справі, у якій подає касаційну скаргу, зі справами, які він вказує, і які були предметом розгляду касаційним судом.

Верховний Суд наголошує, що різниця у встановлених обставинах у сукупності з наданими сторонами доказами об`єктивно впливає на умови застосування правових норм, а тому незмістовними є посилання скаржника на подібність правовідносин, яка на його переконання полягає в наступному: суб`єкти податкового правопорушення (платник податків і орган державної податкової служби), об`єкт податкового правопорушення (заниження податку на прибуток, заниження податкового зобов`язання з податку на додану вартість); об`єктивна сторона правопорушення (безпідставне формування податкового кредиту та витрат внаслідок відсутності реального характеру господарських операцій); предмет спору (податкові повідомлення-рішення).

При цьому, фактично, така подібність правовідносин скаржником наводиться не з метою доведення неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права, а з метою доведення здійснення судами попередніх інстанцій неправильної оцінки сукупності встановлених обставин, що не відповідає пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

В свою чергу, з мотивувальних частин оскаржуваних судових рішень вбачається, що суди, при їх ухваленні, врахували правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 20.05.2021 у справі №826/17615/15, від 17.11.2020 №816/5040/14, від 25.11.2018 у справі №816/15959/17, від 28.05.2019 у справі №0870/1553/12, від 26.05.2021 у справі №380/2404/20, від 04.06.2020 у справі №340/422/19, від 12.07.2019 у справі №808/109/18, від 09.03.2021 у справі №826/7270/18, від 16.06.2021 у справі №520/2700/19, від 20.05.2021 у справі №826/17615/15, від 02.04.2019 у справі №826/6245/18, від 12.07.2019 у справі №808/109/18, від 25.02.2021 у справі №640/3515/19, від 12.07.2019 у справі №808/109/18, від 16.10.2020 у справі №810/4304/16, від 27.04.2021 у справі №460/3510/20, від 26.10.2021 у справі №815/2767/15, від 06.11.2018 у справі №820/10024/13, від 11.09.2018 у справі №820/477/18, від 11.09.2018 у справі №815/6105/17, тоді як скаржником не спростовано правильність врахування судами таких правових позицій.

Скаржник у касаційній скарзі зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування підпункту 138.3.3 пункту 138.3 статті 138 Податкового кодексу України, що є підставою для оскарження судових рішень у касаційному порядку на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Разом з цим, Верховний Суд висновувався щодо застосування вказаних норм права, зокрема, у постанові від 18.11.2020 у справі № 640/18096/18.

У касаційній скарзі як на ще одну підставу до відкриття касаційного провадження у цій справі скаржник наводить пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 353 цього Кодексу

Однак, формальне зазначення у касаційній скарзі як підставу для касаційного оскарження - пункт 1 частини другої статті 353 КАС України, не є належним викладенням таких підстав. Оскільки, пункт 1 частини другої статті 353 КАС регламентує її прийнятність виключно за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, проте, за відсутності належного обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, ця умова не може бути перевірена.

Щодо застосування частини 5 статті 134 КАС України (відшкодування витрат на професійну допомогу) скаржник зазначає пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, а саме не врахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах викладеного у постановах Верховного Суду.

Зокрема, скаржником зроблено посилання на постанову Верховного Суду від 28.12.2020. у справі №520/9831/19. Проте, не обґрунтовано у чому він вбачає подібність правовідносин у справі, у якій подає касаційну скаргу, зі справою, яку він вказує, і які були предметом розгляду касаційним судом.

З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.

Керуючись статтею 332 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області повернути.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи, скаржнику - копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами, а копію касаційної скарги залишити у суді касаційної інстанції.

Роз`яснити заявнику касаційної скарги, що її повернення не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

СуддяЛ.І. Бившева