Рішення

від 26.06.2022 по справі 550/1079/21

ПОЛТАВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 550/1079/21

Провадження № 2/545/227/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" червня 2022 р. Полтавський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого суддіШелудякова Л.В.,

за участю секретаряЛабовкіній Г.Г.,

представника позивача прокурора Мироненко О.В.,

представника відповідача адвоката Панченко О.О.,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду м. Полтава цивільну справу за позовом заступника керівника Полтавської обласної прокуратури Титарчука І.Г. в інтересах держави в особі Чутівської селищної ради до ОСОБА_1 , третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області про розірвання договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки до комунальної власності,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області про розірвання договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки до комунальної власності, просив суд

розірвати договіроренди земельноїділянки від30.09.2015року,укладений міжГоловним управліннямДержгеокадастру уПолтавській областіта ОСОБА_1 ,щодо земельноїділянки зкадастровим номером5325482700:00:003:0276,площею 9,4363га, розташованої на території Вільхуватської сільської ради Чутівського району Полтавської області, дата державної реєстрації права 22.10.2015 року, скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 5325482700:00:003:0276, площею 9,4363 га, розташованої на території Вільхуватської сільської ради Чутівського району Полтавської області, зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав не нерухоме майно на підставі рішення державного реєстратора Чутівського районного управління юстиції Полтавської області Почапського С.В. від 22.10.2015 року, індексний номер 25502853 та припинити право оренди на вказану земельну ділянку ОСОБА_1 . Крім того, прохав зобов`язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку з кадастровим номером 5325482700:00:003:0276, площею 9,4363 га, розташовану на території Вільхуватської сільської ради Чутівського району Полтавської у розпорядженні Чутівської селищної ради.

Представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Панченко О.О. було подано відзив на позовну заяву, згідно якого прохала відмовити у задоволені позову у повному обсязі, оскільки Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту земельної ділянки №869-ДК/0777/АП/09/01-20 від 24.09.2020 року, складений під час перевірки з питань дотримання вимог земельного законодавства під час використання земель державної власності та комунальної власності відповідно до заходів передбачених документацією із землеустрою, в межах повного виду використання щодо земельної ділянки площею 9,4363 га, кадастровий номер 5325482700:00:003:0276, яка розташована на території Вільхуватської сільської ради Чутівського району Полтавської області, державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Головного управління Держгеокадастру у полтавській області Каньшиною О.К. не відповідає вимогам Порядку планування та здійснення контрольних заходів з питань перевірки стану дотримання суб`єктами господарювання вимог земельного законодавства затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №132 від 25.02.2013 року.

Крім того, у поданому відзиві зазначено, що відповідно до Інструкції

з оформлення державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №6 від 19.01.2017 року, у разі виявлення порушеннязаконодавства усфері використаннята охорониземель, державний інспектор складає протокол про адміністративне правопорушення, однак, даний протокол про адміністративне правопорушення державним інспектором складено не було.

В судовому засіданні прокурор Мироненко О.В. позов підтримала в повному обсязі та прохала суд його задовольнити з підстав викладених в позові.

Представник відповідача адвокат Панченко О.О. заперечувала проти задоволення позову,

Представник третьої особи до суду не з`явився, повідомлений належним чином, надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Суд, заслухавши думку прокурора та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про задоволення позовних вимог враховуючи наступне.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 24.09.2015 року №1493/0/75-15-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та передачі земельної ділянки в оренду» затверджено розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 для сінокосіння та випасання худоби із земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Вільхуватської сільської ради Чутівського району Полтавської області.

Цим же наказом передано ОСОБА_1 земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності, кадастровий номер 5325482700:00:003:0276, площею 9,4363 га пасовищ із земель запасу, для сінокосіння і випасання худоби в довгострокову оренду терміном на 25 років.

На підставі зазначеного наказу, 30.09.2015 року між Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі, предметом якого є земельна ділянка з кадастровим номером 5325482700:00:003:0276.

Указаний договір зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 22.10.2015 року, номер запису про інше речове право 11716376, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 25502853.

Пунктом 14 договору оренди землі від 30.09.2015 року визначено, що земельна ділянка передається для сінокосіння та випасання худоби.

Пунктом 16 вказаного договору визначено умови збереження стану об`єкту оренди, а саме: використання земельної ділянки згідно цільового призначення з дотриманням вимог чинного законодавства.

Згідно пункту 18 договору передбачено заборону зміни цільового призначення земельної ділянки.

Окрім цього, згідно пункту 30 договору орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням, дотримуватись вимог земельного законодавства.

На виконання наказу Головного управління від 14.09.2020 № 869-ДК державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області Каньшиною О.К. проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства під час використання земель державної та комунальної власності щодо земельної ділянки площею 9,4363 га кадастровий номер 5325482700:00:003:0276, яка розташована на території Вільхуватської сільської ради Чутівського району Полтавської області про що 24.09.2020 року складено Акт перевірки № 869-ДКУ0777/АП/09/01/-20.

Встановлено, що земельна ділянка сільськогосподарського призначення державної власності площею 9,4363 га (сіножаті) з кадастровим номером 5325482700:00:003:0276 для сінокосіння і випасання худоби, розташована за межами населених пунктів на території Вільхуватської сільської ради Чутівського району використовується не за цільовим призначенням.

На момент перевірки виявлено, що на вказаній земельній ділянці проведено обробіток ґрунту механічним способом та виявлено посів сільськогосподарської культури - сої.

Згідно відомостей державного земельного кадастру, вищевказана земельна ділянка перебуває у користуванні ОСОБА_1 згідно договору оренди. Державна реєстрація права 22.10.2015 року.

Відповідно до Національної кадастрової системи експлікація земельних угідь - сіножаті.

Згідно ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки), умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду, існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки.

Відповідно до п. «а» ч.1 ст. 96 Земельного кодексу України, землекористувачі зобов`язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки.

Згідно зі ст. 35 Закону України «Про охорону земель», власники і землекористувачі, у тому числі орендарі земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов`язані: дотримуватись вимог земельного та природоохоронного законодавства України, забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку.

Частинами 1-3 ст. 37 Закону України «Про охорону земель» визначено, що власники та землекористувачі, у тому числі орендарі земельних ділянок, зобов`язані здійснювати заходи щодо охорони родючості ґрунтів, передбачені цим Законом та іншими нормативно - правовими актами України.

На землях сільськогосподарського призначення може бути обмежена діяльність щодо вирощування певних сільськогосподарських культур, застосування окремих технологій їх вирощування або проведення окремих агротехнічних операцій, розорювання сіножатей, пасовищ.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оренду землі», орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про землеустрій», цільове призначення земельної ділянки - це використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст. 19 Земельного кодексу України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення, б) землі житлової та громадської забудови, в) землі природно - заповідного та іншого природоохоронного призначення, г) землі оздоровчого призначення, ґ) землі рекреаційного призначення, д) землі історико - культурного призначення, е) землі лісогосподарського призначення, є) землі водного фонду, ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Частина 5 ст. 20 Земельного кодексу України закріплює положення, що види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Земельні ділянкисільськогосподарського призначеннявикористовуються їхвласниками абокористувачами виключнов межах вимог щодо користування землям певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1-4 ст. 22 Земельного кодексу України, землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково- дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі, інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належить, зокрема: а) сільськогосподарській угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації, тощо).

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування: а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, б) сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, в) сільськогосподарським науково - дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно - технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства, г) несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об`єднанням громадян - для ведення підсобного сільського господарства, ґ) оптовим ринкам сільськогосподарської продукції - для розміщення власної інфраструктури.

Згідно статей 31, 33-37 Земельного кодексу України, земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання.

Системний аналіз положень вищевказаних норм законодавства дозволяє дійти висновку, що земельні ділянки, віднесені до однієї і тієї ж категорії, можуть використовуватись за різними видами цільового призначення, які характеризуються власним правовим режимом, екосистем ними функціями, видом господарської діяльності, тощо, та визначені Додатком 4 «Перелік угідь згідно з Класифікацією видів земельних угідь» до Порядку ведення державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051.

Матеріали свідчать про те, що земельна ділянка сільськогосподарського призначення площею 9,4363 га (сіножаті) з кадастровим номером 5325482700:00:003:0276 для сінокосіння і випасання худоби, розташована за межами населених пунктів на території Вільхуватської сільської ради Чутівського району, орендована ОСОБА_1 , оброблена механічним способом та засіяна сільськогосподарською культурою - соєю.

Тим самим, своїми діями орендар самостійно змінив вид цільового використання земельної ділянки в межах категорії земель сільськогосподарського призначення, у той час коли питання про визначення виду використання земельної ділянки належить до компетенції спеціальних органів.

Обставини використання відповідачем земельної ділянки саме для вирощування сільськогосподарських культур, а не для сінокосіння і випасання худоби, підтверджується Актом перевірки ГУ Держгеокадастру у Полтавській області № 869-ДК/0777/АП/09/01/-20.

Постановою КМУ від 17.10.2012 № 1051 затверджено перелік угідь згідно з Класифікацією видів земельних угідь (КВЗУ), за змістом якого пасовища - це сільськогосподарські угіддя, які систематично використовуються для випасання худоби, рівномірно вкриті деревинною та чагарниковою рослинністю площею до 20 % ділянки.

Водночас, рілля - це сільськогосподарські угіддя, які систематично обробляються і використовуються під посіви сільськогосподарських культур, включаючи посіви багаторічних трав, а також чисті пари та парники, оранжереї і теплиці. До ділянок ріллі не належать сіножаті і пасовища, що розорані з метою їх докорінного поліпшення і використовуються постійно під трав`яними кормовими культурами для сінокосіння та випасання худоби, а також, міжряддя садів, які використовуються під посіви.

Таким чином, законодавець передбачає можливість розорення сіножатей та пасовищ, з метою їх докорінного поліпшення, але виключно за умови використання їх під трав`яними кормовими культурами для сінокосіння та випасання худоби.

Водночас, за матеріалами справи, на розораній земельній ділянці встановлено засівання відповідачем зернобобових сільськогосподарських культур.

Відтак, наявні обставини свідчать про самовільну зміну відповідачем виду використання спірної земельної ділянки із пасовища на ріллю.

Відповідно до ст. 37 Закону України «Про охорону земель», використання земельних ділянок способами, що призводять до погіршення їх якості, забороняється.

На землях сільськогосподарського призначення може бути обмежена діяльність, зокрема, щодо розорювання сіножатей, пасовищ.

Пунктом 14 договору оренди землі від 30.09.2015 року визначено, що земельна ділянка передається для сінокосіння та випасання худоби.

Пунктом 16 вказаного договору визначено умови збереження стану об`єкту оренди, а саме: використання земельної ділянки згідно цільового призначення з дотриманням вимог чинного законодавства.

Згідно пункту 18 договору передбачено заборону зміни цільового призначення земельної ділянки.

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання оговору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено оговором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховували при укладенні договору.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 31 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Відповідно до ч.1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі», на вимогу (однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірвано за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених ст. 24, 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення їй пошкодження об`єкту оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому (договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених земельним кодексом України та іншими законами України.

Згідно зі ст. 141 Земельного кодексу України, підставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам, використання іємєльної ділянки не за цільовим призначенням.

Можливість розірвання договору оренди в односторонньому порядку передбачена і умовами договору оренди землі від 30.09.2015 (пункти 36-38).

Таким чином, відповідач допустив зміну виду цільового використання земельної ділянки (пасовища), що є порушенням вимог ст.ст. 20, 31, 33-37 Земельного кодексу України.

Своїми діями орендар порушив умови договору, самостійно змінивши вид цільового використання земельної ділянки з межах категорії земель сільськогосподарського призначення

Враховуючи положення пп. 36-37 договору, де сторони узгодили, що дія договору припиняється у разі невиконання орендарем умов пунктів 18 та 30 договору, у тому числі припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін, договір оренди землі від 30.09.2015 року підлягає достроковому розірванню.

Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною у Постанові Верховного суду від 12.12.2019 року у справі № 904/1054/19.

Окрім цього, слід зазначити, що змістом пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до статті 11 зазначеного Закону державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Пунктами 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, ефективним способом захисту порушених прав в даному випадку є також скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права оренди громадянина ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 5325482700:00:003:0276, площею 9,4363 га, розташовану на території Вільхуватської сільської ради Чутівського району Полтавської області, зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення державного реєстратора Чутівського районного управління юстиції Почапського С.В. від 22.10.2015 року індексний номер 25502121, та припинити право оренди громадянина ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Згідно ч. 4 вказаної статті наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Відповідно до статті 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це спільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Згідно із статтею 78 Земельного кодексу України, право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Земельна ділянка з кадастровим номером 5325482700:00:003:0276 площею 9,4363 га на момент укладення договору оренди відносилась до земель державної форми власності.

Водночас, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкту нерухомого майна, на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 15.12.2020 року № 49-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність», земельну ділянку з кадастровим номером 5325482700:00:003:0276, площею 9,4363 га передано із державної у комунальну власність Чутівської селищної ради. Державна реєстрація права здійснена 12.05.2021 року.

Зважаючи на вказане, прокурор звертається за захистом інтересів держави саме в особі розпорядника спірної земельної ділянки - Чутівської селищної ради.

Чутівська селищна рада як розпорядник земельної ділянки комунальної форми власності наділена правами власника, а отже, відповідно до вимог Земельного кодексу України, Закону України «Про охорону земель», Цивільного кодексу України має повноваження самостійно вживати заходи до зсунення виявлених порушень у тому числі і в судовому порядку.

Полтавською обласною прокуратурою листом від 29.06.2021 року № 15/1- 842вих-21 проінформовано Чутівську селищну раду про виявлені Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області порушення вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки з кадастровим номером 5325482700:00:003:0276, площею 9,4363 га, надіслано копії матеріалів перевірки та запропоновано їй, як розпоряднику спірної земельної ділянки, самостійно вжити заходів до усунення виявлених порушень.

Листом від 16.07.2021 № 1238/01-32 Чутівська селищна рада повідомила обласну прокуратуру про відсутність можливості звернутися із позовом самостійно як щодо усунення виявлених порушень так і щодо розірвання договору оренди.

Згідно висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 16.04.2019 року у справі № 910/3486/18, прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює своїх повноважень.

Окрім цього, відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 15.10.2019 року справа № 903/129/18, сам факт не звернення до суду з позовом, свідчить про неналежність виконання уповноваженим органом власних повноважень.

Статтею 14 Конституції України, встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Незаконне розорення сіножатей та пасовищ призводить до погіршення якості ґрунтів та виснаження земель, що завдає значної шкоди земельним ресурсам держави, а також суперечить державній політиці у сфері земельних відносин.

У вказаному випадку, інтерес держави полягає у необхідності неухильного дотримання законності при використанні землі, як основного національного багатства, яке перебуває під особливою охороною держави, за цільовим призначенням, забезпечення раціонального використання та охорони земель.

Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу Конвенції з прав людини і основоположних свобод є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема й позбавлення особи права користування майном шляхом його витребування.

Перший протокол ратифікований Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР і з огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України, статті 10 Цивільного кодексу України застосовується судами України як частина національного законодавства. При цьому розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) ЄСПЛ, яка згідно зі «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується українськими судами як джерело права.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986, «Щокін проти України» від 14.10.2010, «Сєрков проти України» від 07.07.2011, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23.11.2000, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22.01.2009, «Трегубенко проти України» від 02.11.2004, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право користування особи майном повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право користування особи майном є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип «пропорційності» передбачає, що втручання в право особи на користування майном, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». Одним із елементів дотримання принципу «пропорційності» при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації.

Водночас ЄСПЛ рекомендував оцінювати дії не тільки органів держави відповідача, але і самого скаржника. Це пов`язано з тим, що певні випадки порушень, на які особа посилається як на підставу для застосування статті 1 Першого протоколу, можуть бути пов`язані із протиправною поведінкою самого набувача майна.

В даному випадку, з огляду на характер спірних правовідносин, наявність протиправної поведінки громадянина ОСОБА_1 вважаю, що не вбачається невідповідності заходу втручання держави в його право користування землею критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ.

Зважаючи, на наявність порушень вимог чинного законодавства та порушення інтересів держави які не повинні залишитись не захищеними, зазначене є підставою для здійснення органами прокуратури захисту в суді інтересів держави в особі Чутівської селищної ради.

Оскільки спір виник з приводу нерухомого майна (земельної ділянки), що знаходиться на території Чутівського району Полтавської області, позов в порядку ст. ЗО ЦПК України пред`являється до Чутівського районного суду Полтавської області.

Згідно зі ст. 5 закону України «Про судовий збір», органи прокуратури повинні сплачувати судовий збір на загальних підставах.

Оскільки у даному випадку мають місце правовідносини сторін, які врегульовані договором оренди, а судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна може визначається з урахуванням вартості спірного майна, лише у позадоговірних зобов`язаннях, тому позовна вимога прокурора про зобов`язання повернути земельну ділянку у даному випадку має немайновий характер, оскільки є вимогою про виконання обов`язку в натурі (повернення належної орендодавцеві земельної ділянки), об`єктом вимоги є дія зобов`язаної сторони, що не піддається грошовій (вартісній) оцінці, а вирішення спору не вплине на склад майна сторін спору та не змінить власника майна (висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 01.10.2020 у справі № 905/105/20).

Щодо складення Акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства стосовно об`єкту земельної ділянки №869-ДК/0777/АП/09/01-20 від 24.09.2020 року, суд зазначає наступне.

Порядок планування та здійснення контрольних заходів з питань перевірки стану дотримання суб`єктами господарювання вимог земельного законодавства затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №132 від 25.02.2013 року, на який посилається представник відповідача у поданому відзиві, суд не бере до уваги, оскільки розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10.03.2017 року № 169-р скасовано, як такий, що не відповідаєЗакону України«Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Що стосується неправомірних дій вчинених державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області Каньшиною О.К. щодо проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства під час використання земель державної та комунальної власності щодо земельної ділянки площею 9,4363 га кадастровий номер 5325482700:00;003:0276, яка розташована на території Вільхуватської сільської ради Чутівського району Полтавської області про що 24.09.2020 року складено Акт перевірки № 869-ДКУ0777/АП/09/01/-20, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до Інструкції з оформлення державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель матеріалів про адміністративні правопорушення затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 6 від 19.01.2017 року (далі Інструкція), визначено порядок оформлення матеріалів у разі виявлення державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель порушень вимог земельного законодавства, їх обліку, розгляду, а також оскарження та контролю за провадженням у справах про адміністративні правопорушення.

Вимоги Інструкції є обов`язковими для виконання державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та її територіальних органів, яким відповідно до законодавства України надано право складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про адміністративні правопорушення та накладати адміністративні стягнення, які діють як державні інспектори сільського господарства відповідно достатті 244Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Статтею 10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» визначено повноваження державних інспекторів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель та дотриманням вимог законодавства України про охорону земель.

Так,державні інспекториу сферідержавного контролюза використаннямта охороноюземель ідотриманням вимогзаконодавства Українипро охоронуземель маютьправо: складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності.

Державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства про охорону земель можуть мати й інші повноваження відповідно до закону.

Таким, чином, враховуючи вищезазначене, та те, що складання протоколу про адміністративні правопорушення не є обов`язковим, суд вважає, що державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області Каньшиною О.К. було проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства під час використання земель державної та комунальної власності щодо земельної ділянки площею 9,4363 га кадастровий номер 5325482700:00;003:0276, яка розташована на території Вільхуватської сільської ради Чутівського району Полтавської області про що 24.09.2020 року з дотриманням вимог передбаченого законодавства.

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги заступника керівника Полтавської обласної прокуратури в інтересах держави є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно дост. 141 ЦПК України, враховуючи обґрунтованість позову, сплачений прокуратурою судовий збір за подання позову в розмірі 6810,00 грн., підлягає стягненню з ОСОБА_1 .

Питання по судовим витратам вирішити на підставі ст.141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 263, 265 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимогизаступника керівникаПолтавської обласноїпрокуратури ТитарчукіІ.Г.в інтересахдержави вособі Чутівськоїселищної радидо ОСОБА_1 ,третя особа:Головне управлінняДержгеокадастру уПолтавській областіпро розірваннядоговору орендиземельної ділянкита поверненняземельної ділянкидо комунальноївласності - задовольнити.

Розірвати договіроренди земельноїділянки від30.09.2015року,укладений міжГоловним управліннямДержгеокадастру уПолтавській областіта ОСОБА_1 щодо земельноїділянки зкадастровим номером5325482700:00:003:0276,площею 9,4363га, розташованої на території Вільхуватської сільської ради Чутівського району Полтавської області, дата державної реєстрації права 22.10.2015 року.

Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 5325482700:00:003:0276, площею 9,4363 га, розташованої на території Вільхуватської сільської ради Чутівського району Полтавської, зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення державного реєстратора Чутівського районного управління юстиції Полтавської області Почапського Сергія Васильовича від 22.10.2015 року, індексний номер 25502853 та припинити право оренди на вказану земельну ділянку ОСОБА_1 .

Зобов`язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку з кадастровим номером 5325482700:00:003:0276, площею 9,4363 га, розташовану на території Вільхуватської сільської ради Чутівського району Полтавської області у розпорядженні Чутівської селищної ради.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Полтавської обласної прокуратури (вул. 1100-річчя Полтави, 7, м. Полтави) на р/р UA 1182017203431300010000061660, ДКСУ м. Київ, 820172 код ЄДРПОУ 02910060) витрати, понесені на сплату судового збору за подання позовної заяви в сумі 6810 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складений не пізніше десяти днів з дня закінчення розгляду справи.

Суддя: Л. В. Шелудяков