Ухвала

від 05.07.2022 по справі 490/9299/20

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

5 липня 2022 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника третьої особи АТ «КБ «Земельний капітал» ОСОБА_4 на ухвалу слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 12 липня 2021 року, якою накладено арешт на нерухоме майно.

В с т а н о в и в:

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі представник третьої особи ОСОБА_4 просить про скасування ухвали слідчого судді, якою накладено арешт на нерухоме майно.

Разом з цим просить визнати поважними причини пропуску АТ «КБ «Земельний капітал» строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, та поновити його.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 12 липня 2021 року задоволено клопотання прокурора про накладення арешту на нерухоме майно, а саме: - об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , приміщення 17/1, загальною площею 159,9 м.кв., реєстраційний номер об`єкту 1960033880000;- об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 145,8 м.кв., реєстраційний номер об`єкту 1959994980000.

Узагальнені доводи особи, що подала апеляційну скаргу

Представник третьої особи ОСОБА_4 вважає ухвалу слідчого судді незаконною та такою, що винесена без ретельної перевірки фактів, викладених у клопотанні прокурора.

Зазначає, що арешт накладено на нерухоме майно, власником якого на момент накладення був та продовжує бути на даний час АТ «КБ «Земельний капітал», проте в своїй ухвалі слідчий суддя зазначив, що власником нерухомого майна є фізична особа ОСОБА_5 , що не відповідає дійсності. Даний факт підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

Стверджує, що банк ніякого майна ОСОБА_6 внаслідок вчинення кримінального правопорушення не отримував. Арешт накладено не на майно та кошти особи, яка отримала від ОСОБА_6 ці кошти незаконно, а на майно Банку.

Вказує, що арешт нежитлових приміщень, накладений ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 12 липня 2021року у справі № 490/92; є незаконним та таким, що прямо протирічить вимогам ч. 1 ст. 173 КПК України та п. 7 ч. 2 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

На думку апелянта арешт нежитлових приміщень не слугує встановленню наявності або відсутності складу кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 190 КК України у діях ОСОБА_7 , а також дане майно не є об`єктом кримінального правопорушення у розумінні вказаної статті.

Обставини, встановлені судом першої інстанції

В провадженні СВ ВП №1 МРУП ГУНП в Миколаївській області перебуває кримінальне провадження № 12020150020003468 від 17 грудня 2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України за заявою ОСОБА_6 щодо вжиття заходів до директора ТОВ "АЗЕНТІС-ІСТЕЙТ" ОСОБА_7 та інших осіб, які зловживаючи її довірою, шахрайським шляхом заволоділи її майном у вигляді нежилого приміщення за адресою: АДРЕСА_1 та грошовими коштами.

В зв`язку з цим прокурор звернувся до слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва із клопотаннями про накладення арешту на нерухоме майно, а саме: об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 159,9 м.кв., реєстраційний номер об`єкту 1960033880000; об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 145,8 м.кв., реєстраційний номер об`єкту 1959994980000 як на майно, яке було об`єктом кримінально протиправних дій.

Задовольняючи клопотання прокурора слідчий суддя зазначив, що оскільки розслідується кримінальне провадження за обставинами шахрайського заволодіння майном та грошовими коштами, належними ОСОБА_6 , та в ході досудового розслідування здобуто достатньо доказів того, що нерухоме майно, а саме: об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 159,9 м.кв., реєстраційний номер об`єкту 1960033880000; об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 145,8 м.кв., реєстраційний номер об`єкту 1959994980000, є майном, на яке був спрямований злочин, а тому відповідає критеріям зазначеним у ст. 98 КПК України.

Мотиви апеляційного суду

Дослідивши матеріали судового провадження та обговоривши, викладені в апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд дійшов наступного.

Апелянти тапрокурор просили розглядати апеляційну скаргу без їх участі, в порядку письмового провадження.

У відповідності до приписів ч. 1 ст. 406 КПК України, зазначене є підставою для ухвалення судового рішення в порядку письмового апеляційного провадження.

З огляду на зазначені в апеляційній скарзі доводи про те, що апелянт не повідомлений про час розгляду клопотання прокурора про накладення арешту на майно, третьою особою оскаржувану ухвалу було отримано 07 лютого 2022 року, а апеляційна скарга подана до суду 10 лютого 2022 року, тобто протягом п`яти днів з моменту отримання копії ухвали, слід вважати, що апеляційна скарга апелянтом подана у строки, передбачені діючим законодавством, та вирішення питання про поновлення строку на подачу апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді не потребує.

Що стосується суті прийнятого слідчим суддею рішення, апеляційний суд приходить до наступного.

Положенням ч.1 ст.131 КПК України передбачено, що одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Відповідно до ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

За змістом ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Статтею 98 КПК України визначено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

У випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу. При цьому, на відміну від інших правових підстав, передбачених ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт з метою забезпечення речових доказів не вимагає повідомлення про підозру у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

При постановленні слідчим суддею оскаржуваної ухвали зазначені вимоги закону дотримані.

Дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, слідчий суддя у висновках, які зробив орган досудового розслідування чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив.

Не виявлено таких обставин і колегією суддів, а тому не є слушними доводи апелянта про те, що слідчий суддя безпідставно наклав арешт на об`єкти нерухомого майна у виді нежитлових приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .

У даному кримінальному провадженні є достатні підстави вважати, що вищевказані об`єкти нерухомого майна, на які накладено арешт мають суттєве значення для кримінального провадження, оскільки є об`єктами кримінально протиправних дій та виступають предметом злочину, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України.

Твердження апелянта, що арешт необґрунтовано накладено на нерухоме майно, власником якого на момент накладення був та продовжує бути на даний час АТ «КБ «Земельний капітал» є неприйнятними.

Так, майно, яке відповідає визначеним у ч. ч. 2, 3ст. 170 КПК Україникритеріям та має ознаки речового доказу, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Обставини кримінального провадження на час прийняття рішення вимагали вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту.

Істотних порушеньвимог кримінальногопроцесуального закону,які бмогли бутипідставою дляскасування ухвалислідчого судді,не встановлено.

З урахуванням викладеного вище, відсутні підстави для скасування оскаржуваної ухвали, про що просить апелянт.

Керуючись ст.ст.405,407,422,424,532КПК України,апеляційний суд,

П о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника третьоїособи ОСОБА_4 - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Центральногорайонного судум.Миколаєва від12липня 2021року про накладення арешту на нерухоме майно, а саме: - об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , приміщення 17/1, загальною площею 159,9 м.кв., реєстраційний номер об`єкту 1960033880000;- об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 145,8 м.кв., реєстраційний номер об`єкту 1959994980000 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:

Судді: