Рішення

від 04.07.2022 по справі 372/65/21

ОБУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 372/65/21

Провадження № 2-96/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 липня 2022 року м. Обухів

Обухівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Зінченко О.М.

при секретарі Литвинюк Ю.М.,

представників ОСОБА_1 , Волков П.О., Осока О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом Громадської органіці «Центр стратегічних та оборонних досліджень» до ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Мідал» , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Легкий Вадим Володимирович про скасування запису про право власності,-

В С Т А Н О В И В:

16.01.2021 року позивач звернулась до Обухівського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Мідал», третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Легкий Вадим Володимирович про скасування запису про право власності

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач з урахуванням уточнень до позовної заяви та збільшення заявлених позовних вимог зазначив, що Громадська організація «Центр стратегічних та оборонних досліджень» є добровільним об`єднанням фізичних осіб, створеним для здійснення та захисту прав і свобод людини і громадянина, задоволення суспільних, зокрема, економічних, соціальних, культурних, освітніх та інших інтересів своїх членів та/або інших осіб. Організація вільна у виборі напрямків своєї діяльності та діє на засадах добровільності, самоврядності, вільного вибору території діяльності, рівності перед законом, відсутності майнового інтересу її членів (учасників), прозорості, відкритості та публічності. Відповідно до п. 2.2. статуту Громадської організації «Центр стратегічних та оборонних досліджень», організація набуває статусу юридичної особи з моменту її державної реєстрації згідно з чинним законодавством. Для досягнення своєї мети та виконання статутних завдань організація у встановленому чинним законодавством порядку має право, зокрема, представляти і захищати свої законні інтереси та законні інтереси своїх членів чи інших осіб у будь-яких органах державної влади, в тому числі судах, правоохоронних органах, у органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях усіх форм власності та підпорядкування (пп. 2.4.3. Статуту Позивача). Під час здійснення моніторингу відомостей Публічної кадастрової карти України щодо дотримання чинного земельного та водоохоронного законодавства України було встановлено, що у власності Відповідача, ОСОБА_2 перебуває земельна ділянка з кадастровим номером 3223155400:03:043:0175, загальною площею 0,2 га, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), а також земельна ділянка з кадастровим номером 3223155400:03:043:0176, загальною площею 0,2 га, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Земельні ділянки Відповідача знаходяться у 100-метровій прибережній захисній смузі Канівського водосховища. Так, при пошуку та відображенні на інтернет порталі належних відповідачу земельних ділянок із застосування аналітичного шару «Умовна прибережна захисна смуга» виявляється, що земельна ділянка з кадастровим номером 3223155400:03:043:0175, загальною площею 0,2 га, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), а також земельна ділянка з кадастровим номером 3223155400:03:043:0176, загальною площею 0,2 га, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) повністю знаходяться в межах прибережної захисної смуги Канівського водосховища. Більше того, вказані земельні ділянки знаходяться менш, ніж на 20 метрів до урізу води.

28.01.2021 року між ОСОБА_2 (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мідал» (Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Легким В.В. та зареєстровано в реєстрі за № 227 (далі за тестом Договір 1). Згідно п. 1 Договору 1, продавець продає та передає у власність покупцю земельну ділянку площею 0,2 га, кадастровий номер 3223155400:03:043:0175, місцезнаходження: Київська область, Обухівський район, смт. Козин, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Окрім того 28.01.2021 року, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Легким В.В., який діяв в якості державного реєстратора, було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 56356097 від 28.01.2021 року, та внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:043:0175, площею 0,2 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2278833232231 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Мідал» (ідентифікаційний код юридичної особи: 42948842). 28.01.2021 року між ОСОБА_2 (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мідал» (Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Легким В.В. та зареєстровано в реєстрі за № 228 (далі за тестом - Договір 2). Згідно п. 1 Договору 2, продавець продає та передає у власність покупцю земельну ділянку площею 0,2 га, кадастровий номер 3223155400:03:043:0176, місцезнаходження: Київська область, Обухівський район, смт. Козин, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Також 28.01.2021 року, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Легким В.В., який діяв в якості державного реєстратора, було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 56356515 від 28.01.2021 року, та внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:043:0176, площею 0,2 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2278851332231 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Мідал» (ідентифікаційний код юридичної особи: 42948842).

Таким чином в судовому засіданні позивач просить суд скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 56356097 від 28.01.2021 15:13:33, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Легким Вадимом Володимировичем та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 56356515 від 28.01.2021 15:23:51, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Легким Вадимом Володимировичем.

Ухвалою судді від 10.02.2021 року відкрито провадження по справі призначено підготовче судове засідання за загальними правилами провадження.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 16.03.2021 року залучено до участі в справі в якості співвідповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Мідал», та приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу, Легкого Вадима Володимировича.

Ухвалою суду від 24.09.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача в судове засідання не з`явивсяподав до суду заяву в якій позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, крім того просив слухати справу за його відсутності.

Представник відповідача Остринської Юлії Вікторівни в судове засідання не з`явився, надав до суду відзив, проти задоволення заявлених вимог заперечив в повному обсязі з підстав викладених в поданому відзиві крім того зазначив про відсутність предмету позову.

Представник Товариство з обмеженою відповідальністю «Мідал» в судове засідання не з`явився, надав до суду клопотання про розгляд справи у його відсутність, та пояснення щодо поданої позовної заяви, проти задоволення заявлених вимог заперечив в повному обсязі.

Третя особа Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Легкий Вадим Володимирович в судове засідання не з`явився, хоч про час і місце слухання справи належним чином повідомлений, заяв, клопотань чи заперечень суду не надав.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи та оцінивши їх у сукупності, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Частиною 1ст. 2 ЦПК Українипередбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Судом встановлено, що 28.01.2021 року між ОСОБА_2 (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мідал» (Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Легким В.В. та зареєстровано в реєстрі за № 227. Згідно п. 1 Договору 1, продавець продає та передає у власність покупцю земельну ділянку площею 0,2 га, кадастровий номер 3223155400:03:043:0175, місцезнаходження: Київська область, Обухівський район, смт. Козин, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Того ж дня, 28.01.2021 року, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Легким В.В., який діяв в якості державного реєстратора, було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 56356097 від 28.01.2021 року, та внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:043:0175, площею 0,2 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2278833232231 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Мідал» (ідентифікаційний код юридичної особи: 42948842). 28.01.2021 року між ОСОБА_2 (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мідал» (Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Легким В.В. та зареєстровано в реєстрі за № 228. Згідно п. 1 Договору 2, продавець продає та передає у власність покупцю земельну ділянку площею 0,2 га, кадастровий номер 3223155400:03:043:0176, місцезнаходження: Київська область, Обухівський район, смт. Козин, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Також 28.01.2021 року, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Легким В.В., який діяв в якості державного реєстратора, було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 56356515 від 28.01.2021 року, та внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:043:0176, площею 0,2 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2278851332231 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Мідал» (ідентифікаційний код юридичної особи: 42948842).

Частиною 2 ст.373ЦК України передбачено, що право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Згідно ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ч.1 ст.386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Згідно зі ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно ч.2 ст.328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Мідал» за оплатними і чинними договором придбав спірні земельні ділянки.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 р. № 1952-IV (далі Закон № 1952-1V).

У відповідності до ст. 2 Закону № 1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Положеннями ч. 2 ст. 18 Закону № 1952-1V передбачено, що перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для ії проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, визначаються Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 р. № 1127 (далі також Порядок № 1127).

Порядок № 1127 визначає, що для реєстрації права власності на об`єкт нерухомості обов`язково має бути поданий правовстановлюючий документ, тобто, документ, який посвідчує правовий зв`язок конкретного майна з особою його власника та складений у порядку, передбаченому законодавством.

У випадках, коли відчужене майно було перепродано третій особі, виключним видом захисту є лише віндикація. Така позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 13.05.2015 (справа №6-67цс15), де зазначено, що в такому випадку не можна визнавати правочин недійсним (ст.ст.215, 216 ЦК), натомість спосіб захисту можливий тільки шляхом подання віндикаційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені ст.388 ЦК.

Згідно ст. 131 ЗК України громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод.

Статтею 125 ЗК України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Мідал» набув право власності на спірні земельні ділянки на підставі цивільно-правових угод, які згідно рішення суду у іншій справі не суперечать вимогам ст.ст.82,132 ЗК України та ст.203 ЦК України, тобто із передбачених законом підстав.

Позивач обґрунтовує позов неправомірністю вибуття спірних земельних ділянок із державної власності.

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Мідал» не був учасником правовідносин з приводу вибуття спірних земельних ділянок із державної власності, придбав нерухоме майно шляхом укладення нотаріально посвідчених угод, тому не повинен нести цивільно-правову відповідальність за наявності обставин, зазначених позивачем в якості обґрунтування позову, підстави для позбавлення його об`єктів права власності на нерухоме майно не підпадають під дію ст.ст. 387, 388 ЦК України, оскільки не відносяться до виключного кола обставин, які можуть слугувати підставою для витребування майна від добросовісного набувача, повернення земельної ділянки державі.

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Статтею 330 ЦК України встановлено, що в разі, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 ЦК України майно не може бути витребуване у нього.

Статтею 396 ЦК України встановлено, що особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права відповідно до положень глави 29 ЦК України, в тому числі і на витребування цього майна від добросовісного набувача.

До спірних правовідносин про витребування земельних ділянок із володіння набувачів та повернення їх у власність держави підлягає застосуванню стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Перший протокол, Конвенція), відповідно до якої кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 7 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Прийняття рішення про передачу в приватну власність землі державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі відповідно державної чи комунальної власності. В цьому контексті в сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).

Отже правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять «суспільний», «публічний» інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

Стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Згідно з практикою ЄСПЛ (наприклад, рішення від 8 липня 1986 року в справі «Літгоу та інші проти Сполученого Королівства») одним із елементів дотримання принципу «пропорційності» при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації, тому покупець, у якого вилучається майно, не позбавлений можливості порушувати питання про відшкодування завданих збитків на підставі статті 661 ЦК України, яка встановлює, що у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав.

Описану вище правову позицію висловив Верховний Суд України у справі № 6-1376цс16, з якою суд погоджується і обов`язково враховує при застосуванні вказаних норм права у цьому спорі в силу приписів п.2 ч.1 ст.360-7 ЦПК України.

Як вбачається із обставин справи, з урахуванням уточнення заявлених позовних вимог позивачем, відповідач Товариство зобмеженою відповідальністю«Мідал» є добросовісними набувачами спірних земельних ділянок, оскільки придбав їх у третьої особи, в даному випадку відповідача ОСОБА_2 , на підставі чинних правочинів у передбачений законом спосіб, при цьому не допускав будь-якої неправомірної поведінки.

В свою чергу відповідач, ОСОБА_2 , набула право власності на земельну ділянку кадастровий номер3223155400:03:043:0175 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку, серії ЯЖ №239382, виданого управлінням земельних ресурсів у Обухівському районі 16.07.2009 року. Акт зареєстровано 16.11.2010 року в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землею та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010833100427. Земельну ділянку кадастровий номер 3223155400:03:043:0176 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку, серії ЯЖ №239383, виданого управлінням земельних ресурсів у Обухівському районі 16.07.2009 року. Акт зареєстровано 16.11.2010 року в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землею та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010833100426.В подальшому земельні ділянки були відчужені ОСОБА_2 на користь ТОВ «Мідал» за договорами купівлі-продажу.

Збільшуючи позовні вимоги, позивач змінив предмет позову і звернув свої вимоги до власника земельних ділянок, вимагаючи скасування рішень про державну реєстрацію права ТОВ «Мідал», які стосуються прав на земельні ділянки з кадастровими номерами 3223155400:03:043:0176 та 3223155400:03:043:0175.

Відповідно дост. 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Статтею 393 Цивільного кодексу Українипередбачено, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Відповідно до роз`яснень, викладених в п. 10Постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" N 9 від 06.11.2009 рокунорма частини першоїстатті 216 ЦКне може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першоюстатті 388 ЦК України.

Крім того, суд враховує, що позов пред`явлено позивачем, обґрунтовується загальними посиланнями на необхідність дотримання законності, однак позивач не посилався і не довів порушення прав саме вказаного у позові позивача.

Громадська організація «Центр стратегічних та оборонних досліджень» є добровільним об`єднанням фізичних осіб, створеним для здійснення та захисту прав і свобод людини і громадянина, задоволення суспільних, зокрема, економічних, соціальних, культурних, освітніх та інших інтересів своїх членів та/або інших осіб. Організація вільна у виборі напрямків своєї діяльності та діє на засадах добровільності, самоврядності, вільного вибору території діяльності, рівності перед законом, відсутності майнового інтересу її членів (учасників), прозорості, відкритості та публічності.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних орав, свобод чи законних інтересів.

Положеннями ч. 2 ст. 4 ЦПК України передбачено, що у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Так, Позивачем у справі є юридична особа Громадська організація яка відповідно до Статуту є добровільним громадським об`єднанням, яке об`єднує громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, для реалізації мети та завдань передбачених цим Статутом.

Позивач здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, Закону України «Про громадські об`єднання», чинного законодавства України та Статуту. Проте, звертаючись з позовом, Громадська організація не вказала що діє від імені та на захист прав та інтересів членів організації або інших осіб, як і те, що права останніх порушені, чи взагалі могли бути порушені.

Право представляти інтереси своїх членів громадська організація реалізує відповідно до Конституції України та законодавства про об`єднання громадян. Позивач не довів відповідно свого права здійснювати представництво у спірних правовідносинах та не надав доказів на підтвердження наявності порушеного власного цивільного права або інтересів, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Згідно з частинами першою, третьою статті 1 Закону України «Про громадські об`єднання» громадське об`єднання - це добровільне об`єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема, економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів. Громадська організація - це громадське об`єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи.

Відомості про мету (цілі) та напрями діяльності громадського об`єднання має містити його статут (стаття 11 Закону України «Про громадські об єднання»), а статтями 21, 22 Закону України «Про громадські об`єднання» визначені права громадських об`єднань, які утворюються в Україні, та їх взаємодія з органами державної влади та місцевого самоврядування.

Статтями 1, 21 Закону України "Про громадські об`єднання" громадським організаціям надано право звертатися у порядку, визначеному законом, до органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб з пропозиціями (зауваженнями), заявами (клопотаннями), скаргами.

При цьому, право громадських організацій на звернення до суду із відповідними позовами у розумінні пункту другого частини першої етапі 21 наведеного Закону є загальною прерогативою та обмежено певними категоріями правовідносин, з якими безпосередньо пов`язана статутна діяльність громадських організацій, та законодавством, яке безпосередньо регулює відповідні правовідносини.

Відповідно до частини четвертої статті 4 Закону України «Про громадські об`єднання» громадським об`єднанням не можуть надаватися владні повноваження, крім випадків, передбачених законом.

У Рішенні Конституційного Суду України від 28.11.2013 N 12-рп/2013 у справі за конституційним зверненням асоціації «Дім авторів музики в Україні» щодо офіційного тлумачення положень пункту 7 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" у взаємозв`язку із положеннями пункту "г" частини 1 статті 49 Закону України «Про авторське право і суміжні права» зазначено, що громадська організація може захищати в суді особисті немайнові та майнові права як своїх членів, так і права та охоронювані законом інтереси інших осіб, які звернулися до неї за таким захистом, лише у випадках, якщо таке повноваження передбачено у її статутних документах та якщо відповідний закон визначає право громадської організації звертатися до суду за захистом прав та інтересів інших осіб.

Закон України «Про громадські об`єднання» не передбачає право громадських об`єднань на звернення до суду за захистом інтересів інших осіб, у тому числі, і засновників таких об`єднань, органів державної влади, органів місцевого самоврядування; відсутні такі положення і в законодавстві, що регламентує земельні правовідносини, Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Правові підстави для звернення громадських організацій до суду за захистом суспільних інтересів або спільних інтересів територіальної громади чи держави у правовідносинах, що пов`язані з наданням у власність земельних ділянок, чинним законодавством наразі не визначені.

Можливість захисту суспільних інтересів незалежно від категорії спірних правовідносин згідно з вимогами чинного законодавства, закріплена, зокрема, за прокуратурою (стаття 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» практика Європейського суду з прав людини є обов`язковою для застосування судами України як джерела права.

Разом з тим, якщо певне рішення Європейського Суду з прав людини застосовується в подальшому національними судами при розгляді інших спорів, то сам по собі результат вирішення справи Європейським Судом з прав людини, окремі його висновки в конкретній справі, вирвані з контексту та відірвані від обставин справи, не повинні бути формальним приводом для аналогічного результату вирішення спору.

Так, у рішенні у справі "ЛЕраблієр А.С.Б.Л. проти Белый" (L'Erablinre A.S.B.L. v. Belgium) від 24.02.2009 p., в якій екологічною організацією оскаржувалась відмова держави у перегляді дозволу на розширення сміттєвого полігону7, Європейський суд прийшов до висновку щодо можливості громадської організації здійснювати захист суспільних інтересів в судовому порядку відповідно до статті б Конвенції, у випадку, якщо мета такого захисту обмежується просторовими та часовими межами, виходячи з обставин даної справи і особливої природи оспорюваного заходу, з урахуванням статусу організації-заявника та його членів; відповідно, питання, порушене організацією-заявником, має достатній зв`язок з правом, на підставі якого він може стверджувати, що володіє ним як юридична особа, для того щоб стаття б Конвенції була прийнятною.

У справі Національна група інформації та протидії заводу "Мелокс"- Група "Ні заводу "Мелокс" та змішаному оксидному паливу" проти Франції (Collectif national d'information et d'opposition a l'usine Melox - Collectif Stop Melox et Mox v. France N 75218/01, 28.03.2006), де уряд Франції, перш за все посилався на відсутність порушеного права позивача, Суд також прийшов до висновку що, якщо предметом розгляду був в значній мірі захист спільних інтересів, "спір", порушений асоціацією - заявником мав на додаток достатній зв`язок з "правом", яке належить їй як юридичній особі на підставі статті 6 § 1 Конвенції".

Позивач не довів порушення своїх прав, не зазначив підстав захисту приватноправового інтересу його членів, з урахуванням положень ст. 4, ст.22 Закону України «Про громадські об`єднання».

Вирішуючи спір, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулась з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі належним позивачем, відсутність права на позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову в задоволенні позову, незалежно від встановлених судом обставин, оскільки лише наявність права обумовлює виникнення у інших осіб відповідного обов`язку перед особою, якій таке право належить, яка може вимагати виконання такого обов`язку від інших осіб.

Отже лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність, чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно приймає рішення про захист порушеного права, або відмовляє позивачу у захисті встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених позовних вимог.

Вказані недоліки в правовому обґрунтуванні позову та ненадання позивачем переконливих доказів на підтвердження наявності фактичних обставин, які покладені в основу позовних вимог, на думку суду, унеможливлюють задоволення позову, оскільки достатність підстав для позбавлення охоронюваного законом конституційного права власності судом не встановлено.

Враховуючи тривалий час розгляду справи суд вважав можливим вирішити спір на підставі наявних у справі доказів відповідно до принципів диспозитивності цивільного судочинства та змагальності сторін.

Згідно ч.1 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодекос випадках.

Згідно ч. 1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи викладене вище, суд вважає недоведеними посилання позову на порушення прав чи інтересів держави у спірних правовідносинах, які б підлягали судовому захисту.

Таким чином, розглянувши справу в межах визначених позивачем предмету спору та підстав для задоволення позову, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову, не знайшли свого повного підтвердження в судовому засіданні, оскільки не ґрунтуються на достатніх, належних та допустимих доказах, при цьому заперечення відповідачів ґрунтуються на законі та письмових доказах, в тому числі на чинних судових рішеннях, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

Враховуючи викладенета керуючисьст.ст.4,10,76,81,259,264-265,268,273ЦПК України,суд,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову Громадської органіці «Центр стратегічних та оборонних досліджень» до ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Мідал», третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Легкий Вадим Володимирович про скасування запису про право власності, відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Обухівськийрайонний судКиївської області шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М.Зінченко