Постанова

від 05.07.2022 по справі 141/892/20

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 141/892/20

Провадження № 22-ц/801/1228/2022

Категорія: 20

Головуючий у суді 1-ї інстанції Климчук С. В.

Доповідач:Сопрун В. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2022 рокуСправа № 141/892/20м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі:

головуючого Сопруна В.В.,

суддів Войтка Ю.Б., Стадника І.М.,

розглянувши у порядкуписьмового провадженняцивільну справу№141/892/20запозовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , Вінницької районної державної адміністрації Вінницької області, виробничого кооперативу «Агрокооператив приватних власників «Золота нива», третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору у справі Центр надання адміністративних послуг Оратівської селищної ради про визнання недійсними документів щодо земельних ділянок, скасування реєстрації прав, визнання права власності на земельні ділянки,

за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на додаткове рішення Оратівського районного суду Вінницької області від 17 травня 2022 року,яке ухвалене суддею Климчуком С.В. у Оратівському районному суді Вінницької області, повний текст складено 20 травня 2022 року,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулись в суд з позовом до ОСОБА_4 , Вінницької районної державної адміністрації Вінницької області, виробничого кооперативу «Агрокооператив приватних власників «Золота нива», третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору у справі Центр надання адміністративних послуг Оратівської селищної ради про визнання недійсними документів щодо земельних ділянок, скасування реєстрації прав, визнання права власності на земельні ділянки.

Рішенням Оратівського районного суду Вінницької області від 23 лютого 2022 року (справа № 141/892/20) позов задоволено частково, визнано недійсним розпорядження Оратівської районної державної адміністрації Вінницької області від 05 вересня 2012 року № 348, визнано недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯМ № 208881 та серії ЯМ № 208882, скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію спірних земельних ділянок, визнано недійсними договори оренди землі, укладені між ОСОБА_4 та АКПП «Золота нива» на спірні земельні ділянки, а також скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди АКПП «Золота нива» на спірні земельні ділянки. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь кожного із позивачів судовий збір в сумі по 7567,20 грн, що в загальному розмірі становить 22701,60 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь держави недоплачений судовий збір в розмірі 14 грн 50 коп. з кожного.

Під час розгляду даної справи, до закінчення судових дебатів, представником позивачів адвокатом Кострицею В.С. було повідомлено про те, що докази в підтвердження понесення позивачами витрат на правничу допомогу будуть надані протягом п`яти днів після ухвалення рішення у справі, тому просив вирішити питання про розподіл витрат на правничу допомогу після ухвалення рішення суду по справі.

11 квітня 2022 року на адресу суду від представника позивачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 адвоката Костриці В.С. надійшла заява про винесення додаткового рішення в частині стягнення судових витрат, понесених позивачами за надання їм правничої допомоги.

Додатковим рішеннямОратівського районногосуду Вінницькоїобласті від17травня 2022року заяву задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн. В задоволенні решти вимог заяви відмовлено.

Не погодившись з вказаним додатковим рішенням суду, ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, оскільки вважає його незаконним, необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм процесуального права. Просила додаткове рішення суду скасувати, а заяву про ухвалення додаткового рішення залишити без задоволення.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 29 червня 2022 року розгляд справи в апеляційній інстанції призначено без повідомлення учасників справи згідно ч.1 ст.369 ЦПК України.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість додаткового рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Згідно ч.1-3,5ст.263ЦПК Українисудове рішенняповинно ґрунтуватисяна засадахверховенства права,бути законнимі обґрунтованим. Законнимє рішення,ухвалене судомвідповідно донорм матеріальногоправа іздотриманням нормпроцесуального права. Судоверішення маєвідповідати завданнюцивільного судочинства,визначеному цимКодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам судове рішення відповідає.

Відповідно дост. 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно дост. 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Згідно з ч. 2 вказаної вище статті порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Згідно ч. 3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

За своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. (ч. 2 ст. 632 ЦК України). Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Відповідно до ч. 3ст. 137 ЦПК Українидля визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч. 8ст. 141 ЦПК Українирозмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно дост. 246 ЦПК Україниякщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченомуст. 270 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат та враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним, суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи, про що неодноразово вказувалося Верховним Судом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Частиною 4 ст. 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 137 ЦПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 137 ЦПК України).

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 у справі №910/906/18.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 скористалися правовоюдопомогою адвоката Костриці В.С. по справі № 141/892/20, про що свідчать договори про надання правової (правничої) допомоги та представництво від 24 жовтня 2019 року та сплатили за послуги адвоката кошти в загальному розмірі 16 000 грн, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера № 24 від 23 лютого 2022 року та квитанцією до прибуткового касового ордера № 25 від 23 лютого 2022 року.

Задовольняючи заяву частково, суд першої інстанції виходив з того, що обсяг виконаної адвокатом позивачів роботи (наданих послуг) не відповідає критерію розумності та часу, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суд першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги в тому, що поданий адвокатом Кострицею В.С. розрахунок не узгоджується з фактом надання правничої допомоги є безпідставними та спростовується матеріалами справи.

Суд першої інстанції вірно врахував, що представником позивачів надано розрахунок, який в свою чергу не збігається із фактичним часом представництва по даній справі.

Зокрема, як вбачається з протоколу судового засідання від 10 серпня 2021 року, судове засідання тривало 00 год 35 хв, а саме: з 12 год 59 хв по 13 год 34 хв; згідно протоколу судового засідання від 02 листопада 2021 року, судове засідання тривало близько 2 год 44 хв, а саме: з 11 год 02 хв по 13 год 46 хв; згідно протоколу судового засідання від 07 грудня 2021 року, судове засідання тривало близько 00 год 53 хв, а саме: з 10 год 08 хв по 11 год 01 хв.

Крім того,суд першоївірно встановив,що вказанапредставником позивачівкількість витраченогочасуна ознайомленнязматеріаламисправи,виготовленнякопій 23лютого 2022року не відповідає дійсностіта є недостовірною інформацією.

Також апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що написання позовної заяви обсягом 11 сторінок, на який адвокатом було потрачено 8 год 00 хв, що пропорційно сумі у 6400 грн, не є співмірним зі складністю справи.

Отже, суд першої інстанції, вірно оцінив наявні у матеріалах справи докази та доводи сторін, перевірив відповідність заявленої суми наданому обсягу адвокатських послуг, а також врахував доводи відповідача ОСОБА_4 щодо зменшення розміру заявлених адвокатом Кострицею В.С. витрат на правову допомогу, а тому обґрунтовано стягнув з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10000 грн.

Також апеляційнийсуд звертаєувагу,що Велика Палата Верховного Суду, приймаючи додаткову постанову від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), залишила без розгляду заяву відповідачки про стягнення понесених нею витрат на професійну правничу допомогу з огляду на пропуск нею строку для подання доказів понесених витрат. При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у своєму клопотанні відповідачка не просила поновити пропущений процесуальний строк та не вказала про поважність причин його пропуску, що є підставою для застосування частини восьмої статті 141 ЦПК України (див. пункт 53, 57 постанови).

З матеріалів справи вбачається, що адвокат Костриця В.С. просив поновити строк для подання заяви про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, яке обґрунтоване тим, що наявні підстави для об`єктивної неможливості вчасного подання заяви, так як Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року про введеновоєннийстан в Україні, тому є безпідставними доводи апеляційної скарги щодо залишення заяви без розгляду на підставі ч.8 ст.141 ЦПК України.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині, отже додаткове рішення суду першої інстанції є законним, ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

За змістом ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Додаткове рішенняОратівського районногосуду Вінницькоїобласті від17травня 2022року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 06 липня 2022 року.

Головуючий Сопрун В.В.

Судді Войтко Ю.Б.

Стадник І.М.