Ухвала

від 04.07.2022 по справі 640/14586/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/14586/19

УХВАЛА

05 липня 2022 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Кузьменка В. В.,

суддів: Ганечко О.М., Василенка Я.М.,

за участю секретаря Кірієнко Н. Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві заяви про самовідвід суддів Кузьменка В.В., Ганечко О.М., Василенка Я.М. у справі за адміністративним позовом Релігійної організації "Київська Патріархія Української Православної Церкви Київського Патріархату" до Міністерства культури України, треті особи - Міністерство юстиції України, ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування реєстраційних дій, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 грудня 2019 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Релігійна організація "Київська Патріархія Української Православної Церкви Київського Патріархату" звернулася до суду з позовом до Міністерства культури України, у якому просила (з урахуванням уточнень) визнати протиправними та скасувати в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційні дії Міністерства культури України, вчинені стосовно Релігійної організації "Київська Патріархія Української Православної Церкви Київського Патріархату" (ідентифікаційний код 22894788), а саме:

- внесення до відомостей про Релігійну організацію "Київська Патріархія Української Православної Церкви Київського Патріархату" (ідентифікаційний код 22894788) інформації, що вона перебуває в стані припинення;

- внесення до відомостей про Релігійну організацію "Київська Патріархія Української Православної Церкви Київського Патріархату" (ідентифікаційний код 22894788) інформації про ОСОБА_1 , як про голову комісії з припинення або ліквідатора.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.12.2019 позовну заяву залишено без розгляду у зв`язку з тим, що позовну заяву у справі № 640/14586/19 підписано особами, право яких на вчинення таких дій від імені юридичної особи "Релігійна організація "Київська Патріархія Української Православної Церкви Київського Патріархату (Київська Патріархія УПЦ КП)" не підтверджено у встановленому законом порядку.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.07.2020 апеляційну скаргу ОСОБА_2 (особи, яка не брала участі у справі) повернуто скаржнику у зв`язку із тим, що така подана особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено (пункт 1 частина четверта статті 298 КАС України).

Постановою Верховного Суду від 16.02.2022 касаційну скаргу ОСОБА_2 - задоволено. Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.07.2020 у справі №640/14586/19 скасовано, а справу № 640/14586/19 направлено для продовження розгляду до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду, склад колегії суддів: Кузьменко В.В., Ганечко О.М., Василенко Я.М.

05 липня 2022 року вищевказаними суддями подано заяви про самовідвід від розгляду справи № 640/14586/19.

Вказані заяви обґрунтовано тим, що зазначена колегія суддів в ухвалі Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.07.2020 вже надавала правову оцінку можливості участі у справі в якості заявника апеляційної скарги - ОСОБА_2 , вказавши, що оскільки позивачем у справі була Релігійна організація "Київська Патріархія Української Православної Церкви Київського Патріархату", а не апелянт, та рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки особи, яка подала апеляційну скаргу безпосередньо судом першої інстанції не приймалось, дану скаргу щодо оскарження ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.12.2019 слід повернути заявнику.

У згаданій ухвалі Шостого апеляційного адміністративного суду зокрема вказано, що за змістом оскаржуваного рішення, скаржник - фізична особа ОСОБА_2 не був учасником правовідносин, які виникли між сторонами у справі та були предметом розгляду в суді першої інстанції, відповідно рішення не стосується прав та обов`язків ОСОБА_2 .

Поряд з цим, Верховний Суд, повертаючи справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, вказав, що в якості обставин, які обумовили підстави для повернення апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вказав на те, що оскаржуваним рішенням суду першої інстанції (ухвала суду від 04.12.2019 про залишення позову РО «Київська Патріархія Української Православної Церкви Київського Патріархату» без розгляду) не вирішувалося питання про права, інтереси чи обов`язки ОСОБА_2 . Також вказано, що вирішення судом питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки особи-апелянта не може мати місця на стадії відкриття апеляційного провадження. Такі обставини мають з`ясовуватися апеляційним судом після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом першої інстанції питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.

Таким чином, колегія суддів у складі суддів Кузьменка В.В., Ганечко О.М., Василенка Я.М. при розгляді даної апеляційної скарги повинна надати свою оцінку щодо наявності порушених прав, свобод та інтересів ОСОБА_2 в межах спірних правовідносин, що нею вже було зроблено під час прийняття ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.07.2020.

З наведеного випливає, що участь зазначених суддів у розгляді даної справи може викликати в учасників справи припущення чи сумніви щодо неупередженості або об`єктивності, у зв`язку з чим суддями Шостого апеляційного адміністративного суду заявлено самовідвід від участі у розгляді даної справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи заяв про самовідвід, колегія суддів приходить висновку щодо наявності підстав для їх задоволення з огляду на наступне.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 36 КАС України, суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.

Згідно ч. 3 ст. 39 КАС України, відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.

Суд який розглядає справу має бути «безстороннім» і «незалежним» (ст. 6 ч. 1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод).

Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Ця норма узгоджується зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, наявність безсторонності повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.

Приписами пункту 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року (Схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року №2006/23) визначено, що об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи також в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Як зазначає Європейський суд з прав людини, правосуддя має не тільки здійснюватись, а повинно також демонструватись. Під сумнівом - довіра до суду, яку суд має вселяти громадянам у демократичному суспільстві. Так, кожний суддя, стосовно якого існують будь-які сумніви щодо недостатньої неупередженості, повинен відмовитись від розгляду справи (справа Micallef v. Malta (Мікалефф проти Мальти) п. 98).

Пунктом 28 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Газета «Україна-центр» проти України" від 15 жовтня 2010 року визначено, що відповідно до усталеної практики Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб`єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об`єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності (див., серед іншого, рішення у справі «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria,) від 24 лютого 1993 року, пп. 27, 28 і 30, Series A, no. 255, і рішення «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), заява № 33958/96, п. 42, ECHR 2000-XII).

Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.

Інститут відводу судді від участі у розгляді конкретної справи покликаний ліквідувати найменшу підозру у заінтересованості судді в результатах розглянутої справи, навіть якщо такої заінтересованості немає, бо тут головним є публічний інтерес. Враховуючи, що існують норми закону, які запобігають виникненню будь-яких підозр. Судді заборонено брати участь у розгляді справи за наявності будь-яких обставин, які викликають чи можуть викликати сумніви у його об`єктивності.

У пунктах 105, 106 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Олександр Волков проти України» зазначено, що у деяких випадках, коли може бути важко забезпечити докази для спростування презумпції суб`єктивної безсторонності судді, вимога об`єктивної безсторонності забезпечує ще одну важливу гарантію (див. «Пуллар проти Сполученого Королівства», 10 червня 1996 року, § 32 , Звіти 1996-III).

У зв`язку з цим, навіть отримане враження щодо безсторонності судді має важливе значення, бо, іншими словами, «правосуддя повинно не лише здійснюватися; але й виглядати таким, що здійснюється». На кону стоїть довіра, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти громадськості (див. «Де Куббер проти Бельгії», 26 жовтня 1984 року, § 26, Серія А, № 86).

Відводу підлягає суддя не лише у разі існування фактів що свідчать про упередженість судді, але й у тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Згідно з цією нормою унеможливлюється участь судді у розгляді справи за наявними в учасника судового розгляду викликаного певними обставинами сумніву щодо його неупередженості.

Беручи до уваги викладені суддями Шостого апеляційного адміністративного суду факти щодо обставин розгляду даної справи, виходячи з необхідності обов`язкового дотримання принципу неупередженості суддів при розгляді справи, з метою уникнення сумнівів сторін у необ`єктивності суддів та забезпечення дотримання принципів адміністративного судочинства, недопущення виникнення сумнівів у правосудності рішення, колегія суддів приходить висновку, що подані заяви про самовідвід є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись 36, 39, 40, 236, 243, 248, 310, 321 КАС України,

У Х В А Л И Л А:

Заяви про самовідвід суддів Кузьменка В.В., Ганечко О.М., Василенка Я.М. - задовольнити.

Відвести колегію суддів у складі судді-доповідача Кузьменка В.В., суддів: Ганечко О.М., Василенка Я.М. від розгляду справи № 640/14586/19 за адміністративним позовом Релігійної організації "Київська Патріархія Української Православної Церкви Київського Патріархату" до Міністерства культури України, треті особи - Міністерство юстиції України, ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування реєстраційних дій.

Передати справу для визначення іншого складу суду в порядку, встановленому ч. 1 ст. 31 КАС України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В. В. Кузьменко

Судді: Я. М. Василенко

О. М. Ганечко

Повний текст ухвали складено 05.07.2022.