Постанова

від 05.07.2022 по справі 826/6623/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2022 року

м. Київ

справа № 826/6623/18

адміністративне провадження № К/9901/33393/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І.В.,

суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 березня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2020 року у справі №826/6623/18 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РАВ» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Товариство з обмеженою відповідальністю «РАВ» звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 березня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2020 року, позов задоволено повністю.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 29.01.2018 №942615141 та № 952615141.

Стягнуто на користь ТОВ «РАВ» понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 32 218 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у місті Києві.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, виходив з того, що факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій. Твердження відповідача про відсутність факту реальності господарських операцій суд визнав такими, що спростовуються наявними доказами в матеріалах справи, зважаючи на те, що первинні документи, складені позивачем та контрагентом у ході господарських операцій, відповідають вимогам чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а отже і підтверджують суму задекларованого позивачем податку, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування. Крім того, суд указав, що доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту, однак у даній справі, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи установлено:

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань України Товариство з обмеженою відповідальністю «РАВ» з 02.11.2007 зареєстровано в реєстрі під номером запису 1 070 102 0000 030573 з основним видом діяльності - виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах (код КВЕД 10.91).

Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «РАВ» з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 по 30.09.2017.

За результатами перевірки складено акт «Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «РАВ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 30.09.2017, валютного - за період з 01.01.2014 по 30.09.2017, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2014 по 30.09.2017» від 26.12.2017 №576/26-15-14-01-03/35534074, яким встановлено порушення позивачем вимог, зокрема:

- пункту 44.1 ст.44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, пунктів 5, 6, 11 Положення (стандарт) бухгалтерського облiку 16 «Витрати», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, пункту 1 статті 9 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункту 1.2 статті 1, пункту 2.4 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, у результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1 030 306 грн, у тому числі за 2015 рік на суму 524 017 грн, за три квартали 2017 року - на суму 506 289 грн;

- пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 792 741 грн, у тому числі по періодах: лютий 2015 року на суму 41 832 грн, за березень 2015 року на суму 214 909 грн, квітень 2017 на суму 146 000 грн та за травень 2017 року на суму 390 000 грн.

Як убачається з акта перевірки, фактичною підставою для висновку контролюючого органу щодо заниження податку на прибуток та податку на додану вартість слугували взаємовідносини позивача з його контрагентами - Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Зернові традиції Лопатина» (квітень-травень 2017 року), Товариством з обмеженою відповідальністю «Альфа Бізнес Лімітед» (березень 2015 року) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФГ Арунал» (січень 2015 року).

Так, між ТОВ «РАВ» (покупець) та ТОВ «Агрофірма «Зернові традиції Лопатина» (продавець) укладено договір купівлі-продажу 01.04.2017 №1/4, відповідно до якого, продавець зобов`язується передати покупцю у власність товар, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар. Під товаром, що є предметом купівлі-продажу за цим договором розуміється насіння кукурудзи. Номенклатура, кількість та вартість товару вказуються у відповідних додатках «Специфікаціях товару» до договору.

Надалі, сторонами вказаного договору купівлі-продажу, підписано специфікацію №1, якою погоджено поставку насіння кукурудзи у кількості 200 т, вартістю 876 000,00 грн, у тому числі податок на додану вартість 146 000,00 грн.

Поставка насіння кукурудзи Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Зернові традиції Лопатина» позивачу підтверджується: видатковою накладною № 21 від 14.04.2017 на суму 876 000,00 грн, у тому числі ПДВ 146 000,00 грн; товарно-транспортними накладними від 14.04.2017 №21/6, №21/5, №21/4, №21/3, №21/2, № 21/1; оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631 за січень 2014 року - вересень 2017 року.

Товариством з обмеженою відповідальністю «РАВ» зареєстровано податковий кредит за квітень 2017 року у розмірі 146 000,00 грн податку на додану вартість по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Зернові традиції Лопатина» на підставі податкової накладної від 14.04.2017 №9.

Також, 16.05.2017 між ТОВ «РАВ» (покупець) та ТОВ «Агрофірма «Зернові традиції Лопатина» (продавець) підписано Специфікацію №2 до договору купівлі-продажу №1/114, якою погоджено поставку насіння кукурудзи у кількості 800 т., вартістю 3 554 000,00 грн, у тому числі податок на додану вартість 592 333,33 грн.

Поставка насіння кукурудзи позивачу від Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Зернові традиції Лопатина» підтверджується: видатковою накладною від 25.05.2017 №36 на суму 168 592,88 грн, у тому числі податок на додану вартість 28 098,81 грн; товарно-транспортною накладною від 25.05.2017 №36; видатковою накладною від 26.05.2017 №37 на суму 168 459,60 грн, у тому числі податок на додану вартість 28 076,60 грн; товарно-транспортною накладною від 26.05.2017 №37; видатковою накладною від 30.05.2017 №40 на суму 152 822,00 грн, у тому числі податок на додану вартість 25 470,33 грн; товарно-транспортною накладною від 30.05.2017 №40; видатковою накладною від 31.05.2017 №43 на суму 160 152,13 грн, у тому числі податок на додану вартість 26 692,02 грн; товарно-транспортною накладною від 31.05.2017 №43; видатковою накладною від 17.05.2017 №24 на суму 71 435,40 грн, у тому числі податок на додану вартість 11 905,90 грн; товарно-транспортною накладною від 17.05.2017 №24; видатковою накладною від 18.05.2017 №25 на суму 166 460,48 грн, у тому числі податок на додану вартість 27 743,41 грн; товарно-транспортною накладною від 18.05.2017 №25; видатковою накладною від 19.05.2017 №27 на суму 164 994,45 грн, у тому числі податок на додану вартість 27 499,08 грн; товарно-транспортною накладною від 19.05.2017 №27; видатковою накладною від 19.05.2017 №28 на суму 165 172,15 грн, у тому числі податок на додану вартість 27 528,69 грн; товарно-транспортною накладною від 19.05.2017 №28; видатковою накладною від 20.05.2017 №29 на суму 160 463,10 грн, у тому числі податок на додану вартість 26 743,85 грн; товарно-транспортною накладною від 20.05.2017 №29; видатковою накладною від 20.05.2017 №30 на суму 157 486,63 грн, у тому числі податок на додану вартість 26 247,77 грн; товарно-транспортною накладною від 20.05.2017 №30; видатковою накладною від 24.05.2017 №33 на суму 162 151,25 грн, у тому числі податок на додану вартість 27 025,21 грн; товарно-транспортною накладною від 24.05.2017 №33. Оплата товару підтверджується випискою по особовому рахунку позивача та не заперечується відповідачем.

Товариством з обмеженою відповідальністю «РАВ» зареєстровано податковий кредит за травень 2017 року у розмірі 150 000,00 грн податку на додану вартість по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Зернові традиції Лопатина» на підставі податкових накладних від 16.05.2017 №3 та від 17.05.2017 №4.

Надалі, між ТОВ «РАВ» (покупець) та ТОВ «Агрофірма «Зернові традиції Лопатина» (продавець) було укладено договір купівлі-продажу від 03.05.2017 №3/5, відповідно до якого продавець зобов`язується передати покупцю у власність товар, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити товар. Під товаром, що є предметом купівлі-продажу за цим договором розуміється насіння пшениці. Номенклатура, кількість та вартість товару вказуються у відповідних додатках «Специфікація товару» до договору.

Відповідно до Специфікації №1 до договору купівлі-продажу від 03.05.2017 №3/5 сторони погодили поставку насіння пшениці у кількості 300 т, вартістю 1 440 000,00 грн, у тому числі податок на додану вартість 240 000,00 грн.

Позивачем відповідно до умов договору купівлі-продажу від 03.05.2017 №3/5 здійснено передоплату за товар у сумі 1 440 000,00 грн, у тому числі податок на додану вартість 240 000,00 грн підтверджується випискою по особовому рахунку та не заперечується відповідачем.

Товариством з обмеженою відповідальністю «РАВ» зареєстровано податковий кредит за травень 2017 року у розмірі 240 000,00 грн податку на додану вартість по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Зернові традиції Лопатина» на підставі податкової накладної від 12.05.2017 №1.

Поставка насіння пшениці згідно специфікації №1 до договору купівлі-продажу від 03.05.2017 №3/5 підтверджується: видатковими накладними від 16.05.2017 №23 на суму 136 320,00 грн, у тому числі податок на додану вартість 22 720,00 грн; від 24.05.2017 №34 на суму 173 808,00 грн, у тому числі податок на додану вартість 28 968,00 грн; від 30.05.2017 №39 на суму 172 224,00 грн, у тому числі податок на додану вартість 28 704,00 грн; від 29.05.2017 №38 на суму 166 992,00 грн, у тому числі податок на додану вартість 27 832,00 грн; від 31.05.2017 №41 на суму 151 728,00 грн, у тому числі податок на додану вартість 25 288,00 грн; товарно-транспортними накладними від 16.05.2017 №23; від 24.05.2017 №34; від 30.05.2017 №39; від 29.05.2017 №38; від 31.05.2017 №41.

Судами установлено, що ТОВ «Агрофірма «Зернові традиції Лопатина» зареєстровано як платник податку на додану вартість. Основним видом діяльності товариства є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (код КВЕД 01.11).

Також, між позивачем (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Альфа Бізнес Лімітед» (продавець) було укладено договір поставки від 10.03.2015 №7, згідно з умовами якого останнє зобов`язалось передати позивачу товар (макуху соняшникову), а покупець зобов`язався прийняти і сплатити його вартість.

Відповідно до пункту 1.2 вказаного договору асортимент, кількість, ціна та загальна вартість товару вказується у накладних, які оформлюються постачальником відповідно до поданого замовлення (специфікацією). Загальна сума договору відповідає сумі усіх накладних, на підставі яких здійснюється передача товару.

Відповідно до специфікації від 10.03.2015 №1 до договору, Товариство з обмеженою відповідальністю «Альфа Бізнес Лімітед» зобов`язалось поставити Товариству з обмеженою відповідальністю «РАВ» макуху соняшникову у кількості 60 тон за ціною 5 100,00 грн за 1 тонну на загальну суму 306 000,00 грн на адресу Рівненська обл., Сарненський район, с. Немовичі (склад покупця).

Згідно зі специфікацією від 19.03.2015 №2 до договору від 10.03.2015 №7, Товариство з обмеженою відповідальністю «Альфа Бізнес Лімітед» зобов`язалось поставити Товариству з обмеженою відповідальністю «РАВ» макуху соняшникову у кількості 35 тон за ціною 5 200,00 грн за 1 тонну на загальну суму 182 000,00 грн на адресу Рівненська обл. Сарненський район, с. Немовичі (склад покупця).

Згідно зі специфікацією від 24.03.2015 №3 до договору від 10.03.2015 №7, Товариство з обмеженою відповідальністю «Альфа Бізнес Лімітед» зобов`язалось поставити Товариству з обмеженою відповідальністю «РАВ» макуху соняшникову у кількості 60 тон за ціною 5 180,00 грн за 1 тонну на загальну суму 310 800,00 грн на адресу Рівненська обл. Сарненський район, с. Немовичі (склад покупця).

Поставка товару, визначеного у специфікаціях №1, 2 та 3 підтверджується видатковими накладними від 12.03.2015 №1201, від 13.03.2015 №1301, від 23.03.2015 №2301, від 25.03.2015 №2503, від 26.03.2015 №2602 та товарно-транспортними накладними серія 10 ААА №1222832 від 10.03.2015, серія 10 ААА №1222833 від 12.03.2015, серія 10 ААА №1222840 від 20.03.2015, серія 10 ААА №1222844 від 23.03.2015, серія 10 ААА №1222847 від 24.03.2015. Якість поставленого товару підтверджено посвідченнями про якість товару: №77 від 20.03.2015 ГОСТ 80-96; № 66 від 10.03.2015 ГОСТ 80-96; №68 від 12.03.2015 ГОСТ 80-96; №81 від 23.03.2015 ГОСТ 80-96. Оплата поставленого товару підтверджується платіжними дорученнями від 11.03.2015 №341, від 13.03.2015 №346, від 13.03.2015 №348, від 19.03.2015 №355, від 23.03.2015 №356, від 24.03.2015 №362, від 26.03.2015 №371, від 30.03.2015 №379 та не заперечується відповідачем в акті перевірки.

Сума сплаченого в ціні товару податку на додану вартість віднесена позивачем до податкового кредиту на підставі податкових накладних від 26.03.2015 №2601, від 24.03.2015 №2402, від 25.03.2015 №2504, від 23.03.2015 №2301, від 19.03.2015 №1901, від 12.03.2015 №1201, від 13.03.2015 №1301.

Також, між Товариством з обмеженою відповідальністю «РАВ» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФГ Арунал» (продавець) укладено договір поставки від 06.01.2015 №1, відповідно до умов якого продавець зобов`язується передати покупцю товар (макуху соняшникову), а покупець зобов`язується прийняти і сплатити його вартість. Відповідно до пункту 1.2 вказаного договору асортимент, кількість, ціна та загальна вартість товару вказується у накладних, які оформлюються постачальником відповідно до поданого замовлення (специфікацією). Загальна сума договору відповідає сумі усіх накладних, на підставі яких здійснюється передача товару.

Згідно зі специфікацією від 06.01.2015 №1 до договору від 06.01.2015 №1, Товариство з обмеженою відповідальністю «ФГ Арунал» зобов`язалось поставити Товариству з обмеженою відповідальністю «РАВ» макуху соняшникову у кількості 35 тон за ціною 3 390,00 грн за 1 тонну на загальну суму 118 650,00 грн на адресу Рівненська обл. Сарненський район, с. Немовичі (склад покупця).

Згідно зі специфікацією від 09.01.2015 №2 до договору від 06.01.2015 №1, Товариство з обмеженою відповідальністю «ФГ Арунал» зобов`язалось поставити Товариству з обмеженою відповідальністю «РАВ» макуху соняшникову у кількості 50 тон за ціною 3 390,00 грн за 1 тонну на загальну суму 169 500,00 грн на адресу Рівненська обл. Сарненський район, с. Немовичі (склад покупця).

Згідно зі специфікацією від 09.01.2015 №3 до договору від 06.01.2015 №1, Товариство з обмеженою відповідальністю «ФГ Арунал» зобов`язалось поставити Товариству з обмеженою відповідальністю «РАВ» макуху соняшникову у кількості 30 тон за ціною 3 500,00 грн за 1 тонну на загальну суму 105 000,00 грн на адресу Рівненська обл. Сарненський район, с. Немовичі (склад покупця).

Згідно зі специфікацією від 27.01.2015 №5 до договору від 06.01.2015 №1, Товариство з обмеженою відповідальністю «ФГ Арунал» зобов`язалось поставити Товариству з обмеженою відповідальністю «РАВ» макуху соняшникову у кількості 35 тон за ціною 4 100,00 грн за 1 тонну на загальну суму 143 500,00 грн на адресу Рівненська обл. Сарненський район, с. Немовичі (склад покупця).

Згідно зі специфікацією від 30.01.2015 №6 до договору від 06.01.2015 №1, Товариство з обмеженою відповідальністю «ФГ Арунал» зобов`язалось поставити Товариству з обмеженою відповідальністю «РАВ» макуху соняшникову у кількості 40 тон за ціною 4 300,00 грн за 1 тонну на загальну суму 172 000,00 грн на адресу Рівненська обл. Сарненський район, с. Немовичі (склад покупця).

Поставка товару, визначеного у специфікаціях, підтверджується видатковими накладними від 08.01.2015 №801, від 09.01.2015 №902, від 14.01.2015 №1401, від 19.01.2015 №1901, від 28.01.2015 №2801, від 30.01.2015 №3002 та товарно-транспортними накладними серія 10 ААА №054777 від 05.01.2015, серія 10 ААА №054778 від 06.01.2015, серія 10 ААА №054779 від 12.01.2015, серія 10 ААА №054780 від 16.01.2015, серія 10 ААА №054782 від 26.01.2015, серія 10 ААА №054783 від 29.01.2015.

Якість товару підтверджено посвідченнями про якість товару: №7 від 05.01.2015 ГОСТ 80-96; №8 від 06.01.2015 ГОСТ 80-96; №9 від 12.01.2015 ГОСТ 80-96; №15 від 16.01.2015 ГОСТ 80-96; №25 від 26.01.2015 ГОСТ 80-96; №31 від 29.01.2015 ГОСТ 80-96. Оплата поставленого товару підтверджується платіжними дорученнями від 08.01.2015 №227, від 09.01.2015 №1, від 14.01.2015 №232, від 19.01.2015 №239, від 28.01.2015 №262, від 02.02.2015 №275 та не заперечується відповідачем в акті перевірки.

Сума сплаченого в ціні товару податку на додану вартість віднесена Товариством з обмеженою відповідальністю «РАВ» до податкового кредиту на підставі податкових накладних №3002 від 30.01.2015, №801 від 08.01.2015, №902 від 09.01.2015, №2801 від 28.01.2015, № 1401 від 14.01.2015, № 1901 від 19.01.2015.

Відповідачем в акті перевірки зазначено, що в порушення пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, Товариством з обмеженою відповідальністю «РАВ» завищено суму податкового кредиту на загальну суму 792 742 грн внаслідок віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по контрагентам Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Зернові традиції Лопатина» (за квітень та травень 2017 року на суму 536 000 грн), Товариство з обмеженою відповідальністю «Альфа Бізнес Лімітед» (за березень 2015 року на суму 128 791 грн), Товариство з обмеженою відповідальністю «ФГ Арунал» (за січень 2015 року на суму 127 950 грн).

Щодо контрагента позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Зернові традиції Лопатина» відповідачем зазначено про відсутність інформації про наявність основних засобів, виробничих запасів, не подано декларацію за 2017 та 2018 роки, за 2017 рік на підприємстві працювало дві особи, номенклатура отриманих податкових накладних не відповідає номенклатурі накладних, виписаних позивачу; щодо контрагента позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа Бізнес Лімітед» указано про обмеженість трудовими та матеріально-технічними ресурсами, наявність вироку Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 20.02.2017; щодо контрагента позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ФГ Арунал» указано про обмеженість трудовими та матеріально-технічними ресурсами, відсутність за місцезнаходженням та наявність вироку Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 20.02.2017.

Відтак, контролюючим органом зроблено висновок про те, що господарські операції позивача з зазначеними контрагентами не мали реального характеру.

На підставі акта перевірки від 26.12.2017 №576/26-15-14-01-03/35534074, Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві винесено податкові повідомлення-рішення:

- від 29.01.2018 №942615141, яким ТОВ «РАВ» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 792 741 грн та 198 185 грн штрафних санкцій;

- від 29.01.2018 № 952615141, яким ТОВ «РАВ» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств у розмірі 1 030 306 грн та 126 572 грн штрафних санкцій.

За наслідками адміністративного оскарження ТОВ «РАВ» податкових повідомлень-рішень від 29.01.2018 №942615141 та №952615141, рішенням Державної фіскальної служби України від 06.04.2018 №12249/6/99-99-11-01-02-25 про результати розгляду скарги, податкові повідомлення-рішення від 29.01.2018 №942615141 та №952615141 залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

Товариство з обмеженою відповідальністю «РАВ», не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 29.01.2018 №942615141 та № 952615141, звернулось до суду з даним позовом.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

Головне управління ДПС у м. Києві, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.

Відповідач зазначає, що судом апеляційної інстанції при ухваленні постанови у справі не були враховані висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 08.08.2018 у справі №2а-7067/11/1370, від 06.05.2020 у справі №640/4687/19.

Скаржник зазначає, що контрагенти позивача не здійснюють господарської діяльності. Судами не встановлено наявності ділової мети у розглядуваних операціях, відсутній рух активів, зобов`язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарських операцій. Позивачем не надано доказів наявності у контрагентів трудових та матеріальних ресурсів, технічних та технологічних можливостей для здійснення даних господарських операцій.

Позивачем до Суду надано відзив на касаційну скаргу, в якому вказано, що наявні в матеріалах справи первинні документи спростовуються висновки відповідача про нереальність господарських операцій. Зазначає, що висновки судів попередніх інстанцій узгоджуються з позицією Верховного Суду. Позивач просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Верховний Суд ухвалою від 24.12.2020 відкрив касаційне провадження у цій справі з підстав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (з наступними змінами та доповненнями, чинними на час виникнення спірних Підпунктом 14.1.179 п.14.1 ст.14 ПК України передбачено, що податкове зобов`язання для цілей розділу V цього Кодексу загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Підпунктом 14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України передбачено, що податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

За змістом пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Між тим, як передбачено у п.201.1 ст.201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

При цьому, п.201.10 ст.201 цього Кодексу передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/ послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; придбання товарів (послуг) з метою їх використання в господарській діяльності; наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам і підписана уповноваженою особою.

Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно з п.135.1 ст.135 ПК України, базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначено Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 15 "Доходи", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290.

Відповідно до п.п.5, 7 Положення, дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо).

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон №996-XIV).

Згідно зі ст.1 Закону №996-ХIV, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом ч.1 ст.9 вищезазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 статті 9 цього Закону передбачені обов`язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Між тим, відповідно до пунктів 2.4, 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 (далі Положення №88) первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників. У разі виявлення невідповідності первинного документа вимогам законодавства у сфері бухгалтерського обліку такі документи з письмовим обґрунтуванням передаються керівнику підприємства, установи. До окремого письмового рішення керівника такі документи не приймаються до виконання.

З аналізу вищевказаних положень слідує, що всі господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими і підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З метою встановлення факту реального здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно з`ясовувати, зокрема, рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. При цьому, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

Верховний Суд зазначає, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 341 КАС України).

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частини 2, 3 статті 341 КАС України).

Обґрунтовуючи довід про наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, ГУ ДПС посилається на обставини неврахування судом апеляційної інстанції практики Верховного Суду, викладеної у постановах від 08.08.2018 у справі №2а-7067/11/1370, від 06.05.2020 у справі №640/4687/19 у подібних правовідносинах.

Суд уважає безпідставними посилання скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постанові Верховного Суду, оскільки такі посилання пов`язані виключно з критеріями оцінки доказів та висновками, здійсненими за результатами їх дослідження, що не є свідченням застосування у цій справі норм права, без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Суд зазначає, що при вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суди попередніх інстанцій виходили з того, що факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами.

Крім цього, судами правильно взято до уваги те, що невиконання податкових обов`язків контрагентом не може бути безумовним свідченням недостовірності даних податкового обліку платника податків, якщо не встановлені обставини, які свідчать про сприяння останнім у такому невиконанні.

Відсутність у підприємства-контрагента умов, необхідних для здійснення господарської операції, саме по собі не свідчить про нереальність господарських операцій, адже підприємство - постачальник може здійснювати реальні господарські операції та не обов`язково має бути виробником товару (послуги, робіт) і за відсутності дослідження первинних документів підприємства-контрагента висновки про нереальність господарських операцій, обґрунтовані відсутністю трудових та матеріальних ресурсів такого підприємства, є передчасними.

Ураховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що спірні господарські операції позивача з його контрагентом мали реальний характер, а висновки податкового органу спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Висновки у вказаній справі здійснені за результатами оцінки доказів, які підтверджують обставини, пов`язані з правами та обов`язками учасників справи. У кожних окремих правовідносинах при застосуванні судом одних й тих самих норм права в залежності від фактичних обставин справи, оцінки судами доказів або відсутності певних доказів, висновки судів можуть бути відмінними від тих, що здійснені судом в цій справи, проте це не свідчить про неправильне застосування норми матеріального права, а вказує на відмінність фактичних обставин та доказової бази.

Також, у судовому засіданні було допитано свідків директора ТОВ «РАВ» ОСОБА_1 та директора ТОВ «Агрофірма «Зернові традиції Лопатина» ОСОБА_2 . Так, указаними особами було підтверджено, що під здійснення господарських операцій, всі первинні документи були підписані особисто ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Жодних кримінальних проваджень відносно ТОВ «Агрофірма «Зернові традиції Лопатина» та його посадових осіб не було та немає. Вироків відносно діяльності ТОВ «Агрофірма «Зернові традиції Лопатина» та його посадових осіб немає.

Стосовно вироку Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 20.02.2017 у справі №335/13457/16-к, яким визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених статтями 27, 205 Кримінального кодексу України гр. ОСОБА_3 , судами ураховано, що зазначений вирок винесений відносно ОСОБА_3 , разом з тим, всі первинні документи підписані уповноваженим директором ТОВ «ФГ Арунал» Мар`єнком Л.Б. Також, цим вироком від 20.02.2017 не досліджувались безпосередньо господарські взаємовідносини позивача з ТОВ «Альфа Бізнес Лімітед» та ТОВ «ФГ Арунал», відтак, вказане судове рішення не може бути предметом доказування у даній адміністративній справі.

Відсутність у вироку конкретних обставин щодо господарських операцій, періодів їх здійснення, даних посадових осіб, що підписували первинні документи спростовує доводи контролюючого органу, що цей вирок є належним доказом нереальності господарських операцій позивача з його контрагентами та беззаперечно свідчить про наявність податкового правопорушення платником податків при формуванні податкового кредиту.

Указана правова позиція суду узгоджується з висновками вкладеними в постанові Верховного Суду від 05.06.2018 №805/649/15-а.

Суд не може робити висновок про нереальність господарських операцій підприємства з контрагентами на підставі вироку, якщо в останньому немає жодних обставин, що підтверджували б факт безтоварності спірних господарських операцій.

Указана правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 12.04.2018 у справі №826/1571/16.

Крім того, суд приймає до уваги той факт, що вирок Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 20.02.2017 був наданий фіскальними органами як доказ у адміністративній справі №804/1775/18 та оцінку такого доказу надано Третім апеляційним адміністративним судом у постанові від 26 грудня 2018 року. Зокрема, апеляційний суд прийшов до висновків про те, що відсутні підстави для врахування при розгляді адміністративної справи вироку Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 20.02.2017 у справі №335/13457/16-к, адже, даний вирок суду не містить будь-яких даних щодо предмету доказування в цій справі та не містить відомостей, які б вказували на нереальність господарської операції.

Відтак, посилання контролюючого органу на кримінальне провадження відносно контрагента позивача не підтверджуються документально та не містять встановлених обставин, які б свідчили про невиконання контрагентом своїх договірних зобов`язань саме по господарських відносинах з позивачем або обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій між вказаними суб`єктами господарської діяльності.

Отже, в результаті дослідження документів, складених на підтвердження виконання укладених між позивачем та його контрагентами договорів, а також ураховуючи види діяльності позивача, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що ці документи є первинними в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» і в сукупності з іншими документами є достатніми доказами для підтвердження реальності господарських операцій, руху активів у процесі здійснення господарських операцій та зміни у власному капіталі позивача та їх зв`язку з його господарською діяльністю.

Ураховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що спірні господарські операції позивача з його контрагентами мали реальний характер, а висновки податкового органу спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Стосовно нарахування позивачу податку на прибуток підприємств судами встановлено, що сума коштів, яка була перерахована ТОВ «РАВ» своїм контрагентам у розмірі 4 915 714 грн не відноситься до жодного з визначених кодексом критеріїв та була перерахована позивачем по договорам поставки за конкретно визначений (замовлений) товар, тому дана сума не може бути кваліфікована як безповоротна фінансова допомога. Як установлено судами, факт оплати товару не заперечується відповідачем в акті перевірки. Крім цього, висновки акту перевірки є суперечливими, оскільки спочатку контролюючий орган приходить до висновку, що позивач мав віднести сплачену суму до складу «інших витрат», як безоплатно отриманих товарів, що призвело до заниження оподаткованого доходу, а далі, аналізуючи первинні документи указує, що позивач в повній мірі здійснив оплату товару за договорами поставки.

Так, відповідно до пункту 14.1.257 Податкового кодексу України, безповоротна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних).

Відтак, дана сума не може бути кваліфікована як безповоротна фінансова допомога, а тому податкове повідомлення-рішення від 29.01.2018 №952615141, яким ТОВ «РАВ» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток з підстав не віднесення вказаної суми до складу «інших витрат», як безповоротної фінансової допомоги, є протиправним.

З огляду на необґрунтованість висновків акта перевірки від 26.12.2017 №576/26-15-14-01-03/35534074 та враховуючи, що контролюючим органом не доведено законність винесених Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві податкових повідомлень-рішень від 29.01.2018 №942615141 та №952615141, суди дійшли обгрунтованого висновку щодо задоволення позовних вимог.

Колегія суддів зазначає, що за змістом касаційної скарги доводи скаржника фактично обґрунтовані тільки посиланням на обставини, викладені в акті перевірки. Ці обставини були перевірені судами першої та апеляційної інстанцій з дослідженням в судовому процесі доказів, на підставі оцінки яких судами зроблено висновок щодо їх не доведення відповідачем у судовому процесі.

Отже, наведені скаржником підстави касаційного оскарження судових рішень у цій справі не знайшли свого підтвердження.

Решта доводів заявника касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовує, натомість зводиться виключно до переоцінки встановлених судами обставин справи, що виходить за межі повноважень касаційного суду, визначених статтею 341 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд, враховуючи норми Податкового кодексу України, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень.

З огляду на наведене, касаційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 березня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2020 року у справі №826/6623/18 - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Суддя-доповідач І.В. Дашутін

Судді О.О. Шишов

М.М. Яковенко