Рішення

від 02.03.2020 по справі 826/6623/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2020 року місто Київ №826/6623/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Артеменко В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю РАВ до про Головного управління Державної податкової служби у місті Києві визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

за участю:

представника позивача - Баца К.В.

На підставі частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 02 березня 2020 року проголошено скорочену (вступну та резолютивну) частини рішення. Виготовлення рішення у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини шостої статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю РАВ звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, в якому просить суд, визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві від 29.01.2018 №942615141 та №952615141.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві протиправно, на підставі хибних висновків акта перевірки від 26.12.2017 №576/26-15-14-01-03/35534074, прийнято податкові повідомлення-рішення від 29.01.2018 №942615141 та №952615141. За твердженням позивача, обставини, викладені відповідачем в акті перевірки, які слугували підставою для прийняття спірних рішень, є необґрунтованими, спростовуються наданими позивачем доказами, тому є такими, що прийняті не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.04.2018 (суддя Аблов Є.В.) прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі №826/6623/18, визначено, що розгляд справи буде здійснюватися за правилами загального позовного провадження та призначено справу до розгляду в підготовчому засіданні.

Від Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві 24.05.2018 до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акта перевірки від 26.12.2017 №576/26-15-14-01-03/35534074 та відповідно, податкових повідомлень-рішень від 29.01.2018 №942615141 та № 952615141.

В судовому засіданні 19.07.2018 представником позивача заявлено клопотання про допит свідка директора Товариством з обмеженою відповідальністю РАВ .

Судом задоволено вказане клопотання, ухвалено рішення викликати та опитати в якості свідка директора Товариством з обмеженою відповідальністю РАВ .

В судовому засіданні 06.09.2018 допитано свідка директора Товариства з обмеженою відповідальністю РАВ ОСОБА_6 та в судовому засіданні 04.12.2018 допитано свідка ОСОБА_2 .

Відповідачем 11.02.2019 надано додаткові пояснення, в яких наголошено на тому, що позивачем під час перевірки та до матеріалів справи надано копії первинних документів, укладених між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю ФГ Арунал , які з боку вказаного контрагента позивача підписані ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю Альфа Бізнес Лімітед , які з боку вказаного контрагента позивача підписані Попенком В.В., а отже, відповідач вважає, що висновки про нереальність господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю ФГ Арунал та Товариством з обмеженою відповідальністю Альфа Бізнес Лімітед підтверджено вироком від 20.02.2017 по справі №337/13457/16-к.

Позивачем 14.02.2019 також надано додаткові пояснення, відповідно до яких позивачем підтримано позовні вимоги та вказано на те, що вирок Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 20.02.2017 у справі №335/13457/16-к не може бути безумовною підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит з податку на додану вартість та, зокрема, зазначено, що вирок не є належним доказом підтвердження нереальності господарських операцій Товариства з обмеженою відповідальністю РАВ з його контрагентами, якщо в останньому немає жодних обставин, що підтверджували б факт безтоварності спірних господарських операцій. Так, вирок Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 20.02.2017 у справі №335/13457/16-к винесений відносно ОСОБА_4 , разом з тим, всі первинні документи підписані уповноваженим директором Товариства з обмеженою відповідальністю ФГ Арунал ОСОБА_3 (аркуш справи 178 Том VI). Також, позивачем вказано на те, що Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві в акті перевірки визначено, що грошові кошти, сплачені позивачем за договорами поставки з Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Зернові традиції Лопатина , Товариством з обмеженою відповідальністю Альфа Бізнес Лімітед , Товариством з обмеженою відповідальністю ФГ Аргунал є безповоротною фінансовою допомогою, наданою останнім. Разом з тим, позивачем наголошено на тому, що сума коштів у розмірі 4 915 714,00 грн. не відноситься до жодного з критеріїв визначених Податковим кодексом України та була перерахована позивачем по договорам поставки за конкретно визначений (замовлений) та отриманий товар. Відтак, дана сума не може бути кваліфікована як безповоротна фінансова допомога, а тому спірне податкове повідомлення-рішення від 29.01.2018 №952615141, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток з підстав невіднесення вказаної суми до складу інших витрат , як безповоротної фінансової допомоги є протиправним.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.03.2019 за клопотанням Товариства з обмеженою відповідальністю РАВ , яке обґрунтовано тим, що наявні обставини для зупинення провадження у справі, оскільки єдиною підставою, на яку посилається відповідач, в обґрунтування правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень, є вирок Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 20.02.2017 у справі №335/13457/16-к, який на час розгляду даної справи підлягає перегляду в касаційному порядку, зупинено провадження в адміністративній справі №826/6623/18 до перегляду в касаційному порядку справи №335/13457/16-к (провадження №51-93457/16-к) за касаційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю РАВ .

У зв`язку з неможливістю продовження розгляду адміністративної справи суддею Абловим Є.В. та враховуючи надходження клопотання представника відповідача про поновлення провадження в адміністративній справі 826/6623/18, справу в порядку, визначеному частиною дев`ятою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України, передано на розгляд судді Літвіновій А.В.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.11.2019 адміністративну справу №826/6623/18 прийнято до свого провадження суддею Літвіновою А.В., поновлено провадження у справі, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.12.2019 у справі №826/6623/18 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

Від відповідача 10.02.2020 до суду надійшло клопотання про заміну первісного відповідача Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на належного - Головне управління Державної податкової служби у місті Києві.

В судовому засіданні 02.03.2020 судом в порядку статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України, замінено відповідача - Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві, на його правонаступника - Головне управління Державної податкової служби у місті Києві.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив та пояснення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю РАВ з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 по 30.09.2017.

За результатами перевірки складено акт Про результати документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю РАВ з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 30.09.2017, валютного - за період з 01.01.2014 по 30.09.2017, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2014 по 30.09.2017 від 26.12.2017 №576/26-15-14-01-03/35534074, яким встановлено порушення позивачем вимог, зокрема:

- пункту 44.1 ст.44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, пунктів 5, 6, 11 Положення (стандарт) бухгалтерського облiку 16 Витрати , затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, пункту 1 статті 9 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , пункту 1.2 статті 1, пункту 2.4 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1 030 306 грн., в тому числі за 2015 рік на суму 524 017 гривень, за три квартали 2017 року на суму 506 289 гривень;

- пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 792 741 гривень, в тому числі по періодах: лютий 2015 року на суму 41 832 грн., за березень 2015 року на суму 214 909 грн., квітень 2017 на суму 146 000 грн. та за травень 2017 року на суму 390 000 гривень.

На підставі акта перевірки від 26.12.2017 №576/26-15-14-01-03/35534074, Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві винесено податкові повідомлення-рішення:

- від 29.01.2018 №942615141, яким Товариству з обмеженою відповідальністю РАВ збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 792 741 грн. та 198 185 грн. штрафних санкцій;

- від 29.01.2018 № 952615141, яким Товариству з обмеженою відповідальністю РАВ збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств у розмірі 1 030 306 грн. та 126 572 грн. штрафних санкцій.

За наслідками адміністративного оскарження Товариством з обмеженою відповідальністю РАВ податкових повідомлень-рішень від 29.01.2018 №942615141 та №952615141, рішенням Державної фіскальної служби України від 06.04.2018 №12249/6/99-99-11-01-02-25 про результати розгляду скарги, податкові повідомлення-рішення від 29.01.2018 №942615141 та №952615141 залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

Товариство з обмеженою відповідальністю РАВ , не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 29.01.2018 №942615141 та № 952615141, звернулось до суду з даним позовом.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно підпунктів 200.1 та 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

У свою чергу, відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у томі числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду зокрема, у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів, у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України передбачено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 135.1 статті 135 Податкового кодексу України, доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті.

За приписами пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України).

Відповідно до пунктів 5, 6, 11 Положення (стандарт) бухгалтерського облiку 16 Витрати , затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати. Виробнича собівартість продукції зменшується на справедливу вартість супутньої продукції, яка реалізується, та вартість супутньої продукції в оцінці можливого її використання, що використовується на самому підприємстві. Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством.

Статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, що повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 2.15 та пункту 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції. При цьому, якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондується з наведеними вище нормами Податкового кодексу України.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Дана правова позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду, які викладені у його постановах від 27 червня 2017 року у справі №808/1062/14, від 14 березня 2017 року у справі №826/757/13-а, від 06 лютого 2018 №К/9901/5042/17.

Як вбачається з акта перевірки, фактичною підставою для висновку контролюючого органу щодо заниження податку на прибуток та податку на додану вартість слугували взаємовідносини позивача з його контрагентами - Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Зернові традиції Лопатина (квітень-травень 2017 року), Товариством з обмеженою відповідальністю Альфа Бізнес Лімітед (березень 2015 року) та Товариством з обмеженою відповідальністю ФГ Арунал (січень 2015 року).

З матеріалів справи вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю РАФ (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Зернові традиції Лопатина (продавець) укладено договір купівлі-продажу 01.04.2017 №1/4, відповідно до якого, продавець зобов`язується передати покупцю у власність товар, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар. Під товаром, що є предметом купівлі-продажу за цим договором розуміється насіння кукурудзи. Номенклатура, кількість та вартість товару вказуються у відповідних додатках Специфікаціях товару до договору.

Надалі, сторонами вказаного договору купівлі-продажу, підписано специфікацію №1, якою погоджено поставку насіння кукурудзи у кількості 200 т., вартістю 876 000,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 146 000,00 грн.

Як зазначено позивачем, поставка насіння кукурудзи Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Зернові традиції Лопатина позивачу підтверджується: видатковою накладною № 21 від 14.04.2017 року на суму 876 000,00 грн., в тому числі ПДВ 146 000,00 грн; товарно-транспортними накладними від 14.04.2017 №21/6, №21/5, №21/4, №21/3, №21/2, № 21/1; оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631 за січень 2014 року - вересень 2017 року.

Товариством з обмеженою відповідальністю РАВ зареєстровано податковий кредит за квітень 2017 року у розмірі 146 000,00 грн. податку на додану вартість по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Зернові традиції Лопатина на підставі податкової накладної від 14.04.2017 №9.

Також, 16.05.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю РАВ (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Зернові традиції Лопатина (продавець) підписано Специфікацію №2 до договору купівлі-продажу №1/114, якою погоджено поставку насіння кукурудзи у кількості 800 т., вартістю 3 554 000,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 592 333,33 грн.

Як зазначено позивачем, поставка насіння кукурудзи позивачу від Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Зернові традиції Лопатина підтверджується: видатковою накладною від 25.05.2017 №36 на суму 168 592,88 грн., в тому числі податок на додану вартість 28 098,81 грн.; товарно-транспортною накладною від 25.05.2017 №36; видатковою накладною від 26.05.2017 №37 на суму 168 459,60 грн., в тому числі податок на додану вартість 28 076,60 грн; товарно-транспортною накладною від 26.05.2017 №37; видатковою накладною від 30.05.2017 №40 на суму 152 822,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 25 470,33 грн; товарно-транспортною накладною від 30.05.2017 №40; видатковою накладною від 31.05.2017 №43 на суму 160 152,13 грн., в тому числі податок на додану вартість 26 692,02 грн.; товарно-транспортною накладною від 31.05.2017 №43; видатковою накладною від 17.05.2017 №24 на суму 71 435,40 грн., в тому числі податок на додану вартість 11 905,90 грн.; товарно-транспортною накладною від 17.05.2017 №24; видатковою накладною від 18.05.2017 №25 на суму 166 460,48 грн., в тому числі податок на додану вартість 27 743,41 грн.; товарно-транспортною накладною від 18.05.2017 №25; видатковою накладною від 19.05.2017 №27 на суму 164 994,45 грн., в тому числі податок на додану вартість 27 499,08 грн; товарно-транспортною накладною від 19.05.2017 №27; видатковою накладною від 19.05.2017 №28 на суму 165 172,15 грн., в тому числі податок на додану вартість 27 528,69 грн; товарно-транспортною накладною від 19.05.2017 №28; видатковою накладною від 20.05.2017 №29 на суму 160 463,10 грн., в тому числі податок на додану вартість 26 743,85 грн.; товарно-транспортною накладною від 20.05.2017 №29; видатковою накладною від 20.05.2017 №30 на суму 157 486,63 грн., в тому числі податок на додану вартість 26 247,77 грн; товарно-транспортною накладною від 20.05.2017 №30; видатковою накладною від 24.05.2017 №33 на суму 162 151,25 грн., в тому числі податок на додану вартість 27 025,21 грн; товарно-транспортною накладною від 24.05.2017 №33. Оплата товару підтверджується випискою по особовому рахунку позивача та не заперечується відповідачем ( аркуш 22 акта перевірки).

Товариством з обмеженою відповідальністю РАВ зареєструвало податковий кредит за травень 2017 року у розмірі 150 000,00 грн. податку на додану вартість по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Зернові традиції Лопатина на підставі податкових накладних від 16.05.2017 №3 та від 17.05.2017 №4.

Надалі, між Товариством з обмеженою відповідальністю РАВ (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Зернові традиції Лопатина (продавець) було укладено договір купівлі-продажу від 03.05.2017 №3/5, відповідно до якого продавець зобов`язується передати покупцю у власність товар, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити товар. Під товаром, що є предметом купівлі-продажу за цим договором розуміється насіння пшениці. Номенклатура, кількість та вартість товару вказуються у відповідних додатках Специфікація товару до договору.

Відповідно до Специфікації №1 до договору купівлі-продажу від 03.05.2017 №3/5 сторони погодили поставку насіння пшениці у кількості 300 т., вартістю 1 440 000,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 240 000,00 грн.

Позивачем відповідно до умов договору купівлі-продажу від 03.05.2017 №3/5 здійснено передоплату за товар у сумі 1 440 000,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 240 000,00 підтверджується випискою по особовому рахунку та не заперечується відповідачем (аркуш 22 акта перевірки).

Товариством з обмеженою відповідальністю РАВ зареєстровано податковий кредит за травень 2017 року у розмірі 240 000,00 грн. податку на додану вартість по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Зернові традиції Лопатина на підставі податкової накладної від 12.05.2017 №1.

Як зазначено позивачем, поставка насіння пшениці згідно специфікації №1 до договору купівлі-продажу від 03.05.2017 №3/5 підтверджується: видатковими накладними від 16.05.2017 №23 на суму 136 320,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 22 720,00 грн.; від 24.05.2017 №34 на суму 173 808,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 28 968,00 грн.; від 30.05.2017 №39 на суму 172 224,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 28 704,00 грн.; від 29.05.2017 №38 на суму 166 992,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 27 832,00 грн.; від 31.05.2017 №41 на суму 151 728,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 25 288,00 грн.; товарно-транспортними накладними від 16.05.2017 №23; від 24.05.2017 №34; від 30.05.2017 №39; від 29.05.2017 №38; від 31.05.2017 №41.

Позивачем наголошено на тому, що Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Зернові традиції Лопатина було зареєстровано як платник податку на додану вартість та мало законне право на видачу податкових накладних. Основним видом діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Зернові традиції Лопатина є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (код КВЕД 01.11).

Також, між позивачем (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Альфа Бізнес Лімітед (продавець) було укладено договір поставки від 10.03.2015 №7, згідно умов якого останнє зобов`язалось передати позивачу товар (макуху соняшникову), а покупець зобов`язався прийняти і сплатити його вартість.

Відповідно до пункту 1.2 вказаного договору асортимент, кількість, ціна та загальна вартість товару вказується у накладних, які оформлюються постачальником відповідно до поданого замовлення (специфікацією). Загальна сума договору відповідає сумі усіх накладних, на підставі яких здійснюється передача товару.

Відповідно до специфікації від 10.03.2015 №1 до договору Товариство з обмеженою відповідальністю Альфа Бізнес Лімітед зобов`язалось поставити Товариству з обмеженою відповідальністю РАВ макуху соняшникову у кількості 60 тон за ціною 5 100,00 грн за 1 тонну на загальну суму 306 000,00 грн. на адресу Рівненська обл. Санрненський район, с. Немовичі (склад покупця).

Згідно зі специфікацією від 19.03.2015 №2 до договору від 10.03.2015 №7, Товариство з обмеженою відповідальністю Альфа Бізнес Лімітед зобов`язалось поставити Товариству з обмеженою відповідальністю РАВ макуху соняшникову у кількості 35 тон за ціною 5 200,00 грн за 1 тонну на загальну суму 182 000,00 грн. на адресу Рівненська обл. Санрненський район, с. Немовичі (склад покупця).

Згідно зі специфікацією від 24.03.2015 №3 до договору від 10.03.2015 №7, Товариство з обмеженою відповідальністю Альфа Бізнес Лімітед зобов`язалось поставити Товариству з обмеженою відповідальністю РАВ макуху соняшникову у кількості 60 тон за ціною 5 180,00 грн за 1 тонну на загальну суму 310 800,00 грн. на адресу Рівненська обл. Санрненський район, с. Немовичі (склад покупця).

Як зазначено позивачем, поставка товару, визначеного у специфікаціях №1, 2 та 3 підтверджується видатковими накладними від 12.03.2015 №1201, від 13.03.2015 №1301, від 23.03.2015 №2301, від 25.03.2015 №2503, від 26.03.2015 №2602 та товарно-транспортними накладними серія 10 ААА №1222832 від 10.03.2015, серія 10 ААА №1222833 від 12.03.2015, серія 10 ААА №1222840 від 20.03.2015, серія 10 ААА №1222844 від 23.03.2015, серія 10 ААА №1222847 від 24.03.2015. Якість поставленого товару підтверджено посвідченнями про якість товару: №77 від 20.03.2015 ГОСТ 80-96; № 66 від 10.03.2015 ГОСТ 80-96; №68 від 12.03.2015 ГОСТ 80-96; №81 від 23.03.2015 ГОСТ 80-96. Оплата поставленого товару підтверджується платіжними дорученнями від 11.03.2015 №341, від 13.03.2015 №346, від 13.03.2015 №348, від 19.03.2015 №355, від 23.03.2015 №356, від 24.03.2015 №362, від 26.03.2015 №371, від 30.03.2015 №379 та не заперечується відповідачем в акті перевірки (аркуш 17 акта перевірки).

Позивачем вказано на те, що сума сплаченого в ціні товару податку на додану вартість віднесена позивачем до податкового кредиту на підставі податкових накладних від 26.03.2015 №2601, від 24.03.2015 №2402, від 25.03.2015 №2504, від 23.03.2015 №2301, від 19.03.2015 №1901, від 12.03.2015 №1201, від 13.03.2015 №1301.

Також, між Товариством з обмеженою відповідальністю РАВ (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю ФГ Арунал (продавець) укладено договір поставки від 06.01.2015 №1, відповідно до умов якого продавець зобов`язується передати покупцю товар (макуху соняшникову), а покупець зобов`язується прийняти і сплатити його вартість. Відповідно до пункту 1.2 вказаного договору асортимент, кількість, ціна та загальна вартість товару вказується у накладних, які оформлюються постачальником відповідно до поданого замовлення (специфікацією). Загальна сума договору відповідає сумі усіх накладних, на підставі яких здійснюється передача товару.

Згідно зі специфікацією від 06.01.2015 №1 до договору від 06.01.2015 №1, Товариство з обмеженою відповідальністю ФГ Арунал зобов`язалось поставити Товариству з обмеженою відповідальністю РАВ макуху соняшникову у кількості 35 тон за ціною 3 390,00 грн за 1 тонну на загальну суму 118 650,00 грн. на адресу Рівненська обл. Санрненський район, с. Немовичі (склад покупця).

Згідно зі специфікацією від 09.01.2015 №2 до договору від 06.01.2015 №1, Товариство з обмеженою відповідальністю ФГ Арунал зобов`язалось поставити Товариству з обмеженою відповідальністю РАВ макуху соняшникову у кількості 50 тон за ціною 3 390,00 грн за 1 тонну на загальну суму 169 500,00 грн. на адресу Рівненська обл. Санрненський район, с. Немовичі (склад покупця).

Згідно зі специфікацією від 09.01.2015 №3 до договору від 06.01.2015 №1, Товариство з обмеженою відповідальністю ФГ Арунал зобов`язалось поставити Товариству з обмеженою відповідальністю РАВ макуху соняшникову у кількості 30 тон за ціною 3 500,00 грн за 1 тонну на загальну суму 105 000,00 грн. на адресу Рівненська обл. Санрненський район, с. Немовичі (склад покупця).

Згідно зі специфікацією від 27.01.2015 №5 до договору від 06.01.2015 №1, Товариство з обмеженою відповідальністю ФГ Арунал зобов`язалось поставити Товариству з обмеженою відповідальністю РАВ макуху соняшникову у кількості 35 тон за ціною 4 100,00 грн за 1 тонну на загальну суму 143 500,00 грн. на адресу Рівненська обл. Санрненський район, с. Немовичі (склад покупця).

Згідно зі специфікацією від 30.01.2015 №6 до договору від 06.01.2015 №1, Товариство з обмеженою відповідальністю ФГ Арунал зобов`язалось поставити Товариству з обмеженою відповідальністю РАВ макуху соняшникову у кількості 40 тон за ціною 4 300,00 грн за 1 тонну на загальну суму 172 000,00 грн. на адресу Рівненська обл. Санрненський район, с. Немовичі (склад покупця).

Як зазначено позивачем, поставка товару, визначеного у специфікаціях, підтверджується видатковими накладними від 08.01.2015 №801, від 09.01.2015 №902, від 14.01.2015 №1401, від 19.01.2015 №1901, від 28.01.2015 №2801, від 30.01.2015 №3002 та товарно-транспортними накладними серія 10 ААА №054777 від 05.01.2015, серія 10 ААА №054778 від 06.01.2015, серія 10 ААА №054779 від 12.01.2015, серія 10 ААА №054780 від 16.01.2015, серія 10 ААА №054782 від 26.01.2015, серія 10 ААА №054783 від 29.01.2015.

Якість товару підтверджено посвідченнями про якість товару: №7 від 05.01.2015 ГОСТ 80-96; №8 від 06.01.2015 ГОСТ 80-96; №9 від 12.01.2015 ГОСТ 80-96; №15 від 16.01.2015 ГОСТ 80-96; №25 від 26.01.2015 ГОСТ 80-96; №31 від 29.01.2015 ГОСТ 80-96. Оплата поставленого товару підтверджується платіжними дорученнями від 08.01.2015 №227, від 09.01.2015 №1, від 14.01.2015 №232, від 19.01.2015 №239, від 28.01.2015 №262, від 02.02.2015 №275 та не заперечується відповідачем в акті перевірки (аркуш 12 акта перевірки).

Позивачем вказано на те, що, сума сплаченого в ціні товару податку на додану вартість віднесена Товариством з обмеженою відповідальністю РАВ до податкового кредиту на підставі податкових накладних №3002 від 30.01.2015, №801 від 08.01.2015, №902 від 09.01.2015, №2801 від 28.01.2015 року, № 1401 від 14.01.2015, № 1901 від 19.01.2015.

Відповідачем в акті перевірки зазначено, що в порушення пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, Товариством з обмеженою відповідальністю РАВ завищено суму податкового кредиту на загальну суму 792 742 грн. внаслідок віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по контрагентам Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Зернові традиції Лопатина (за квітень та травень 2017 року на суму 536 000 грн.), Товариство з обмеженою відповідальністю Альфа Бізнес Лімітед (за березень 2015 року на суму 128 791 грн.), Товариство з обмеженою відповідальністю ФГ Арунал (за січень 2015 року на суму 127 950 грн.).

Відповідачем в акті перевірки нереальність господарських правовідносин між позивачем та його контрагентами обґрунтована наступним. Так, щодо контрагента позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Зернові традиції Лопатина відповідачем зазначено про відсутність інформації про наявність основних засобів, виробничих запасів, не подано декларацію за 2017 та 2018 роки, за 2017 рік на підприємстві працювало дві особи, номенклатура отриманих податкових накладних не відповідає номенклатурі накладних, виписаних позивачу; щодо контрагента позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю Альфа Бізнес Лімітед вказано про обмеженість трудовими та матеріально-технічними ресурсами, наявність вироку Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 20.02.2017 року; щодо контрагента позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю ФГ Арунал вказано про обмеженість трудовими та матеріально-технічними ресурсами, відсутність за місцезнаходженням та наявність вироку Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 20.02.2017 року.

Відтак, контролюючим органом зроблено висновок про те, що господарські операції позивача з зазначеними контрагентами не мали реального характеру.

Водночас, суд не може погодитись з такими доводами податкового органу, та вважає їх безпідставними, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань України Товариство з обмеженою відповідальністю РАВ з 02.11.2007 зареєстровано в реєстрі під номером запису 1 070 102 0000 030573 з основним видом діяльності виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах (Код КВЕД 10.91).

Позивачем наголошено, що матеріалами справи підтверджено та контролюючим органом не заперечується, що у позивача у Сарненському районі Рівненської області наявні основні фонди, виробничі та складські приміщення, обладнання, працівники для здійснення основного виду господарської діяльності (виробництва готових кормів), а саме: склад; нежитлове приміщення виробничий будинок Ц-1 пташник; зерносховище; адмінбудинок; госпблок; пташник напільний; пташник для водоплавних птахів; пташник; будівля телятника; генераторна; земельні ділянки площею 2,13 га. та площею 7,15 га. на умовах оренди на 49 років; техніка на умовах фінансового лізингу (зерносховище та обладнання для кур-несучок).

Як зазначено позивачем, первинними документами, долученими позивачем до матеріалів справи підтверджується те, що виготовлений корм для тварин Товариство з обмеженою відповідальністю РАВ поставляло підприємству об`єднання громадян Журавушка всеукраїнської громадської організації онкоінвалідів Спілка онкоінвалідів та Товариству з обмеженою відповідальністю Діброва Агро , основними видами діяльності яких є виробництво та поставка яєць курячих.

Факт переробки отриманих позивачем товарів у готову продукцію та подальшу поставку готової продукції ПОГ Журавушка не заперечується відповідачем в акті перевірки ( аркуш 9 акта перевірки).

Також, представником позивача наголошено, що в судовому засіданні було допитано свідків директора Товариства з обмеженою відповідальністю РАВ Власенка С.О. та директора Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Зернові традиції Лопатина Токаренко І.Л.. Так, вказаними особами було підтверджено, що під здійснення господарських операцій, всі первинні документи були підписані особисто Власенком С.О. та Токаренко І.Л.. Жодних кримінальних проваджень відносно Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Зернові традиції Лопатина та його посадових осіб не було та немає. Вироків відносно діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Зернові традиції Лопатина та його посадових осіб немає.

Крім того, вивчивши наявні в матеріалах справи докази, суд зазначає наступне.

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом.

Суд наголошує, що відповідачем не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, його контрагентів, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов`язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

Стосовно тверджень контролюючого органу про відсутність необхідних матеріальних та трудових ресурсів у контрагентів позивача, необхідно відмітити, що згідно із позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 30.01.2018 №К/9901/921/18, від 27.02.2018 №К/9901/4256/17, від 06.02.2018 №К/9901/8403/18, від 30.01.2018 №К/9901/5786/18, відсутність у контрагента позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Відсутність у контрагента зареєстрованих податкових накладних на отримання товару, який постачався позивачу може свідчити лише про порушення таким контрагентом ведення власного податкового обліку та не є безумовною підставою для визначення поставки безтоварною.

Звітування контрагентів до контролюючих органів не є критерієм правового статусу платника податків (позивача) щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 17.04.2018 у справі №808/1543/17.

Таким чином, відповідачем не наведено беззаперечних доказів безтоварності господарських операцій позивача з його контрагентами.

Стосовно вироку Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 20.02.2017 у справі №335/13457/16-к, яким визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених статтями 27, 205 Кримінального кодексу України гр. ОСОБА_4 , суд зазначає наступне.

Так, вирок Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 20.02.2017 у справі №335/13457/16-к винесений відносно ОСОБА_4 , разом з тим, всі первинні документи підписані уповноваженим директором Товариства з обмеженою відповідальністю ФГ Арунал Мар`єнком Л.Б. (аркуш справи 178 Том VI).

Слід зазначити, що вироком Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 20.02.2017 не досліджувались безпосередньо господарські взаємовідносини позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю Альфа Бізнес Лімітед та Товариством з обмеженою відповідальністю ФГ Арунал , відтак, вказане судове рішення не може бути предметом доказування у даній адміністративній справі.

Відсутність у вироку конкретних обставин щодо господарських операцій, періодів їх здійснення, даних посадових осіб, що підписували первинні документи спростовує доводи контролюючого органу, що цей вирок є належним доказом нереальності господарських операцій позивача з його контрагентами та беззаперечно свідчить про наявність податкового правопорушення платником податків при формуванні податкового кредиту.

Вказана правова позиція суду узгоджується з висновками вкладеними в постанові Верховного Суду від 05.06.2018 №805/649/15-а (адміністративне провадження №К/9901/36020/18).

Суд не може робити висновок про нереальність господарських операцій підприємства з контрагентами на підставі вироку, якщо в останньому немає жодних обставин, що підтверджували б факт безтоварності спірних господарських операцій.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 12.04.2018 у справі №826/1571/16.

Крім того, суд приймає до уваги той факт, що вирок Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 20.02.2017 був наданий фіскальними органами як доказ у адміністративній справі №804/1775/18 та оцінку такого доказу надано Третім апеляційним адміністративним судом у постанові від 26 грудня 2018. Зокрема, апеляційний суд прийшов до висновків про те, що відсутні підстави для врахування при розгляді адміністративної справи вироку Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 20.02.2017 у справі №335/13457/16-к, адже, даний вирок суду не містить будь-яких даних щодо предмету доказування в цій справі та не містить відомостей, які б вказували на нереальність господарської операції.

Відповідно до приписів частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Суд зазначає, що визначальним критерієм для підтвердження права платника на податковий кредит та визначення фінансового результату для оподаткування податком на прибуток є встановлення факту руху активів або зміни зобов`язань платника, наявність ділової мети, а також відсутність факту узгодженості дій платника з недобросовісним контрагентом з метою незаконного отримання податкових вигод, або його обізнаності з такими діями контрагента. При цьому, оцінюючи дії платника податків необхідно виходити з принципів індивідуальної відповідальності платника, а також належної обачності , встановлені рішеннями Європейського суду з прав людини у справі Булвес АТ проти Болгарії від 22 січня 2009 року, а також у справі Інтерсплав проти України від 09 січня 2007 року.

Зокрема, в рішенні від 09 січня 2007 року у справі Інтерсплав проти України вказано, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування податку на додану вартість, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань.

Таким чином, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит та зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Варто також наголосити, що виходячи з принципу індивідуальності юридичної відповідальності, визначеного частиною другою статті 61 Конституції України, платник податків не повинен нести відповідальність за несплату податків постачальниками, відсутність у постачальника первинних документів чи недостовірність відомостей контрагентів своїх постачальників.

Дефектність контрагента платника податків сама по собі не свідчить про поінформованість платника податків щодо протиправного характеру діяльності його контрагента або щодо дефектності самих господарських операцій. Отже, вона не є вичерпним доказом під час встановлення нереальності господарської операції чи відсутності в ній ділової мети, яка за змістом положень статті 14 Податкового кодексу України передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції на отримання позитивного економічного ефекту.

Отже, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Стосовно нарахування позивачу податку на прибуток підприємств суд зазначає наступне.

Як вбачається з акта перевірки від 26.12.2017 №576/26-15-14-01-03/35534074 (аркуш 9 та 10 акта перевірки), контролюючий орган приходить до висновку про те, що Товариством з обмеженою відповідальністю РАВ безоплатно отримано товари на загальну суму здійснених поставок від Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Зернові традиції Лопатина , Товариства з обмеженою відповідальністю Альфа Бізнес Лімітед , Товариства з обмеженою відповідальністю ФГ Аргунал у розмірі 4 915 714 грн., чим занижено рядок 2140 звіту про фінансові результати інші доходи .

У зв`язку з тим, що Товариством з обмеженою відповідальністю РАВ не віднесено вартість товару, отриманого від Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Зернові традиції Лопатина , Товариства з обмеженою відповідальністю Альфа Бізнес Лімітед , Товариства з обмеженою відповідальністю ФГ Аргунал , до складу інших доходів , як безоплатно отриманих товарів, це призвело до заниження оподаткованого доходу.

Також відповідачем, в акті перевірки аналізуючи первинні документи позивача, вказано на те, що позивач в повній мірі здійснив оплату товару Товариству з обмеженою відповідальністю ФГ Аргунал (аркуш 12 акта перевірки), Товариству з обмеженою відповідальністю Альфа Бізнес Лімітед (аркуш 17 акта перевірки), Товариству з обмеженою відповідальністю Агрофірма Зернові традиції Лопатина (аркуш 22 акта перевірки) за договорами поставки.

Відповідно до акту перевірки, контролюючий орган приходить до висновку про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю РАВ до складу інших витрат рядок 2270 не віднесено безповоротну фінансову допомогу (грошові кошти, перераховані на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Зернові традиції Лопатина , Товариства з обмеженою відповідальністю Альфа Бізнес Лімітед , Товариства з обмеженою відповідальністю ФГ Аргунал ) в результаті чого позивач занизив інші витрати на суму 3 375 262 грн. і дане порушення вплинуло на формування податкового кредиту (аркуш 29 акта перевірки).

Тобто, відповідачем в акті визначено, що грошові кошти, сплачені позивачем за договорами поставки Товариству з обмеженою відповідальністю Агрофірма Зернові традиції Лопатина , Товариству з обмеженою відповідальністю Альфа Бізнес Лімітед , Товариству з обмеженою відповідальністю ФГ Аргунал є безповоротною фінансовою допомогою, наданою останнім.

Відповідно до пункту 14.1.257 Податкового кодексу України, безповоротна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних).

Позивачем наголошено на тому, що сума коштів, яка була перерахована Товариством з обмеженою відповідальністю РАВ своїм контрагентам у розмірі 4 915 714 грн. не відноситься до жодного з визначених кодексом критерій та була перерахована позивачем по договорам поставки за конкретно визначений (замовлений) товар.

Відтак, дана сума не може бути кваліфікована як безповоротна фінансова допомога, а тому податкове повідомлення-рішення від 29.01.2018 №952615141, яким Товариству з обмеженою відповідальністю РАВ збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток з підстав не віднесення вказаної суми до складу інших витрат , як безповоротної фінансової допомоги, є протиправним.

В свою чергу, під час судового розгляду даної адміністративної справи, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, належним чином не обґрунтовано суду законність прийнятих Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві податкових повідомлень-рішень від 29.01.2018 №942615141 та №952615141 та не спростовано доводи Товариства з обмеженою відповідальністю РАВ .

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції Суд визначив, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління .

З огляду на необґрунтованість висновків акта перевірки від 26.12.2017 №576/26-15-14-01-03/35534074, та враховуючи те, що контролюючим органом не доведено законність винесених Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві податкових повідомлень-рішень від 29.01.2018 №942615141 та №952615141, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи сторін, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві від 29.01.2018 №942615141 та № 952615141.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю РАВ (код ЄДРПОУ 35534074) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 32 218 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19, код ЄДРПОУ 43141267).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.

Повний текст рішення виготовлено 13.03.2020.