Постанова

від 05.11.2020 по справі 826/6623/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/6623/18 Головуючий у І інстанції - Літвінова А.В.

Суддя-доповідач - Мельничук В.П.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Лічевецького І.О., Оксененка О.М.,

при секретарі: Черніченко К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 березня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РАВ" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю "РАВ" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, в якому просить суд, визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві від 29.01.2018 № 942615141 та № 952615141.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві протиправно, на підставі хибних висновків акта перевірки від 26.12.2017 № 576/26-15-14-01-03/35534074, прийнято податкові повідомлення-рішення від 29.01.2018 № 942615141 та № 952615141. За твердженням Позивача, обставини, викладені Відповідачем в акті перевірки, які слугували підставою для прийняття спірних рішень, є необґрунтованими, спростовуються наданими Позивачем доказами, тому є такими, що прийняті не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 березня 2020 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві від 29.01.2018 № 942615141 та № 952615141.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, Головне управління ДПС у м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

В апеляційній скарзі Відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Зокрема, щодо контрагента Позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Зернові традиції Лопатина" Відповідачем зазначено про відсутність інформації про наявність основних засобів, виробничих запасів, не подано декларацію за 2017 та 2018 роки, номенклатура отриманих податкових накладних не відповідає номенклатурі накладних, виписаних Позивачу; щодо контрагента Позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Бізнес Лімітед" вказано про обмеженість трудовими та матеріально-технічними ресурсами, наявність вироку Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 20 лютого 2017 року; щодо контрагента Позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ФГ Арунал" вказано про обмеженість трудовими та матеріально-технічними ресурсами, відсутність за місцезнаходженням та наявність вироку Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 20 лютого 2017 року.

Враховуючи викладене, Відповідачем вказано, що господарські операції Позивача з зазначеними контрагентами не мали реального характеру.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, представників Позивача та Відповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "РАВ" з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 по 30.09.2017, результати якої оформлено актом "Про результати документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "РАВ" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 30.09.2017, валютного - за період з 01.01.2014 по 30.09.2017, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2014 по 30.09.2017" від 26.12.2017 № 576/26-15-14-01-03/35534074, яким встановлено порушення Позивачем вимог, зокрема:

- пункту 44.1 ст.44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, пунктів 5, 6, 11 Положення (стандарт) бухгалтерського облiку 16 "Витрати", затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, пункту 1 статті 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 1.2 статті 1, пункту 2.4 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1 030 306 грн., в тому числі за 2015 рік на суму 524 017 гривень, за три квартали 2017 року на суму 506 289 гривень;

- пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 792 741 гривень, в тому числі по періодах: лютий 2015 року на суму 41 832 грн., за березень 2015 року на суму 214 909 грн., квітень 2017 на суму 146 000 грн. та за травень 2017 року на суму 390 000 гривень.

На підставі акта перевірки від 26.12.2017 № 576/26-15-14-01-03/35534074, Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві винесено податкові повідомлення-рішення:

- від 29.01.2018 № 942615141, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "РАВ" збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 792 741 грн. та 198 185 грн. штрафних санкцій;

- від 29.01.2018 № 952615141, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "РАВ" збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств у розмірі 1 030 306 грн. та 126 572 грн. штрафних санкцій.

За наслідками адміністративного оскарження Товариством з обмеженою відповідальністю "РАВ" податкових повідомлень-рішень від 29.01.2018 № 942615141 та № 952615141, рішенням Державної фіскальної служби України від 06.04.2018 № 12249/6/99-99-11-01-02-25 про результати розгляду скарги, податкові повідомлення-рішення від 29.01.2018 № 942615141 та № 952615141 залишено без змін, а скаргу Позивача - без задоволення.

Вважаючи вказані податкові-повідомлення рішення протиправними, Позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, належним чином не обґрунтовано суду законність прийнятих Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві податкових повідомлень-рішень від 29.01.2018 № 942615141 та № 952615141 та не спростовано доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "РАВ".

Крім того, вказано, що вироком Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 20.02.2017 не досліджувались безпосередньо господарські взаємовідносини Позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфа Бізнес Лімітед" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФГ Арунал", відтак, вказане судове рішення не може бути предметом доказування у даній адміністративній справі.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його необґрунтованим з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що підставою для висновку контролюючого органу щодо заниження податку на прибуток та податку на додану вартість слугували взаємовідносини Позивача з його контрагентами - Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Зернові традиції Лопатина" (квітень-травень 2017 року), Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфа Бізнес Лімітед" (березень 2015 року) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФГ Арунал" (січень 2015 року).

Перевіряючи правомірність висновків суду першої інстанції щодо формування даних податкової звітності по взаємовідносинам Позивача з вказаними контрагентами, колегія суддів вказує на таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (ПК України).

Відповідно підпунктів 200.1 та 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

У свою чергу, відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у томі числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду зокрема, у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів, у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України передбачено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 135.1 статті 135 Податкового кодексу України, доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті.

За приписами пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України).

Відповідно до пунктів 5, 6, 11 Положення (стандарт) бухгалтерського облiку 16 "Витрати", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати. Виробнича собівартість продукції зменшується на справедливу вартість супутньої продукції, яка реалізується, та вартість супутньої продукції в оцінці можливого її використання, що використовується на самому підприємстві. Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, що повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 2.15 та пункту 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції. При цьому, якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "РАВ" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Зернові традиції Лопатина" (продавець) укладено договір купівлі-продажу 01.04.2017 № 1/4, відповідно до якого, продавець зобов`язується передати покупцю у власність товар, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар. Під товаром, що є предметом купівлі-продажу за цим договором розуміється насіння кукурудзи. Номенклатура, кількість та вартість товару вказуються у відповідних додатках "Специфікаціях товару" до договору.

Надалі, сторонами вказаного договору купівлі-продажу, підписано специфікацію № 1, якою погоджено поставку насіння кукурудзи у кількості 200 т., вартістю 876 000,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 146 000,00 грн.

Як встановлено судом першої інстанції, поставка насіння кукурудзи Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Зернові традиції Лопатина" Позивачу підтверджується: видатковою накладною № 21 від 14.04.2017 року на суму 876 000,00 грн., в тому числі ПДВ 146 000,00 грн.; товарно-транспортними накладними від 14.04.2017 № 21/6, № 21/5, № 21/4, № 21/3, № 21/2, № 21/1; оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631 за січень 2014 року - вересень 2017 року.

Товариством з обмеженою відповідальністю "РАВ" зареєстровано податковий кредит за квітень 2017 року у розмірі 146 000,00 грн. податку на додану вартість по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Зернові традиції Лопатина" на підставі податкової накладної від 14.04.2017 № 9.

Також, 16.05.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "РАВ" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Зернові традиції Лопатина" (продавець) підписано Специфікацію № 2 до договору купівлі-продажу № 1/114, якою погоджено поставку насіння кукурудзи у кількості 800 т., вартістю 3 554 000,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 592 333,33 грн.

Поставка насіння кукурудзи Позивачу від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Зернові традиції Лопатина" підтверджується: видатковою накладною від 25.05.2017 № 36 на суму 168 592,88 грн., в тому числі податок на додану вартість 28 098,81 грн.; товарно-транспортною накладною від 25.05.2017 № 36; видатковою накладною від 26.05.2017 № 37 на суму 168 459,60 грн., в тому числі податок на додану вартість 28 076,60 грн.; товарно-транспортною накладною від 26.05.2017 № 37; видатковою накладною від 30.05.2017 № 40 на суму 152 822,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 25 470,33 грн.; товарно-транспортною накладною від 30.05.2017 № 40; видатковою накладною від 31.05.2017 № 43 на суму 160 152,13 грн., в тому числі податок на додану вартість 26 692,02 грн.; товарно-транспортною накладною від 31.05.2017 № 43; видатковою накладною від 17.05.2017 № 24 на суму 71 435,40 грн., в тому числі податок на додану вартість 11 905,90 грн.; товарно-транспортною накладною від 17.05.2017 № 24; видатковою накладною від 18.05.2017 № 25 на суму 166 460,48 грн., в тому числі податок на додану вартість 27 743,41 грн.; товарно-транспортною накладною від 18.05.2017 № 25; видатковою накладною від 19.05.2017 № 27 на суму 164 994,45 грн., в тому числі податок на додану вартість 27 499,08 грн.; товарно-транспортною накладною від 19.05.2017 № 27; видатковою накладною від 19.05.2017 № 28 на суму 165 172,15 грн., в тому числі податок на додану вартість 27 528,69 грн.; товарно-транспортною накладною від 19.05.2017 № 28; видатковою накладною від 20.05.2017 № 29 на суму 160 463,10 грн., в тому числі податок на додану вартість 26 743,85 грн.; товарно-транспортною накладною від 20.05.2017 № 29; видатковою накладною від 20.05.2017 № 30 на суму 157 486,63 грн., в тому числі податок на додану вартість 26 247,77 грн.; товарно-транспортною накладною від 20.05.2017 № 30; видатковою накладною від 24.05.2017 № 33 на суму 162 151,25 грн., в тому числі податок на додану вартість 27 025,21 грн.; товарно-транспортною накладною від 24.05.2017 № 33.

Оплата товару підтверджується випискою по особовому рахунку Позивача та не заперечується Відповідачем.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю "РАВ" зареєструвало податковий кредит за травень 2017 року у розмірі 150 000,00 грн. податку на додану вартість по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Зернові традиції Лопатина" на підставі податкових накладних від 16.05.2017 № 3 та від 17.05.2017 № 4.

Надалі, між Товариством з обмеженою відповідальністю "РАВ" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Зернові традиції Лопатина" (продавець) було укладено договір купівлі-продажу від 03.05.2017 № 3/5, відповідно до якого продавець зобов`язується передати покупцю у власність товар, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити товар. Під товаром, що є предметом купівлі-продажу за цим договором розуміється насіння пшениці. Номенклатура, кількість та вартість товару вказуються у відповідних додатках "Специфікація товару" до договору.

Відповідно до Специфікації № 1 до договору купівлі-продажу від 03.05.2017 № 3/5 сторони погодили поставку насіння пшениці у кількості 300 т., вартістю 1 440 000,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 240 000,00 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що Позивачем відповідно до умов договору купівлі-продажу від 03.05.2017 № 3/5 здійснено передоплату за товар у сумі 1 440 000,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 240 000,00 підтверджується випискою по особовому рахунку та не заперечується Відповідачем.

Товариством з обмеженою відповідальністю "РАВ" зареєстровано податковий кредит за травень 2017 року у розмірі 240 000,00 грн. податку на додану вартість по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Зернові традиції Лопатина" на підставі податкової накладної від 12.05.2017 № 1.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що поставка насіння пшениці згідно специфікації № 1 до договору купівлі-продажу від 03.05.2017 № 3/5 Позивачу підтверджується: видатковими накладними від 16.05.2017 № 23 на суму 136 320,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 22 720,00 грн.; від 24.05.2017 № 34 на суму 173 808,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 28 968,00 грн.; від 30.05.2017 № 39 на суму 172 224,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 28 704,00 грн.; від 29.05.2017 № 38 на суму 166 992,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 27 832,00 грн.; від 31.05.2017 № 41 на суму 151 728,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 25 288,00 грн.; товарно-транспортними накладними від 16.05.2017 № 23; від 24.05.2017 № 34; від 30.05.2017 № 39; від 29.05.2017 № 38; від 31.05.2017 № 41.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Зернові традиції Лопатина" було зареєстровано як платник податку на додану вартість та мало законне право на видачу податкових накладних. Основним видом діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Зернові традиції Лопатина" є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (код КВЕД 01.11).

Також, між Позивачем (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфа Бізнес Лімітед" (продавець) було укладено договір поставки від 10.03.2015 № 7, згідно умов якого останнє зобов`язалось передати Позивачу товар (макуху соняшникову), а покупець зобов`язався прийняти і сплатити його вартість.

Відповідно до пункту 1.2 вказаного договору асортимент, кількість, ціна та загальна вартість товару вказується у накладних, які оформлюються постачальником відповідно до поданого замовлення (специфікацією). Загальна сума договору відповідає сумі усіх накладних, на підставі яких здійснюється передача товару.

Відповідно до специфікації від 10.03.2015 № 1 до договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа Бізнес Лімітед" зобов`язалось поставити Товариству з обмеженою відповідальністю "РАВ" макуху соняшникову у кількості 60 тон за ціною 5 100,00 грн. за 1 тонну на загальну суму 306 000,00 грн. на адресу Рівненська обл. Санрненський район, с. Немовичі (склад покупця).

Згідно зі специфікацією від 19.03.2015 № 2 до договору від 10.03.2015 № 7, Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа Бізнес Лімітед" зобов`язалось поставити Товариству з обмеженою відповідальністю "РАВ" макуху соняшникову у кількості 35 тон за ціною 5 200,00 грн. за 1 тонну на загальну суму 182 000,00 грн. на адресу Рівненська обл. Санрненський район, с. Немовичі (склад покупця).

Згідно зі специфікацією від 24.03.2015 № 3 до договору від 10.03.2015 № 7, Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа Бізнес Лімітед" зобов`язалось поставити Товариству з обмеженою відповідальністю "РАВ" макуху соняшникову у кількості 60 тон за ціною 5 180,00 грн. за 1 тонну на загальну суму 310 800,00 грн. на адресу Рівненська обл. Санрненський район, с. Немовичі (склад покупця).

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, поставка товару, визначеного у специфікаціях № 1, 2 та 3 підтверджується видатковими накладними від 12.03.2015 № 1201, від 13.03.2015 № 1301, від 23.03.2015 № 2301, від 25.03.2015 № 2503, від 26.03.2015 № 2602 та товарно-транспортними накладними серія 10 ААА № 1222832 від 10.03.2015, серія 10 ААА № 1222833 від 12.03.2015, серія 10 ААА № 1222840 від 20.03.2015, серія 10 ААА № 1222844 від 23.03.2015, серія 10 ААА № 1222847 від 24.03.2015. Якість поставленого товару підтверджено посвідченнями про якість товару: № 77 від 20.03.2015 ГОСТ 80-96; № 66 від 10.03.2015 ГОСТ 80-96; № 68 від 12.03.2015 ГОСТ 80-96; № 81 від 23.03.2015 ГОСТ 80-96.

Оплата поставленого товару підтверджується платіжними дорученнями від 11.03.2015 № 341, від 13.03.2015 № 346, від 13.03.2015 № 348, від 19.03.2015 № 355, від 23.03.2015 № 356, від 24.03.2015 № 362, від 26.03.2015 № 371, від 30.03.2015 № 379 та не заперечується Відповідачем в акті перевірки (аркуш 17 акта перевірки).

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що сума сплаченого в ціні товару податку на додану вартість віднесена Позивачем до податкового кредиту на підставі податкових накладних від 26.03.2015 № 2601, від 24.03.2015 № 2402, від 25.03.2015 № 2504, від 23.03.2015 № 2301, від 19.03.2015 № 1901, від 12.03.2015 № 1201, від 13.03.2015 № 1301.

Також, між Товариством з обмеженою відповідальністю "РАВ" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФГ Арунал" (продавець) укладено договір поставки від 06.01.2015 № 1, відповідно до умов якого продавець зобов`язується передати покупцю товар (макуху соняшникову), а покупець зобов`язується прийняти і сплатити його вартість. Відповідно до пункту 1.2 вказаного договору асортимент, кількість, ціна та загальна вартість товару вказується у накладних, які оформлюються постачальником відповідно до поданого замовлення (специфікацією). Загальна сума договору відповідає сумі усіх накладних, на підставі яких здійснюється передача товару.

Згідно зі специфікацією від 06.01.2015 № 1 до договору від 06.01.2015 № 1, Товариство з обмеженою відповідальністю "ФГ Арунал" зобов`язалось поставити Товариству з обмеженою відповідальністю "РАВ" макуху соняшникову у кількості 35 тон за ціною 3 390,00 грн за 1 тонну на загальну суму 118 650,00 грн. на адресу Рівненська обл. Сарненський район, с. Немовичі (склад покупця).

Згідно зі специфікацією від 09.01.2015 № 2 до договору від 06.01.2015 № 1, Товариство з обмеженою відповідальністю "ФГ Арунал" зобов`язалось поставити Товариству з обмеженою відповідальністю "РАВ" макуху соняшникову у кількості 50 тон за ціною 3 390,00 грн за 1 тонну на загальну суму 169 500,00 грн. на адресу Рівненська обл. Сарненський район, с. Немовичі (склад покупця).

Згідно зі специфікацією від 09.01.2015 № 3 до договору від 06.01.2015 № 1, Товариство з обмеженою відповідальністю "ФГ Арунал" зобов`язалось поставити Товариству з обмеженою відповідальністю "РАВ" макуху соняшникову у кількості 30 тон за ціною 3 500,00 грн за 1 тонну на загальну суму 105 000,00 грн. на адресу Рівненська обл. Сарненський район, с. Немовичі (склад покупця).

Згідно зі специфікацією від 27.01.2015 № 5 до договору від 06.01.2015 № 1, Товариство з обмеженою відповідальністю "ФГ Арунал" зобов`язалось поставити Товариству з обмеженою відповідальністю "РАВ" макуху соняшникову у кількості 35 тон за ціною 4 100,00 грн за 1 тонну на загальну суму 143 500,00 грн. на адресу Рівненська обл. Сарненський район, с. Немовичі (склад покупця).

Згідно зі специфікацією від 30.01.2015 № 6 до договору від 06.01.2015 № 1, Товариство з обмеженою відповідальністю "ФГ Арунал" зобов`язалось поставити Товариству з обмеженою відповідальністю "РАВ" макуху соняшникову у кількості 40 тон за ціною 4 300,00 грн за 1 тонну на загальну суму 172 000,00 грн. на адресу Рівненська обл. Сарненський район, с. Немовичі (склад покупця).

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що поставка Позивачу товару, визначеного у специфікаціях, підтверджується видатковими накладними від 08.01.2015 № 801, від 09.01.2015 № 902, від 14.01.2015 № 1401, від 19.01.2015 № 1901, від 28.01.2015 № 2801, від 30.01.2015 № 3002 та товарно-транспортними накладними серія 10 ААА № 054777 від 05.01.2015, серія 10 ААА № 054778 від 06.01.2015, серія 10 ААА № 054779 від 12.01.2015, серія 10 ААА № 054780 від 16.01.2015, серія 10 ААА № 054782 від 26.01.2015, серія 10 ААА № 054783 від 29.01.2015.

Якість товару підтверджено посвідченнями про якість товару: № 7 від 05.01.2015 ГОСТ 80-96; № 8 від 06.01.2015 ГОСТ 80-96; № 9 від 12.01.2015 ГОСТ 80-96; № 15 від 16.01.2015 ГОСТ 80-96; № 25 від 26.01.2015 ГОСТ 80-96; № 31 від 29.01.2015 ГОСТ 80-96. Оплата поставленого товару підтверджується платіжними дорученнями від 08.01.2015 № 227, від 09.01.2015 № 1, від 14.01.2015 № 232, від 19.01.2015 № 239, від 28.01.2015 № 262, від 02.02.2015 № 275 та не заперечується Відповідачем в акті перевірки.

Судом першої інстанції встановлено, що сума сплаченого в ціні товару податку на додану вартість віднесена Товариством з обмеженою відповідальністю "РАВ" до податкового кредиту на підставі податкових накладних № 3002 від 30.01.2015, № 801 від 08.01.2015, № 902 від 09.01.2015, № 2801 від 28.01.2015 року, № 1401 від 14.01.2015, № 1901 від 19.01.2015.

В зв`язку з порушенням пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, Товариством з обмеженою відповідальністю "РАВ" завищено суму податкового кредиту на загальну суму 792 742 грн. внаслідок віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по контрагентам Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Зернові традиції Лопатина" (за квітень та травень 2017 року на суму 536 000 грн.), Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа Бізнес Лімітед" (за березень 2015 року на суму 128 791 грн.), Товариство з обмеженою відповідальністю "ФГ Арунал" (за січень 2015 року на суму 127 950 грн.), з огляду на нереальність господарських правовідносин між Позивачем та його контрагентами.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правомірно не погодився з такими доводами податкового органу, з огляду на таке.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань України Товариство з обмеженою відповідальністю "РАВ" з 02.11.2007 зареєстровано в реєстрі під номером запису 1 070 102 0000 030573 з основним видом діяльності виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах (Код КВЕД 10.91).

У Позивача у Сарненському районі Рівненської області наявні основні фонди, виробничі та складські приміщення, обладнання, працівники для здійснення основного виду господарської діяльності (виробництва готових кормів), а саме: склад; нежитлове приміщення виробничий будинок Ц-1 пташник; зерносховище; адмінбудинок; госпблок; пташник напільний; пташник для водоплавних птахів; пташник; будівля телятника; генераторна; земельні ділянки площею 2,13 га. та площею 7,15 га. на умовах оренди на 49 років; техніка на умовах фінансового лізингу (зерносховище та обладнання для кур-несучок), що не заперечується Відповідачем та підтверджується матеріалами справи.

Судом першої інстанції встановлено, що первинними документами, долученими Позивачем до матеріалів справи підтверджується те, що виготовлений корм для тварин Товариство з обмеженою відповідальністю "РАВ" поставляло підприємству об`єднання громадян "Журавушка" всеукраїнської громадської організації онкоінвалідів "Спілка онкоінвалідів" та Товариству з обмеженою відповідальністю "Діброва Агро", основними видами діяльності яких є виробництво та поставка яєць курячих.

Факт переробки отриманих Позивачем товарів у готову продукцію та подальшу поставку готової продукції ПОГ "Журавушка" не заперечується Відповідачем та підтверджується матеріалами справи.

Колегія суддів враховує, що судом першої інстанції було допитано свідків: директора Товариства з обмеженою відповідальністю "РАВ" ОСОБА_1 та директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Зернові традиції Лопатина" ОСОБА_2 , якими підтверджено, що під здійснення господарських операцій, всі первинні документи були підписані особисто ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .. Жодних кримінальних проваджень відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Зернові традиції Лопатина" та його посадових осіб не було та немає. Вироків відносно діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Зернові традиції Лопатина" та його посадових осіб немає.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що Відповідачем не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності Позивача, його контрагентів, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов`язаність операцій з господарською діяльністю Позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), з чим погоджується колегія суддів.

Стосовно тверджень Відповідача про відсутність необхідних матеріальних та трудових ресурсів у контрагентів Позивача, суд першої інстанції вірно вказав, що згідно із позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 30.01.2018 № К/9901/921/18, від 27.02.2018 № К/9901/4256/17, від 06.02.2018 № К/9901/8403/18, від 30.01.2018 № К/9901/5786/18, відсутність у контрагента Позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Відсутність у контрагента зареєстрованих податкових накладних на отримання товару, який постачався Позивачу може свідчити лише про порушення таким контрагентом ведення власного податкового обліку та не є безумовною підставою для визначення поставки безтоварною.

Звітування контрагентів до контролюючих органів не є критерієм правового статусу платника податків (Позивача) щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 17.04.2018 у справі № 808/1543/17.

Таким чином, Відповідачем не наведено беззаперечних доказів безтоварності господарських операцій Позивача з його контрагентами.

Суд першої інстанції обґрунтовано відхилив посилання Відповідача, які також містяться в апеляційній скарзі, на вирок Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 20.02.2017 у справі № 335/13457/16-к, яким визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених статтями 27, 205 Кримінального кодексу України ОСОБА_3 , оскільки даний вирок винесений відносно ОСОБА_3 , а всі первинні документи підписані у господарських взаємовідносинах Позивача з ТОВ "ФГ Арунал" уповноваженим директором ТОВ "ФГ Арунал" ОСОБА_4 .

Колегією суддів також враховується, що вироком Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 20.02.2017 не досліджувались безпосередньо господарські взаємовідносини Позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфа Бізнес Лімітед", що свідчить про неналежність його як доказу у даній адміністративній справі.

Відсутність у вироку конкретних обставин щодо господарських операцій, періодів їх здійснення, даних посадових осіб, що підписували первинні документи спростовує доводи контролюючого органу, що цей вирок є належним доказом нереальності господарських операцій Позивача з його контрагентами та беззаперечно свідчить про наявність податкового правопорушення платником податків при формуванні податкового кредиту, що узгоджується з висновками вкладеними в постанові Верховного Суду від 05.06.2018 № 805/649/15-а (адміністративне провадження № К/9901/36020/18).

Так, суд не може робити висновок про нереальність господарських операцій підприємства з контрагентами на підставі вироку, якщо в останньому немає жодних обставин, що підтверджували б факт безтоварності спірних господарських операцій, що відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом в постанові від 12.04.2018 у справі № 826/1571/16.

Суд першої інстанції вірно вказав, що визначальним критерієм для підтвердження права платника на податковий кредит та визначення фінансового результату для оподаткування податком на прибуток є встановлення факту руху активів або зміни зобов`язань платника, наявність ділової мети, а також відсутність факту узгодженості дій платника з недобросовісним контрагентом з метою незаконного отримання податкових вигод, або його обізнаності з такими діями контрагента. При цьому, оцінюючи дії платника податків необхідно виходити з принципів "індивідуальної відповідальності" платника, а також "належної обачності", встановлені рішеннями Європейського суду з прав людини у справі "Булвес АТ проти Болгарії" від 22 січня 2009 року, а також у справі "Інтерсплав проти України" від 09 січня 2007 року, з чим погоджується колегія суддів.

Зокрема, в рішенні від 09 січня 2007 року у справі "Інтерсплав проти України" вказано, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування податку на додану вартість, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань.

Таким чином, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит та зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Дефектність контрагента платника податків сама по собі не свідчить про поінформованість платника податків щодо протиправного характеру діяльності його контрагента або щодо дефектності самих господарських операцій. Отже, вона не є вичерпним доказом під час встановлення нереальності господарської операції чи відсутності в ній ділової мети, яка за змістом положень статті 14 Податкового кодексу України передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції на отримання позитивного економічного ефекту.

В частині нарахування Позивачу податку на прибуток підприємств, то колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно зазначив що, з акта перевірки від 26.12.2017 № 576/26-15-14-01-03/35534074 встановлено, що контролюючий орган прийшов до висновку про те, що Товариством з обмеженою відповідальністю "РАВ" безоплатно отримано товари на загальну суму здійснених поставок від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Зернові традиції Лопатина", Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Бізнес Лімітед", Товариства з обмеженою відповідальністю "ФГ Аргунал" у розмірі 4 915 714 грн., чим занижено рядок 2140 звіту про фінансові результати "інші доходи".

Відповідачем вказано, що Товариством з обмеженою відповідальністю "РАВ" не віднесено вартість товару, отриманого від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Зернові традиції Лопатина", Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Бізнес Лімітед", Товариства з обмеженою відповідальністю "ФГ Аргунал", до складу "інших доходів", як безоплатно отриманих товарів, що призвело до заниження оподаткованого доходу, та вказано про отримання безповоротної фінансової допомоги.

Проте, відповідно до пункту 14.1.257 Податкового кодексу України, безповоротна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних).

Разом з тим, як було вірно встановлено судом першої інстанції, Відповідачем, в акті перевірки вказано, що Позивач в повній мірі здійснив оплату товару Товариству з обмеженою відповідальністю "ФГ Аргунал", Товариству з обмеженою відповідальністю "Альфа Бізнес Лімітед", Товариству з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Зернові традиції Лопатина" за договорами поставки.

Таким чином судом першої інстанції встановлено, що матеріалами справи підтверджується, що сума коштів, яка була перерахована Позивачем своїм контрагентам у розмірі 4 915 714 грн. не відноситься до жодного з визначених кодексом критерій та була перерахована Позивачем по договорам поставки за конкретно визначений (замовлений) товар, а тому не може бути кваліфікована як безповоротна фінансова допомога, що свідчить про неправомірність податкового повідомлення-рішення від 29.01.2018 № 952615141. З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача.

В свою чергу, Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, зазначений обов`язок не виконано, та у встановленому порядку не обґрунтовано правомірність своїх дій та прийнятих рішень в межах спірних правовідносин.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що податкові повідомлення-рішення від 29.01.2018 № 942615141 та № 952615141 прийняті неправомірно та підлягають скасуванню.

За наведених обставин справи та правового регулювання спірних правовідносин, колегія суддів приходить до переконання про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги Відповідача.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи Головного управління ДПС у м. Києві, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 березня 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: І.О. Лічевецький

О.М. Оксененко

Повний текст складено 06.11.2020 року.