Рішення

від 14.02.2022 по справі 757/49934/19-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/49934/19-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2022 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - суддіОстапчук Т.В.

при секретарі судових засідань Тіняковій Д.Ю.

за участю представника позивача ОСОБА_9.

представника 3-ї особи Лев Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ІНТЕР КЕПІТАЛ ГРУП», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Джерело Фінансів», третя особа: ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Соко», Товариство з обмеженою відповідальністю «Система Груп», ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі продажу об`єкту нерухомого майна, скасування державної реєстрації,-

ВСТАНОВИВ:

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 18.09.2015 року між ТОВ «ФК «Джерело фінансів» (продавець) та ТОВ «КУА «Інтер Кепітал Груп» (покупець) та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мазарчук Н.В. за реєстровим номером 2122;

- скасувати державну реєстрацію наступних реєстраційних дій по квартирі АДРЕСА_1 , а саме:

- рішення, індексний номер 24755620 від 25.09.2015 року, прийнятого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мазарчук Н.В. про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ «КУА «Інтер Кепітал Груп» (код ЄДРПОУ 34696299);

- рішення, індексний номер 35608690 від 09.06.2017 року, прийнятого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мельник Н.О. про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ «Соко» (код ЄДРПОУ 39890426);

- рішення, індексний номер 37428361 від 05.10.2017 року, прийнятого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовською Ю.С. про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ «Система Груп» (код ЄДРПОУ 41306072);

- рішення, індексний номер 39913180 від 28.02.2018р., прийнятого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р.О. про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 .

Свої вимоги мотивувала тим, що вона разом з ОСОБА_2 набули право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Наказом Міністерства юстиції України № 1813/5 від 06.06.2017 року скасоване рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 24.11.2016 року, за яким було зареєстроване їх право власності на квартиру АДРЕСА_1 . Скасування державної реєстрації їх права власності відбулось на підставі скарги представника ТОВ «КУА «Інтер Кепітал Груп», у якого право власності ТОВ «КУА «Інтер Кепітал Груп» на квартиру АДРЕСА_1 виникло на підставі договору купівлі-продажу від 18.09.2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мазарчук Н.В. за реєстровим номером 2122.

Вказала, що зазначений договір є недійсним в силу того, що ТОВ «ФК «Джерело фінансів» (продавець) не набувало права власності на квартиру АДРЕСА_1 , а тому зазначене товариство не набуло права на відчуження даного об`єкту, оскільки рішенням Господарського суду м. Києва від 23.12.2015 року у справі № 910/28036/15 був визнаний недійсним договір про надання фінансових послуг факторингу за реєстровим № 1720 від 20.08.2015 року та договір про відступлення права вимоги за реєстровим № 1721 від 20.08.2015 року, які були укладені між ПАТ «АБ «Укргазбанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Гарант». Даним судовим рішенням дана правова оцінка договору про надання фінансових послуг факторингу від 27.08.2015 року, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Джерело фінансів» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Гарант» та договору про відступлення права вимоги від 27.08.2015 року, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Джерело фінансів» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Гарант». В силу цього вважає, що її права є порушеними внаслідок укладання оскаржуваного договору. Окрім того, зазначила, що всі наступні реєстраційні дії по переходу права власності на квартиру АДРЕСА_1 повинні бути скасовані.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 23.09.2019 року відкрито провадження у справі в порядку позовного (загального) провадження та призначено підготовче засідання на 21.11.2019 року . 08.04.2020 року на запит Київського апеляційного суду справу 757/49934/19-ц направлено для розгляду в апеляційному порядку апеляційну скаргу представника відповідача ТОВ «ФК «Джерело Фінансів». Ухвалою суду від 08.02.2021 року було залучено в якості третьої особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Соко» та ОСОБА_3 .

Ухвалою від 10.06.2021 року підготовче провадження у справі закрито та призначено судовий розгляд на 14.07.2021 року.

06.06.2020 року до суду від представника третьої особи ОСОБА_3 - адвоката Лев Р.В. надійшли пояснення, в яких останній вказав про те, що позивачем не доведено належності їй квартири АДРЕСА_1 , оскільки рішення державного реєстратора від 24.11.2016 року було скасоване наказом Міністерства юстиції України № 1813/5 від 06.06.2017 року, а в подальшому, 06.06.2017 року державним реєстратором Департаменту МЮУ на підставі цього наказу було скасовано всі протиправні рішення щодо реєстрації прав та їх обтяжень по квартирі АДРЕСА_2 , АДРЕСА_2 та АДРЕСА_2 .

Зазначив, що квартира АДРЕСА_1 з моменту її створення і по теперішній час не мала двох окремих виходів/входів, а мала лише один вихід/вхід і ніколи фактично не ділилася на 2 окремі квартири під АДРЕСА_2 та АДРЕСА_2 . Вказав, що позивач разом з ОСОБА_2 є тими незаконними власниками, які начебто володіють неіснуючою квартирою під АДРЕСА_2 , а сам поділ квартири АДРЕСА_2 на квартиру АДРЕСА_2 та АДРЕСА_2 є фіктивним, оскільки реального поділу квартири не було і на сьогодні зазначена квартира має лише єдиний АДРЕСА_2 з єдиним входом та єдиними комунікаціями, має загальну площу 261,8 м2, житлову 112,9 м2 та знаходиться на 16-17 поверхах будинку АДРЕСА_3 .

Також зауважив, що права позивача оспорюваним правочином не порушуються, а тому рішення суду не відновить її прав, й, крім того, обраний позивачем спосіб захисту не є належним, через що позов не підлягає задоволенню у повному обсязі .

15.06.2020 року до суду надійшов відзив ТОВ «КУА «Інтер Кепітал Груп», в котрому останнє заперечило щодо позовних вимог, вважаючи їх необґрунтованими.

Зазначило, що власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 . Зазначена квартира є 4-х кімнатною та розміщена на 16-17 поверхах будинку АДРЕСА_3 . В зазначеному будинку ніколи фактично не було квартири за АДРЕСА_2 та квартири АДРЕСА_2 , а квартира АДРЕСА_2 фіктивно була поділена на квартиру АДРЕСА_2 та квартиру АДРЕСА_2 . Після скасування Міністерством юстиції України наказом № 1813/5 від 06.06.2017 року протиправних реєстраційних дій квартира АДРЕСА_1 була повернута їм як законним власникам.

Щодо визнання договору купівлі-продажу квартири від 18.09.2015 року недійсним вказало, що таких підстав немає, оскільки гр. Пінчуки не є законними власниками квартири АДРЕСА_2 та квартири АДРЕСА_2 , оскільки такої ніколи в будинку не існувало, відтак їх права та інтереси оспорюваним договором не порушуються. Також, зазначило, що позивачем обрано неправильний спосіб захисту. Просило відмовити у задоволенні позову .

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала.

ОСОБА_2 надійшла заява про розгляд справи за її відсутності.

В судове засідання 17.09.2020 року відповідач ТОВ «КУА «Інтер Кепітал Груп», будучи в установленому порядку повідомленими про час, дату та місце судового розгляду, явку представника не забезпечив, подав відзив та заяву про розгляд справи за його відсутності (т. 2 а.с. 69).

В судове засідання 17.09.2020 року відповідач ТОВ «ФК «Джерело фінансів», будучи в установленому порядку повідомленими про час, дату та місце судового розгляду, явку представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомили, відзив на позов не подали.

Представник третьої особи - ОСОБА_3 - ОСОБА_4 в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову, повністю підтримав подані ним письмові пояснення.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ТОВ «Соко», ТОВ «Система Груп» явку представників в судове засідання не забезпечили, про причину неявки суд не повідомили, пояснення на позов не подали.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Заслухавши учасників процесу, котрі з`явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд надходить до наступного.

Судом встановлено, що 18.09.2015 року між ТОВ «Фінансова компанія «Джерело Фінансів» та ТОВ «Компанія з управління активами «Інтер Кепітал Груп» було укладено договір купівлі-продажу квартири, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мазарчук Н.В. за реєстровим номером 2122 .

Згідно з п. 1 договору ТОВ «ФК «Джерело Фінансів» передало у власність (продав), а ТОВ «КУА «Інтер Кепітал Груп» прийняв у власність (купив) чотирьохкімнатну квартиру номер АДРЕСА_1 , загальною площею 261,8 м2, житловою площею 112,90 м2 і зобов`язаний сплатити за неї грошові кошти, розмір яких визначено п. 6 цього Договору.

У відповідності зі ст. 38 Закону України «Про іпотеку» продавець він же Іпотекодержатель за іпотечним договором та договором факторингу та відступлення права вимоги за іпотечним договором, має право для задоволення вимог за іпотечним договором звернути стягнення на квартиру шляхом її продажу від свого імені на підставі іпотечного договору, що укладений між ПАТ «АКБ «Київ», правонаступником якого (на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 61 «Деякі питання участі держави у виведенні з ринку ПАТ «АКБ» «Київ», 19.06.2015 року було здійснено передачу активів та зобов`язань ПАТ «АКБ «Київ» на користь АТ «Укргазбанк») стало ПАТ «АБ «Укргазбанк», яке згідно з договором про надання фінансових послуг факторингу, посвідченого Бориско О.О. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 20.08.2015 року за реєстровим № 1720 та з договором про відступлення права вимоги посвідченого Бориско О.О. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 20.08.2015 року за реєстровим № 1721, відступило права вимоги на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Гарант», та Публічним акціонерним товариством «Автомобільна компанія «Уктранс», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Голубничою О.В. 27.06.2008 року й зареєстрований в реєстрі за № 1980 із змінами і доповненнями відповідно до Договорів про внесення змін до іпотечного договору від 25.07.2008 року за реєстровим № 2353, від 25.09.2008 року за реєстровим № 3054, від 28.11.2008 року за реєстровим № 3620, від 16.06.2011 року за реєстровим № 1496 та від 23.08.2012 року за реєстровим № 1943.

Відповідно до п. 6 договору продаж квартири вчинено сторонами за 2 066 812,78 грн., які покупець зобов`язаний перерахувати на розрахунковий рахунок продавця № НОМЕР_1 в ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 380805 протягом 12-ти календарних днів з моменту укладання договору купівлі-продажу.

Відповідно до п. 7 договору зазначену в цьому договорі ціну продажу ми, продавець та покупець, вважали вигідною для себе, її розмір не пов`язаний зі збігом якихось важких для нас обставин і повністю нас задовольняє. Крім того, зазначену ціну було погоджено з ПАТ «Автомобільна компанія «Уктранс», що підтверджується наданою заявою .

25.09.2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мазарчук Н.В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 24755620 від 25.09.2015 року, згідно з яким було зареєстровано право власності ТОВ «КУА «Інтер Кепітал Груп» на квартиру АДРЕСА_1 , що складається з 4-х кімнат, загальною площею 261,8 м2, житловою 112,9 м2 .

Як встановлено судом, рішенням Господарського суду м. Києва від 23.12.2015 року у справі № 910/28036/15 за позовом ПАТ «АБ «Укргазбанк» до ТОВ «ФК «Кредит Гарант», ТОВ «ФК «Джерело Фінансів», ПАТ «Автомобільна компанія «Укртранс», треті особи: приватний нотаріус КМНО Бориско О.О., приватний нотаріус КМНО Мазарчук Н.В. про визнання договорів недійсними позов ПАТ «АБ «Укргазбанк» було задоволено частково, визнано недійсним договір про надання фінансових послуг факторингу за реєстровим № 1720 від 20.08.2015 року та договір відступлення права вимоги за реєстровим № 1721 від 20.08.2015 року, укладені між ПАТ «АБ «Укргазбанк» та ТОВ «ФК «Кредит Гарант», посвідчені приватним нотаріусом КМНО Бориско О.О. У іншій частині позову відмовлено. Зазначене рішення набрало законної сили .

Зі змісту вказаного судового рішення вбачається, що, відмовляючи у задоволенні вимог про визнання недійсним договору про надання фінансових послуг факторингу від 27.08.2015 року за реєстровим № 1942 та договору про відступлення права вимоги від 27.08.2015 року за реєстровим № 1943, що були укладені між ТОВ «ФК «Кредит Гарант» та ТОВ «Джерело Фінансів» та посвідчені приватним нотаріусом КМНО Мазарчук Н.В., Господарський суд м. Києва, з посиланням на п. 10 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009 року, зазначив, що норма ч. 1 ст. 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених ч. 1 ст. 388 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Згідно з ч. 3 ст. 215 ЦК України вимога про визнання правочину недійсним може бути заявлена як однією із сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Статтею 216 ЦК України передбачено загальні наслідки недійсності правочину - недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю, а згідно зі ст. 263 ЦК України такий правочин є недійсним з моменту його вчинення та не породжує тих юридичних наслідків, задля яких укладався, у тому числі не породжує переходу права власності до набувача.

Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 216 ЦК України наслідком недійсності правочину є застосування двосторонньої реституції незалежно від добросовісності сторін правочину.

Разом із тим, згідно з ч. 3 ст. 216 ЦК України загальні наслідки недійсності правочину застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

ЦК України передбачено засади захисту права власності. Зокрема, ст. 387 ЦК України власнику надано право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Відповідно до ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Оскільки добросовісне набуття у розумінні ст. 388 ЦК України можливе лише тоді, коли майно придбано не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, наслідком правочину, укладеного з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна із незаконного володіння.

Права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до добросовісного набувача із використанням правового механізму, передбаченого ст. ст. 215, 216 ЦК України. У разі встановлення наявності речово-правових відносин до таких відносин не застосовується зобов`язальний спосіб захисту. У зобов`язальних відносинах захист прав особи, яка вважає себе власником майна, можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо є підстави, передбачені ст. 388 ЦК України, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача. У випадку, якщо особа, яка вважає себе власником майна, не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб, то відповідно до ст. 392 ЦК України права такої особи підлягають захисту шляхом пред`явлення позову про визнання права власності на належне цій особі майно.

Аналогічну праву позицію висловив Верховний Суд України у постанові від 11.12.2012 року у справі № 65гс12, у постанові від 29.04.2015 року у справі № 3-62гс15.

Позивач, звернувшись до суду, заявила вимогу про визнання недійсним оспорюваного договору, мотивувавши останню тим, що вона разом з ОСОБА_2 є власниками квартири АДРЕСА_1 згідно з договором купівлі-продажу від 24.11.2016 року за реєстровим № 2114, проте, зазначена квартира вибула з їх володіння згідно з наказом Міністерства юстиції України № 1813/5 від 06.06.2017 року, яким було скасоване рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 24.11.2016 року.

Разом з тим, на думку суду, приймаючи до уваги вищевикладені положення закону, а також приймаючи до уваги ту обставину, що після скасування Міністерством юстиції України реєстраційних дій, в тому числі щодо реєстрації права власності квартири АДРЕСА_2 за позивачем та ОСОБА_2 , подальшого неодноразового відчуження квартири АДРЕСА_2 та наявністю станом на сьогодні кінцевого власника цієї квартири - ОСОБА_3 , позивачем неправильно обрано спосіб захисту свого права стосовно відповідачів, а тому, відсутні правові підстави для визнання недійсним договору купівлі-продажу від 18.09.2015 року, укладеного між ТОВ «ТОВ «ФК «Джерело Фінансів» та ТОВ «КУА «Інтер Кепітал Груп», посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мазарчук Н.В. за реєстровим № 2122 у порядку, передбаченому ст. 215 ЦК України.

Згідно з вимогами ст. 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту. Обравши способом захисту визнання правочину недійсним, позивач у силу ст. 12 ЦПК України зобов`язаний довести правову та фактичну підставу недійсності правочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Крім того, згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Звернувшись до суду, позивач вказала на порушення її прав з доку відповідачів. З даного приводу суд вважає зазначити наступне.

Судом встановлено, що 24.11.2016 року між ОСОБА_2 , ОСОБА_1 (покупці) та ОСОБА_5 (продавець) було укладено договір купівлі-продажу квартири, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дерев`янко В.В. та зареєстрований в реєстрі за номером 2114 .

Згідно з п. 1 договору продавець зобов`язується передати у власність покупців, а покупці зобов`язуються прийняти у власність по 1/2 (одній другій) частці кожен належну продавцю на праві власності квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , та сплатити за неї по 1/2 частці кожен обумовлену цим договором грошову суму .

Згідно з п. 2 договору відчужувана квартира належить продавцю на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 15.07.2016 року Дерев`янко В.В. , приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим номером 1384. Право власності продавця на квартиру зареєстроване 15.07.2016 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Дерев`янко В.В. , приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за номером запису 15423996. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав: 972544680000 .

Згідно з п. 3 договору відчужувана квартира загальною площею 136,9 м2, що складається з двох житлових кімнат, житловою площею 71,6 м2 .

Згідно з витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 24.11.2016 року вбачається державна реєстрація права власності за позивачем та ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 972544680000, номер запису 17613821 та 17613758 від 24.11.2016 року, згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 32533828 від 24.11.2016 року .

Однак, згідно з п. 19 наказу Міністерства юстиції України № 1813/5 від 06.06.2017 року «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень» скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 24.11.2016 року № 32533828, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дерев`янко В.В. щодо реєстрації за позивачем та ОСОБА_2 права власності на квартиру АДРЕСА_1 .

В той же час судом встановлено, що наказ Міністерства юстиції України № 1813/5 від 06.06.2017 року є чинним та ні ким не скасованим, оскільки доказів протилежного сторонами не надано.

При цьому, судом встановлено, що наказом Міністерства юстиції України № 780/5 від 15.03.2019 року було скасовано пункти 9 - 19 наказу Міністерства юстиції України від 06.06.2017 року № 1813/5 на підставі постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.02.2019 року у справі № 826/11134/17 .

Однак, наказом Міністерства юстиції України № 3420/5 від 06.11.2019 року було скасовано наказ Міністерства юстиції України № 780/5 від 15.03.2019 року на підставі постанови Верховного суду від 24.10.2019 року у справі № 826/11134/17.

Окрім того, як вбачається з висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 02.06.2017 року, прийнятого за наслідками розгляду скарги ОСОБА_7 , представника ОСОБА_8 - учасника ТОВ «КУА «Інтер Кепітал Груп» на дії та рішення державних реєстраторів речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо квартири за АДРЕСА_2 (після поділу № 76-а та АДРЕСА_1 , остання вибула із власності ТОВ «КУА «Інтер Кепітал Груп» у власність ТОВ «Фактор Інвест Плюс» незаконним шляхом. В подальшому, після незаконної державної реєстрації переходу права власності квартира АДРЕСА_2 незаконним шляхом була продана, поділена на квартиру за АДРЕСА_2 та АДРЕСА_2 та, в черговий раз, перепродані, в тому числі по квартирі АДРЕСА_2 на позивача та ОСОБА_2 .

Отже, позивач, звертаючись до суду за захистом своїх прав, має довести суду, що такі права є порушеними і можуть бути відновлені рішенням суду.

Приймаючи до уваги викладене, суд надходить до висновку про те, що заявлена позивачем вимога про визнання недійсним оспорюваного договору не призводить до захисту та/або відновлення її порушених прав, а може створити передумови для визнання недійсним договору купівлі-продажу від 24.11.2016 року (на підставі якого позивач з ОСОБА_2 набували право власності на квартиру АДРЕСА_1 ) або для витребування майна (квартири АДРЕСА_2 ) з чужого незаконного володіння.

Крім того, у відповідності до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Разом з тим, згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 03.06.2020 року № 211168280 власником квартири АДРЕСА_1 є третя особа - ОСОБА_3 . Зазначена квартира набута нею за договором купівлі-продажу квартири від 27.02.2018 року, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Швець Р.О. за реєстровим № 1384. Кватира № 76 має загальну площу 261,8 м2, житлову площу 112,9 м2 та складається з чотирьох кімнат .

Відповідач ТОВ «КУА «Інтер Кепітал Груп» та третя особа ОСОБА_3 зазначають, що квартира АДРЕСА_1 ніколи фактично не ділилась на дві окремі квартири за АДРЕСА_2 та за АДРЕСА_2 . З моменту її створення та станом на сьогодні квартира АДРЕСА_2 мала лише один вхід/вихід.

Згідно з поверховим планом будинку АДРЕСА_3 та технічним паспортом на квартиру АДРЕСА_2 , остання є дворівневою квартирою та знаходиться на 16 - 17 поверсі будинку. Єдиний вхід до квартири розміщений на 16 поверсі будинку .

Згідно з листа Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві від 30.08.2019 року № 10/26-к/3008/05 щодо надання дозволу на початок виконання підготовчих та будівельних робіт щодо поділу квартири АДРЕСА_2 на квартиру АДРЕСА_2 та АДРЕСА_5 , та щодо прийняття в експлуатацію закінчені будівництвом об`єкти (квартири АДРЕСА_2 та АДРЕСА_2 ) вбачається, що у реєстрі відсутня інформація щодо видачі/реєстрації органами державного архітектурно-будівельного контролю документів, які дають право на виконання підготовчих і будівельних робіт або засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів за адресою: АДРЕСА_6 та кв. АДРЕСА_2 (т. 2 а.с. 43).

Згідно з листа Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва від 09.10.2019 року № 073-8959 щодо реєстрації/видачі документів, що дають право на виконання підготовчих, будівельних робіт та засвідчують готовність до експлуатації квартири АДРЕСА_7 та АДРЕСА_1 департамент, станом на час надання відповіді, не видавав, не реєстрував документів, що дають право на виконання підготовчих, будівельних робіт та засвідчують готовність до експлуатації об`єкта будівництва за зазначеною адресою (т. 2 а.с. 44).

Відповідно до листа Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 21.10.2019 року № 055-12367 щодо присвоєння адрес квартирі АДРЕСА_2 та квартирі АДРЕСА_1 , департамент зазначив про відсутність відомостей про документи щодо присвоєння поштових адрес квартирам АДРЕСА_2 та АДРЕСА_2 (т. 2 а.с. 45).

Листом ОСББ «Олімпійський» від 05.09.2019 року № 10 об`єднання повідомило, що з дня введення в експлуатацію будинку АДРЕСА_3 до дня надання цієї відповіді перепланувань та/або поділу квартири АДРЕСА_2 на квартиру АДРЕСА_7 та квартиру АДРЕСА_1 не проводилось; з дня введення в експлуатацію будинку АДРЕСА_3 до дня надання цієї відповіді квартири під АДРЕСА_7 та квартири під АДРЕСА_1 не існувало та не існує, а тому ніяких перепланувань та/або поділу квартири АДРЕСА_7 та АДРЕСА_5 на квартиру АДРЕСА_2 не було; до ОСББ не надавались будь-яких дозвільних документів чи їх копій щодо дозволів на виконання будівельних робіт щодо поділу квартири АДРЕСА_2 на квартиру АДРЕСА_7 та квартиру АДРЕСА_5 або поділу (об`єднання) квартири АДРЕСА_7 та АДРЕСА_5 в квартиру АДРЕСА_2 . Будь-яких заяв до ОСББ з приводу будь-яких перепланувань по квартирі АДРЕСА_2 не надходило; щодо встановлення засобів обліку, то лише по квартирі АДРЕСА_1 встановлені засоби обліку (лічильники) водопостачання холодної/гарячої води та електропостачання. Засоби обліку (лічильники) водопостачання холодної/гарячої води та електропостачання по квартирах АДРЕСА_7 та АДРЕСА_1 ніколи не існувало та не встановлювалось по причині відсутності квартир АДРЕСА_7 та АДРЕСА_5 ; фактичним власником квартири АДРЕСА_1 станом на сьогодні є ОСОБА_3 ; в квартирі АДРЕСА_1 проживають три особи, а саме: ОСОБА_3 , її чоловік та син. В квартирах під АДРЕСА_7 та під АДРЕСА_5 ніхто не проживає, оскільки таких квартир не існувало та не існує; плату за утримання будинку та прибудинкової території по квартирі АДРЕСА_1 здійснює ОСОБА_3 на підставі укладеного договору № 76. Комунальні послуги по квартирах під АДРЕСА_7 та під АДРЕСА_5 не нараховуються та не сплачуються по причині відсутності таких квартир в будинку АДРЕСА_3 (т. 2 а.с. 46).

Отже, з огляду на викладене, суд надходить до висновку про те, що квартира під АДРЕСА_1 крім формального поділу (на папері, в реєстрі) повинна бути реально поділена, з виділом окремих площ, які повинні бути ізольовані від приміщень іншої квартири, мати окремий вихід/вхід, мати окрему систему водо-, електро-, теплозабезпечення, тобто складати окремий об`єкт нерухомого майна в розумінні положень ст. 181 ЦК України.

Тобто, на думку суду, з моменту введення будинку АДРЕСА_3 в експлуатацію, квартири під АДРЕСА_1 не було створено, а тому в зазначеному будинку наявна лише одна квартира під АДРЕСА_2 , загальною площею 261,8 м2, житловою площею 112,9 м2, яка складається з 4-х кімнат та належить на праві власності ОСОБА_3 .

Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити, що однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України). Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Сутність добросовісності передбачає вірність зобов`язанням, повагу до прав інших суб`єктів, обов`язок до співставлення власних та чужих інтересів, унеможливлення заподіяння шкоди третім особам. А згідно з ч. 3 ст. 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст. 328 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, споруди, тощо) виникає з моменту завершення будівництва. Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до абз. 6 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про основи містобудування» (в редакції, чинній станом на 2016 рік) до компетенції виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування належать: надання (отримання, реєстрація), повернення (відмова у видачі) чи анулювання скасування реєстрації) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, здійснення державного архітектурно-будівельного контролю у випадках та відповідно до вимог, встановлених Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції, чинній станом на 2016 рік) замовник має право виконувати будівельні роботи після: реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об`єктів будівництва, що належать до I-III категорій складності.

Відповідно до ДСТУ-Н Б В.1.2-16:2013 «Визначення класу наслідків (відповідальності) та категорії складності об`єктів будівництва» (в редакції чинній станом на 2016 рік) реконструкція квартири АДРЕСА_1 шляхом її поділу на 2 окремі, ізольовані квартири під АДРЕСА_2 та АДРЕСА_8 , з втручанням в несучі конструкції щодо створення окремого виходу/входу належить до ІІІ категорії складності.

Відповідно до абз. 2 ч.2 ст. 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції, чинній станом на 2016 рік) виконувати будівельні роботи, підключати об`єкт будівництва до інженерних мереж та споруд без реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт забороняється.

Відповідно до ч. 3 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції, чинній станом на 2016 рік) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, веде єдиний реєстр документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів (далі - реєстр). Внесення даних до реєстру з присвоєнням реєстраційного номеру здійснюється на підставі інформації, наданої органами державного архітектурно-будівельного контролю, протягом одного робочого дня з дня її отримання. Доступ користувачів до даних реєстру здійснюється безоплатно через офіційний веб-сайт центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

За таких обставин, суд надходить до висновку про те, що зібрані у справі докази, встановлені судом фактичні обставини справи та належна оцінка доказів вказують на наявність підстав для відмови в задоволенні вимоги позивача про визнання оспорюваного договору недійсним.

Окрім того, не підлягає задоволенню вимога позивача про скасування реєстраційних дій по квартирі АДРЕСА_1 , оскільки є похідною вимогою від визнання оспорюваного договору недійсним, а також враховуючи приписи ст. 204 ЦК України щодо правомірності правочину, в даній справі така вимога не може бути окремим об`єктом оскарження.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд,- ВИРІШИВ: Відмовити в позові ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ІНТЕР КЕПІТАЛ ГРУП», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Джерело Фінансів», третя особа: ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Соко», Товариство з обмеженою відповідальністю «Система Груп», ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі продажу об`єкту нерухомого майна, скасування державної реєстрації. Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення. Позивач: ОСОБА_1 : АДРЕСА_9 Відповідач 1: Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ІНТЕР КЕПІТАЛ ГРУП»: 01030, вул. Богдана Хмельницького, 16-22 (згідно витягу з ЄДР). Відповідач 2: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Джерело Фінансів»: 03191, вул. Лятошинського, 14 (згідно витягу з ЄДР) Третя особа 1: ОСОБА_2 : АДРЕСА_10 Третя особа 2: Товариство з обмеженою відповідальністю «Соко»: 03067, м. Київ, вул.. Виборзька,104 Третя особа 3: ОСОБА_3 : АДРЕСА_11 Дата складання повного тексту 16.05.2022 р Суддя Остапчук Т.В.