Рішення

від 03.07.2022 по справі 521/1593/20

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 521/1593/20

Провадження № 2/521/1179/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 липня 2022 року

Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Бобуйка І.А.

секретаря судового засідання Підмазко Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Одесі цивільну справу за позовною ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до товариства з обмеженою відповідальністю «Абріс-Н» (адреса місцезнаходження офісу: 65062, м. Одеса, пров. Світлий, буд. 13-А), офіс АО «Юридична група України»), товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Гіперіон» (адреса місцезнаходження офісу: 03057, м. Київ, вул. Желябова, буд. 8/4) про визнання договору купівлі-продажу недійсним та скасування запису, -

В С Т А Н О В И В:

03.02.2020 року до Малиновського районного суду м. Одеси звернувся позивач з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Абріс-Н», товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Гіперіон» про визнання договору купівлі-продажу недійсним та скасування запису, у якому просить суд: визнати недійсним договір купівлі-продажу 04/100 частки будівель та споруд від 06.02.2019 року, який укладений між ТОВ «Будівельна компанія «Гіперіон» як продавцем та ТОВ «Абріс - Н» як покупцем, що посвідчений 06.02.2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М., зареєстрований в реєстрі за № 338, в частині, що стосується відомостей про відчуження ТОВ «Будівельна компанія «Гіперіон» на користь ТОВ «Абріс - Н» наступних об`єктів; ХІІ - виставочна колія (під`їзна колія №1); XV - навантажувально-вивантажувальна колія; XVII - деповська колія; XVIII - вагова колія; XIX - ходова колія; XX - ходова колія; XXI - з`єднувальна колія; XXII - колія відстою вагонів; XXIV - вивантажувальна колія; XXV - навантажувально-з`єднувальна колія; XXIII - навантажувально- вивантажувальна колія; XXVI - рампа; № 2, 5, 7-16 - стрілочний перевід; скасувати запис про право власності, який внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 06.02.2019 року за № 30176777 та міститься в розділі, що відкритий на об`єкт нерухомого майна за реєстраційним № 1302637251101, в частині відомостей, відповідно до яких ТОВ «Абріс - Н» значиться власником наступних об`єктів: XIII - виставочна колія (під`їзна колія №1); XV - навантажувально-вивантажувальна колія; XVII - деповська колія; XVIII - вагова колія; XIX - ходова колія; XX - ходова колія; XXI - з`єднувальна колія; XXII - колія відстою вагонів; XXIV - вивантажувальна колія; XXV - навантажувально-з`єднувальна колія; XXIII - навантажувально-вивантажувальна колія; XXVI - рампа; № 2, 5, 7-16 - стрілочний перевід; судові витрати, пов`язані з розглядом даної позовної заяви, покласти на відповідачів.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у вказаному Реєстрі відкритий розділ на об`єкт нерухомого майна за реєстраційним № 1302637251101. Об`єктом нерухомого майна за вказаним реєстраційним номером є нежитлові будівлі та споруди загальною площею 13 597, 7 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 . Відповідно до запису про право власності за № 30176777, який міститься у вказаному розділі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, ТОВ «Абріс - Н» значиться співвласником будівель та споруд та володіє часткою 04/100 у спільному майні, а до складу належної ТОВ «Абріс - Н» частки входять будівлі та споруди загальною площею 565, 1 кв.м: літ. «Г1» - трансформаторна площею 32,6 кв.м; літ. «Р» - побутовий корпус ТЦ площею 532,5 кв.м.; БЗВ № 4, 5; IV - галерея інертних матеріалів; X - басейн; XIII - виставочна колія (під`їзна колія №1); XV - навантажувально- вивантажувальна колія; XVII - деповська колія; XVIII - вагова колія; XIX - ходова колія; XX - ходова колія; XXI - з`єднувальна колія; XXII - колія відстою вагонів; XXIV - вивантажувальна колія; XXV навантажувально-з`єднувальна колія; XXIII - навантажувально-вивантажувальна колія; XXVI - рампа; № 2, 5, 7-16-стрілочний перевід.

ОСОБА_1 вважає, що запис про право власності за номером 30176777, який міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, є таким, що порушує його майнові права та законні інтереси, оскільки такий запис містить відомості про належність ТОВ «Абріс - Н» майна, власником якого є позивач, у зв`язку з чим вищевказаний запис підлягає скасуванню в частині, що стосується належного позивачу майна.

Враховуючи все вищевикладене, позивач звернувся до суду з відповідною позовною заявою до суду.

03.02.2020 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями Малиновського районного суду м. Одеси, справу розподілено судді Малиновського районного суду м. Одеси Граніну В.Л. (т. 1 а.с. 175).

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 04.02.2022 року позовну заяву ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Абріс-Н», товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Гіперіон» про визнання договору купівлі-продажу недійсним та скасування запису, залишено без руху та надано строк на усунення недоліків (т. 1 а.с. 176).

11.02.2020 року представник позивача ОСОБА_2 подав до суду заяву про усунення недоліків (т. 1 а.с. 179-188).

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 26.02.2020 року відкрито провадження у вищевказаній справі та призначено проведення підготовчого судового засідання (т.1 а.с.199).

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 26.02.2020 року клопотання представника позивача про витребування доказів у справі задоволено та витребувано уприватного нотаріусуКиївського міськогонотаріального округуСазонової ОлениМиколаївни належнимчином засвідченукопію договорукупівлі-продажу04/100частки будівельта спорудвід 06.02.2019,який укладенийміж ТОВ«Будівельна компанія«Гіперіон» якПродавцем таТОВ «Абріс-Н» якПокупцем,що посвідчений06.02.2019приватним нотаріусомКиївського міськогонотаріального округуСазоновою О.М.,зареєстрований вреєстрі за№338,разом зусіма додаткам (т.1 а.с.201).

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 12.05.2020 року клопотання представника позивача про витребування доказів у справі задоволено та витребувано уКиївського державногонотаріального архівуналежним чиномзасвідчену копіюдоговору купівлі продажу04/100частки будівельта спорудвід 06.02.2019року,який укладенийміж ТОВ«Будівельна компанія«Гіперіон» якпродавцем таТОВ «Абріс-Н» якпокупцем,посвідчений 06.02.2019року приватнимнотаріусом Київськогоміського нотаріальногоокругу СазоновоюО.М.,зареєстрований вреєстрі за№338,разом зусіма додаткам (т.1 а.с.222).

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 11.06.2020 року клопотання представника позивача про витребування доказів у справі задоволено витребувано у Юридичного департаменту Одеської міської ради з матеріалів реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна із реєстраційним номером 1302637251101 належним чином засвідчений договір купівлі продажу 04/100 частки будівель та споруд від 06.02.2019 року, який укладений між ТОВ «Будівельна компанія «Гіперіон» та ТОВ «Абріс Н», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М., реєстраційний №338, з усіма наявними додатками та іншими документами, на підставі яких до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесений запис про право власності №30176777 від 06.02.2019 року ( т.1 а.с.235).

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 04.08.2020 року клопотання представника позивача про витребування доказів у справі задоволено та витребувано з Управліннянотаріату Центральногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м.Київ)належним чиномзасвідчену копіюдоговору купівлі продажу04/100частки будівельта спорудвід 06.02.2019року,який укладенийміж ТОВ«Будівельна компанія«Гіперіон» якпродавцем таТОВ «Абріс-Н» якпокупцем,посвідчений 06.02.2019року приватнимнотаріусом Київськогоміського нотаріальногоокругу СазоновоюО.М.,зареєстрований вреєстрі за№338,разом зусіма додаткам. (т.1 а.с.245).

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 06.10.2020 року провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства с обмеженою відповідальністю «Абріс - Н» та Товариства с обмеженою відповідальністю «Будівельна Компанія «Гіперіон» про визнання договору купівлі продажу недійсним та скасування запису про право власності, закрито (т.2 а.с.195-197).

Постановою Одеського апеляційного суду від 12.08.2021 року ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 06.10.2020 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду (т. 3 а.с. 15-16).

24.09.2021 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями Малиновського районного суду м. Одеси, справу розподілено судді Малиновського районного суду м. Одеси Бобуйку І.А. (т. 3 а.с. 19-20).

27.09.2021 року ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси прийнято до свого провадження вищевказану цивільну справу (т. 3 а.с. 21).

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 22.02.2022 року у задоволенні заяви представника товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія « ГІПЕРІОН» про зупинення провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Абріс-Н», товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Гіперіон» про визнання договору купівлі-продажу недійсним та скасування запису відмовлено.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 22.02.2022 року підготовче провадження у вищевказаній справі закрито та призначено розгляд справи по суті.

Учасники в судове засідання з`явились, представник позивача просив позовні вимоги задовольнити, представник відповідачів просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За положенням ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Фактичні обставини справи, що були встановлені судом.

Судом встановлено, що згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у вказаному Реєстрі відкритий розділ на об`єкт нерухомого майна за реєстраційним № 1302637251101. Об`єктом нерухомого майна за вказаним реєстраційним номером є нежитлові будівлі та споруди загальною площею 13 597, 7 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 . Відповідно до запису про право власності за № 30176777, який міститься у вказаному розділі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, ТОВ «Абріс - Н» значиться співвласником будівель та споруд та володіє часткою 04/100 у спільному майні, а до складу належної ТОВ «Абріс - Н» частки входять будівлі та споруди загальною площею 565, 1 кв.м: літ. «Г1» - трансформаторна площею 32,6 кв.м; літ. «Р» - побутовий корпус ТЦ площею 532,5 кв.м.; БЗВ № 4, 5; IV - галерея інертних матеріалів; X - басейн; XIII - виставочна колія (під`їзна колія №1); XV - навантажувально- вивантажувальна колія; XVII - деповська колія; XVIII - вагова колія; XIX - ходова колія; XX - ходова колія; XXI - з`єднувальна колія; XXII - колія відстою вагонів; XXIV - вивантажувальна колія; XXV навантажувально-з`єднувальна колія; XXIII - навантажувально-вивантажувальна колія; XXVI - рампа; № 2, 5, 7-16-стрілочний перевід.

Також, згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, запис про право власності за номером 30176777 внесений до Реєстру на підставі Договору купівлі-продажу 04/100 частки будівель та споруд від 06.02.2019 року, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Салоновою О.М., реєстровий № 338.

Відповідно до Договору купівлі-продажу 04/100 частки будівель та споруд від 06.02.2019 року продавцем за вказаним Договором виступило ТОВ «Будівельна компанія «Гіперіон», а покупцем TOB «Абріс - H». За умовами вказаного Договору продавець передає у власність (продає), а покупець приймає від продавця нерухоме майно у вигляді 04/100 (чотири сотих) частки будівель та споруд загальною площею: 565,1 кв.м, до яких входять наступні будівлі та споруди: літ. «Г1» - трансформаторна площею 32,6 кв.м; літ. «Р» - побутовий корпус ТЦ площею 532,5 кв.м.; БЗВ № 4, 5; IV - галерея інертних матеріалів; X - басейн; XIII - виставочна колія (під`їзна колія №1); XV - навантажувально-вивантажувальна колія; XVII - деповська колія; XVIII - вагова колія; XIX - ходова колія; XX - ходова колія; XXI - з`єднувальна колія; XXII - колія відстою вагонів; XXIV - вивантажувальна колія; XXV - навантажувально- з`єднувальна колія; XXIII - навантажувально-вивантажувальна колія; XXVI - рампа; № 2, 5, 7-16 - стрілочний перевід, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 .

В той же час, ТОВ «Будівельна компанія «Гіперіон» не могло продати, а ТОВ «Абріс - Н» не могло придбати майно у вигляді наступних об`єктів: XIII - виставочна колія (під`їзна колія №1); XV - навантажувально-вивантажувальна колія; XVII - деповська колія; XVIII - вагова колія; XIX - ходова колія; XX - ходова колія; XXI - з`єднувальна колія; XXII - колія відстою вагонів; XXIV - вивантажувальна колія; XXV - навантажувально-з`єднувальна колія; XXIII - навантажувально- вивантажувальна колія; XXVI - рампа; № 2, 5, 7-16 - стрілочний перевід, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що об`єкти: XIII - виставочна колія (під`їзна колія №1); XV навантажувально-вивантажувальна колія; XVII деповська колія; XVITT вагова колія; XIX ходова колія; XX - ходова колія; XXI - з`єднувальна колія; XXII - колія відстою вагонів; XXIV - вивантажувальна колія; XXV - навантажувально-з`єднувальна колія; XXIII - навантажувально- вивантажувальна колія; XXVI - рампа; № 2, 5, 7-16 - стрілочний перевід, є складовими залізничної під`їзної колії, що примикає до станції Одеса-Застава-1 стрілочним переводом № 142.

Так, первісним власником вказаної залізничної колії було Державне підприємство «Одеський домобудівний комбінат», яке у відповідності до Наказу Української державної будівельної корпорації «Укрбуд» № 442 від 15.11.1994 року перетворено у Відкрите акціонерне товариство «Одеський домобудівний комбінат». В подальшому постановою господарського суду Одеської області від 24.05.2016 року у справі № 5017/2749/2012 ВАТ «Одеський ДБК» визнано банкрутом, відносно останнього відкрито ліквідаційну процедуру.

У відповідності до частини 1 статті 42 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», яка була чинна на момент вказаних правовідносин, усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси. За змістом ст.ст. 44, 45, 49 вказаного Закону майно, яке було включено до складу ліквідаційної маси банкрута, підлягає продажу шляхом проведення торгів у формі аукціону, а кошти, одержані від реалізації майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів.

12.12.2017 року ухвалою господарського суду Одеської області у справі № 5017/2749/2012 про банкрутство ВАТ «Одеський ДБК» включено до складу ліквідаційної маси банкрута нерухоме майно (споруду) залізничну під`їзну колію при станції Одеса-Застава-1, яка примикає до неї стрілочним переводом № 142. При цьому, за текстом вищевказаної ухвали господарським судом прямо відзначено, що боржником не укладалось правочинів, за якими передавалось право власності іншій особі.

Вищевказана ухвала господарського суду про включення до складу ліквідаційної маси банкрута ВАТ «Одеський ДБК» залізничної під`їзної колії була оскаржена ТОВ «Будівельна компанія «Гіперіон» та ТОВ «Абріс - Н» на тій підставі, що належним власником залізничної під`їзної коли при станції Одеса-Застава-1, яка примикає до неї стрілочним переводом № 142, є ТОВ «Будівельна компанія «Гіперіон» з огляду на придбання вказаної колії у ТОВ «Абріс - Н», яке придбало колію у ВАТ «Одеський ДБК».

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 11.06.2018 року у зазначеній справі відмовлено в задоволенні апеляційної скарги ТОВ «Будівельна компанія «Гіперіон», а постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.02.2019 року відмовлено в задоволенні апеляційної скарги ТОВ «Абріс - Н». Цими ж постановами залишено без змін ухвалу господарського суду Одеської області від 12.12.2017 року у справі № 5017/2749/2012, якою погоджено питання включення ліквідатором до складу ліквідаційної маси банкрута ВАТ «Одеський ДБК» залізничної під`їзної колії, яка примикає до станції Одеса-Застава-1 стрілочним переводом № 142.

Ухвалою Касаційного господарського суду Верховного Суду від 26.07.2018 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ «Будівельна компанія «Гіперіон», а ухвалою Касаційного господарського суду Верховного Суду від 28.03.2019 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ «Абріс - Н».

Оскаржуючи ухвалу господарського суду Одеської області від 12.12.2017 року, ТОВ «Будівельна компанія «Гіперіон» та ТОВ «Абріс - Н» наголошували на тому, що ВАТ «Одеський ДБК» відчужило залізничну під`їзну колію, яка примикає до станції Одеса-Застава-1 стрілочним переводом № 142 на користь ТОВ «Абріс - Н», яку останнє відчужило на користь ТОВ «Будівельна компанія «Гіперіон», у зв`язку з чим, за твердженням вказаних юридичних осіб, під`їзна колія не належала ВАТ «Одеський ДБК» та не підлягала включенню до складу ліквідаційної маси банкрута.

На підтвердження обставин вибуття з власності ВАТ «Одеський ДБК» залізничної під`їзної колії з боку ТОВ «Абріс -Н» та ТОВ «БК «Гіперіон» до суду надавались, зокрема, такі документи: Договір купівлі-продажу від 19.01.2010 року, що укладений між ВАТ «Одеський ДБК» як Продавцем та ТОВ «Абріс-Н» як покупцем, нотаріально не посвідчений, за умовами якого ВАТ «Одеський ДБК» нібито продало, а ТОВ «Абріс - Н» нібито придбало під`їзну залізничну колію при станції Одеса-Застава-1, яка примикає до неї стрілочним переводом № 142 Одеської залізниці; Акт приймання-передачі грошових коштів від 20.01.2010 року, складеного та підписного між ВАТ «Одеський ДБК» як продавцем та ТОВ «Абріс - Н» як покупцем; Довідка ВАТ «Одеський ДБК» «Про залізничну гілку» без номеру та без дати, у відповідності до якої залізнична під`їзна колія за адресою: м. Одеса, вул. Промислова, 31, яка примикає до станції Одеса-Застава-1, станом на 01 жовтня 2010 року на балансі підприємства не знаходиться у зв`язку з відчуженням будівель та споруд на вказаній території на користь третіх осіб; Лист ТОВ «Абріс - Н» без дати та без номеру «Про балансову приналежність», згідно якого залізнична під`їзна колія, яка примикає стрілочним переводом № 142 до станції Одеса-Застава-1, станом на 01 квітня 2014 року знаходиться на балансі ТОВ «Абріс - Н»; Заява свідка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підпис на який нотаріально засвідчений, реєстровий № 537; Договір купівлі-продажу від 17.06.2016 року, що укладений між ТОВ «Абріс - Н» як продавцем та ТОВ «Будівельна компанія «Гіперіон» як покупцем, за умовами якого ТОВ «Абріс - Н» продало, а ТОВ «Будівельна компанія «Гіперіон» придбало під`їзну залізничну колію при станції Одеса-Застава- 1, яка примикає до неї стрілочним переводом № 142 Одеської залізниці; Відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у якому містяться запис про зареєстроване право власності на об`єкт нерухомого майна, до складу якого входять складові вказаної залізничної під`їзної колії.

В той же час, згідно матеріалів справи, в ході розгляду справи № 5017/2749/2012 про банкрутство ВАТ «Одеський ДБК» судом було встановлено, що залізнична під`їзна колія, яка примикає стрілочним переводом № 142 до станції Одеса-Застава-1, з власності ВАТ «Одеський ДБК» не вибувала, а ТОВ «Абріс - Н» та ТОВ «Будівельна компанія «Гіперіон» права власності на вказану під`їзну колію не набували, що підтверджується наступним.

Так, ліквідатор ВАТ «Одеський ДБК» Колмикова Т.О. з метою встановлення обставин, що стосуються залізничної під`їзної колії, яка примикає стрілочним переводом № 142 до станції Одеса-Застава-1, зверталась із запитами до Регіональної Філії «Одеська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця».

У відповідь на один із запитів від Одеської залізниці отримано лист від 17.10.2017 за вих. №НЗ 1-01/534, з якого вбачається, що у 2013 році до ВСП «Одеська дирекція залізничний перевезень» Одеської залізниці ТОВ «Абріс - Н» надано звернення про укладення договору на експлуатацію під`їзної колії, яка примикає стрілочним переводом № 142 до парної горловини Нового парку станції Одеса-Застава-1. Для підтвердження права власності на залізничну під`їзну колію ТОВ «Абріс - Н» був наданий договір про реальний розподіл промислової бази від 12.02.2008 року, реєстр. № 336, згідно якого 37/100 частин промислової бази, яка знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Промислова, буд. 31, належить ТОВ «Абріс - Н» на підставі договору купівлі-продажу від 14.12.2007 № 14682.

Отже, ТОВ «Абріс - Н» вперше звернулось на адресу Одеської залізниці лише в 2013 році. При цьому, звертаючись до Одеської залізниці, ТОВ «Абріс-Н» в якості правоустановчого документу надало не договір купівлі-продажу залізничної під`їзної колії від 19.01.2010 року, який надавався до суду в ході розгляду справи № 5017/2749/2012, а договір про реальний поділ промислової бази від 12.02.2008 року, реєстровий № 336.

Окрім того,листом від08.11.2017року завих.№ НЗ-1-1/618на адресуліквідатора ВАТ«Одеський ДБК»Одеською залізницеюнадано,зокрема,засвідчену копіюдовідки ВАТ«Одеський ДБК»«Про залізничнугілку» безномеру табез дати,у відповідностідо якоїпід`їзна залізничнаколія заадресою;м.Одеса,вул.Промислова,31,яка примикаєдо станціїОдеса-Застава-1,станом на01жовтня 2010року набалансі підприємстване знаходитьсяу зв`язкуз відчуженнямбудівель таспоруд навказаній територіїна користьтретіх осіб,засвідчену копіюлиста-зверненняТОВ «Абріс-Н» №17від 22.10.2013року наім`я начальникаОдеської дирекціїзалізничних перевезень,відповідно доякого ТОВ«Абріс-Н»просило організуватиобстеження під`їзноїколії натериторії Одеськогодомобудівельного комбінатупо вул.Промислова,31у м.Одесі дляможливості укладеннядоговору наексплуатацію під`їзноїколії,яка примикаєдо станціїОдеса-Застава-1,та засвідченукопію листаТОВ «Абріс-Н»без датита безномеру «Пробалансову приналежність»,згідно якогозалізнична під`їзна колія, яка примикає стрілочним переводом № 142 до станції Одеса-Застава-1, станом на 01 квітня 2014 року знаходиться на балансі ТОВ «Абріс-Н».

Проте, аналізуючи зміст вищевказаних документів, можливо дійти висновку, що ці документи не могли слугувати правовою підставою для переходу права власності на залізничну під`їзну колію при станції Одеса-Застава-1, яка примикає до неї стрілочним переводом № 142, від ВАТ «Одеський ДБК» до ТОВ «Абріс - Н» та від ТОВ «Абріс - Н» до ТОВ «Будівельна компанія «Гіперіон», у зв`язку з чим вказана залізнична під`їзна колія залишилась у власності ВАТ «Одеський ДБК».

Так, дійсно, на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 14.12.2007 ТОВ «Абріс-Н» придбало у ВАТ «Одеський ДБК» 37/100 (тридцять сім сотих) частин промислової бази по вул. Промислова, 31 у м. Одесі. В подальшому між ТОВ «Абріс-Н» та ВАТ «Одеський ДБК» укладений нотаріально посвідчений договір про реальний поділ промислової бази від 12.02.2008 року.

У вказаних договорах сторони визначили перелік об`єктів нерухомості, які увійшли до складу 37/100 (тридцять сім сотих) частин промислової бази по АДРЕСА_3 та які за домовленістю сторін внаслідок поділу спільного майна залишаються у власності ТОВ «Абріс-Н» (абз. 2 пункту 1.2. договору купівлі продажу від 14.12.2007 року, абз. 4 пункту 1 договору про реальній поділ 12.02.2008 року).

В свою чергу, як вбачається з вказаного переліку, залізнична під`їзна колія (її складові) не виступала предметом вищезазначених договорів, а отже вона не відчужувалась. Вищезазначена обставина встановлена в ході розгляду справи № 5017/2749/2012, а отже відповідно до приписів частин 4, 5 статті 82 ЦПК України не підлягає доказуванню.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 346 ЦК України право власності припиняється, зокрема, у разі відчуження власником свого майна.

Отже, суд, враховуючи, що жодних дій щодо відчуження залізничної під`їзної колії, яка примикає до станції Одеса-Застава-1 стрілочним переводом № 142, ВАТ «Одеський ДБК» на користь ТОВ «Абріс - Н» не здійснювало, приймаючи до уваги той факт, що залізнична колія не була предметом ані договору купівлі-продажу від 14.12.2007 року, ані договору про реальній поділ промислової бази від 12.02.2008 року, приходить до висновку, що вказана під`їзна колія залишилась у власності ВАТ «Одеський ДБК».

Суд звертає увагу відповідачів, що на підтвердження вказаного висновку свідчать також наступні обставини.

В 2008 році на ім`я ВАТ «Одеський ДБК» спеціалізованою організацією виготовлений технічний паспорт на вищевказану колію станом на 25.03.2008 рік, а 01.07.2008 року Одеською дирекцією залізничних перевезень Одеської залізниці затверджена Інструкція про порядок обслуговування і організації руху на залізничній під`їзній колії ВАТ «Одеський ДБК».

В подальшому, а саме 01.06.2008 році, між Одеською дирекцією залізничних перевезень Одеської залізниці та ВАТ «Одеський ДБК» як з власником під`їзної колії укладений Договір № 1/29 на експлуатацію залізничної під`їзної колії, яка примикає стрілочним переводом до станції Одеса - Застава-1.

В свою чергу, як вбачається з листа-відповіді Одеської залізниці, ТОВ «Абріс- Н» в якості правоустановчого документу на залізничну під`їзну колію при станції Одеса-Застава-1, яка примикає до неї стрілочним переводом № 142, посилалось на договір про реальний поділ промислової бази від 12.02.2008 року, у відповідності до якого 37/100 частин промислової бази, яка знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Промислова, буд. 31, належить ТОВ «Абріс-Н» на підставі договору купівлі-продажу від 14.12.2007 року.

Отже судом встановлено, що цивільно-правові договори, на які посилалось ТОВ «Абріс-Н» як на правову підставу набуття права власності на залізничну під`їзну колію, укладені раніше ніж виготовлений на ім`я ВАТ «Одеський ДБК» технічний паспорт як на власника під`їзної колії, затверджена Одеською залізницею Інструкція про порядок обслуговування і організації руху на під`їзній колії ВАТ «Одеський ДБК» та укладений між Одеською залізницею та ВАТ «Одеський ДБК» Договір № 1/29 на експлуатацію вказаної колії.

З цього приводу суд зазначає, що якщо залізнична під`їзна колія при станції Одеса- Застава-1, яка примикає стрілочним переводом № 142, була б відчужена на користь ТОВ «Абріс-Н» за договорами купівлі-продажу від 14.12.2007 року та про реальний поділ промислової бази від 12.02.2008 року, були б відсутні правові підстави як для оформлення документації на зазначену колію на ім`я ВАТ «Одеський ДБК», так і для укладення договору на експлуатацію залізничної під`їзної колії з Одеською залізницею.

Що ж стосується договору купівлі-продажу залізничної під`їзної колії від 19.01.2010 року між ТОВ «Абріс - Н» та ВАТ «Одеський ДБК», суд зазначає, що до Одеської залізниці такий договір для підтвердження права власності з боку ТОВ «Абріс-Н» не надавався, що вбачається з відповіді залізниці. З огляду на вказане, можливо стверджувати, що зазначений договір купівлі-продажу взагалі не існував на той час та був складений та підписаний в 2018 році під час судового розгляду справи № 5017/2749/2012 з метою створення видимості того, що залізнична під`їзна колія, що примикає до станції Одеса-Застава 1 стрілочним переводом № 142, нібито відчужувалась ВАТ «Одеський ДБК» на користь ТОВ «Абріс - Н».

Також, з метою підтвердження укладання договору купівлі-продажу залізничної під`їзної колії від 19.01.2010 року між ТОВ «Абріс - Н» та ВАТ «Одеський ДБК», до господарського суду з боку ТОВ «Абріс - Н» надавався акт приймання-передачі грошових коштів від 20.01.2010 року, яким засвідчений факт здійснення розрахунків за договором купівлі-продажу залізничної під`їзної колії від 19.01.2010 року.

В той же час, за загальним правилом, яке закріплено в частині 2 статті 1087 ЦК України, розрахунки між юридичними особами, а також розрахунки за участю фізичних осіб, пов`язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, провадяться в безготівковій формі, а не шляхом передання один одному готівкових коштів.

При цьому, якщо ТОВ «Абріс - Н» все ж таки здійснило платіж в готівковій формі, останнє в особі свого уповноваженого представника повинно було одержати від посадових осіб ВАТ «Одеський ДБК» прибутковий касовий ордер, оскільки відповідно до пункту 10 частини 3 розділу І Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України № 148 від 29.12.2017 року, саме прибутковий касовий ордер, а не акт приймання-передачі коштів, є належним первинним документом, що застосовується для оформлення надходжень готівки в касу підприємства.

Більш того, суд зауважує, що Постановою Правління Національного банку України № 32 від 09.02.2005 року, діючої станом на дату, коли був підписаний акт приймання-передачі грошових коштів, тобто станом на 20.01.2010 року, встановлено граничну суму готівкового розрахунку одного підприємства з іншим протягом одного дня у розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень.

Зазначені обставини у своїй сукупності вказують на те, що ТОВ «Абріс - Н» не здійснювало жодних розрахунків з ВАТ «Одеський ДБК» за договором купівлі-від 19.01.2010, а акт приймання- передачі готівкових коштів від 20.01.2010 року є неналежним та недопустимим доказом, оскільки, по-перше, здійснення готівкового розрахунку між юридичними особами може засвідчуватися не актом приймання-передачі грошових коштів, а прибутковим касовим ордером; по-друге, ТОВ «Абріс - Н» як юридична особа в силу приписів діючого на той час законодавства не могло сплатити в один день готівкою на користь ВАТ «Одеський ДБК» 90 000, 00 гривень, оскільки така сума в дев`ять разів перевищує граничну суму готівкового розрахунку між двома юридичними особами.

Додатково суд зазначає, що вартість залізничної під`їзної колії, яка примикає стрілочним переводом № 142 до станції Одеса-Заетава-1, що наведена в договорі купівлі-продажу від 19.01.2010 року в розмірі 90 000, 00 грн. не відповідає дійсній ринковій вартості, оскільки її вартість занижена більш ніж в 40 разів, оскільки відповідно до звіту незалежної оцінки, проведеної на замовлення ліквідатора ВАТ «Одеський ДБК» Колмикової Т.О., вартість під`їзної залізничної колії, яка примикає до стрілочним переводом № 142 до станції Одеса-Застава-1, становить 3 760 635, 86 гривень.

Судом встановлено, що ТОВ «БК «Гіперіон» та ТОВ «Абріс - Н» при апеляційному перегляді ухвали господарського суду Одеської області від 12.12.2017 року у справі № 5017/2749/2012 посилались на заяву свідка -. ОСОБА_3 , підпис на якій посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Горбань М.В., реєстр. № 537. В той же час, ОСОБА_3 іншою заявою від 08.08.2018 року, реєстр. № 819, підпис на якій посвідчений тим же приватним нотаріусом, відкликала вищезазначену заяву свідка, у зв`язку з чим відповідна заява не має жодного доказового значення.

Крім того, в силу статті 181 ЦК України, Державного класифікатору будівель та споруд ДК 018-2000, Національного стандарту № 2 «Оцінка нерухомого майна», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 28.10.04 року, залізнична під`їзна колія є спорудою, а отже є нерухомим майном.

Згідно ч.1ст.181ЦК України,до нерухомихречей (нерухомемайно,нерухомість)належать земельніділянки,а такожоб`єкти,розташовані наземельній ділянці,переміщення якихє неможливимбез їхзнецінення тазміни їхпризначення. Режим нерухомої речі може бути поширений законом на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об`єкти, а також інші речі, права на які підлягають державній реєстрації.

За приписами статті 657 ЦК України договір купівлі-продажу нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно ж статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, вважається таким з моменту його вчинення (частина 1 статті 236 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 216 вищевказаного Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Таким чином, враховуючи приписи та положення ст.ст. 181, 216, 220, 236, 657 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що залізнична під`їзна колія як об`єкт нерухомості може бути відчужена виключно за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу, оскільки в іншому випадку, такий договір буде вважатися нікчемним, тобто таким, що не породжує будь-яких юридичних наслідків.

В свою чергу, судом встановлено, що договір купівлі-продажу залізничної під`їзної колії від 19.01.2010 року, який укладений між ТОВ «Абріс-Н» та ВАТ «Одеський ДБК», нотаріально не посвідчений, а отже є нікчемним, недійсним в силу закону. При цьому, нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду.

Судом встановлено, що наведене вище стосується і договору купівлі-продажу від 17.06.2016 року, що складений та підписаний між ТОВ «Абріс - Н» та ТОВ «Будівельна компанія «Гіперіон», за умовами якого ТОВ «Абріс - Н» відчужило на користь ТОВ «Будівельна компанія «Гіперіон» залізничну під`їзну колію, яка примикає стрілочним переводом № 142 до Одеса-Застава-1 Одеської залізниці. Вищевказаний договір також нотаріально не посвідчений, а отже в силу ст.ст. 181, 216, 220, 236, 657 ЦК України є нікчемним, недійсним в силу закону.

Вказані обставини встановлені в ході розгляду справи № 5017/2749/2012 про банкрутство ВАТ «Одеський ДБК», у зв`язку з чим такі обставини в силу частини 4 статті 82 Цивільного процесуального кодексу України не підлягають доказування і мають преюдиціальне значення.

Згідно ч. ч. 4, 5 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Щодо довідки ВАТ «Одеський ДБК» б/н б/д про те, що залізнична під`їзна колія на балансі ВАТ «Одеський ДБК» станом на 01.10.2010 року не знаходиться, та щодо листа ТОВ «Абріс-Н» б/н б/д про те, що залізнична під`їзна колія станом на 01.04.2014 року знаходиться на його балансі, суд зазначає наступне, що зняття майна з балансу однією юридичною особою та прийняття цього майна на баланс іншою особою не є доказом права власності, оскільки баланс підприємства (організації) є лише формою бухгалтерського обліку та не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства.

Факт знаходження майна на балансі певної юридичної особи сам по собі не є доказом права власності чи законного володіння.

До того ж, відповідно до частини 1 статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Згідно ж абзацу 1 частини 1 ст. 144 ГК України майнові права та майнові обов`язки суб`єкта господарювання можуть виникати з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

З огляду на вищевказані законодавчі положення суд звертає увагу відповідачів, що простий лист про знаходження майна на балансі суб`єкта господарювання не є підставою для набуття (виникнення) права власності таким суб`єктом на відповідне майно, оскільки таке право могло виникнути лише на підставі правочину (зокрема, договору, що передбачає відчуження, укладеного з дотриманням вимог про його нотаріальне посвідчення), який, як вбачається з викладеного, між ВАТ «Одеський ДБК» та ТОВ «Абріс-Н» ніколи не укладався.

Крім того, суд зазначає, що довідка ВАТ «Одеський ДБК» про те, що під`їзна колія на балансі товариства станом на 01.10.2010 року не знаходиться, та лист ТОВ «Абріс - Н» про те, що під`їзна колія станом на 01.04.2014 року знаходиться на його балансі, не мають притаманних для офіційних документів реквізитів, таких як: дата підписання та вихідний номер, що вказує на їх сумнівне походження.

Згідно протоколу засідання дорожньої комісії Одеської залізниці щодо розгляду пропозицій дирекцій, служб відносно укладення договорів на подання/забирання вагонів, експлуатацію під`їзної колії, складування вантажів у смузі відведення залізниці № НГ-НЗ1-05/131 від 30.08.2013 року, на засіданні дорожньої комісії Одеської залізниці предметом розгляду в тому числі було звернення ВАТ «Одеський ДБК» щодо продовження терміну дії договору на експлуатацію залізничної під`їзної колії до 01.10.2013 року.

З цього приводу суд зазначає, що якщо залізнична під`їзна колія не належала ВАТ «Одеський ДБК» та не знаходилась на його балансі, ВАТ «Одеський ДБК» не зверталось б на адресу Одеської залізниці з проханням продовжити термін дії договору на експлуатацію під`їзної колії, а в Одеської залізниці не було б правових підстав для продовження дії такого договору.

Також, суд звертає увагу відповідачів, що колишнім головним бухгалтером ВАТ «Одеський ДЕК» ОСОБА_4 , яка працювала на вищевказаній посаді з 01.08.1998 року по 28.09.2012 рік включно, заявою від 15.05.2018 року, справжність підпису на якій засвідчено приватним нотаріусом, повідомлено, що в період її роботи на вказаному підприємстві такий актив як залізнична під`їзна колія, яка примикає стрілочним переводом № 142 до залізничної станції Одеса-Застава-1, на користь будь-яких осіб не відчужувався, у зв`язку з чим підстав для зняття (списання) зазначеної колії з балансу підприємства не було. Також, ОСОБА_4 повідомлено, що їй нічого невідомо про те, щоб посадовими особами ВАТ «Одеський ДБК» видавалась довідка без номеру без дати, відповідно до якої вказана залізнична колія станом на 01.10.2010 року не знаходиться на балансі підприємства у зв`язку з відчуженням на користь третіх осіб.

Стосовно інформації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про зареєстроване за ТОВ «Будівельна компанія «Гіперіон», а станом на даний час за ТОВ «Абріс-Н», право власності на об`єкт нерухомого майна, до складу якого входять різні об`єкти нерухомості, в тому числі складові залізничної під`їзної колії, суд зазначає, що вказана інформація внесена до Державному реєстрі прав вперше в 2017 році на підставі довідки про розрахунок ідеальних часток від 11.03.2017 року № 01/03, складеної інженером з технічної інвентаризації нерухомого майна ОСОБА_5 , що працює в штаті ГТП «Вечірня столиця» (код ЄДРПОУ 36657089), хоча в розумінні положень статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» довідка інженера з технічної інвентаризації нерухомого майна не є правоустановчим документом, на підставі якого вносяться дані до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. В свою чергу, як вже вказувалось судом, способом набуття права власності може бути, зокрема, договір, який передбачає відчуження власником свого майна. Такий висновок узгоджується із положеннями, які унормовані в частині 1 статті 328 ЦК України, відповідно до яких право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Крім того, як вбачається із змісту вищезазначеної довідки ПП «Вечірня столиця», інженер з технічної інвентаризації нерухомого майна ОСОБА_5 в якості правоустановчих документів ТОВ «Будівельна компанія «Гіперіон», що посвідчують право власності останнього на нерухоме майно по АДРЕСА_3 , посилається на два договори купівлі-продажу: договір купівлі-продажу нерухомого майна від 16 червня 2016 року, посвідченого Сазоновою М., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрованого в реєстрі за № 617, за умовами якого ТОВ «БК «Гіперіон» придбало 990/1000 частин промислової бази; договір купівлі-продажу нерухомого майна від 11 березня 2016 року, посвідченого Тверською І.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрованого в реєстрі за № 89, за умовами якого ТОВ «БК «Гіперіон» придбало 10/1000 частин промислової бази.

В свою чергу, як вбачається з вказаних договорів, будь-яка залізнична під`їзна колія, в тому числі складові залізничної під`їзної колії, яка примикає стрілочним переводом № 142 до станції Одеса-Застава-1 Одеської залізниці, у переліку об`єктів нерухомості, що відчужувались за вказаними двома договорами купівлі-продажу на користь ТОВ «БК «Гіперіон», відсутні.

Таким чином, суд дійшов висновку, що інженер з технічної інвентаризації нерухомого майна ОСОБА_5 , що працює в штаті ПП «Вечірня столиця» (код ЄДРПОУ 36657089), у довідці про розрахунок ідеальних часток від 11.03.2017 року за вих. № 01/03 безпідставно розширив перелік об`єктів нерухомості, що належить ТОВ «Будівельна компанія «Гіперіон», тим самим вніс до офіційного документу недостовірні відомості про належність ТОВ «Будівельна компанія «Гіперіон» складових залізничної під`їзної колії, яка примикає до станції Одеса-Застава-1 стрілочним переводом № 142, які насправді останньому не належать.

Підсумовуючи вищевикладене, беручи до уваги встановлені в ході розгляду справи обставини у справі № 5017/2749/2012, суд дійшов єдиного обґрунтованого висновку про те, що ТОВ «Абріс - Н» та ТОВ «Будівельна компанія «Гіперіон» не набували права власності на під`їзну колію, яка примикає стрілочним переводом № 142 до станції Одеса-Застава-1.

Судом встановлено, що після включення залізничної під`їзної колії, яка примикає стрілочним переводом № 142 до станції Одеса-Застава-1 Одеської залізниці до складу ліквідаційної маси ВАТ «Одеський ДБК» на підставі ухвали господарського суду Одеської області від 12.12.2017 року у справі № 5017/2749/2012, залишеної без змін судами апеляційної та касаційної інстанції, вищевказана залізнична під`їзна колія виставлена ліквідатором ВАТ «Одеський ДБК» Колмиковою Т.О. на продаж шляхом проведення торгів у формі аукціону, як це визначено положеннями ст.ст. 44, 49 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», що діяла на момент вказаних правовідносин.

09.02.2018 року відбувся повторний аукціон з продажу майна банкрута ВАТ «Одеський ДБК» залізничної під`їзної колії, яка примикає до станції Одеса-Застава-1 стрілочним переводом № 142, переможцем якого був визнаний позивач ОСОБА_1 , як учасник, який запропонував найбільшу ціну за виставлене до продажу на аукціоні майно.

13.02.2018 року з огляду на здійснення повного розрахунку за придбане на аукціоні майно та на виконання положень статті 75 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», що була чинна на момент вказаних правовідносин, між ліквідатором ВАТ «Одеський ДБК» Колмиковою Т.О, та ОСОБА_1 підписаний акт передання права власності на нерухоме майно - залізничну під`їзну колію при станції Одеса-Застава-1, яка примикає до неї стрілочним переводом № 142.

23.04.2018 року відбулось нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу залізничної під`їзної колії, укладеного за результатами аукціону між ВАТ «Одеський ДБК» та ОСОБА_1 , як це передбачено частиною 4 статті 50 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Судом встановлено, що результати аукціону з продажу залізничної під`їзної колії при станції Одеса-Застава-1, яка примикає до неї стрілочним переводом № 142, що відбувся 09.02.2018 року, були оскаржені до господарського суду Одеської області ТОВ «Будівельна компанія «Гіперіон», яке на час подання відповідної заяви до суду відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно значилось власником складових вказаної під`їзної колії.

14.05.2019 року ухвалою господарського суду Одеської області у справі № 5017/2749/2012 відмовлено у задоволенні заяви ТОВ «Будівельна компанія «Гіперіон» про визнання аукціону від 09.02.2018 з продажу майна ВАТ «Одеський ДБК» недійсним.

27.06.2019 року постановою Південно-західного апеляційного господарського суду зазначена ухвала місцевого господарського суду залишена без змін. Залишаючи без змін ухвалу господарського суду Одеської області від 14.05.2019 у справі № 5017/2749/2012, зазначив, що усі правочини, на які посилалось ТОВ «Будівельна компанія «Гіперіон» та ТОВ «Абріс - Н» в ході розгляду справи, в тому числі дії щодо включення колії до складу ЦМК та державної реєстрації права власності, не с належними та допустимими доказами вибуття залізничної під`їзної колії із власності банкрута до моменту її продажу на аукціоні в порядку, передбаченому законодавством про банкрутство.

21.11.2019 року постановою Касаційного господарського суду Верховного Суду залишено без змін постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.06.2019 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 14.05.2019 року у справі № 5017/2749/2012. При цьому, слід зазначити, що Верховний Суд визнав вірним висновок суду апеляційної інстанції про те, що усі правочини, на які посилалось як ТОВ «Будівельна компанія «Гіперіон», так і ТОВ «Абріс - Н», в тому числі дії щодо включення колії до складу ЦМК та державної реєстрації права власності, не є належними та допустимими доказами вибуття спірної під`їзної колії із власності банкрута до моменту її продажу на аукціоні.

Таким чином, враховуючи усе вищезазначене, суд дійшов висновку, що в ході судового розгляду справи № 5017/2749/2012 встановлено, що єдиним власником залізничної під`їзної колії, яка примикає стрілочним переводом № 142 до станції Одеса-Застава-1 Одеської залізниці, є позивач - ОСОБА_1 , який придбав вказану колію на аукціону, що проводився в межах справи про банкрутство ВАТ «Одеський ДБК», а ТОВ «Будівельна компанія «Гіперіон» та ТОВ «Абріс - Н» жодних прав на таке майно не мають.

Однак, не дивлячись на усе вищевикладене, ТОВ «Будівельна компанія «Гіперіон» та ТОВ «Абріс - Н», будучи учасниками справи № 5017/2749/2012, достовірно знаючи про факт прийняття Одеським апеляційним господарським судом постанови від 11.06.2018 року у вищевказаній справі, якою залишено без змін ухвалу господарського суду Одеської області від 12.12.2017 року про включення до складу ліквідаційної маси ВАТ «Одеський ДБК» залізничної під`їзної колії при станції Одеса-Застава-1, що примикає до неї стрілочним переводом № 142, розуміючи, що право власності ТОВ «Будівельна компанія «Гіперіон» на вищевказану колію спростовано в судовому порядку, а також той факт, що законним власником колії є ОСОБА_1 , 06.02.2019 року уклали між собою договір купівлі-продажу 04/100 частки будівель та споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_2 , за умовами якого ТОВ «Будівельна компанія «Гіперіон» у складі 04/100 частки відчужило на користь ТОВ «Абріс - Н», серед іншого, складові залізничної під`їзної колії, що примикає стрілочним переводом № 142 до станції Одеса-Застава-1.

Як вже вказувалось, на підставі вказаного договору купівлі-продажу 04/100 частки будівель та споруд до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесені відповідні відомості.

Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності правочину. Зокрема, частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частина 1, 3 статті 215 ЦК України передбачає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю (частина 1 статті 216 Цивільного кодексу України). Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, о недійсним з моменту його вчинення (частина 1 статті 236 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положень статті 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.

Таким чином, приймаючи до увагу, що у відповідності до чинних судових рішень у справі № 5017/2749/2012 встановлено, що залізнична під`їзна колія, яка примикає стрілочним переводом № 142 до станції Одеса-Застава-1, з власності ВАТ «Одеський ДБК» не вибувала до моменту її продажу на аукціоні, здійснене ТОВ «Будівельна компанія «Гіперіон» відчуження залізничної під`їзної колії у вигляді її складових на користь ТОВ «Абріс - Н» шляхом укладення договору купівлі-продажу 04/100 частки будівель та споруд від 06.02.2019, є незаконним та порушує майнові права та законні інтереси позивача - ОСОБА_1 .

Враховуючи вказане, судом встановлено, що договір 04/100 частки будівель та споруд від 06.02.2019 року, що укладений між ТОВ «Будівельна компанія «Гіперіон» та ТОВ «Абріс - Н», щодо продажу у складі 04/100 частки будівель та споруд, розташованих за адресою; АДРЕСА_2 , складових залізничної під`їзної колії, що примикає стрілочним переводом № 142 до станції Одеса-Застава-1, без додержання частини 1 статті 203 ЦК України, внаслідок чого такий договір відповідно до частин 1, З статті 215, статті 217 Цивільного кодексу України підлягає визнанню недійсним судом на вимогу ОСОБА_1 , як заінтересованої особи, в частині відчуження майна, що належить позивачу.

При цьому, з урахуванням того, що ТОВ «Абріс - Н» в силу положень статті 658 Цивільного кодексу України не могло набути право власності на залізничну під`їзну колію, яка примикає стрілочним переводом № 142 до станції Одеса-Застава-1 Одеської залізниці, проведена в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державна реєстрація права власності на складові вказаної колії за ТОВ «Абріс - Н» є незаконною та такою, що також порушує права та інтереси позивача як дійсного власника вказаної під`їзної колії, у зв`язку з чим у вказаному реєстрі підлягає скасуванню відповідний запис про право власності в частині відомостей про майно, що належить позивачу.

Також, суд заначає, що договір купівлі-продажу від 06.02.2019 року між ТОВ «Будівельна компанія «Гіперіон» та ТОВ «Абріс-Н» складено та підписано в період дії арешту, накладеного приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Гамбалем О.Є., відомості про який були наявні в Державному реєстрі речових прав на нерухоме манно, що підтверджується витягом з реєстру № 134809093 від 17.08.2019 та інформаційною довідкою № 155387576 від 07.02.2019. Дія даного арешту припинена лише 06.05.2019, що підтверджується постановою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Гамбалем О.Є. від тієї ж дати.

Згідно пункту 6 частини 1 статті 24 закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно.

В свою чергу позивач зазначає, що наявність в Єдиному реєстрі заборон запису про заборону відчуження майна є перешкодою для здійснення державним реєстратором реєстраційних дій до того часу, поки таке обтяження не буде зняте.

З огляду на вищевказане, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. безпідставно в період дії зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно обтяження (арешту) прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 35473510 від 06.02.2017 року, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесений запис №30176777 про право власності ТОВ «Абріс - Н» на складові залізничної під`їзної колії, що примикає стрілочним переводом № 142 до станції Одеса-Застава-1 Одеської залізниці.

Також, суд зазначає, що оскаржуваний договір купівлі-продажу від 06.02.2019 року між ТОВ «Будівельна компанія «Гіперіон» та ТОВ «Абріс - Н» укладено в період судового спору про визнання недійсним аукціону з продажу залізничної під`їзної колії, що примикає до станції Одеса-Застава-1 стрілочним переводом № 142, розпочатого в травні 2018 року в межах справи про банкрутство № 5017/2749/2012 за заявою ТОВ «Будівельна компанія «Гіперіон», учасником якої в тому числі було і ТОВ «Абріс - Н».

Отже, судом встановлено, що залізнична під`їзна колія, яка примикає до станції Одеса-Застава-1 стрілочним переводом № 142, знаходиться у фактичному володінні та користуванні ОСОБА_1 , тобто позивач є володіючим власником, що виключає можливість застосовувати в даному випадку механізм захисту прав, визначений нормами ст.ст. 387, 388 Цивільного кодексу України, оскільки позов про витребування майна може бути поданий тільки в тому випадку, коли відповідне майно перебуває у незаконному володінні третьої особи, а тому позивач вимогу про витребування колії з чужого незаконного володіння не заявляє. Позивачем з вищевказаних підстав і не заявляється вимога про повернення виконаного за недійсним правочином. Окрім того, реституція як спосіб захисту прав, що передбачена статтею 216 Цивільного кодексу України, застосовується між сторонами договору, який є нікчемним або визнаного судом, яким позивач не є. Тобто, вимога про застосування реституції не може пред`являтись особою, яка не була стороною такого договору, суд роз`яснює наступне.

Разом з тим, майно позивача на даний час зареєстроване за ТОВ «Абріс - Н», про що внесений відповідний запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Вказаний запис внесений на підставі Договору купівлі-продажу 04/100 частки від 06.02.2009, реєстровий № 338, укладеного між ТОВ «Будівельна компанія «Гіперіон» як Продавцем та ТОВ «Абріс - Н» як Покупцем. В той же час, як вбачається з викладеного, ТОВ «Будівельна компанія «Гіперіон» в силу статті 658 Цивільного кодексу України не мало права відчужувати майно позивача, оскільки не було його власником, а тому ТОВ «Абріс - Н» не могло набути права власності на таке майно.

В свою чергу, за змістом статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним.

Відповідно до статті 217 Цивільного кодексу України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги частину 1 статті 203, частину 1 статті 215, приписи ст.ст. 217, 658 Цивільного кодексу України, а також той факт, що ТОВ «Будівельна компанія «Гіперіон» не набувало права власності на залізничну під`їзну колію (її складові), а отже не могло її (їх) відчужити, суд вважає за можливе задовльнити вимогу про визнання недійсним договору купівлі-продажу 04/100 частки від 06.02.2009, реєстр. № 338, в частині, що стосується відомостей про відчуження майна (складових залізничної під`їзної колії), що належить позивачу.

Щодо позовноївимоги позивача,у якійвін проситьсуд скасувати запис про право власності, який внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 06.02.2019 року за № 30176777 та міститься в розділі, що відкритий на об`єкт нерухомого майна за реєстраційним № 1302637251101, в частині відомостей, відповідно до яких ТОВ «Абріс - Н» значиться власником наступних об`єктів: XIII - виставочна колія (під`їзна колія №1); XV - навантажувально-вивантажувальна колія; XVII - деповська колія; XVIII - вагова колія; XIX - ходова колія; XX - ходова колія; XXI - з`єднувальна колія; XXII - колія відстою вагонів; XXIV - вивантажувальна колія; XXV - навантажувально-з`єднувальна колія; XXIII - навантажувально-вивантажувальна колія; XXVI - рампа; № 2, 5, 7-16 - стрілочний перевід, суд відмовляє у її задоволенні та роз`яснює наступне.

За змістом пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до статті 11 зазначеного Закону, державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

У частині другій статті 26 Закону України№ 1952 , у редакції, чинній до 16.01.2020 року, було унормовано порядок внесення записів до Державного реєстру прав, змін до них та їх скасування. Так, за змістом зазначеної норми у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 01.01.2013, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується.

Однак згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", який набрав чинності з 16.01.2020 року, статтю 26 Закону України№ 1952 викладено у новій редакції.

Так, відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України № 1952, у редакції, чинній із 16.01.2020 року, відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, у розумінні положень наведеної норми у чинній редакції, на відміну від положень частини другої статті 26 Закону України№ 1952 у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Викладене свідчить, що з 16.01.2020 року такого способу захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права закон не передбачає, тому позовна вимога такого способу судового захисту, який в практичному аспекті не зможе забезпечити і гарантувати йому відновлення порушеного права судом відхиляються.

Отже, за змістом цієї правової норми виконанню підлягають виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, тобто до їх переліку не належить судове рішення про скасування запису про проведену державну реєстрацію права, тому починаючи з 16.01.2020 року цей спосіб захисту вже не може призвести до настання реальних наслідків щодо скасування державної реєстрації прав за процедурою, визначеною у Законі України № 1952.

Аналогічні правові висновки наведені у постановах Верховного Суду від 03.09.2020 у справі № 914/1201/19, від 23.06.2020 у справах № 906/516/19, № 905/633/19, № 922/2589/19, від 30.06.2020 у справі № 922/3130/19, від 14.07.2020 у справі № 910/8387/19, від 20.08.2020 у справі № 916/2464/19.

Згідно з ч. 4 ст.263ЦПК України, при виборіі застосуваннінорми правадо спірнихправовідносин судвраховує висновкищодо застосуваннявідповідних нормправа,викладені впостановах ВерховногоСуду.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволенні позову на відповідача.

При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Висновки суду відповідають вимогам норм права, на які посилається суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі. У рішенні суду повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки, які є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

На підставі ст. ст. 6, 13, 181, 203, 215, 217, 220, 253, 256, 257, 261, 266, 525, 526, 530, 658 ЦК України, ст.ст. 4,5, 12, 13, 81, 82, 258-259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до товариства з обмеженою відповідальністю «Абріс-Н» (адреса місцезнаходження офісу: 65062, м. Одеса, пров. Світлий, буд. 13-А), офіс АО «Юридична група України»), товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Гіперіон» (адреса місцезнаходження офісу: 03057, м. Київ, вул. Желябова, буд. 8/4) про визнання договору купівлі-продажу недійсним та скасування запису задовольнити частково.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу 04/100 частки будівель та споруд від 06.02.2019 року, який укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Гіперіон» як продавцем та товариством з обмеженою відповідальністю «Абріс - Н» як покупцем, що посвідчений 06.02.2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою Олени Миколаївни, зареєстрований в реєстрі за № 338, в частині, що стосується відомостей про відчуження товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Гіперіон» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Абріс - Н» наступних об`єктів; ХІІ - виставочна колія (під`їзна колія №1); XV - навантажувально-вивантажувальна колія; XVII - деповська колія; XVIII - вагова колія; XIX - ходова колія; XX - ходова колія; XXI - з`єднувальна колія; XXII - колія відстою вагонів; XXIV - вивантажувальна колія; XXV - навантажувально-з`єднувальна колія; XXIII - навантажувально- вивантажувальна колія; XXVI - рампа; № 2, 5, 7-16 - стрілочний перевід.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Абріс-Н» (код ЄДРПОУ:35473510, адреса місцезнаходження офісу: 65062, м. Одеса, пров. Світлий, буд. 13-А), офіс АО «Юридична група України») на користь ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 420,40 (чотириста двадцять) гривень 40 копійок.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Гіперіон» (код ЄРДПОУ: 39584815, адреса місцезнаходження офісу: 03057, м. Київ, вул. Желябова, буд. 8/4) на користь ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 420,40 (чотириста двадцять) гривень 40 копійок.

В іншій частині позову - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення виготовлено 06.07.2022 року.

Суддя: І.А. Бобуйок