Постанова

від 06.02.2024 по справі 521/1593/20

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/890/24

Справа № 521/1593/20

Головуючий у першій інстанції Бобуйк І.А.

Доповідач Погорєлова С. О.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.02.2024 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі:

головуючого судді: Погорєлової С.О.

суддів: Таварткіладзе О.М., Заїкіна А.П.

за участю секретаря: Зєйналової А.Ф.к.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Абріс-Н» у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Абріс-Н», Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Гіперіон» про визнання договору купівлі-продажу недійсним та скасування запису, на рішення Малиновського районного суду м. Одеси, постановлене під головуванням судді Бобуйок І.А. 04 липня 2022 року у м. Одеса, -

встановила:

У лютому 2020 року до Малиновського районного суду м. Одеси звернувся ОСОБА_1 з позовом до ТОВ «Абріс-Н», ТОВ «Будівельна компанія «Гіперіон» про визнання договору купівлі-продажу недійсним та скасування запису, у якому просив суд: визнати недійсним договір купівлі-продажу 04/100 частки будівель та споруд від 06.02.2019 року, який укладений між ТОВ «Будівельна компанія «Гіперіон» як продавцем та ТОВ «Абріс - Н» як покупцем, що посвідчений 06.02.2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М., зареєстрований в реєстрі за № 338, в частині, що стосується відомостей про відчуження ТОВ «Будівельна компанія «Гіперіон» на користь ТОВ «Абріс-Н» наступних об`єктів; ХІІ - виставочна колія (під`їзна колія №1); XV - навантажувально-вивантажувальна колія; XVII - деповська колія; XVIII - вагова колія; XIX - ходова колія; XX - ходова колія; XXI - з`єднувальна колія; XXII - колія відстою вагонів; XXIV - вивантажувальна колія; XXV - навантажувально-з`єднувальна колія; XXIII - навантажувально- вивантажувальна колія; XXVI - рампа; № 2, 5, 7-16 - стрілочний перевід; скасувати запис про право власності, який внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 06.02.2019 року за № 30176777 та міститься в розділі, що відкритий на об`єкт нерухомого майна за реєстраційним № 1302637251101, в частині відомостей, відповідно до яких ТОВ «Абріс - Н» значиться власником наступних об`єктів: XIII - виставочна колія (під`їзна колія №1); XV - навантажувально-вивантажувальна колія; XVII - деповська колія; XVIII - вагова колія; XIX - ходова колія; XX - ходова колія; XXI - з`єднувальна колія; XXII - колія відстою вагонів; XXIV - вивантажувальна колія; XXV - навантажувально-з`єднувальна колія; XXIII - навантажувально-вивантажувальна колія; XXVI - рампа; № 2, 5, 7-16 - стрілочний перевід; судові витрати, пов`язані з розглядом даної позовної заяви, покласти на відповідачів.

В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 зазначав, що згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у вказаному Реєстрі відкритий розділ на об`єкт нерухомого майна за реєстраційним № 1302637251101. Об`єктом нерухомого майна за вказаним реєстраційним номером є нежитлові будівлі та споруди загальною площею 13597,7 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до запису про право власності за № 30176777, який міститься у вказаному розділі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, ТОВ «Абріс-Н» значиться співвласником будівель та споруд та володіє часткою 04/100 у спільному майні, а до складу належної ТОВ «Абріс-Н» частки входять будівлі та споруди загальною площею 565, 1 кв.м.: літ. «Г1» - трансформаторна площею 32,6 кв.м.; літ. «Р» - побутовий корпус ТЦ площею 532,5 кв.м.; БЗВ № 4, 5; IV - галерея інертних матеріалів; X - басейн; XIII - виставочна колія (під`їзна колія №1); XV - навантажувально- вивантажувальна колія; XVII - деповська колія; XVIII - вагова колія; XIX - ходова колія; XX - ходова колія; XXI - з`єднувальна колія; XXII - колія відстою вагонів; XXIV - вивантажувальна колія; XXV навантажувально-з`єднувальна колія; XXIII - навантажувально-вивантажувальна колія; XXVI - рампа; № 2, 5, 7-16-стрілочний перевід.

ОСОБА_1 вважав, що запис про право власності за номером 30176777, який міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, є таким, що порушує його майнові права та законні інтереси, оскільки такий запис містить відомості про належність ТОВ «Абріс-Н» майна, власником якого є позивач, у зв`язку з чим вищевказаний запис підлягає скасуванню в частині, що стосується належного позивачу майна.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 09.06.2023 року позов ОСОБА_1 було задоволено частково.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу 04/100 частки будівель та споруд від 06.02.2019 року, який укладений між ТОВ «Будівельна компанія «Гіперіон» як продавцем та товариством з обмеженою відповідальністю «Абріс-Н» як покупцем, що посвідчений 06.02.2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М., зареєстрований в реєстрі за № 338, в частині, що стосується відомостей про відчуження товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Гіперіон» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Абріс-Н» наступних об`єктів; ХІІ - виставочна колія (під`їзна колія №1); XV - навантажувально-вивантажувальна колія; XVII - деповська колія; XVIII - вагова колія; XIX - ходова колія; XX - ходова колія; XXI - з`єднувальна колія; XXII - колія відстою вагонів; XXIV - вивантажувальна колія; XXV - навантажувально-з`єднувальна колія; XXIII - навантажувально- вивантажувальна колія; XXVI - рампа; № 2, 5, 7-16 - стрілочний перевід.

Стягнуто з ТОВ «Абріс-Н» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 420,40 грн.

Стягнуто з ТОВ «Будівельна компанія «Гіперіон» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 420,40 грн.

В іншій частині позову - відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ТОВ «Абріс-Н» просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відповідно до змісту позовної заяви, звернення позивача до суду спрямовано на відновлення свого права власності на нерухоме майно. Однак, таке відновлення неможливе без припинення прав діючого власника ТОВ «Абріс-Н», та за відсутності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відповідного запису про право власності ОСОБА_1 на спірне майно.

Таким чином, позивачем обрано неефективний спосіб захисту своїх прав, оскільки задоволення вимоги ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу недійсним не створить для позивача жодних правових наслідків, не захистить та не відновить його права.

Також апелянт посилається на те, що, як вбачається з договору купівлі-продажу від 23.04.2018 року, на який посилається позивач, залізнична під`їзна колія була придбана ОСОБА_1 окремо від промислової бази, що свідчить про порушення ч. 4 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та фактично унеможливлює державну реєстрацію права власності позивача на спірну залізничну колію.

Сторони про розгляд справи на 06.02.2024 рокубули сповіщені належним чином, у судове засідання з`явились представник ТОВ «Абріс-Н» та представник Саласіна М.А., представник ТОВ «Будівельна компанія «Гіперіон» у судове засідання не з`явився.

Колегія суддів зазначає, що згідно зі ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

На підставі викладеного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності представника ТОВ «Будівельна компанія «Гіперіон», який своєчасно і належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга представника ТОВ «Абріс-Н» підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Як вбачається з відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у вказаному Реєстрі відкритий розділ на об`єкт нерухомого майна за реєстраційним № 1302637251101, яким є нежитлові будівлі та споруди загальною площею 13597,7 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до запису про право власності за № 30176777, який міститься у вказаному розділі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, ТОВ «Абріс-Н» значиться співвласником будівель та споруд та володіє часткою 04/100 у спільному майні, а до складу належної ТОВ «Абріс-Н» частки входять будівлі та споруди загальною площею 565, 1 кв.м.: літ. «Г1» - трансформаторна площею 32,6 кв.м.; літ. «Р» - побутовий корпус ТЦ площею 532,5 кв.м..; БЗВ № 4, 5; IV - галерея інертних матеріалів; X - басейн; XIII - виставочна колія (під`їзна колія №1); XV - навантажувально- вивантажувальна колія; XVII - деповська колія; XVIII - вагова колія; XIX - ходова колія; XX - ходова колія; XXI - з`єднувальна колія; XXII - колія відстою вагонів; XXIV - вивантажувальна колія; XXV навантажувально-з`єднувальна колія; XXIII - навантажувально-вивантажувальна колія; XXVI - рампа; № 2, 5, 7-16-стрілочний перевід.

Крім того, з відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що запис про право власності за номером 30176777 був внесений до Реєстру на підставі Договору купівлі-продажу 04/100 частки будівель та споруд від 06.02.2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Салоновою О.М., реєстровий № 338.

Згідно Договору купівлі-продажу 04/100 частки будівель та споруд від 06.02.2019 року, продавцем за вказаним Договором виступило ТОВ «Будівельна компанія «Гіперіон», а покупцем TOB «Абріс - H». За умовами вказаного Договору продавець передав у власність (продав), а покупець прийняв від продавця нерухоме майно у вигляді 04/100 (чотири сотих) частки будівель та споруд загальною площею: 565,1 кв.м., до яких входять наступні будівлі та споруди: літ. «Г1» - трансформаторна площею 32,6 кв.м.; літ. «Р» - побутовий корпус ТЦ площею 532,5 кв.м.; БЗВ № 4, 5; IV - галерея інертних матеріалів; X - басейн; XIII - виставочна колія (під`їзна колія №1); XV - навантажувально-вивантажувальна колія; XVII - деповська колія; XVIII - вагова колія; XIX - ходова колія; XX - ходова колія; XXI - з`єднувальна колія; XXII - колія відстою вагонів; XXIV - вивантажувальна колія; XXV - навантажувально- з`єднувальна колія; XXIII - навантажувально-вивантажувальна колія; XXVI - рампа; № 2, 5, 7-16 - стрілочний перевід, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Однак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що ТОВ «Будівельна компанія «Гіперіон» не могло продати, а ТОВ «Абріс-Н» не могло придбати майно у вигляді наступних об`єктів: XIII - виставочна колія (під`їзна колія №1); XV - навантажувально-вивантажувальна колія; XVII - деповська колія; XVIII - вагова колія; XIX - ходова колія; XX - ходова колія; XXI - з`єднувальна колія; XXII - колія відстою вагонів; XXIV - вивантажувальна колія; XXV - навантажувально-з`єднувальна колія; XXIII - навантажувально- вивантажувальна колія; XXVI - рампа; № 2, 5, 7-16 - стрілочний перевід, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що об`єкти: XIII - виставочна колія (під`їзна колія №1); XV навантажувально-вивантажувальна колія; XVII деповська колія; XVITT вагова колія; XIX ходова колія; XX - ходова колія; XXI - з`єднувальна колія; XXII - колія відстою вагонів; XXIV - вивантажувальна колія; XXV - навантажувально-з`єднувальна колія; XXIII - навантажувально- вивантажувальна колія; XXVI - рампа; № 2, 5, 7-16 - стрілочний перевід, - є складовими залізничної під`їзної колії, що примикає до станції Одеса-Застава-1 стрілочним переводом № 142.

Первісним власником вказаної залізничної колії було Державне підприємство «Одеський домобудівний комбінат», яке у відповідності до Наказу Української державної будівельної корпорації «Укрбуд» № 442 від 15.11.1994 року було перетворено у Відкрите акціонерне товариство «Одеський домобудівний комбінат». В подальшому, постановою господарського суду Одеської області від 24.05.2016 року у справі № 5017/2749/2012 ВАТ «Одеський ДБК» визнано банкрутом, відносно останнього відкрито ліквідаційну процедуру.

Згідно ч. 1 ст. 42 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», яка була чинною на момент вказаних правовідносин, усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси. За змістом ст. ст. 44, 45, 49 вказаного Закону майно, яке було включено до складу ліквідаційної маси банкрута, підлягає продажу шляхом проведення торгів у формі аукціону, а кошти, одержані від реалізації майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів.

12.12.2017 року ухвалою господарського суду Одеської області у справі № 5017/2749/2012 про банкрутство ВАТ «Одеський ДБК», було включено до складу ліквідаційної маси банкрута нерухоме майно (споруду) залізничну під`їзну колію при станції Одеса-Застава-1, яка примикає до неї стрілочним переводом № 142. При цьому, у вказаному судовому рішенні господарським судом прямо відзначено, що боржником не укладалось правочинів, за якими передавалось право власності іншій особі.

Вищевказана ухвала господарського суду про включення до складу ліквідаційної маси банкрута ВАТ «Одеський ДБК» залізничної під`їзної колії була оскаржена ТОВ «Будівельна компанія «Гіперіон» та ТОВ «Абріс-Н» на тій підставі, що належним власником залізничної під`їзної коли при станції Одеса-Застава-1, яка примикає до неї стрілочним переводом № 142, є ТОВ «Будівельна компанія «Гіперіон» з огляду на придбання вказаної колії у ТОВ «Абріс-Н», яке придбало колію у ВАТ «Одеський ДБК».

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 11.06.2018 року у зазначеній справі було відмовлено в задоволенні апеляційної скарги ТОВ «Будівельна компанія «Гіперіон», а постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.02.2019 року відмовлено і у задоволенні апеляційної скарги ТОВ «Абріс - Н». Цими ж постановами залишено без змін ухвалу господарського суду Одеської області від 12.12.2017 року у справі № 5017/2749/2012, якою погоджено питання включення ліквідатором до складу ліквідаційної маси банкрута ВАТ «Одеський ДБК» залізничної під`їзної колії, яка примикає до станції Одеса-Застава-1 стрілочним переводом № 142.

Ухвалою Касаційного господарського суду Верховного Суду від 26.07.2018 року було відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ «Будівельна компанія «Гіперіон», а ухвалою Касаційного господарського суду Верховного Суду від 28.03.2019 року - відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ «Абріс - Н».

Оскаржуючи ухвалу господарського суду Одеської області від 12.12.2017 року, ТОВ «Будівельна компанія «Гіперіон» та ТОВ «Абріс - Н» посилались на те, що ВАТ «Одеський ДБК» відчужило залізничну під`їзну колію, яка примикає до станції Одеса-Застава-1 стрілочним переводом № 142, на користь ТОВ «Абріс - Н», яку останнє відчужило на користь ТОВ «Будівельна компанія «Гіперіон», у зв`язку з чим, за твердженням вказаних юридичних осіб, під`їзна колія не належала ВАТ «Одеський ДБК» та не підлягала включенню до складу ліквідаційної маси банкрута.

На підтвердження обставин вибуття з власності ВАТ «Одеський ДБК» залізничної під`їзної колії з боку ТОВ «Абріс-Н» та ТОВ «БК «Гіперіон» до суду надавались наступні письмові докази: Договір купівлі-продажу від 19.01.2010 року, укладений між ВАТ «Одеський ДБК», як продавцем, та ТОВ «Абріс-Н», як покупцем, нотаріально не посвідчений, за умовами якого ВАТ «Одеський ДБК» нібито продало, а ТОВ «Абріс-Н» нібито придбало під`їзну залізничну колію при станції Одеса-Застава-1, яка примикає до неї стрілочним переводом № 142 Одеської залізниці; Акт приймання-передачі грошових коштів від 20.01.2010 року, складеного та підписного між ВАТ «Одеський ДБК» як продавцем та ТОВ «Абріс-Н» як покупцем; Довідка ВАТ «Одеський ДБК» «Про залізничну гілку» без номеру та без дати, згідно якої залізнична під`їзна колія за адресою: м. Одеса, вул. Промислова, 31, яка примикає до станції Одеса-Застава-1, станом на 01.10.2010 року на балансі підприємства не знаходилась у зв`язку із відчуженням будівель та споруд на вказаній території на користь третіх осіб; Лист ТОВ «Абріс-Н» без дати та без номеру «Про балансову приналежність», згідно якого залізнична під`їзна колія, яка примикає стрілочним переводом № 142 до станції Одеса-Застава-1, станом на 01.04.2014 року знаходиться на балансі ТОВ «Абріс-Н»; Заява свідка ОСОБА_2 , підпис на який нотаріально засвідчений, реєстровий № 537; Договір купівлі-продажу від 17.06.2016 року, укладений між ТОВ «Абріс-Н» як продавцем та ТОВ «Будівельна компанія «Гіперіон» як покупцем, за умовами якого ТОВ «Абріс-Н» продало, а ТОВ «Будівельна компанія «Гіперіон» придбало під`їзну залізничну колію при станції Одеса-Застава- 1, яка примикає до неї стрілочним переводом № 142 Одеської залізниці; Відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у якому наявний запис про зареєстроване право власності на об`єкт нерухомого майна, до складу якого входять складові вказаної залізничної під`їзної колії.

Однак, при розгляді судом справи № 5017/2749/2012 про банкрутство ВАТ «Одеський ДБК» було встановлено, що залізнична під`їзна колія, яка примикає стрілочним переводом № 142 до станції Одеса-Застава-1, з власності ВАТ «Одеський ДБК» не вибувала, а ТОВ «Абріс-Н» та ТОВ «Будівельна компанія «Гіперіон» права власності на вказану під`їзну колію не набували, що підтверджується наступними обставинами.

Ліквідатор ВАТ «Одеський ДБК» Колмикова Т.О. з метою встановлення обставин, що стосуються залізничної під`їзної колії, яка примикає стрілочним переводом № 142 до станції Одеса-Застава-1, зверталась із запитами до Регіональної Філії «Одеська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця».

У відповідьна одиніз запитіввід Одеськоїзалізниці булоотримано листвід 17.10.2017за вих.№НЗ 1-01/534,з якоговбачається,що у2013році доВідокремленого структурногопідрозділу «Одеськадирекція залізничнийперевезень» Одеської залізниці від ТОВ «Абріс-Н» було надано звернення про укладення договору на експлуатацію під`їзної колії, яка примикає стрілочним переводом № 142 до парної горловини Нового парку станції Одеса-Застава-1. Для підтвердження права власності на залізничну під`їзну колію ТОВ «Абріс-Н» був наданий договір про реальний розподіл промислової бази від 12.02.2008 року, реєстр. № 336, згідно якого 37/100 частин промислової бази, яка знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Промислова, буд. 31, належить ТОВ «Абріс-Н» на підставі договору купівлі-продажу від 14.12.2007 № 14682.

Таким чином, встановленим є факт, що ТОВ «Абріс-Н» вперше звернулось на адресу Одеської залізниці лише в 2013 році. При цьому, звертаючись до Одеської залізниці, ТОВ «Абріс-Н» в якості правоустановчого документу надало не договір купівлі-продажу залізничної під`їзної колії від 19.01.2010 року, який надавався до суду в ході розгляду справи № 5017/2749/2012, а договір про реальний поділ промислової бази від 12.02.2008 року, реєстровий № 336.

Крім того, листом від 08.11.2017 року за вих. № НЗ-1-1/618 на адресу ліквідатора ВАТ «Одеський ДБК» Одеською залізницею було надано засвідчену копію довідки ВАТ «Одеський ДБК» «Про залізничну гілку» без номеру та без дати, у відповідності до якої під`їзна залізнична колія за адресою; м. Одеса, вул. Промислова, 31, яка примикає до станції Одеса-Застава-1, станом на 01.10.2010 року на балансі підприємства не знаходиться у зв`язку із відчуженням будівель та споруд на вказаній території на користь третіх осіб, засвідчену копію листа-звернення ТОВ «Абріс-Н» № 17 від 22.10.2013 року на ім`я начальника Одеської дирекції залізничних перевезень, відповідно до якого ТОВ «Абріс-Н» просило організувати обстеження під`їзної колії на території Одеського домобудівельного комбінату по вул. Промислова, 31 у м. Одесі для можливості укладення договору на експлуатацію під`їзної колії, яка примикає до станції Одеса-Застава-1, та засвідчену копію листа ТОВ «Абріс-Н» без дати та без номеру «Про балансову приналежність», згідно якого залізнична під`їзна колія, яка примикає стрілочним переводом № 142 до станції Одеса-Застава-1, станом на 01.04.2014 року знаходилась на балансі ТОВ «Абріс-Н».

Однак, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що вищевказані документи не могли слугувати правовою підставою для переходу права власності на залізничну під`їзну колію при станції Одеса-Застава-1, яка примикає до неї стрілочним переводом № 142, від ВАТ «Одеський ДБК» до ТОВ «Абріс-Н» та від ТОВ «Абріс-Н» до ТОВ «Будівельна компанія «Гіперіон», у зв`язку з чим вказана залізнична під`їзна колія залишилась у власності ВАТ «Одеський ДБК».

Дійсно, на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 14.12.2007 ТОВ «Абріс-Н» придбало у ВАТ «Одеський ДБК» 37/100 (тридцять сім сотих) частин промислової бази по вул. Промислова, 31 у м. Одесі. В подальшому, між ТОВ «Абріс-Н» та ВАТ «Одеський ДБК» був укладений нотаріально посвідчений договір про реальний поділ промислової бази від 12.02.2008 року.

У вказаних договорах сторони визначили перелік об`єктів нерухомості, які увійшли до складу 37/100 (тридцять сім сотих) частин промислової бази по АДРЕСА_2 та які, за домовленістю сторін внаслідок поділу спільного майна, залишились у власності ТОВ «Абріс-Н» (абз. 2 пункту 1.2. договору купівлі продажу від 14.12.2007 року, абз. 4 пункту 1 договору про реальній поділ 12.02.2008 року).

Однак, спірна залізнична під`їзна колія (її складові) не виступала предметом вищезазначених договорів, у зв`язку із чим вона не могла бути відчуженою. Вищезазначена обставина встановлена в ході розгляду справи № 5017/2749/2012, а тому, згідно приписів ч. 4, 5 ст. 82 ЦПК України, не підлягає доказуванню.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 346 ЦК України право власності припиняється, зокрема, у разі відчуження власником свого майна.

На підставі викладеного суд першої інстанції, врахувавши, що жодних дій стосовно відчуження залізничної під`їзної колії, яка примикає до станції Одеса-Застава-1 стрілочним переводом № 142, ВАТ «Одеський ДБК» на користь ТОВ «Абріс-Н» не здійснювало, прийнявши до уваги той факт, що залізнична колія не була предметом ані договору купівлі-продажу від 14.12.2007 року, ані договору про реальній поділ промислової бази від 12.02.2008 року, дійшов правильного висновку, що вказана під`їзна колія залишилась у власності ВАТ «Одеський ДБК».

На підтвердження вказаного висновку свідчать також наступні обставини.

Так, у 2008 році на ім`я ВАТ «Одеський ДБК» спеціалізованою організацією був виготовлений технічний паспорт на вищевказану колію станом на 25.03.2008 року, а 01.07.2008 року Одеською дирекцією залізничних перевезень Одеської залізниці була затверджена Інструкція про порядок обслуговування і організації руху на залізничній під`їзній колії ВАТ «Одеський ДБК».

В подальшому, 01.06.2008 року, між Одеською дирекцією залізничних перевезень Одеської залізниці та ВАТ «Одеський ДБК», як з власником під`їзної колії, був укладений Договір № 1/29 на експлуатацію залізничної під`їзної колії, яка примикає стрілочним переводом до станції Одеса - Застава-1.

В свою чергу, як вбачається з листа-відповіді Одеської залізниці, ТОВ «Абріс-Н» в якості правоустановчого документу на залізничну під`їзну колію при станції Одеса-Застава-1, яка примикає до неї стрілочним переводом № 142, посилалось на договір про реальний поділ промислової бази від 12.02.2008 року, згідно якого 37/100 частин промислової бази, яка знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Промислова, буд. 31, належить ТОВ «Абріс-Н» на підставі договору купівлі-продажу від 14.12.2007 року.

Таким чином, наявними у матеріалах справи доказами встановлено, що цивільно-правові договори, на які посилалось ТОВ «Абріс-Н», як на правову підставу набуття права власності на залізничну під`їзну колію, були укладені раніш, ніж виготовлений на ім`я ВАТ «Одеський ДБК» технічний паспорт як на власника під`їзної колії, та затверджена Одеською залізницею Інструкція про порядок обслуговування і організації руху на під`їзній колії ВАТ «Одеський ДБК» та укладений між Одеською залізницею та ВАТ «Одеський ДБК» Договір № 1/29 на експлуатацію вказаної колії.

З цього приводу судом вірно враховано, що якщо залізнична під`їзна колія при станції Одеса- Застава-1, яка примикає стрілочним переводом № 142, була б відчужена на користь ТОВ «Абріс-Н» за договорами купівлі-продажу від 14.12.2007 року та про реальний поділ промислової бази від 12.02.2008 року, то були б відсутні правові підстави як для оформлення документації на зазначену колію на ім`я ВАТ «Одеський ДБК», так і для укладення договору на експлуатацію залізничної під`їзної колії з Одеською залізницею.

Щодо договору купівлі-продажу залізничної під`їзної колії від 19.01.2010 року між ТОВ «Абріс-Н» та ВАТ «Одеський ДБК», то до Одеської залізниці такий договір для підтвердження права власності з боку ТОВ «Абріс-Н» не надавався, що вбачається з відповіді залізниці. Вказані обставини дали суду першої інстанції обґрунтовану можливість стверджувати, що зазначений договір купівлі-продажу взагалі не існував на той час, та був складений та підписаний в 2018 році під час судового розгляду справи № 5017/2749/2012 з метою створення видимості того, що залізнична під`їзна колія, що примикає до станції Одеса-Застава 1 стрілочним переводом № 142, нібито відчужувалась ВАТ «Одеський ДБК» на користь ТОВ «Абріс-Н».

Крім того, з метою підтвердження укладання договору купівлі-продажу залізничної під`їзної колії від 19.01.2010 року між ТОВ «Абріс-Н» та ВАТ «Одеський ДБК», до господарського суду з боку ТОВ «Абріс-Н» надавався акт приймання-передачі грошових коштів від 20.01.2010 року, яким засвідчений факт здійснення розрахунків за договором купівлі-продажу залізничної під`їзної колії від 19.01.2010 року.

Однак, колегія суддів погоджується із висновком суду про те, що за загальним правилом, яке закріплено в ч. 2 ст. 1087 ЦК України, розрахунки між юридичними особами, а також розрахунки за участю фізичних осіб, пов`язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, провадяться в безготівковій формі, а не шляхом передання один одному готівкових коштів.

При цьому, якщо ТОВ «Абріс-Н» все ж таки здійснило платіж в готівковій формі, останнє в особі свого уповноваженого представника повинно було одержати від посадових осіб ВАТ «Одеський ДБК» прибутковий касовий ордер, оскільки згідно п. 10 ч. 3 розд. І Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України № 148 від 29.12.2017 року, саме прибутковий касовий ордер, а не акт приймання-передачі коштів, є належним первинним документом, що застосовується для оформлення надходжень готівки в касу підприємства.

Крім того, Постановою Правління Національного банку України № 32 від 09.02.2005 року, діючої станом на дату, коли був підписаний акт приймання-передачі грошових коштів - 20.01.2010 року, було встановлено граничну суму готівкового розрахунку одного підприємства з іншим протягом одного дня у розмірі 10000 грн.

Зазначені обставини у своїй сукупності достеменно вказують на те, що ТОВ «Абріс-Н» не здійснювало жодних розрахунків з ВАТ «Одеський ДБК» за договором купівлі-продажу від 19.01.2010 року, а акт приймання-передачі готівкових коштів від 20.01.2010 року є неналежним та недопустимим доказом, оскільки, по-перше, здійснення готівкового розрахунку між юридичними особами може засвідчуватися не актом приймання-передачі грошових коштів, а прибутковим касовим ордером; по-друге, ТОВ «Абріс-Н», як юридична особа, в силу приписів діючого на той час законодавства не могло сплатити в один день готівкою на користь ВАТ «Одеський ДБК» 90000 грн., оскільки така сума в дев`ять разів перевищує граничну суму готівкового розрахунку між двома юридичними особами.

Додатково слід зазначити, що вартість залізничної під`їзної колії, яка примикає стрілочним переводом № 142 до станції Одеса-Заетава-1, вказана у договорі купівлі-продажу від 19.01.2010 року в сумі 90000 грн. не відповідає дійсній ринковій вартості, та її вартість була занижена більш ніж в 40 разів, оскільки відповідно до звіту незалежної оцінки, проведеної на замовлення ліквідатора ВАТ «Одеський ДБК» Колмикової Т.О., вартість під`їзної залізничної колії, яка примикає до стрілочним переводом № 142 до станції Одеса-Застава-1, становить 3760635,86 грн.

Судом першої інстанції також було встановлено, що ТОВ «БК «Гіперіон» та ТОВ «Абріс-Н», при апеляційному перегляді ухвали господарського суду Одеської області від 12.12.2017 року у справі № 5017/2749/2012, посилались на заяву свідка - ОСОБА_2 , підпис на якій посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Горбань М.В., реєстр. № 537. Однак, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 іншою заявою від 08.08.2018 року, реєстр. № 819, підпис на якій посвідчений тим же приватним нотаріусом, відкликала вищезазначену заяву свідка, у зв`язку із чим відповідна заява не є належним доказом у справі.

Крім того, колегія суддів погоджується із висновком суду про те, що згідно положень ст. 181 ЦК України, Державного класифікатору будівель та споруд ДК 018-2000, Національного стандарту № 2 «Оцінка нерухомого майна», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 28.10.04 року, залізнична під`їзна колія є спорудою, а отже є нерухомим майном.

Згідно ч. 1 ст. 181 ЦК України, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Режим нерухомої речі може бути поширений законом на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об`єкти, а також інші речі, права на які підлягають державній реєстрації.

Згідно ст. 657 ЦК України, договір купівлі-продажу нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно ст. 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, вважається таким з моменту його вчинення (ч. 1 ст. 236 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Таким чином, враховуючи приписи та положення ст. ст. 181, 216, 220, 236, 657 ЦК України, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що залізнична під`їзна колія, як об`єкт нерухомості, може бути відчужена виключно за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу, оскільки в іншому випадку, такий договір буде вважатися нікчемним, тобто таким, що не породжує будь-яких юридичних наслідків.

Таким чином, оскільки договір купівлі-продажу залізничної під`їзної колії від 19.01.2010 року, укладений між ТОВ «Абріс-Н» та ВАТ «Одеський ДБК», нотаріально не був посвідчений, тому він є нікчемним в силу закону. При цьому, нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду.

Як вірно зазначено у оскаржуваному судовому рішенні, наведене вище стосується і договору купівлі-продажу від 17.06.2016 року, складеного та підписаного між ТОВ «Абріс-Н» та ТОВ «Будівельна компанія «Гіперіон», згідно якого ТОВ «Абріс-Н» відчужило на користь ТОВ «Будівельна компанія «Гіперіон» залізничну під`їзну колію, яка примикає стрілочним переводом № 142 до Одеса-Застава-1 Одеської залізниці. Вищевказаний договір також нотаріально не посвідчений, а отже, в силу ст. ст. 181, 216, 220, 236, 657 ЦК України, є нікчемним в силу закону.

Вказані обставини були встановлені в ході розгляду справи № 5017/2749/2012 про банкрутство ВАТ «Одеський ДБК», у зв`язку з чим такі обставини, в силу положень ч. 4 ст. 82 ЦПК України, не підлягають доказуванню і мають преюдиціальне значення для розгляду даної справи.

Щодо довідки ВАТ «Одеський ДБК» б/н б/д про те, що залізнична під`їзна колія на балансі ВАТ «Одеський ДБК» станом на 01.10.2010 року не знаходиться, та щодо листа ТОВ «Абріс-Н» б/н б/д про те, що залізнична під`їзна колія станом на 01.04.2014 року знаходиться на його балансі, то колегія суддів погоджується із висновком суду про те, що зняття майна з балансу однією юридичною особою та прийняття цього майна на баланс іншою особою не є доказом права власності, оскільки баланс підприємства (організації) є лише формою бухгалтерського обліку та не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства.

Сам лише факт знаходження майна на балансі певної юридичної особи не може доказом права власності чи законного володіння.

Крім того, згідно ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Згідно абз. 1 ч. 1 ст. 144 ГК України майнові права та майнові обов`язки суб`єкта господарювання можуть виникати з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Таким чином, простий лист про знаходження майна на балансі суб`єкта господарювання не є підставою для набуття (виникнення) права власності таким суб`єктом на відповідне майно, оскільки таке право могло виникнути лише на підставі правочину (зокрема, договору, що передбачає відчуження, укладеного з дотриманням вимог про його нотаріальне посвідчення), який, як вбачається з викладеного, між ВАТ «Одеський ДБК» та ТОВ «Абріс-Н» ніколи не укладався.

Крім того, довідка ВАТ «Одеський ДБК» про те, що під`їзна колія на балансі товариства станом на 01.10.2010 року не знаходиться, та лист ТОВ «Абріс - Н» про те, що під`їзна колія станом на 01.04.2014 року знаходиться на його балансі, не мають притаманних для офіційних документів реквізитів, таких як: дата підписання та вихідний номер, що вказує на їх сумнівне походження.

Згідно протоколу засідання дорожньої комісії Одеської залізниці щодо розгляду пропозицій дирекцій, служб відносно укладення договорів на подання/забирання вагонів, експлуатацію під`їзної колії, складування вантажів у смузі відведення залізниці № НГ-НЗ1-05/131 від 30.08.2013 року, на засіданні дорожньої комісії Одеської залізниці предметом розгляду в тому числі було звернення ВАТ «Одеський ДБК» щодо продовження терміну дії договору на експлуатацію залізничної під`їзної колії до 01.10.2013 року.

З цього приводу судом зазначено, що якщо б залізнична під`їзна колія не належала ВАТ «Одеський ДБК» та не знаходилась на його балансі, то ВАТ «Одеський ДБК» не зверталось б на адресу Одеської залізниці з проханням продовжити термін дії договору на експлуатацію під`їзної колії, а в Одеської залізниці не було б правових підстав для продовження дії такого договору.

Також, колишнім головним бухгалтером ВАТ «Одеський ДЕК» ОСОБА_3 , яка працювала на вищевказаній посаді з 01.08.1998 року по 28.09.2012 рік включно, заявою від 15.05.2018 року, справжність підпису на якій засвідчено приватним нотаріусом, було повідомлено, що в період її роботи на вказаному підприємстві такий актив, як залізнична під`їзна колія, яка примикає стрілочним переводом № 142 до залізничної станції Одеса-Застава-1, на користь будь-яких осіб не відчужувався, у зв`язку з чим підстав для зняття (списання) зазначеної колії з балансу підприємства не було. Також ОСОБА_3 повідомлено, що їй нічого невідомо про те, щоб посадовими особами ВАТ «Одеський ДБК» видавалась довідка без номеру без дати, відповідно до якої вказана залізнична колія станом на 01.10.2010 року не знаходиться на балансі підприємства у зв`язку з відчуженням на користь третіх осіб.

Щодо інформації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про зареєстроване за ТОВ «Будівельна компанія «Гіперіон», а станом на час розгляду даної справи - за ТОВ «Абріс-Н», право власності на об`єкт нерухомого майна, до складу якого входять різні об`єкти нерухомості, в тому числі складові залізничної під`їзної колії, судом першої інстанції зазначено, що вказана інформація внесена до Державному реєстрі прав вперше в 2017 році на підставі довідки про розрахунок ідеальних часток від 11.03.2017 року № 01/03, складеної інженером з технічної інвентаризації нерухомого майна ОСОБА_4 , що працював в штаті ГТП «Вечірня столиця», хоча в розумінні положень статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», довідка інженера з технічної інвентаризації нерухомого майна не може бути правоустановчим документом, на підставі якого вносяться дані до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. В свою чергу, як вже вказувалось вище, способом набуття права власності може бути, зокрема, договір, який передбачає відчуження власником свого майна. Такий висновок узгоджується із положеннями, які містяться в ч. 1 ст. 328 ЦК України, згідно яких право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Крім того, як вбачається із змісту вищезазначеної довідки ПП «Вечірня столиця», інженер з технічної інвентаризації нерухомого майна ОСОБА_4 в якості правоустановчих документів ТОВ «Будівельна компанія «Гіперіон», що посвідчують право власності останнього на нерухоме майно по АДРЕСА_2 , посилається на два договори купівлі-продажу: договір купівлі-продажу нерухомого майна від 16.06.2016 року, посвідченого Сазоновою М., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрованого в реєстрі за № 617, за умовами якого ТОВ «БК «Гіперіон» придбало 990/1000 частин промислової бази; договір купівлі-продажу нерухомого майна від 11.03.2016 року, посвідченого Тверською І.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрованого в реєстрі за № 89, за умовами якого ТОВ «БК «Гіперіон» придбало 10/1000 частин промислової бази.

Однак, колегія суддів враховує, що будь-яка залізнична під`їзна колія, в тому числі складові залізничної під`їзної колії, яка примикає стрілочним переводом № 142 до станції Одеса-Застава-1 Одеської залізниці, у переліку об`єктів нерухомості, що відчужувались за вказаними двома договорами купівлі-продажу на користь ТОВ «БК «Гіперіон», відсутні.

З вищевказаного можна дійти висновку, що інженер з технічної інвентаризації нерухомого майна ОСОБА_4 у довідці про розрахунок ідеальних часток від 11.03.2017 року за вих. № 01/03 безпідставно розширив перелік об`єктів нерухомості, що належить ТОВ «Будівельна компанія «Гіперіон», тим самим вніс до офіційного документу недостовірні відомості про належність ТОВ «Будівельна компанія «Гіперіон» складових залізничної під`їзної колії, яка примикає до станції Одеса-Застава-1 стрілочним переводом № 142, які насправді останньому не належали.

Підсумовуючи вищевикладене, беручи до уваги встановлені в ході розгляду справи обставини у справі № 5017/2749/2012, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що ТОВ «Абріс-Н» та ТОВ «Будівельна компанія «Гіперіон» не набували права власності на під`їзну колію, яка примикає стрілочним переводом № 142 до станції Одеса-Застава-1.

Також матеріалами справи встановлено, що після включення залізничної під`їзної колії, яка примикає стрілочним переводом № 142 до станції Одеса-Застава-1 Одеської залізниці до складу ліквідаційної маси ВАТ «Одеський ДБК» на підставі ухвали господарського суду Одеської області від 12.12.2017 року у справі № 5017/2749/2012, залишеної без змін судами апеляційної та касаційної інстанції, вищевказана залізнична під`їзна колія була виставлена ліквідатором ВАТ «Одеський ДБК» Колмиковою Т.О. на продаж шляхом проведення торгів у формі аукціону, як це визначено положеннями ст. ст. 44, 49 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», що діяла на момент вказаних правовідносин.

09.02.2018 року відбувся повторний аукціон з продажу майна банкрута ВАТ «Одеський ДБК» залізничної під`їзної колії, яка примикає до станції Одеса-Застава-1 стрілочним переводом № 142, переможцем якого був визнаний позивач ОСОБА_1 , як учасник, який запропонував найбільшу ціну за виставлене до продажу на аукціоні майно.

13.02.2018 року, на підставі здійснення повного розрахунку за придбане на аукціоні майно та на виконання положень ст. 75 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», що була чинна на момент вказаних правовідносин, між ліквідатором ВАТ «Одеський ДБК» Колмиковою Т.О. та ОСОБА_1 був підписаний акт передання права власності на нерухоме майно - залізничну під`їзну колію при станції Одеса-Застава-1, яка примикає до неї стрілочним переводом № 142.

23.04.2018 року відбулось нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу залізничної під`їзної колії, укладеного за результатами аукціону між ВАТ «Одеський ДБК» та ОСОБА_1 , як це передбачено частиною 4 статті 50 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Результати аукціону з продажу залізничної під`їзної колії при станції Одеса-Застава-1, яка примикає до неї стрілочним переводом № 142, що відбувся 09.02.2018 року, були оскаржені до господарського суду Одеської області ТОВ «Будівельна компанія «Гіперіон», яке на час подання відповідної заяви до суду відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно значилось власником складових вказаної під`їзної колії.

14.05.2019 року ухвалою господарського суду Одеської області у справі № 5017/2749/2012 відмовлено у задоволенні заяви ТОВ «Будівельна компанія «Гіперіон» про визнання аукціону від 09.02.2018 року з продажу майна ВАТ «Одеський ДБК» недійсним.

27.06.2019 року постановою Південно-західного апеляційного господарського суду зазначена ухвала місцевого господарського суду була залишена без змін. Залишаючи без змін ухвалу господарського суду Одеської області від 14.05.2019 року у справі № 5017/2749/2012, суд зазначив, що усі правочини, на які посилалось ТОВ «Будівельна компанія «Гіперіон» та ТОВ «Абріс-Н» в ході розгляду справи, в тому числі дії щодо включення колії до складу ЦМК та державної реєстрації права власності, не с належними та допустимими доказами вибуття залізничної під`їзної колії із власності банкрута до моменту її продажу на аукціоні в порядку, передбаченому законодавством про банкрутство.

21.11.2019 року постановою Касаційного господарського суду Верховного Суду було залишено без змін постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.06.2019 року та ухвалу Господарського суду Одеської області від 14.05.2019 року у справі № 5017/2749/2012. При цьому, слід зазначити, що Верховний Суд визнав вірним висновок суду апеляційної інстанції про те, що усі правочини, на які посилалось як ТОВ «Будівельна компанія «Гіперіон», так і ТОВ «Абріс-Н», в тому числі дії щодо включення колії до складу ЦМК та державної реєстрації права власності, не є належними та допустимими доказами вибуття спірної під`їзної колії із власності банкрута до моменту її продажу на аукціоні.

Таким чином, враховуючи усе вищезазначене, суд першої інстанції при розгляді даної справи дійшов вірного висновку, що в ході судового розгляду справи № 5017/2749/2012 було встановлено, що єдиним власником залізничної під`їзної колії, яка примикає стрілочним переводом № 142 до станції Одеса-Застава-1 Одеської залізниці, є позивач - ОСОБА_1 , який придбав вказану колію на аукціоні, що проводився в межах справи про банкрутство ВАТ «Одеський ДБК», а ТОВ «Будівельна компанія «Гіперіон» та ТОВ «Абріс-Н» жодних прав на таке майно не мають.

Однак, не дивлячись на усе вищевикладене, ТОВ «Будівельна компанія «Гіперіон» та ТОВ «Абріс-Н», будучи учасниками справи № 5017/2749/2012, та достовірно знаючи про факт прийняття Одеським апеляційним господарським судом постанови від 11.06.2018 року у вищевказаній справі, якою залишено без змін ухвалу господарського суду Одеської області від 12.12.2017 року про включення до складу ліквідаційної маси ВАТ «Одеський ДБК» залізничної під`їзної колії при станції Одеса-Застава-1, що примикає до неї стрілочним переводом № 142, розуміючи, що право власності ТОВ «Будівельна компанія «Гіперіон» на вищевказану колію спростовано в судовому порядку, а також той факт, що законним власником колії є ОСОБА_1 , 06.02.2019 року уклали між собою договір купівлі-продажу 04/100 частки будівель та споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , за умовами якого ТОВ «Будівельна компанія «Гіперіон» у складі 04/100 частки відчужило на користь ТОВ «Абріс-Н», серед іншого, складові залізничної під`їзної колії, що примикає стрілочним переводом № 142 до станції Одеса-Застава-1.

В наступному, на підставі вказаного договору купівлі-продажу 04/100 частки будівель та споруд, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно були внесені відповідні відомості.

Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності правочину. Зокрема, ч. 1 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частина 1, 3 ст. 215 ЦК України передбачає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю (ч. 1 ст. 216 ЦК України). Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, о недійсним з моменту його вчинення (ч. 1 ст. 236 ЦК України).

Згідно ст. 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.

Таким чином, враховуючи, що чинними судовими рішеннями у справі № 5017/2749/2012 встановлено, що залізнична під`їзна колія, яка примикає стрілочним переводом № 142 до станції Одеса-Застава-1, з власності ВАТ «Одеський ДБК» не вибувала до моменту її продажу на аукціоні, то здійснене ТОВ «Будівельна компанія «Гіперіон» відчуження залізничної під`їзної колії у вигляді її складових на користь ТОВ «Абріс-Н» шляхом укладення договору купівлі-продажу 04/100 частки будівель та споруд від 06.02.2019 року, є незаконним та порушує майнові права та законні інтереси позивача - ОСОБА_1 .

Колегія суддів погоджується із висновком суду про те, що договір 04/100 частки будівель та споруд від 06.02.2019 року, укладений між ТОВ «Будівельна компанія «Гіперіон» та ТОВ «Абріс-Н», на підставі ч. ч. 1, 3 ст. 215, ст. 217 ЦК України підлягає визнанню недійсним судом на вимогу ОСОБА_1 , як заінтересованої особи, в частині відчуження майна, що належить позивачу.

При цьому, з урахуванням того, що ТОВ «Абріс-Н» в силу положень ст. 658 ЦК України не могло набути право власності на залізничну під`їзну колію, яка примикає стрілочним переводом № 142 до станції Одеса-Застава-1 Одеської залізниці, проведена в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державна реєстрація права власності на складові вказаної колії за ТОВ «Абріс-Н» є незаконною та такою, що також порушує права та інтереси позивача як дійсного власника вказаної під`їзної колії, у зв`язку з чим у вказаному реєстрі підлягає скасуванню відповідний запис про право власності в частині відомостей про майно, що належить позивачу.

Також судом першої інстанції вірно зазначено, що договір купівлі-продажу від 06.02.2019 року між ТОВ «Будівельна компанія «Гіперіон» та ТОВ «Абріс-Н» було укладено та підписано в період дії арешту, накладеного приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Гамбалем О.Є., відомості про який були наявні в Державному реєстрі речових прав на нерухоме манно, що підтверджується витягом з реєстру № 134809093 від 17.08.2019 року та інформаційною довідкою № 155387576 від 07.02.2019 року. Дія даного арешту припинена лише 06.05.2019 року, що підтверджується постановою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Гамбалем О.Є. від тієї ж дати.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 24 закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно.

При цьому наявність в Єдиному реєстрі заборон запису про заборону відчуження майна є перешкодою для здійснення державним реєстратором реєстраційних дій до того часу, поки таке обтяження не буде зняте.

З огляду на вказане, суд дійшов правильного висновку, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. безпідставно, в період дії зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно обтяження (арешту), було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 35473510 від 06.02.2017 року, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесений запис №30176777 про право власності ТОВ «Абріс-Н» на складові залізничної під`їзної колії, що примикає стрілочним переводом № 142 до станції Одеса-Застава-1 Одеської залізниці.

Крім того, оскаржуваний договір купівлі-продажу від 06.02.2019 року між ТОВ «Будівельна компанія «Гіперіон» та ТОВ «Абріс-Н» було укладено в період судового спору про визнання недійсним аукціону з продажу залізничної під`їзної колії, що примикає до станції Одеса-Застава-1 стрілочним переводом № 142, розпочатого в травні 2018 року в межах справи про банкрутство № 5017/2749/2012 за заявою ТОВ «Будівельна компанія «Гіперіон», учасником якої в тому числі було і ТОВ «Абріс-Н».

Таким чином, оскільки доведеним є той факт, що залізнична під`їзна колія, яка примикає до станції Одеса-Застава-1 стрілочним переводом № 142, знаходиться у фактичному володінні та користуванні ОСОБА_1 , тобто позивач є володіючим власником вказаного майна.

Колегія суддів також зазначає, що додатковим підтвердженням правомірності набуття ОСОБА_1 права власності на спірне нерухоме майно - залізничну під`їзну колію, є судові рішення, ухвалені судами першої, апеляційної та касаційної інстанції при розгляді справи № 521/15465/21.

З відкритих даних ЄДРСР вбачається, що у вересні 2021 року ТОВ «БК «Гіперіон» звернулось до суду з позовом, у якому просило визнати недійсним договір купівлі-продажу від 23.04.2018 року, укладений між ВАТ «Одеський домобудівельний комбінат» і ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н. А., реєстраційний номер 1872.

Малиновський районний суд м. Одеси рішенням від 21.07.2022 року у справі № 521/15465/21 у задоволенні позовних вимог відмовив.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що позовні вимоги є недоведеними, оскільки позивач належними та допустимими доказами не довів факту виконання робіт з реконструкції спірної колії та належності йому частини цієї колії, тобто не довів наявності порушення прав товариства оспорюваним договором. Таких висновків суд дійшов, проаналізувавши технічну документацію на майно ВАТ «Одеський домобудівний комбінат», згідно з якою довжина спірної колії станом на 01.06.2008 року становила 2707,69 п/м. При цьому суд критично оцінив документи щодо реконструкції товариством колії у встановленому законом порядку або самовільно та вважав недоведеним факт набуття ним прав на майно, врахувавши, що це питання неодноразово вирішувалося при розгляді інших господарських справ за позовами ТОВ «БК «Гіперіон», за результатами розгляду яких товариству було відмовлено у задоволенні пред`явлених вимог. Також суд відхилив доводи відповідача про застосування наслідків пропуску позивачем позовної давності, пославшись на необґрунтованість цих вимог.

Одеський апеляційний суд постановою від 14 лютого 2023 року апеляційну скаргу ТОВ «БК «Гіперіон» залишив без задоволення, а рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 21 липня 2022 року залишив без змін.

Судове рішення суд апеляційної інстанції обґрунтував тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Суд виходив з того, що в ході розгляду справи ТОВ «БК «Гіперіон» не довело факту того, що оспорюваним договором порушено права та охоронювані законом інтереси товариства, що є підставою для визнання спірного договору недійсним.

Постановою Верховного Суду від 29.11.2023 року у справі № 521/15465/21 касаційну скаргу ТОВ «Будівельна компанія «Гіперіон» було залишено без задоволення.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 21.07.2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 14.02.2023 року залишено без змін.

У справі, що переглядається, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що ТОВ «Будівельна компанія «Гіперіон» не є стороною договору купівлі-продажу від 23.04.2018 року, укладеного між ВАТ «Одеський домобудівельний комбінат» і ОСОБА_1 , а отже, позивач зобов`язаний був довести, що оспорюваним договором порушуються його певні права та інтереси, що є умовою надання судового захисту порушеному, невизнаному або оспорюваному праву особи.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційній суд, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, правильно виходили з того, що ТОВ «БК «Гіперіон» не довело факту того, що оспорюваним договором були порушені права та охоронювані законом інтереси товариства. При цьому, суди взяли до уваги обставини, встановлені господарським судом у справі №5 017/2749/2012, які є преюдиційними, та вважали, що власником залізничної під`їзної колії при станції Одеса-Застава-1, яка примикає до неї стрілочним переводом №142, протяжністю 2707,69 п/м, було ВАТ «Одеський домобудівний комбінат». Під час проведення ліквідаційної процедури уповноважений арбітражний керуючий, діючи від імені боржника, здійснив відчуження належного товариству майна шляхом його продажу на аукціоні, законність проведення якого підтверджена відповідним судовим рішенням, що набрало законної сили.

Також апеляційний суд, оцінивши висновок будівельно-технічної експертизи від 09.01.2023 року № 11/07/22 в сукупності з іншими доказами, вважав його неналежним доказом на підтвердження заявлених вимог з огляду на те, що зроблені висновки суперечать іншим доказам у справі. Зокрема, з наданих представником ТОВ «БК «Гіперіон» документів встановлено, що загальна довжина спірної колії становила 2711,61 п/м, що спростовує твердження товариства про здійснення ним реконструкції частини колії у 2017 році, за результатами якої її протяжність була збільшена на 145,38 п. м, та висновок експерта в цій частині. У переважній більшості надані експерту на дослідження документи мають 2017 рік видання. Разом з цим, серед наданих документів вказано технічні паспорти залізничної під`їзної колії від 25.03.2008 року; 1998 року та 2014 року, в яких протяжність колії зазначена як 2707,69 п/м. Дослідницька частина висновку не містить переконливих відомостей щодо залишення поза увагою експерта зазначеної інформації та даних, про те за рахунок якої частини, на його думку, зменшилася довжина колії, яка належала попередньому власнику.

Встановивши, що позивач не довів свого права на майно, яке було предметом спірного договору купівлі-продажу, суди трьох інстанцій при розгляді справи № 521/15465/21 дійшли висновку про те, що позивач не довів факту порушення його прав та інтересів оспорюваним договором.

Колегія суддів враховує, що вказаний вище висновок будівельно-технічної експертизи від 09.01.2023 року № 11/07/22 також був наданий ТОВ «Абріс - Н» суду апеляційної інстанції при розгляді даної справи. Однак, оскільки вказаному висновку вже була надана правова оцінка при розгляді цивільної справи № 521/15465/21, за результатами якої такий висновок був визнаний неприйнятним та неповним, у колегії суддів відсутні підстави для врахування його при розгляді даної справи.

Як вбачається з матеріалів справи, спірне майно, належне позивачу, на час розгляду справи було зареєстроване за ТОВ «Абріс-Н», про що внесений відповідний запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Вказаний запис внесений на підставі Договору купівлі-продажу 04/100 частки від 06.02.2009 року, реєстровий № 338, укладеного між ТОВ «Будівельна компанія «Гіперіон» як продавцем та ТОВ «Абріс-Н» як покупцем. Однак, ТОВ «Будівельна компанія «Гіперіон» в силу ст. 658 ЦК України не мало права відчужувати майно позивача, оскільки не було його власником, а тому ТОВ «Абріс-Н» не могло набути права власності на таке майно.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним.

Згідно ст. 217 ЦК України, недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги положення ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215, приписи ст. ст. 217, 658 ЦК України, а також те, що ТОВ «Будівельна компанія «Гіперіон» не набувало права власності на залізничну під`їзну колію (її складові), а отже не могло її (їх) відчужити, колегія суддів погоджується із висновками суду щодо наявності правових підстав для задоволення вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу 04/100 частки від 06.02.2009 року, реєстр. № 338, в частині, що стосується відомостей про відчуження майна (складових залізничної під`їзної колії), що належить позивачу.

Щодо вимоги ОСОБА_1 про скасування запису про право власності, який внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 06.02.2019 року за № 30176777 та міститься в розділі, що відкритий на об`єкт нерухомого майна за реєстраційним № 1302637251101, в частині відомостей, відповідно до яких ТОВ «Абріс-Н» значиться власником наступних об`єктів: XIII - виставочна колія (під`їзна колія №1); XV - навантажувально-вивантажувальна колія; XVII - деповська колія; XVIII - вагова колія; XIX - ходова колія; XX - ходова колія; XXI - з`єднувальна колія; XXII - колія відстою вагонів; XXIV - вивантажувальна колія; XXV - навантажувально-з`єднувальна колія; XXIII - навантажувально-вивантажувальна колія; XXVI - рампа; № 2, 5, 7-16 - стрілочний перевід, - то судом обґрунтовано відмовлено у її задоволенні, оскільки з 16.01.2020 року такого способу захисту порушених речових прав, як скасування запису про проведену державну реєстрацію права закон не передбачає, у зв`язку із чим позовна вимога такого способу судового захисту, який в практичному аспекті не зможе забезпечити і гарантувати позивачу відновлення порушеного права, судом відхилена.

Аналогічні правові висновки наведені у постановах Верховного Суду від 03.09.2020 року у справі № 914/1201/19, від 14.07.2020 року у справі № 910/8387/19, від 20.08.2020 року у справі № 916/2464/19.

На підставі викладеного, колегія суддів доходить висновку, що, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції, правильно встановивши обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, надавши належну оцінку поданим сторонами доказам, як в цілому, так і кожному окремо, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Необґрунтованими при цьому є доводи апеляційної скаргипредставника ТОВ «Абріс-Н» про те, що ОСОБА_1 обрано неефективний спосіб захисту своїх прав, оскільки задоволення вимоги позивача про визнання договору купівлі-продажу недійсним не створить для позивача жодних правових наслідків, не захистить та не відновить його права.

Колегія суддів зазначає, що оскільки наявними у матеріалах справи доказами встановлений факт, що залізнична під`їзна колія, яка примикає до станції Одеса-Застава-1 стрілочним переводом № 142, знаходиться у фактичному володінні та користуванні ОСОБА_1 , тобто позивач є володіючим власником, то вказані обставини виключають можливість застосування, у даному випадку, механізму захисту прав, визначеного положеннями ст. ст. 387, 388 ЦК України, оскільки позов про витребування майна може бути поданий тільки в тому випадку, коли відповідне майно перебуває у незаконному володінні третьої особи, у зв`язку із чим ОСОБА_1 вимогу про витребування колії з чужого незаконного володіння не заявляє. Позивачем з вищевказаних підстав не заявлялась і вимога про повернення виконаного за недійсним правочином. Крім того, реституція як спосіб захисту прав, що передбачена ст. 216 ЦК України, застосовується між сторонами договору, який є нікчемним або визнаного судом недійсним, яким позивач не є. Тобто, вимога про застосування реституції не може пред`являтись особою, яка не була стороною такого договору.

Також колегія суддів не приймає до уваги додаткові пояснення представника ТОВ «Абріс-Н», надані у зв`язку із ухваленням Верховним Судом постанови від 19.09.2023 року у справі № 521/2770/21.

Так, зі вказаного судового рішення вбачається, що у лютому 2021 року ТОВ «Абріс-Н» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Сіббудінвест» (далі ТОВ «Сіббудінвест»), Товариство з обмеженою відповідальністю «Рамтек Турз» (далі ТОВ «Рамтек Турз»), Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна Компанія «Гіперіон» (далі ТОВ «БК «Гіперіон»), про витребування майна.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 01.11.2022 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 21.02.2023 року, позов ТОВ «Абріс-Н» було задоволено. Витребувано у ОСОБА_1 на користь ТОВ «Абріс-Н» наступне нерухоме майно: літ. «ІІ» фундамент під бетонозмішувальним вузлом, літ. «ІІІ» місце під зберігання інертних матеріалів, літ. «ІV» місце під зберігання хімічних добавок, літ. «V» місце для стоянки авто бетонозмішувачів, літ. «VІ» місце для замивання авто бетонозмішувачів, літ. «VІІ» вимощення, спеціальне покриття вздовж зовнішнього боку стін будинку для захисту фундаментів від атмосферних опадів, літ. «1» приймальний пристрій інертних матеріалів, літ. «2» підземна галерея, літ. «3» зовнішній похилий конвеєр, літ. «4» пристрій для розподілення, завантаження інертних матеріалів, зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; запис про право власності ОСОБА_1 № 25357758 та № 25357190; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1460502451101.

Однак, колегія суддів враховує, що предметом заявлених позовних вимог у справі № 521/2770/21 не було спірне нерухоме майно, яке є предметом позову у даній справі - залізнична під`їзна колія при станції Одеса-Застава-1, яка примикає до неї стрілочним переводом № 142, у зв`язку із чим судові рішення, ухвалені при розгляді цивільної справи № 521/2770/21, не мають правового значення для розгляду даної справи.

Інші докази та обставини, на які посилається ТОВ «Абріс-Н» в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановлені судом дотримані норми матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення.

При зазначених обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно й всебічно дослідив та надав оцінку обставинам по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює. Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 04.07.2022 року постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Абріс-Н» - залишити без задоволення.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 04 липня 2022 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку за правилами ст. 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складений 26 лютого 2024 року.

Головуючий С.О. Погорєлова

Судді А.П. Заїкін

О.М. Таварткіладзе