Рішення

від 29.06.2022 по справі 394/98/21

НОВОАРХАНГЕЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Новоархангельський районний суд Кіровоградської області

26100смт.Новоархангельськ Кіровоградськоїобласті,вул.Слави 26

30.06.22 394/98/21

2/394/12/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМ ЕН ЕМ УК РА ЇН И

Новоархангельський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Краснопольської Л.П.

за участю секретаря судового засідання Гук Н.А.

за участю позивача ОСОБА_1

представників позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

розглянувши увідкритомусудовому засіданні в залі суду в смт Новоархангельськ в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства Баліцького Миколи Васильовича, треті особи: реєстраційна служба Новоархангельського районного управління юстиції Кіровоградської області, Новоархангельська селищна рада Кіровоградської області про усунення перешкод у здійсненні права власності та повернення земельних ділянок,-

В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулася до Новоархангельського районного суду Кіровоградської області з позовом про зобов`язанняусуненняперешкод у здійсненні права власності та зобов`язанняповерненняземельних ділянок,посилаючись нате,що відповідно доДержавного актуна правоприватної власностіна земельнуділянку серіїКР №030051від 23.05.2008року,вона євласником земельноїділянки № НОМЕР_1 з кадастровимномером 3523686500:02:000:0062,площею 5,3404га,з цільовимпризначенням дляведення товарногосільськогосподарського виробництва тавідповідно доДержавного актуна правоприватної власностіна землюсерії КР№3523686502:02:00:063від 05.11.2008року євласником земельноїділянки № НОМЕР_2 ,під кадастровимномером 3523686500:02:000:0804, загальною площею 5,3407 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані на території Скалівсько-Хутірської сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області. Відомості про право власності на земельну ділянку №063 перенесено з державного реєстру земель до державного земельного кадастру на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі ( на місцевості) та присвоєно кадастровий номер 3523686500:02:000:0804. 10.10.2007 року між позивачкою та відповідачем було укладено договір оренди земельної ділянки № НОМЕР_2 площею 5,3407 га під кадастровим номером 3523686500:02:000:0804, який зареєстровано 25.12.2007 року за №73, згідно з умовами якого ОСОБА_1 передала ФГ ОСОБА_4 в строкове платне користування належну їй земельну ділянку строком на 5 років. Дія договору оренди земельної ділянки №063 від 10.10.2007 року припинилася у жовтні 2012 року, оскільки пролонгації дії договору не передбачено. 16.09.2008 року між позивачем та відповідачем в письмовій формі укладено договір оренди земельної ділянки № НОМЕР_3 площею 5,3404 га кадастровий номер 3523686500:02:000:0062, який було зареєстровано 28.11.2008 року за №040837600145. Згідно умов Договору оренди земельної ділянки №062 від 16.09.2008 року строк дії договору 5 років, умов пролонгації дії договору не передбачено. Таким чином, строк дії wmjuj договору сплив у серпні 2013 року. З 05.02.2008 року позивач постійно проживає на території Дніпропетровської області, в зв`язку з чим не має можливості відстежувати всі обставини щодо фактичного використання належних їй земельних ділянок. В листопаді 2017 року, мала намір підписати договір оренди земельних ділянок з новим орендарем. Проте, згідно інформації з Державного земельного кадастру право власності та речові права на земельну ділянку, отриманої з Публічної кадастрової карти України, щодо належної їй земельної ділянки під кадастровим номером 3523686500:02:000:0062 укладено договір оренди від 06.11.2013 року з відповідачем, рівно, як і з належною їй земельною ділянкою під кадастровим номером 3523686500:02:000:0804 також було укладено договір оренди з відповідачем, але без зазначення дати реєстрації.

28.12.2013року державнимреєстратором Реєстраційноїслужби Новоархангельськогорайонного управлінняюстиції Кіровоградськоїобласті булопроведено реєстраціюдоговору орендиземельної ділянкипід кадастровимномером 3523686500:02:000:0062,площею 5,3404га, розташованої на території Скалівсько-Хутірської сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області. Підставою для державної реєстрації став договір оренди землі, серія та номер б/н виданий 28.12.2013 року. Позивачка стверджує, що не укладала з відповідачем даного договору оренди щодо земельної ділянки під кадастровим номером 3523686500:02:000:0062, площею 5,3404 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Скалівсько-Хутірської сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області, терміном на 10 років та не посвідчувала своїм підписом. Позивачка стверджує, що їй невідома особа, яка від її імені за відсутності її волевиявлення посвідчила підписом договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 3523686500:02:000:0062 площею 5,3404 га, розташованої на території Скалівсько-Хутірської сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області строком на 10 років.

12.12.2018року державнимреєстратором Новоархангельськоїселищної ради Кіровоградськоїобласті булопроведено реєстраціюдоговору орендиземельної ділянкипід кадастровимномером 3523686500:02:000:0804,площею 5,3407га. Підставоюдля державноїреєстрації сталаДодаткова угодадо договору орендиземельної ділянки№73 від25.12.2007року.Як з`ясувалося,згідно Додатковоїугоди додоговору орендиземельної ділянки№73від 25.12.2007року,між ОСОБА_1 та ФГБаліцького М.В.внесено змінидо договоруоренди земельноїділянки під кадастровимномером 3523686500:02:000:0804,площею 5,3407га,з цільовимпризначенням дляведення товарногосільськогосподарського виробництва,розташованої натериторії Скалівсько-Хутірськоїсільської радиНовоархангельського районуКіровоградської областістроком на20років.Позивачка стверджує,що неукладала зФГ Баліцького М.В.Додаткової угодидо договоруоренди земельноїділянки №73від 25.12.2007р.кадастровий номер3523686500:02:000:0804,площею 5,3407га, розташованої на території Скалівсько-Хутірської сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області строком на 20 років та не посвідчувала її своїм підписом. Крім того, ОСОБА_1 стверджує, що їй не відома особа, яка від її імені, за відсутності її волевиявлення посвідчила підписом Додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки №73 від 25.12.2007 року під кадастровим номером 3523686500:02:000:0804, площею 5,3407 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Скалівсько-Хутірської сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області строком на 20 років. До того ж, позивачка наголошує, що ніяких домовленостей з ФГ ОСОБА_4 щодо укладання будь-яких договорів оренди або додаткових угод не існувало. Взагалі ніяких домовленостей з ФГ Баліцького М.В. щодо укладання будь-яких договорів оренди або додаткових угод не існувало.

20.02.2018 року звернулася до Київської незалежної судово-експертної установи з метою захисту своїх порушених прав, шляхом проведення експертного почеркознавчого дослідження. Висновком почеркознавчого дослідження встановлено , що підпис позивача в графі «Орендодавець ОСОБА_1 » в Додатковій угоді від 06.11.2009 року до Договору оренди земельної ділянки №73 від 25.12.2007 року, а також в графі «підпис ОСОБА_1 в електрографічній копії довіреності від 2009 року…- виконані не ОСОБА_1 , а іншою(ми) особою (ми).

Оскільки вирішитиспір вдобровільному порядкунеможливо просилазобов`язати Фермерськегосподарство БаліцькогоМиколи Васильовичаусунути перешкодиу здійсненніправа власностіта повернути їй земельніділянки № НОМЕР_3 , кадастровийномер 3523686500:02:000:0062,площею 5,3404га та№063, кадастровийномер 3523686500:02:000:0804,загальною площею5,3407га зцільовим призначеннямдля веденнятоварного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Скалівсько-Хутірської сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області, та скасувати записи про інше речове право: 4129357 від 28.12.2013 року. 16:10:47, внесеного державним реєстратором Малютяк В.В., і 29490023 від 12.12.2018 року 10:44:39, внесеного державним реєстратором Арделян І.І. Новоархангельської селищної ради Кіровоградської області;

Позивачка та її представник в судовому засіданні позов підтримали, позивачка просила розірвати договори оренди земельної ділянки та повернути ділянки у її власність, представник позивача зазначила, що позовні вимоги обгрунтовуються доданими до позову документами, зокрема висновками експертиз, просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представниквідповідача всудовому засіданні позов не визнав, посилаючись на надані до суду письмові пояснення, зазначив, що позивачка звернулася неналежним способом за захистом своїх прав, тому просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Треті особи в судове засідання не з`явилися, повідомлені в порядку, передбаченому ст. 128 ЦПК України, про причини неявки суд не повідомили, будь-яких пояснень з приводу позовних вимог не надавали.

Заслухавши учасників провадження, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступних висновків:

Згідно з ч.1, 2 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Судом встановлено, що предметом спору в даній справі є правовідносини щодо зобов`язанняусунення перешкод у здійсненні права власності та повернення земельних ділянок, які регулюються нормами Земельного кодексу та Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 90 ЗК України порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Вимогами ст. 152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Положеннями ст. 41 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Частиною 1 ст. 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном ( ч. 1 ст. 391 ЦК України).

В судовому засіданні встановлено, що позивачка є власником земельних ділянок № НОМЕР_1 з кадастровим номером 3523686500:02:000:0062, площею 5,3404 га та № НОМЕР_2 , під кадастровим номером 3523686500:02:000:0804, загальною площею 5,3407 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Скалівсько-Хутірської сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області, що підтверджується копіями Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії КР №030051 від 23.05.2008 року (а.с. 13,16, 17).

Згідно долученоїдо матеріалівсправи копіїдоговору орендивід 16.09.2008року наземельну ділянку № НОМЕР_3 площею 5,3404 га кадастровий номер 3523686500:02:000:0062, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, позивач ОСОБА_1 передала ФГ ОСОБА_4 в строкове платне користування належну їй земельну ділянку строком на 5 років. У відповідності до п. 37 Договору оренди, дія договору припиняється: - у разі закінчення строку, на який його було укладено; - придбання орендарем земельної ділянки у власність; - викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки, з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; - ліквідації юридичної особи орендаря; - Договір припиняється і в інших випадках, передбачених законом (а.с. 36-39).

З копії довіреності №111 від 28.08.2013 року вбачається, що ОСОБА_1 уповноважила ОСОБА_5 бути її представником в державних, громадських, кооперативних, господарських та інших органах і організаціях, незалежно від їх підпорядкування, форм власності та галузевої належності, в тому числі в Держземагенстві у Новоархангельському районі Кіровоградської області та реєстраційній службі Новоархангельського управління юстиції Кіровоградської області. Довіреність посвідчена секретарем Скалівсько-Хутірськоїсільської ради Вознюк Т.В., в присутності якої довіреність і була підписана ОСОБА_1 . Довіренність видана строком на 1 рік і дійсна до 28.08.2014 року (а.с. 30).

Згідно копії Договоруоренди земельної ділянки, орендодавець ОСОБА_1 надала, а ФГ ОСОБА_4 прийняв в користування земельну ділянку № НОМЕР_3 площею 5,3404 га, кадастровий номер 3523686500:02:000:0062 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Скалівсько-Хутірської сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області строком на 10 років (а.с. 27-29).

Згідно дослідженої Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, 12.12.2018 року державним реєстратором Арделян І.І. було зареєстровано право оренди земельної ділянки площею 5,3407 га, кадастровий номер 3523686500:02:000:0804, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на підставі додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки, який зареєстровано 25.12.2007 року за №73, терміном на 20 років (а.с. 47-48), а також від 28.12.2013 року державним реєстратором Малютяк В.В. між орендодавцем ОСОБА_1 та ФГ Баліцького М.В. було зареєстровано право оренди земельної ділянки площею 5,3404 га, кадастровий номер 3523686500:02:000:0062, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на підставі договору оренди землі, який зареєстровано 28.12.2013 року б/н, строком на 10 років (а.с. 49-50).

Представник відповідача не скористався наданим йому правом щодо подачі до суду відзиву на позовну заяву, при цьому, надав свої пояснення щодо недопустимості доказів, вважаючи Висновок почеркознавчого дослідження підписів від імені ОСОБА_1 №2444, складений 01.03.2018 року Київською незалежною судово-експертною установою, таким, що не може вважатися доказом в зв`язку із наступним:

У відповідності до ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 72 ЦПК України експертом може бути особа, яка володіє спеціальними знаннями, необхідними для з`ясування відповідних обставин справи.

Відповідно доч.1,2ст.9Закону України«Про судовуекспертизу»,визначає,що атестованівідповідно доцього Законусудові експертивключаються додержавного Реєструатестованих судовихекспертів,ведення якогопокладається наМіністерство юстиціїУкраїни. Особа або орган, які призначають або замовляють судову експертизу, можуть доручити її проведення тим судовим експертам, яких внесено до державного Реєстру атестованих судових експертів, або іншим фахівцям з відповідних галузей знань, якщо інше не встановлено законом.

В той же час відповідно до даних Реєстру атестованих судових експертів (веб-сайт Міністерства юстиції України - https://rase.minjust.gov.ua/ Кривошеїна О.П. на дату складення дослідження судовим експертом не являлась. У відповідності зі ст. 102 ЦПК України у висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків. Частиною 5 ст. 106 ЦПК встановлено, що у висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Вказаним вимогам зазначений документ не відповідає, так як в ньому відсутні попередження та відповідний підпис особи.

Згідно з ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судову експертизу» виключно державними спеціалізованими установами здійснюється судово-експертна діяльність, пов`язана з проведенням криміналістичних, судово-медичних і судово-психіатричних експертиз» .

Підпунктом 1.2.1. розділу «І. Загальні положення» Інструкції 53/5, визначено, що основними видами експертизи є криміналістична: почеркознавча; лінгвістична експертиза мовлення; технічна експертиза документів; експертиза зброї та слідів і обставин її використання; трасологічна (крім досліджень слідів пошкодження одягу, пов`язаних з одночасним спричиненням тілесних ушкоджень, які проводяться в бюро судово-медичної експертизи); фототехнічна, портретна; експертиза голограм; відео-, звукозапису; вибухотехнічна; техногенних вибухів; матеріалів, речовин та виробів (лакофарбових матеріалів і покрить; полімерних матеріалів; волокнистих матеріалів; нафтопродуктів і пально-мастильних матеріалів; скла, кераміки; наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів; спиртовмісних сумішей; ґрунтів; металів і сплавів та виробів з них; наявності шкідливих речовин (пестицидів) у навколишньому середовищі; речовин хімічних виробництв та спеціальних хімічних речовин; харчових продуктів; сильнодіючих і отруйних речовин); біологічна.

Таким чином, почеркознавча експертиза має проводитись виключно державними спеціалізованими установами.

Всупереч вказаним нормам, згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (https://usr.minjust.gov.ua/content/free-search/person-result), Київська незалежна судово-експертна установа не є державною спеціалізованою установою. Все це свідчить про те, що вказаний документ, складено не уповноваженим суб`єктом та останній не є доказом по справі.

Крім того, відповідно п.п. 1.1. розділу І «Почеркознавча експертиза» Інструкції №53/5 для проведення почеркознавчих досліджень рукописних записів та підписів надаються оригінали документів. Відповідно до п. 1.3. розділу І «Почеркознавча експертиза» Інструкції №53/5 визначено, що для проведення досліджень орган (особа), який призначив експертизу повинен надати експерту вільні, умовно-вільні та експериментальні зразки почерку (цифрових записів, підпису) особи, яка підлягає ідентифікації. Згідно п. 1.6. розділу І «Почеркознавча експертиза» Інструкції №53/5, після нанесення 10-15 експериментальних підписів аркуші паперу треба міняти. Також відповідно до п. 1.8. розділу І «Почеркознавча експертиза» Інструкції №53/5 як вільні, так і експериментальні зразки буквеного або цифрового письма бажано надавати не менше ніж на 15 аркушах. Вільні зразки підпису надаються по змозі не менше ніж на 15 документах, експериментальні у кількості не менше 5-8 аркушів. В даному ж випадку вільних зразків підпису було дано 10 (замість 15), «експериментальних» зразків підпису було надано 2 (замість 5-8), більш того, експериментальні зразки почерку та умовно-вільні зразки підпису та почерку взагалі не надавались.

Зазначені обставини свідчать про недопустимість, неналежність, недостатність доказів та є підставою для відмови в задоволені позову (а.с. 117- 131).

Що стосується пояснень відповідача в частині недопустимості та неналежності доказів, суд прийшов до наступного висновку:

Частиною 1 ст. 104 ЦПК України визначено, що про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи. Згідно ч.1 ст. 107 ЦПК України матеріали, необхідні для проведення експертизи, експерту надає суд, якщо експертиза призначена судом, або учасник справи, якщо експертиза проводиться за його замовленням. Таким чином, у випадку призначення експертизи судом всі матеріали експерту має надати виключно суд, а не сторона по справі.

Статтею72 ЦПК України визначено, що експерт має право заявляти клопотання про надання йому додаткових матеріалів і зразків, якщо експертиза призначена судом, експерт має право користуватися іншими правами, що наданіЗаконом.

Пунктом 1 ч. 1 ст.13 Закону України «Про судову експертизу» визначено, що незалежно від виду судочинства судовий експерт має право подавати клопотання про надання додаткових матеріалів, якщо експертиза призначена судом або органом досудового розслідування або ознайомлюватися з матеріалами справи, що стосуються предмета судової експертизи.

В даному випадку клопотання експерта, що проводив експертизу про надання додаткових зразків не подавалось, та, відповідно, судом не розглядалось. Матеріали експерту було надано безпосередньо стороною за межами провадження у справі. Зазначене свідчить про те, що експерт збирав докази з власної ініціативи, незважаючи на те, що відповідно до статті 107 ЦПК яка імперативну норму: "експерт не має права з власної ініціативи збирати матеріали для проведення експертизи …. Призначений судом експерт не має права спілкуватися з учасниками судового процесу поза межами судового засідання, крім випадків вчинення інших дій, безпосередньо пов`язаних із проведенням експертизи".

Пунктом 2.3.розділу ІІ«Права,обов`язки тавідповідальність експертаІнструкції №53/5визначено,що експертузабороняється: самостійно збирати матеріали, які підлягають дослідженню, а також вибирати вихідні дані для проведення експертизи, якщо вони відображені в наданих йому матеріалах неоднозначно; вступати у не передбачені порядком проведення експертизи контакти з особами, якщо такі особи прямо чи опосередковано зацікавлені в результатах експертизи.

Таким чином, зазначених норм чинного законодавства при проведенні експертизи дотримано не було, належність досліджуваних підписів (які використовував експерт) саме позивачу судом перевірено не було, суд вказаних зразків позивачу не пред`являв, належність підпису саме позивачу не з`ясовував.

З матеріалів справи вбачається, що експерт у отримав порівняльні зразки, належність підписів в яких не перевірена судом та використав їх при проведенні експертизи. Висновок експерта містить відомості про клопотання експерта № 3801/5105/08/19 від 13.11.2019 року. про надання додаткового порівняльного матеріалу. При цьому саме клопотання в матеріалах відсутнє, і, відповідно, не було предметом розгляду судом, в матеріалах справи наявне лише клопотання експерта № 2037/2643-08-19 від 21.06.2019 року. Як вбачається з зазначеного, експерт не отримав в повному обсязі (необхідних10-15 документів) порівняльних зразків за період 2015-2018 років.

Як зазначено в висновку експерта, досліджувані документи та зразки відмічені відтисками двох штампів ДніпроНДІСЕ. Незважаючи на це, всі вказані експериментальні зразки помічені тільки одним штампом ДніпроНДІСЕ.

Також суд бере до уваги те, що жоден із документів із зразками підписів, наявних в матеріалах справи відсутні, відтисками вказаних двох штампів ДніпроНДІСЕ не відмічені.

Відсутність в матеріалах справ вказаних документів унеможливлює виконання судом вимог щодо пред`явлення та з`ясування належності підпису, як це передбачено нормами Інструкції 53/5. Зазначене унеможливлює використання вказаного висновку почеркознавчого дослідження в якості доказу по справі.

Разом з тим, суд зазначає, що позивач, отримавши письмово викладену позицію сторони щодо недопустимості висновку експерта не вчинив ніяких дії щодо подання вказаних доказів з метою спростування позиції відповідача, ніяких заперечень та пояснень щодо вказаних порушень суду не надав, клопотань щодо проведення експертизи судом не заявляли.

Статтею 78 ЦПК України встановлено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

З урахуванням вищевикладеного, суд не бере до уваги висновок Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз № 5105-19 та Висновок почеркознавчого дослідження підписів № 2444, складного 01.03.2018 року Київською незалежною судово-експертною установою як такі, що отримані з порушенням порядку встановленого законом.

Мотивуючи своє рішення суд виходить з наступного:

Відповідно до ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Така ж норма передбачена і положеннями ст. 4 ЦПК України

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або ос порені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Такий правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19.

Визначення предмета та підстав спору є правом позивача, у той час як встановлення обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії, заява № 48778/99).

Предметом позову є безпосередньо матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої особа звертається до суду за захистом своїх прав чи інтересів, Подібна права позиція щодо визначення предмету спору викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 916/542/18, від 01.08.2019 у справі № 916/1743/18.

Відповідно до правових позицій Великої Палати Верховного Суду, зокрема, у постановах від 28 листопада 2018 року у справі№607/6092/18, від 05 червня 2019 року у справі№607/6865/18, від 11 червня 2019 року у справі№917/1338/18, визначення предмета, підстав позову та відповідача у спорі - це право, яке належить позивачу. Право визначення предмету позову належить лише позивачу, який обирає правомірний та ефективний спосіб захисту прав та інтересів.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (подібні висновки наведені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19).

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України, частина друга статті 152 ЗК України). Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно. Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (частина друга статті 152 ЗК України).

Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18) зроблено висновок, що задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14 та від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 вказані можливі способи усунення таких порушень, яких може вимагати законний власник, а саме шляхом оспорення відповідних рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договорів або інші правочинів, а також вимагаючи повернути земельну ділянку.

При оцінці обраного позивачем способу захисту своїх прав, потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру порушення, та бути спрямованим на реальне поновлення порушеного права.

Предметом позову в даній справі є зобов`язання усунення перешкод у здійсненні права власності та зобов`язання повернення земельних ділянок.

Враховуючи підстави позову, наведені позивачем у позовній заяві та в додаткових поясненнях, а також заперечення відповідача, позивач у цій справі наполягає на поверненні йому земельних ділянок, вважаючи, що ці ділянки знаходяться у фактичному користуванні відповідача без установлених законом підстав. Зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майно, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок (постанови Великої Палати Верховного Суду від28 листопада 2018 року у справі№ 504/2864/13-ц(пункт 71), від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункт 96), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 81), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 97) Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року (пункт 7.27.)

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі №145/2047/16-ц Велика Палата зазначила, що у разі непідписання договору оренди земельної ділянки ефективним способом захисту права, є усунення перешкод у користуванні належним власнику майном, тобто негаторний позов.

Велика Палата чітко зазначає, що способом захисту в даному випадку є саме усунення перешкод у користуванні належним позивачу майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок, а не зобов`язання усунення перешкод та зобов`язання повернути земельні ділянки.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові.

Позовні вимоги не підлягають задоволенню, якщо суд, дотримуючись принципу стадійності захисту права, дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачено законом або договором та/або він є неефективним для захисту порушеного права в таких правовідносинах.

Такий висновок ВП ВС викладений в постанові у справі № 925/642/19. Тотожний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 69-73, 137-139), від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (пункт 65-66)).

З матеріалів справи та досліджених судом доказів вбачається, що позивач заявила вимогу про зобов`язанняусунення перешкод у здійсненні права власності, зобов`язанняповернення земельних ділянок, та скасування запису про державну реєстрацію речового права.

За змістом ч. 1 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» рішеннями немайнового характеру є рішення, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення. Порядок виконання таких рішень регулюється розд. VIII вказаного Закону. До рішень немайнового характеру, які підлягають примусовому виконанню, належать рішення про відібрання дитини, встановлення побачення з дитиною тощо; про виселення божника, вселення стягувача; інші рішення, за якими боржника зобов`язано особисто вчинити певні дії на користь стягувача чи утриматися від здійснення таких дій.

У разі задоволення позову про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові.

Зазначена правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 201/12569/16 (провадження № 61-2627св2)

З урахуванням викладеного та обставин справи, суд вважає, що позивачем невірно обраний спосіб захисту своїх прав, заявлена позивачем вимога щодо зобов`язання відповідача повернути земельну ділянку є неналежним способом захисту.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, при цьому суд приймає до розгляду тільки ті докази, які мають значення по справі.

За правилами ч.3 статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В пункті 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) зазначено: «Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс»

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Таким чином, враховуючи все вищевикладене, суд приходить до висновку, що аргументи позивача та її представника в їх сукупності зводяться до неправильного розуміння ними вимог законодавства та власного тлумачення характеру спірних правовідносин, що не може бути підставою для задоволення позову.

Зважаючи на те, що на підставі ст. 141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що в задоволенні позовних вимог позивачу відмовлено повністю, тому судові витрати покладаються на позивача.

Підстав для допущення до негайного виконання судового рішення немає.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 1, 4, 6, 13, 14, 15, 17, 19, 31 Закону України «Про оренду землі», ст.ст. 15-16 ЦК України, ст.ст. 4, 12,13, 78, 81, 104-107 ЦПК України, суд ,

У Х В А Л И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Фермерського господарства Баліцького Миколи Васильовича, треті особи: реєстраційна служба Новоархангельського районного управління юстиції Кіровоградської області, Новоархангельська селищна рада Кіровоградської області про усунення перешкод у здійсненні права власності та повернення земельних ділянок - відмовити.

Судові витрати вважати фактично понесеними.

Рішення може бути оскаржено до Кропивницького апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. У разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Копію даного рішення направити учасникам справи.

Ідентифікаційні дані учасників:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка с. Кринички Новоархангельського району Кіровоградської області, паспорт серії НОМЕР_4 , виданий Новоархангельським РВ УМВС України в Кіровоградській області 17. 05 2005 р., ідентифікаційний код НОМЕР_5 , зареєстрована: АДРЕСА_1 , фактично проживає: АДРЕСА_2 .

Фермерське господарство Баліцького Миколи Васильовича, код ЄДРПОУ 31181867, с. Скалівські Хутори Новоархангельського району Кіровоградської області, 26140.

Новоархангельська селищна рада Кіровоградської області, місцезнаходження: вул. Центральна, 31, смт Новоархангельськ Голованівського району Кіровоградської області, код юридичної особи 04367217.

Повний текст рішення виготовлено 07 липня 2022 року

Суддя: