Постанова

від 06.06.2022 по справі 911/2229/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" червня 2022 р. Справа№ 911/2229/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Майданевича А.Г.

Суліма В.В.

за участю секретаря судового засідання Яценко І.В.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 07.06.2022:

від позивача: Ваховський В.Ф.

від відповідача: Некрасова Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги

Товариства з обмеженою відповідальністю "Мові Хелс" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.11.2021 (повний текст складено 30.12.2021)

у справі № 911/2229/21 ( суддя - Джарти В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсал-М"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мові Хелс"

про стягнення боргу по орендній платі та відшкодування збитків, завданих у результаті неналежного виконання договору оренди нежитлових приміщень у розмірі 282 894, 55 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Універсал-М" (далі - позивач, Товариство) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Мові Хелс" (далі - відповідач, Підприємство), в якому просив суд стягнути з відповідача заборгованість за договором оренди №5-19-ОНП нежитлового приміщення, яке знаходиться за адресою м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 150 № 42, № 43, у загальному розмірі 282 894,55 грн, з яких: основний борг з орендної плати за квітень 2021 у сумі 38 991,22 грн, неустойка (пеня) за прострочення грошового зобов`язання в розмірі 4 756,69 грн, неустойка, передбачена пунктом 4.5 договору та статтею 785 ЦК України у розмірі подвійної орендної плати за неповернення приміщень у сумі 239 146,64 грн за період з 30.04.2021 по 31.08.2021.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на невиконання відповідачем в`язких на себе зобов`язань за договором оренди нежитлового приміщення від 06.08.2019 № 5-19-ОНП (із змінами) в частині сплати позивачу орендної плати за користування відповідачем нежитловим приміщенням, у зв`язку з чим в останнього утворилась заборгованість зі сплати орендної плати у сумі 38 991,22 грн., за наявності якої позивачем також нараховано передбачену договором оренди пеню у сумі 4 756,69 грн. Крім того, як зазначає позивач, договір оренди було розірвано позивачем в односторонньому порядку, однак відповідач орендоване майно позивачу не повернув, у зв`язку із чим позивач просить стягнути неустойку за неповернення приміщень у сумі 239 146,64 грн.

Короткий зміст заперечень проти позову

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що оскільки у відповідача відпала необхідність в подальшій оренді Приміщень, керуючись приписами п. 7.3 договору, відповідач попередив позивача листом № 796 від 17.02.2021 про розірвання договору, на підставі чого дія договору припинена 20.04.2021. Відповідачем сплачено Позивачу гарантований платіж у розмірі 31 800,00 грн, який позивач зобов`язаний був повернути на банківський рахунок ТОВ «Мові Хелс» в строк 1 (один) робочий день з дати повернення з оренди Приміщення без зауважень відповідно до умов п.3.1.6. договору. За твердженнями відповідача, дія Договору припинена 20.04.2021. У зв`язку з неявкою уповноваженого представника ТОВ «УНІВЕРСАЛ-М» для приймання Приміщення, Акт приймання-передачі приміщення (повернення) № 2 від 20.04.2021 до договору оренди нежитлового приміщення №5-19-ОНП від 06.08.2019 (надалі - Акт) було підписано зі сторони ТОВ «Мові Хелс» 20.04.2021 та разом з ключами від Приміщень 21.04.2021 було направлено на адресу ТОВ «Універсал-М» відправленням за допомогою Укрпошти з описом вкладення. Таким чином Підприємство наполягає на тому, що внаслідок вищенаведених обставин між ТОВ «Мові Хелс» та ТОВ «Універсал-М» виникли невиконані зобов`язання - зустрічні однорідні грошові вимоги. З одного боку, ТОВ «Мові Хелс» мало невиконане грошове зобов`язання перед ТОВ «Універсал-М» згідно п. 3.1.1. договору зі сплати орендної плати за період з 01.04.2021 по 20.04.2021 включно з урахуванням індексації у розмірі - 29 757,30 грн. З іншого боку, ТОВ «Універсал-М» мало невиконане грошове зобов`язання перед ТОВ «Мові Хелс» згідно п.3.1.6. договору щодо повернення гарантованого платежу у розмірі 31 800,00 грн, що був сплачений ТОВ «Мові Хелс» на користь ТОВ «УНІВЕРСАЛ-М» 09.08.2019, який ТОВ «УНІВЕРСАЛ-М» зобов`язаний був повернути на банківський рахунок ТОВ «Мові Хелс» в строк 1 (один) робочий день з дати повернення з оренди Приміщення без зауважень відповідно до умов договору. Жодних обґрунтованих письмових заперечень від ТОВ «Універсал-М» щодо Приміщень що повернуті з оренди - не надходило. З огляду на це, відповідач зазначає, що ТОВ «Мові Хелс» надіслало ТОВ «Універсал-М» листом за вих. № 883 від 27.04.2021 заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог. Керуючись викладеним, відповідач стверджував про припинення зобов`язання зі сплати орендної плати за квітень 2021 року шляхом зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.11.2021 позов у справі № 911/2229/21 Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсал-М" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мові Хелс" про стягнення боргу по орендній платі та відшкодування збитків, завданих у результаті неналежного виконання договору оренди нежитлових приміщень у розмірі 282 894,55 грн - задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мові Хелс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсал-М" 38 991,22 грн боргу з орендної плати, 239 146,64 грн неустойки та 4 172,07 грн судового збору. У іншій частині в позові відмовлено.

Рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог мотивовано тим, що:

- укладений між сторонами договір оренди припинив свою дію 30.04.2021, однак доказів фактичного повернення Приміщення матеріали справи не містять. При цьому суд вважає за необхідне зауважити про хибність твердження відповідача про факт припинення договору 20.04.2021, оскільки в самому листі від 17.02.2021, на який він посилається як на повідомлення про розірвання договору міститься вказівка про те, що договір слід вважати припиненим 30.04.2021;

- враховуючи наявність доказів того, що відповідач станом на 30.04.2021 займав спірне приміщення та вказані обставини не спростовані Підприємством, суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав покладення на відповідача обов`язку сплати орендної плати за період з 01.04.2021 по 30.04.2021 у розмірі 38 991,22 грн.;

- відсутність в матеріалах справи доказів повернення Приміщення (відповідного акту приймання-передачі Приміщення) свідчить про передчасність доводів відповідача про наявність підстав повернення гарантованого платежу в тому числі шляхом його зарахування, як зустрічні однорідні вимоги;

- беручи до уваги відсутність належних доказів на підтвердження факту повернення Приміщення, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав застосування частини 2 статті 785 ЦК України, за перерахунком вказаної неустойки за період з 01.05.2021 по 31.08.2021 до стягнення з відповідача підлягає 239 146,64 грн неустойки, тобто в заявленому до стягнення розмірі.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Мові Хелс" подало апеляційну скаргу, в якій просить суд, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 01.11.2021 у справі № 911/2229/21 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Зупинити дію рішення Господарського суду міста Києва від 01.11.2021 у справі № 911/2229/21. Судові витрати покласти на позивача.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при винесенні рішення порушено норми матеріального та процесуального права, рішення суду першої інстанції було прийнято при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, що привело до неправильного вирішення спору.

Скаржник в обґрунтування доводів апеляційної скарги посилався на те, що:

- судом першої інстанції порушено норми процесуального права щодо оцінки доказів, передбачених ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 233 236-238 Господарського процесуального кодексу України , зокрема не надано оцінки наданим скаржником та наявним у справі доказам, чи мотивів їх відхилення згідно переліку, наведеного в апеляційній скарзі;

- судом не наведено мотивів визнання більш вірогідними доказів позивача, зокрема щодо дати припинення договору, що додаткова угода №4 від 03.03.2021 до договору не є укладеною та не породжує жодних правових наслідків для сторін, умов повернення приміщення, користування відповідачем приміщенням до 30.04.2021;

- суд першої інстанції не дослідив умови договору оренди щодо припинення договору та не навів мотивів відхилення аргументів скаржника щодо застосування цих умов, зокрема, щодо доводів скаржника про те, що відповідач попередив позивача про розірвання договору відповідно до правил пункту 7.3 кількома доступними способами, і оскільки воно отримано генеральним директором позивача 18.02.2021 нарочним, що підтверджується його власноручним підписом на копії листа про розірвання договору за вих.. № 796 від 17.02.2021, а отже, відлік 60 днів до дати розірвання (припинення дії) договору здійснюється саме з цієї дати;

- враховуючи те, що повідомлення про розірвання договору отримано позивачем 18.02.2021, датою припинення договору є 20.04.2021, що було проігноровано судом першої інстанції;

- суд першої інстанції не дослідив , що додаткова угода № 4 від 03.03.2021 до Договору є неукладеною та не породжує жодних правових наслідків для сторін, і жодних мотивів відхилення доводів скаржника у цій частині оскаржуване рішення не містить;

- не досліджено умови повернення приміщення і не наведено мотивів відхилення доказів скаржника щодо повернення приміщення, а зі сторони скаржника було вжито всіх необхідних та достатніх дій щодо повернення приміщень для позивача, в т.ч. погоджено та повідомлено позивача дату та час передачі приміщень - 20.04.2021, проте, позивач не з`явився у визначену дату та не прийняв приміщення, у зв`язку з чим відповідач зі своєї сторони підписав Акт приймання - передачі приміщення № 2 від 20.04.2021 до Договору оренди та разом з ключами від приміщень, 21.04.2021 направив на адресу позивача, що підтверджується наявними у справі доказами (листом № 871 від 21.04.2021, а також іншим листуванням);

- суд першої інстанції не врахував той факт, що позивач вчинив всі можливі дії для повернення приміщення відповідачу та те, що приміщення фактично знаходяться в розпорядженні позивача;

- суд першої інстанції прийняв в якості належного та допустимого доказу в підтвердження користування відповідачем приміщенням до 30.04.2021 твердження позивача про сплату комунальних послуг та зняття показників лічильників відповідачем 30.04.2021, що не відповідає дійсності та обставинам справи;

- суд першої інстанції не врахував заперечення скаржника проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, чим порушив приписи ст. 247 Господарського процесуального кодексу України.

Також, 06.06.2022 скаржником через канцелярію Північного апеляційного господарського суду подано додаткові пояснення по суті апеляційної скарги, які прийняті судом апеляційної інстанції до розгляду, і в яких скаржник наголошував, що ним було вжито всіх достатніх та необхідних дій щодо повернення приміщень.

07.06.2022 скаржником через канцелярію Північного апеляційного господарського суду подано додаткові заперечення на пояснення позивача стосовно дати розірвання Договору та направлення Акту повернення приміщення.

Короткий зміст заперечень проти доводів апеляційної скарги

01.04.2022 та 31.05.2022 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшли письмові пояснення та відзив на апеляційну скаргу, які прийнято судом до розгляду у відповідності до приписів ст. 119, 263 Господарського процесуального кодексу України, і в яких позивач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Універсал-М" в обґрунтування заперечень проти доводів апеляційної скарги, вказував на те, що судом першої інстанції обгрунтовано дійшов висновку про те, що укладений між сторонами Договір оренди припинив свою дію 30.04.2021, а належні докази повернення спірних приміщень у матеріалах справи - відсутні, заявлена відповідачем дата повернення приміщення - також сторонами не узгоджувалась.

Крім того, позивач наголошував на тому, що:

- Акт приймання - передачі приміщення № 2 від 20.04.2021 до Договору оренди - відсутній в додатках до відзиву, а про вказаний акт лише згадується у листі № 871 від 21.04.2021, і подана відповідачем накладна Укрпошти 0319108269711 свідчить про направлення листа не позивачу, а фізичній особі Ваховському В., і відповідно, вказаний Акт позивач не міг отримати;

- розбіжності у показниках лічильників (в сторону збільшення) свідчать про користування відповідачем спірними приміщеннями і після розірвання договору;

- суд першої інстанції обгрунтовано здійснив розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження у відповідності до приписів ст. 247 Господарського процесуального кодексу України.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2022 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мові Хелс" у справі № 911/2229/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Ткаченко Б.О. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), судді: Майданевич А.Г., Сулім В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2022 клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 01.11.2021 у справі № 911/2229/21 - задоволено та поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Мові Хелс" зазначений строк, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Мові Хелс" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.11.2021 у справі № 911/2229/21, зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 01.11.2021 у справі № 911/2229/21, розгляд справи призначено на 22.03.2022.

Проте, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" № 133/2022 від 14 березня 2022 року частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

Отже, судове засідання у справі № 911/2229/21 призначене на 22.03.2022 не відбулося. З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд вважає за необхідне визначити іншу дату та час проведення наступного судового засідання у цій справі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.04.2022 розгляд справи призначено на 07.06.2022.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

В судове засідання 07.06.2022 з`явились представники скаржника (відповідача) та позивача.

Представник скаржника :в судовому засіданні 07.06.2022 надав пояснення по справі та підтримав вимоги викладені у апеляційній скарзі, просив суд апеляційну скаргу задовольнити, скасувати рішення повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні 07.06.2022 надав пояснення по справі та проти апеляційної скарги заперечував, просив суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджується наявними матеріалами справи, між сторонами спору був укладений договір оренди нежитлового приміщення №5-19-ОНП від 06.08.2019 (далі - договір ), строком дії з 06.08.2019 на 12 (дванадцять) місяців, з моменту передачі ТОВ «Універсал-М» (далі - орендодавець) в оренду ТОВ «МОВІ ХЕЛС» (далі - орендар) нежитлових приміщень (далі - приміщення) з автоматичною пролонгацією договору на кожні 12 (дванадцять) місяців у разі відсутності заперечень про це у жодної сторони за 30 (тридцять) календарних днів до сплину строку його дії. У будь-якому випадку договір може бути пролонгований не більше ніж до 05.08.2022 (пункт 6.1 договору).

Відповідно до пункту 2 додаткової угоди № 2 від 03.07.2020 до цього ж договору строк дії договору було встановлено до 06.08.2021.

Відповідно до п.п.1.1. та 1.4. спірного договору орендодавець передає орендарю в строкове платне користування без права викупу власне нерухоме майно, а саме нежитлові приміщення загальною площею 141,5 м2, що розташовані на 2-ому поверсі адміністративно- господарської будівлі за адресою: м.Київ, вул.Академіка Заболотного, 150 (офіс № 242 та № 43) для розміщення офісу.

На підставі п. 2.2.1. договору, орендодавець зобов`язаний надати на період строку оренди дозвіл орендарю на укладення договорів на постачання послуг телефонного зв`язку, доступу до мережі інтернет, житлово-комунальних послуг (водопостачання, електропостачання, утримання будинку та прибудинкової території та ін.).

Орендар використовує вказані приміщення та сплачує орендодавцю орендну плату за їх користування, а після завершення дії договору повертає їх.

Відповідно до п. 3.1.1 спірного договору розмір орендної плати, що сплачується орендодавцю за повний місяць оренди становить 31 800,00 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 5 300,00 грн.

Згідно п. 3.1.6. договору орендар сплачує орендодавцю платіж, що становить 63 600,00 грн в т.ч. ПДВ 20% 10 600,00 грн, з яких оплата в розмірі 31 800,00 грн зараховується в рахунок орендної плати за перший місяць оренди. Решта в розмірі 31 800,00 грн є гарантованим платежем, який орендодавець зобов`язаний повернути на банківський рахунок орендаря у строк 1 (один) робочий день з дати повернення орендарем з оренди Приміщення без зауважень відповідно до умов цього Договору.

Відповідно до п. 1.1. додаткової угоди № 2 від 03.07.2020 до цього ж договору розмір орендної плати з 06.08.2020 становить 36 841, 72 грн.

Згідно з п. 3.1.3 договору, орендна плата щомісячно коригується на індекс інфляції, виходячи з даних Держкомстату України.

Відповідно до п.п. 3.1.2 договору, орендна плата сплачується незалежно від результатів господарської діяльності орендаря щомісячно до 1 числа наступного місяця.

Згідно з п. 3.1.5 орендна плата нараховується та сплачується до фактичного повернення приміщень за кожен повний календарний місяць оренди, незалежно від кількості днів, під час яких використовувалися орендовані приміщення.

Факт повернення пиміщення орендодавцю підтверджується підписанням сторонами акту приймання-передачі (повернення) приміщення з оренди та передачі ключів від приміщень. При розбіжностях щодо передачі майна, орендар може залучати третю сторону.

Відповідно до п. 2.2.7. договору, по закінченню строку дії цього договору (в т. ч. у випадку дострокового розірвання договору) орендар зобов`язаний протягом доби з дати закінчення строку дії цього договору, чи з моменту його дострокового розірвання, повернути орендодавцю по акту приймання-передачі приміщення в стані не гіршому ніж на момент передачі приміщень в оренду, а також передати по акту в повному обсязі і справності обладнання та інше майно, одержане орендарем в користування. Обов`язок складення вказаних актів є відповідальністю орендаря. призначення дати та часу повернення приміщень з оренди погоджується ним з орендодавцем письмово.

П.7.3. договору визначено, що у випадках розірвання Договору за ініціативою однієї із сторін, остання зобов`язана письмово повідомити іншу сторону про це за 30 календарних днів до розірвання.

Відповідно до п. 6 додаткової угоди №1 від 02.07.2020 до цього ж договору, п.7.3. договору змінено та викладено в наступній редакції: "У випадках розірвання цього договору за ініціативою однієї із сторін, остання зобов`язана письмово повідомити іншу сторону про це за 60 (шістдесят) днів до розірвання. Відрахунок дати припинення дії Договору буде здійснюватися з моменту отримання відповідного повідомлення про розірвання. У випадку ухилення однією із Сторін від отримання відповідного повідомлення, відрахунок дати припинення договору буде здійснюватися через 10(десять) календарних днів з дати відправлення відповідного повідомлення про розірвання договору".

Як підтверджується наявними матеріалами справи, Приміщення за Договором були передані в оренду 06.08.2019 на підставі акту приймання-передачі приміщення №1 від 06.08.2019, який був підписаний сторонами спору. Відповідно до п. 3 вказаного акту приймання-передачі, у момент його підписання орендодавець також передав орендарю ключі від приміщень та справне обладнання, інше майно (жалюзі, світильники, сантехнічні прилади та інше).

18.02.2021 директором департаменту безпеки ТОВ «Мові Хелс» Банітом Ю.В., який був призначений вести переговори на підставі листа № 812 від 04.04.2021 з питань, що стосуються договору, генеральному директору ТОВ «Універсал-М» Ваховському В.Ф. було вручено лист за № 796 від 17.02.2021 про наміри розірвати Договір оренди та з проханням останнім днем строку дії Договору вважати 30.04.2021. Після отримання даного листа Орендар зобов`язувався направити додаткову угоду до Договору.

Також, з цим листом генеральному директору ТОВ «Універсал-М» Ваховському В.Ф. було вручено проект додаткової угоди № 4 з вказаною датою 03.03.2021 в п.1 якої, пропонувалось наступне:

« 1.Сторони дійшли згоди розірвати Договір оренди №5-19-ОНП нежитлового приміщення від « 06» серпня 2019 року (надалі-Договір) 30.04.2021 та погодили, що 30.04.2021 року є останнім днем дії Договору».

На екземплярах листів ТОВ «Мові Хелс» генеральним директором ТОВ «Універсал-М» було зроблено припис про їх отримання та поставлено дату та підпис.

Зазначена додаткова угода про припинення Договору за взаємною згодою не була підписана орендодавцем за обставин, викладених в його листі до орендаря за № 27 від 10.03.2021.

Як зазначав позивач у письмових поясненнях, основною причиною відмови в підписанні даної угоди було те, що орендарем, без погодження з орендодавцем, було змінено планування Приміщень (демонтовані міжкабінетні перегородки) в зв`язку з чим погіршились їх експлуатаційні характеристики. Частина Приміщень стала не придатною для використання їх як офісних.

Питання по відновленню Приміщень до початкового стану між сторонами спору були в повному обсязі не вирішені.

10.03.2021 орендодавцем від орендаря було отримано лист за №809/1 від 03.03.2021, в 6 абзаці якого він повторно "просить вважати останнім днем строку дії Договору та користуванням Приміщенням 30.04.2021.".

До листа були додані:

- в новій редакції додаткова угода №4 від 03.03.2021 року до Договору оренди №5- 19-ОНП нежитлового приміщення від 06 серпня 2019року про розрив Договору за його ініціативою (2 екз.). У п.1 даної угоди визначено, що 30.04.2021 є останнім днем строку дії договору;

- Акт приймання-передачі приміщень (повернення) №2 до договору оренди нежитлового приміщення №5-19-ОНП від 06.08.2019 з вказаною датою 30.04.2021.

30.03.2021 електронною поштою орендодавцем було отримано від орендаря лист за №829/1 від 22.03 2021 з проханням направити представника орендодавця 26.03.2021 для участі в комісії з огляду Приміщень та складання акту. У цьому листі орендар повторно наголошує про розірвання Договору 30.04.2021.

16.04.2021 орендодавцем від орендаря було отримано лист за № 842 від 30.03.2021 з підтвердженням про розрив договору 30.04.2021. Також наголосив, що 26.03.2021 за участю будівельної організації та третіх осіб виконав обстеження офісних приміщень, виявив недоліки та склав дефектний акт з визначенням переліку робіт по орендованим приміщенням. Протягом 7 календарних днів з моменту закінчення ремонту перелік та кількість виконаних робіт обіцяв довести до відома орендодавця (абз. 2 листа).

Позивач стверджує, що дане зобов`язання не було виконано.

У подальшому орендодавець врахував обставини, що склалися, а саме небажання орендаря вносити зміни запропоновані йому в листі № 41 від 19.04.2021, до нової редакції додаткової угоди № 4 від 03.03.2021 та розірвати Договір за його ініціативою.

Тому листом № 52 від 22.04.2021 орендарю було направлено підписаний орендодавцем його екземпляр додаткової угоди № 4 від 03.03.2021 до Договору.

Даною додатковою угодою сторони домовились, що останнім днем строку дії Договору є 30.04.2021 (п.1.) та погодили період повернення Приміщення, а саме з 09:00 по 17:00 год. (п.2.). Про конкретний час повернення орендар зобов`язувався повідомити орендодавця окремо.

Таким чином, враховуючи вище наведене та керуючись Договором та додатковою угода № 4 від 03.03.2021 даний Договір розірвано 30.04.2021.

З доводами позивача, відповідач після припинення дії договору 30.04.2021, приміщення з оренди позивачу не повернув та безпідставно продовжував їх використовувати, а також спричинив збитки позивачу порушенням умов договору, що, на переконання позивача, підтверджується наступними обставинами:

- відповідач протягом дії договору, починаючи з 06.08.2019 після передачі йому приміщень та підписання сторонами акту приймання-передачі, здійснював позивачу оплату за оренду у розмірі згідно з умовами договору до 01.04.2021;

- 09.08.2019 відповідач сплатив позивачу 63 600,00 грн на підставі п. 3.1.6. договору, з яких оплата в розмірі 31 800,00 грн зарахувалась в рахунок орендної плати за перший місяць оренди; решта в розмірі 31 800,00 залишилась як гарантований платіж, який позивач зобов`язаний повернути на банківський рахунок відповідача у строк 1 робочий день з дати повернення з оренди приміщення без зауважень;

- 08.10.2020 відповідач сплатив позивачу компенсацію в розмірі 62 000,00 грн за зміну стану орендованого майна, а саме за демонтовані цегляні перегородки площею 30,5 м2 на підставі додаткової угоди №1 від 02.07.2020 до договору;

- докладний розрахунок платежів по Договору та заборгованості наведено в акті звірки розрахунків, згідно з чим основний борг відповідача перед позивачем по спірному договору складає 38 991,22 грн;

- Із умов спірного договору та додаткової угоди № 4 від 03.03.2021 вбачається, що він припиняється внаслідок його дострокового розірвання; отже, він припинив свою дію 30.04.2021;

- протягом доби, відповідно п. 2.2.7 договору, відповідач зобов`язаний був: повернути позивачу орендовані приміщення по акту приймання- передачі; передати по акту в повному обсязі і справності обладнання та майно, одержане в користування; призначити дату та час повернення приміщень з оренди погодивши з позивачем письмово, проте, вказаних дій, як стверджує позивач, відповідач у встановлені строки не виконав.

Відповідно до п 3.1.5. договору, факт повернення приміщень підтверджується підписанням позивачем і відповідачем акту приймання-передачі (повернення) Приміщення з оренди та передачі ключів від приміщень позивачу.

Також, стосовно повернення орендованих приміщень, позивач посилався на наступне листування:

- позивач листами вих. № 61 від 05.05.2021 та вих. № 62 від 06.05.2021 звернувся до відповідача з проханням визначити та погодити дату передачі приміщень з оренди в зв`язку з припиненням дії договору; також, пропозицію відповідача, для прискорення погодження, прислати на електронну адресу позивача;

- листом № 71 від 18.05.2021 позивач звернувся до відповідача з вимогою повернути орендовані приміщення у зв`язку з розірванням договору;

- листами за № 80 від 07.06.2021 та за № 86 від 17.06.2021 позивач звертався до відповідача з пропозицією заключення мирової, або додаткової угоди на умовах оплати лише за оренду на час дії договору та за час неповернення приміщень.

Також, позивач звернувся до підприємства, яке надає комунальні послуги за адресою м.Київ-43, вул. Академіка Заболотного, 150, Обслуговуючого кооперативу «Феофанія ЛТД» з листом № 67 від 21.05.2020 з проханням надати інформацію за який період сплачені комунальні платежі ТОВ «Мові Хелс», і у відповіді ОК «Феофанія ЛТД» листом №24/05/21/ від 24.05.2021 повідомив, що комунальні послуги ТОВ «Мові Хелс» сплачені у повному обсязі включно по 30.04.2021.

При цьому, позивач наголошував на тому, що показники лічильників, які розміщенні в самих приміщеннях (офіс № 42 та № 43) знімались саме 30.04.2021 і саме за участю відповідача (як стверджує позивач, ключі наявні були тільки у відповідача), а отже, на переконання позивача, відповідач ще станом на 30.04.2021 займав орендовані ним у позивача приміщення.

Крім того, позивачем 26.05.2021 із залученням третьої сторони, керуючись п 3.1.5. договору, було створено комісію для перевірки орендованого приміщення, а третьою стороною для участі в роботі комісії було залучено ТОВ «Рівар-А», яке виконувало оздоблювальні роботи в орендованих приміщеннях перед їх здачею в оренду в липні 2019 року, і відповідною комісією було складено акт обстеження офісів № 42 та № 43, згідно з яким зафіксовано про зміну замків.

При цьому, суд першої інстанції зазначив, що приміщення позивачу - не повертались, Акт приймання-передачі приміщень (повернення) - сторонами не підписувався, ключі від орендованих приміщень позивачу відповідачем не повертались,і по акту, в повному обсязі, обладнання та інше майно, одержане відповідачем в користування позивачу - не поверталось.

На підставі викладеного позивач звернувся з позовом до відповідача та просив суд стягнути з відповідача орендну плату за час користування приміщенням тобто по 30.04.2021 включно в розмірі 38 991,22 грн, пеню за порушення грошового зобов`язання в розмірі 4 756,69 грн за період з 01.04.2021 по 31.08.2021 та неустойку за неповернення приміщення за період з 30.04.2021 по 31.08.2021 у розмірі 239 146,64 грн., і вимоги позивача визнані судом першої інстанції обґрунтованими.

При цьому, і доводи відповідача про те, що у нього відпала необхідність в подальшій оренді приміщень, керуючись приписами п. 7.3 договору, і відповідач попередив позивача листом № 796 від 17.02.2021 про розірвання договору, а дія договору припинена 20.04.2021 - судом першої інстанції відхилені, як необґрунтовані.

Також, суд першої інстанції відхилив і доводи відповідача про припинення зобов`язання зі сплати орендної плати за квітень 2021 року шляхом зарахуванням зустрічних однорідних вимог, визнавши наявність непогашених зобов`язань у заявленому до стягнення розмірі.

Проте, з вказаними висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції не погоджується, вважає їх такими, що здійснені без урахування в сукупності обставин справи та перевірки їх доказами, а також висновки суду першої інстанції про задоволення позову - суперечать наявним матеріалам справи з огляду на наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України ).

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Норми вказаної статті кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Згідно статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 ,статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором оренди.

Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Згідно з частиною 3 статті 283 Господарського кодексу України, об`єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об`єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб`єктам господарювання.

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до частини 1 статті 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами 1, 4 статті 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України , зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України унормовано, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) стаття 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

За приписами статті 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною другої статті 785 ЦК України якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

Передбачена частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України неустойка є подвійною орендною платою за користування річчю за час прострочення. Натомість орендна плата є платою орендаря за користування належним орендодавцю майном та відповідає суті орендних правовідносин, що полягають у строковому користуванні орендарем об`єктом оренди на платній основі.

Дослідивши зміст укладеного договору, врахувавши всі доводи сторін, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що укладений між сторонами договір оренди припинив свою дію 30.04.2021, а доказів фактичного повернення приміщення матеріали справи не містять.

Проте, суд апеляційної інстанції вважає вказаний висновок суду першої інстанції помилковим, з огляду на наступне.

Так, скаржник наголошував на тому, що укладений між сторонами договір оренди припинено на підставі п. 7.3. договору, відповідно до якого у випадках розірвання цього Договору за ініціативою однієї із сторін, остання зобов`язана письмово повідомити іншу сторону про це за 60 (шістдесят) днів до розірвання. Відрахунок дати припинення дії договору буде здійснюватися з моменту отримання іншою стороною письмового повідомлення про розірвання. У випадку ухилення однієї із сторін від отримання відповідного повідомлення, відрахунок дати припинення договору буде здійснюватись через 10 (десять) календарних днів з дати відправлення відповідного повідомлення про розірвання договору.

Ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України визначено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Як підтверджується наявними матеріалами справи, відповідач попередив позивача про розірвання Договору відповідно до п. 7.3. договору та необхідність прийняття з оренди приміщення наступними шляхами:

- шляхом вручення оригіналу листа відповідача про розірвання за вих. № 796 від 17.02.2021 для позивача, і отримання листа позивачем підтверджується власноручним підписом генерального директора ТОВ "УНІВЕРСАЛ-М" від 18.02.2021 на копії цього листа ;

- шляхом направлення листа № 796 від 17.02.2021 за допомогою поштового оператора АТ «УКРПОШТА» за адресою юридичного місцезнаходження позивача (03134, м. Київ, вул. Симиренка, буд. 1-В), що підтверджується накладною поштової установи 0319108150846 та описом вкладеного;

- шляхом направлення електронного листа 24.02.2021 зі скан-копією листа про розірвання на електронну адресу ТОВ "УНІВЕРСАЛ-М" (universal.vvf@qmail.com ), що зазначена в Договорі.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки повідомлення про розірвання договору за ініціативою відповідача отримано Генеральним директором позивача 18.02.2021 нарочним, що підтверджується його власноручним підписом на копії листа про розірвання договору за вих. № 796 від 17.02.2021, то відлік 60 днів до розірвання (дати припинення дії) Договору здійснюється саме з 18.02.2021 та, відповідно, датою розірвання договору є 20.04.2021.

При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що ініціативу розірвання договору оренди висловлено було саме відповідачем, що є його правом з огляду на пункт 7.3 Договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 02.07.2020), яке він реалізував у встановленому Договором та законом порядку, шляхом повідомлення позивача про розірвання договору, а отже, оцінка дій сторін щодо розірвання Договору має здійснюватись з урахуванням вказаної умови договору.

При цьому, відповідач реалізував своє право на дострокове розірвання відповідного договору, а отже, вчинив дії на припинення орендних правовідносин, і оцінка дій учасників спору здійснюється судом апеляційної інстанції з урахуванням приписів ст. 7.3 Договору та ст. 651 Цивільного кодексу України.

Так, суд апеляційної інстанції зазначає, що в листі про розірвання договору за вих. № 796 від 17.02.2021, в якому відповідач попередив позивача про розірвання договору згідно п. 7.3., відповідач одночасно запропонував останнім днем строку дії договору вважати 30.04.2021, про що пропонував підписати додаткову угоду.

Тобто, наявні матеріали справи свідчать, що відповідачем було реалізовано в порядку, обумовленому пунктом 7.3 договору, визначене ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України право на розірвання укладеного договору, як стороною договору шляхом вручення оригіналу листа відповідача про розірвання за вих. № 796 від 17.02.2021 для позивача, і отримання листа позивачем підтверджується власноручним підписом генерального директора ТОВ "УНІВЕРСАЛ-М" від 18.02.2021 на копії цього листа, шляхом направлення листа № 796 від 17.02.2021 за допомогою поштового оператора АТ «УКРПОШТА» за адресою юридичного місцезнаходження позивача (03134, м. Київ, вул. Симиренка, буд. 1-В), що підтверджується накладною поштової установи 0319108150846 та описом вкладеного, а також шляхом направлення електронного листа 24.02.2021 зі скан-копією листа про розірвання на електронну адресу ТОВ "УНІВЕРСАЛ-М" (universal.vvf@qmail.com ), що зазначена в Договорі.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що враховуючи приписи п.7.3 Договору, ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України, договір є розірваним 20.04.2021 внаслідок реалізації відповідачем свого права на дострокове розірвання відповідного договору.

Так, з урахуванням умов п. 7.3. договору, якою визначено, що договір припиняється через 60 днів з моменту отримання позивачем листа про розірвання, і враховуючи те, що відповідач попередив позивача про розірвання договору відповідно до правил пункту 7.3 кількома доступними способами, і оскільки отримано генеральним директором позивача 18.02.2021 нарочним, що підтверджується його власноручним підписом на копії листа про розірвання договору за вих.. № 796 від 17.02.2021, а отже, відлік 60 днів до дати розірвання (припинення дії) договору здійснюється саме з цієї дати, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що датою розірвання Договору, є саме 20.04.2021.

Проте, як підтверджується матеріалами справи, у справі наявна копія примірника додаткової угоди № 4 з вказаною датою 03.03.2021 в п.1 якої, пропонувалось наступне: « 1.Сторони дійшли згоди розірвати Договір оренди №5-19-ОНП нежитлового приміщення від « 06» серпня 2019 року 30.04.2021 року та погодили, що 30.04.2021 року є останнім днем дії Договору», і вказаний примірних посвідчено печатками сторін та містить підписи керівників позивача та відповідача. Окрім того, наявний також примірник вказаної додаткової угоди, яка не підписана сторонами.

При цьому, у вказаних примірниках додаткової угоди сторони обумовили, що повернення приміщення має відбуватись за Актом приймання - передачі приміщення, а наявні матеріали справи свідчать, що позивач надав письмові заперечення щодо укладення Додаткової угоди № 4 від 03.03.2021 до договору, зокрема, в листі № 32 від 29.03.2021 позивач зазначив, що ця додаткова угода № 4 до договору не враховує інтереси ТОВ «УНІВЕРСАЛ-М», не носить принципу свободи договору, та не може бути підписана зі сторони ТОВ «УНІВЕРСАЛ-М», тобто позивач повідомив про відхилення оферти, а саме - пропозиції підписати відповідну додаткову угоду № 4 від 03.03.2021 до договору.

Крім того, листом № 855 від 09.04.2021 відповідач акцентував увагу позивача, що через відмову припинити договір 30.04.2021, дата припинення дії договору розраховується згідно п.7.3. договору, та з метою належного виконання зобов`язань за Договором письмово погодив з позивачем призначення дати та часу повернення приміщення з оренди, а саме 20.04.2021 року о 10.00 та просив направити уповноваженого представника позивача для підписання Акта приймання-передачі приміщення (повернення) 20.04.2021 року на 10.00 за адресою: м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 150, офіс № 42, та просив в іншому випадку - в строк до 15.04.2021 року повідомити інший час повернення 20.04.2021 приміщення з оренди шляхом направлення листа Укрпоштою на поштову адресу відповідача, вказану в п. 8.15. договору та на e-mail: nekrasova@movi-health.com.

Також, листом № 861 від 16.04.2021 відповідач повторно вказував позивачу, що відрахунок дати припинення дії договору здійснюється з моменту отримання іншою Стороною письмового повідомлення про розірвання, як встановлено п. 7.3. договору; відповідно, датою припинення дії договору є 20.04.2021 та просив позивача направити уповноваженого представника ТОВ «УНІВЕРСАЛ-М» 20.04.2021 о 10.00 за адресою: м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 150, офіс № 42 для передачі приміщення по акту приймання-передачі.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши обидва примірника вказаної додаткової угоди, дійшов висновку, що наявність вказаного правочину жодним чином не спростовує та не нівелює вчинені відповідачем дії щодо реалізації свого права на дострокове розірвання відповідного договору, що в сукупності з огляду на п.7.3 договору, ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України та наявними у справі доказами (лист відповідача про розірвання за вих. № 796 від 17.02.2021, вручення оригіналу листа відповідача про розірвання за вих. № 796 від 17.02.2021 для позивача, і отримання листа позивачем підтверджується власноручним підписом генерального директора ТОВ "УНІВЕРСАЛ-М" від 18.02.2021 на копії цього листа, направлення електронного листа 24.02.2021 зі скан-копією листа про розірвання на електронну адресу ТОВ "УНІВЕРСАЛ-М" (universal.vvf@qmail.com ), що зазначена в Договорі, лист № 861 від 16.04.2021, лист № 855 від 09.04.2021), свідчить про розірвання укладеного Договору саме 20.04.2021.

Крім того, позивач направив відповідачу лист № 52 від 22.04.2021, яким всупереч строків встановлених для прийняття пропозиції для укладення цієї додаткової угоди та всупереч викладеним раніше відмовам від укладення додаткової угоди, надав екземпляр підписаного проекту додаткової угоди № 4 від 03.03.2021 до договору.

У відповідь на лист позивача № 52 від 22.04.2021, відповідач направив лист № 888 від 29.04.2021 в якому з приводу підписаного проекту додаткової угоди № 4 від 03.03.2021 до договору, вказував, що додаткова угода - не є укладеною та не породжує жодних правових наслідків.

Доводи скаржника в цій частині знайшли своє підтвердження під час апеляційного провадження у справі і в силу приписів ст. 79 Господарського процесуального кодексу України підтверджені більш вірогідними наведеними вище доказами, ніж доводи позивача у цій частині, а висновки суду першої інстанції в цій частині визнаються судом апеляційної інстанції помилковими з огляду на їх невідповідність обставинам справи.

При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що матеріали справи не містять жодних доказів, які б свідчили про наявність саме у обох сторін спору волі на виконання умов додаткової угоди № 4, як не містять і доказів двостороннього вчинення дій щодо її виконання, а навпаки, матеріалами справи підтверджується, що учасники спору не погоджуються як з датою припинення орендних правовідносин по договору, так і з вчиненими/не вчиненими діями щодо повернення орендованого приміщення, а також з наявністю/відсутністю відповідної заборгованості, і відповідно, вирішення вказаного спору передано на розгляд суду.

При цьому, суд апеляційної інстанції встановив, що з метою повернення орендованого приміщення позивачу, відповідач вжив усіх заходів задля досягнення згоди позивача щодо призначення дати та часу повернення приміщень та неодноразово шляхом направлення вищезазначених листів № 855 від 09.04.2021 та № 861 від 16.04.2021 за допомогою поштового оператора АТ «Укрпошта», засобами електронного зв`язку, просив позивача направити уповноваженого представника ТОВ «УНІВЕРСАЛ-М» 20.04.2021 о 10.00 за адресою: м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 150, офіс № 42 для передачі приміщення по акту приймання-передачі.

Таким чином, суд апеляційної інстанції встановив, що матеріалами справи підтверджується, що зі сторони відповідача було вжито всіх необхідних та достатніх дій щодо повернення приміщень для позивача, в тому числі письмово запропоновано дату та час передачі приміщень (у листах № 855 від 09.04.2021, № 861 від 16.04.2021). В свою чергу, матеріали справи не містять доказів щодо висловлення позивачем пропозицій щодо інших дати/часу для передачі приміщення, а в запропонований відповідачем листами № 855 від 09.04.2021 та № 861 від 16.04.2021 день та час передачі приміщення представник позивача (орендодавця) - не з`явився.

В свою чергу, у листі № 871 від 21.04.2021 відповідач вказував, що:

- ним на виконання умов договору надається акт виконаних робіт (копію), що були виконані в приміщенні будівельною компанією (без врахування конфіденційної інформації про ціни таких робіт з метою повернення приміщень без зауважень;

- у зв`язку з неявкою представника ТОВ «УНІВЕРСАЛ-М» з метою з`ясування стану приміщень на момент повернення 20.04.2021, комісія у складі представників ТОВ «МОВІ ХЕЛС», представника будівельної організації, виконала обстеження офісних приміщень № 42, 43 за адресою: м. Київ, вул. Академіка Заболотного 150 (2-й пов.), склала відповідний Акт про це, та здійснила фото- та відео фіксацію стану цих приміщень;

- стан приміщень на дату 20.04.2021 є відмінним, в приміщеннях виконаний ремонт, сліди експлуатації у вигляді потертостей на стінах повністю усунуті, всі стіни пофарбовані;

- на дату огляду приміщення звільнені від майна та будь-яких речей відповідача, приміщення відповідачем не використовуються, що підтверджується Актом обстеження приміщень № 42, 43 від 20.04.2021 та відеозаписом;

- у зв`язку з неявкою уповноваженого представника позивача для приймання приміщення, відповідач з метою повернення приміщення склав Акт приймання-передачі приміщення (повернення) № 2 від 20.04.2021 до договору оренди нежитлового приміщення №5-19-ОНП від « 06» серпня 2019 року, підписав зі своєї сторони 20.04.2021 та разом з ключами від приміщень 21.04.2021 направив на адресу позивача;

- відповідач припинив використовувати приміщення з дати складання цього акту, обидва офісні приміщення № 42, 43 після огляду та складання актів були зачинені та опечатані належним чином; починаючи з 20.04.2021 приміщення звільнені від майна та будь-яких речей відповідача, приміщення відповідачем не використовуються;

- відповідач просив один екземпляр Акта приймання-передачі приміщення (повернення) № 2 від 20.04.2021 повернути з підписом уповноваженого представника позивача та печаткою позивача в строк 3 робочих дні з дати отримання цього листа.

Направлення відповідачем позивачу листа № 871 від 21.04.2021 разом з зазначеними у ньому актом виконаних робіт, Актом приймання-передачі приміщення (повернення) № 2 від 20.04.2021 до договору оренди нежитлового приміщення №5-19-ОНП від « 06» серпня 2019 року, комплектами ключів підтверджується належними та допустимим доказами,а саме: описом вкладеного (з відбитком поштового штемпеля) у цінний лист на адресу юридичного місцезнаходження позивача (03134 м.Київ, вул.. Симиренка, буд. 1-В), накладною поштової установи 0319108269711, фіскальним чеком поштової установи, які в сукупності підтверджують факт направлення відповідачем позивачу вказаних документів та ключів від орендованого приміщення.

Доводи позивача про те, що Акт приймання - передачі приміщення № 2 від 20.04.2021 до Договору оренди - відсутній в додатках до відзиву, а про вказаний акт лише згадується у листі № 871 від 21.04.2021, і подана відповідачем накладна Укрпошти 0319108269711 свідчить про направлення листа не позивачу, а фізичній особі Ваховському В., і відповідно, вказаний Акт позивач не міг отримати - судом апеляційної інстанції відхиляються як необгрунтовані, оскільки описом вкладеного (з відбитком поштового штемпеля) у цінний лист підтверджується направлення вказаних документів та ключів на адресу юридичного місцезнаходження позивача ТОВ «Універсал-М»(03134 м.Київ, вул.. Симиренка, буд. 1-В), а зазначення у накладній до вказаного опису прізвища В.Ваховський (який є директором позивача згідно з наявних відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань) - не спростовує факту направлення відповідачем саме позивачу вказаних документів та ключів від орендованого приміщення.

Крім того, суд апеляційної інстанції враховує і те, що матеріалам справи підтверджується, що інформація, зазначена в листі № 871 від 21.04.2021, зокрема про розірвання Договору, звільнення приміщення, а також направлення підписаного зі сторони відповідача через неявку позивача Акта приймання-передачі приміщення (повернення) № 2 від 20.04.2021 до договору оренди нежитлового приміщення №5-19-ОНП від « 06» серпня 2019 та його направлення разом з ключами від приміщень 21.04.2021 за допомогою поштового оператора АТ «Укрпошта», додатково була повідомлена позивачу шляхом направлення листа № 883 від 27.04.2021, який ТОВ «УНІВЕРСАЛ-М» отримав 05.05.2021, а також в листі № 914 від 17.05.2021, а тому позивач був обізнаний про повернення приміщення ТОВ «МОВІ ХЕЛС».

З огляду на встановлені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наявні у справі докази в сукупності з встановленими обставинами справи свідчать про те, що відповідач вжив усіх належних, необхідних, можливих способів, щоб передати приміщення позивачу, однак позивачем відповідні приміщення прийняті з оренди не були, жодних обумовлених договором та законом підстав для неприйняття приміщень з оренди саме 20.04.20201 - позивачем не наведено, а матеріали справи - не містять.

Доводи позивача про те, що основною причиною відмови у прийнятті приміщення з оренди 20.04.2021 стало те що орендарем, без погодження з орендодавцем, було змінено планування приміщень (демонтовані міжкабінетні перегородки) в зв`язку з чим погіршились їх експлуатаційні характеристики, а частина приміщень стала не придатною для використання їх як офісних - судом апеляційної інстанції відхиляються, оскільки позивач не позбавлений права звернутися до відповідача у встановленому законом та договором порядку щодо відновлення стану приміщення та/або відшкодування вартості відновлення, проте, наведені обставини не є підставами для обмеження відповідача у своєму праві , як орендаря, розірвати договір оренди та повернути позивачу відповідне майно, та не сплачувати орендні платежі внаслідок відсутності документального підтвердження факту користування приміщенням.

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що відповідач направляв позивачу листи, в яких повідомляв про повернення приміщень 20.04.2021 та направлення Акту приймання-передачі приміщення (повернення) № 2 від 20.04.2021 до договору оренди нежитлового приміщення №5-19-ОНП від « 06» серпня 2019 року, разом з ключами від приміщень 21.04.2021 на адресу позивача відправленням поштовим оператором АТ «Укрпошта», а саме:

- лист № 888 від 29.04.2021, в якому серед іншого зазначено, що листом № 871 від 21.04.2021 відповідач направив на адресу позивача два примірника Акта приймання-передачі приміщення (повернення) № 2 від 20.04.2021 до договору оренди нежитлового приміщення №5-19-ОНП від « 06» серпня 2019р. та ключі від приміщення;

- лист № 951/1 від 01.06.2021, яким відповідач повідомив про те, що Додаткова угода № 4 від 03.03.2021 до договору не є укладеною, про обставини складання акту приймання-передачі приміщення та про те, що відповідач не має доступу до приміщень та правових підстав вчиняти будь-які дії з приміщенням, а позивач в свою чергу має безперешкодний доступ до приміщень та може отримати ключі від приміщень в будь- який час оскільки вони були направлені позивачу;

- лист № 979 від 10.06.2021, яким відповідач повторно проінформував позивача про необхідність отримання відправлення з примірниками Акта приймання-передачі приміщення (повернення) № 2 від 20.04.2021 та з ключами від приміщень, а також виклав свою позицію стосовно проекту додаткової угоди № 4 від 03.03.2021 до договору;

- лист № 1013 від 06.07.2021, яким відповідач надав інформацію про свою позицію та місцезнаходження ключів від приміщень, а також звернувся до позивача з проханням забрати поштові відправлення від ТОВ «Мові Хелс», зокрема, поштове відправлення 0319108313184 (лист № 871 від 21.04.2021) з двома примірниками Акта приймання-передачі приміщення (повернення) № 2 від 20.04.2021 до договору оренди нежитлового приміщення №5-19-ОНП від « 06» серпня 2019р. разом з ключами від приміщень та оглянути приміщення, і через неотримання ТОВ «Універсал-М» цього листа у відправленні що було направлено 21.04.2021, можна відстежити за номером відправлення 0319108313184 на офіційному веб-сайті Укрпошти: https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html.

Посилання позивача на те, що відповідач продовжував користуватися орендованим приміщенням і після 20.04.2021, що підтверджується розбіжностями у показниках лічильників (в сторону збільшення) свідчать про користування відповідачем спірними приміщеннями і після розірвання договору - судом апеляційної інстанції відхиляються, оскільки відповідні показники лічильників - не є належними, допустимими доказами в розумінні ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України в підтвердження саме факту користування відповідачем спірним приміщенням і не можуть слугувати єдиним доказом в підтвердження такого факту. В свою чергу, надані відповідачем до матеріалів справи докази (лист № 871 від 21.04.2021, разом з зазначеними у ньому документами, лист відповідача про розірвання за вих. № 796 від 17.02.2021, вручення оригіналу листа відповідача про розірвання за вих. № 796 від 17.02.2021 для позивача, і отримання листа позивачем підтверджується власноручним підписом генерального директора ТОВ "УНІВЕРСАЛ-М" від 18.02.2021 на копії цього листа, направлення електронного листа 24.02.2021 зі скан-копією листа про розірвання на електронну адресу ТОВ "УНІВЕРСАЛ-М" (universal.vvf@qmail.com ), що зазначена в договорі, лист № 861 від 16.04.2021, лист № 855 від 09.04.2021, листи № 888 від 29.04.2021, № 951/1 від 01.06.2021, № 979 від 10.06.2021, № 1013 від 06.07.2021)- є більш вірогідними в розумінні ст. 79 Господарського процесуального кодексу України в спростування доводів позивача про користування відповідачем спірним приміщенням у спірний період, зокрема і після розірвання договору 20.04.2021.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладеній у Постанові від 30.07.2021р. по справі № 925/1223/17, для застосування наслідків, передбачених частиною другою статті 785 ЦК України, необхідною є наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов`язання, відповідно до вимог статті 614 зазначеного Кодексу. При цьому, для застосування відповідальності, передбаченої цією нормою, важливим є встановлення наявності в орендаря можливості передати майно, що було предметом оренди, та умисного невиконання ним цього обов`язку.

Відповідно до частини першої ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України, правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце. Відповідного висновку дійшов висновку Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у Постанові від 14.06.2019р. по справі № 910/6642/18, спираючись на подібні висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі № 920/1771/14 та постанові Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 910/23369/17).

Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами скаржника про те, що відповідачем було вжито комплекс дій, які як окремо, так і в сукупності свідчать про те, що відповідач вжив усі заходи, щоб здійснити передачу приміщення після розірвання договору, тобто 20.04.2021, що в сукупності свідчить про відсутність у відповідача обов`язку здійснювати оплату за користування приміщенням по договору як внаслідок розірвання вказаного договору, так і внаслідок припинення користування орендованим приміщенням після цієї дати, а також в сукупності з встановленими обставинами справи свідчить і про відсутність порушення зобов`язання з повернення приміщення позивачу, у зв`язку з чим підстави для застосування обумовленої договором відповідальності у вигляді неустойки за неповернення приміщення в сумі 239 146,64 грн. - у суду першої інстанції також були відсутні.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача орендної плати по договору за період з 21.04.2021 по 30.04.2021 в розмірі 9 233,92 грн. (38 991,22 грн. (місячний платіж) /30 (з урахуванням індексації за цей місяць) х 20 днів) - 29 757,30 грн. (орендна плата з урахуванням індексації за період з 01.04.2021 по 20.04.2021 включно)), а також неустойки за неповернення приміщення в сумі 239 146,64 грн. - є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Крім того, суд апеляційної інстанції розглянувши в вимогу позивача про стягнення з відповідача 29 757,30 грн. заборгованості з орендної плати (з урахуванням індексації) за період з 01.04.2021 по 20.04.2021 включно, дійшов висновку, що вона задоволенню не підлягає з огляду також на наступне.

Як підтверджується наявними матеріалами справи, відповідачем сплачено позивачу гарантований платіж у розмірі 31 800,00 грн., який позивач зобов`язаний був повернути на рахунок відповідача в строк 1 (один) робочий день з дати повернення приміщення без зауважень, відповідно до умов п.3.1.6. Договору, тобто, враховуючи у даній справі обставини, не пізніше 21.04.2021.

В свою чергу, як встановлено судом апеляційної інстанції, договір оренди розірвано сторонами 20.04.2021, відповідачем було вжито комплекс дій, які як окремо, так і в сукупності свідчать про те, що відповідач вжив усі заходи, щоб здійснити передачу приміщення після розірвання договору, тобто 20.04.2021, що в сукупності свідчить про відсутність у відповідача обов`язку здійснювати оплату за користування приміщенням по договору як внаслідок розірвання вказаного договору, так і внаслідок припинення користування орендованим приміщенням після цієї дати, і у зв`язку з чим у позивача виникло зобов`язання з повернення гарантованого платежу на користь відповідача, тобто зустрічні однорідні грошові вимоги щодо повернення 31 800,00 грн.

Отже, ТОВ «Мові Хелс» мало невиконане грошове зобов`язання перед ТОВ «Універсал-М» згідно п. 3.1.1. договору по сплаті орендної плати за період з 01 квітня 2021 року по 20 квітня 2021 року включно з урахуванням індексації у розмірі -29 757,30 (двадцять дев`ять тисяч сімсот п`ятдесят сім гривень 30 копійок) гривень.

В свою чергу, ТОВ «Універсал-М» мало невиконане грошове зобов`язання перед ТОВ «Мові Хелс» згідно п.3.1.6. договору по поверненню гарантованого платежу у розмірі 31 800,00 (тридцять одна тисяча вісімсот гривень 00 копійок) гривень, що був сплачений ТОВ «Мові Хелс» на користь ТОВ «УНІВЕРСАЛ-М» 09.08.2019, який ТОВ «УНІВЕРСАЛ-М» зобов`язаний був повернути на банківський рахунок ТОВ «Мові Хелс» в строк 1 (один) робочий день з дати повернення з оренди приміщення без зауважень відповідно до умов договору. Жодних обґрунтованих письмових заперечень від ТОВ «Універсал-М» щодо приміщень що повернуті з оренди - не надходило.

З огляду на це, відповідачем було надіслано позивачу листом за вих. № 883 від 27.04.2021 Заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до якої ТОВ «Мові Хелс» звернулось до ТОВ «Універсал-М» про зарахування зустрічних однорідних вимог за зобов`язанням ТОВ «Мові Хелс» по сплаті орендної плати згідно п. 3.1.1. Договору за період з 01 квітня 2021 року по 20 квітня 2021 року включно з урахуванням індексації в розмірі - 29 757,30 (двадцять дев`ять тисяч сімсот п`ятдесят сім гривень 30 копійок) гривень, строк виплати якої настав, та зобов`язанням ТОВ «Універсал-М» по поверненню гарантованого платежу, що був сплачений ТОВ «Мові Хелс» в розмірі 31800,00 (тридцять одна тисяча вісімсот гривень 00 копійок) гривень на користь ТОВ «УНІВЕРСАЛ-М» 09.08.2019, строк повернення якого настав.

Крім того, у вказаній заяві відповідач просив позивача повернути залишок від гарантованого платежу, що був сплачений ТОВ «Мові Хелс» у розмірі - 2042,70 гривень, (дві тисячі сорок дві гривні 70 копійок), та який фактично залишився після проведення зарахування зустрічних однорідних вимог в розмірі 29 757,30 (двадцять дев`ять тисяч сімсот п`ятдесят сім гривень 30 копійок) гривень.

Надсилання відповідачем позивачу вказаної зави підтверджується належними у справі доказами, а саме: накладною поштової установи АТ «Укрпошта» 0319108306870, описом вкладеного у цінний лист та рекомендованим повідомленням про вручення вказаного поштового відправлення, надісланого за адресою юридичного місцезнаходження позивача (03134 м.Київ, вул.. Симиренка, 1-В).

Згідно зі статтею 601 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Виходячи із зазначеного, вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим); однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду); строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду справи, дійшов висновку, що оскільки за грошовим зобов`язанням ТОВ «Мові Хелс» по сплаті орендної плати згідно п. 3.1.1. договору за період з 01 квітня 2021 року по 20 квітня 2021 року включно з урахуванням індексації в розмірі - 29 757,30 (двадцять дев`ять тисяч сімсот п`ятдесят сім гривень 30 копійок) гривень, строк виплати настав, та за грошовим зобов`язанням ТОВ «Універсал-М» по поверненню гарантованого платежу, що був сплачений ТОВ «Мові Хелс» в розмірі 31800,00 (тридцять одна тисяча вісімсот гривень 00 копійок) гривень на користь ТОВ «УНІВЕРСАЛ-М» 09.08.2019, строк повернення також настав, вказані грошові зобов`язання -є зустрічними однорідними та виникли з належних правових підстав, а тому зарахування таких зустрічних вимог за відповідним одностороннім правочином (згідно Заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог за вих. № 883 від 27.04.2021) відповідає статті 601 Цивільного кодексу України. Таким чином, зобов`язання ТОВ «Мові Хелс» по сплаті орендної плати згідно п. 3.1.1. договору за період з 01 квітня 2021 року по 20 квітня 2021 року включно з урахуванням індексації в розмірі - 29 757,30 (двадцять дев`ять тисяч сімсот п`ятдесят сім гривень 30 копійок) гривень, є припиненим внаслідок його зарахування в порядку ст. 601 Цивільного кодексу України в рахунок зустрічного грошового зобов`язання ТОВ «Універсал-М» по поверненню гарантованого платежу, що був сплачений ТОВ «Мові Хелс» в розмірі 31800,00 (тридцять одна тисяча вісімсот гривень 00 копійок). При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що сумою зарахування зі сторони відповідача є сума у розмірі 29 757,30 (двадцять дев`ять тисяч сімсот п`ятдесят сім гривень 30 копійок) гривень, а решта залишку вказаної суми у розмірі 2042,70 гривень, (дві тисячі сорок дві гривні 70 копійок) - не є такою, що входить до меж апеляційного розгляду.

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) стаття 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

За приписами статті 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 3.1.2 договору передбачено, що орендна плата сплачується незалежно від результатів господарської діяльності Орендаря щомісячно до 1 числа наступного місяця.

Таким чином, враховуючи те, що у відповідача відсутнє прострочене грошове зобов`язання перед позивачем щодо сплати 29 757,30 грн. заборгованості з орендної плати (з урахуванням індексації) за період з 01.04.2021 по 20.04.2021 включно, внаслідок її зарахування на підставі ст. 601 Цивільного кодексу України в рахунок зустрічних однорідних вимог на підставі Заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог за вих. № 883 від 27.04.2021, а тому підстави для стягнення неустойки (пені) за прострочення грошового зобов`язання в розмірі 4 756,69 грн. за заявлений позивачем до стягнення період з 01.04.2021 по 31.08.2021 - відсутні саме з підстав, наведених судом апеляційної інстанції у даній постанові, з огляду на відсутність у відповідача грошового зобов`язання перед позивачем у заявленій до стягнення сумі, і відсутність факту прострочення такого в розумінні приписів ст. ст. 610-612 Цивільного кодексу України та п. 3.1.2 договору.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором оренди №5-19-ОНП нежитлового приміщення, яке знаходиться за адресою м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 150 № 42, № 43, у загальному розмірі 282 894,55 грн, з яких: основний борг з орендної плати за квітень 2021 у сумі 38 991,22 грн, неустойка (пеня) за прострочення грошового зобов`язання в розмірі 4 756,69 грн, неустойка, передбачена пунктом 4.5 договору та статтею 785 ЦК України у розмірі подвійної орендної плати за неповернення приміщень у сумі 239 146,64 грн за період з 30.04.2021 по 31.08.2021 - не є законними та обгрунтованими, не були доведені позивачем належними засобами доказування в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, а також були спростовані відповідачем в розумінні наведених норм процесуального закону, а отже, задоволенню не підлягають з підстав, наведених у даній постанові.

Крім того, довод скаржника про те, що суд першої інстанції не врахував заперечення скаржника проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, чим порушив приписи ст. 247 Господарського процесуального кодексу України - судом апеляційної інстанції відхиляється саме як підстава для скасування оскаржуваного рішення, оскільки в цій частині дії суду першої інстанції не суперечать приписам наведеної норми, оскільки у справі № 911/2229/21 ціна позову не перевищує 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то в силу частини 1 статті 247 ГПК України, дана справа є малозначною та підлягає одноособовому розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, і відповідно, суд першої інстанції реалізував наявне у нього право розгляду вказаної справи у спрощеному позовному провадженні.

Окрім того, скаржник в апеляційній скарзі просив суд дослідити лист позивача № 103 від 27.08.2021, який не був поданий до суду першої інстанції.

Проте, суд апеляційної інстанції зазначає, що вказаний документ не приймається судом апеляційної інстанції в якості доказу під час розгляду даної справи на стадії апеляційного розгляду на підставі ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідачем не наведено підставних доводів в обгрунтування підстав подання вказаного доказу, як не доведено і винятковість випадку щодо необхідності його подання.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд надав учасникам спору вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Отже, усі інші доводи, посилання та обгрунтування учасників справи судом апеляційної інстанції враховані при вирішенні спору, проте, є такими, що не спростовують висновків суду апеляційної інстанції у даній постанові щодо спірних правовідносин учасників справи.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором оренди №5-19-ОНП нежитлового приміщення, яке знаходиться за адресою м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 150 № 42, № 43, у загальному розмірі 282 894,55 грн, з яких: основний борг з орендної плати за квітень 2021 у сумі 38 991,22 грн, неустойка (пеня) за прострочення грошового зобов`язання в розмірі 4 756,69 грн, неустойка, передбачена пунктом 4.5 договору та статтею 785 ЦК України у розмірі подвійної орендної плати за неповернення приміщень у сумі 239 146,64 грн за період з 30.04.2021 по 31.08.2021 - не є законними та обґрунтованими, не були доведені належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, а тому позов задоволенню не підлягає за наведених у дані постанові підстав, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в апеляційному порядку з прийняттям нового рішення про відмову у задоволені позову повністю.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з`ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку (окрім доводу про те, що суд першої інстанції не врахував заперечення скаржника проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, чим порушив приписи ст. 247 Господарського процесуального кодексу України), оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено при нез`ясуванні обставин, що мають значення для справи, за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права (ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України), у зв`язку з чим на підставі п. 1-4 ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України оскаржуване рішення підлягає скасуванню в апеляційному порядку з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову повністю за наведених у даній постанові підстав.

Розподіл судових витрат

Пунктом 2 ч. 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

На підставі п. 2 ч. 1, ч. 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції здійснює розподіл судових витрат наступним чином: судовий збір за подачу позову залишається за позивачем, а судовий збір за подачу апеляційної скарги підлягає стягненню з позивача на користь відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мові Хелс" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.11.2021 у справі № 911/2229/21- задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.11.2021 у справі № 911/2229/21 - скасувати.

3. Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсал-М" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мові Хелс" про стягнення боргу по орендній платі та відшкодування збитків, завданих у результаті неналежного виконання договору оренди нежитлових приміщень у розмірі 282 894,55 грн, - відмовити повністю..

4. Судовий збір за подачу позову залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю "Універсал-М".

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсал-М" (03134, м. Київ, вул. Симиренка, буд. 1-В; ідентифікаційний код 25263960) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мові Хелс" (08140, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Шевченкове, вул. Шевченка, буд. 162-А, ідентифікаційний код 36258483) судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 6 365 (шість тисяч триста шістдесят п`ять) грн.. 13 коп.

6. Матеріали справи № 911/2229/21 повернути до Господарського суду міста Києва, доручивши останньому видати наказ на виконання даної постанови.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає оскарженню, крім випадків, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України, до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді А.Г. Майданевич

В.В. Сулім

Повний текст постанови підписано 06.07.2022.