Рішення

від 29.06.2022 по справі 620/574/22

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(повне)

30 червня 2022 року м. Чернігів Справа № 620/574/22

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Тихоненко О.М.,

за участю секретаря Кугук Н.С.,

представника позивача Володіної В.М.,

та представника відповідача Ананка Ю.М.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства Пластмас Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Пластмас-Прилуки до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

Дочірнє підприємство Пластмас Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Пластмас-Прилуки (далі ДП Пластмас ТОВ ТД Пластмас-Прилуки) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області (далі ГУ ДПС у Чернігівській області, відповідач) про визнання протиправним та повністю скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 19.10.2021 № 6267/25010700, видане позивачу; визнання протиправним та повністю скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 19.10.2021 № 6268/25010700, видане позивачу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки акту перевірки не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки у нього наявні всі первинні бухгалтерські документи, які підтверджують дійсність укладених договорів. Вказує, що факт надання, отримання товару підтверджується не тільки документально, а й наявністю відповідного результату від проведених робіт. Зазначає, що на момент здійснення господарських операцій, контрагенти володіли достатнім обсягом правоздатності та дієздатності для вчинення правочинів, а в акті перевірки жодним доказом не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у платника податку чи його контрагента, як обов`язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування санкцій.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.02.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Ухвалою суду надано термін для подачі відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.

Відповідачем подано відзив, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю та зазначає, що ГУ ДПС у Чернігівській області на підставі направлень від 28.08.2021 № 2666 та № 2667, наказів від 27.08.2021 № 1449-п, від 02.09.2021 № 1511-п та відповідно до вимог пп. 20.1.4 ст. 20, пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 та ст. 82 Податкового кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України від 03.02.2021 № 89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок» та постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 № 893 «Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби» проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДП «Пластмас» ТОВ «ТД Пластмас-Прилуки» щодо правомірності формування податкової звітності з ПДВ за період діяльності з ПП «ПЛАСТ-ЕКО» за лютий 2019 року, серпень 2019 року, жовтень 2019 року, з ТОВ «Полімерна компанія» за червень 2020 року, вересень 2020 року, жовтень 2020 року, листопад 2020 року, грудень 2020 року, лютий 2021 року, березень 2021 року, за результатами якої складено акт документальної позапланової виїзної перевірки № 5702/07/32512498 від 14.09.2021. Проведеною перевіркою встановлені наступні порушення: Щодо достовірності відображених показників ДП «Пластмас» ТОВ «ТД Пластмас-Прилуки» у поданих податкових деклараціях з ПДВ по взаємовідносинах з ПП «ПЛАСТ-ЕКО» за лютий, серпень, жовтень 2019 року встановлено відсутність реального (законного) джерела походження товару по ланцюгу постачання, відсутність імпорту, невідповідності придбаного та реалізованого товару, неможливість підтвердження факту транспортування товару. Щодо достовірності відображених показників ДП «Пластмас» ТОВ «ТД Пластмас-Прилуки» у поданих податкових деклараціях з ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «Полімерна компанія» за червень, вересень-грудень 2020 року, лютий-березень 2021 року при дослідженні реальності здійснення господарських операцій встановлено, що зазначені в ТТН автомобільні перевізники: ТОВ ТРУПКОМПАНІ" (49.41-вантажний автомобільний транспорт; платник ПДВ з 01.08.2016; рішення про відповідність платника ПДВ критеріям ризиковості 25.01.2021 № 1163: «задіяний у розповсюдженні схемного податкового кредиту»); ТОВ "ПРОМ ЕКСПРЕС ТРАНС" (52.29 - інша допоміжна діяльність у сфері транспорту); ТОВ "ЕНКОРТО" (52.29 - інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; платник ПДВ з 01.06.2017, рішення про відповідність платника ПДВ критеріям ризиковості 26.01.2021 № 5422); ТОВ "ПІВНІЧАВТОТРАНС" (49.41 - вантажний автомобільний транспорт, рішення про відповідність платника ПДВ критеріям ризиковості 02.06.2021 № 6119); ТОВ «ТЕК ФОРНАКС» (52.29 - інша допоміжна діяльність у сфері транспорту). Перевіркою встановлено, що вищезазначені в ТТН автомобільні перевізники для замовника перевезень ТОВ «Полімерна компанія» не реєстрували в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні на транспортні послуги. Враховуючи вищевикладене, неможливо підтвердити факт транспортування даної продукції. До перевірки скаржником на підтвердження якості та походження поставлених товарів ТОВ «Полімерна компанія» надані сертифікати якості на «полівінілхлорид суспензійний KSF-70, KSF-67 та KSF-68» від ТОВ «КАРПАТНАФТОХІМ». Разом з тим, при дослідженні реальності здійснення господарських операцій проведеним аналізом інформаційних ресурсів ДПС встановлено таке. Так, ГУ ДПС у Київській області узагальненими податковими інформаціями по ТОВ «Полімерна компанія» щодо фінансово-господарських операцій з придбання у ТОВ «КАРПАТНАФТОХІМ» та фінансово-господарських операцій з постачання й правомірності складання і реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкових накладних, виписаних на адресу покупців, у тому числі ДП «Пластмас» ТОВ «ТД Пластмас-Прилуки», а також при визначенні сум податкових зобов`язань і податкового кредиту встановлено, що ТОВ «Полімерна компанія» надано інформацію про документальне оформлення операцій, яка не спростовує факт порушення податкового законодавства та не підтверджує фактичне здійснення операцій на письмові запити. Перевіркою не підтверджено визначення ТОВ «Полімерна компанія» сум податкового кредиту при придбанні товарів/послуг з податкових накладних постачальника ТОВ «КАРПАТНАФТОХІМ». В акті перевірки вчинено запис, що відповідно до інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ТОВ «Полімерна компанія» відомості щодо прав власності, інших речових прав, іпотеки, обтяжень по нерухомому майну відсутні. Крім цього, в акті перевірки вчинено запис, що комісією регіонального рівня відповідно до п. 6 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1165 щодо ТОВ «Полімерна компанія» прийняті рішення про відповідність платника ПДВ критеріям ризиковості (від 31.03.2021 № 10779, від 20.04.2021 № 12068, від 08.06.2021 № 19326). Отже, контролюючим органом зроблено висновок про нереальність здійснення господарської операції за перевірений період між позивачем та контрагентами. Щодо наявності або відсутності обставин, що виключають вину у вчиненні правопорушення, пом`якшують або звільняють від відповідальності ДП «Пластмас» ТОВ «ТД Пластмас-Прилуки» та розміру штрафної (фінансової) санкції (штрафу) за вчинення податкових правопорушень ГУ ДПС у Чернігівській області зазначає наступне. Несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності покладаються на особу, якою укладено відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов`язань та провадження необґрунтованих виплат. У випадку недобросовісності контрагентів покупець несе ризик своєї бездіяльності не лише по виконанню господарсько-правових зобов`язань, але і в рамках податкових правовідносин. Створюючи видимість реальності здійснення оподатковуваних операцій платник податків діяв умисно, оскільки він удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених Податковим кодексом України, зокрема в частині реального придбання товару, декларування операції, сплати податків. Оформивши документально господарську операцію, яка не існувала та у подальшому відобразивши її у податковій звітності, платник податків свідомо прагнув зменшити базу оподаткування та як наслідок не сплатити кошти до бюджету. Вищевказані обставини свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. У результаті таких дій підприємством була занижена сума податку на додану вартість, що відлягає сплаті до бюджету. Невиконання або неналежне виконання встановлених законодавством правил завжди є наслідком дій (бездіяльності) особи, які кваліфікуються як умисні, оскільки як невиконання, так і неналежне виконання є порушенням обов`язків, закріплених за платником податків у ст. 16, 36 Податкового кодексу України. Підставою для притягнення особи до фінансової відповідальності є виключно недотримання нею вимог Податкового кодексу України, за які така відповідальність встановлена. Невиконання податкового обов`язку у відповідності до п. 109.1 ст. 109 Податкового кодексу України є податковим правопорушенням, за яке передбачена фінансова відповідальність. Таким чином на підставі висновків акту перевірки контролюючим органом правомірно прийняті податкові повідомлення-рішення від 19.10.2021 № 6267/25010700 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 4 119 648 грн та застосовано штрафна санкція на 1 029 912 грн, № 6268/25010700 про завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в сумі 576 161 грн.

Представником позивача подана відповідь на відзив, в якій останній зазначає аналогічні обставини викладені в позові.

Протокольною ухвалою суду від 06.06.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила задовольнити їх, посилаючись на обставини викладені у позові та відповіді на відзив.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні, посилаючись на обставини викладені у відзиві.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Як слідує з матеріалів справи позивач зареєстрований в якості юридичної особи 02.07.2003 та з 14.07.2003 перебуває на обліку як платник податків. Основним видом діяльності позивача є 20.16 виробництво пластмас у первинних формах.

26.12.2018 між позивачем (покупець) та Приватним підприємством «Пласт-еко» (далі ПП «Пласт-еко») (постачальник) укладено договір поставки №ПП-03/2019, відповідно до якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити його вартість на умовах, обумовлених в цьому договорі. Пунктом 1.3 договору передбачено, що кількість і асортимент товару, що постачається вказуються у видаткових накладних на товар, що мають силу специфікації, складених на підставі заявок на постачання товару покупця, які є невід`ємними частинами цього договору. Ціна товару встановлюється відповідно до поточних затверджених прайс-листів постачальника і вказується у видаткових накладних на товар, які є невід`ємною частиною договору. Ціна товару може бути змінена постачальником в односторонньому порядку. Загальна вартість договору визначається згідно всього об`єму видаткових накладних на товар, які є невід`ємною частиною договору (п.2.2. договору). Пунктом 2.3 договору встановлено, що оплата за товар здійснюється покупцем відповідно до рахунків на плату, виставленого постачальником, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника (том №1 а.с.133-135).

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано до суду: довіреність № 35 від 05.06.2019; результати випробувань; оборотно-сальдові відомості по рахунку 631; платіжні доручення; прибуткові ордери; видаткові накладні; рахунки на оплату; товарно-транспортні накладні; виробничі звіти цеху з переробки вторинних матеріалів; відомість ОЗ за 1 квартал 2021 року (бухгалтерський облік) (том № 1 а.с.136-252, том № 2 а.с.1-149).

Також 13.04.2020 між позивачем (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Полімерна компанія» (далі ТОВ «Полімерна компанія») (постачальник) укладено договір поставки №07ПП20, відповідно до якого постачальник зобов`язується поставляти й передавати у власність, а покупець зобов`язується приймати й оплачувати на умовах даного договору поліетилен, полівінілхлорид, поліпропілен та інші види полімерної сировини (далі - товар), рівномірними партіями протягом терміну дії договору. Поставка товару здійснюється на підставі видаткової накладної (п.1.2 договору). Пунктом 3.2 передбачено, що ціна, кількість та асортимент товару встановлюється у видаткових накладних по кожній партії поставки товару. Згідно п. 3.3. договору продаж товару здійснюється на умовах відстрочки платежу на 30 календарних днів, якщо інше не буде обумовлено в додатку або додатковій угоді на поставку продукції. Постачальник може встановити інший порядок розрахунків за згодою покупця, що викладається в додатковій угоді або в додатках до договору, які є невід`ємними частинами даного договору (том № 2 а.с.150-154).

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано до суду: додатки до договору; акти приймання-передачі товару; договір відповідального зберігання №01-9/3 від 29.12.2017 з додатками до нього; акти прийому-передачі товару на відповідальне зберігання; акти зняття з відповідального зберігання; довіреність № 30 від 11.01.2021; акти здачі-прийняття робіт (надання послуг); рахунки на оплату; договори № 1 про надання транспортно-експедиційних послуг від 28.01.2013 та № 1.1. від 01.01.2021; акти надання послуг; витяги з Єдиного реєстру податкових накладних; видаткові накладні; товарно-транспортні накладні; оборотно-сальдові відомості по рахунках 631 та 201; звіти по проводках; платіжні доручення; сертифікати якості; прибуткові ордери; накладні на переміщення; виробничі звіти; накладні на випуск продукції та копію журналу реєстрації транспортних засобів та продукції (сировини), що ввозяться та вивозяться з території ДП «Пластмас» ТОВ «ТД Пластмас-Прилуки» (том № 2 а.с.155-251, том № 3 а.с.1-252, том № 4 а.с.1-250, том № 5 а.с.1-255, том № 6 а.с.1-251, том № 7 а.с.1-255, том № 8 а.с.1-27).

Відповідачем на підставі направлень від 28.08.2021 № 2666 та № 2667, наказів від 27.08.2021 № 1449-п, від 02.09.2021 № 1511-п та відповідно до вимог пп. 20.1.4 ст. 20, пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 та ст. 82 Податкового кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України від 03.02.2021 № 89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок» та постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 № 893 «Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби» проведена документальна позапланова виїзна перевірка ДП «Пластмас» ТОВ «ТД Пластмас-Прилуки» щодо правомірності формування податкової звітності з податку на додану вартість за період діяльності з ПП «ПЛАСТ-ЕКО» за лютий 2019 року, серпень 2019 року, жовтень 2019 року, з ТОВ «Полімерна компанія» за червень 2020 року, вересень 2020 року, жовтень 2020 року, листопад 2020 року, грудень 2020 року, лютий 2021 року, березень 2021 року, за результатами якої складено акт № 5702/07/32512498 від 14.09.2021 (далі акт перевірки) (том № 1 а.с.56-91).

Згідно висновку, викладеного в акті, під час перевірки було встановлено порушення пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого: завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 576161 грн, податку на додану вартість, в тому числі за серпень 2019 року - 73638 грн, жовтень 2019 року - 58008 грн, грудень 2020 року 119068 грн, березень 2021 року 325447 грн; занижено податок на додану вартість, що сплачується до державного бюджету всього на 4119648 грн, в тому числі за лютий 2019 року 108581 грн, серпень 2019 року 60065 грн, жовтень 2019 року 121535 грн, червень 2020 року 786461 грн, вересень 2020 року 754665 грн, жовтень 2020 року 812106 грн, листопад 2020 року 637200 грн, грудень 2020 року 431427 грн, лютий 2021 року 147580 грн, березень 2021 року 260028 грн.

Такі висновки відповідача ґрунтуються на тому, що перевіркою позивача встановлено відсутність реального (законного) джерела походження товару по ланцюгу постачання, відсутність імпорту, невідповідності придбаного та реалізованого товару, неможливість підтвердження факту транспортування товару (щодо достовірності відображених показників ДП «Пластмас» ТОВ «ТД Пластмас-Прилуки» у поданих податкових деклараціях з ПДВ по взаємовідносинах з ПП «ПЛАСТ-ЕКО» за лютий, серпень, жовтень 2019 року). Щодо достовірності відображених показників ДП «Пластмас» ТОВ «ТД Пластмас-Прилуки» у поданих податкових деклараціях з ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «Полімерна компанія» за червень, вересень-грудень 2020 року, лютий-березень 2021 року при дослідженні реальності здійснення господарських операцій встановлено, що зазначені в ТТН автомобільні перевізники: ТОВ ТРУПКОМПАНІ" (49.41-вантажний автомобільний транспорт; платник ПДВ з 01.08.2016; рішення про відповідність платника ПДВ критеріям ризиковості 25.01.2021 № 1163: «задіяний у розповсюдженні схемного податкового кредиту»); ТОВ "ПРОМ ЕКСПРЕС ТРАНС" (52.29 - інша допоміжна діяльність у сфері транспорту); ТОВ "ЕНКОРТО" (52.29 - інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; платник ПДВ з 01.06.2017, рішення про відповідність платника ПДВ критеріям ризиковості 26.01.2021 № 5422); ТОВ "ПІВНІЧАВТОТРАНС" (49.41 - вантажний автомобільний транспорт, рішення про відповідність платника ПДВ критеріям ризиковості 02.06.2021 № 6119); ТОВ «ТЕК ФОРНАКС» (52.29 - інша допоміжна діяльність у сфері транспорту). Перевіркою встановлено, що вищезазначені в ТТН автомобільні перевізники для замовника перевезень ТОВ «Полімерна компанія» не реєстрували в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні на транспортні послуги. Враховуючи вищевикладене, неможливо підтвердити факт транспортування даної продукції. До перевірки скаржником на підтвердження якості та походження поставлених товарів ТОВ «Полімерна компанія» надані сертифікати якості на «полівінілхлорид суспензійний KSF-70, KSF-67 та KSF-68» від ТОВ «КАРПАТНАФТОХІМ». Разом з тим, при дослідженні реальності здійснення господарських операцій проведеним аналізом інформаційних ресурсів ДПС встановлено таке. Так, ГУ ДПС у Київській області узагальненими податковими інформаціями по ТОВ «Полімерна компанія» щодо фінансово-господарських операцій з придбання у ТОВ «КАРПАТНАФТОХІМ» та фінансово-господарських операцій з постачання й правомірності складання і реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкових накладних, виписаних на адресу покупців, у тому числі ДП «Пластмас» ТОВ «ТД Пластмас-Прилуки», а також при визначенні сум податкових зобов`язань і податкового кредиту встановлено, що ТОВ «Полімерна компанія» надано інформацію про документальне оформлення операцій, яка не спростовує факт порушення податкового законодавства та не підтверджує фактичне здійснення операцій на письмові запити. Перевіркою не підтверджено визначення ТОВ «Полімерна компанія» сум податкового кредиту при придбанні товарів/послуг з податкових накладних постачальника ТОВ «КАРПАТНАФТОХІМ». В акті перевірки вчинено запис, що відповідно до інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ТОВ «Полімерна компанія» відомості щодо прав власності, інших речових прав, іпотеки, обтяжень по нерухомому майну відсутні. Крім цього, в акті перевірки вчинено запис, що комісією регіонального рівня відповідно до п. 6 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1165 щодо ТОВ «Полімерна компанія» прийняті рішення про відповідність платника ПДВ критеріям ризиковості (від 31.03.2021 № 10779, від 20.04.2021 № 12068, від 08.06.2021 № 19326). Отже, контролюючим органом зроблено висновок про нереальність здійснення господарської операції за перевірений період між позивачем та контрагентами.

На підставі вказаного вище акту перевірки Головним управлінням ДПС у Чернігівській області винесено податкові повідомлення-рішення, а саме:

від 19.10.2021 № 6267/25010700, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 5149560,00 грн (за податковими зобов`язаннями 4119648 та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 1029912 грн) (том № 1 а.с.100-101);

від 19.10.2021 № 6268/25010700, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 576161 грн (том № 1 а.с.102-103).

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивачем 01.11.2021 подано скаргу до Державної податкової служби України (том № 1 а.с.108-119), однак рішенням від 21.12.2021 № 28609/6/99-00-06-01-02-06 скаргу позивача залишено без задоволення, а спірні податкові повідомлення-рішення без змін (том № 1 а.с.125-131).

Вважаючи податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з відповідним позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на таке.

Статтею 19 Конституції України зокрема передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно абзацу одинадцятого статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо. (частина друга статті 9 вказаного Закону).

Отже, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено поняття господарської діяльності - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковим кредитом визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

В силу підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

У відповідності до пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Згідно пункту 137.1 статті 137 Податкового кодексу України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (пункт 44.1. статті 44 Податкового кодексу України).

В силу пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно підпункту а пункту 198.1, пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

В силу пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.п. 201.7, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності платника податку та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства, на підтвердження факту понесення витрат на їх придбання.

Тобто право на податковий кредит виникає у платника податків лише після реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму податку на додану вартість, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з податку на додану вартість.

У постанові від 30.01.2018 по справі № 1570/5614/2012 Верховний Суд зазначив, що «підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст».

Разом з цим, на момент здійснення спірних поставок позивач та його постачальники були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавались.

Як вже зазначалося судом неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо. (частина друга статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні).

Крім того, залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені такі додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо. (п.п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку № 88, затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 (далі - «Положення»).

Мета складання первинних документів - зафіксувати факт господарської операції.

Наявність усіх реквізитів на документі надає йому юридичної сили та доказовості. Реквізити, які не відносяться до обов`язкових, можна не заповнювати. Наприклад, не є обов`язковими такі реквізити, як місце складання та печатка підприємства.

Верховний Суд у постанові від 30.01.2018 по справі № 1570/5614/2012 зазначив, що «формальні помилки та неточності в первинних документах не можуть свідчити про безтоварність укладених правочинів. Натомість оцінка здійсненим господарським операціям повинна даватись на підставі комплексного всебічного аналізу матеріалів справи та фактичних обставин».

Окрім цього, у постанові № 0870/5087/12 від 30.01.2018 Верховний Суд дійшов висновку, що «певні недоліки первинних документів, складених за результатами проведених господарських операцій, у тому числі товарно-транспортних накладних, на що в обґрунтування своєї позиції посилається відповідач, не тягнуть за собою втрату ними статусу належних первинних документів. Такі документи є належними і в тому разі, якщо вони заповнені з окремими недоліками, проте, як у спірному випадку, містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, а також підтверджують фактичність здійснення таких операцій».

Вказані вище висновки Верховного Суду, в силу вимог частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Згідно з пунктом 2.1 Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.2 Положення передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Як слідує з наданих позивачем документів, останнім підтверджено факт здійснення господарських операцій з постачальниками належним чином оформленими первинними документами.

Верховний Суд у постанові від 30.01.2018 по справі К/9901/744/18 (2а/1270/2131/12) зазначив, що «підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст. В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту».

Відповідно до частини другої ст. 48 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2344-ІІІ «Про автомобільний транспорт» документом для здійснення внутрішніх перевезень вантажів для водія є, серед інших, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж.

Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14 жовтня 1997 року затверджені Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила № 363).

Відповідно до пункту 1 цих Правил товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

За змістом підпунктів 11.4 та 11.5 Правил № 363 товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Перший екземпляр товарно- транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача, передається Перевізнику.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 року № 207 затверджено Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні.

За змістом пунктів 1 та 2 вказаного Переліку наявність ТТН є обов`язковою у випадку здійснення перевезень на договірних умовах.

Отже, транспортні документи на перевезення товарно-матеріальних цінностей з наслідками формування бази оподаткування податком на прибуток та на додану вартість не є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами купівлі-продажу або поставки, вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, а отже, відсутність у вантажоотримувача деяких товарно-транспортних накладних або наявність в них певних недоліків не може бути самостійним доказом безтоварності господарських операцій. Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат та податкового кредиту платника податків. При цьому, документи обумовлені правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відсутність товарно-транспортних накладних не є достатньою підставою для висновку про безтоварний характер операцій з поставки продукції, оскільки мова йде про правильність формування податкового кредиту за взаємовідносинами купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей, а не за взаємовідносинами з перевезення. Паспорти та сертифікати якості не є документами, що фіксують факти здійснення господарських операцій, тобто не є первинними документами, на підставі яких формуються показники податкової звітності, а відтак їх відсутність не може однозначно свідчити про відсутність факту поставки товару.

Як встановлено відповідачем в акті перевірки, сертифікати якості на товарно-матеріальні цінності, що були придбані позивачем у контрагента ПП «ПЛАСТ-ЕКО» не надавались, але за умовами договору купівлі-продажу, такі товарно-матеріальні цінності повинні відповідати вимогам чинних ДСТУ та ТУ.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як слідує з матеріалів справи позивач займається переробкою вторинної сировини, а саме плівки ПВХ та інших відходів ПВХ. Специфіка діяльності підприємства позивача полягає в здійсненні повного циклу робіт з виготовлення готових виробів не тільки з первинної сировини, але й з переробленої вторинної сировини, забезпечуючи їх багаторазове повторне використання. Метою підприємства стало досягнення екологічної рівноваги, ресурсозбереження та збереження навколишнього середовища за рахунок впровадження механізмів роздільного збору і повної вторинної переробки відходів ПВХ.

Завдяки переробці вторинної сировини із відходів ПВХ зберігаються природні ресурси, економиться витрата ПВХ смоли, скорочується обсяг відходів. Найприйнятнішим методом переробки та отримання вторинної сировини залишається процедура рециклінгу відходів ПВХ і саме вона застосовується на підприємстві позивача, яка включає в себе наступні стадії: збір і сортування; дроблення на крупну фракцію (шредеріння); дроблення на маленьку фракцію; багатоступінчате миття з використанням спеціальних засобів і розчинів; сушка; розплавлення (екструдування); формування гранули.

Вторинна переробка відходів ПВХ дозволяє отримати сировину, що не поступається за своїми властивостями готовій продукції з первинної сировини. Позивач займається прийомом і закупівлею вторинної сировини із відходів ПВХ з усієї України. Вигідна ціна за відходи дозволяє виробляти з вторинної сировини гранулу ПВХ за низькою собівартістю.

Відповідно до п.3 ст. 268 Господарського кодексу України у разі відсутності в договорі умов щодо якості товарів остання визначається відповідно до мети договору або до звичайного рівня якості для предмета договору чи загальних критеріїв якості.

Отже, при прийманні вторинної сировини підприємство використовувало внутрішній контроль якості відділом технічного контролю.

Разом з цим, суд зазначає, що законодавством не передбачено надання сертифікату якості (відповідності) при поставці вторинної сировини від підприємства - не виробника товару.

Таким чином, наявність або відсутність окремих документів, а також незначні недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій, якщо з інших первинних документів можна встановити зміни в структурі активів і зобов`язань, власному капіталі платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю.

Як встановлено судом та слідує з матеріалів справи в ході перевірки позивачем надано всі необхідні документи, що мають всі обов`язкові реквізити та оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, а саме: оригінали господарських договорів з додатками, видаткові накладні, акти приймання-передачі товару, зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних виписані та отримані податкові накладні, платіжні доручення, виписки банку, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, товаро-транспортні накладні, сертифікати якості товару від ТОВ «Полімерна компанія» та результати випробувань товару (відходів) від ПП «Пласт-еко», проведених відділом технічного контролю підприємства, виробничі звіти та картки бухгалтерського рахунку 631, 201, з яких слідує, що придбаний товар оприбутковано та в подальшому використано для виготовлення готової продукції та інші.

Так, досліджені в процесі розгляду справи первинні документи розкривають зміст господарської операції, підтверджують рух активів позивача, зміни у власному капіталі підприємства та отримання ним реального результату в процесі господарської діяльності з контрагентами.

Судом не встановлено жодного фактичного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту.

Самі собою недоліки в оформленні окремих документів не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, у власному капіталі підприємства у зв`язку з його господарською діяльністю.

Разом з тим, доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

До того ж, придбані у контрагента позивача товари (послуги) було використано позивачем у межах власної господарської діяльності з метою отримання прибутку.

Виходячи із висновків акту перевірки, право позивача на формування податкового кредиту поставлено в залежність від добросовісності його контрагента, що суперечить приписам податкового законодавства. Так, якщо такий контрагент не виконав своїх зобов`язань по належному формуванню первинних документів для підтвердження показників податкового обліку, то це може тягнути відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для зменшення суми податкового кредиту з податку на додану вартість щодо позивача.

Посилання відповідача щодо відповідності ПП «Пласт-еко» та ТОВ «Полімерна компанія» критеріям ризиковості не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи та були спростовані наданими позивачем доказами.

Так, постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 22.04.2021 по справі № 160/10252/20 апеляційну скаргу Приватного підприємства «Пласт-еко» задоволено. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2020 року в адміністративній справі №160/10252/20 - скасовано та ухвалено нове рішення, яким адміністративний позов Приватного підприємства «Пласт-еко» - задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення №5706 від 05 травня 2020 року, прийняте Комісією Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про відповідність платника податку на додану вартість Приватного підприємства «Пласт-еко» критеріям ризиковості; визнано протиправним та скасовано рішення № 9031 від 07 серпня 2020 року, прийняте Комісією Головного управління ДПС у Дніпропетровській області щодо внесення Приватного підприємства «Пласт-еко» до переліку платників податків, які відповідають п. 8 Критеріям ризиковості; зобов`язано Головне управління ДПС у Дніпропетровській області виключити Приватне підприємство «Пласт-еко» із переліку ризикових платників (том № 8 а.с.119-121).

Також рішенням Київського окружного адміністративного суду від 24.01.2022 по справі № 320/11619/21 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Полімерна компанія" до Головного управління Державної податкової служби у Київській області задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано рішення Комісії Головного управління ДПС у Київській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 31.03.2021 №10779 про відповідність Товариства з обмеженою відповідальністю "Полімерна компанія" (ідентифікаційний код 36998670) критеріям ризиковості платника податку; визнано протиправним та скасовано рішення Комісії Головного управління ДПС у Київській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 20.04.2021 №12068 про відповідність Товариства з обмеженою відповідальністю "Полімерна компанія" (ідентифікаційний код 36998670) критеріям ризиковості платника податку; визнано протиправним та скасовано рішення Комісії Головного управління ДПС у Київській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 08.06.2021 №19326 про відповідність Товариства з обмеженою відповідальністю "Полімерна компанія" (ідентифікаційний код 36998670) критеріям ризиковості платника податку; визнано протиправним та скасовано рішення Комісії Головного управління ДПС у Київській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 14.07.2021 №23633 про відповідність Товариства з обмеженою відповідальністю "Полімерна компанія" (ідентифікаційний код 36998670) критеріям ризиковості платника податку; визнано протиправним та скасовано рішення Комісії Головного управління ДПС у Київській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 26.07.2021 №24924 про відповідність Товариства з обмеженою відповідальністю "Полімерна компанія" (ідентифікаційний код 36998670) критеріям ризиковості платника податку; зобов`язано Головне управління ДПС у Київській області (ідентифікаційний код ВП 44096797; місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5-а) виключити Товариство з обмеженою відповідальністю "Полімерна компанія" (ідентифікаційний код 36998670; місцезнаходження: 07400, Київська область, м. Бровари, вул. Січових Стрільців, буд. 17, офіс 24) з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку (том № 8 а.с.122-151).

Частиною четвертою статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що не знайшли свого підтвердження посилання відповідача про подвійне отримання товару від ТОВ «Полімерна компанія».

Так, з матеріалів справи слідує, що між позивачем та ТОВ «Полімерна компанія» укладено договір поставки товару (сировина - полівінілхлорид суспензійний KSF-67, -70), що використовується позивачем у своїй господарській діяльності, на умовах відстрочення платежу.

В свою чергу, між ТОВ «Полімерна компанія» та ТОВ «КАРПАТНАФТОХІМ» укладено договір поставки товару (сировина - полівінілхлорид суспензійний KSF-67,-70), яким закріплено зобов`язання ТОВ «Полімерна компанія», як покупця, прийняти відповідний обсяг товару та оплатити його на умовах 100% попередньої передплати.

Відповідно до ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, які спрямовані на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Суд враховує умови доставки товару, прийняття його на склад сировини уповноваженими представниками позивача, передачу сировини для використання у виробництві, виготовлення готового товару та здачу його на склад готової продукції і подальшу його реалізацію.

Також, в обґрунтування прийняття спірних податкових повідомлень-рішень відповідачем не наведено обставин, які б вказували на безтоварність операцій. Висновки відповідача ґрунтуються на даних податкової інформації щодо спірних контрагентів, а не аналізу суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірного договору за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Не підтвердження руху товару по ланцюгу базується лише на інформації, отриманій з Єдиного реєстру податкових накладних, однак правовідносини контрагентів із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин позивача з його контрагентами.

Суд зазначає, що контролюючим органом всупереч вимог Кодексу адміністративного судочинства України не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагента по ланцюгу постачання трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для проведення господарської діяльності з поставки товару, обумовленого укладеним договорам з позивачем, як не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили про наявність фактів, які свідчили про протиправну поведінку контрагента та про обізнаність платника податків щодо такої та злагодженості дій між ними.

Суд звертає увагу, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на додану вартість, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 21.05.2020 у справі № 826/11267/16, від 02.06.2020 у справі № 620/1024/19, від 30.06.2020 у справі № 440/2/426/19, від 10.07.2020 у справі № 120/4723/18-а, від 17.07.2020 у справі № 804/625/16.

Європейський суд з прав людини, розглянувши справу Інтерсплав проти України, вказав, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування податку на додану вартість, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Не можуть бути прийнятими доводи владної сторони за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що платник податку був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Такий висновок відповідає принципу індивідуального застосування відповідальності, в тому числі за порушення правил оподаткування.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Стосовно інших посилань відповідача, то суд критично оцінює такі з огляду на їх необґрунтованість, та зазначає, що згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищевикладене, суд оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення від 19.10.2021 № 6267/25010700 та № 6268/25010700 прийняті відповідачем не обґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не розсудливо, а отже є протиправними і підлягають скасуванню.

З урахуванням зазначеного, суд на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що позов ДП «Пластмас» ТОВ «ТД Пластмас-Прилуки» підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 24810,00 грн.

Керуючись статтями 168, 227-228, 241, 243, 244-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Дочірнього підприємства Пластмас Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Пластмас-Прилуки до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 19.10.2021 № 6267/25010700 та № 6268/25010700.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області на користь Дочірнього підприємства Пластмас Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Пластмас-Прилуки судовий збір в розмірі 24810,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.

Позивач: Дочірнє підприємство Пластмас Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Пластмас-Прилуки (вул 1 Козача, буд 56, м. Прилуки, Чернігівська область, 17500, код ЄДРПОУ 32512498).

Відповідач: Головне управління ДПС у Чернігівській області (вул. Реміснича, 11, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ ВП 44094124).

Повний текст рішення суду складено 07.07.2022.

Суддя О.М. Тихоненко