Постанова

від 09.11.2022 по справі 620/574/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 620/574/22 Суддя (судді) першої інстанції: Тихоненко О.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ганечко О.М.,

суддів Сорочка Є.О.,

Василенка Я.М.,

за участі секретаря судового засідання Фищук Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 червня 2022 р. у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства "Пластмас" Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Пластмас-Прилуки" до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Дочірнє підприємство "Пластмас" Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Пластмас-Прилуки" звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області, у якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 19.10.2021 № 6267/25010700 та від 19.10.2021 № 6268/25010700.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки акту перевірки не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки у нього наявні всі первинні бухгалтерські документи, які підтверджують дійсність укладених договорів. При цьому, факт надання, отримання товару підтверджується не тільки документально, а й наявністю відповідного результату від проведених робіт, та на момент здійснення господарських операцій, контрагенти володіли достатнім обсягом правоздатності та дієздатності для вчинення правочинів, а в акті перевірки жодним доказом не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у платника податку чи його контрагента, як обов`язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування санкцій.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 червня 2022 р. позов задоволено повністю.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 19.10.2021 № 6267/25010700 та № 6268/25010700.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2022 відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 02.11.2022.

01.11.2022, під № 48116 до суду від апелянта надійшло клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції, проте у судовому засіданні 02.11.2022 судом останнє залишено без задоволення, остільки таке надійшло до суду напередодні судового засідання. Судом оголошено перерву по справі до 09.11.2022.

У судовому засіданні представники позивача заперечували проти задоволення апеляційної скарги відповідача, просили залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача (апелянта) у судове засідання не з`явився, про дату та час повідомлений належним чином.

Заслухавши суддю доповідача, вислухавши пояснення представників, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач зареєстрований в якості юридичної особи 02.07.2003 та з 14.07.2003 перебуває на обліку, як платник податків. Основним видом діяльності позивача, є 20.16 виробництво пластмас у первинних формах.

26.12.2018 між позивачем (покупець) та Приватним підприємством «Пласт-еко» (далі - ПП «Пласт-еко») (постачальник) укладено договір поставки № ПП-03/2019, відповідно до якого, постачальник зобов`язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити його вартість на умовах, обумовлених в цьому договорі. Пунктом 1.3 договору передбачено, що кількість і асортимент товару, що постачається вказуються у видаткових накладних на товар, що мають силу специфікації, складених на підставі заявок на постачання товару покупця, які є невід`ємними частинами цього договору. Ціна товару встановлюється відповідно до поточних затверджених прайс-листів постачальника і вказується у видаткових накладних на товар, які є невід`ємною частиною договору. Ціна товару може бути змінена постачальником в односторонньому порядку. Загальна вартість договору визначається згідно всього об`єму видаткових накладних на товар, які є невід`ємною частиною договору (п.2.2. договору). Пунктом 2.3 договору встановлено, що оплата за товар здійснюється покупцем відповідно до рахунків на плату, виставленого постачальником, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника (том № 1 а.с. 133-135).

На підтвердження виконання умов вказаного договору, позивачем надано до суду: довіреність № 35 від 05.06.2019; результати випробувань; оборотно-сальдові відомості по рахунку 631; платіжні доручення; прибуткові ордери; видаткові накладні; рахунки на оплату; товарно-транспортні накладні; виробничі звіти цеху з переробки вторинних матеріалів; відомість ОЗ за 1 квартал 2021 року (бухгалтерський облік) (том № 1 а.с.136-252, том № 2 а.с.1-149).

Також, 13.04.2020 між позивачем (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Полімерна компанія» (далі - ТОВ «Полімерна компанія») (постачальник) укладено договір поставки № 07ПП20, відповідно до якого, постачальник зобов`язується поставляти й передавати у власність, а покупець зобов`язується приймати й оплачувати на умовах даного договору поліетилен, полівінілхлорид, поліпропілен та інші види полімерної сировини (далі - товар), рівномірними партіями протягом терміну дії договору. Поставка товару здійснюється на підставі видаткової накладної (п.1.2 договору). Пунктом 3.2 передбачено, що ціна, кількість та асортимент товару встановлюється у видаткових накладних по кожній партії поставки товару. Згідно п. 3.3. договору продаж товару здійснюється на умовах відстрочки платежу на 30 календарних днів, якщо інше не буде обумовлено в додатку або додатковій угоді на поставку продукції. Постачальник може встановити інший порядок розрахунків за згодою покупця, що викладається в додатковій угоді або в додатках до договору, які є невід`ємними частинами даного договору (том № 2 а.с.150-154).

На підтвердження виконання умов вказаного договору, позивачем надано до суду: додатки до договору; акти приймання-передачі товару; договір відповідального зберігання № 01-9/3 від 29.12.2017 з додатками до нього; акти прийому-передачі товару на відповідальне зберігання; акти зняття з відповідального зберігання; довіреність № 30 від 11.01.2021; акти здачі-прийняття робіт (надання послуг); рахунки на оплату; договори № 1 про надання транспортно-експедиційних послуг від 28.01.2013 та № 1.1. від 01.01.2021; акти надання послуг; витяги з Єдиного реєстру податкових накладних; видаткові накладні; товарно-транспортні накладні; оборотно-сальдові відомості по рахунках 631 та 201; звіти по проводках; платіжні доручення; сертифікати якості; прибуткові ордери; накладні на переміщення; виробничі звіти; накладні на випуск продукції та копію журналу реєстрації транспортних засобів та продукції (сировини), що ввозяться та вивозяться з території ДП «Пластмас» ТОВ «ТД Пластмас-Прилуки» (том № 2 а.с.155-251, том № 3 а.с.1-252, том № 4 а.с.1-250, том № 5 а.с.1-255, том № 6 а.с.1-251, том № 7 а.с.1-255, том № 8 а.с.1-27).

Відповідачем на підставі направлень від 28.08.2021 № 2666 та № 2667, наказів від 27.08.2021 № 1449-п, від 02.09.2021 № 1511-п та відповідно до вимог пп. 20.1.4 ст. 20, пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 та ст. 82 Податкового кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України від 03.02.2021 № 89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок» та постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 № 893 «Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби» проведена документальна позапланова виїзна перевірка ДП «Пластмас» ТОВ «ТД Пластмас-Прилуки» щодо правомірності формування податкової звітності з податку на додану вартість за період діяльності з ПП «ПЛАСТ-ЕКО» за лютий 2019 року, серпень 2019 року, жовтень 2019 року, з ТОВ «Полімерна компанія» за червень 2020 року, вересень 2020 року, жовтень 2020 року, листопад 2020 року, грудень 2020 року, лютий 2021 року, березень 2021 року, за результатами якої складено акт № 5702/07/32512498 від 14.09.2021 (далі - акт перевірки) (том № 1 а.с.56-91).

Згідно висновку, викладеного в акті, під час перевірки було встановлено порушення пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого: завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 576161 грн, податку на додану вартість, в тому числі за серпень 2019 року - 73638 грн, жовтень 2019 року - 58008 грн, грудень 2020 року - 119068 грн, березень 2021 року - 325447 грн; занижено податок на додану вартість, що сплачується до державного бюджету всього на 4119648 грн, в тому числі за лютий 2019 року 108581 грн, серпень 2019 року - 60065 грн, жовтень 2019 року - 121535 грн, червень 2020 року - 786461 грн, вересень 2020 року - 754665 грн, жовтень 2020 року - 812106 грн, листопад 2020 року - 637200 грн, грудень 2020 року - 431427 грн, лютий 2021 року - 147580 грн, березень 2021 року - 260028 грн.

Такі висновки відповідача ґрунтуються на тому, що перевіркою позивача встановлено відсутність реального (законного) джерела походження товару по ланцюгу постачання, відсутність імпорту, невідповідності придбаного та реалізованого товару, неможливість підтвердження факту транспортування товару (щодо достовірності відображених показників ДП «Пластмас» ТОВ «ТД Пластмас-Прилуки» у поданих податкових деклараціях з ПДВ по взаємовідносинах з ПП «ПЛАСТ-ЕКО» за лютий, серпень, жовтень 2019 року). Щодо достовірності відображених показників ДП «Пластмас» ТОВ «ТД Пластмас-Прилуки» у поданих податкових деклараціях з ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «Полімерна компанія» за червень, вересень-грудень 2020 року, лютий-березень 2021 року при дослідженні реальності здійснення господарських операцій встановлено, що зазначені в ТТН автомобільні перевізники: ТОВ ТРУПКОМПАНІ" (49.41-вантажний автомобільний транспорт; платник ПДВ з 01.08.2016; рішення про відповідність платника ПДВ критеріям ризиковості 25.01.2021 № 1163: «задіяний у розповсюдженні схемного податкового кредиту»); ТОВ "ПРОМ ЕКСПРЕС ТРАНС" (52.29 - інша допоміжна діяльність у сфері транспорту); ТОВ "ЕНКОРТО" (52.29 - інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; платник ПДВ з 01.06.2017, рішення про відповідність платника ПДВ критеріям ризиковості 26.01.2021 № 5422); ТОВ "ПІВНІЧАВТОТРАНС" (49.41 - вантажний автомобільний транспорт, рішення про відповідність платника ПДВ критеріям ризиковості 02.06.2021 № 6119); ТОВ «ТЕК ФОРНАКС» (52.29 - інша допоміжна діяльність у сфері транспорту). Перевіркою встановлено, що вищезазначені в ТТН автомобільні перевізники для замовника перевезень ТОВ «Полімерна компанія» не реєстрували в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні на транспортні послуги. Враховуючи вищевикладене, неможливо підтвердити факт транспортування даної продукції. До перевірки скаржником на підтвердження якості та походження поставлених товарів ТОВ «Полімерна компанія» надані сертифікати якості на «полівінілхлорид суспензійний KSF-70, KSF-67 та KSF-68» від ТОВ «КАРПАТНАФТОХІМ». Разом з тим, при дослідженні реальності здійснення господарських операцій проведеним аналізом інформаційних ресурсів ДПС встановлено таке. Так, ГУ ДПС у Київській області узагальненими податковими інформаціями по ТОВ «Полімерна компанія» щодо фінансово-господарських операцій з придбання у ТОВ «КАРПАТНАФТОХІМ» та фінансово-господарських операцій з постачання й правомірності складання і реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкових накладних, виписаних на адресу покупців, у тому числі ДП «Пластмас» ТОВ «ТД Пластмас-Прилуки», а також при визначенні сум податкових зобов`язань і податкового кредиту встановлено, що ТОВ «Полімерна компанія» надано інформацію про документальне оформлення операцій, яка не спростовує факт порушення податкового законодавства та не підтверджує фактичне здійснення операцій на письмові запити. Перевіркою не підтверджено визначення ТОВ «Полімерна компанія» сум податкового кредиту при придбанні товарів/послуг з податкових накладних постачальника ТОВ «КАРПАТНАФТОХІМ». В акті перевірки вчинено запис, що відповідно до інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ТОВ «Полімерна компанія» відомості щодо прав власності, інших речових прав, іпотеки, обтяжень по нерухомому майну відсутні. Крім цього, в акті перевірки вчинено запис, що комісією регіонального рівня відповідно до п. 6 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1165 щодо ТОВ «Полімерна компанія» прийняті рішення про відповідність платника ПДВ критеріям ризиковості (від 31.03.2021 № 10779, від 20.04.2021 № 12068, від 08.06.2021 № 19326). Отже, контролюючим органом зроблено висновок про нереальність здійснення господарської операції за перевірений період між позивачем та контрагентами.

На підставі вказаного вище акту перевірки Головним управлінням ДПС у Чернігівській області винесено податкові повідомлення-рішення, а саме: від 19.10.2021 № 6267/25010700, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 5149560,00 грн (за податковими зобов`язаннями - 4119648 та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1029912 грн) (том № 1 а.с.100-101); від 19.10.2021 № 6268/25010700, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 576161 грн (том № 1 а.с.102-103).

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивачем 01.11.2021 подано скаргу до Державної податкової служби України (том № 1 а.с.108-119), однак, рішенням від 21.12.2021 № 28609/6/99-00-06-01-02-06, скаргу позивача залишено без задоволення, а спірні податкові повідомлення-рішення - без змін (том № 1 а.с.125-131).

Вважаючи податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відсутність товарно-транспортних накладних чи наявність в них недоліків, не є достатньою підставою для висновку про безтоварний характер операцій з поставки продукції, оскільки мова йде про правильність формування податкового кредиту за взаємовідносинами купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей, а не за взаємовідносинами з перевезення. Паспорти та сертифікати якості не є документами, що фіксують факти здійснення господарських операцій, тобто не є первинними документами, на підставі яких формуються показники податкової звітності. Досліджені в процесі розгляду справи первинні документи розкривають зміст господарської операції, підтверджують рух активів позивача, зміни у власному капіталі підприємства та отримання ним реального результату в процесі господарської діяльності з контрагентами. Судом не встановлено жодного фактичного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту. Посилання відповідача щодо відповідності ПП «Пласт-еко» та ТОВ «Полімерна компанія» критеріям ризиковості не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи та були спростовані наданими позивачем доказами, а саме наявністю відповідних судових рішень, якими скасовано рішення податкового органу про віднесення платника податків до ризикових.

Натомість, апелянт вважає вказані висновки суду першої інстанції помилковими, оскільки судом не було враховано відсутність реального (законного) джерела походження товару по ланцюгу постачання, відсутність імпорту, невідповідності придбаного та реалізованого товару, неможливість підтвердження факту транспортування товару. При дослідженні реальності здійснення господарських операцій встановлено, що зазначені в ТТН автомобільні перевізники: ТОВ ТРУПКОМПАНІ" (49.41-вантажний автомобільний транспорт; платник ПДВ з 01.08.2016; рішення про відповідність платника ПДВ критеріям ризиковості 25.01.2021 № 1163: «задіяний у розповсюдженні схемного податкового кредиту»); ТОВ "ПРОМ ЕКСПРЕС ТРАНС" (52.29 - інша допоміжна діяльність у сфері транспорту); ТОВ "ЕНКОРТО" (52.29 - інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; платник ПДВ з 01.06.2017, рішення про відповідність платника ПДВ критеріям ризиковості 26.01.2021 № 5422); ТОВ "ПІВНІЧАВТОТРАНС" (49.41 - вантажний автомобільний транспорт, рішення про відповідність платника ПДВ критеріям ризиковості 02.06.2021 № 6119); ТОВ «ТЕК ФОРНАКС» (52.29 - інша допоміжна діяльність у сфері транспорту). Перевіркою встановлено, що вищезазначені в ТТН автомобільні перевізники для замовника перевезень ТОВ «Полімерна компанія» не реєстрували в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні на транспортні послуги. Враховуючи вищевикладене, неможливо підтвердити факт транспортування даної продукції. До перевірки скаржником на підтвердження якості та походження поставлених товарів ТОВ «Полімерна компанія» надані сертифікати якості на «полівінілхлорид суспензійний KSF-70, KSF-67 та KSF-68» від ТОВ «КАРПАТНАФТОХІМ». Разом з тим, при дослідженні реальності здійснення господарських операцій проведеним аналізом інформаційних ресурсів ДПС не підтверджено визначення ТОВ «Полімерна компанія» сум податкового кредиту при придбанні товарів/послуг з податкових накладних постачальника ТОВ «КАРПАТНАФТОХІМ».

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту, тобто на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому. Із визначеного в ПКУ поняття ділової мети випливає, що обов`язково повинен бути намір платника податку отримати відповідний економічний ефект, тобто господарська операція принаймні теоретично (за умови досягнення поставлених завдань) має передбачати можливість приросту або збереження активів чи їх вартості. Якщо ж та чи інша операція не зумовлена розумними економічними причинами (позбавлена ділової мети), то такі операції не є вчиненими в межах господарської діяльності. З`ясування наміру платника податку на отримання економічного ефекту від господарської операції передбачає аналіз умов та обставин її здійснення. При цьому, економічний ефект не повинен полягати виключно в зменшенні податкового навантаження на хоча б одного з учасників операції. Відповідно, економічний ефект відсутній в операціях, які призводять до збільшення задекларованих витрат платника та зменшують об`єкт його оподаткування без можливості отримання додаткового приросту активів чи збереження їх вартості. Варто виходити з того, якою в тій чи іншій ситуації має бути поведінка добросовісного суб`єкта господарювання, що за звичайних умов ведення господарської діяльності зацікавлений у найбільшому скороченні своїх витрат.

Документальне обґрунтування наявності ділової мети передбачає наявність документів управлінського обліку, первинних документів, які платник податків використовує в господарській діяльності, зокрема, у перспективі, або коли наявна потреба в здійсненні збиткових операцій з огляду на стратегічні цілі чи несприятливі обставини. Такі документи мають містити загальноприйняті реквізити, такі як дата складання та підписи уповноважених осіб, і можуть бути використані під час перевірки або затребувані в установленому ПКУ порядку.

Таким чином, ділова мета може бути відсутня лише в таких операціях: головною ціллю або однією з головних цілей операції є несплата (неповна сплата) суми податків та/або зменшення обсягу оподатковуваного прибутку платника податків; у зіставних умовах особа не була б готова придбати (продати) такі товари, роботи (послуги), нематеріальні активи, інші предмети господарських операцій, відмінні від товарів, у непов`язаних осіб.

Ураховуючи принцип превалювання сутності над формою, перевага має надаватися економічній сутності господарських операцій.

За частиною першою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно змісту абзацу одинадцятого статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо. (частина друга статті 9 вказаного Закону).

Відповідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковим кредитом визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

За змістом підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

У відповідності до пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України, базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Згідно пункту 137.1 статті 137 Податкового кодексу України, податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно підпункту "а" пункту 198.1, пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

За пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Так, пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно положень пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.п. 201.7, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого

Під час розгляду даного спору в суді першої інстанції було досліджено, що з наданих позивачем документів, останнім підтверджено факт здійснення господарських операцій з постачальниками належним чином оформленими первинними документами, проте, податковим органом вказано на наявність недоліків в первинних документах, складених позивачем та контрагентами, та даних податкового обліку контрагентів позивача.

Відповідно до частини другої ст. 48 Закону України № 2344-ІІІ «Про автомобільний транспорт», документом для здійснення внутрішніх перевезень вантажів для водія є, серед інших, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж. Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14 жовтня 1997 року затверджені Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила № 363).

Відповідно до пункту 1 цих Правил, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

За змістом підпунктів 11.4 та 11.5 Правил № 363 товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Перший екземпляр товарно- транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача, передається Перевізнику.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 року № 207, затверджено Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні.

За змістом пунктів 1 та 2 вказаного Переліку, наявність ТТН є обов`язковою у випадку здійснення перевезень на договірних умовах.

Суд першої інстанції цілком обґрунтовано вказав на те, що транспортні документи на перевезення товарно-матеріальних цінностей з наслідками формування бази оподаткування податком на прибуток та на додану вартість, не є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами купівлі-продажу або поставки, вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, а отже, відсутність у вантажоотримувача деяких товарно-транспортних накладних або наявність в них певних недоліків не може бути самостійним доказом безтоварності господарських операцій, при цьому, сама по собі відсутність товарно-транспортних накладних чи недоліки у їх оформленні, не є достатньою підставою для висновку про безтоварний характер операцій з поставки продукції, оскільки мова йде про правильність формування податкового кредиту за взаємовідносинами купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей, а не за взаємовідносинами з перевезення.

Також, слід звернути увагу на те, що паспорти та сертифікати якості не є документами, що фіксують факти здійснення господарських операцій, тобто не є первинними документами, на підставі яких формуються показники податкової звітності, а відтак їх відсутність не може однозначно свідчити про відсутність факту поставки товару.

За даних же обставин, в акті перевірки констатовано, що сертифікати якості на товарно-матеріальні цінності, що були придбані позивачем у контрагента ПП «ПЛАСТ-ЕКО» не надавались, але за умовами договору купівлі-продажу, такі товарно-матеріальні цінності повинні відповідати вимогам чинних ДСТУ та ТУ. Як слідує з матеріалів справи позивач займається переробкою вторинної сировини, а саме плівки ПВХ та інших відходів ПВХ. Специфіка діяльності підприємства позивача полягає в здійсненні повного циклу робіт з виготовлення готових виробів не тільки з первинної сировини, але й з переробленої вторинної сировини, забезпечуючи їх багаторазове повторне використання. Метою підприємства стало досягнення екологічної рівноваги, ресурсозбереження та збереження навколишнього середовища за рахунок впровадження механізмів роздільного збору і повної вторинної переробки відходів ПВХ. Завдяки переробці вторинної сировини із відходів ПВХ зберігаються природні ресурси, економиться витрата ПВХ смоли, скорочується обсяг відходів. Найприйнятнішим методом переробки та отримання вторинної сировини залишається процедура рециклінгу відходів ПВХ і саме вона застосовується на підприємстві позивача, яка включає в себе наступні стадії: збір і сортування; дроблення на крупну фракцію (шредеріння); дроблення на маленьку фракцію; багатоступінчате миття з використанням спеціальних засобів і розчинів; сушка; розплавлення (екструдування); формування гранули. Вторинна переробка відходів ПВХ дозволяє отримати сировину, що не поступається за своїми властивостями готовій продукції з первинної сировини. Позивач займається прийомом і закупівлею вторинної сировини із відходів ПВХ з усієї України. Вигідна ціна за відходи дозволяє виробляти з вторинної сировини гранулу ПВХ за низькою собівартістю.

Колегією суддів під час розгляду апеляційної скарги було отримано від представників позивача відповідні та аналогічні наведеному вище пояснення, а також, те, що підприємство позивача використовувало внутрішній контроль якості відділом технічного контролю, що підтверджується відповідними результатами досліджень про якісні показники/характеристики.

Тож, колегія суддів знаходить правильним висновок суду першої інстанції про те, що позивачем надано всі необхідні документи, що мають всі обов`язкові реквізити та оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, а саме: оригінали господарських договорів з додатками, видаткові накладні, акти приймання-передачі товару, зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних виписані та отримані податкові накладні, платіжні доручення, виписки банку, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, товаро-транспортні накладні, сертифікати якості товару від ТОВ «Полімерна компанія» та результати випробувань товару (відходів) від ПП «Пласт-еко», проведених відділом технічного контролю підприємства, виробничі звіти та картки бухгалтерського рахунку 631, 201, з яких слідує, що придбаний товар оприбутковано та, в подальшому, використано для виготовлення готової продукції та інші.

Досліджені в процесі розгляду справи первинні документи розкривають зміст господарської операції, підтверджують рух активів позивача, зміни у власному капіталі підприємства та отримання ним реального результату в процесі господарської діяльності з контрагентами, до того ж, під час розгляду даного спору в суді, не встановлено жодного фактичного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту, а придбані у контрагента позивача товари (послуги) було використано позивачем у межах власної господарської діяльності з метою отримання прибутку.

Посилання відповідача щодо відповідності ПП «Пласт-еко» та ТОВ «Полімерна компанія» критеріям ризиковості не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи та були спростовані наданими позивачем доказами.

Так, постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 22.04.2021 по справі № 160/10252/20 апеляційну скаргу Приватного підприємства «Пласт-еко» задоволено. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2020 року в адміністративній справі №160/10252/20 - скасовано та ухвалено нове рішення, яким адміністративний позов Приватного підприємства «Пласт-еко» - задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення №5706 від 05 травня 2020 року, прийняте Комісією Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про відповідність платника податку на додану вартість Приватного підприємства «Пласт-еко» критеріям ризиковості; визнано протиправним та скасовано рішення № 9031 від 07 серпня 2020 року, прийняте Комісією Головного управління ДПС у Дніпропетровській області щодо внесення Приватного підприємства «Пласт-еко» до переліку платників податків, які відповідають п. 8 Критеріям ризиковості; зобов`язано Головне управління ДПС у Дніпропетровській області виключити Приватне підприємство «Пласт-еко» із переліку ризикових платників (том № 8 а.с.119-121).

Також, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 24.01.2022 по справі № 320/11619/21 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Полімерна компанія" до Головного управління Державної податкової служби у Київській області задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано рішення Комісії Головного управління ДПС у Київській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 31.03.2021 №10779 про відповідність Товариства з обмеженою відповідальністю "Полімерна компанія" (ідентифікаційний код 36998670) критеріям ризиковості платника податку; визнано протиправним та скасовано рішення Комісії Головного управління ДПС у Київській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 20.04.2021 №12068 про відповідність Товариства з обмеженою відповідальністю "Полімерна компанія" (ідентифікаційний код 36998670) критеріям ризиковості платника податку; визнано протиправним та скасовано рішення Комісії Головного управління ДПС у Київській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 08.06.2021 №19326 про відповідність Товариства з обмеженою відповідальністю "Полімерна компанія" (ідентифікаційний код 36998670) критеріям ризиковості платника податку; визнано протиправним та скасовано рішення Комісії Головного управління ДПС у Київській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 14.07.2021 №23633 про відповідність Товариства з обмеженою відповідальністю "Полімерна компанія" (ідентифікаційний код 36998670) критеріям ризиковості платника податку; визнано протиправним та скасовано рішення Комісії Головного управління ДПС у Київській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 26.07.2021 №24924 про відповідність Товариства з обмеженою відповідальністю "Полімерна компанія" (ідентифікаційний код 36998670) критеріям ризиковості платника податку; зобов`язано Головне управління ДПС у Київській області (ідентифікаційний код ВП 44096797; місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5-а) виключити Товариство з обмеженою відповідальністю "Полімерна компанія" (ідентифікаційний код 36998670; місцезнаходження: 07400, Київська область, м. Бровари, вул. Січових Стрільців, буд. 17, офіс 24) з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку (том № 8 а.с.122-151).

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.10.2022 у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Київській області про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги відмовлено. Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 січня 2022 року та на додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 травня 2022 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полімерна компанія" до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення повернуто апелянту.

Також, не знайшли свого підтвердження посилання відповідача про подвійне отримання товару від ТОВ «Полімерна компанія», з урахуванням того, що між позивачем та ТОВ «Полімерна компанія» укладено договір поставки товару (сировина - полівінілхлорид суспензійний KSF-67, -70), що використовується позивачем у своїй господарській діяльності, на умовах відстрочення платежу, у свою чергу, між ТОВ «Полімерна компанія» та ТОВ «КАРПАТНАФТОХІМ» укладено договір поставки товару (сировина - полівінілхлорид суспензійний KSF-67,-70), яким закріплено зобов`язання ТОВ «Полімерна компанія», як покупця, прийняти відповідний обсяг товару та оплатити його на умовах 100% попередньої передплати.

Відповідно до ст. 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, які спрямовані на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Слід врахувати, що умови доставки товару, прийняття його на склад сировини уповноваженими представниками позивача, передачу сировини для використання у виробництві, виготовлення готового товару та здачу його на склад готової продукції і подальшу його реалізацію. Також, в обґрунтування прийняття спірних податкових повідомлень-рішень відповідачем не наведено обставин, які б вказували на безтоварність операцій.

Колегія суддів висновує, що, за даних обставин, висновки відповідача ґрунтуються на даних податкової інформації щодо спірних контрагентів, а не аналізу суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірного договору за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи. Не підтвердження руху товару по ланцюгу базується лише на інформації, отриманій з Єдиного реєстру податкових накладних, однак правовідносини контрагентів із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин позивача з його контрагентами.

Колегія суддів наголошує на тому, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на додану вартість, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податкові повідомлення-рішення від 19.10.2021 № 6267/25010700 та № 6268/25010700 прийняті відповідачем не обґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не розсудливо, а отже, є протиправними і підлягають скасуванню.

Тож, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

У цілому, доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків суду першої інстанції та не є підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області - залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 червня 2022 р. - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.М. Ганечко

Судді Є.О. Сорочко

Я.М. Василенко

Повний текст постанови складено 09.11.2022.