Рішення

від 04.07.2022 по справі 161/5212/21

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/5212/21

Провадження № 2/161/1405/22

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 липня 2022 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі:

головуючого судді Рудської С.М.

при секретарі Чигринюк В.С.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання договору позики недійсним,

В С Т А Н О В И В:

19.03.2021 року позивач ОСОБА_3 до суду з вищевказаною позовною заявою на обґрунтування якої зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_5 та після його смерті відкрилася спадщина, яка складається з квартири АДРЕСА_1 . Разом з тим, під час розгляду цивільної справи № 161/13766/20 за позовом ОСОБА_4 , предметом якої є накладення стягнення на спадкове майно, яке було передано йому від померлого батька в натурі, він дізнався про існування договору позики, оформленого у вигляді розписки від 03.01.2018 року, зі змісту якого слідує, що ОСОБА_5 отримав у борг від відповідачки грошові кошти для сплати внеску ОК «ЖБК «Атлант» за новозбудовану квартиру АДРЕСА_1 , в розмірі 10000 дол. США, 1000 Євро та 70000 грн. (далі Договір позики). Однак, у нього виникають сумніви щодо дійсності даної розписки, оскільки його батька, будучи з ним у тісних відносинах, взагалі не повідомляв Договору позики, мав власні грошові накопичення для придбання квартири, одержував пенсію га продовжував працювати та отримувати заробітну плату, не мав проблем зі здоров`ям та утриманців. Відтак, ОСОБА_5 не міг взяти в борг у ОСОБА_4 грошові кошти в особливо великих розмірах, оскільки як повідомляв йому батько, у нього було в наявності приблизно 85-90 % від необхідної суми для придбання квартири, вартість якої на той момент становила 545904 грн. Крім того, підпис, проставлений у розписці від імені ОСОБА_5 не схожий на його підпис, проставлений ним же у паспорті та інших документах, а почерк, яким у розписці написано « ОСОБА_5 » також відрізняється від почерку його батька. Враховуючи наведене, просить суд визнати Договір позики недійсним та стягнути з відповідачки на свою користь судові витрати по справі.

09.06.2021 року представником відповідача було подано до суду відзив на позовну заяву, в якому на обґрунтування своїх заперечень щодо позову зазначила, що ОСОБА_5 , який є її братом, в липні 2014 року вийшов на пенсію. До того часу брат проживав у батьківському будинку та за станом свого здоров`я не міг займатися ведення селянського господарства, а тому потребував житла за місцем роботи у м. Луцьку, на придбання якого не мав власних коштів. У зв`язку з цим, він звернувся до її довірительки з проханням про позику. 03.01.2018 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було укладено Договір позики, шляхом написання останнім розписки, відповідно до якого відповідач передала брату грошові кошти 10000 дол. США, 1000 Євро та 70000 грн. Свідком передачі коштів була донька її довірительки. Вказані кошти були надані в борг на строк до 03.01.2021 року та згідно курсу НБУ на той момент їх загальна кількість становила 384167 грн. Проте, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер та єдиним спадкоємцем після смерті останнього є його син позивач ОСОБА_3 , який прийнявши спадщину ігнорує вимоги щодо повернення коштів, взятих у борг його батьком. Враховуючи наведене, у задоволенні позову просить відмовити (а.с. 53-56).

15.06.2021 року від представника позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив у якій остання на спростування тверджень сторони відповідача зазначає наступне. Так, у період з жовтня 2016 року по серпень 2018 року померлий ОСОБА_5 проживав разом зі своєю матір`ю, де займався особистим селянським господарством, від чого отримував дохід. Крім того, у власності батька позивача перебувала земельна ділянка, а тому, у разі виникнення необхідності в додаткових грошових коштах на придбання квартири, останній мав змогу реалізувати таке майно. У свою чергу, наявні у ОСОБА_5 захворювання не обмежували його в працездатності, зокрема, померлий неодноразово виїжджав за кордон на сезонні та строкові робити. Також, зазначені у відзиві на позовну заяву доводи з приводу отримання грошових коштів у борг не відповідають дійсності, є незрозумілими та містять неузгодженість між собою. Звертає увагу на ту обставину, що оригінал Договору позики стороною відповідача до позову не долучений (а.с. 92-95).

29.09.2021 року представником відповідача було подано до суду заперечення на відповідь на відзив у якому остання зазначила, що сторона відповідача жодними доказами не обґрунтувала своєї позиції з приводу наявності у ОСОБА_5 доходів, за які останній придбав нерухоме майно. При цьому, наданими доказами достовірно стверджується, що придбання померлим квартири АДРЕСА_1 відбулося саме у день отримання грошових коштів від її довірительки у борг. При цьому, Договір позики за своїм змістом та волевиявленням його сторін відповідає чинним нормам законодавства, а тому жодних правових підстав для визнання його недійсним немає (а.с. 131-134).

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11.01.2022 року у ПП «Скорпіон» було витребувано оригінали документів, які містять підписи ОСОБА_5 (а.с. 153-154).

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09.02.2022 року було призначено судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Волинського НДЕКЦ МВС України, предметом якої було дослідження належності ОСОБА_5 підписів та рукописного тексту в Договорі позики (у розписці) від 03.01.2018 року (а.с. 177-179).

24.05.2022 року на виконання вищевказаного судового рішення від експертної установи надійшов висновок експерта Волинського НДЕКЦ МВС України № СЕ-19/103-22/2326-ПЧ за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи (а.с. 194-204).

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05.07.2022 року у задоволенні клопотання представника відповідача про призначення повторної судової почеркознавчої експертизи було відмовлено.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримала у повному обсязі, надала пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві та в її відповіді на відзив.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_4 суду пояснила, що 03.01.2018 року вона надала в позику своєму брату кошти, які останній отримував у присутності її доньки та чоловіка. Через певний час того ж дня, ОСОБА_5 привіз вже підготовлену друковану розписку про отримання боргу та підписав розписку в її присутності.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала щодо задоволенні позову посилаючись на обставини, які були викладені нею у відзиві на позовну заяву та у запереченнях на відповідь на відзив.

Заслухавши пояснення сторін, допитавши свідків, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 03.01.2021 року від імені ОСОБА_5 у друкованій формі було складено розписку, зі змісту якої слідує, що останній засвідчив факт отримання в борг від своєї сестри ОСОБА_4 грошових коштів в розмірі 10000 дол. США, 1000 Євро, та 70000 грн. для сплати внеску ОК «ЖБК «Атлант 1» за новозбудовану квартиру АДРЕСА_1 , які він зобов`язався повернути в повному обсязі до 03.01.2021 року. Грошові кошти ОСОБА_4 передала йому за місцем свого проживання в присутності свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , підписи та рукописне зазначення імені яких містяться у розписці.

У даній розписці зазначено, що така складена ОСОБА_5 03.01.2018 року, а також міститься підпис та рукописний текст « ОСОБА_5 » (а.с. 13).

Як вбачається зі свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 7).

На момент смерті ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , останньому на праві власності належала квартира АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 124511096 від 18.05.2018 року.

Зі змісту позову слідує, що померлий ОСОБА_5 є батьком позивача ОСОБА_3 та рідним братом відповідачки ОСОБА_4 .

Судом також встановлено, що 28.08.2020 року ОСОБА_4 звернулася до Луцького міськрайонного суду Волинської області з позовом до ОСОБА_3 про накладення стягнення на майно, яке було передано спадкоємцеві у натурі (справа № 161/13766/20) (а.с. 77).

В ході розгляду даного спору було встановлено, що предметом вищевказаної цивільної справи № 161/13766/20 є накладення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 , яка фактично була успадкованою позивачем ОСОБА_3 .

Однак, як стверджує у своєму позові ОСОБА_3 , достовірність Договору позики, оформленого 03.01.2018 року між ОСОБА_4 та його батьком ОСОБА_5 у вигляді розписки, викликає у нього сумніви, оскільки про наявність боргу батько йому ніколи не повідомляв, а наявні кошти на придбання майна не вимагали отримання боргових коштів у такому значному розмірі.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Згідно ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно положень ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 року у справі № 723/304/16-ц (провадження № 14-360цс19) зазначено, що: «за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як йога укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки».

Із наведеного слідує, що істотною умовою договору позики, яка підтверджує волевиявлення та дійсність отримання боргових коштів, є підпис його виконавця.

Частиною 3 ст. 12 ЦК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Приписами ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як на підставу для визнання позики, оформленого 03.01.2018 року між ОСОБА_4 та його батьком ОСОБА_5 у вигляді розписки недійсним позивач посилається на те, що даний правочин його батько не підписував та рукописний текст не писав, а наявні у ньому підпис та рукописний текст виконані іншою особою з метою наслідування підпису останнього.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст. 102 ЦПК України висновок експерта це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Як вбачається з висновку експерта Волинського НДЕКЦ МВС України № СЕ-19/103-22/2326-ПЧ за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи, судовим експертом було встановлено наступне:

«1) підпис від імені ОСОБА_5 після друкованого запису «Розписка написана мною ОСОБА_5 3 січня 2018 року» Розписки ОСОБА_5 від 03 січня 2018 року виконаний не ОСОБА_5 , а іншою особою, з наслідуванням підпису ОСОБА_8 ;

2) рукописний запис « ОСОБА_5 » Розписки ОСОБА_5 від 03 січня 2018 року виконаний не ОСОБА_5 , а іншою особою;

3) Вирішити запитання «Чи виконано підпис та рукописний текст у розписці від 3 січня 2018 року в графі «Свідки» під номером «2», а саме: підпис ОСОБА_6 » особою, яка виконала підпис в графі «Розписка написана ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 » та яка виконувала рукописний текст « ОСОБА_5 »?» - не виявилось можливим» (а.с. 195-204).

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На переконання суду, встановлені в ході експертного почеркознавчого дослідження обставини свідчать про те, що Договір позики, оформлений 03.01.2018 року у вигляді розписки від імені ОСОБА_5 , вчинений не померлим ОСОБА_5 , оскільки вищевказаний висновок експерта є чітким, однозначним, не містить припущень експерта та не вказує на наявність обставин, які б могли впливати на достовірність висновку.

Судовий експерт попереджений судом про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання і відмову від дачі показань за ст.ст.384,385 КК України, а тому в суду відсутні об`єктивні підстави ставити під сумнів висновок судової почеркознавчої експертизи.

У свою чергу, стороною відповідача не було надано належних та допустимих доказів зацікавленості судового експерта у результаті проведення експертного дослідження, а також існування інших обставин, що викликають сумнів в його неупередженості та об`єктивності.

На переконання суду, висновок Волинського НДЕКЦ МВС України за результатами судової почеркознавчої експертизи № СЕ-19/103-22/2326-ПЧ від 17.05.2022 року містить чіткі та однозначні відповіді на поставлені судом питання, не допускає їх двозначне сприйняття, є вичерпними та носять конкретний характер.

Також суд вважає, що на сьогодні судова почеркознавча експертиза є єдиним науково-дослідним методом точного встановлення належності підпису особі, яка оспорює його вчинення; доказова цінність висновку експерта є єдиним доказом з метою підтвердити або спростувати факт вчинення підпису конкретною особою.

Суд оцінює критично покази свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які були допитані в судовому засідання та які повідомили про обставини передачі відповідачкою грошових коштів у боргу ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки їх показання об`єктивно не узгоджуються між собою та протирічать іншим доказам, у даній справі.

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що заявлені ОСОБА_3 до ОСОБА_4 вимоги про визнання договору позики недійсним є обгрунтованими та підлягають до задоволення у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 п. 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, пов`язані із проведенням експертизи.

Як встановлено судом, позивачем при зверненні до суду з даним позовом було сплачено судовий збір в розмірі 908 грн. (а.с. 1).

Крім того, на виконання ухвали Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09.02.2022 року та з метою забезпечення проведення судової почеркознавчої експертизи, ОСОБА_3 було сплачено 2250,24 грн. (а.с. 192)

Згідно ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову, покладаються на відповідача.

Таким чином, за наслідками розгляду даного спору та у зв`язку з його задоволенням, із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 слід стягнути судові витрати по справі, з яких: 908 грн. витрати по сплаті судового збору, 2250 грн. 24 коп. - витрати за проведення судової почеркознавчої експертизи.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 77-81, 141, 259, 263-268, 352, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання договору позики недійсним задовольнити.

Визнати недійсним Договір позики від 03.01.2018 року, оформлений у виглядірозписки, між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Стягнути із ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) понесені ним судові витрати: 908 (дев`ятсот вісім) грн. по сплаті судового збору, 2250 (дві тисячі двісті п`ятдесят) грн. 24 коп. витрати за проведення судової почеркознавчої експертизи, а всього 3158 (три тисячі сто п`ятьдесят вісім) грн. 24 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі складення рішення відповідно до ч. 6ст. 259 ЦПК України- з дня складення рішення в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на рішення суду всіма учасниками справи. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: ОСОБА_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_4 , адреса місця проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Повний текст рішення складений 08 липня 2022 року.

Суддя Луцького міськрайонного

суду Волинської області С.М. Рудська