Постанова

від 03.07.2022 по справі 910/2410/16

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" липня 2022 р. Справа№ 910/2410/16

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Суліма В.В.

Майданевича А.Г.

за участю секретаря судового засідання Безрука Д.Д.,

за участю представників учасників справи:

представника скаржника Паламарчук А.Г.

за апеляційною скаргою Державного підприємства «Національний центр ділового та культурного співробітництва «Український дім»

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.12.2021

у справі №910/2410/16 (суддя - Комарова О.С)

за позовом Державного підприємства «Національний центр ділового та культурного співробітництва «Український дім»

до Державного комерційного підприємства «Український культурний центр»

про стягнення заборгованості в сумі 33 827,43 грн,

Розглянувши справу в порядку ст. 269, 270, 271 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), Північний апеляційний господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст заяви та рух справи

У лютому 2016 року Державне підприємство «Національний центр ділового та культурного співробітництва «Український дім» (далі - ДП «Український дім») звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Державного комерційного підприємства «Український культурний центр» про стягнення заборгованості в сумі 33 827,43 грн

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.03.2016 позовні вимоги було задоволено частково, внаслідок чого стягнуто з Державного комерційного підприємства «Український культурний центр» на користь Державного підприємства «Національний центр ділового та культурного співробітництва «Український дім» 19 920, 00 грн основного боргу, 4 355, 11 грн пені, 666, 36 грн 3% річних, 8 884, 32 грн збитків від інфляції та 1 377, 93 грн судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

04.04.2016 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2016 у справі № 910/2410/16 видано наказ.

У листопаді 2021 року від позивача до суду першої інстанції надійшла заява, у якій він просив видати дублікат судового наказу та поновити пропущений строк для пред`явлення наказу до виконання. Заява була повернута без розгляду ухвалою господарського суду міста Києва від 01.12.2021.

У грудні 2021 року від позивача повторно надійшла заява, у якій він просив видати дублікат судового наказу та поновити пропущений строк для пред`явлення наказу до виконання.

Заява обґрунтована тим, що наказ Господарського суду міста Києва від 04.04.2016 був вчасно пред`явлений до виконання, але в подальшому за інформацією державного виконавця був повернутий стягувачу відповідно до постанови від 23.12.2016. Водночас заявник стверджує, що вказану постанову він не отримував, з огляду на що є підстави вважати, що такий наказ втрачено та наявність підстави для поновлення строку його пред`явлення до виконання.

2. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2021 у задоволенні заяви ДП «Український дім» про поновлення строку для пред`явлення до виконання та видачу дубліката судового наказу - відмовлено.

Ухвала Господарського суду міста Києва обґрунтована тим, що в межах обставин даної справи, відсутні докази того, що заявник здійснював заходи щодо отримання інформації про хід виконання рішення суду, прийнятого на його користь. А тому, враховуючи тривалий період такої бездіяльності (майже 5 років), суд не встановив підстав для поновлення пропущеного строку на пред`явлення наказу до виконання. З цих же підстав суд відхилив доводи про неотримання постанови державного виконавця про повернення виконавчого документа та оригіналу наказу.

3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду

У січні 2022 року ДП «Український дім» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.12.2021 та прийняти нове рішення, яким заяву ДП «Український дім» про поновлення строку для пред`явлення до виконання та видачу дублікату судового наказу №910/2410/16, виданого Господарським судом міста Києва 04.04.2016 задовольнити, поновити строк та видати дублікат.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 16.02.2022 було, зокрема, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДП «Український дім» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.12.2021, розгляд якої призначено на 16.03.2022. Надано учасникам справи час на подачу відзивів, заяв та клопотань.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

16.03.2022 розгляд справи не відбувся.

Надалі Указом Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 року № 2119-ІХ, від 18.04.2022 № 259/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 року № 2212-ІХ та від № 341/2022 від 17.05.2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 № 2263-IX, продовжувався строк запровадженого воєнного стану, зокрема, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25.05.2022 строком на 90 діб.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2022 справу призначено до розгляду на 06.06.2022, а 06.02.2022, у зв`язку з неявкою учасників апеляційного провадження, розгляд скарги відкладено до 04.07.2022.

У судове засідання 04.07.2022 з`явився представник скаржника. Представник боржника у судове засідання не з`явився.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що апеляційне провадження у даній справі було відкрито 16.02.2022. А тому суд апеляційної інстанції, враховуючи необхідність дотримання «розумних строків» розгляду справи, забезпечення прав та інтересів усіх учасників справи, дійшов висновку про можливість розгляду скарги в даному засіданні.

Суд заслухав представника скаржника, дослідив докази, з`ясував обставини справи та перевірив їх доказами.

Представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, а ухвалу суду першої інстанції - скасувати.

4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених у ній доводів

ДП «Український дім» в апеляційній скарзі не погоджується з ухвалою суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про видачу дублікату судового наказу та поновлення пропущеного строку для пред`явлення наказу до виконання.

Скаржник наголошує на тому, що відмова суду першої інстанції у поновленні строку для пред`явлення та видачі судового наказу № 910/2410/16, виданого Господарським судом міста Києва 04.04.2016, є незаконною, антиконституційною та повністю заперечує та позбавляє ДП «Український дім» права на державний захист, оскільки судовий захист прав і свобод у відповідності до ст. 55 Конституції є видом державного захисту та держава бере на себе обов`язок захисту або поновлення прав.

На переконання скаржника, за умови встановлення факту невиконання судового рішення видача дубліката наказу не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов`язань, оскільки дублікат наказу має повністю відтворювати втрачений наказ, зокрема, містити й дату його видачі. Натомість відсутність наказу у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Боржник не скористався правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу. Клопотання про продовження строку для його подачі не заявляв.

ПОЗИЦІЯ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ

6. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, та застосовані ним положення законодавства

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Господарського суду міста Києва від 15.03.2016 позовні вимоги було задоволено частково. Стягнуто з Державного комерційного підприємства «Український культурний центр» на користь ДП «Український дім» 19 920, 00 грн основного боргу, 4 355, 11 грн пені, 666, 36 грн 3 % річних, 8 884, 32 грн збитків від інфляції та 1 377, 93 грн судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

04.04.2016 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2016 у справі № 910/2410/16 видано наказ.

Як вбачається з матеріалів справи, вказаний наказ був пред`явлений стягувачем на виконання до Відділу державної виконавчої служби Шевченківського РУЮ у м. Києві.

10.05.2016 державним виконавцем Бойко М.Д. було ухвалено постанову про відкриття виконавчого провадження № 51033123.

23.12.2016 державним виконавцем ухвалено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції Закону, чинній на момент ухвалення постанови).

Надалі, 05.10.2021 позивач звернувся до виконавчої служби із заявою № 1/425, в якій просив повідомити про хід виконавчого провадження.

Шевченківський відділ Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) листом № 1752014 від 18.10.2021 повідомив, що постанову про повернення виконавчого документа стягувачу та оригінал виконавчого документа було направлено на адресу ДП «Український дім». Також повідомлено про неможливість надати більш детальну інформацію з огляду на те, що матеріали виконавчих проваджень, завершених у 2016 році, знищені за терміном зберігання.

Звертаючись до суду із заявою про поновлення строку для пред`явлення до виконання та видачу дубліката судового наказу, стягувач вказував, що постанову про повернення виконавчого документа та оригінал судового наказу він не отримував, з огляду на що є підстави стверджувати про втрату виконавчого документа та наявність підстав для поновлення строку його пред`явлення до виконання. Наведені доводами скаржник обґрунтовує і апеляційну скаргу, а також тим, що рішення суду є обов`язковим до виконання.

Відповідно до пп. 19.4 п. 1 розділу XI «Перехідні положення» ГПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви.

Тобто обов`язковою умовою видачі дубліката наказу є звернення до суду із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання.

На момент видачі наказу (04.04.2016) та на час відкриття виконавчого провадження № 51033123 (постанова від 10.05.2016) діяв Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV), який передбачав, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом. Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються пред`явленням виконавчого документа до виконання (п. 2 ч. 1 ст. 22, п. 1 ч. 1 ст. 23).

Водночас 05.10.2016 набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII).

Згідно з п. 5 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом, а згідно з ч. 1 ст. 12 - виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років.

Отже, на момент набрання чинності Законом № 1404-VIII строк пред`явлення наказу Господарського суду міста Києва від 04.04.2016 № 910/2410/16 ще не закінчився (був встановлений до 01.04.2017 та перервався пред`явленням до виконання 06.05.2016), а тому, з урахуванням положень п. 5 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» та ч. 1 ст. 12 Закону № 1404-VIII, на цей наказ поширюється положення щодо збільшення строку для його пред`явлення до виконання до трьох років.

Згідно з п. 1 ч. 4, ч. 5 ст. 12 Закону № 1404-VIII строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Відповідно до ч. 5 ст. 37 Закону № 1404-VIII повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

Як вбачається з листа Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) № 1752014 від 18.10.2021, 23.12.2016 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону № 606-XIV (відсутність у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними), яку разом з оригіналом виконавчого документа направлено стягувачу. Також виконавчою службою повідомлено, що матеріали виконавчих проваджень, завершених у 2016 році, знищені за терміном зберігання.

Таким чином, у даному випадку строк пред`явлення виконавчого документа до виконання перервався у зв`язку зі зверненням стягувача 06.05.2016 до органу державної виконавчої служби для його примусового виконання. Після повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю виконання в повному обсязі, строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, тобто з 23.12.2016 (дата винесення постанови), і становить три роки.

Стягувач із заявою про видачу дублікату наказу звернувся до суду 16.12.2021, тобто поза межами строку для пред`явлення його до примусового виконання.

За приписом ч. 6 ст. 12 Закону № 1404-VIII стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (HORNSBY v. GREECE, № 18357/91, § 40, ЄСПЛ, від 19.03.1997).

Норма ст. 1 Закону № 1404-VIII визначає, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з висновком Європейського суду з прав людини, викладеним у рішенні у справі «Чірікоста і Віола проти Італії» сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням її справи, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, оскільки одним із критеріїв «розумності строку» є саме поведінка заявника. Так, суд покладає на заявника лише обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, які безпосередньо його стосуються, утримуватися від виконання заходів, що затягують провадження у справі, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для пришвидшення процедури слухання.

При цьому суд апеляційної інстанції враховує посилання скаржника щодо обов`язковості судового рішення. Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Водночас суд апеляційної інстанції зазначає, що принцип обов`язковості виконання судового рішення не може нівелювати норми законодавства щодо строків для звернення з виконавчим документом, видача дублікату виконавчого документу, поновлення строку для видачі дублікату виконавчого документу, тощо. Обов`язковість виконання судового рішення не є безумовною підставою для поновлення строку для видачі дублікату наказу.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що саме скаржник є ініціатором судового провадження, виконавчого провадження та, власне, стягувачем. А тому саме на нього, як на стягувача, покладається обов`язок слідкувати за виконанням такого рішення суду в розумні інтервали часу. Саме лише подання заяви про поновлення строку для видачі дублікату наказу не кореспондується з автоматичним обов`язком суду задовольнити таку заяву. На підтвердження поважності причин пропуску строку необхідно навести поважні причини пропуску такого строку.

Водночас суд апеляційної інстанції зазначає, що скаржником не наведено жодної причини пропуску строку. Стягувачем не вказано, чому він майже п`ять років не цікавився виконавчим провадженням, не звертався до виконавця за інформацією про стан ініційованого виконавчого провадження, тощо. Обов`язковість виконання рішення суду не є належним обґрунтуванням для поновлення строку для пред`явлення наказу до виконання. А тому заявником не доведено поважних причин пропуску строку для його поновлення в розумінні ст. 77 - 79 ГПК України.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що в межах обставин даної справи, відсутні докази того, що заявник здійснював заходи щодо отримання інформації про хід виконання рішення суду, прийнятого на його користь. Враховуючи тривалий період такої бездіяльності (майже 5 років), підстави для поновлення пропущеного строку на пред`явлення наказу до виконання - відсутні. Відповідно, посилання скаржника про неотримання постанови державного виконавця про повернення виконавчого документа та оригіналу наказу визнаються необґрунтованими та недоведеними.

Якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.

Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 2-836/11.

Отже, вірним є висновок суду першої інстанції про те, що стягувач пропустив строк пред`явлення наказу до виконання та не надав доказів поважності причин пропуску такого строку, які б перешкодили йому дізнатися про повернення виконавчого документа та пред`явити наказ до виконання у встановлений законом строк, у зв`язку з чим суд першої інстанції правомірна відмовив у задоволенні поданої заяви.

7. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

Отже, Північний апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви стягувача про видачу дублікат судового наказу та поновлення пропущеного строку для пред`явлення наказу до виконання з огляду на її необґрунтованість та безпідставність в розумінні пп. 19.4 п. 1 розділу XI «Перехідні положення» ГПК України.

Таким чином, на підставі ст. 2, 269, 270, 271 п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, пп. 19.4 п. 1 розділу XI «Перехідні положення» ГПК України - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги у даній справі без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

8. Судові витрати

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги по суті, понесений судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, 271, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 281 - 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Національний центр ділового та культурного співробітництва «Український дім» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.12.2021 у справі № 910/2410/16 - залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.12.2021 у справі №910/2410/16 - залишити без змін.

3. Судовий збір, понесений у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника.

4. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено 05.07.2022.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді В.В. Сулім

А.Г. Майданевич