Ухвала

від 28.07.2022 по справі 910/2410/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

28 липня 2022 року

м. Київ

cправа № 910/2410/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Колос І.Б.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Державного підприємства «Національний центр ділового та культурного співробітництва «Український дім»

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.12.2021 та

постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2022

за результатами розгляду заяви Державного підприємства «Національний центр ділового та культурного співробітництва «Український дім» про поновлення строку для пред`явлення до виконання виконавчого документу та видачу дубліката судового наказу

у справі № 910/2410/16

за позовом Державного підприємства «Національний центр ділового та культурного співробітництва «Український дім» (далі - ДП «Український дім», скаржник)

до Державного комерційного підприємства «Український культурний центр»

про стягнення заборгованості в сумі 33 827,43 грн,

ВСТАНОВИВ:

ДП «Український дім» 21.07.2022 через «Скриню» Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.12.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2022 у справі №910/2410/16; заяву ДП «Український дім» про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документу та видачу дубліката наказу задовольнити.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.07.2022 для розгляду касаційної скарги у справі № 910/2410/16 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. - головуючий, Бенедисюка І.М., Колос І.Б.

Вирішуючи питання щодо прийнятності касаційної скарги та наявності підстав для відкриття/відмови у відкритті касаційного провадження, дослідивши доводи касаційної скарги ДП «Український дім» у контексті оскаржуваних судових рішень, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Як убачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2021 у справі № 910/2410/16 відмовлено у задоволенні заяви ДП «Український дім» про поновлення строку для пред`явлення до виконання та видачу дубліката судового наказу.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2022 у справі №910/2410/16, зокрема апеляційну скаргу ДП «Український дім» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.12.2021 у справі №910/2410/16 залишено без

задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.12.2021 у справі №910/2410/16 - без змін.

Не погоджуюсь з ухваленими судовими рішеннями ДП «Український дім» звернувся з касаційною скаргою, яка обґрунтована тим, що оскаржувані судові рішення є такими, що ухвалені з порушенням норм процесуального права, є необґрунтованими, а тому підлягають скасуванню.

Приписами статті 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Аналогічні положення закріплено і в частині першій статті 17 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) за якими учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 304 ГПК України ухвали судів першої та апеляційної інстанції можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої статті 287 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 13, 14, 21, 25, 26, 28, 30 частини першої статті 255 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Однак ухвали про поновлення пропущеного строку для пред`явлення наказу до виконання у справі до переліку таких ухвал не входять, а тому, відповідно, і не підлягають касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Таким чином, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ДП «Український дім» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.12.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2022 у справі №910/2410/16 у частині відмови у поновленні пропущеного процесуального строку для пред`явлення наказу до виконання слід відмовити на підставі наведеної норми.

Крім того, скаржник не погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій у частині відмови у видачі дубліката наказу Господарського суду міста Києва у справі №910/2410/16.

Відповідно до підпункту 19.4 пункту 19 частини першої розділу XI "Перехідні положення" ГПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.

Підпунктом 19.4 пункту 19 частини першої розділу XI "Перехідні положення" ГПК України не встановлено інших обмежень для видачі дубліката наказу, крім звернення стягувача або державного виконавця із відповідною заявою до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

У цій справі суди попередніх інстанцій не визнали поважними причини пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання та відмовили у поновленні строку, у зв`язку з чим зазначили про відсутність підстав для видачі дубліката наказу Господарського суду міста Києва у справі №910/2410/16.

При цьому суди попередніх інстанцій відзначили та врахували таке:

- рішенням Господарського суду міста Києва від 15.03.2016 позовні вимоги ДП «Український дім» задоволено частково. Стягнуто 19 920, 00 грн основного боргу, 4355, 11 грн пені, 666, 36 грн 3 % річних, 8 884, 32 грн збитків від інфляції та 1 377, 93 грн судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено;

- 04.04.2016 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2016 у справі №910/2410/16 видано наказ, який пред`явлений стягувачем на виконання до Відділу державної виконавчої служби Шевченківського РУЮ у м. Києві;

- 10.05.2016 державним виконавцем Бойко М.Д. ухвалено постанову про відкриття виконавчого провадження № 51033123;

- 23.12.2016 державним виконавцем ухвалено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження»;

- 05.10.2021 позивач звернувся до виконавчої служби із заявою, в якій просив повідомити про хід виконавчого провадження;

- Шевченківський відділ Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) листом від 18.10.2021 №1752014 повідомив, що постанову про повернення виконавчого документа стягувачу та оригінал виконавчого документа направлено на адресу ДП «Український дім». Також повідомлено про неможливість надати більш детальну інформацію з огляду на те, що матеріали виконавчих проваджень, завершених у 2016 році, знищені за терміном зберігання;

- у даному випадку строк пред`явлення виконавчого документа до виконання перервався у зв`язку зі зверненням стягувача 06.05.2016 до органу державної виконавчої служби для його примусового виконання. Після повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю виконання в повному обсязі, строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, тобто з 23.12.2016 (дата винесення постанови), і становить три роки;

- стягувач із заявою про видачу дублікату наказу звернувся до суду 16.12.2021, тобто поза межами строку для пред`явлення його до примусового виконання;

- скаржником не наведено жодної причини пропуску строку, не вказано, чому він майже п`ять років не цікавився виконавчим провадженням, не звертався до виконавця за інформацією про стан ініційованого виконавчого провадження, тощо. Обов`язковість виконання рішення суду не є належним обґрунтуванням для поновлення строку для пред`явлення наказу до виконання. А тому заявником не доведено поважних причин пропуску строку для його поновлення в розумінні статей 77 - 79 ГПК України;

- посилання скаржника про неотримання постанови державного виконавця про повернення виконавчого документа та оригіналу наказу визнаються необґрунтованими та недоведеними.

На обґрунтування свої вимог, скаржник відзначає, що строки пред`явлення наказу до виконання та втрата оригіналу наказу відбулась не з вини останнього, при цьому ДП «Український дім» вказує, що ГПК України не надає суду права відмовити у задоволенні заяви про видачу дубліката наказу з мотивів її необґрунтованості та не зобов`язує стягувача наводити причини втрату наказу, з огляду на що, скаржник вважає, що суд попередніх інстанцій неправомірно відмовили у задоволенні його заяви про поновлення строку на виконання та видачу дубліката судового наказу.

Так, відповідно до частини другої статті 293 ГПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Зважаючи на відмову у поновленні пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, правильне застосування судом апеляційної інстанції підпункту 19.4 пункту 1 розділу XI "Перехідні положення" ГПК України під час прийняття оскаржуваного судового рішення в частині відмови у видачі дубліката виконавчого документа є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо його застосування чи тлумачення, що є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження.

При цьому доводи, викладені у касаційній скарзі, не свідчить про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та не викликають сумнівів щодо правомірності застосування норм права.

Суд зазначає, що право на доступ до суду, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права (рішення ЄСПЛ від 12.07.2001 у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини").

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).

Враховуючи викладене, колегія суддів визнає касаційну скаргу необґрунтованою та відмовляє у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ДП «Український дім» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.12.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2022 у справі №910/2410/16 у частині відмови у видачі дубліката виконавчого документа на підставі частини другої статті 293 ГПК України, оскільки у даній справі правильне застосовування судами попередніх інстанцій норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Керуючись статтями 234, 235, 255, 293 304, підпунктом 19.4 пункту 1 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державного підприємства «Національний центр ділового та культурного співробітництва «Український дім» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.12.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2022 у справі №910/2410/16.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Колос