Рішення
від 04.07.2022 по справі 904/247/22
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.07.2022м. ДніпроСправа № 904/247/22

Господарський суд Дніпропетровської області

у складі судді Дупляка С.А.,

за участю секретаря судового засідання Лисаченко В.С.,

представників учасників справи:

від позивача: адвокат Казанцев С.В. ордер серії АЕ № 1135198 від 17.05.2022, адвокат,

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи-1: не з`явився;

від третьої особи-2: не з`явився;

від третьої особи-3: не з`явився,

дослідивши матеріали справи №904/247/22 за позовом ОСОБА_1 доПриватного підприємства "КОМУНАЛЬЩИК-1" за участю: третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, Приватного нотаріуса Синельниківського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Мирної Анни Миколаївни; третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, Виконавчого комітету Першотравенської міської ради; третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ВИКОНАВЧОГО КОМІТЕТУ МИКОЛАЇВСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ СИНЕЛЬНИКІВСЬКОГО РАЙОНУ ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ провизнання недійсними рішень засновників, визнання недійсним статуту, визнання протиправною та скасування державної реєстрації змін, в с т а н о в и в:

1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до господарського суду з позовною заявою від 20.01.2022 за вих. №б/н до Приватного підприємства "КОМУНАЛЬЩИК-1" (далі - відповідач) про: визнання недійсним рішення засновників відповідача про затвердження статуту відповідача в новій редакції, оформленого протоколом від 01.12.2021 №1; визнання недійсним Статуту відповідача у новій редакції, затвердженого рішенням засновників відповідача, оформленим протоколом від 01.12.2021 №1; визнання протиправною та скасування державної реєстрації змін до відомостей про відповідача в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; визнання недійсними рішення засновників відповідача, оформленого протоколом від 07.12.2021 №1.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що рішення загальних зборів приймалися з порушенням процедури їх скликання та з порушенням прав позивача як засновника відповідача, а тому підлягають визнанню недійсними. Як наслідок, недійсним слід визнати і статут відповідача у новій редакції, затверджений таким рішенням засновників відповідача. Крім цього, підлягають скасуванню і реєстраційні дії щодо внесення змін до відомостей про відповідача в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Судові витрати зі сплати судового збору та витрати на правову допомогу позивач просить суд покласти на відповідача.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/247/22 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.01.2022.

Разом з позовною заявою судом отримано клопотання від 20.01.2022 за вих. №б/н про витребування доказів, у якому позивач просить суд витребувати у Виконавчого комітету Першотравенської міської ради копії матеріалів реєстраційної справи відповідача.

Ухвалою від 26.01.2022 позовну заяву залишено без руху. Позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подачі до господарського суду доказів оплати судового збору у розмірі 4.962,00 грн. Крім цього, судом повідомлено, що позивач вправі подати належним чином обґрунтоване клопотання про залучення третіх осіб із зазначенням наявності у них юридичного інтересу та вказати, яким саме чином рішення у цій справі вплине на їх права та обов`язки і на стороні якої сторони вони беруть участь.

27.01.2022 через відділ документального забезпечення від позивача надійшла заява від 27.01.2022 за вих. №б/н про усунення недоліків позовної заяви разом з квитанцією №3512-4788-6084-6108 від 27.01.2022 на суму 4.962,00 грн. Разом із заявою від 27.01.2022 за вих. № б/н про усунення недоліків позовної заяви отримано клопотання від 27.01.2022 за вих. № б/н про залучення третіх осіб та клопотання від 20.01.2022 за вих. №б/н про витребування доказів.

Ухвалою від 31.01.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 23.02.2022. Залучено приватного нотаріуса Синельниківського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Мирну Анну Миколаївну до участі у справі в якості третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача та Виконавчий комітет Першотравенської міської ради до участі у справі в якості третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача. Витребувано у Виконавчого комітету Першотравенської міської ради копії матеріалів реєстраційної справи Приватного підприємства "КОМУНАЛЬЩИК-1" (ідентифікаційний код 35284596). Витребувані судом документи надіслані на адресу Господарського суду Дніпропетровської області (вулиця Володимира Винниченка, 1А, м.Дніпро, Дніпропетровська область, 49000) в строку до 15.02.2022.

21.02.2022 через відділ документального забезпечення від третьої особи-2 надійшло клопотання від 15.02.2022 за вих. №289/0/2-22 про заміну третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, у якому просить суд замінити третю особу-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача з ВИКОНАВЧОГО КОМІТЕТУ ПЕРШОТРАВЕНСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ на ВИКОНАВЧИЙ КОМІТЕТ МИКОЛАЇВСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ СИНЕЛЬНИКІВСЬКОГО РАЙОНУ ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ. Разом з клопотанням від 15.02.2022 за вих. №289/0/2-22 надійшла реєстраційна справа відповідача.

22.02.2022 через відділ документального забезпечення від третьої особи-2 надійшло клопотання від 17.02.2022 за вих. №310/0/2-22 про прийняття доказів направлення учасникам провадження у справі №904/247/22 клопотання за вих. №289/0/2-22 від 15.02.2022 про заміну третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог. Надані третьою особою-2 докази долучено до матеріалів справи. Крім цього, третьою особою-2 надано реєстраційну справу №1_233_000294_63 (дата початку 12.11.2007 - дата закінчення 27.06.2013), яка долучена до матеріалів справи.

Ухвалою від 23.02.2022 у задоволенні клопотання Виконавчого комітету Першотравенської міської ради від 21.02.2022 за вх. №8423/22 про заміну третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Виконавчого комітету Першотравенської міської ради на Виконавчий комітет Миколаївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області відмовлено. Залучено до участі у справі в якості третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ВИКОНАВЧИЙ КОМІТЕТ МИКОЛАЇВСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ СИНЕЛЬНИКІВСЬКОГО РАЙОНУ ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ (далі - третя особа-3). Зобов`язано позивача невідкладно направити на адресу третьої особи-3 копію позовної заяви від 20.01.2022 за вих. №б/н та додані до неї документи листом з описом вкладення, докази чого негайно надати суду. Підготовче засідання відкладено до 23.03.2022.

Судове засідання, призначене на 23.03.2022, не відбулося у зв`язку із запровадженням в Україні з 24.02.2022 воєнного стану, про що на сайті Господарського суду Дніпропетровської області були розміщені відповідні оголошення.

04.04.2022 через відділ документального забезпечення від позивача надійшов лист від 15.03.2022 за вих. №б/н разом з доказами відправлення (накладна №0505067306524 від 01.03.2022, фіскальний чек від 23.02.2022 та опис вкладення у цінний лист) на адресу третьої особи-3 копії позовної заяви від 20.01.2022 за вих. №б/н та доданих до неї документів. Оцінивши докази відправлення (накладна №0505067306524 від 01.03.2022, фіскальний чек від 23.02.2022 та опис вкладення у цінний лист) на адресу третьої особи-3 копії позовної заяви від 20.01.2022 за вих. №б/н та доданих до неї документів, господарський суд визнав їх належними, а вимоги ухвали від 23.02.2022 в частині зобов`язання позивача невідкладно направити на адресу третьої особи-3 копію позовної заяви від 20.01.2022 за вих. №б/н та додані до неї документи листом з описом вкладення виконаними.

04.04.2022 через відділ документального забезпечення від позивача надійшла заява від 10.03.2022 за вих. №б/н про уточнення позовних вимог, у якій просить суд:

1. Визнати недійсним рішення засновників відповідача про затвердження статуту відповідача у новій редакції, оформлене протоколом від 01.12.2021 №1.

2. Визнати недійсним статут відповідача у новій редакції, затвердженій рішенням засновників відповідача від 01.12.2021 №1.

3. Визнати протиправною та скасувати реєстраційну дію №1002331070035000294 від 23.12.2021, вчинену державним реєстратором виконавчого комітету Миколаївської сільської ради Дніпропетровської області щодо внесення змін до відомостей про відповідача в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб-підприємців та громадських формувань.

4. Визнати недійсними рішення засновників відповідача, оформлені протоколом від 07.12.2021 №1.

Судові витрати у справі, а саме судовий збір у розмірі 4.962,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10.000,00 грн покласти на відповідача.

Ухвалою від 12.04.2022 призначено підготовче засідання на 18.05.2022. Заяву позивача від 10.03.2022 за вих. №б/н про уточнення позовних вимог про визнання недійсним рішення, визнання недійсним статуту у новій редакції, визнання протиправною та скасування державної реєстрації прийнято до розгляду.

26.04.2022 через відділ документального забезпечення від третьої особи-2 надійшло клопотання від 15.04.2022 за вих. №593/0/2-22 про розгляд справи №904/247/22 за відсутності третьої особи-2.

Ухвалою від 18.05.2022 клопотання третьої особи-2 від 15.04.2022 за вих. №593/0/2-22 про розгляд справи №904/247/22 за відсутності третьої особи-2 задоволено. Підготовче засідання відкладено до 01.06.2022.

Ухвалою від 01.06.2022 підготовче провадження закрито. Справу призначено до розгляду по суті на 05.07.2022.

Ухвалу від 31.01.2022 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі відповідач отримав 04.02.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 08.02.2022 (а. с. 75 том 1).

Відповідачу в ухвалі від 31.01.2022 роз`яснено право на надання відзиву протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Отже, строк для подачі відзиву по 21.02.2022 (з урахуванням того, що 19.02.2022 є вихідним днем).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який в подальшому неодноразово подовжувався та триває станом на сьогодні.

Розпорядженням голови Господарського суду Дніпропетровської області №34 від 28.03.2022 "Про роботу суду в умовах воєнного стану" відповідно до ст. 24 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", у зв`язку із запровадженням 24 лютого 2022 року на території України воєнного стану Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні"" від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ та рішення Ради суддів України від 24 лютого 2022 року №9, з метою недопущення випадків загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів і працівників суду, встановлено в Господарському суді Дніпропетровської області особливий режим роботи суду.

Так, з метою забезпечення розумного балансу між нормами статті 3 Конституції України, згідно з якою людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а також положеннями статті 2 ГПК України, якою закріплено, що основними засадами господарського судочинства є розумність строків розгляду справи, господарський суд фактично надав додатковий час відповідачу для того, щоб він скористався наданим йому правом на подання відзиву.

Господарський суд взяв до уваги, що відповідач зареєстрований у місті Першотравенську, отже з урахуванням фактичної ситуації в Дніпропетровській області, господарський суд вважає, що відповідач мав можливість скористатися наданим йому правом на подачу відзиву.

Станом на 05.07.2022 відзив не надано.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Подання заяв по суті справи є правом учасників справи (частина 4 статті 161 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, про існуюче судове провадження був повідомлений належним чином за його місцезнаходженням згідно матеріалів справи та за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Господарський суд відзначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом (частина перша статті 9 ГПК України).

Таким чином обов`язок суду повідомити учасників справи про місце, дату і час судового засідання є реалізацією однією із основних засад (принципів) господарського судочинства - відкритості судового процесу.

Відповідач був належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Будь-яких клопотань про продовження процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

В судовому засіданні 05.07.2022 представник позивача надав усні пояснення у справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити позов.

Відповідач явку представника в судове засідання не забезпечив, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, та зважаючи на процесуальні строки розгляду справи, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності представників відповідача.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.

З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.

Стислий виклад позиції позивача

Позивач повідомляє, що підприємство відповідача створено 12.11.2007 ОСОБА_2 .

Після смерті ОСОБА_2 , відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом від 07.06.2011, майнові права на підприємство відповідача перейшли у спадок ОСОБА_3 та ОСОБА_1 по 50% статутного капіталу.

Наказом власників відповідача від 24.06.2007 № 67 директором відповідача призначено ОСОБА_3 .

Отримавши відповідь від 14.12.2021 № 233 на адвокатський запит від 01.12.2021 № б/н позивачці стало відомо, що відповідно до договору дарування майнових прав на підприємство відповідача від 21.10.2021 ОСОБА_3 передала належні їй 25% майнових прав ОСОБА_4 (далі - договір дарування).

Рішенням засновників від 01.12.2021 № 1 затверджено статут підприємства у новій редакції, зокрема, змінено засновників, змінено частку у статутному капіталі. Підписи засновників на протоколі та статуті засвідчені третьою особою-1, зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстровано 24.12.2021.

07.12.2021 засновниками підприємства відповідача проведено збори щодо заслуховування звіту директора про результати роботи за період з 2018 року по 2021 рік, визначено пріоритетні напрямки діяльності підприємства, затверджено плани щодо розвитку підприємства. Вказані збори оформлені протоколом проведення зборів засновників підприємства відповідача від 07.12.2021 № 1.

Позивач вважає, що рішення загальних зборів засновників підприємства, оформлені протоколом від 01.12.2021, на яких затверджено статут підприємства у новій редакції та рішення загальних зборів, оформлені протоколом від 07.12.2021 були проведені з порушенням процедури та вимог, встановлених чинним законодавством України з огляду на таке.

Вимога про визнання рішення загальних зборів засновників підприємства відповідача, оформлених протоколом від 01.12.2021 № 1 та статуту підприємства відповідача у новій редакції недійсними зумовлена таким:

1. Порушено процедуру скликання загальних зборів засновників підприємства відповідача. Так, позивач не була належним чином повідомлена про дату, час, місце проведення і порядок денний загальних зборів підприємства відповідача.

2. На зборах був відсутній кворум, необхідний для прийняття оскаржуваного рішення.

Позивач зазначила, що договір дарування було укладено 21.10.2021, зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстровано 24.12.2021. Отже, позивач доходить висновку, що моментом переходу корпоративних прав з частки у статутному капіталі, яка була передана ОСОБА_4 , є 24.12.2021. До моменту реєстрації ОСОБА_4 як засновника підприємства вона не мала статусу засновника, а тому не мала права брати участь у зборах засновників та приймати рішення, як учасник підприємства.

Позивач вказав, що позовна вимога про визнання протиправною та скасування державної реєстрації змін до відомостей про відповідача в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є похідною від вимоги про визнання недійсним рішення засновників підприємства відповідача, оформленого протоколом від 01.12.2021 № 1, а тому, на думку позивача, підлягає задоволенню.

Вимога про визнання рішення загальних зборів засновників підприємства, оформлених протоколом від 07.12.2021 № 1 недійсним обґрунтована тим, що порушено процедуру скликання загальних зборів засновників підприємства відповідача та на зборах був відсутній кворум.

Стислий виклад позиції відповідача

Відповідач відзив не надав.

2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ

Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У даному випадку до предмета доказування входять такі обставини: дотримання процедури скликання загальних зборів; правомочності рішення загальних зборів про внесення змін до статуту; визначення моменту набуття права власності на частку у статутному капіталі відповідача ОСОБА_4 ; дотримання вимог чинного законодавства при державній реєстрації змін до відомостей про відповідача в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; правомірності подальших зборів загальних зборів та прийнятих ними рішень.

Суд встановив, що 12.11.2007 проведено державну реєстрацію підприємства відповідача, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 577147.

Свідоцтво про право на спадщину за законом від 07.06.2011 (спадкова справа №24/2011, зареєстровано в реєстрі за №16.81) підтверджує право ОСОБА_1 на Ѕ частку майнового права на Приватне підприємство "КОМУНАЛЬЩИК-1".

Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, сформований на запит від 05.03.2019 за № 1005080470 станом на 05.03.2019, підтверджує, що засновниками відповідача виступають ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Крім цього, статут відповідача, затверджений рішенням засновників від 01.03.2018 за № 43 у статті 7 розділу IV. Засновники підприємства містить таку інформацію.

Засновниками підприємства є: ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

21.10.2021 між ОСОБА_3 (далі - дарувальник) та ОСОБА_4 (далі - обдарована) укладений договір дарування майнових прав (корпоративних прав) на Приватне підприємство "КОМУНАЛЬЩИК-1" (далі - договір дарування). Договір дарування нотаріально засвідчений та зареєстрований в реєстрі за № 1382.

У п. 2 договору дарування визначено, що в порядку та на умовах, визначених цим договором дарувальник зобов`язується передати обдаровуваній, а обдаровувана зобов`язується прийняти належні 25% майнових (корпоративних) прав на Приватне підприємство "КОМУНАЛЬЩИК-1", зареєстроване виконавчим комітетом Першотравенської міської ради Дніпропетровської області 12.11.2007, номер запису про державну реєстрацію 1 233 102 0000 000294, код за даними ЄДРПОУ 35284596, місцезнаходження: 52800, Дніпропетровська обл., місто Першотравенськ, вулиця Чайковського, будинок 2, Статутний фонд (капітал) - 27.343,00 грн. Згідно Статуту Приватного підприємства "КОМУНАЛЬЩИК-1", зареєстрованого виконавчим комітетом Першотравенської міської ради Дніпропетровської області 12.11.2007, номер запису про державну реєстрацію 1 233 102 0000 000294, код за даними ЄДРПОУ 35284596, код за даними ЄДРПОУ 35284596, відчужувана частина частки у розмірі 25%, що складає 6.835,75 грн, належить дарувальнику.

Цей дар, частину частки у розмірі 25%, які є предметом цього договору, сторони оцінюють у 6.835,75 грн.

Пунктом 4 договору дарування визначено, що право власності на відчужувану частину частки у Статутному капіталі підприємства переходить до обдарованої з моменту прийняття дарунку та подальшої реєстрації змін до установчих документів підприємства. Прийняття дарунка вважається одержання обдарованою примірника цього договору.

Отже, редакція статуту підприємства, затверджена рішенням від 01.12.2021 № 1, у статті 7 розділу IV. Засновники підприємства містить таку інформацію.

Засновниками підприємства є: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .

Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на час розгляду справи власниками відповідача є ОСОБА_1 (50 %), ОСОБА_3 (25%) та ОСОБА_4 (25%).

Позивач вважає, що зміна складу учасників товариства є незаконною, а тому звернувся до господарського суду за захистом своїх прав.

3. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Предметом позову є визнання недійсним рішення засновників відповідача про затвердження статуту відповідача у новій редакції, оформленого протоколом від 01.12.2021 №1; визнання недійсним статуту відповідача у новій редакції, затвердженій рішенням засновників відповідача від 01.12.2021 № 1; визнання протиправною та скасування реєстраційної дії № 1002331070035000294 від 23.12.2021, вчиненої державним реєстратором виконавчого комітету Миколаївської сільської ради Дніпропетровської області щодо внесення змін до відомостей про відповідача в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб-підприємців та громадських формувань; визнання недійсним рішення засновників відповідача, оформленого протоколом від 07.12.2021 № 1.

Щодо правової природи приватного підприємства

Відповідно до частини першої статті 62 ГК України підприємством є самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці, а також підприємство, що діє на основі приватної власності суб`єкта господарювання - юридичної особи (частина перша статті 113 цього ж Кодексу).

Частиною першою статті 63 ГК України передбачена класифікація підприємств за ознакою форми власності. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11.06.2019 у справі № 917/1338/18 (провадження № 12-23гс19) погодилась із висновком, сформульованим у постанові Верховного Суду від 03.10.2018 у справі № 917/1887/17, що характеристика юридичної особи як приватного підприємства - це характеристика того, на підставі якої власності його створено.

Отже, приватне підприємство - це не окрема організаційно-правова форма юридичної особи, а класифікуюча ознака юридичних осіб залежно від форми власності.

Разом із цим за ознакою наявності чи відсутності учасників юридичні особи поділяються на товариства та установи, у зв`язку із чим приватне підприємство є товариством, оскільки воно має хоча б одного учасника.

Отже, до Приватного підприємства «Комунальщик» (відповідача) підлягають застосуванню положення законодавства, якими регулюється діяльність товариств.

Відповідно до частини першої статті 84 ЦК України товариства, які здійснюють підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками (підприємницькі товариства), можуть бути створені лише як господарські товариства (повне товариство, командитне товариство, товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерне товариство) або виробничі кооперативи чи сільськогосподарські кооперативи, сільськогосподарські кооперативні об`єднання, що діють з метою одержання прибутку. Отже, якщо приватне підприємство створене для ведення підприємницької діяльності й розподілу прибутку між учасниками (засновниками), то таке приватне підприємство є підприємницьким товариством.

Господарський суд встановив, що Приватне підприємство «Комунальщик» (відповідач), відповідно до статті 5 статуту, затвердженого рішенням засновників від 01.03.2018 № 43, визначило основною метою діяльності - здійснення підприємницької діяльності, розвиток сучасної високоефективної системи обслуговування населення та суб`єктів підприємницької діяльності, отримання прибутку в процесі виробництва та реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг фізичним та юридичних особам для реалізації інтересів засновника підприємства.

Таким чином, Приватне підприємство «Комунальщик» (відповідач) створене для ведення підприємницької діяльності й розподілу прибутку між учасниками (засновниками), а тому є підприємницьким товариством.

Встановлення виду підприємницького товариства, до якого належить приватне підприємство, а саме, що приватне підприємство є господарським товариством (зокрема, товариством з обмеженою або додатковою відповідальністю) або кооперативом (зокрема, сільськогосподарським кооперативом, сільськогосподарським кооперативним об`єднанням), у кожному конкретному випадку зумовлюватиме застосування до спірних правовідносин відповідного законодавства, зокрема законів України «Про господарські товариства», «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», «Про кооперацію», «Про сільськогосподарську кооперацію».

Господарський суд встановив, що Приватне підприємство «Комунальщик» (відповідач) створене для здійснення підприємницької діяльності отримання прибутку.

Приватне підприємство «Комунальщик» (відповідач) не випускає акції, а тому воно не може бути акціонерним товариством.

Згідно із частиною третьою статті 96 ЦК України учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов`язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов`язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.

Отже, за загальним правилом учасники (засновники) не несуть відповідальності за зобов`язаннями приватного підприємства (якщо інше не встановлено статутом).

У такому випадку приватне підприємство не є повним або командитним товариством чи товариством з додатковою відповідальністю, а відповідно до статті 84 ЦК України в чинній редакції, яка встановлює вичерпний перелік підприємницьких товариств, таке підприємство може бути лише товариством з обмеженою відповідальністю або виробничим кооперативом (сільськогосподарським кооперативом, сільськогосподарським кооперативним об`єднанням).

Визначальною ознакою кооперативу є те, що один член кооперативу має лише один голос у вищому органі (абзац четвертий статті 4 Закону України «Про кооперацію», абзац перший частини третьої статті 4 Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію»), з можливістю мати у певних випадках додаткову кількість голосів (абзац другий частини третьої статті 4 Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію»).

Оскільки статутом приватного підприємства не встановлено, що один член (засновник, учасник) має один голос у вищому органі, зокрема, з можливістю мати додаткову кількість голосів, то Приватне підприємство «Комунальщик» (відповідач) не є кооперативом.

Надаючи оцінку виду підприємницького товариства відповідача господарський суд доходить висновку, що Приватне підприємство «Комунальщик» (відповідач) за своєю суттю є товариством з обмеженою відповідальністю, а тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню Закон України «Про господарські товариства» та Закон України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».

Визначаючи правову природу Приватного підприємства «Комунальщик» (відповідача), господарський взяв до уваги висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 29.06.2021 у справі № 916/2813/18 (провадження № 12-71гс20).

Щодо обґрунтованості позовних вимог

Питання порядку скликання загальних зборів учасників товариства регулюється ст. 32 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».

Так, загальні збори учасників скликаються виконавчим органом товариства. Статутом товариства може бути визначений інший орган, уповноважений на скликання загальних зборів учасників (ч. 1). Виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства (ч. 2). Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства (ч. 3). Повідомлення, передбачене частиною третьою цієї статті, надсилається поштовим відправленням з описом вкладення. Статутом товариства може бути встановлений інший спосіб повідомлення (ч. 4). У повідомленні про загальні збори учасників зазначаються дата, час, місце проведення, порядок денний. Якщо до порядку денного включено питання про внесення змін до статуту товариства, до повідомлення додається проект запропонованих змін (ч. 5). Виконавчий орган товариства приймає рішення про включення запропонованих питань до порядку денного загальних зборів учасників (ч. 6). Пропозиції учасника або учасників товариства, які в сукупності володіють 10 або більше відсотками статутного капіталу товариства, підлягають обов`язковому включенню до порядку денного загальних зборів учасників. У такому разі таке питання вважається автоматично включеним до порядку денного загальних зборів учасників (ч. 7). Після надсилання повідомлення, передбаченого частиною третьою цієї статті, забороняється внесення змін до порядку денного загальних зборів учасників, крім включення нових питань відповідно до частини сьомої цієї статті (ч. 8). Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства про внесення змін до порядку денного не менше ніж за 10 днів до запланованої дати загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства, відповідно до частини четвертої цієї статті (ч. 9). До порядку денного можуть бути внесені будь-які зміни за згодою всіх учасників товариства. У такому разі положення частин восьмої і дев`ятої цієї статті не застосовуються (ч. 10). Виконавчий орган товариства зобов`язаний надати учасникам товариства можливість ознайомитися з документами та інформацією, необхідними для розгляду питань порядку денного на загальних зборах учасників. Виконавчий орган товариства забезпечує належні умови для ознайомлення з такими документами та інформацією за місцезнаходженням товариства у робочий час, якщо інший порядок не передбачений статутом товариства (ч. 11).

За результатами вивчення матеріалів справи, господарський суд встановив відсутність доказів надсилання повідомлення про скликання загальних зборів 01.12.2021.

Отже, відповідачем не було дотримано порядку скликання загальних зборів учасників товариства.

Пунктом 2 ч. 2 ст. 30 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» визначено, що до компетенції загальних зборів учасників належать, зокрема, внесення змін до статуту товариства.

Господарський суд встановив, що на вирішення порядку денного були поставлені питання затвердження статуту відповідача у новій редакції та здійснення заходів щодо державної реєстрації установчих документів підприємства у новій редакції.

Частинами 1, 2 ст. 34 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» визначено, що рішення загальних зборів учасників приймаються відкритим голосуванням, якщо інше не передбачено статутом товариства. Рішення з питань, передбачених пунктами 2, 3, 13 частини другої статті 30 цього Закону, приймаються трьома чвертями голосів усіх учасників товариства, які мають право голосу з відповідних питань.

Статтею 7 Статуту відповідача, затвердженого рішенням засновників відповідача від 01.03.2018 за № 43 визначено, що засновниками відповідача є позивач та ОСОБА_3 .

Відповідно до ст. 9 Статуту відповідача, затвердженого рішенням засновників відповідача від 01.03.2018 за № 43 позивачу належить статутний капітал у розмірі 50 % та ОСОБА_3 належить статутний капітал у розмірі 50 %.

Пунктом 11.1 статті 4 Статуту відповідача, затвердженого рішенням засновників відповідача від 01.03.2018 за № 43, визначено, що зміни до статуту вносяться засновниками.

Так, рішення про внесення змін до статуту до статуту відповідача може бути прийнято лише за умови згоди і позивача, і ОСОБА_3 .

Водночас господарський суд встановив, що спірне рішення засновників (власників) від 01.12.2021 № 1 (а. с. 243 том 1) не підписано позивачем, яка є власником частки у розмірі 50 % у статутному капіталі.

Таким чином, за відсутності згоди позивача рішення про внесення змін до статуту відповідача не могло бути прийнято, оскільки був відсутній кворум.

Отже, оцінюючи наявні в матеріалах докази, господарський суд доходить висновку, що вимоги позивач про визнання недійсним рішення засновників відповідача про затвердження статуту відповідача у новій редакції, оформлене протоколом від 01.12.2021 №1, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З огляду на недійсність рішення засновників відповідача про затвердження статуту відповідача у новій редакції, оформлене протоколом від 01.12.2021 №1, визнанню недійсним підлягає також і статут відповідача у новій редакції, затверджений визнаним судом недійсним рішенням засновників відповідача від 01.12.2021 № 1.

Крім цього, 21.10.2021 між ОСОБА_3 (далі - дарувальник) та ОСОБА_4 (далі - обдарована) був укладений договір дарування майнових прав (корпоративних прав) на Приватне підприємство "КОМУНАЛЬЩИК-1" (далі - договір дарування). Договір дарування нотаріально засвідчений та зареєстрований в реєстрі за № 1382.

У п. 2 договору дарування визначено, що в порядку та на умовах, визначених цим договором дарувальник зобов`язується передати обдаровуваній, а обдаровувана зобов`язується прийняти належні 25% майнових (корпоративних) прав на Приватне підприємство "КОМУНАЛЬЩИК-1".

Тобто, ОСОБА_3 , яка згідно зі ст. 9 Статуту відповідача, затвердженого рішенням засновників відповідача від 01.03.2018 за № 43, станом на 01.03.2018 була власником статутного капіталу у розмірі 50 %, подарувала ОСОБА_4 21.10.2021 майнові права на відповідача у розмірі 25 %.

Державна реєстрація змін відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань проведена 24.12.2021 (а. с. 34 том 1).

Відступлення частки у статутному капіталі є правовим механізмом, за яким відбувається її відчуження на підставі договору купівлі-продажу, міни, дарування або іншого зобов`язального договору. Наслідком відчуження частки є набуття іншою стороною договору права на частку.

Учинення правочину з відчуження частки не має наслідком автоматичний перехід корпоративних прав від первісного власника до набувача. Договором може бути передбачено, що право власності на частку переходить до набувача з моменту підписання договору, однак для переходу володіння часткою є необхідним волевиявлення обох сторін щодо цього. Передання частки від учасника набувачу може бути, зокрема, кінцевим етапом виконання договору (наприклад, після сплати покупної ціни), що можливо значно пізніше від укладення зобов`язального договору. Відтак акт приймання-передачі частки є документом, що відображає волевиявлення сторін щодо передання володіння від учасника товариства до набувача частки. Для передання частки у статутному капіталі товариства положеннями Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» передбачено нотаріальне засвідчення справжності підписів сторін на акті приймання-передачі частки.

За загальним правилом частини першої статті 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

У пункті 4 договору дарування встановлено, що право власності на відчужувану частину частки у статутному капіталі підприємства переходить до обдарованої ( ОСОБА_4 ) з моменту прийняття дарунку та подальшої реєстрації змін до установчих документів підприємства. Прийняття дарунку вважається одержання обдарованою примірника цього договору.

Під переданням частки у статутному капіталі товариства слід розуміти надання набувачу можливості здійснювати права учасника товариства.

За законодавством, чинним на момент передачі частини частки у статутному капіталі відповідача (станом на 21.10.2021), більше не вимагається вказувати у статуті товариства склад учасників та розмір належних їм часток. Відповідно зміна учасників не потребує ні внесення змін до статуту, ні проведення загальних зборів учасників для внесення таких змін. Статутом товариства може бути встановлено, що відчуження частки (частини частки) та надання її в заставу допускається лише за згодою інших учасників. Відповідне положення може бути внесене до статуту або виключене з нього одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь усі учасники товариства (частина друга статті 21 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»).

Так, відповідно до частини п`ятої статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» для державної реєстрації змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю подаються такі документи:

1) заява про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі;

2) документ про сплату адміністративного збору;

3) один із таких відповідних документів: а) рішення загальних зборів учасників (рішення єдиного учасника) товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю про визначення розміру статутного капіталу та розмірів часток учасників; б) рішення загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю про виключення учасника з товариства; в) заява про вступ до товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю; г) заява про вихід з товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю; ґ) акт приймання-передачі частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю; д) судове рішення, що набрало законної сили, про визначення розміру статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю та розмірів часток учасників у такому товаристві; е) судове рішення, що набрало законної сили, про стягнення (витребування з володіння) з відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю; є) структура власності за формою та змістом, визначеними відповідно до законодавства; ж) витяг, виписка чи інший документ з торговельного, банківського, судового реєстру тощо, що підтверджує реєстрацію юридичної особи - нерезидента в країні її місцезнаходження, - у разі, якщо засновником юридичної особи є юридична особа - нерезидент; з) нотаріально засвідчена копія документа, що посвідчує особу, яка є кінцевим бенефіціарним власником юридичної особи, - для фізичної особи - нерезидента та, якщо такий документ оформлений без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру, - для фізичної особи - резидента.

Господарський суд встановив, що ОСОБА_3 для державної реєстрації змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі та склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю подала державному реєстратору такі документи:

1) заяву щодо державної реєстрації юридичної особи (крім громадських формувань) від 22.12.2021 (а. с. 231-233 том 1);

2) документ про сплату адміністративного збору, а саме фіскальний чек № 000062478 00049 від 22.12.2021 на суму 690,00 грн (а. с. 241 том 1);

та спірний статут відповідача, затверджений рішенням засновників відповідача від 01.12.2021 № 1, рішення засновників від 01.12.2021 № 1, договір дарування майнових прав (корпоративних прав) на Приватне підприємство «Комунальщик» від 21.10.2021, схематичне зображення структури власності суб`єкта діяльності відповідача (а. с. 247 том 1).

Господарський суд встановив, що у заяві щодо реєстрації юридичної особи (крім громадських формувань та органів влади) у розділі відомості про зміни (у разі державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу) відповідач просив державного реєстратора внести, зокрема, зміни:

1) про засновників (учасників) або відомостей про таких осіб;

2) зміни до установчих документів.

Позивач звернувся до суду з вимогою визнати протиправною та скасування реєстраційну дію № 1002331070035000294 від 23.12.2021, вчиненої державним реєстратором виконавчого комітету Миколаївської сільської ради Дніпропетровської області щодо внесення змін до відомостей про відповідача в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб-підприємців та громадських формувань (вимога з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 10.03.2022).

Господарський суд отримав інформацію з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань і встановив, що реєстраційна дія № 1002331070035000294 від 23.12.2021 стосувалася таких змін:

1. Зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи;

2. Зміна кінцевого бенефіціарного власника (контролера) або зміна відомостей про кінцевого бенефіціарного власника (контролера);

3. Зміна до установчих документів, які не пов`язані з внесенням змін до відомостей про кінцевого бенефіціарного власника (контролера).

Оцінивши наданий державному реєстратору пакет документів для проведення, зокрема, зміни складу засновників (учасників) або зміни відомостей про засновників (учасників) юридичної особи, зміни кінцевого бенефіціарного власника (контролера) або зміни відомостей про кінцевого бенефіціарного власника (контролера), господарський суд доходить висновку, що документи надані ОСОБА_3 відповідають вимогам частини п`ятої ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».

Так, на виконання вимог частини п`ятої ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», з метою внесення зміни, зокрема, складу засновників (учасників) або зміни відомостей про засновників (учасників) юридичної особи, зміни кінцевого бенефіціарного власника (контролера) або зміни відомостей про кінцевого бенефіціарного власника (контролера) відповідач державному виконавцю надав: (1) заяву щодо державної реєстрації юридичної особи (крім громадських формувань) від 22.12.2021 (а. с. 231-233 том 1); (2) документ про сплату адміністративного збору, а саме фіскальний чек № 000062478 00049 від 22.12.2021 на суму 690,00 грн (а. с. 241 том 1); (3) схематичне зображення структури власності суб`єкта діяльності відповідача (а. с. 247 том 1), (4) договір дарування майнових прав на підприємство відповідача від 21.10.2021 (а.с. 245 т.1).

Відтак, підставою для реєстрації учасника ОСОБА_4 став договір дарування, а не лише оспорюване позивачем рішення засновників.

Докази визнання недійсним договору дарування, його розірвання тощо у суду відсутні.

У судовому засіданні представник позивача на запитання суду повідомив, що у нього також немає відомостей про оскарження цього договору, визнання його недійсним, його розірвання тощо.

Відтак, беручи до уваги принцип презумпцію правочину, суд виходить з того, що даний договір станом на час розгляду спору є дійним.

Таким чином, 23.12.2021 правомірно відбулася зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи, зміна кінцевого бенефіціарного власника (контролера) або зміна відомостей про кінцевого бенефіціарного власника (контролера).

Отже, з 24.12.2021 засновниками відповідача стали ОСОБА_3 з часткою у розмірі 25 % у статутному капіталі відповідача, ОСОБА_4 з часткою у розмірі 25 % у статутному капіталі відповідача та ОСОБА_1 (позивач) з часткою у розмірі 50 % у статутному капіталі відповідача.

Крім цього, саме позивач у позовній заяві визнав, що моментом переходу корпоративних прав з частки у статутному капіталі, яка була передана ОСОБА_4 є 24.12.2021 (а. с. 4 том 1 абз. 4).

З огляду на встановлені обставини та дослідивши докази у їх сукупності, господарський суд доходить висновку, що у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправною та скасування реєстраційної дії № 1002331070035000294 від 23.12.2021, вчиненої державним реєстратором виконавчого комітету Миколаївської сільської ради Дніпропетровської області щодо внесення змін до складу засновників (учасників) або зміну відомостей про засновників (учасників) юридичної особи та щодо зміни кінцевого бенефіціарного власника (контролера) або зміни відомостей про кінцевого бенефіціарного власника (контролера) Приватного підприємства "КОМУНАЛЬЩИК-1" слід відмовити.

Однак реєстраційна дія № 1002331070035000294 від 23.12.2021 стосувалася також і внесення змін до установчих документів, які не пов`язані з внесенням змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Приватного підприємства "КОМУНАЛЬЩИК-1".

Господарський суд встановив, що ч. 4 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» визначено перелік документів, які подаються для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, у тому числі змін до установчих документів юридичної особи, крім змін до відомостей, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Отже, для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, у тому числі змін до установчих документів юридичної особи, крім змін до відомостей, передбачених частиною п`ятою цієї статті, подаються такі документи:

1) заява про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі;

2) примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про зміни, що вносяться до Єдиного державного реєстру, крім внесення змін до інформації про кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) юридичної особи, у тому числі кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) її засновника, якщо засновник - юридична особа, про місцезнаходження та про здійснення зв`язку з юридичною особою;

3) реєстр осіб (громадян), які брали участь в засіданні уповноваженого органу управління юридичної особи, - у разі внесення змін до відомостей про громадські об`єднання, політичні партії;

4) рішення уповноваженого органу юридичної особи про передачу за договором повноважень виконавчого органу юридичній особі - у разі внесення змін до відомостей про юридичну особу, яка виконує повноваження виконавчого органу товариства з обмеженою відповідальністю або товариства з додатковою відповідальністю, що перебуває у статусі резидента Дія Сіті відповідно до Закону України "Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні" та передало повноваження виконавчого органу такого товариства юридичній особі;

5) відомості про керівні органи громадського формування (ім`я, дата народження керівника, членів інших керівних органів, реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності), посада, контактний номер телефону та інші засоби зв`язку) - у разі внесення змін до складу керівних органів;

6) документ, що підтверджує реєстрацію іноземної особи в країні її місцезнаходження (витяг із торговельного, банківського, судового реєстру тощо), - у разі змін, пов`язаних із входженням до складу засновників юридичної особи іноземної юридичної особи;

7) документ про сплату адміністративного збору - у випадках, передбачених статтею 36 цього Закону;

8) установчий документ юридичної особи в новій редакції - у разі внесення змін, що містяться в установчому документі;

9) примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) передавального акта або розподільчого балансу - у разі внесення змін, пов`язаних із внесенням даних про юридичну особу, правонаступником якої є зареєстрована юридична особа;

10) примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про вихід із складу засновників (учасників) та/або заява фізичної особи про вихід із складу засновників (учасників), справжність підпису на якій нотаріально засвідчена, та/або договору, іншого документа про перехід чи передачу частки засновника (учасника) у статутному (складеному) капіталі (пайовому фонді) юридичної особи, та/або рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про примусове виключення із складу засновників (учасників) юридичної особи або ксерокопія свідоцтва про смерть фізичної особи, судове рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою - у разі внесення змін, пов`язаних із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи;

11) заява про обрання юридичною особою спрощеної системи оподаткування та/або реєстраційна заява про добровільну реєстрацію як платника податку на додану вартість, та/або заява про включення до Реєстру неприбуткових установ та організацій за формами, затвердженими відповідно до законодавства, - за бажанням заявника у разі внесення до установчих документів змін, які впливають на систему його оподаткування;

12) звіт про результати емісії акцій у випадку, передбаченому абзацами третім і четвертим пункту 48 частини другої статті 9 цього Закону;

13) звіт про оцінку майна у випадку, передбаченому абзацом сьомим пункту 48 частини другої статті 9 цього Закону;

14) структура власності за формою та змістом, визначеними відповідно до законодавства;

15) витяг, виписка чи інший документ з торговельного, банківського, судового реєстру тощо, що підтверджує реєстрацію юридичної особи - нерезидента в країні її місцезнаходження, - у разі, якщо засновником юридичної особи є юридична особа - нерезидент;

16) нотаріально засвідчена копія документа, що посвідчує особу, яка є кінцевим бенефіціарним власником юридичної особи - для фізичної особи - нерезидента та, якщо такий документ оформлений без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру, - для фізичної особи - резидента.

Здійснюючи юридичний аналіз положень ч. 4 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» та надаючи оцінку документам, які надані відповідачем для внесення змін до установчих документів, які не пов`язані з внесенням змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Приватного підприємства "КОМУНАЛЬЩИК-1", господарський суд дійшов таких висновків.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» визначено, що підставою для відмови у державній реєстрації, зокрема є, документи, які суперечать вимогам Конституції та законів України.

Господарський суд визнав рішення засновників Приватного підприємства "КОМУНАЛЬЩИК-1" про затвердження статуту у новій редакції, оформлене протоколом від 01.12.2021 № 1, та статут Приватного підприємства "КОМУНАЛЬЩИК-1" у новій редакції, затвердженій рішенням засновників Приватного підприємства "КОМУНАЛЬЩИК-1" від 01.12.2021 № 1 недійсними.

Отже, пакет документів, які відповідач надав для проведення змін, зокрема, до установчих документів, які не пов`язані з внесенням змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Приватного підприємства "КОМУНАЛЬЩИК-1," не відповідає вимогам ч. 4 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».

Відтак, господарський суд доходить висновку, що вимоги позивача про визнання протиправною та скасування реєстраційної дії № 1002331070035000294 від 23.12.2021, вчиненої державним реєстратором виконавчого комітету Миколаївської сільської ради Дніпропетровської області щодо внесення змін до установчих документів, які не пов`язані з внесенням змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Приватного підприємства "КОМУНАЛЬЩИК-1" підлягають задоволенню.

Господарський суд, з урахуванням встановлених обставин, доходить висновку, що вимога про визнання недійсними рішення засновників відповідача, оформлене протоколом від 07.12.2021 № 1, також підлягає задоволенню з огляду на таке.

По-перше, відповідачем не дотримано процедури скликання зборів засновників 07.12.2021. У матеріалах справи наявний опис вкладення у цінний лист № 0505096100055, у якому міститься належним чином завірена копія запрошення на загальні збори засновників відповідача за вих. № 218 від 06.12.2021 (а .с. 36 том 1), проте штамп пошти містить дату 09.12.2021, що настала після 07.12.2021.

По-друге, рішення засновників відповідача, оформлені протоколом від 07.12.2021 № 1, стосувалося питань: звіту директора про результати своєї діяльності за період з 2018 року по 2021 року, визначення пріоритетних напрямків діяльності підприємства, затвердження планів щодо розвитку підприємства; перегляду та розширення соціальних гарантій трудового колективу підприємства, а тому застосуванню підлягали вимоги ч. 4 ст. 34 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».

Так, ч. 4 ст. 34 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» визначено, що рішення загальних зборів учасників з усіх інших питань приймаються більшістю голосів усіх учасників товариства, які мають право голосу з відповідних питань.

Фактично протокол № 1 від 07.12.2021 (а. с. 38 том 1) не підписано позивачем як власником 50 % частки у статутному капіталі відповідача, а отже більшість голосів відсутня.

Відтак, рішення засновників відповідача, оформлене протоколом від 07.12.2021 № 1, підлягає визнанню недійсним.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Беручи до уваги усе наведене у його сукупності, господарський суд вважає, що позовні вимоги є доведеними частково та, відповідно, такими, що підлягають задоволенню частково.

Судові витрати

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 8.683,50 грн.

Суд також встановив, що 18.11.2021 між позивачем (далі - позивач, клієнт) та адвокатом Вороніним Владиславом Валерійовичем (далі - адвокат) укладено договір № 49 про надання правничої допомоги (далі - договір).

Предмет договору. За умовами укладеного договору клієнт доручає, а адвокат, відповідно до чинного законодавства України, бере на себе зобов`язання в якості правничої допомоги здійснювати представницькі повноваження, захищати права і законні інтереси клієнта в обсязі та на умовах, встановлених цим договором та за домовленістю сторін, а клієнт зобов`язується прийняти та оплатити такі послуги (п. 1.1 договору).

Ціна договору. Розмір гонорару за надання правової допомоги передбаченої цим договором встановлюється у розмірі, що визначається за домовленістю сторін (п. 3.1 договору). Суми гонорару зазначаються адвокатом в актах про надання правової допомоги, які формуються ним в міру необхідності та вручаються безпосередньо клієнту (уповноваженій особі клієнта) або направляються засобами поштового чи комунікаційного зв`язку за його місцезнаходженням (п. 3.2 договору).

Строк дії договору. Цей договір, відповідно до п. 7.1 договору, вважається укладеним і набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх обов`язків за цим договором.

11.01.2022 між позивачем та адвокатом підписано Специфікацію № 2 до договору про надання правничої допомоги № 49 від 18.11.2021, якою закріплено, що на виконання пунктів 1.1, 3.1 договору сторони погодили такий перелік послуг з надання правової допомоги, їх вартість та порядок розрахунків: клієнт доручає, а адвокат, відповідно до чинного законодавства України, приймає на себе зобов`язання в якості правової допомоги представляти інтереси клієнта щодо визнання недійсним рішення загальних зборів засновників та скасування реєстрації, а клієнт зобов`язується прийняти та оплатити такі послуги (п. 1). Вартість послуг, зазначених у п. 1 цієї Специфікації складає 10.000,00 грн, які сплачуються клієнтом протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту укладання цієї Специфікації (п. 2).

В якості оплати послуг правничої допомоги до матеріалів справи долучено квитанцію до прибуткового касового ордера № 01 від 11.01.2022 на суму 10.000,00 грн.

Статтею 15 Господарського процесуального кодексу України регламентовано, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частинами 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

З урахуванням вищезазначених вимог закону при визначені розміру правничої допомоги суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.11.2021 у справі №914/1945/19, від 23.11.2021 у справі №873/126/21).

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Вказаний правовий висновок наведений у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Також Об`єднана палата зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Водночас у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5 - 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5 - 7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу витрат повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічні висновки наведені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням того, що рішення частково відбулось на користь позивач і спір виник внаслідок частково неправильних дій відповідача, витрати у справі в даному випадку покладаються на відповідача частково.

За приписами частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При цьому суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, наведені у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/20, відповідно до яких Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis рішення ЄСПЛ у справі «East/West» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West., заява № 19336/04, § 268)).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v., заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6.672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3.000,0 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).

З урахуванням наведеного вище не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

При цьому суд не заперечує право адвоката та його довірителя на таку оцінку вартості та необхідності наданих послуг, але оцінює дані обставини з точки зору можливості покладення таких витрат на іншу сторону по справі (відповідача).

Надаючи оцінку укладеному між позивачем та адвокатом договору від 18.11.2021 № 49 про надання правничої допомоги та Специфікації № 2 від 11.01.2022, господарський суд встановив, що договір укладений з метою отримання позивачем правової допомоги представляти інтереси клієнта щодо визнання недійсним рішення загальних зборів засновників та скасування реєстрації.

Сторони договору узгодили розмір гонорару у сумі 10.000,00 грн.

Дійсно ст. 627 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Проте вирішуючи питання про судові витрати відповідача, господарський суд враховує складність справи, якість процесуальних документів, розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та інші істотні обставини.

Процесуальні документи, наявні у справі (позовна заява від 20.01.2022 за вих. № б/н (а. с. 1-7 том 1), клопотання про витребування доказів від 20.01.2022 (а. с. 40 том 1), заява про усунення недоліків позовної заяви від 27.01.2022 за вих. № б/н (а. с. 54 том 1), клопотання про залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору від 27.01.2022 за вих. № б/н (а. с. 55 том 1), заява від 10.03.2022 за вих. № б/н про уточнення позовних вимог (а. с. 7-8 том 2)) підтверджують надання правової допомоги позивачу у цій справі адвокатом.

На підставі викладеного, враховуючи, що заявлені до стягнення витрати на правничу допомогу є співрозмірними з критерієм розумності і обґрунтованості таких витрат, враховуючи обсяг наданих послуг та баланс інтересів сторін у даному питанні, суд дійшов висновку про те, що судові витрати на правову допомогу покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 8.750,00 грн.

Керуючись ст. ст. 73 - 79, 86, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного підприємства "КОМУНАЛЬЩИК-1" про визнання недійсними рішень засновників, визнання недійсним статуту, визнання протиправною та скасування державної реєстрації змін задовольнити частково.

Визнати недійсним рішення засновників Приватного підприємства "КОМУНАЛЬЩИК-1" про затвердження статуту у новій редакції, оформлене протоколом від 01.12.2021 № 1.

Визнати недійсним статут Приватного підприємства "КОМУНАЛЬЩИК-1" у новій редакції, затвердженій рішенням засновників Приватного підприємства "КОМУНАЛЬЩИК-1" від 01.12.2021 № 1.

Визнати протиправною та скасувати реєстраційну дію №1002331070035000294 від 23.12.2021, вчинену державним реєстратором виконавчого комітету Миколаївської сільської ради Дніпропетровської області щодо внесення змін до установчих документів, які не пов`язані з внесенням змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Приватного підприємства "КОМУНАЛЬЩИК-1".

Визнати недійсним рішення засновників Приватного підприємства "КОМУНАЛЬЩИК-1", оформлене протоколом від 07.12.2021 № 1.

У задоволенні позовної вимоги про визнання протиправною та скасування реєстраційної дії №1002331070035000294 від 23.12.2021, вчиненої державним реєстратором виконавчого комітету Миколаївської сільської ради Дніпропетровської області щодо внесення змін до складу засновників (учасників) або зміну відомостей про засновників (учасників) юридичної особи та щодо зміни кінцевого бенефіціарного власника (контролера) або зміни відомостей про кінцевого бенефіціарного власника (контролера) Приватного підприємства "КОМУНАЛЬЩИК-1" відмовити.

Стягнути з Приватного підприємства "КОМУНАЛЬЩИК-1" (Україна, 52800, Дніпропетровська обл., місто Першотравенськ, ВУЛИЦЯ ЧАЙКОВСЬКОГО, будинок 2; ідентифікаційний код 35284596) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) 8.683,50 грн (вісім тисяч шістсот вісімдесят три грн 50 коп) судового збору; 8.750,00 грн (вісім тисяч сімсот п`ятдесят грн 00 коп) витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 08.07.2022

Суддя С.А. Дупляк

СудГосподарський суд Дніпропетровської області
Дата ухвалення рішення04.07.2022
Оприлюднено13.07.2022
Номер документу105147265
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин

Судовий реєстр по справі —904/247/22

Судовий наказ від 11.08.2022

Господарське

Господарський суд Дніпропетровської області

Дупляк Степан Анатолійович

Рішення від 04.07.2022

Господарське

Господарський суд Дніпропетровської області

Дупляк Степан Анатолійович

Ухвала від 31.05.2022

Господарське

Господарський суд Дніпропетровської області

Дупляк Степан Анатолійович

Ухвала від 17.05.2022

Господарське

Господарський суд Дніпропетровської області

Дупляк Степан Анатолійович

Ухвала від 11.04.2022

Господарське

Господарський суд Дніпропетровської області

Дупляк Степан Анатолійович

Ухвала від 22.02.2022

Господарське

Господарський суд Дніпропетровської області

Дупляк Степан Анатолійович

Ухвала від 31.01.2022

Господарське

Господарський суд Дніпропетровської області

Дупляк Степан Анатолійович

Ухвала від 26.01.2022

Господарське

Господарський суд Дніпропетровської області

Дупляк Степан Анатолійович

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні