Рішення

від 07.06.2022 по справі 930/2858/21

НЕМИРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 930/2858/21

Провадження №2/930/190/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.06.2022 року м.Немирів

Немирівський районний суд Вінницької області в складі:

головуючої судді Войницької Т.Є.

за участі секретаря судового засідання Вакар Г.І.

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Немирові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Бугаківського закладу дошкільної освіти "Віночок" Брацлавської селищної ради Вінницької області про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Немирівського районного суду Вінницької області з позовом до Бугаківського закладу дошкільної освіти «Віночок» Брацлавської селищної ради Вінницької області про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначила, що 24 жовтня 2021 року повідомленням б/н її було попереджено про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19. В подальшому, на протязі тижня неодноразово вимагали медичну інформацію щодо вакцинації від респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої короно вірусом Sars-CoV-2, чим грубо порушували її конституційне право на повноцінну роботу.

08 листопада 2021 року директором Бугаківсьго закладу дошкільної освіти «Віночок» Брацлавської селищної ради Вінницької області ОСОБА_2 видано наказ №18 від 08.11.2021 року «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 , яким відповідно до ст. 46 КЗпП України, ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06 квітня 2000 року «№1645-ІІІ, наказом МОЗ України «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням від 04.10.2021 року №2153, п. 416 Постанови КМ України від 09.12.2020 року №1236, ОСОБА_1 , вихователя ЗДО «Віночок», відсторонено від роботи з 09 листопада 2021 року, на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати.

Вважає, що наказ про відсторонення її від роботи є незаконним і таким, що не відповідає чинному законодавству та грубо порушує її трудові права, оскільки відсторонення працівника від роботи можливе лише з підстав, визначених ст. 46 КЗпП України, проте такої підстави відсторонення, як відмова виконувати розпорядження державного органу, положеннями ст. 46 КЗпП України не передбачено, так само, як і Наказом МОЗ України «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням», яким керувався відповідач, обґрунтовуючи повідомлення про відсторонення її від посади.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюку, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими та вносяться до календаря щеплень.

Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Обов`язкової вакцинації від COVID-19 в цьому переліку немає та цим законом не встановлена, а нормативно-правовий колапс викликаний виключно діями влади, а тому відсторонення працівника з підстав ч. 2 ст. 12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб є незаконним та безпідставним.

Крім того, наказом Міністерства охорони здоров`я України від 24.12.2020 р. №3018 затверджена «Дорожня карта з впровадження вакцини від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої короновірусом Sars-CoV-2, і проведення масової вакцинації у відповідь на пандемію COVID-19 в Україні у 2021-2022 роках (зі змінами від 13.05.2021 №213), положеннями якої закріплено, що вакцинація від короновірусної хвороби COVID-19 в Україні буде добровільною для усіх груп населення та професійних груп.

Основним завданням Дорожньої карти є рекомендація щодо охоплення вакцинацією проти короно вірусної хвороби COVID-19 протягом 2021-2022 року щонайменше 50% населення України.

МОЗ були затверджені дев`ять пріоритетних груп для вакцинації від коронавірусної хвороби COVID-19, але це не означає їх обов`язкову чи примусову вакцинацію.

Отже, вакцинуватись чи ні вирішує сам пацієнт, адже це його право, а не обов`язок.

Також, згідно з ч. 3 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», у разі загрози виникнення особливо небезпечної інфекційної або масового поширення небезпечної інфекційної хвороби на відповідних територіях та об`єктах можуть проводитися обов`язкові профілактичні щеплення проти цієї інфекційної хвороби за епідемічними показаннями.

Епідемія - масове поширення інфекційної хвороби серед населення відповідної території за короткий проміжок часу. Згідно з рекомендаціями ВООЗ, епідемія оголошується, коли зафіксовано 100 випадків захворюваності на 100 тисяч населення.

Не зважаючи на широке поширення згаданої хвороби, показників епідемії на території України або в окремих регіонах не досягнуто і офіційного рішення влади про визнання Ковіду епідемією не було.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 32 КЗпП України, у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших-працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Таким чином, з метою дотримання норм статті 32 КЗпП України повідомлення позивача про зміну істотних умов праці мало відбутися не пізніше ніж за два місяці від відсторонення від роботи, але позивача було повідомлено тільки 24.10.2021 року, а відсторонено 09.11.2021 року, що є також грубим порушенням законодавства про працю.

Відповідно до п. 10 Постанови ВСУ №13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства» якщо буде встановлено, що на порушення ст. 46 КЗпП України роботодавець із власної ініціативи без законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, суд має задовольнити позов останнього про стягнення у зв`язку із цим середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

У зв`язку із наведеним, позивач просить визнати незаконним та скасувати наказ №18 від 08.11.2021 року Бугаківського закладу дошкільної освіти «Віночок» Брацлавської селищної ради Вінницької області «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 », стягнути з Бугаківського закладу дошкільної освіти «Віночок» Брацлавської селищної ради Вінницької області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 08 листопада 2021 року по день допущення до роботи, а також судові витрати і витрати на правову допомогу.

Ухвалою Немирівського районного суду Вінницької області від 13.12.2021 року відкрито провадження у цивільній справі, справу призначено до підготовчого судового засідання.

11.03.2022 ухвалою суду залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-відділ освіти Брацлавської селищної ради.

Ухвалою Немирівського районного суду Вінницької області від 11.03.2022 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.

20.04.2022 на адресу суду надійшли пояснення щодо позову відділу освіти Брацлавської селищної ради, відповідно до яких, наказ №18 від 08.11.2021 року «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 є законним, тому позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають. При цьому, представник третьої особи зазначив, що відповідно до п.п. а,б ст. 10 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я встановлено обов`язки громадян у сфері охорони здоров`я, зокрема про своє здоров`я та здоров`я дітей, не шкодити здоров`ю інших громадян, у передбачених законом випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення. Статею 12 Закону України " Про захист населення від інфекційних хвороб" передбачено, що профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомеліту, правця, туберкульозу є обв`язковими і включаються до календаря щеплень. Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку встановленому законом, ці працівники відстороняються від виконання зазначених видів робіт. Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 року №2153 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, зокрема, працівники закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності. Також чинним законодавством не передбачено обов`язку роботодавця щодо збереження за працівником заробітної плати на період його відсторонення від роботи у зв`язку з відмовою або ухилення від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позов підтримала, просила його задовольнити з наведених у ньому підстав.

Представник Бугаківського закладу дошкільної освіти «Віночок» в судове засідання не з`явилася, надала суду заяву про розгляд справи у її відсутність, щодо задоволення позову заперечила, вважає наказ про відсторонення ОСОБА_1 від роботи законним, оскільки він винесений відповідно до вимог чинного законодавства.

Представник третьої особи-відділу освіти Бугаківської селищної ради в судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність.

Заслухавши позивачку ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ч. 1ст. 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1статті 4 ЦПК Українипередбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працює вихователем у Бугаківськму закладі дошкільної освіти «Віночок» Брацлавської селищної ради, її зарплата з травня по жовтень 2021 року склала 54356,13 гр., що підтверджується довідкою зазначеного вище закладу №91 від 17.11.2021.

Згідно повідомлення від 24.10.2021 року ОСОБА_1 повідомлено, що з листопада 2021 року на період дії карантину, встановленого КМУ, щеплення проти COVID-19 обов`язкове для працівників освіти. При цьому вказано, що на підставі наказу МОЗ «Про затвердження переліку професій, виробництва та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 04 жовтня 2021 р. №2153 та пункті 41-6 Постанови КМУ від 09.12.2020р. №1236 просять надати документ, який підтверджуватиме наявність профілактичного щеплення проти COVID-19, або довідку про абсолютні протипоказання відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ від 16.09.2011 р. №595. Зазначено, що якщо позивач не надасть один із таких документів, її відсторонять від роботи без збереження заробітної плати на підставі ст. 46 КЗпП та статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2020 р. №1645-ІІІ. Також позивачку інформовано, що період відсторонення від роботи без збереження заробітної плати не увійде до страхового стажу для призначення пенсії та оплати тимчасової непрацездатності, адже за цей період роботодавець не сплачуватиме за позивача страховий внесок. Період відсторонення без збереження зарплати не увійде й до стажу, що надає право на щорічну відпустку (ст. 9 Закону України «Про відпустки від 15.11.1996 №504/96-ВР).

З наказу директора Бугаківського закладу дошкільної освіти «Віночок» від 08 листопада 2021 року вбачається, що ОСОБА_1 відсторонено від роботи з 09 листопада 2021 року на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати. Підставою для відсторонення вказано повідомлення про обов`язкове щеплення проти COVID-19.

З копією наказу 09.11.2021 ОСОБА_1 була ознайомлена, про що свідчить її особистий підпис з відміткою «зі змістом не згодна».

Згідно вимог ч.1ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується верховенством права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Зміст права на працю, закріпленого положеннями частин першої і другої статті 43 Конституції України, крім вільного вибору праці, включає також відповідні гарантії реалізації цього права. Не може бути дискримінації у реалізації працівниками трудових прав. Порушення їх рівності у трудових правах та гарантіях є недопустимим, а будь-яке обмеження повинне мати об`єктивне та розумне обґрунтування і здійснюватись з урахуванням та дотриманням приписів Конституції України та міжнародних правових актів (рішення Конституційного Суду України у справі за конституційною скаргою щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 40 Кодексу законів про працю України від 4 вересня 2019 року № 6-р(II)/2019).

Визначене статтею 43 Конституції України право на працю суд розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом. Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

Статтею 46 Кодексу законів про працю України передбачено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Таким чином, перелік підстав для відсторонення працівника від роботи, який визначений статтею 46 Кодексу, не є виключним; положення цієї статті передбачають можливість його розширення, проте лише актами законодавства України.

Статтею 10 Закону України «Про Основи законодавства України про охорону здоров`я» встановлено обов`язки громадян у сфері охорони здоров`я, серед яких зокрема передбачено: а) піклуватись про своє здоров`я та здоров`я дітей, не шкодити здоров`ю інших громадян; б) у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення.

Відповідно до ч. 2ст. 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» обов`язковим профілактичним щепленням для запобігання поширенню інших інфекційних захворювань підлягають окремі категорії працівників у зв`язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи.

Згідно зістаттею 12 Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та статтею 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення`в Україні обов`язковими є профілактичні щеплення проти туберкульозу, поліомієліту, дифтерії, кашлюка, правця та кору.

Крім того, працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт.

До Переліку особливо небезпечних, небезпечних інфекційних та паразитарних хвороб людини і носійства збудників цих хвороб (ст. 28 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення"), затвердженого наказом МОЗ України від 19.07.1995 №133, віднесено особливо небезпечну інфекційну хворобу COVID-19.

Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється Міністерством охорони здоров`я України (ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»).

Наказом МОЗ України від 04.10.2021 №2153затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням. Наказ зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07 жовтня 2021 р. за №1306/36928, він набрав чинності з 08.11.2021.

Державна реєстрація нормативно-правового акта полягає у проведенні правової експертизи на відповідність його Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та зобов`язанням України у сфері європейської інтеграції та праву Європейського Союзу (acquis ЄС), антикорупційної та гендерно-правової експертиз з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а також прийнятті рішення про державну реєстрацію цього акта, присвоєнні йому реєстраційного номера та занесенні до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів (п. 4 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженогопостановою КМУ від 28.12.1992 №731). На час розгляду справи суду сторонами не надані належні і допустимі докази скасування, втрати чинності Наказу МОЗ України №2153.

Відповідно до Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 4 жовтня 2021 р. № 2153, обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають, зокрема, працівники закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

Вирішуючи питання щодо правомірності оскаржуваного наказу, суд керується тим, що обмеження щодо реалізації конституційних прав і свобод не можуть бути свавільними та несправедливими, вони мають встановлюватися виключно Конституцією і законами України, переслідувати легітимну мету, бути обумовленими суспільною необхідністю досягнення цієї мети, пропорційними та обґрунтованими, у разі обмеження конституційного права або свободи законодавець зобов`язаний запровадити таке правове регулювання, яке дасть можливість оптимально досягти легітимної мети з мінімальним втручанням у реалізацію цього права або свободи і не порушувати сутнісний зміст такого права.

У наказі про відсторонення позивачки відвиконання роботи зазначено,що з 9 листопада 2021року відсторонити від роботи на час відсутності щеплення від COVID-19 без збереження заробітної плати.Оскаржуваний наказ винесений директором закладу, керуючись статтею 46 Кодексу законів про працю України,частиною 2 статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»,наказом МОЗ «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 04.10.2021 р. №2153, пунктом 41-6 постанови КМУ від 09.12.2020 № 1236, що вбачається із самого наказу.

При цьому суд зазначає, що згідно зі статтею 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» працівники відсторонюються від виконання видів робіт у разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом.

Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб» визначено порядок, який передбачає, що профілактичні щеплення проводяться після медичного огляду особи в разі відсутності у неї відповідних медичних протипоказань. Якщо особа та (або) її законні представники відмовляються від обов`язкових профілактичних щеплень, лікар має право взяти у них відповідне письмове підтвердження, а в разі відмови дати таке підтвердження - засвідчити це актом у присутності свідків (частина 6 статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»).

Окрім цього, відповідно до ч.2ст.27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» обов`язковим профілактичним щепленням для запобігання поширенню інших інфекційних захворювань підлягають окремі категорії працівників у зв`язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи. У разі необґрунтованої відмови від щеплення за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби вони до роботи не допускаються.

Суду не надано достатніх належних та допустимих доказів того, що роботодавцем при відстороненні позивача від роботи у зв`язку із відсутністю у неї щеплення проти COVID-19 дотримано вимог ч.6 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб`в частині отримання письмового лікарського підтвердження про відмову від обов`язкового профілактичного щеплення чи акту, складеного у присутності свідків, в разі відмови дати таке підтвердження, а також вимог ч.2ст.27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» щодо недопуску позивача від роботи саме на підставі подання відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби.

Натомість відповідач виніс оскаржуваний наказ про відсторонення на підставі одного лише повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення, яке саме по собі не створює жодних юридичних наслідків та не засвідчує юридичного факту відмови чи ухилення позивачки від обов`язкового профілактичного щеплення, а також факту ненадання нею медичного висновку про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданого закладом охорони здоров`я.

Згідно зі ст.ст. 4,9 Конвенції міжнародної організації праці №У158 від 22 червня 1982 року «Про припинення трудових є відносин з ініціативи роботодавця (ратифікована 04 лютого 1994 року) трудові відносини з працівниками не припиняються, якщо тільки немає законних підстав для такого припинення, пов`язаного зі здібностями чи поведінкою працівника або викликаного виробничою потребою підприємства, установи чи служби. Тягар доведення наявності законної підстави позбавлення права на працю (у даному випадку відсторонення від роботи) лежить на роботодавцеві (правовий висновок Верховного Суду у постанові від 02 серпня 2018 року, справа №465/2454/16-ц).

З урахуванням вимог трудового законодавства обов`язок доведення законності оспорюваного наказу покладається на роботодавця (правові висновки Верховного Суду у постановах від 23 січня 2з018ш року справа №273/212/16-ц, від 06 лютого 2020 року №334/4230/16-ц).

Враховуючи, що оскаржуваний наказ був винесений відповідачем лише на підставі повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення з порушенням вимог частин другої та шостої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини 2статті 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», відсторонення позивача від роботи є незаконним та порушує законне право позивачки на працю.

За таких обставин, враховуючи, що оскаржуваний наказ №18 від 08.11.2021 року Бугаківського закладу дошкільної освіти «Віночок» Брацлавської селищної ради Вінницької області «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 » винесено з порушенням вимог законодавства, позов ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення позивача від роботи на посаді вихователя потрібно задовольнити.

Щодо вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, то суд виходить із того, що у даному випадку встановлено, що відповідач безпідставно відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати.

Частиною 1ст. 94 КЗпП Українивизначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 квітня 2020 року в справі № 761/12073/18 (провадження № 61-13444св19) зроблено висновок, що:

«у разі незаконного відсторонення працівника від роботи, він має право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а не частини невиплаченої заробітної плати».

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 10постанови від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», якщо буде встановлено, що на порушеннястатті 46 КЗпП Українироботодавець із власної ініціативи без законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, суд має задовольнити позов останнього про стягнення у зв`язку з цим середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Позивач просить стягнути з відповідача на її користь заробітну плату за період відсторонення від роботи з 08.11.2021 по день допущення до роботи.

Судом було встановлено, що в період з 09.11.2021 - дня відсторонення від роботи позивача, ОСОБА_1 було призупинено виплату заробітної плати.

Оскільки право позивача на працю з відповідною оплатою було безпідставно порушене відповідачем шляхом видання незаконного наказу від 08.11.2021 №18 про відсторонення від роботи без збереження заробітної плати, а тому в даному випадку ефективним способом порушеного права буде зобов`язання відповідача виплатити позивачу невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи по день фактичного допущення до роботи, розрахунок якої має бути здійснено у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України щодо визначення середнього заробітку з моменту відсторонення по день фактичного допущення до роботи, а тому вимога ОСОБА_1 в цій частині підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.2,4,10, 13, 258,259,263,273,354,355ЦПК України, 32, 4694 КЗпП України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ №18 від 08.11.2021 року Бугаківського закладу дошкільної освіти «Віночок» Брацлавської селищної ради Вінницької області «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 ».

Стягнути з Бугаківського закладу дошкільної освіти «Віночок» Брацлавської селищної ради Вінницької області (22852, Вінницька область, Немирівський район, м. Бугаків, вул. Шкільна, 1, ЄДРПОУ: 39548054) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 09 листопада 2021 року по день допущення до роботи.

Стягнути з Бугаківського закладу дошкільної освіти «Віночок» Брацлавської селищної ради Вінницької області (22852, Вінницька область, Немирівський район, м. Бугаків, вул. Шкільна, 1, ЄДРПОУ: 39548054) на користь ОСОБА_1 (

АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1816,00 грн.

Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Немирівськийрайонний судВінницькоїобласті протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за вебадресою: https://court.gov.ua/fair/ на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет.

Повний текст рішення виготовлено 17.06.2022 року.

Суддя Т.Є.Войницька