Постанова

від 28.06.2022 по справі 159/1686/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

29 червня 2022 року

м. Київ

справа № 159/1686/21

провадження № 61-16574св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Олійник А. С., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач), Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

треті особи: ОСОБА_5 , Служба у справах дітей виконавчого комітету Ковельської міської ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_4 , в інтересах якої діє адвокат Василюк Ігор Миколайович, та ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Тертичний Юрій Вікторович, на ухвалу Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 16 липня 2021 року у складі судді Лесика В. О. та постанову Волинського апеляційного суду від 16 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Шевчук Л. Я., Данилюк В. А., Киці С. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог, заяви про забезпечення позову та судових рішень судів попередніх інстанцій

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_5 , Служба у справах дітей виконавчого комітету Ковельської міської ради, про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю, поділ майна та визнання частково недійсними свідоцтв про право на - спадщину за законом, у якому просила:

1) визнати проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період з 04 серпня 2018 року до 10 листопада 2020 року;

2) визнати об`єктом спільної сумісної власності ОСОБА_6 та ОСОБА_1 овочесховище М-1 площею 1198,3 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , та визнати за нею право власності на 1/2 його частку;

3) визнати об`єктом спільної сумісної власності ОСОБА_6 та ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,1200 га, кадастровий номер 0710400000:38:004:0018, цільове призначення - для обслуговування власного приміщення овочесховища, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та визнати за нею право власності на 1/2 її частку;

4) визнати об`єктом спільної сумісної власності ОСОБА_6 та ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,2925 га, кадастровий номер 0710400000:38:004:0019, цільове призначення - для обслуговування власного приміщення овочесховища, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та визнати за нею право власності на 1/2 її частку;

5) визнати об`єктом спільної сумісної власності ОСОБА_6 та ОСОБА_1 житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами, який знаходиться на АДРЕСА_2 , та визнати за нею право власності на 1/2 його частку;

6) визнати об`єктом спільної сумісної власності ОСОБА_6 та ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,25 га, кадастровий номер 0722182600:01:001:0844, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , та визнати за нею право власності на 1/2 її частку;

7) визнати об`єктом спільної сумісної власності ОСОБА_6 та ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер 0722182600:01:001:1131, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: с. Воля-Ковельська Ковельський район Волинська область, та визнати за нею право власності на 1/2 її частку;

8) визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за закономна 1/4 частку спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 , серія НОМЕР_1 , видане 25 травня 2021 року приватним нотаріусом Козоріз Н. С., ОСОБА_4 , а саме на 1/8 частки спадкового майна, скасувати державну реєстрацію права власності на 1/8 частки ОСОБА_4 у овочесховищі М-1 площею 1198,3 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ;

9) визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за закономна 1/4 частку спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 , видане 25 травня 2021 року приватним нотаріусом Козоріз Н. С., зареєстроване у реєстрі за № 1762, ОСОБА_2 , а саме на 1/8 частки спадкового майна, та скасувати державну реєстрацію права власності на 1/8 частки ОСОБА_2 у овочесховищі М-1 площею 1198,3 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ;

10) визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за закономна 1/4 частку спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 , видане 25 травня 2021 року приватним нотаріусом Козоріз Н. С., зареєстроване у реєстрі за № 1784, ОСОБА_3 , на 1/8 частки спадкового майна, скасувати державну реєстрацію права власності на 1/8 частки ОСОБА_3 у овочесховищі М-1 площею 1198,3 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 07 травня 2021 року прийнято до спільного розгляду з первісним позовом:

- зустрічний позов ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про визнання права власності на частку в нерухомому майні, у якому вони просили:

1) визнати об`єктами спільної сумісної власності ОСОБА_6 та ОСОБА_1 складські та офісні приміщення (А-1 прибудова), загальною площею 864,7 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_3 , та земельну ділянку площею 0,1391 га, кадастровий номер 0710400000:40:002:0007, цільове призначення - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, що розташована за зазначеною адресою; визнати за ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за кожним, як спадкоємцем першої черги після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 право власності на 1/8 їх частину;

2) визнати об`єктами спільної сумісної власності ОСОБА_6 та ОСОБА_1 житловий будинок площею 166,4 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку площею 0,0778 га, кадастровий номер 0710400000:38:004:0017, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), що розташована за зазначеною адресою, та визнати за ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за кожним, як за спадкоємцем першої черги після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 право власності на 1/8 їх частину.

- зустрічний позов ОСОБА_4 , до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на частку в нерухомому майні, у якому вона, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила:

1) визнати об`єктом спільної сумісної власності ОСОБА_6 та ОСОБА_1 складські та офісні приміщення (А-1 прибудова), загальною площею 864,7 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_3 , та визнати за нею як спадкоємцем першої черги після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 , право власності на 1/8 їх частину;

2) визнати об`єктом спільної сумісної власності ОСОБА_6 та ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,1391 га, кадастровий номер 0710400000:40:002:0007, цільове призначення - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , та визнати за нею як спадкоємцем першої черги після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 право власності на 1/8 її частину.

Ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 01 червня 2021 року задоволено заяву ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про забезпечення позову.

Накладено арешт на майно, що належить на праві власності ОСОБА_1 , а саме:

- складські та офісні приміщення (А-1 прибудова), загальною площею 864,7 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_3 ;

- земельну ділянку площею 0,1391 га, кадастровий номер 0710400000:40:002:0007, цільове призначення - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 ;

- житловий будинок площею 166,4 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- земельну ділянку площею 0,0778 га, кадастровий номер 0710400000:38:004:0017, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

У червні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про забезпечення позову, у якій просила:

1) накласти арешт на нерухоме майно: овочесховище М-1 площею 1198,3 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку площею 0,1200 га, кадастровий номер 0710400000:38:004:0018, цільове призначення - для обслуговування власного приміщення овочесховища, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку площею 0,2925 га, кадастровий номер 0710400000:38:004:0019, цільове призначення - для обслуговування власного приміщення овочесховища, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами, який знаходиться на АДРЕСА_2 ; земельну ділянку площею 0,25 га, кадастровий номер 0722182600:01:001:0844, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 ; земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер 0722182600:01:001:1131, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: с. Воля-Ковельська Ковельський район Волинська область;

2) заборонити ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та уповноваженим ними особам розпоряджатися і користуватися зазначеним вище нерухомим майном.

3) заборонити приватному нотаріусу Козоріз Н. С. видавати свідоцтва про право на спадщину на все нерухоме майно, належне на дату відкриття спадщини спадкодавцеві ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , до набрання законної сили рішенням суду в цій справі.

Заяву про забезпечення позову обґрунтовувала тим, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.

Ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 16 липня 2021 року, залишеною без змін постановою Волинського апеляційного суду від 16 вересня 2021 року, заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено.

Накладено арешт на нерухоме майно: овочесховище М-1, площею 1 198,3 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку площею 0,1200 га, кадастровий номер 0710400000:38:004:0018, цільове призначення для обслуговування власного приміщення овочесховища, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку площею 0,2925 га, кадастровий номер 0710400000:38:004:0019, цільове призначення для обслуговування власного приміщення овочесховища, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_2 ; земельну ділянку площею 0,25 га, кадастровий номер 0722182600:01:001:0844, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 ; земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер 0722182600:01:001:1131, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: с. Воля-Ковельська, Ковельський район, Волинська область.

Ухвала суду першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, мотивована тим, що між сторонами існує спір щодо зазначеного вище нерухомого майна, яке позивач просить визнати об'єктом спільної сумісної власності, на частину нерухомого майна уже видані свідоцтва про право на спадщину за законом, які ОСОБА_1 просить визнати недійсними, тому невжиття заходів забезпечення позову може утруднити виконання рішення суду. Ураховуючи обставини справи, характер спірних правовідносин та предмет позову, суди дійшли висновку, що ефективним заходом забезпечення позову є накладення арешту на майно.

Рух справи у суді касаційної інстанції. Узагальнені доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та аргументи інших учасників справи

У жовтні 2021 року до Верховного Суду надійшли касаційні скарги ОСОБА_4 , в інтересах якої діє адвокат Василюк І. М., та ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Тертичний Ю. В., у яких вони просили скасувати ухвалу Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 16 липня 2021 року і постанову Волинського апеляційного суду від 16 вересня 2021 року, ухвалити у справі нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Ухвалами Верховного Суду від 06 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження, та витребувано матеріали справи.

Касаційна скарга ОСОБА_4 , в інтересах якої діє адвокат Василюк І. М., мотивована тим, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахування доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог пересвідчитися у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Задовольняючи заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, належним чином не мотивував припущення про те, що невжиття заходів забезпечення майбутнього позову може утруднити чи зробити неможливим виконання можливого судового рішення, а також не врахував, що позивач не надала належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовує заявлені вимоги щодо майнових прав у спадщині. З наданих на обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 документів убачається, що майно набувалося за рахунок особистих коштів ОСОБА_6 , який в нотаріальному порядку, укладаючи правочини, засвідчив дані обставини. В апеляційних скаргах на ухвалу суду першої інстанції, відповідачі звертали увагу апеляційного суду на те, що в договорах купівлі-продажу приміщення овочесховища та земельних ділянок від 23 серпня 2019 року, покійний ОСОБА_6 як покупець спірного майнам засвідчив нотаріусу той факт, що на момент придбання майна він у зареєстрованому шлюбі не перебуває, та ні з ким не проживає однією сім`єю без реєстрації шлюбу, грошові кошти, що витрачаються ним на придбання майна, не є спільною сумісною власністю (пункт 5.15 договору купівлі-продажу приміщення та пункти 4.7 договорів купівлі-продажу земельних ділянок).

Зауважила, що позивач просила забезпечити позов шляхом накладення арешту на нерухоме майно, заборони розпоряджатися та користуватися майном, заборони нотаріусу видавати свідоцтва про право на спадщину за законом. Натомість, суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі не виклав висновків та застереження про часткове задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову, що не позбавляє позивача можливості звернутися до суду із заявою про винесення додаткової ухвали суду (в частині вимог, які фактично судом не вирішені та не відображені в резолютивній частині). Зазначені обставини суд апеляційної інстанції залишив без належної правової оцінки.

Касаційна скаргаОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Тертичний Ю. В., мотивована тим, що постановляючи ухвалу суду про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, не врахував фактичні обставини, а саме:

-правовий статус ОСОБА_1 ні як спадкоємця, ні як особи, яка проживала зі спадкодавцем однією сім`єю, судом не встановлено. Позивач ОСОБА_1 не є спадкоємцем першої черги, оскільки за змістом статті 1264 ЦК України особи, які проживають зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, спадкують у четверту чергу;

- на час звернення із заявою про забезпечення позову усі спадкоємці першої черги після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 - діти спадкодавця: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , вже отримали свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно.

Суди попередніх інстанцій не дослідили правовстановлюючі документи на спірне спадкове майно та не звернули увагу, що в договорах купівлі-продажу приміщення овочесховища та земельних ділянок від 23 серпня 2019 року покійний ОСОБА_6 як покупець спірного майнам засвідчив у нотаріуса той факт, що на момент придбання майна він у зареєстрованому шлюбі не перебуває та ні з ким не проживає однією сім`єю без реєстрації шлюбу, грошові кошти на придбання майна, не є спільною сумісною власністю (пункт 5.15 договору купівлі-продажу приміщення та пункти 4.7 договорів купівлі-продажу земельних ділянок).

Суди не врахували правові висновки, викладені:

- у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 про те, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам;

- у постанові Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 761/39201/18 про те, що заявник повинен довести наміри відповідача відчужити спірне майно або чинити перешкоди у виконанні рішення суду.

У січні 2022 року від ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Зуб В. В., надійшов відзив на касаційну скаргуОСОБА_4 , подану адвокатом Василюком І. М., в якому вона зазначила про необґрунтованість касаційної скарги та законність ухвалених у справі судових рішень.

Ухвалою Верховного Суду від 21 червня 2022 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги ОСОБА_4 , в інтересах якої діє адвокат Василюк І. М., та ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Тертичний Ю. В., не підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийнято на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому його виконанні.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову (пункт 3 частини першої статті 151 ЦПК України).

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення заяви про забезпечення позову. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову.

У частині першій статті 150 ЦПК України закріплено види забезпечення позову. Зокрема позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачем і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

При цьому, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має пересвідчитися у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності та обґрунтованості запропонованого заявником способу забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним способом забезпечення позову та предметом позову, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Задовольняючи заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірні приміщення овочесховища та земельних ділянок, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що між сторонами існує спір щодо зазначеного нерухомого майна; на час звернення із заявою про забезпечення позову частина нерухомого майна вже зареєстрована на праві власності за відповідачами, яким видано свідоцтва про право на спадщину за законом, а тому існують ризики його відчуження до вирішення спору; заходи забезпечення позову у заявлений позивачем спосіб, накладення арешту на спірне майно спрямоване на збереження існуючого становища сторін до вирішення спору по суті, є достатніми та співмірними із заявленим позовом; забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно не позбавляє спадкоємців права на спадщину.

Арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна. Заборона на відчуження об`єкта нерухомого майна це перешкода у вільному розпорядженню майном.

Ураховуючи, що метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача у разі існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання рішення суду, якщо воно буде прийнято на користь позивача, які мають бути співмірними з негативними наслідками, що можуть настати від вжиття цих заходів, а також конкретні обставини зазначеної справи, Верховний Суд вважає, що суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, обґрунтовуючи вид забезпечення позову, дійшов правильного висновку про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне нерухоме майно, який є достатнім та ефективним.

Відсутність в оскаржуваних судових рішеннях мотивів відмови в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та уповноваженим ними особами розпоряджатися і користуватися спірним майном, а також заборони приватному нотаріусу Козоріз Н. С. видавати свідоцтва про право на спадщину на зазначене нерухоме майно, до набрання законної сили рішенням суду, не спростовує правильність висновків судів про те, що забезпечення позову у спосіб накладення арешту на спірне майно, є ефективним, і не порушує право володіння та користування зазначеним майном.

Крім того, арешт майна і заборона на відчуження майна хоча і є самостійними видами (способами) забезпечення позову, однак обидва способи за правовою сутністю обмежують право відповідача розпоряджатися спірним майном, тому суттєвого значення у виборі їх застосування немає; не відповідає вимогам закону лише їх одночасне застосування.

Що стосується заборони приватному нотаріусу Козоріз Н. С. видавати свідоцтва про право на спадщину на спірне нерухоме майно до набрання законної сили рішенням суду у цій справі, то накладаючи арешт на зазначене майно, суди виходили з того, що на частину нерухомого майна уже видані свідоцтва про право на спадщину за законом, які ОСОБА_1 просить визнати недійсними, що очевидно свідчить про неефективність такого способу забезпечення позову.

Відповідно до частини другої статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань, а тому саме по собі помилкове не зазначення в ухвалі суду першої інстанції про задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову частково, не може слугувати підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Узагальнюючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення касаційних скарг ОСОБА_4 , в інтересах якої діє адвокат Василюк І. М., та ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Тертичний Ю. В.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_4 , в інтересах якої діє адвокат Василюк Ігор Миколайович, та ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Тертичний Юрій Вікторович, залишити без задоволення.

Ухвалу Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 16 липня 2021 року та постанову Волинського апеляційного суду від 16 вересня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий: О. В. Ступак

Судді: А. С. Олійник

С. О. Погрібний

Г. І. Усик

В. В. Яремко