Постанова

від 04.07.2022 по справі 2-732-1/10

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 липня 2022 року місто Київ

Єдиний унікальний номер справи 2-732-1/10

Номер провадження 22-ц/824/7278/2022

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Вербової І.М., суддів: Невідомої Т.О., Нежури В.А.,

за участю секретаря судового засідання - Орел П.Ю.

вивчивши апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укрсиббанк» на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 04 жовтня 2021 року, постановлену під головуванням судді Войтенко Ю.В., у справі за заявою Акціонерного товариства «Укрсиббанк» про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення його до виконання, подану у справі за позовом Акціонерного комерційного інноваційного банку «Укрсиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

У червні 2022 року Акціонерне товариство «Укрсиббанк» звернулося до Святошинського районного суду міста Києва із заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення до виконання виконавчого листа № 2-732-1/10, відносно боржника ОСОБА_2 , виданого Святошинським районним судом міста Києва, про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Акціонерного комерційного інноваційного банку «Укрсиббанк» суму боргу в розмірі 69 348, 19 центів США, що за курсом НБУ станом на 05 жовтня 2009 року становить 555 478 грн. 96 коп., а також судові витрати по справі в розмірі 1 820 грн.; видачу дублікату виконавчого листа № 2-732-1/10 відносно боржника ОСОБА_2 , виданого Святошинським районним судом міста Києва, про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Акціонерного комерційного інноваційного банку «Укрсиббанк» суму боргу в розмірі 69 348, 19 центів США, що за курсом НБУ станом на 05 жовтня 2009 року становить 555 478 грн. 96 коп., а також судові витрати по справі в розмірі 1 820 грн.

Вказана заява обґрунтована тим, що рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 01 березня 2010 року у справі № 2-732-1/10 стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Акціонерного комерційного інноваційного банку «Укрсиббанк» суму боргу в розмірі 69 348, 19 центів США, що за курсом НБУ станом на 05 жовтня 2009 року становить 555 478 грн. 96 коп., а також судові витрати по справі в розмірі 1 820 грн.

На виконання вищевказаного рішення суду, 14 травня 2010 року видано виконавчий лист, який було пред`явлено до виконання до Святошинського РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві.

01 червня 2016 року між АТ «Укрсиббанк» та ТОВ «Юридична фірма «Дельта М» укладено договір про надання послуг № 01/06, за умовами якого, до повноважень останнього належить супроводжувати процедуру примусового стягнення заборгованості в рамках судового та виконавчого провадженнях.

Так, ТОВ «Юридична фірма «Дельта М» в інтересах АТ «Укрсиббанк» було направлено запит про місцезнаходження оригіналу виконавчого документу № 2-732-1/2010 від 14 травня 2010 року про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором.

Згідно відповіді Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального МУМЮ (м. Києва) № 183376 від 14 грудня 2020 року, 03 жовтня 2016 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу. Проте зазначений виконавчий лист на адресу АТ «Укрсиббанк» не надходив. Таким чином, виконавчі документи були втрачені шляхом пересилки засобом поштового зв`язку.

Враховуючи наведене, заявник вважає, що має право на видачу дубліката виконавчого листа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 04 жовтня 2021 року (а.с. 45-46) у задоволенні заяви Акціонерного товариства «Укрсиббанк» про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення його до виконання, подану у справі за позовом Акціонерного комерційного інноваційного банку «Укрсиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором, відмовлено.

Не погодившись із вищевказаною ухвалою суду, 10 грудня 2021 року АТ «Укрсиббанк» направило апеляційну скаргуу якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просило ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 04 жовтня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким його заяву, задовольнити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції, не надавши належної оцінки доказам, зокрема, ухвалі Святошинського районного суду міста Києва від 26 липня 2021 року, якою заяву АТ «Укрсиббанк» про видачу дублікату та поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання щодо боржника ОСОБА_1 , було задоволено, прийняв рішення по вимогам, які заявником не заявлялися. Крім того, в оскаржуваній ухвалі судом було не вірно зазначено дату ухвалення рішення суду, на виконання якого, заявник просив видати дублікат виконавчого листа, що свідчить про ненадання судом першої інстанції належної оцінки доказам по справі.

Скаржник зазначає, що на виконання рішення Святошинського районного суду міста Києва від 01 березня 2010 року у справі № 2-732-1/10, 14 травня 2010 року ним було отримано виконавчий лист щодо боржника ОСОБА_2 , який було пред`явлено до виконання до Святошинського РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві.

01 червня 2016 року між АТ «Укрсиббанк» та ТОВ «Юридична фірма «Дельта М» укладено договір про надання послуг № 01/06, за умовами якого, до повноважень останнього належить супроводжувати процедуру примусового стягнення заборгованості в рамках судового та виконавчого провадженнях.

Так, ТОВ «Юридична фірма «Дельта М» в інтересах АТ «Укрсиббанк» направлено запит про місцезнаходження оригіналу виконавчого документу № 2-732-1/2010 від 14 травня 2010 року про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором.

Згідно відповіді Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального МУМЮ (м. Києва) № 183376 від 14 грудня 2020 року, у відділі перебував на виконанні виконавчий лист щодо стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором. 03 жовтня 2016 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження». Проте зазначений виконавчий лист на адресу стягувача не надходив. В свою чергу, надати підтвердження направлення виконавчого листа стягувачу, не вбачається за можливе, оскільки згідно Акту про вилучення виконавчих проваджень для знищення від 28 лютого 2020 року, реєстр згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів, знищено. Таким чином, наявні підстави вважати, що виконавчий лист щодо боржника ОСОБА_2 було втрачено при пересилці, у зв`язку з чим, строк пред`явлення його до виконання було пропущено. Зазначене й стало підставою для звернення заявника до суду з даною заявою, яка на думку останнього, підлягає задоволенню.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 13 червня 2022 року, відкрито апеляційне провадження за поданою апеляційною скаргою, надано строк для подачі відзиву.

Відзиву подано не було.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 13 червня 2022 року закінчено проведення підготовчих дій, справу призначено до розгляду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

У судове засідання сторони не з`явилися, про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується, звітом про доставлення судової повістки на електронну адресу заявника та конвертом, який направлявся на поштову адресу боржника ОСОБА_2 із зазначенням причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою», у зв`язку з чим, виходячи з положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважала за можливе проводити розгляд справи у відсутність осіб, що не з`явилися.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та письмові докази у їх сукупності, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для її часткового задоволення, виходячи з наступного.

Виходячи зі змісту частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи у задоволенні заявипро видачу дублікату виконавчого листа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення його до виконання, суд першої інстанції виходив з того, що вказані вимоги були вирішені судом, що підтверджується ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 26 липня 2021 року у справі № 2-732-1/10.

Колегія суддів не в повній мірі погоджується з вищевказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Судом встановлено, що рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 01 березня 2010 року у справі № 2-732-1/10, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» суму боргу в розмірі 69 348, 19 центів США, що за курсом НБУ станом на 05 жовтня 2009 року становить 555 478 грн. 96 коп., а також судові витрати по справі в розмірі 1 820 грн. (а.с. 08-10).

14 травня 2010 року на виконання рішення Святошинського районного суду міста Києва від 01 березня 2010 року у справі № 2-732-1/10, судом було видано виконавчий лист відносно боржника ОСОБА_2 (а.с. 11, 12, 13).

Із листа Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві № 183376 від 14 грудня 2020 року вбачається, що згідно даних АСВП на виконанні у Відділі перебував виконавчий лист № 2-732-1 від 14 травня 2010 року виданий Святошинським районним судом міста Києва щодо солідарного стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь АКІБ «УкрСиббанк» суму боргу в розмірі 69 348, 19 центів США, що за курсом НБУ станом на 05 жовтня 2009 року становить 555 478 грн. 96 коп., а також судові витрати по справі в розмірі 1 820 грн. 18 квітня 2016 року державним виконавцем відкрито виконавче провадження № 50847290. 03 жовтня 2016 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження». Виконавчий лист повернуто стягувачу. Повторно виконавчий лист на адресу Відділу не надходив. Згідно Акту про вилучення виконавчих проваджень для знищення від 28 лютого 2020 року, реєстр згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів, знищено, у зв`язку з цим, надати підтвердження відправки виконавчого документу стягувачу не є можливим (а.с. 06-07).

Згідно з частинами першою, другою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності встановленої законом.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду.

Конституційний Суд України у рішенні № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року зазначив, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом.

Згідно ст. 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент набрання рішенням суду законної сили та видачі виконавчого листа) виконавчі листи та інші судові документи можуть бути пред`явлені до виконання протягом трьох років.

Згідно ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент набрання рішенням суду законної сили та видачі виконавчого листа) строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються: а) пред`явленням виконавчого документа до виконання; б) частковим виконанням рішення боржником; в) надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки виконання рішення. Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю повного або часткового виконання рішення строк пред`явлення виконавчого документа до виконання після перерви встановлюється з дня повернення виконавчого документа стягувачу.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про виконавче провадження»(в редакції, чинній на момент набрання рішенням суду законної сили та видачі виконавчого листа) стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутись із заявою про поновлення пропущеного строку до суду, який видав відповідний документ, або до суду за місцем виконання. Суд розглядає таку заяву у 10-денний строк, якщо інше не встановлено законом.

На час відкриття виконавчого провадження та повернення виконавчого документа стягувачеві, діяв Закон України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року (Закон № 606-XIV). Тоді як на час звернення заявниці до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання вже діяв Закон України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року (Закон № 1404-VIII), який набув чинності 05 жовтня 2016 року.

Відповідно до пункту 7 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Згідно ч. 6 ст. ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, яка діяла на час звернення із заявою про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання) стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Згідно із статтею 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Таким чином, стягувач, який пред`явив виконавчий документ до примусового виконання з урахуванням засад здійснення виконавчого провадження має законні очікування, що рішення суду буде виконане. Порушення принципу обов`язковості виконання судового рішення суперечить вимогам принципу правової визначеності.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання рішення Святошинського районного суду міста Києва від 01 березня 2010 року, ПАТ «Укрсиббанк» було отримано, зокрема, виконавчий лист відносно боржника ОСОБА_2 . За вказаним виконавчим листом, постановою державного виконавця від 18 квітня 2016 року відкрито виконавче провадження № 50847290. Проте, 03 жовтня 2016 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».

У зв`язку з пред`явленням виконавчого листа до виконання та повернення виконавчого документу стягувачу, строк пред`явлення його до виконання було перервано та він сплинув 04 жовтня 2016 року. Проте, стягувач не отримував постанови про повернення виконавчого документу стягувачу та оригіналу виконавчого листа, а відтак, не мав можливості пред`явити виконавчий лист до виконання повторно, у вищевказаний строк.

З вказаного вбачається, що рішення Святошинського районного суду міста Києва від 01 березня 2010 року, яке набрало законної сили, в повному обсязі так і не було виконано, при цьому, строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання, сплив.

Таким чином, в даному випадку, поновлення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання, є необхідним для завершення судового провадження. При цьому, примусове виконання судового рішення гарантує і завершує здійснення прав сторін у справі.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання є необхідною дією для завершення виконання судового рішення, колегія суддів приходить до висновку щодо наявності підстав для поновлення стягувачу строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Відповідно до п. 17.4. Перехідних Положень ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

З аналізу вищевказаної норми вбачається, що заява про видачу дубліката виконавчого документа може бути подана до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата.

Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документа.

При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен подати докази на підтвердження втрати виконавчого листа, а суд має обов`язково перевірити, чи не було виконано рішення суду, на підставі якого його видано, та чи не втратило судове рішення законної сили.

Як вбачається з ЄДРСР, ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 26 липня 2021 року у справі № 2-732-1/10 (провадження № 6/759/540/21) видано дублікат виконавчого листа №2-732-1/10, відносно боржника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , виданого Святошинським районним судом міста Києва, про стягнення заборгованості на користь Акціонерного комерційного інноваційного банку «Укрсиббанк» по кредитному договору у розмірі 69 348 доларів США 19 центів, що за курсом НБУ станом на 05 жовтня 2009 року становить 555 478 грн. 96 коп. та витрати по сплаті судового збору - 1 820грн.

Таким чином, питання щодо видачі дублікату виконавчого листа відносно боржника ОСОБА_2 вже було вирішено судом, а відтак, вимоги даної заяви в частині видачі дублікату виконавчого листа № 2-732-1/10 виданого Святошинським районним судом міста Києва відносно боржника ОСОБА_2 , не підлягають задоволенню.

Посилання скаржника на те, що виконавчий лист 2-732-1/10 щодо боржника ОСОБА_2 було втрачено при пересилці, з урахуванням обставин даної справи, не є підставою для видачі його дублікату, оскільки зазначене питання вже було вирішено ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 26 липня 2021 року у справі № 2-732-1/10 (провадження № 6/759/540/21), якою було видано дублікат виконавчого листа відносно зазначеного боржника.

Посилання скаржника на те, що ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 26 липня 2021 року у справі № 2-732-1/10 (провадження № 6/759/540/21) були вирішені вимоги, зокрема й ті, які не з`являлися, не є підставою для задоволення вимог щодо видачі дублікату виконавчого листа відносно боржника ОСОБА_2 , оскільки вказаною ухвалою було видано дублікат виконавчого листа відносно зазначеного боржника. Зазначена ухвала не скасована, та як вбачається із ЄДРСР, набрала законної сили, а відтак, обов`язкова до виконання.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Таким чином, доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції, оскаржуване рішення не можна назвати в повній мірі законним та обґрунтованим в розумінні ст. 263 ЦПК України, у зв`язку з чим колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укрсиббанк» на ухвалу Святошинського Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укрсиббанк»- задовольнити частково.

Ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 04 жовтня 2021 року в частині відмови у поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання - скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, наступного змісту.

Поновити пропущений строк для пред`явлення до виконання виконавчого листа № 2-732-1/10, відносно боржника ОСОБА_2 , виданого Святошинським районним судом міста Києва, про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Акціонерного комерційного інноваційного банку «Укрсиббанк» суму боргу в розмірі 69 348, 19 центів США, що за курсом НБУ станом на 05 жовтня 2009 року становить 555 478 грн. 96 коп., а також судові витрати по справі в розмірі 1 820 грн.

В іншій частині ухвалу суду, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач: І.М. Вербова

Судді: Т.О. Невідома

В.А. Нежура