Рішення

від 26.06.2022 по справі 380/9672/21

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2022 року

справа №380/9672/21

провадження № П/380/9812/21

зал судових засідань № 12

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого суддіКузана Р.І.,

секретар судового засіданняЯщишин І.А.,

за участю:

представника позивачаКостків Н.С.,

представника відповідачаХолявки І.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в порядку загального позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БАРКОМ» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «БАРКОМ» (місцезнаходження: 81127, Львівська область, Пустомитівський район, с. Підбірці, вул. Виробнича, 6 код ЄДРПОУ 25556075) (далі позивач, ТзОВ «Барком») звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (місцезнаходження: 79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35, РНКОПП ВП 43968090) (далі відповідач, ГУ ДПС у Львівській області), в якому просить визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 08.06.2021 №13470/13-01-07-04.

Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначає, що податковим повідомленням-рішенням ГУ ДПС у Львівській області від 08.06.2021 №13470/13-01-07-04 збільшено ТзОВ «Барком» суму грошового зобов`язання по податку на додану вартість на загальну суму 3 335 069,62 грн. Також визначено штрафну санкцію у розмірі 883767,40 грн. Вказане податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем на підставі Акту документальної позапланової виїзної перевірки від 07.05.2021 № 10307/13-01-07-04/25556075.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що перевірка проведена за відсутності передбачених законодавством підстав для її проведення. Підставою для проведення позапланової перевірки визначено п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України ненадання пояснень та їх документальних підтверджень на запит податкового органу. Позивач зазначає, що оскільки запити складено з порушенням вимог, викладених у п. 73.3. ст. 73 ПК України (відсутня інформація про конкретні факти порушення податкового законодавства, лише вказано необґрунтований висновок податкового органу про недостовірність визначення ТзОВ «Барком» даних податкових зобов`язань/податкового кредиту по взаємовідносинах із наведеними вище суб`єктами господарювання), платник податків звільняється від обов`язку надавати відповідь на такий запит. На дані запити ТзОВ «Барком» скерувало на адресу Головного управління ДПС у Львівській області відповіді №259 від 06.03.2020, №187 від 26.02.2021, №292 від 22.03.2021, №306 від 31.03.2021, в яких повідомлено податковий орган про відсутність передбачених законодавством підстав для надання пояснень та їх документальних підтверджень.

Однак, незважаючи на це Головним управлінням ДПС у Львівській області у період з 20.04.2021 по 28.04.2021 проведено документальну позапланову виїзну перевірку. Позивач вважає усі висновки та прийняті рішення за результатами такої перевірки незаконними через порушення процедури їх прийняття.

Щодо висновків акту перевірки зазначає, що між позивачем та вказаними в акті контрагентами укладені відповідні договори поставки у повній відповідності до вимог господарського та цивільного законодавства України, сторони дійшли згоди щодо усіх істотних умов договорів даного виду та виконали їх. По факту поставки товарів позивач отримував від контрагентів податкові накладні, які оформлені та зареєстровані у встановленому законодавством порядку. Позивач також зазначає, що придбаний ним товар використовувався безпосередньо в господарській діяльності за основним видом діяльності підприємства.

До перевірки також були надані первинні документи, а саме: відповідні договори, виписки з банку, платіжні доручення, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, декларації з податку на додану вартість, оборотно-сальдові відомості по рахунках, картки рахунків, тощо. Зазначає, що незначні недоліки в первинних документах, на які вказує контролюючий орган в акті перевірки, не є підставою для невизнання господарської операції, оскільки такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції. Вказує, що до заперечення на акт перевірки додані документи, які підтверджують повноваження осіб, які підписували видаткові накладні та документи, що підтверджують наявність в товариства складських приміщень, куди доставлено товар. Однак контролюючий орган безпідставно не взяв до уваги дані документи.

Окрім того, зазначені контрагенти були у відповідності до вимог чинного законодавства України зареєстрованими платниками податку на додану вартість, установчі документи зазначених підприємств не були визнані у судовому порядку недійсними, правовідносини відбувалися на підставі укладених договорів постачання товарів, належне виконання яких підтверджується податковими накладними, а сплата коштів відповідними виписками банківського рахунку.

Отримання вказаних товарів також підтверджується їх використанням у подальшій господарській діяльності ТОВ «Барком».

Стверджує, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, та є нікчемним, якщо його недійсність встановлена законом. Відзначає, що чинним законодавством України податковим органам не надано право визнання угод недійсними або нікчемними в актах податкової перевірки. На думку позивача порушення податкового законодавства, допущені підприємтсвами по ланцюгу постачання товару, не можуть впливати на реальність господарських операцій, здійснених позивачем. Вважає, що підприємство не може нести відповідальності за дії контрагентів, в тому числі щодо придбання відповідних товарів у своїх покупців у попередніх ланцюгах, формування податкової звітності та відображення фінансово-господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку, оскільки оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

З цих підстав вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним та просить його скасувати.

Ухвалою від 22.06.2021 суддя прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначає, що названі в акті перевірки контрагенти позивача не могли поставити товар для ТзОВ «Барком», а ТзОВ «Барком» фактично не отримувало товар від них, та документально не підтверджено реальність постачання товару по ланцюгу постачання до контрагентів та від них до ТзОВ «Барком». Просить врахувати, що податковим органом не встановлено наявності у контрагентів власного або орендованого нерухомого майна для виконання спірних операцій, персоналу, виходячи з обсягу задекларованих операцій, обставин залучення контрагентами інших осіб для забезпечення виконання обумовлених договорами із позивачем зобов`язань тощо. На думку відповідача документи не відповідають вимогам чинного законодавства щодо їх змісту та оформлення, що унеможливлює, з огляду на приписи законодавства, розцінювати їх як належні, достатні та достовірні докази товарності спірних операцій, що виключає відображення таких в обліку підприємства й формування позивачем податкового кредиту за такими відносинами. Отже, відповідач вважає, що оскаржуване податкове-повідомлення рішення прийняте на підставі чинного законодавства та в передбачений законом спосіб.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, викладених в позовній заяві та письмових поясненнях. Просила суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву. Просив суд в задоволенні позову відмовити повністю.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ТзОВ «Барком» зареєстроване як юридична особа з 08.07.1998, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 140412000000007011, дата запису 09.12.2005, код ЄДРПОУ 25556075. Місцезнаходження: Україна, 81127, Львівська обл., Львівський район село Підбірці вул.Виробнича, будинок 6. 02.02.2003 ТзОВ «Барком» зареєстроване платником ПДВ, індивідуальний податковий номер 255560713253. ТзОВ «Барком» в охопленому перевіркою періоді був платником ПДВ та застосовував спрощену систему оподаткування, обліку та звітності (четверта група). Основними видами діяльності ТзОВ «Барком» згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є: 01.46 Розведення свиней (основний); 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; 01.13 Вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів; 01.41 Розведення великої рогатої худоби молочних порід; 01.45 Розведення овець і кіз; 01.50 Змішане сільське господарство; 01.62 Допоміжна діяльність у тваринництві; 10.11 Виробництво м`яса; 10.13 Виробництво м`ясних продуктів; 10.39 Інші види перероблення та консервування фруктів і овочів.

У період з 20.04.2021 по 28.04.2021 на підставі наказу ГУ ДПС у Львівській області від 20.04.2021 № 1388-ПП „Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Барком» та направлень від 20.04.2021 № № 4418, 4419, посадовими особами ГУ ДПС у Львівській області відповідно до п.п.16.1.5, п.п.16.1.7 п.16.1 ст.16; п.п.20.1.2 п.20.1 ст.20; п.п.73.3 п.73 ст.73; п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами) проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТзОВ «Барком» з питань проведення взаємовідносин із ТзОВ „АЗ-1986 (41385772) за січень 2019 року, ТзОВ „Протеїнпостач (42577090) за березень 2019 року, ТзОВ „ТДР (42310692) за травень, липень, серпень 2019 року, ТзОВ „Вог Трейд Ресурс (42621778) за жовтень, листопад 2019 року, лютий 2020 року, ТзОВ „Мердокс Інвест (41706436) за листопад 2020 року, ТзОВ „Щуровичі Агро (40476926) за вересень 2020 року, ТзОВ „Констант Агро (42527139) за листопад 2020 року, ТзОВ „Агроті (41648390) за листопад 2020 року, ТзОВ „Корм-Захід (41183499) за грудень 2020 року, та правомірності їх відображення у податкових деклараціях з податку на додану вартість за період січень, березень, травень, липень, серпень, жовтень, листопад 2019 року, лютий, вересень, листопад, грудень 2020 року та Податкових деклараціях з податку на прибуток підприємства за 2019 - 2020 роки.

Підставою для проведення позапланової перевірки визначено п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України ненадання пояснень та їх документальних підтверджень на запит податкового органу.

Результати вказаної перевірки відображені в Акті від 07.05.2021 № 10307/13-01-07-04/25556075 (далі акт перевірки).

Згідно з висновками акту перевірки відповідач вказує про нереальне вчинення операцій з придбання позивачем сільськогосподарської продукції в ТзОВ „Агрофірма „ЗОРЯ-1986 (41385772) за січень 2019 року, ТзОВ „Протеїнпостач (42577090) за березень 2019 року, ТзОВ „ТДР (42310692) за травень, липень, серпень 2019 року, ТзОВ „Мердоке Інвест (41706436) за листопад 2019 року, ТзОВ „Констант Агро (42527139) за листопад 2020 року, ТзОВ „Корм-Завод (41183499) за грудень 2020 року, що не дають права ТзОВ „Барком на формування податкового кредиту з ПДВ на підставі податкових накладних, отриманих від вищезазначених контрагентів за вказані період, та порушення ТзОВ „Барком п. 198.1, п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України - завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 3 335 069,62 грн., в тому числі по взаємовідносинах із:

ТзОВ „Агрофірма „ЗОРЯ-1986 (41385772) за січень 2019 року - на суму 179 693,2 грн.;

ТзОВ „Протеїнпостач (42577090) за березень 2019 року - на суму 181 861,0 грн.;

ТзОВ „ТДР (42310692) за травень 2019 року - на суму 195 141,80 грн., за липень 2019 року - на суму 197 354,0 грн., за серпень 2019 року - на суму 220 895,5 грн.;

ТзОВ „Мердоке Інвест (41706436) за листопад 2019 року - на суму 521 158,92 грн.;

ТзОВ „Констант Агро (42527139) за листопад 2020 року - на суму 1 718 204,5 грн.;

ТзОВ „Корм-Завод (41183499) за грудень 2020 року - на суму 120 760,70 гривень.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.06.2021 №13470/13-01-07-04, яким ТзОВ «Барком» збільшено суму грошового зобов`язання по податку на додану вартість на загальну суму 3 335 069,62 грн. Також визначено штрафну санкцію у розмірі 883767,40 грн.

В обґрунтування висновку про нереальність господарських операцій з кожним з контрагентів відповідач посилається на наступні обставини та недоліки в оформленні первинних документів:

-у видаткових накладних не вказано посаду, номери, серії та дати довіреностей, за якими отримувався товар представниками ТзОВ «Барком».

-журнал реєстрації виданих довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей ТзОВ «Барком» до перевірки не представлено.

- не надано сертифікати якості, якісні посвідчення на ТМЦ, отримані від контрагентів;

-адресу покупця ТзОВ «Барком» у видаткових накладних не вказано, у видаткових накладних не зазначено місце їх складання.

- не вказана повна адреса місця навантаження (пункту навантаження) шроту соняшникового.

-в товарно-транспортних накладних відсутні посада та реквізити довіреностей, за якими відповідальна особа ТзОВ «Барком» отримувала товар. Тобто, відповідно до представлених товарно-транспортних накладних неможливо ідентифікувати відповідальну особу вантажоодержувача, яка брала участь у здійсненні господарської операції - приймала вантаж (відсутність посади, реквізитів довіреностей). Журнал реєстрації виданих довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей ТзОВ «Барком» до перевірки не представлено.

-в представлених до перевірки товарно-транспортних накладних також відсутні відомості про вантажно-розвантажувальні операції (дані господарські операції не задокументовані в товарно-транспортних накладних).

Крім цього, висновки акту перевірки обґрунтовані неможливістю виконання контрагентами позивача умов договорів постачання сільськогосподарської продукції, зокрема поставки шроту соняшникового (обрив ланцюга його постачання), відповідно до податкової інформації, отриманої (зібраної) відповідно до ст.74 Податкового кодексу України, а також відсутністю основних фондів та достатньої чисельності працівників у контрагентів позивача, що необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності цими підприємствами в задекларованих обсягах.

Суд при вирішенні спору дослідив первинні документи, що надані позивачем в обґрунтування позову. Зокрема: договори поставки сільськогосподарської продукції (шрот соняшниковий, барда післяспиртова суха, макуха соєва, шрот соєвий), видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення про оплату за поставлений товар, товарно-транспортні накладні, оборотно-сальдові відомості по рахунку 6311 за періоди, що перевірялися, акти звірки взаєморозрахунків. На підтвердження повноважень осіб, що приймали товар та вказані у видаткових накладних, позивачем подані копії наказів про переведення на роботу працівників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , копії посадових інструкцій працівників, де відображено право на приймання ТМЦ.

На підтвердження наявності складських приміщень, куди доставлено товар, позивачем надано витяги з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з яких вбачається, що позивач є власником складських приміщень в с.Ожидів, с.Дубляни, с.Ямпіль Львівської області, які вказані як пункти розвантаження товару, в товарно-транспортних накладних.

На підтвердження використання придбаного товару в господарській діяльності позивачем надано довідку про основні засоби, якою підтверджується наявність у ТзОВ «Барком» технологічної системи обладнання на фермах для вирощування свиней. Позивачем також надано копії наказу №01/1/2019 від 03.01.2019 «Про затвердження рецептур кормів для відгодівлі свиней», копію службової записки лікаря ветеринарної медицини ТзОВ «Барком» від 11.01.2019, копію довідки ТзОВ «Барком» від 16.11.2021, копію наказу ТзОВ «Барком» від 08.01.2020 №03/1/2020 «Про затвердження рецептур кормів для відгодівлі свиней», а також відомості по товарах на складах та акти списання.

Відповідач, на підтвердження неможливості здійснення господарських операцій контрагентами позивача, вказує на податкову інформацію по ТзОВ «Агрофірма «ЗОРЯ-1986» (41385772), ТзОВ «Протеїнпостач» (42577090), ТзОВ «ТДР» (42310692), ТзОВ «Мердокс Інвест» (41706436), ТзОВ «Констант Агро» (42527139), ТзОВ «Корм-Завод» (41183499). Зокрема: звіти про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, надбавки, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (форма № Д4) вищезазначених контрагентів; інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо вищевказаних контрагентів; реєстри податкових накладних ТзОВ „Агрофірма „ЗОРЯ- 1986 (41385772), ТзОВ „Протеїнпостач (42577090), ТзОВ „ТДР (42310692), ТзОВ „Мердокс Інвест (41706436), ТзОВ „Констант Агро (42527139), ТзОВ „Корм-Завод (41183499) за спірний період на підтвердження обриву ланцюга постачання шроту соняшникового.

Крім цього, Відповідач посилається в акті перевірки на наявність відкритого кримінального провадження №42020000000000934 від 23.05.2019, «фігурантом» у якому є контрагенти Позивача ТОВ «Констант Агро» та ТОВ «Мердокс Інвест».

При вирішенні спору суд керувався таким.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України (надалі - ПК України) є спеціальним законом з питань оподаткування та установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.

Згідно з підпунктами «а», «б» пункту 185.1 статті 185 ПК України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів та послуг місце постачання яких розташоване на митній території України.

Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг, згідно з приписами норм пункту 187.1 статті 187 ПК України, вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а)дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б)дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів) (пункт 188.1 статті 188 ПК України).

Пунктом 201.7 статті 201 ПК України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 01 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Відповідно до положень ст. 109 ПК України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

Стаття 110 ПК України встановлює, що платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Отже, відповідальність за порушення норм податкового законодавства настає у разі вчинення платником податків протиправних дій.

Постановами Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 02 квітня 2020 року (справа N 160/93/19), від 04 червня 2020 року (справа N 340/422/19) визначено, що наслідки для податкового обліку створює фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами.

На підтвердження здійснення господарських операцій з придбання сільськогосподарської продукції позивачем долучено до матеріалів справи копії первинних документів та документів бухгалтерського обліку. Зокрема:

- Договір №2002/1 поставки с/г продукції від 20.02.2018, укладений між ТОВ "АГРОФІРМА "ЗОРЯ-1986" (код ЄДРПОУ 41385772) та ТзОВ «Барком» (код ЄДРПОУ 25556075), видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, посвідчення якості, платіжні доручення, акти звірки взаємних розрахунків, оборотно-сальдові відомості.

- Договір постачання № 15/04 від 15.04.2019, укладений між ТОВ «ТДР» (код ЄДРПОУ 42310692) та ТзОВ «Барком» (код ЄДРПОУ 25556075), видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, посвідчення якості, платіжні доручення, акти звірки взаємних розрахунків, оборотно-сальдові відомості.

- Договір №1510-2020 від 15.10.2020, укладений між ТОВ "КОНСТАНТ АГРО" (код ЄДРПОУ 42527139) та ТзОВ «Барком» (код ЄДРПОУ 25556075), видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, акти звірки взаємних розрахунків, оборотно-сальдові відомості.

- Договір №016/08-19 від 16.08.2019, укладений між ТОВ "КОРМ-ЗАВОД" (код ЄДРПОУ 41183499) та ТзОВ «Барком» (код ЄДРПОУ 25556075), видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, якісні посвідчення, платіжні доручення, акти звірки взаємних розрахунків, оборотно-сальдові відомості.

- Договір постачання № 04/03 від 04.03.2019, укладений між ТОВ "ПРОТЕЇНПОСТАЧ" (код ЄДРПОУ 42577090) та ТзОВ «Барком» (код ЄДРПОУ 25556075), видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, акти звірки взаємних розрахунків, оборотно-сальдові відомості.

- Договір №05/11/19 від 05.11.2019, укладений між ТОВ "МЕРДОКС ІНВЕСТ" (код ЄДРПОУ 41706436) та ТзОВ «Барком» (код ЄДРПОУ 25556075), видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, акти звірки взаємних розрахунків, оборотно-сальдові відомості.

За результатами проведених господарських операцій контрагентами позивача складено та передано ТзОВ «Барком» податкові накладні.

Суд встановив, що отримані позивачем від вказаних контрагентів податкові накладні оформлені належним чином, не мають недоліків за формою чи змістом та зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Всі вказані документи були надані позивачем посадовим особам податкового органу та досліджувались ними під час перевірки, що не заперечується відповідачем.

На підтвердження використання придбаної сільськогосподарської продукції в господарській діяльності, зокрема при виробництві кормів для відгодівлі свиней, позивачем долучено до матеріалів справи копії відомостей по товарах на складах, накладних на переміщення, актів про списання товарів у виробництво, а також рецепти кормів, які затверджені наказами керівника підприємства.

Наявні в матеріалах справи документи, у своїй сукупності, на переконання суду, підтверджують здійснення фінансово-господарських відносин позивача з контрагентами в періоді, що перевірявся.

Надаючи оцінку висновкам податкового органу щодо виявлених в процесі перевірки недоліків в первинних документах суд враховує таке.

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з положеннями частин першої, третьої статті 9 вказаного Закону, бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизації інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Відповідно до вимог статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми. Таким чином, господарська операція, яка не відбулась, не може бути об`єктом оподаткування.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704, первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом досліджено обставини, на які посилається податковий орган як на підставу для висновку про дефектність окремих первинних документів, та зазначає наступне.

В акті перевірки контролюючий орган посилається на відсутність довіреностей на одержання товарно-матеріальних цінностей на осіб, підписи яких вказано у накладних на приймання товару, відсутність в окремих видаткових накладних інформації про адресу покупця ТзОВ „Барком, місця їх складання.

Однак, законодавством не встановлено обов`язку суб`єкта господарювання вказувати у первинних документах номер та дату довіреності на осіб, що отримували товарно-матеріальні цінності.

Наказом Міністерства фінансів України від 30.09.2014 № 987 скасовано Інструкцію про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей (Наказ Мінфіну від 16.05.96 № 99). Відповідно, втратили чинність й бланк довіреності на одержання цінностей (типова форма № М-2) та Журнал реєстрації довіреностей.

Відповідно до п. 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юрособи або фізособи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.

Позивач надав документи, які підтверджують повноваження та конкретизують посади осіб, які зі сторони ТзОВ «Барком» здійснювали приймання товару. Такі особи перебували у трудових відносинах з позивачем та згідно із посадовими інструкціями були наділені повноваженнями здійснювати приймання ТМЦ.

Таким чином, відсутність у видаткових накладних інформації про посаду особи, що приймала товар, не дає підстав для висновку про неможливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, передбачено, що первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд враховує, що неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Сама по собі наявність або відсутність окремих документів, так само, як помилки у їх оформленні, не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо інші дані засвідчують зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю, тобто є фактичний рух активів.

Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 13 лютого 2018 року по справі №820/684/17 від 19.06.2018 у справі N 826/7704/16, від 17.04.2018 у справі N 820/475/17, від 16.12.2021 № 815/2699/17.

Доводи контролюючого органу про безтоварність операцій між позивачем та його контрагентами внаслідок незначних недоліків в ТТН суд вважає безпідставними, оскільки надані позивачем до суду копії ТТН містять відомості, передбачені Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, що затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 N 363, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.98 за N 128/2568. Суд враховує, що ТТН є доказом факту перевезення (переміщення) товару та є обов`язковою при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, натомість факт передання товару та, відповідно, набуття права власності на нього підтверджуються іншими первинними документами, що у свою чергу були надані позивачем під час перевірки

Аналогічні висновки викладені в постановах Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16 жовтня 2020 року у справі № 2а-3268/12/1370 та від 16 жовтня 2020 року у справі № 810/4304/16.

Суд також звертає увагу на умови договорів поставки товару до ТзОВ «Барком», відповідно до яких поставка здійснюється на умовах DDP (Інкотермс 2010 року), місце поставки склад Покупця. Базис поставки DDP означає, що усі обов`язки щодо перевезення товару покладаються на Постачальника.

Отже, суд зазначає, що сам лише факт відсутності в ТТН окремих реквізитів, як і взагалі наявність чи відсутність такого документу, не може бути достатнім доказом відсутності господарської операції.

Щодо твердження відповідача про відсутність сертифікатів якості, якісних посвідчень на ТМЦ, отримані від контрагентів, суд зазначає, що сертифікати якості не є документами бухгалтерського чи податкового обліку, а є лише документом, що посвідчує якість товару, а не факт проведення господарської операції. Тому, відсутність таких сертифікатів сама по собі не може свідчити про відсутність господарської операції. Такий висновок суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, що викладена у постановах від 05 лютого 2019 року у справі N 813/123/16, від 16 жовтня 2020 року у справі № 810/4304/16.

В той же час суд враховує, що позивачем було надано відповідачу під час перевірки копії якісних посвідчень на шрот соняшниковий та макуху соєву.

Суд зауважує, що відповідно до принципу офіційності податковий орган повинен доводити в суді фіктивність господарської операції, як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов`язань та правомірності прийняття свого рішення.

У той час, як на підтвердження фактичного виконання господарських зобов`язань позивачем повинно бути надано належним чином оформлені первинні документами та доведено, що укладені договори відповідають економічному змісту та діловій меті, а здійснені господарські операції спричинили зміни в структурі активів позивача.

Суд відхиляє доводи відповідача щодо відсутності реального характеру спірних господарських операцій, оскільки такі висновки відповідача базуються в основному на дослідженні інформації баз даних ДПС.

При цьому, суд зазначає, що інформаційні бази даних податкового органу не мають статусу офіційних і можуть містити помилки, які впливають на правовий статус платника податку. Таким чином, бази даних ДФС не є належними доказами у справі, чинним законодавством також не передбачена належність таких баз до засобів доказування.

Такі висновки суду узгоджуються з висновками Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеними у постанові від 20.03.2018 року у справі №804/939/16, у постанові від 16.04.2020 №805/5017/15-а, в яких Верховний Суд зазначив, що податкова інформація, яка міститься в інформаційно-аналітичних базах щодо контрагентів позивача стосовно ланцюгів постачання, а також податкова інформація, надана іншими контролюючими органами, має виключно інформативний характер та не вважається належним доказом у розумінні процесуального Закону.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та витрат, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Такий висновок відповідає сталій практиці застосування Верховним Судом норм статті 198 ПК у подібних правовідносинах, зокрема, але не виключно, в постановах від 18.05.2018 у справі N П/811/1508/16, від 12.06.2018 у справі N 802/1155/17-а, від 12.06.2018 у справі N 826/11879/13-а, від 23.05.2018 у справі N 2а-102/09/0770, від 24.09.2019 у справі N 826/9039/16, від 18.11.2019 у справі N 808/3356/17, від 17.09.2019 у справі N 500/2733/18, від 22.03.2021 у справі N 440/545/19, від 19.06.2018 у справі N 826/7704/16, від 17.04.2018 у справі N 820/475/17.

За умови подання платником податків належним чином оформлених документів, які згідно з правовими нормами повинні бути виписані на господарські операції певного виду, та підтвердження суми ПДВ податковими накладними, зареєстрованими відповідно до вимог статті 201 ПК, задекларовані платником податків дані податкового обліку вважаються підтвердженим (правомірними), якщо контролюючий орган не доведе зворотне.

Це відповідає нормі абзацу першого частини другої статті 77 КАС, згідно з якою в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Ця норма узгоджується як з нормою абзацу першого пункту 56.4 статті 56 ПК, відповідно до якої обов`язок доведення, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених ПК України, або будь-яке інше рішення контролюючого органу є правомірним, покладено на контролюючий орган, так і з нормою підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК щодо презумпції правомірності рішень платника податків, які в сукупності закріплюють презумпцію добросовісності податкової поведінки платника податків.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків сформував свої дані податкового обліку, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Отже, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Саме собою невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків, відсутність за місцезнаходження не можуть бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Такий висновок відповідає сталій правовій позиції Верховного Суду, викладеній, зокрема, але не виключно, у постановах від 12.06.2018 у справі N 826/11879/13-а, від 12.06.2018 у справі N 802/1155/17-а, від 12.06.2018 у справі N 2а-1484/12/1370, від 23.05.2018 у справі N 2а-102/09/0770, від 08.05.2018 у справі N 815/3526/17, від 10.09.2018 у справі N 826/8016/13-а, від 10.09.2018 у справі N 826/25442/15, від 11.09.2018 у справі N 810/2677/17, від 04.02.2020 у справі N 826/3729/15.

Також, норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності, як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності).

Відсутність у контрагентів матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутстафінгу та аутсорсингу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди, лізингу тощо.

Таких висновків Верховний Суд дійшов у постановах від 30.01.2018 у справі N 2а/1770/3360/12, від 19.06.2018 у справах N 826/7704/16, ід 08.05.2018 у справі N 815/3526/17, від 08.05.2018 у справі N 814/937/15, від 12.06.2018 у справі N 802/1155/17-а.

Також суд зазначає, що згідно із Законом № 1797-VIII від 21.12.2016 пункт 201.10 статті 201 ПК України доповнено абзацом третім, відповідно до якого податкова накладна, складена та зареєстрована після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів, є для покупця таких товарів достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України реєстрація податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України (Статтю 201 доповнено пунктом 201.16 згідно із Законом № 1797-VIII від 21.12.2016; в редакції Закону № 2245-VIII від 07.12.2017).

Таким чином суд вважає, що після 1 липня 2017 року контролюючий орган здійснює моніторинг наявності ризиків порушення норм податкового законодавства під час реєстрації податкової накладної. Одним із ризиків порушення норм податкового законодавства є ймовірність складання та надання податкової накладної для реєстрації в Реєстрі за наявності об`єктивних ознак неможливості здійснення операції з постачання товарів/послуг, дані про яку зазначено у такій податковій накладній.

Водночас, в ході розгляду справи сторонами не заперечувалось, що податкові накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних та контрагентами позивача задекларовано податкові зобов`язання у податкових деклараціях по ПДВ.

Оскільки податкові накладні контрагентів, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується Актом перевірки, для позивача це є достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Верховним Судом у постанові від 20 червня 2018 року у справі №819/1383/17 викладено висновок про те, що відсутність квитанцій про неприйняття податкових накладних свідчать про наявність у позивача підстав для формування сум податкового кредиту за такими податковими накладними.

Також, згідно з підпунктами "а", "б" пункту 185.1 статті 185 ПК України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг згідно приписів пункту 187.1 статті 187 ПК України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (пункт 188.1 статті 188 ПК України).

Пунктом 198.1.ст. 198 ПК України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Формування податкового кредиту обумовлено придбанням товарів з метою їх використання в межах господарської діяльності та реалізується за наявності у платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів.

Поряд з цим, вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК. Так, згідно з положенням пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК визначено, що господарська діяльність це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV, господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції, і власне її результат, підлягають відображенню в бухгалтерському обліку, що підтверджується наданими до перевірки та долученими до матеріалів справи первинними документами.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-ХIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Відповідно до вищенаведеного визначення господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Отже, фактичне здійснення господарської операції підтверджується наступним: 1) дією або подією; 2) зміною в структурі активів та зобов`язань або власному капіталі; 3) відомостями про господарську операцію; 4) економічним ефектом (приріст/збиток) у часі.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Отже, допущені контрагентами порушення вимог законодавства при веденні господарської діяльності можуть потягнути відповідну відповідальність щодо них та не впливають на право позивача на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість.

Таким чином, висновки перевірки, які ґрунтуються лише на даних електронних баз без проведення зустрічних звірок із реальним дослідженням первинної документації контрагентів є безпідставним.

Верховний Суд неодноразово висловлював позицію, яка врахована судом при розгляді цієї справи про те, що податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно деяких контрагентів позивача по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами не є носієм доказової інформації щодо порушення вимог податкового законодавства. Належними та допустимими доказами для висновку про нездійснення Товариством господарських операцій, могли б бути відповідні довідки за результатами зустрічних звірок постачальників позивача. Проте, інформації про проведення таких звірок акт перевірки не містить

На думку суду, податкові повідомлення-рішення, на підставі яких визначаються податкові зобов`язання платника податків, приймаються податковим органом за результатами оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури, висновки податкового органу не можуть ґрунтуватися на неперевірених припущеннях чи суб`єктивних думках посадових осіб інших податкових органів, а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

При цьому, неподання контрагентом податкової звітності чи відсутності певної інформації в податковій звітності товариства, зокрема щодо наявності найманих працівників, основних засобів, сам по собі не може свідчити про відсутність факту здійснення ним господарської діяльності, а лише може бути підставою для висновку щодо допущення останнім порушення вимог законодавства при складанні податкової звітності.

Посилання контролюючого органу, зокрема в акті перевірки, на наявність кримінальних проваджень за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених статтями 205 та 212 Кримінального кодексу України в яких фігурантами, є зокрема і контрагенти позивача, суд не бере до уваги, оскільки, контролюючим органом не надано доказів наявності вироків у таких провадженнях, як не надано і відомостей про рух кримінальних справ, з яких би можливо було встановити які саме правовідносини, з якими контрагентами та за який період є предметом розслідування в межах кримінальних проваджень.

Натомість суд враховує наявність ухвал суду про зняття арештів із майна контрагентів позивача, які накладені в межах даного кримінального провадження, зокрема щодо ТОВ «Мердокс Інвест» (ухвала Шевченківського районного суду міста Києва від 18 травня 2021 року у справі №761/16007/21) та ТОВ «Констант Агро» (ухвала Шевченківського районного суду міста Києва від 11 березня 2021 року у справі №761/7782/21), відповідно до яких у суду відсутні відомості про те, що дані юридичні особи чи їх посадові особи причетні до даного кримінального провадження.

Як підтверджено практикою Верховного Суду у постанові від 19.10.2021 у справі №808/1996/18, наявність кримінальних проваджень щодо постачальників контрагентів позивача не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами, тому як відповідно до частини шостої статті 78 КАС України лише вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Крім цього, на переконання суду, під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства. Здійснення господарської діяльності контрагентами не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов`язок суб`єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов`язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій. На період господарських взаємовідносин між позивачем та контрагентами, останні були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також платником податку на додану вартість. Відповідачем не надано жодних належних доказів на підтвердження фактичної відсутності у контрагентів позивача об`єктивної неможливості здійснення господарської діяльності з надання послуг, адже у комерційній діяльності виконання послуг не завжди вимагає наявності власних основних засобів, значної кількості персоналу, оскільки наявна можливість укладення договорів оренди, найму тощо. Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Таким чином, на переконання суду, висновки відповідача, які ґрунтуються лише на податковій інформації та звітності контрагентів позивача, а не аналізу суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Суд враховує те, що подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на включення понесених витрат до складу валових витрат та формування податкового кредиту.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Крім цього, судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв`язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання доходу, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника на формування податкового кредиту. Разом з тим, у даній справі податковим органом не доведено існування таких обставин.

Таким чином, факт реальності проведених позивачем господарських операцій у спірних правовідносинах підтверджений матеріалами справи.

Згідно частини першої та другої ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

У справі, що розглядається, податковим органом не доведено існування обставин, що свідчать про нереальність господарських операцій.

Разом з тим, на думку суду, порушення, викладені в акті перевірки, є необґрунтованими, зроблені на припущеннях контролюючого органу, які не підтвердженні жодними доказами, у зв`язку з чим оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Враховуючи вищенаведене та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовної заяви.

Судовий збір, сплачений позивачем при зверненні позивача з позовною заявою до суду, підлягає розподілу відповідно до приписів ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10,13, 14, 72-77, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 08.06.2021 №13470/13-01-07-04.

Стягнути з Головного управління Державної податкової служби у Львівській області (місцезнаходження: 79003, Львівська область, м.Львів, вул. Стрийська, 35, код ЄДРПОУ ВП 43968090) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БАРКОМ» (місцезнаходження: 81127, Львівська область, Пустомитівський район, с. Підбірці, вул. Виробнича, 6 код ЄДРПОУ 25556075) судовий збір в сумі 22700,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складене та підписане 04.01.2022

СуддяР.І. Кузан