Ухвала

від 29.12.2022 по справі 380/9672/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

29 грудня 2022 року

м. Київ

справа № 380/9672/21

адміністративне провадження № К/990/36226/22

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Васильєвої І.А., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області (ГУ ДПС), як відокремленого підрозділу ДПС України, на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27.06.2022 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.11.2022 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Барком» до Головного управління ДПС у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27.06.2022, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.11.2022, адміністративний позов ТОВ «Барком» задоволено: визнано протиправним та скасувано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС від 08.06.2021 №13470/13-01-07-04 про збільшення товариству грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 4' 218' 837,02 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що господарські операції позивача з придбання товару у контрагентів є реальними, оскільки товар було поставлено, оплачено, використано в господарській діяльності позивачем, що підтверджується належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами. Спираючись на правові позиції Верховного Суду, суди вказали, що сама по собі наявність або відсутність окремих документів, так само, як помилки у їх оформленні, не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо інші дані засвідчують зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю, тобто є фактичний рух активів. Тому посилання відповідача на незначні недоліки, які на його думку свідчать про безтоварний характер господарських операцій, суди визнали безпідставними, оскільки такі недоліки не впливали на найменування, кількість поставленого товару та були зрівноважені іншими дослідженими судом доказами. Так само суди визнали, що не можна вважати обґрунтованим висновок про не підтвердження факту поставки у зв`язку з відсутністю товарно-транспортних накладних або неналежним їх оформленням, оскільки такі документи є доказом факту перевезення (переміщення) товару та є обов`язковою при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, натомість факт передання товару та, відповідно, набуття права власності на нього підтверджуються іншими первинними документами, що у свою чергу були надані позивачем під час перевірки. Відсутність достатньої кількості трудових ресурсів у контрагента, так само як і сертифікатів якості на поставлений товар, а тим паче взаємовідносини контрагента з іншими суб`єктами господарювання, не свідчить про нереальність господарської операції за умови підтвердження її належними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку. Сам по собі факт порушення кримінальної справи щодо посадових осіб контрагента позивача не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для позивача.

21.12.2022 ГУ ДПС подало до Верховного Суду касаційну скаргу на зазначені судові рішення у цій справі, в якій підставою касаційного оскарження зазначив пункти 1, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України.

Згідно з абзацами першим, другим пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Будь-яка підстава касаційного оскарження, передбачена нормами частини четвертої статті 328 КАС, згідно з вимогою пункту 4 частини другої статті 330 КАС України означає, зокрема, що підстава касаційного оскарження у касаційній скарзі повинна стосуватися підстав, з яких судом апеляційної інстанції задоволено позов або відмовлено у задоволенні позову.

Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, ГУ ДПС не вказує, яку норму матеріального та/або процесуального права неправильно застосували суди першої та апеляційної інстанцій, однак, зазначає, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки доводам контролюючого органу про недоліки у первинних документах, ненадання платником податків документів до перевірки, що були надані до суду, та не врахували висновки Верховного Суду в постановах від 25.03.2021 у справі №810/3834/13-а, від 18.03.2021 у справі №822/2562/16, від 24.03.2021 у справі №640/11686/19, від 13.11.2020 у справі №820/820/18, від 19.11.2019 у справі №820/922/17, від 15.07.2021 у справі №826/13392/17, від 05.05.2020 у справі №826/678/16, від 16.04.2020 у справі №826/7760/15, від 03.04.2020 у справі №822/315/16, від 25.03.2021 №826/5016/17, від 29.03.2021 №826/10493/16, від 19.03.2021 №П/811/936/17, від 06.08.2019 №160/8441/18, від 28.10.2021 №520/9691/18, від 13.10.2021 №320/2128/19, від 04.10.2021 №640/6522/20, від 30.09.2021 №815/4498/15, від 28.08.2021 №808/1268/18, від 21.10.2021 № 802/1464/17-а, від 05.03.2019 №826/6902/15.

Посилання ГУ ДПС на постанови Верховного Суду у вказаних справах із зазначенням того, що правовідносини у цих справах є подібними, викладений у цих постановах висновок не врахований судами попередніх інстанцій, самі по собі не доводять не врахування висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах, подібність яких також не обґрунтована належним чином у касаційній скарзі.

Висновки Верховного Суду у вказаних постановах, якщо їх систематизувати, полягають в тому, що правові наслідки у вигляді виникнення у платника податків права на формування податкового кредиту та витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності, що пов`язано з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника податків та повинно підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою для отримання платником податків податкової вигоди, як то податковий кредит та/або зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи контролюючого органу, зокрема про наявність таких обставин, як: неможливість реального здійснення операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, господарської діяльності у зв`язку з відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність документів обліку.

Правові висновки та тези у вказаних постановах Верховного Суду, які наводить ГУ ДПС у касаційній скарзі, стосуються оцінки документів бухгалтерського та податкового обліку на предмет доказу обставин щодо здійснення господарської операції, встановлення обставин щодо реальності (нереальності) господарської операції на підставі всебічного дослідження всіх обставин у справі, включаючи можливість учасників господарської операції фактично здійснити операцію (поставити товар, виконати роботи, надати послуги тощо).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 зробила висновок, що платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов`язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом. Сам собою факт використання первинних документів з недостовірними даними для підтвердження обставин здійснення господарської операції не повинен автоматично вказувати на безпідставність даних податкового обліку. Контролюючий орган має довести, що платник податків, приймаючи від контрагентів та використовуючи певні документи для цілей податкового обліку, діяв нерозумно, недобросовісно або без належної обачності

Такий висновок Велика Палата зробила, застосувавши норму частини восьмої статті 9 Закону №996-XIV, згідно з якою відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи. Цю норму Велика Палата тлумачила як таку, в якій відображено принцип індивідуальної відповідальності платника податків за внесення недостовірних відомостей до первинних документів.

Також у цій постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що до постановлення вироку в межах кримінального провадження протокол допиту під час досудового розслідування не може вважатися належним доказом в адміністративному судочинстві і що відповідно до положень статті 90 КАС України обставини у справі підлягають встановленню адміністративними судами під час розгляду спору по суті на підставі всіх належних і допустимих доказів, при чому жоден з доказів не має наперед установленої сили, у тому числі, будь-які дані, отримані в межах кримінальних проваджень. Вирок щодо посадової особи контрагента за статтею 205 Кримінального кодексу України, а також ухвала про звільнення особи від кримінальної відповідальності за цією статтею Кримінального кодексу України у зв`язку із закінченням строків давності не можуть створювати преюдицію для адміністративного суду, якщо тільки суд кримінальної юрисдикції не встановив конкретні обставини щодо дій чи бездіяльності позивача. Такі вирок чи ухвала суду за результатами розгляду кримінального провадження мають оцінюватися адміністративним судом разом з наданими первинними документами та обставинами щодо наявності первинних документів, правильності їх оформлення, можливості виконання (здійснення) спірних господарських операцій, їх зв`язку з господарською діяльністю позивача та можливого використання придбаного товару (робіт, послуг) у подальшій діяльності.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Вирішуючи питання щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, Суд повинен перевірити наявність цієї підстави з урахуванням існуючої практики Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.

Доводи ГУ ДПС у касаційній скарзі фактично стосуються оцінки доказів судами попередніх інстанцій у цій справі. Такі доводи знаходяться у площині підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України, яку також зазначено ГУ ДПС у касаційній скарзі. Однак, така підстава передбачає наявність підстави (підстав) для скасування судових рішень, зазначених у частинах другій, третій статті 353 КАС України. Проте ГУ ДПС не конкретизує та не обґрунтовує належним чином підстави, передбачені статтею 353 КАС України.

Відповідно до частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Вимога норми абзацу першого пункту 4 частини другої статті 330 КАС України щодо зазначення у касаційній скарзі підстави (підстав) касаційного оскарження не обмежується вимогою щодо формального зазначення відповідного пункту частини четвертої статті 328 КАС України, а стосується наявності (існування) відповідної підстави касаційного оскарження. Таке тлумачення норми абзацу першого пункту 4 частини другої статті 330 КАС України підтверджується положеннями частини першої статті 328 цього Кодексу щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у випадках, передбачених КАС України.

Враховуючи наведене вище, касаційна скарга ГУ ДПС підлягає поверненню як така, що не містить підстави касаційного оскарження судових рішень у цій справі.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Керуючись пунктом 4 частини другої статті 330, пунктом 4 частини п`ятої статті 332, статтею 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області (ГУ ДПС), як відокремленого підрозділу ДПС України, на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27.06.2022 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.11.2022 повернути.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

СуддяІ.А. Васильєва