Постанова

від 07.07.2022 по справі 817/1961/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2022 року

м. Київ

справа № 817/1961/14

адміністративне провадження № К/9901/26962/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Олендера І.Я., Васильєвої І.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2016 року (суддя: Сало А.Б.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2016 року (судді: Іваненко Т.В., Бучик А.Ю., Майор Г.І.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стоміль Санок Україна» до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в :

В липні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Стоміль Санок Україна» (далі- позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного Управління Міндоходів у Рівненській області, правонаступником якого є Державна податкова інспекція у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області (далі - відповідач), про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.06.2014 №№0001262201, 0001272201, 0037001742 та від 03.07.2014 №0001352201.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 19.04.2016, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2016, позов було задоволено частково: визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення-рішення від 26.06.2014 №0001262201, №0001272201 та від 03.07.2014 №0001352201 у повному обсязі, а також визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 26.06.2014 №0037001742 в частині визначення суми грошового зобов`язання за платежем "податок на доходи фізичних осіб" в сумі 2614,09 грн, в тому числі 1488,59 грн - за основним платежем та 1125,50 грн - за штрафними санкціями. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати такі рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Обґрунтування касаційної скарги аналогійні доводам та мотивам, викладеним контролюючим органом в апеляційній скарзі, та зводяться фактично до оцінки доказів у справі, яким, на переконання скаржника судами попередніх інстанцій надано неправильну оцінку.

У запереченнях на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін, оскільки вважає доводи відповідача безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що уповноваженими особами ДПІ у м.Рівному проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Стоміль Санок Україна» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства у період з 01.01.2012 по 31.12.2013, за результатами якої складено Акт від 13.06.2014 №383/17-16-22-200/35953560.

На підставі вищеозначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

№0001262201 (форми "Р") від 26.06.2014, згідно якого ТОВ «Стоміль Санок Україна» визначено суму грошового зобов`язання за платежем "податок на прибуток" в розмірі 98223,00 грн, в тому числі 65482,00 грн за основним платежем та 32741,00 грн за штрафними санкціями;

№0001272201 (форми "Р") від 26.06.2014, згідно якого ТОВ «Стоміль Санок Україна» визначено суму грошового зобов`язання за платежем "податок на додану вартість по вітчизняних товарах" в розмірі 1808440,50 грн, в тому числі 1205627,00 грн за основним платежем та 602813,50 грн за штрафними санкціями;

№0037001742 (форми "Р") від 26.06.2014, згідно якого ТОВ «Стоміль Санок Україна» визначено суму грошового зобов`язання за платежем "податок на доходи фізичних осіб" в розмірі 3504,11 грн, в тому числі 1792,61 грн за основним платежем та 1711,50 грн за штрафними санкціями;

№0001352201 (форми "С") від 03.07.2014, згідно якого до ТОВ «Стоміль Санок Україна» застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 12214,86 грн .

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

В силу приписів частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) предметом касаційного перегляду є лише вимоги, які були задоволені судами попередніх інстанцій та стали підставою до звернення відповідача з даною касаційною скаргою.

Задовольняючи позовні вимоги в оскаржуваній частині, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Рівному Міндоходів у Рівненській області №№0001262201, 0001272201 від 26.06.2014 року та №0001352201 від 03.07.2014 року - повністю, а також №0037001742 від 26.06.2014 року, - в частині визначення суми грошового зобов`язання за платежем "податок на доходи фізичних осіб" в сумі 2614,09 грн., в тому числі 1488,59 грн. - за основним платежем та 1125,50 грн. - за штрафними санкціями, - не відповідають критеріям правомірності, встановленим в статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), порушують права та законні інтереси платника податків, які підлягають до судового захисту шляхом скасування протиправних рішень суб`єкта владних повноважень.

Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Оцінюючи правомірність висновків судів попередніх інстанцій в частині податкового повідомлення-рішення від 26.06.2014 №0001262201, яким до позивача за порушення вимог п.138.2, п.138.4 ст.138 ПК України, що призвело до завищення платником податків валових витрат за 2012 рік на 311820 грн внаслідок включення до їх складу суми нерозподілених транспортних витрат перенесеної з 2011 року, і як наслідок, до заниження податку на прибуток за 2012 рік, збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "податок на прибуток" в розмірі 98223,00 грн, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до п. "е" та "ж" пп.138.10.3.п.138.10 ст.138 ПК України ( тут та далі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки та витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства є витратами на збут, які включають витрати, пов`язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг і включаються до складу інших витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування податком на прибуток.

Згідно з п.138.4. ст.138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, протягом 2011 року під час поставки товарів та при переміщенні їх між регіональними складами ТОВ «Стоміль Санок Україна» понесені товариством транспортні витрати розподілялись пропорційно відвантаженим товарам як транспортно-заготівельні витрати. Станом на 01.01.2012 року сума нерозподілених витрат обліковувалась як залишок на рахунку 286 в сумі 311820,48 грн. Саме ці витрати в повному об`ємі були списані на витрати для обчислення податку на прибуток пропорційно в 2012 році при збуті товарів, тобто при обчисленні об`єкту оподаткування.

За таких обставин, суди дійшли висновку, що ТОВ «Стоміль Санок Україна» в повній мірі дотрималось вимог чинного у відповідному періоді податкового законодавства, і підстав для висновків про завищення платником податків таких транспортно-заготівельних витрат у відповідача не було.

Доводи відповідача про те, що вказана сума транспортно-заготівельних витрат є вартістю транспортних витрат, що були кваліфіковані як "фіктивні" за висновком акту попередньої позапланової перевірки позивача від 29.08.2012 №414/22-200/35953560, результати якої позивачем не оскаржувалися, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, оскільки за висновками цього акту перевірки з витрат позивача були виключені всі видатки, здійснені ним на користь ПП ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ПП "Транс Сервіс Авто", ПП "Транс Сервіс Плюс". Проте вказані обставини не доводять того, що включена до складу витрат - перенесена позивачем з 2011 року на 2012 рік сума нерозподілених транспортних витрат складається з вартості транспортних витрат, наданих означеними перевізниками, які кваліфіковані як "фіктивні" попередньою позаплановою перевіркою.

Колегія суддів погоджується з позицією судів попередніх інстанцій за вказаним епізодом, з огляду на те, що відповідач не виконав покладеного на нього процесуальним законодавством обов`язку та не довів обґрунтованості та підставності своїх висновків в означеній частині.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 26.06.2014 №0001272201 колегія суддів зазначає наступне.

Так, підставою до його винесення контролюючим органом було зазначено порушення позивачем вимог п.187.1 ст.187, п.189.1 ст.189, п.198.5 ст.198 ПК України, що призвело до заниження платником податків податкових зобов`язань з ПДВ на суму 1205627 грн, з яких 1180145,00 грн внаслідок не підтвердження фактів здійснення господарських операцій з реалізації товарів на адресу: ТОВ "Вектор-М" (ТОВ "Аплікат"), ТОВ "Агро-Легія", ТОВ "Відім", ПП "Ривал", ТОВ "Спектр Рост", ТОВ "Фірма Хотей", ТОВ "Карма-А", ПП "Промімпекс", ТОВ "Діплас", ПП "Гелосстар"; та 25483,00 грн внаслідок коригування ПДВ за товарами, які були повернуті внаслідок спливу терміну їх придатності, і, відповідно, до заниження податку на додану вартість у розмірі 1205627 грн.

Згідно пп. "а" п.185.1 ст.185 ПК України операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, є об`єктом оподаткування ПДВ.

Відповідно до п.187.1 ст.187 цього ж Кодексу, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

В свою чергу, за вимогами п.188.1 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов`язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв`язку). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

В силу положень п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних.

В касаційній скарзі відповідач вказує на безпідставне включення до податкового кредиту сум ПДВ внаслідок непідтвердження фактів здійснення господарських операцій з реалізації товарів на адресу: ТОВ "Вектор-М" (ТОВ "Аплікат"), ТОВ "Агро-Легія", ТОВ "Відім", ПП "Ривал", ТОВ "Спектр Рост", ТОВ "Фірма Хотей", ТОВ "Карма-А", ПП "Промімпекс", ТОВ "Діплас", ПП "Гелосстар", оскільки контрагенти мають ознаки сумнівності.

Разом з тим судами попередніх інстанцій на підставі матеріалів справи встановлено, що господарські операції позивача з ТОВ "Вектор-М" (ТОВ "Аплікат"), ТОВ "Агро-Легія", ТОВ "Відім", ПП "Ривал", ТОВ "Спектр Рост", ТОВ "Фірма Хотей", ТОВ "Карма-А", ПП "Промімпекс", ТОВ "Діплас", ПП "Гелосстар" підтверджені: видатковими накладними, довіреностями на отримання товару, оплату товару проведено, про що свідчать платіжні доручення. Вказані документи є допустимими засобами доказування відповідних господарських операцій. Такі документи мають усі необхідні реквізити та відомості й у повній мірі відображають зміст господарських операцій, а також містять підписи та інші дані, які дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні спірних господарських операцій.

Податкові накладні на адресу наведених вище покупців оформлені ТОВ «Стоміль Санок Україна» з урахуванням приписів статті 201 ПК України та відповідають вимогам наказу Міністерства фінансів України "Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної" №1379 від 01.11.2011, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за №1333/20071, що був чинним до 01.03.2014. Вказані податкові накладні також належним чином зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, з приводу чого під час перевірки у відповідача жодних зауважень не виникало.

Покликання податкового органу у акті перевірки на результати автоматизованого співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, яким встановлено розбіжність між задекларованими ТОВ «Стоміль Санок Україна» сумами податкового зобов`язання та задекларованими ТОВ "Вектор-М", ТОВ "Агро-Легія", ТОВ "Відім", ПП "Ривал", ТОВ "Спектр Рост", ТОВ "Фірма Хотей", ПП "Промімпекс", ТОВ "Карма-А" сумами податкового кредиту були відхилені судами як безпідставні, з огляду на таке.

По-перше, вказані розбіжності ґрунтуються не на податковій звітності останніх, а на тих підставах, що суми податкового кредиту, задекларованого ними, були виключені з бази даних на підставі актів перевірок: №416/22.5-10/24829234 від 08.04.2013 щодо ТОВ "Вектор-М" (ТОВ "Аплікат"), №517/22.5-10/24829234 від 08.05.2013, щодо ПП "Ривал", №32/2204/38136983 від 28.02.2014 щодо ТОВ "Карма-А", №432/22- 04/38600097 від 27.12.2013 щодо ТОВ "Відім", №402/26-55-22-07/30217169 від 08.02.2014 щодо ПП "Промімпекс", №232 від 10.04.2014 щодо ТОВ "Фірма Хотей", №438/22.5-10/36195413 від 10.04.2013 щодо ТОВ "Агро-Легія", яким нібито встановлена відсутність трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, яке необхідне для виконання постачання та провадження господарської діяльності. При цьому, самі акти таких перевірок суду не представлені.

По-друге, загальна сума визначеної в такий спосіб розбіжності становить 756115 грн, в той час як за результатами перевірки встановлено заниження податкових зобов`язань позивача на 1180145 грн.

По-третє, ТОВ "Стоміль Санок Україна", як продавець товару, одержавши грошові кошти в оплату товарів, в складі яких була сума податку на додану вартість, повинен був сплатити таку суму ПДВ до бюджету, задекларувавши її в складі своїх податкових зобов`язань. При цьому, декларування чи недекларування його покупцями відповідної суми ПДВ в якості податкового кредиту жодним чином не може вплинути на обсяг його податкових зобов`язань.

Також висновки акту перевірки №383/17-16-22-200/35953560 від 13.06.2014 щодо заниження ТОВ "Стоміль Санок Україна" податку на додану вартість в розмірі 1180141 грн визнано такими, що документально не підтверджені згідно з Висновком №7861-7863 судово-економічної експертизи від 31.07.2015 Волинського відділення Львівського НДІ судових експертиз.

Щодо висновку про заниження платником податків податкових зобов`язань з ПДВ на 25483,00 грн внаслідок коригування ПДВ в бік зменшення податкових зобов`язань за повернутими товарами, в яких минув термін придатності та які не придатні до використання в зв`язку з виявленим браком, в тому числі за квітень 2012 року у розмірі 2122 грн, за червень 2012 року у розмірі 2690 грн, за вересень 2013 року у розмірі 16562 грн, за жовтень 2013 року у розмірі 4109 грн, слід зазначити наступне.

Вказані висновки ґрунтуються на аналізі операцій з повернення товару такими покупцями як: ТОВ "Епіцентр", ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ПАТ "Нова Лінія".

Так, в акті перевірки констатовано, що ТОВ "Епіцентр" та ПАТ "Нова Лінія" повернуло позивачу самоклеючий ущільнювач марки SD у зв`язку із закінченням терміну придатності, а покупці - фізичні особи - у зв`язку з тим, що продукція бракована. Разом з тим, доказів відбракування продукції в ході податкової перевірки здобуто не було.

В свою чергу, позивач на запит відповідача надав відповідь, що повернуті ущільнювачі придатні до використання, а тому оприбутковані на складі №1 і пропонуються для реалізації зі знижкою та попередженням про сплив гарантійного терміну

За Висновком №7861-7863 судово-економічної експертизи від 31.07.2015 Волинського відділення Львівського НДІ судових експертиз згідно поданих на дослідження документів (зворотніх накладних від покупців, накладних повернення постачальнику, розрахунків коригування кількісних та вартісних показників до податкових накладних) документально підтверджується проведення ТОВ "Стоміль Санок Україна" коригування податкових зобов`язань за період 2012-2013 роки в сумі 25483 грн, у зв`язку із поверненням товарів.

Вказані дії позивача повністю узгоджуються з вимогами пп.192.1.1. п.192.1 ст.192 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла в періоді, охопленому податковою перевіркою позивача), за правилами якої, якщо внаслідок перерахунку податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача товарів у зв`язку з їх поверненням постачальнику, відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов`язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений товар та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку, а отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв`язку з отриманням таких товарів/послуг.

За правилами п.198.5 ст.198 ПК України в порушення якої згідно акту перевірки діяв позивач, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися: в операціях, що не є об`єктом оподаткування, в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до цього Кодексу, міжнародних договорів (угод); в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

При цьому, в акті перевірки відсутнє посилання на документальні дані щодо використання ТОВ "Стоміль Санок Україна" повернутого покупцями товару на суму 25483 грн не в господарський діяльності, чи в операціях, що не є об`єктом оподаткування ПДВ. Фактично, висновки про те, що повернуті покупцями товари не будуть використані позивачем в його господарській діяльності ґрунтуються лише на припущеннях відповідача, а тому були кваліфіковані судами як такі, що неспроможні довести факт порушення позивачем відповідних вимог податкового законодавства.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 26.06.2014 №0037001742 колегія суддів зазначає наступне.

В основу вказаного податкового повідомлення-рішення покладено, зокрема, висновки відповідача про заниження платником податків податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб на 321,88 грн внаслідок застосування працедавцем податкової соціальної пільги до доходу працівника ОСОБА_7 за відсутності її заяви про застосування такої пільги.

Дійсно, за вимогами пп.169.2.1., пп.169.2.2. п.169.2 ст.169 ПК України податкова соціальна пільга застосовується до нарахованого платнику податку місячного доходу у вигляді заробітної плати тільки за одним місцем його нарахування (виплати). При цьому, платник податку подає роботодавцю заяву про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги (далі - заява про застосування пільги) і податкова соціальна пільга починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання роботодавцем заяви платника податку про застосування пільги та документів, що підтверджують таке право.

Разом з тим, в ході судового розгляду справи судами з`ясовано, що податковою перевіркою охоплено первинну документацію позивача за період з 01.01.2012 по 31.12.2013, в той час як заява ОСОБА_7 про застосування податкової соціальної пільги , наявна в документообігу позивача і пред`явлена суду, датована 01.01.2011, що свідчить про необґрунтованість та безпідставність наведених вище висновків контролюючого органу.

Також, в основу вказаного податкового повідомлення-рішення покладено висновки відповідача про заниження позивачем податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб внаслідок неоподаткування доходів працівника ОСОБА_8 у вигляді додаткового блага, яке полягало у безпідставному відшкодуванні витрат за його авансовими звітами без належних підтверджуючих документів, що обґрунтовують витрати, що стало підставою донарахування відповідних зобов`язань у сумі 443,80 грн.

В силу вимог пп. "е" пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України доходи, отримані платником податку як додаткове благо, у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку, включаються до загального місячного (річного) оподаткованого доходу платника податку.

Поряд із цим, відповідно до Висновку судово-економічної експертизи від 31.07.2015 №7861-7863 Волинського відділення Львівського НДІ судових експертиз, в якому були досліджені документи за вказаним епізодом, в тому числі табелі обліку використання робочого часу та накази про відрядження, встановлено, що отримані під звіт і витрачені ОСОБА_8 кошти в загальній сумі 1599,60 грн підтверджені належним оформленими документами та мають відповідне документальне обґрунтування відрядження вказаної особи. Це стосується, авансового звіту №92 від 29.05.2012 на суму 99,40 грн, авансового звіту №147 від 05.09.2012 на суму 1194,39 грн та авансового звіту №235 від 11.12.2012 на суму 305,81 грн, що свідчить про безпідставність донарахування податку на доходи фізичних осіб за вказаним епізодом у сумі 139,98 грн.

Щодо висновків відповідача про заниження позивачем податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб на 267,71 грн, внаслідок неоподаткування доходів працівників ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , ОСОБА_11 у вигляді додаткового блага, суди встановили що такі підтвердженні належним чином оформленими авансовими звітами, що цілком відповідає вимогам оформлення такого роду операцій, визначеними п.2.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Національного банку України №637 від 15.12.2004, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за №40/10320, а, відтак, такі висновки відповідача були кваліфіковані як необґрунтовані та безпідставні.

Окремою підставою для донарахування позивачу податкових платежів за вказаним податковим повідомлення-рішенням слугував висновок податкового органу про заниження позивачем податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб внаслідок неоподаткування доходів працівників у вигляді додаткового блага - оплати послуг мобільного зв`язку, які не пов`язані з господарською діяльністю позивача.

Так, в акті податкової перевірки зазначено, що позивачем не утриманий та не перерахований до бюджету податок на доходи фізичних осіб за 2012 рік на суму 411,22 грн та за 2013 рік на суму 347,80 грн, який виник внаслідок надання працівникам додаткових благ за рахунок коштів підприємства, у вигляді додаткових сервісів та послуг мобільного зв`язку.

Проте, як було встановлено судами попередніх інстанцій, мобільні телефони були закріплені за працівниками підприємства наказом керівника позивача, в якому обумовлено використання мобільного зв`язку для виконання господарської діяльності підприємства (з виробничою необхідністю), в свою чергу відповідачем не встановлено фактів їх використання з іншою метою, що суперечить господарській діяльності позивача.

На підставі викладеного колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про необхідність скасування податкового повідомлення-рішення №0037001742 від 26.06.2014 в частині визначення суми грошового зобов`язання за платежем "податок на доходи фізичних осіб" в сумі 2614,09 грн, в тому числі 1488,59 грн - за основним платежем та 1125,50 грн - за штрафними санкціями.

Аналізуючи правомірність податкового повідомлення-рішення від 03.07.2014 №0001352201 суди попередніх інстанцій виходили з того, що в основу вказаного рішення покладено висновки про порушення позивачем вимог п.2.11, п.3.1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ №637 від 15.12.2004, яке полягало у тому, що позивач проводив готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанцій до прибуткового ордеру, іншого письмового документу), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів на загальну суму 1861,82 грн та видав готівкові кошти під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів на загальну суму 41412,15 грн працівникам: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , ОСОБА_11 .

Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління НБУ №637 від 15.12.2004, врегульовано порядок видачі готівкових коштів під звіт працівнику. Порядок використання працівником підприємства власних готівкових коштів для господарських потреб підприємства з наступним звітуванням не врегульовано, однак нормами чинного законодавства не заборонено. Відповідальності за факт витрачання працівником підприємства власних коштів для вирішення господарських питань підприємства також не встановлено. Звітування працівника про витрачання таких коштів здійснюється шляхом складання Звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, позаяк жодної іншої форми не передбачено.

Юридично така операція, як витрачання працівником власних коштів для вирішення господарських питань підприємства, так само як і видача працівнику готівкових коштів під звіт, відповідає договору доручення, оскільки в силу положень ст.1000 ЦК України, саме за договором доручення одна сторона (повірений) зобов`язується здійснити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії, а правочин, учинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки довірителя.

Матеріалами справи підтверджено факт використання працівниками ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , ОСОБА_11 власних грошових коштів для погашення оплати послуг і товарів, необхідних для провадження господарської діяльності ТОВ "Стоміль Санок Україна". Відповідні розрахункові документи оформлені належним чином і долучені працівниками до авансових звітів. Відповідно, відшкодування позивачем витрат таким працівникам є правомірним, а висновки податкового органу про проведення позивачем готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа, який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів на загальну суму 1861,82 грн, - необґрунтованими.

Вказане також підтверджено висновком №7861-7863 судово-економічної експертизи від 31.07.2015 Волинського відділення Львівського НДІ судових експертиз, в якому зазначено, що видача грошових коштів відбувалася лише після повного звітування щодо попередньо придбаних товарів, робіт, послуг.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України (у редакції, чинній на час касаційного перегляду цієї справи) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи, що відповідачем не наведено об`єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак порушень податкової дисципліни за спірними епізодами у періоді, що перевірявся, як і не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про необхідність часткового задоволення позовних вимог.

Верховний Суд також враховує, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій є результатом оцінки наявних у їх розпорядженні доказів. Суд касаційної інстанції не може не погодитись із такими, оскільки така оцінка судами здійснена з дотриманням вимог процесуального закону щодо повного та всебічного з`ясування всіх обстави справи на підставі належних та допустимих доказів.

Обґрунтування касаційної скарги аналогічні доводам, наведеним відповідачем під час розгляду справи у судах попередніх інстанцій, і зводяться виключно до незгоди з оцінкою судами обставин справи, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, скаржником не зазначено. Фактично відповідач у касаційній скарзі просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин у справі, проте це знаходиться за межами касаційного перегляду, встановлених частиною першою статті 341 КАС України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржувані рішення є обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2016 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіС.С. Пасічник І.Я.Олендер І.А. Васильєва