Ухвала

від 22.11.2016 по справі 817/1961/14

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Сало А.Б.

Суддя-доповідач:Іваненко Т.В.

УХВАЛА

іменем України

"22" листопада 2016 р. Справа № 817/1961/14

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Іваненко Т.В.

суддів: Бучик А.Ю.

Майора Г.І.,

за участю секретаря судового засідання Лібеги С.О.,

представників позивача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "19" квітня 2016 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стоміль Санок Україна" до Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень ,

ВСТАНОВИВ:

В липні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Стоміль Санок Україна" звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного Управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.06.2014 року №№0001262201, 0001272201, 0037001742 та від 03.07.2014 року №0001352201.

В обґрунтування позову вказувало, що протягом 2011 року при поставці товарів та при переміщенні їх між регіональними складами ТОВ "Стоміль Санок Україна" понесені транспортні витрати розподілялися пропорційно відвантаженим товарам, як транспортно-заготівельні витрати. Станом на 01.01.2012 року сума нерозподілених витрат обліковувалась як залишок на рахунку 286 в розмірі 311820,48 грн. і тому цілком правомірно була включена позивачем до складу витрат. Вказує, що позивачу безпідставно збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість, оскільки у його контрагентів-покупців відсутні трудові ресурсі, виробничо-складські приміщення та інше майно, які економічно необхідні для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності. Звертає увагу на відсутність підтвердження вказаної інформації. Вказують на реальність отримання товарів та послуг, за якими суми включені до податкового кредиту.

В частині податкових повідомлень-рішень №0037001742 від 26.06.2014 року та №0001352201 від 03.07.2014 року, в основу яких, фактично, покладено одні й ті ж обставини, зазначили, що використання працівниками виданих їм під звіт готівкових коштів на придбання необхідних товариству матеріалів підтверджено документально, а та обставина, що на думку податкового органу такі документи не є належними, жодним чином не доводить правомірність відповідних рішень відповідача, так як Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою Національного банку України №637 від 15.12.2004 року, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 року за №40/10320, не містить виключного переліку документів, що підтверджують факт цільового використання виданих під звіт коштів, тобто дозволяє підтверджувати такі факти будь-якими документами. Крім того, зауважили, що висновки відповідача про порушення позивачем вимог п.2.11. вищевказаного Положення є безпідставними, позаяк в більшості випадків готівкові кошти під звіт взагалі не видавались, натомість працівниками позивача були витрачені свої власні гроші, з наступним їх відшкодуванням Товариством, а ця обставина повністю виключає застосування штрафної санкції, яка встановлена абз.5 ст.1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" №436 від 12.06.1995 року. Відповідно до цього, і висновки відповідача про порушення позивачем вимог пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України вважають безпідставними, в силу того, що виплати працівникам грошових коштів здійснювались саме як відшкодування витрачених ним на потреби Товариства грошових коштів, а не як додаткове матеріальне благо. Також зазначили, що висновки відповідача спростовуються даними бухгалтерського та податкового обліку позивача.

Судом першої інстанції замінено відповідача на належного - Державну податкову інспекцію у м.Рівному Головного Управління ДФС у Рівненській області.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 19.04.2016 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення №0001262201 від 26.06.2014, згідно якого ТОВ "Стоміль Санок Україна" визначено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток" в розмірі 98223,00 грн, в тому числі 65482,00 грн за основним платежем та 32741,00 грн за штрафними санкціями повністю.

Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення №0001272201 від 26.06.2014, згідно якого ТОВ "Стоміль Санок Україна" визначено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість по вітчизняних товарах" в розмірі 1808440,50 грн, в тому числі 1205627,00 грн за основним платежем та 602813,50 грн за штрафними санкціями повністю.

Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення №0037001742 від 26.06.2014, згідно якого ТОВ "Стоміль Санок Україна" визначено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на доходи фізичних осіб" в розмірі 3504,11 грн, в тому числі 1792,61 грн за основним платежем та 1711,50 грн за штрафними санкціями в частині визначення суми грошового зобов'язання - 2614,09 грн, в тому числі 1488,59 грн - за основним платежем та 1125,50 грн - за штрафними санкціями.

Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення №0001352201 від 03.07.2014, згідно якого до ТОВ "Стоміль Санок Україна" застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 12214,86 грн повністю.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та постановити нову, якою відмовити в задоволенні позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що завищення транспортних витрат базується на даних попередньої позапланової документальної перевірки ТОВ "Стоміль Санок Україна" за період з 01.01.2010 року по 31.12.11 року (акт перевірки № 414/22-200/35953560 від 29.08.2012 року), результати якої позивачем не оскаржувалися. Стосовно податкового повідомлення-рішення №0001272201 від 26.06.2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість, посилалася на факт отримання інформації з Міністерства доходів і зборів України, а саме додатку №29 до наказу №302 від 19.05.2014 року "Інформація щодо суб'єктів господарювання, які увійшли до складу міжрегіонального конвертаційного центру, де серед суб'єктів господарювання, є контрагенти - покупці ТОВ "Стоміль Санок Україна". Крім того, зазначила, що під час проведення перевірки було встановлено, що при здаванні працівниками позивача до бухгалтерії звітів про використання коштів наданих під звіт до них не було додано належних первинних документів, які підтверджували факт оплати товарів (робіт, послуг). Приймаючи податкові повідомлення-рішення №0037001742 від 26.06.2014 року та №0001352201 від 03.07.2014 року податковий орган діяв відповідно до вимог чинного законодавства, обґрунтовано і правомірно. Також "Стоміль Санок Україна" не оподаткувало податком на доходи фізичних осіб вартість додаткового блага, наданого своїм працівникам у вигляді оплати послуг мобільного зв'язку, які не пов'язані з виробничою діяльністю Товариства і неправомірно надало податкову соціальну пільгу працівнику ОСОБА_4, за відсутності відповідної заяви.

Представники позивача в судовому засіданні заперечували щодо задоволення апеляційної скарги. Просив відмовити в її задоволенні. Вважають, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Про час, дату та місце судового засідання повідомлені належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Суд встановив, що уповноваженими особами ДПІ у м. Рівному проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Стоміль Санок Україна" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства у період з 01.01.2012 року по 31.12.2013 року, за результатами якої складено акт №383/17-16-22-200/35953560 від 13.06.2014 року.

ДПІ в м. Рівному винесено податкові повідомлення-рішення:

№0001262201 (форми "Р") від 26.06.2014 року, згідно якого ТОВ "Стоміль Санок Україна" визначено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток" в розмірі 98223,00 грн, в тому числі 65482,00 грн за основним платежем та 32741,00 грн за штрафними санкціями (а.с.16 том 1);

№0001272201 (форми "Р") від 26.06.2014 року, згідно якого ТОВ "Стоміль Санок Україна" визначено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість по вітчизняних товарах" в розмірі 1808440,50 грн, в тому числі 1205627,00 грн за основним платежем та 602813,50 грн за штрафними санкціями (а.с.17 том 1);

№0037001742 (форми "Р") від 26.06.2014 року, згідно якого ТОВ "Стоміль Санок Україна" визначено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на доходи фізичних осіб" в розмірі 3504,11 грн, в тому числі 1792,61 грн за основним платежем та 1711,50 грн за штрафними санкціями (а.с.18 том 1);

№0001352201 (форми "С") від 03.07.2014 року, згідно якого до ТОВ "Стоміль Санок Україна" застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 12214,86 грн (а.с.21 том 1);

В основу податкового повідомлення-рішення №0001262201 від 26.06.2014 року покладено висновки про порушення позивачем вимог п.138.2, п.138.4 ст.138 Податкового кодексу України, що призвело до завищення платником податків валових витрат за 2012 рік на 311820 грн внаслідок включення до їх складу суми нерозподілених транспортних витрат перенесеної з 2011 року, і як наслідок, - до заниження податку на прибуток за 2012 рік у розмірі: 311820 грн х 21% = 65482 грн .

В силу вимог п. "е" та "ж" пп.138.10.3.п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла в періоді, охопленому податковою перевіркою позивача) витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки та витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства є витратами на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг і включаються до складу інших витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Згідно з п.138.4. ст.138 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла в періоді, охопленому податковою перевіркою позивача) витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Станом на 01.01.2012 року сума нерозподілених витрат обліковувалась як залишок на рахунку 286 в сумі 311820,48 грн. Саме ці витрати в повному об'ємі були списані на витрати для обчислення податку на прибуток пропорційно в 2012 році при збуті товарів, тобто при обчисленні об'єкту оподаткування.

Відповідач в апеляційній скарзі посилається на позапланову перевірку позивача, результати якої оформлені актом №414/22-200/35953560 від 29.08.2012 року, яким встановлено що операції по отриманню ТОВ ТОВ "Стоміль Санок Україна" транспортно-експедиційних послуг від ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_7, ПП "Транс Сервіс Авто", ПП "Транс Сервіс Плюс" підпадають під ознаки "сумнівних фінансових операцій". Разом з тим, за висновками цього акту перевірки та податковим повідомленням-рішенням №0004092342 від 06.09.2012 року з витрат позивача були виключені всі видатки, здійснені ним на користь вказаних контрагентів.

Проте вказані обставини не доводять того, що включена до складу витрат - перенесена позивачем з 2011 року на 2012 рік сума нерозподілених транспортних витрат складається з вартості транспортних витрат, наданих перевізниками: ПП ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ПП "Транс Сервіс Авто", ПП "Транс Сервіс Плюс", які кваліфіковані як "фіктивні" попередньою позаплановою перевіркою.

На підставі викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ТОВ "Стоміль Санок Україна" в повній мірі дотрималось вимог чинного у відповідному періоді податкового законодавства, і підстав для висновків про завищення платником податків таких транспортно-заготівельних витрат у відповідача не було, а тому податкове повідомлення-рішення №0001262201 від 26.06.2014 року підлягає скасуванню.

В основу податкового повідомлення-рішення №0001272201 від 26.06.2014 року покладено висновки про порушення позивачем вимог п.187.1 ст.187, п.189.1 ст.189, п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження платником податків податкових зобов'язань з ПДВ на суму 1205627,00 грн, з яких 1180145,00 грн - внаслідок не підтвердження фактів здійснення господарських операцій з реалізації товарів для: ТОВ "Вектор-М" (ТОВ "Аплікат"), ТОВ "Агро-Легія", ТОВ "Відім", ПП "Ривал", ТОВ "Спектр Рост", ТОВ "Фірма Хотей", ТОВ "Карма-А", ПП "Промімпекс", ТОВ "Діплас", ПП "Гелосстар"; та 25483,00 грн - внаслідок коригування ПДВ по повернутим товарам, в яких минув термін їх придатності, і як наслідок, - до заниження податку на додану вартість у розмірі 1205627,00 грн.

Згідно пп. "а" п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла в періоді, охопленому податковою перевіркою позивача) операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, є об'єктом оподаткування ПДВ.

Відповідно до п.187.1. ст.187 цього ж Кодексу, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

В сою чергу, за вимогами п.188.1 цього Кодексу, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

В силу положень п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла в періоді, охопленому податковою перевіркою позивача) платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних.

В апеляційній скарзі відповідач вказує на безпідставне включення до податкового кредиту сум ПДВ , внаслідок не підтвердження фактів здійснення господарських операцій з реалізації товарів для: ТОВ "Вектор-М" (ТОВ "Аплікат"), ТОВ "Агро-Легія", ТОВ "Відім", ПП "Ривал", ТОВ "Спектр Рост", ТОВ "Фірма Хотей", ТОВ "Карма-А", ПП "Промімпекс", ТОВ "Діплас", ПП "Гелосстар", оскільки контрагенти мають ознаки сумнівності.

Судом апеляційної інстанції на підставі матеріалів справи встановлено, що господарські операції з ТОВ "Вектор-М" (ТОВ "Аплікат"), ТОВ "Агро-Легія", ТОВ "Відім", ПП "Ривал", ТОВ "Спектр Рост", ТОВ "Фірма Хотей", ТОВ "Карма-А", ПП "Промімпекс", ТОВ "Діплас", ПП "Гелосстар" підтверджені видатковими накладними, довіреностями на отримання товару, оплата товару проведено, що підтверджується платіжними дорученнями. Від всіх контрагентів отримані належним чином оформлені податкові накладні. Вказані податкові накладні належним чином зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, з приводу чого у відповідача під час перевірки жодних зауважень не виникало.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на розбіжності між задекларованими ТОВ "Стоміль Санок Україна" сумами податкового зобов'язання та задекларованими ТОВ "Вектор-М", ТОВ "Агро-Легія", ТОВ "Відім", ПП "Ривал", ТОВ "Спектр Рост", ТОВ "Фірма Хотей", ПП "Промімпекс", ТОВ "Карма-А" сумами податкового кредиту, не приймаються судом як підставні з огляду на таке. Відповідач посилається на акти перевірки: №416/22.5-10/24829234 від 08.04.2013 р., №517/22.5-10/24829234 від 08.05.2013 р. ДПІ у м. Полтава стосовно ТОВ "Вектор-М" (ТОВ "Аплікат"), ДПІ у Красногрардійському р-ні м. Дніпропетровська стосовно ПП "Ривал", №32/2204/38136983 від 28.02.2014 р. ДПІ у м. Сумах ГУ Міндоходів у Сумській області стосовно ТОВ "Карма-А", №432/22- 04/38600097 від 27.12.2013 р. ДПІ у Жовтневому р-ні м. Дніпропетровська стосовно ТОВ "Відім", №402/26-55-22-07/30217169 від 08.02.2014 р. ДПІ у Печерському р-ні ГУ Міндоходів у м. Києві стосовно ПП "Промімпекс", ДПІ у Бабушкінському р-ні м. Дніпропетровська стосовно ТОВ "Фірма Хотей", №232 від 10.04.2014 р. ДПІ у Дарницькому р-ні ГУ Міндоходів у м. Києві стосовно ТОВ "Спектр Рост", №438/22.5-10/36195413 від 10.04.2013 року ДПІ у м. Полтава стосовно ТОВ "Агро-Легія" (а.с.31-32 том 1), якими встановлена відсутність трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, яке необхідне для виконання постачання та провадження господарської діяльності.

Проте вказані акти перевірки відсутні в матеріалах справи та не додані до апеляційної скарги.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції відносно того, що відповідачем не надано належних доказів на підтвердження того, що контрагенти позивача входять до конвертаційного центру, позивач не отримував товарно-матеріальні цінності, а лише обмінялися з позивачем документами обліку, щоб отримати податкову вигоду.

Також судом встановлено, що загальна сума ПДВ за даними платіжних доручень здійснених вищеназваними контрагентами на користь позивача становить 1173294 грн, а загальна сума ПДВ по податкових накладних, виписаних позивачем для таких контрагентів становить 1045346 грн. Різниця складає лише 127948 грн, в той час як за актом перевірки, результати якої оскаржуються, нараховано 1180145,00 грн.

Також висновки акту перевірки №383/17-16-22-200/35953560 від 13.06.2014 року щодо заниження ТОВ "Стоміль Санок Україна" податку на додану вартість в розмірі 1180141 грн визнано такими, що документально не підтверджені згідно з Висновком №7861-7863 судово-економічної експертизи від 31.07.2015 року Волинського відділення Львівського НДІ судових експертиз (а.с.137-159 том 8).

Крім того в основу податкового повідомлення-рішення №0001272201 від 26.06.2014 року покладено висновки про заниження платником податків податкових зобов'язань з ПДВ на 25483,00 грн внаслідок коригування ПДВ в бік зменшення податкових зобов'язань по повернутим товарам, в яких минув термін їх придатності та які не придатні до використання в зв'язку з виявленим браком, в тому числі за квітень 2012 року у розмірі 2122 грн, за червень 2012 року у розмірі 2690 грн, за вересень 2013 року у розмірі 16562 грн, за жовтень 2013 року у розмірі 4109 грн.

Вказані висновки ґрунтуються на аналізі операцій з повернення товару такими покупцями, як ТОВ "Епіцентр", ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ПАТ "Нова Лінія". Так, в акті перевірки констатовано, що ТОВ "Епіцентр" та ПАТ "Нова Лінія" повернуло позивачу самоклеючий ущільнювач марки SD у зв'язку із закінченням терміну придатності, а покупці - фізичні особи - у зв'язку з тим, що продукція бракована.

Згідно вимог пп.192.1.1. п.192.1 ст.192 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла в періоді, охопленому податковою перевіркою позивача), за правилами якої, якщо внаслідок перерахунку податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача товарів у зв'язку з їх поверненням постачальнику, відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений товар та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку, а отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг.

Судом встановлено та підтверджено висновком №7861-7863 судово-економічної експертизи від 31.07.2015 року Волинського відділення Львівського НДІ судових експертиз (а.с.137-159 том 8), що згідно поданих на дослідження документів (зворотніх накладних від покупців, накладних повернення постачальнику, розрахунків коригування кількісних та вартісних показників до податкових накладних) документально підтверджено проведення ТОВ "Стоміль Санок Україна" коригування податкових зобов'язань за період 2012-2013 роки в сумі 25483 грн, у зв'язку із поверненням товарів.

В основу податкового повідомлення-рішення №0037001742 від 26.06.2014 року покладено висновки про порушення позивачем вимог пп.14.1.180 п.14.1 ст.14, пп.163.1.1, пп.163.1.2 п.163.1 ст.163, пп.164.2.17 п.164.2, п.164.5 ст.164, п.167.1 ст.167, пп.168.1.1., пп.168.1.4 п.168.1 ст.168, пп.169.1.2 п.169, пп.169.2.2. п.169.2 ст.169, п.171.1 ст.171 Податкового кодексу України та п.51.1. ст.51, пп. "б" п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, п.1.1., п.1.2, п.3.2, п.3.3, п.3.4, п.3.5, п.3.7, п.3.8 Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків податку і сум утриманого з них податку, затвердженого Наказом ДПА України від 24.12.2010 року, що призвело до заниження платником податків податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб на суму 1792,41 грн, з яких 321,88 грн - внаслідок застосування працедавцем податкової соціальної пільги до доходу працівника ОСОБА_4 за відсутності заяви про застосування такої пільги; 576,33 грн - внаслідок не оподаткування доходів працівника ОСОБА_12 у вигляді додаткового блага, яке полягало у безпідставному відшкодуванні витрат по його авансовим звітам без документів, що підтверджують витрати; 286,54 грн - внаслідок неоподаткування доходів працівників ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_12, ОСОБА_15 у вигляді додаткового блага, яке полягало у безпідставному відшкодуванні витрат по авансовим звітам без документів, що підтверджують витрати; 707,65 грн - внаслідок неоподаткування доходів працівників у вигляді додаткового блага - оплати послуг мобільного зв'язку, які не пов'язані з господарською діяльністю позивача. Фактично, арифметичний підрахунок сум, на які за висновками податкового органу платником податків занижено зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, дає в результаті загальну суму заниження: 321,88 грн + 576,33 грн + 286,54 грн + 707,65 грн = 1892,40 грн, а не 1792,41 грн, як підраховано відповідачем. Штрафні санкції застосовані у розмірі 1201,51 грн (від 25% до 75% суми збільшеного грошового зобов'язання, причому в розрахунку не вказано періоду, за який здійснено нарахування по кожній позиції, а зазначено лише 2012 рік, причому загальна заниження за цей же рік визначна на рівні 1792,41 грн, хоча за висновками акту сума заниження за 2012 рік складає 1444,61 грн) + 510,00 грн (за подання податкових розрахунків за формою 1ДФ за 2-3 квартали 2012 року з недостовірними відомостями) (а.с.19 том 1).

Згідно пп.169.2.1., пп.169.2.2. п.169.2 ст.169 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла в періоді, охопленому податковою перевіркою позивача), податкова соціальна пільга застосовується до нарахованого платнику податку місячного доходу у вигляді заробітної плати тільки за одним місцем його нарахування (виплати). При цьому, платник податку подає роботодавцю заяву про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги (далі - заява про застосування пільги) і податкова соціальна пільга починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання роботодавцем заяви платника податку про застосування пільги та документів, що підтверджують таке право.

Відповідач вказує на відсутність заяви працівника ОСОБА_4 про застосування податкової соціальної пільги.

Проте судом встановлено, що відповідна заява ОСОБА_4 датована ще 01.01.2011 року тож немає необхідності відбирати вказану заяву кожного календарного року.

Також, в основу вказаного податкового повідомлення-рішення покладено висновки відповідача про заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб на 576,33 грн - внаслідок не оподаткування доходів працівника ОСОБА_12 у вигляді додаткового блага, яке полягало у безпідставному відшкодуванні витрат по його авансовим звітам без документів, що обґрунтовують витрати.

В силу вимог пп. "е" пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла в періоді, охопленому податковою перевіркою позивача), доходи, отримані платником податку як додаткове благо, у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку, включаються до загального місячного (річного) оподаткованого доходу платника податку.

Авансові звіти ОСОБА_12, з долученим до них звітними документами, а також прибуткові і видаткові ордери долучені до матеріалів справи і досліджені судом (а.с.19-217 том 2).

Судом встановлено та підтверджено висновком №7861-7863 судово-економічної експертизи від 31.07.2015 року Волинського відділення Львівського НДІ судових експертиз (а.с.137-159 том 8), що згідно поданих на дослідження документів, в тому числі табелів обліку використання робочого часу та наказів про відрядження, отримані під звіт і витрачені ОСОБА_12 кошти в загальній сумі 1599,60 грн підтверджені належним оформленими документами та мають відповідне документальне обґрунтування відрядження вказаної особи. Це стосується, авансового звіту №92 від 29.05.2012 року на суму 99,40 грн, авансового звіту №147від 05.09.2012 року на суму 1194,39 грн та авансового звіту №235 від 11.12.2012 року на суму 305,81 грн.

Отже на вказану суму відповідач не повинен був нараховувати податок на доходи фізичних осіб.

Згідно п.2.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Національного банку України №637 від 15.12.2004 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 року за №40/10320, видача готівкових коштів під звіт або на відрядження здійснюється відповідно до законодавства України. Видача відповідній особі готівкових коштів під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми.

Авансові звіти на суму 1861,82 грн. ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_12, ОСОБА_15 з долученим до них звітними документами долучені до матеріалів справи і досліджені судом (а.с.220-250 том 3, а.с.1-29 том 4, а.с.63-103 том 4, а.с.58-94 том 8).

Вказані авансові звіти підтверджені належним чином оформленими розрахунковими документами. Отже додаткових благ вказаними особами не отримано. Вказане також підтверджується і Висновком №7861-7863 судово-економічної експертизи від 31.07.2015 року Волинського відділення Львівського НДІ судових експертиз (а.с.137-159 том 8).

В акті податкової перевірки зазначено, що позивачем не утриманий та не перерахований до бюджету податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 707,65 грн, в т.ч. за 2012 р. - 411,22 грн, за 2013 р. - 296,43 грн, який виник внаслідок надання працівникам додаткових благ за рахунок коштів підприємства, у вигляді додаткових сервісів та послуг мобільного зв'язку.

Проте суд зазначає, що мобільні телефони були закріплені за працівниками підприємства наказом керівника позивача, в якому обумовлено використання мобільного зв'язку для виконання господарської діяльності підприємства (з виробничою необхідністю), і відповідачем не встановлено фактів їх використання з розважальною, чи іншою метою, що суперечить господарській діяльності позивача, висновки відповідача кваліфікуються судом як необґрунтовані та безпідставні.

На підставі викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про скасування податкового повідомлення-рішення №0037001742 від 26.06.2014 року в частині визначення суми грошового зобов'язання за платежем "податок на доходи фізичних осіб" в сумі 2614,09 грн, в тому числі 1488,59 грн - за основним платежем та 1125,50 грн - за штрафними санкціями.

В основу податкового повідомлення-рішення №0001352201 від 03.07.2014 року покладено висновки про порушення позивачем вимог п.2.11, п.3.1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ №637 від 15.12.2004 року, яке полягало у тому, що позивач проводив готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанцій до прибуткового ордеру, іншого письмового документу), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів на загальну суму 1861,82 грн та видав готівкові кошти під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів на загальну суму 41412,15 грн працівникам ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_12, ОСОБА_15

Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління НБУ №637 від 15.12.2004 року, врегульовано порядок видачі готівкових коштів під звіт працівнику. Порядок використання працівником підприємства власних готівкових коштів для господарських потреб підприємства з наступним звітуванням не врегульовано, однак нормами чинного законодавства не заборонено. Відповідальності за факт витрачання працівником підприємства власних коштів для вирішення господарських питань підприємства також не встановлено. Звітування працівника про витрачання таких коштів здійснюється шляхом складання Звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, позаяк жодної іншої форми не передбачено.

Судом встановлено, що працівниками ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_12, ОСОБА_15 використовувались власні грошові кошти для погашення оплати послуг і товарів, необхідних для провадження господарської діяльності ТОВ "Стоміль Санок Україна". Відповідні розрахункові документи оформлені належним чином і долучені працівниками до авансових звітів. Відповідно, відшкодування позивачем витрат таким працівникам є підставним, а висновки податкового органу про проведення позивачем готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа, який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів на загальну суму 1861,82 грн, необґрунтованими.

Вказане підтверджено висновком №7861-7863 судово-економічної експертизи від 31.07.2015 року Волинського відділення Львівського НДІ судових експертиз (а.с.137-159 том 8) в якому зазначено, що видача грошових коштів відбувалася лише після повного звітування щодо попередньо придбаних товарів, робіт, послуг.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів також вважає, що відповідачем не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, як і не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Отже податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Рівному Міндоходів у Рівненській області №№0001262201, 0001272201 від 26.06.2014 року та №0001352201 від 03.07.2014 року підлягають скасуванню повністю, а №0037001742 від 26.06.2014 року підлягає скасуванню в частині визначення суми грошового зобов'язання за платежем "податок на доходи фізичних осіб" в сумі 2614,09 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не впливають на правильність прийнятого судового рішення. Постанову прийнято з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області залишити без задоволення, постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "19" квітня 2016 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.В. Іваненко

судді: А.Ю.Бучик

Г.І. Майор

Повний текст cудового рішення виготовлено "25" листопада 2016 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: Товариство з обмеженою відповідальністю "Стоміль Санок Україна" вул.Кн.Володимира,75 оф.37,м.Рівне,33013

3- відповідачу/відповідачам: Державна податкова інспекція у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області вул.Відінська,8,м.Рівне,33023

- ,